ТИЦІЙНІ ТА ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ПРОМИСЛОВОСТІ Збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції 23-24 листопада 2006 року Дніпропетровськ 2006

Скачати 2.37 Mb.

Назва	ТИЦІЙНІ ТА ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ПРОМИСЛОВОСТІ Збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції 23-24 листопада 2006 року Дніпропетровськ 2006
Сторінка	2/17
Дата	28.04.2013
Розмір	2.37 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 17

Д.е.н. Бень Т.Г.

Національна металургійна академія України

ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДУ ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ
Відомі методики визначення абсолютної і порівняльної ефективності капіталовкладень і нової техніки, якими передбачається застосовувати показники строку окупності капіталовкладень, коефіцієнта ефективності капіталовкладень і зведених витрат, мають переваги у відношенні простоти і надійності розрахунків, доступності і достовірності вихідних даних, але не враховують чиннику часу в розрахунках поточних витрат і прибутку.

Новою методикою передбачається застосовувати показники, що ґрунтуються на теорії вартості грошей у часі, — чистої приведеної вартості NPV чи аналогічного показника чистого дисконтованого доходу (ЧДД) та похідних показників DРВ, ІRR, РІ. Важливою перевагою методики є врахування чиннику часу. Разом з тим ця методика має ряд недоліків, в тому числі суттєвих.

Одним з найбільш істотних недоліків показника NPV, як і похідних від нього інших показників цієї методики, є необхідність прогнозувати строк дії інвестиційного проекту і розмір витрат та надходжень на кожному кроці (в кожному році) цього періоду. Практично у всіх літературних джерелах наголошується на необхідності виконувати розрахунки за цей строк, але не наводиться ніяких рекомендацій щодо визначення цього строку. Лише в поодиноких працях наводяться деякі практично непридатні поради, наприклад, виходити із нормативних строків служби машин і устаткування (хоча таких затверджених строків немає), або з морального зносу машин (невідомо якого ступеня і як його визначити в майбутньому для нової машини).

Відсутність методів і рекомендацій щодо визначення строку дії проектів обумовлює суб'єктивізм в оцінках ефективності інвестицій. Наприклад, показник NPV, розрахований за строк дії проекту - 6 років, вказує на його неефективність, а за 7 років - ефективність. Прогнозувати строк дії проекту з точністю до 1 року (наприклад, 6 чи 7, 12 чи 13 і т.д. років) неможливо, тому методика дозволяє обґрунтовувати "потрібні" оцінки ефективності проектів, але не забезпечує об'єктивної оцінки їх дійсної ефективності. Показник NPV, хоча в теоретичному відношенні має внутрішню логіку, в практичному відношенні є малонадійним. Це випливає з притаманного йому протиріччя - з одного боку, врахування за весь період дії проекту всіх змін витрат і надходжень, а, з другого боку, - неможливість передбачити всі ці зміни, кількість, напрямок і ступінь яких може бути дуже великою і тим більшою, чим більша тривалість періоду дії проекту (зміни конкуренції, попиту, ринків збуту, цін на сировину, енергоресурси, готову продукцію, ставок дисконтування, законодавчих актів стосовно розмірів податків, норм амортизації, мита й ін.).

Таким чином, приходимо до висновку, що в побудові показників ефективності інвестицій не повинно бути вимоги і потреби визначати строк дії проектів і виконувати розрахунки за всі роки цього періоду.

Другий суттєвий недолік нової методики полягає у вимірюванні віддачі інвестицій грошовими потоками, що враховують амортизацію.

В зв'язку з цим виникає питання відносно сутності і терміну "інвестиції генерують". Чи генерують вони амортизацію як якусь додаткову вартість? Оскільки інвестиційні проекти передбачають (повинні передбачати) прогресивні техніко-технологічні і проектні рішення, то тим самим інвестиції забезпечують підвищення фондоозброєності і продуктивності праці та скорочення питомих витрат матеріальних ресурсів, внаслідок чого створюється (генерується) нова, додаткова вартість. На рівні підприємства частиною додаткової вартості є прибуток, лише яким правомірно вимірювати віддачу інвестицій і основних фондів. Амортизація не є новоствореною вартістю, вона лише характеризує споживання основних фондів (інвестицій), є частиною витрат виробництва і не може слугувати оцінкою ефективності інвестицій. Тому в розрахунках будь-яких показників ефективності інвестицій потрібно виходити із створюваного прибутку, а не із грошових потоків.

Однак питання відносно амортизації є більш складним. Справа в тому, що в розрахунках за новою методикою частина амортизації насправді є частиною прибутку. Це пов’язано з джерелами фінансування інвестицій. Якщо для фінансування залучаються позичкові кошти, то при введенні об’єкту в експлуатацію вони повертаються кредитору за рахунок одержуваного прибутку, внаслідок чого розмір прибутку зменшується. Нараховані амортизаційні відрахування відповідно до частки позичкових коштів в інвестиціях за своєю сутністю є частинами прибутку, що направляються на виплату боргу. Тому в розрахунках ефективності інвестицій потрібно виходити із прибутку (П), який є сумою прибутку за звітом (П_з) та амортизації, що відповідає частині позичкових коштів в загальних інвестиціях (А_поз):

(1)

На основі всебічного аналізу пропонується оцінку ефективності інвестиційних проектів визначати за допомогою показника окупності (коефіцієнта ефективності) інвестицій, як передбачається старою методикою, але розраховувати його з нарощенням і дисконтуванням витрат і надходжень, як рекомендується новою методикою, за формулою (2):

(2)

де К_t – інвестиції кожного року інвестування;

m – кількість років періоду інвестування до введення об’єкту в експлуатацію;

п – кількість років інвестування після введення об’єкту в експлуатацію;

Т – кількість років експлуатації об’єкту до повної окупності інвестицій, тобто строк окупності інвестицій.

В розрахунках інвестиції з нарощенням і дисконтовані , а також надходження приводяться до року, що передує року введення об’єкту в експлуатацію. Щорічні надходження

дисконтуються за стільки років, щоб їх сума досягла (або перевищила) суму нарахованих і дисконтованих інвестицій, тобто до досягнення рівняння чи нерівняння (2).

Річні прибутки (П_{з і}) прогнозуються з урахуванням неповного освоєння виробничих потужностей в перші періоди експлуатації об’єкту (менший ніж за проектом обсяг виробництва, вища собівартість продукції) й інших передбачуваних чинників.

Як відомо, оберненим показником строку окупності є коефіцієнт ефективності (рівень рентабельності) інвестицій, який характеризує розмір річного прибутку на одиницю інвестицій.

В нашому обґрунтуванні потрібно розраховувати річний середньозважений прибуток (П_р):

(3)

Тоді коефіцієнт окупності інвестицій (Е) одержимо:

(4)

Економічна сутність показників Т і Е однакова – вони характеризують ефективність інвестицій. В практичному відношенні коефіцієнт ефективності є більш інформативним, оскільки дає змогу аналізувати ефективність інвестиційного проекту в