|
|
Скачати 1.12 Mb.
|
|
Декоративне та інтелектуальне конярство. Міні-коні, коні-ліліпути, кімнатні коні має порода мініатюрних коней, яку ще звуть «коні Фалабелла». Вони дуже популярні у світі й названі так на честь аргентинського фермера, професора генетики Хуліо Сезара Фалабелла, який перший почав розводити їх. Їх зріст не більше 85 см. Серед них чимало особин зростом 38 - 45 см. Жива маса дорослих коней коливається від 20 до 65 кг. У цих коней на шість зубів менше, ніж у звичайних, і лише два поперекових хребці при нормі 5 - 6. На відміну від шетлендських поні міні-коні мають пропорційну будову тіла. Жеребність триває 13 міс. Лошата народжуються у квітні - червні і за перший рік життя досягають 90 % свого повного зросту. Повний їх розвиток закінчується у віці 3 роки. Міні-коні досить стрибучі — люблять долати перешкоди. Інтелектуальне конярство. Спеціалісти різних часів вважали і вважають, що керування конем залежить від рук вершника. Якщо вони чутливі до найменшої непокори коня, ніколи не спричинюють больових подразнень його ротової порожнини вудилами й це роблять різких ривків поводом, щоб не травмувати ротових кутів, то про такого вершника говорять, що він мас «м'які руки», і це є найціннішим визнанням його майстерності. Певне значення в керуванні конем має посадка вершника, положення його корпуса й ніг. Можна керувати конем і без вудил, застосовуючи шкіряне оголів'я з опущеним носовим ременем, який тисне на чутливі нижні краї носових кісток. Відомо, що коні добре пам'ятають дорогу, добре впізнають свого господаря та обслуговуючий персонал, сприймають голосові команди й виконують їх, уміють узагальнювати і набувати досвіду щодо вибору трав на пасовищі, захисту від комах та своїх ворогів, яких вони безпомилково пізнають. У коней, як і в людей, є органи чуття, якими вони сприймають навколишнє природне середовище і без якого для живої істоти воно не існує. Факти свідчать, що коні мають свою думку про ті чи інші предмети і явища, здатні розпізнавати й самоусвідомлювати, розуміти причину і дію, мають уявлення про час, місце, колір, про майбутнє і турбуються про нього, володіють чудовою пам'яттю, знають і відчувають небезпеку і по можливості уникають її, виявляють люб'язність до одних і жорстку неповагу до інших особин свого табуна, любов подружню й до дітей, хитрість і розсудливість. Розумний кінь розраховує, зважує, обмірковує, а потім розпочинає певні дії (рух згори донизу, вбрід, по гірських дорогах тощо). Коні мають поняття про товариство, виявляють турботу про хворих, їм притаманні всі афекти — гнів, смуток, страх, жах. Все, що можна спостерігати в діях коней, не є проявом тільки вроджених чи набутих інстинктів. Наведені вище й багато інших фактів свідчать про те, що коні мають інтелект, що їхні дії є наслідком міркування, яке вони виражають звуками, діями, гримасами, специфічними прийомами мотивованої поведінки.
Порода і тип складання. За способом використання робочі коні підрозділяються на верхових, легко - чи важко запряжних і в'ючних. Найбільш ефективним методом удосконалення робочих якостей використовуючи коней є схрещування поліпшуючих місцевих маток з жеребцями районованих заводських порід. Вибір породи поліпшувача обумовлюється характером переважного використання коней в господарстві. При цьому звертається увага на те, щоб виробник відповідав типу породи. Жива маса. Відбір робочих коней по живій масі проводиться за низкою вимог. Більш великі коні проявляють велику силу тяги, від них же як побічну продукцію одержують і більшої маси приплід. Крім того, жива маса (в числі інших ознак), зростання, стать, темперамент, с'езженность, стан тренованості відіграють роль при підборі коней для роботи в багатокінній запряжці. Вгодованість ще більшою мірою, ніж жива маса коні, відбиває стан її здоров'я. Будь-які порушення стану здоров'я коні, надмірна втома викликають погіршення згодовування і засвоюваності корму і позначаються на вгодованості. Найбільш високою працездатністю коні володіють з 6 до 12 років. Початок експлуатації молодих коней починають залежно від скоростиглості - з 2,5 або 3-3,5 року, тобто коли ще не закінчився їхній ріст і розвиток. Великий вплив на працездатність коней робить стан інвентарю, збруї, організація використання, впорядкованість доріг та ін.. Інвентар необхідно утримувати в повній справності. Щодня після роботи його оглядають, усувають забруднення та несправності. Тривалість робочого дня для коней взимку складає 8, а в літньо-осінній період - 10-12 годин. Зазвичай після 45-50 хв. роботи їй надають 10 - 15-хвилинний відпочинок і протягом робочого дня два-три перерви по 2-3 години для відпочинку та годівлі. Крім того, режим роботи визначається алюром. Так, робота риссю допускається протягом 10-20 хвилин з подальшим переведенням на крок не менше 5-10 хвилин.
М'ясо коней характеризується високим вмістом повноцінних білків, жирів, вітамінів А, групи В, ніацину, нікотинаміду тощо. Воно багате на залізо й кобальт, йод і мідь, фосфор та кальцій. Конина містить значну кількість азотистих речовин при зниженому рівні м'язового жиру. У м'ясі коней різних категорій вміст білка становить від 17 до 21 %. М'ясо дорослих коней багатше на білок, ніж молодняку. Проте у м'ясі повнолітніх коней більше сполучної тканин, тому воно жорсткіше порівняно з молодою кониною. Вміст органічних речовин у конині залежить від віку, вгодованості тварин, а також від того, з якої частини туші взято зразок для аналізу. Колір м'яса дорослих коней значно темніший, ніж яловичини, що зумовлено великою концентрацією у ньому міоглобіну, а м'ясо лошат світліше за телятину. Конина солодкувата на смак у зв'язку із вмістом у м'язах коней глікогену. Кінські жири за хімічним складом та біологічною цінністю значно відрізняються від жирів інших сільськогосподарських тварин. Вони мають високе йодне число (82,5 — 97,3 %), легко топляться (температура топлення 28 — 32 °С), багаті на цінні жирні кислоти та вітамін А, вміст якого сягає 20 мг %. Жир коней вважається дієтичним, оскільки він багатий на ненасичені жирні кислоти — лінолеву, ліноленову, гексадеценову, тетраценову, які сприяють обміну холестерину в організмі людини, запобігають розвиткові атеросклерозу На відміну від м'яса інших тварин, у конині низький вміст холестерину, що підвищує її дієтичну цінність.У кінських жирах міститься близько 20 мг % холестерину.
Коней, яких продають державі для забою на м'ясо поділяють на три вікові групи: дорослі коні (старші 3 років), молодняк віком від 1 до 3 років та лошата. Дорослих коней та молодняк 1-3 років за вгодованістю поділяють на дві категорії — перша й друга. До першої категорії відносять коней з добре розвиненою мускулатурою, округлими формами тулуба; добре виповненими грудьми, лопаткою, попереком, крупом і стегнами; остисті відростки спинних та поперекових хребців не виступають; ребра не помітні, слабко промацуються; добре помітне нагромадження жиру на гребені шиї (особливо в жеребців), біля кореня хвоста, на череві перед вим'ям (у кобил). До другої категорії належать коні, що мають задовільну мускулатуру, кутасті форми тулуба; помірно виповнені груди, лопатки, спину, поперек, круп, стегна; остисті відростки спинних та поперекових хребців виступають незначною мірою; ребра помітні, але пальцями їх захопити неможливо; на гребені шиї промацуються незначні жирові відкладення. Забійний вихід середньої категорії вгодованості 48-52 %, вищої 58-60%, нижче середньої 48%.
М'ясних коней для продажу в інші країни добирають відповідно до встановлених вимог. Зокрема, для експорту придатні дорослі коні і молодняк віком від 6 міс до 2 років. Молодняк віком від 2 до 3 років продавати недоцільно, оскільки закордонні покупці розраховуються за нього як за дорослих коней. Дорослих коней, призначених на експорт, за вгодованістю поділяють на три категорії. У коней 1 категорії округлі форми тулуба; груди, лопатки, поперек, круп мають добре розвинену мускулатуру; маклаки не виступають; ребра непомітні; черево не відвисле. Коні 2 категорії мають дещо кутасті форми тулуба; задовільно розвинену мускулатуру; плечолопаткові суглоби, холка, остисті відростки спинних та поперекових хребців у них не виступають; маклаки та сідничні горби можуть виступати. До III категорії відносять коней, у яких усі частини тулуба кутасті, мускулатура розвинена слабко; ость лопатки, плечолопаткові суглоби, маклаки та сідничні горби чітко виступають; ребра помітні; стегна плоскі, підтягнуті. Молодняк коней на експорт не поділяють на категорії вгодованості. Основною вимогою до нього є добре розвинена мускулатура, незначні жирові відкладення, переважно округлі форми тулуба, помітні ребра. Коні, яких продають за кордон, повинні мати охайний зовнішній вигляд, розчищені копита, вільно рухатися в поводі, пройти дегельмінтизацію. Жива маса їх та співвідношення категорій вгодованості серед експортованого поголів'я мають відповідати вимогам замовника. Зокрема, жива маса одного дорослого коня І категорії повинна бути не менше 415 кг, а II та III — не менше 360 кг. Зважують кожного коня окремо. Експертизу тварин на прикордонних експортних пунктах проводять через 4 год після напування та годівлі. Чисту живу масу коня визначають після індивідуального зважування та скидки 3 % (але не більше 5 %) на вміст травного каналу від фактичної живої маси. Тварин обов'язково досліджують на інфекційні хвороби. Не експортують коней із захворюваннями шкіри, на емфізему легенів, ознаками меланосар-коми, маститів, а також сліпих, травмованих, злобних, кульгавих, жеребних і підсисних кобил, коней із стриженими гривою і хвостом (для забою у державі також), худих, з дистрофією мускулатури.
Вим'я кобили складається з двох половин — лівої і правої, які мають по одній дійці. Половини вим'я з'єднані між собою нервовими волокнами і кровоносними судинами, але залозиста тканина та молочні ходи у них відокремлені. Кожна з половин має автономні передні і задні частки зі своїми альвеолами, молочними ходами, вивідними протоками, цистернами, сосковими каналами та отворами (по два на кожній дійці). Вим'я лактуючої кобили невелике за розміром, але багате на залозисту тканину і здатне виробляти молока стільки, скільки й вим'я корови.Для збільшення виробництва товарного кобилячого молока треба доїти через кожні 1,5 — 2 год або 4 — 8 разів на добу. За формою вим'я кобил буває чашоподібне, овальне та «козяче» (відвисле). Для чашоподібного вим'я характерні велика основа прикріплення і симетричне розміщення обох половин. Воно добре розвинене в довжину й ширину, з циліндричними широкопоставленими дійками. Овальне вим'я має найбільшу довжину за незначної глибини, короткі, переважно конічні, сплюснуті біля основи дійки,спрямовані вперед. Козяче вим’я коротке, але глибоке. У кобил з таким вим’ям найменша молочна проуктивність. Видоювання чи ссання молока у кобил відбувається своєрідно. Спочатку виділяється невелика кількість його — 80 — 120 мл. Це молоко, що містилося в цистернах. Потім настає пауза 10 — 40 с, протягом якої молоко зовсім не виділяється. За цей час відбувається активація м'язів молочних ходів. З початком скорочення м'язів протягом 60 — 90 с молоко виділяється дуже сильно (рефлекс молоковіддачі). За цей проміжок часу треба встигнути видоїти все молоко, не припиняючи доїння. Через 1,5 - 2 хв його вже неможливо видоїти, оскільки скорочення м'язів молочних ходів припиняється. Існує два способи доїння кобил — ручний і машинний. При ручному доїнні дояр стає з лівого боку кобили і видоює її так, як і корову (башкирський метод). Як правило, лівою рукою видоюють ліву, а правою — праву половину вим'я. Для стимулювання молоковіддачі при ручному і машинному доїнні до кобили підпускають спеціально навчене «чергове» лоша, яке ссанням викликає рефлекс молоковіддачі. Для машинного доїння використовують доїльні апарати ДА-3, ДА-ЗМ, «Темп» для видоювання корів: в них залишають тільки два доїльних стакани, вкорочують дійкову гуму і встановлюють двотактний режим роботи. Найефективнішим для доїння кобил є дворежимний доїльний апарат ДДА-2. Головна його перевага — автоматична зміна режиму роботи залежно від інтенсивності молоковіддачі. Спочатку апарат працює з тактом «відпочинку», а при максимальному виділенні молока — переключається на безперервний відсос, виводячи більшість його за 20 - 25 с. При затуханні молоковіддачі ДДА-2 знову працює з тактом «відпочинку», здійснюючи одночасно масаж дійок.
Тривалість лактації жеребних порід становить 180 — 225 днів, сухостійний період у них триває 2-3 міс. Молочна продуктивність кобил різних порід збільшується до 10 — 15 років. Добираючи кобил для кумисних ферм, треба враховувати валову їх молочність, індекс молочності, конституцію та екстер'єр, походження й типовість, якість потомків. Валову молочність кобил визначають додаванням кількості товарного (видоєного) і випоєного лошатам молока. Індекс молочності обчислюють діленням валового надою на живу масу кобили через місяць після жереблення. Здійснюючи облік молочної продуктивності кобил, слід враховувати, що інтенсивність утворення молока протягом доби у них практично однакова. Тому добову кількість молока можна визначити за надоєм будь-якого часу доби. Vc=Vф*24/t де Vc — добова молочна продуктивність кобили; Vф — кількість надоєного молока за врахований час, л; t— час, протягом якого видоєно враховане молоко; 24 — кількість годин доби. Молочність кобил, яких не доять, приблизно можна визначити за приростом лошат, знаючи, що на 1 кг приросту за перший місяць життя вони споживають 10 л молока. Спочатку за різницею між масою місячних і новонароджених лошат визначають приріст за місяць і добу, потім середньодобовий приріст перемножують на 10. Молочну продуктивність кобил верхових, рисистих та ваговозних порід визначають за живою масою підсисних лошат місячного віку, оскільки інших кормів у цей період їм не згодовують. Молочність кобили вважається доброю, якщо протягом першого місяця жива маса її лошати збільшується в 1,91 - 2,15 раза, задовільною — 1,74 - 1,90 і низькою — в 1,46 - 1,73 раза і менше. Найточніше молочну продуктивність кобил визначають за допомогою цілодобового контрольного доїння. При цьому почергово поєднують видоювання лівої і правої половин вим'я з підсосом лошати: якщо видоюють праву половину вим'я, то одночасно з лівої все молоко висисає лоша і навпаки. Контрольні доїння треба проводити двічі на місяць за дві суміжні доби.
Кумис виробляють заквашуванням кобилячого молока спеціальними заквасками, до складу яких входять молочнокислі бактерії та молочні дріжджі. У кумисі відбувається молочнокисле й спиртове бродіння, кінцевими продуктами якого є молочна кислота, винний спирт і вуглекислий газ. Поживним середовищем для внесеної мікрофлори є молочний цукор (лактоза). Внаслідок складних процесів, що відбуваються під час бродіння, в кумисі утворюються також спирти (бутиловий, пропіловий), органічні кислоти (про-піонова, піровиноградна, янтарна тощо), ферменти, леткі кислоти, різні біологічно активні та ароматичні речовини, кількість яких невелика, але вони надають кумису специфічного смаку і запаху. Вміст молочного цукру в кумисі залежить від сорту й технології його виготовлення і коливається від 0 до 3,2 %. Кумисне бродіння завжди супроводжується ферментативним гідролізом білків молока і переходом їх у більш низькомолекулярні азотні сполуки, які краще засвоюються організмом людини. Загальна кількість сухої речовини у молоці коливається від 10 до 11,4 %, а в кумисі — від 6,2 до 8,6 %. Енергетична цінність одного 1 л кумису 1,25 — 1,67 МДж. Промислова технологія приготування кумису включає такі операції: підготовка молока, приготування закваски, дозрівання кумису, його вимішування, розливання, закупорювання, самогазування, охолодження, зберігання. При цьому свіжовидоєне молоко кобил проціджують крізь фільтр, охолоджують до 30 - 35 °С, визначають кислотність і переливають у чисту дерев'яну бочку чи іншу місткість. Потім до молока додають певну кількість закваски, підігрітої до 32 °С, після чого суміш ретельно вимішують протягом 20 хв. Процес дозрівання кумису триває 2-3 год. Коли кислотність підвищується до 70 °Т, суміш вимішують упродовж години, розливають у пляшки й закупорюють кронен-пробками. Пляшки з кумисом ЗО — 40 хв витримують при кімнатній температурі (20 - 22 °С), а потім переносять у холодильник (Т= 6 °С), де вони перебувають від 3 до 24 год. За цей час кумис продовжує дозрівати — самогазується. При цьому кислотність зростає до 100 °Т. Якщо знизити температуру в холодильнику до 0 - 2 °С, то процес дозрівання кумису збільшується до двох діб. |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ... Мета семінару: висвітлити надбання та сучасний стан біблієзнавства в Україні, а також позначити перспективи розвитку вивчення та... |
"ВАЛЕОЛОГІЯ: СУЧАСНИЙ СТАН, НАПРЯМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ" Конференція присвячена висвітленню теоретичних та практичних результатів досліджень щодо проблем вивчення, збереження та формування... |
| ГРОМАДСЬКО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ в Україні в контексті сучасності У статті зроблено спробу показати сучасний стан, особливості та перспективи розвитку патріотичного виховання в Україні |
Centro di Coordinamento delle Organizzazioni Ucraine in Italia Пропозиції до проекту плану організації постанови Верховної Ради України «Про проведення парламентських слухань на тему: «Закордонне... |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВОЛИНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ... Дійсно ціни на носії інформації впали до якихось непристойних значень. Умістити на мініатюрну флешку улюблені фільми, музичні кліпи,... |
Підсумковий Документ Третьої міжнародної конференції «Інформатизація... У Третій міжнародній конференції «Інформатизація освіти України: стан, проблеми, перспективи» взяли участь представники Міністерства... |
| Міністерство освіти і науки україни Сучасний СТАН ТА ПЕРСПЕКИВИ РОЗВИТКУ БІО- І АГРОЦЕНОЗІВ В УМОВАХ ПОСТІЙНОГО ТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ |
2. Керівництво змаганнями Миколаївської області та управлінням з питань фізичної культури та спорту Миколаївської облдержадміністрації виключне право на загальне... |
| Порядок денний засідання обласної МКМР з правової освіти населення Про стан та перспективи розвитку правової освіти і правового виховання у навчальних закладах області |
«Проблеми та перспективи розвитку архівної справи в південному регіоні»,... «Круглий стіл» у форматі web-конференції на тему «Проблеми та перспективи розвитку архівної справи в південному регіоні», у якому... |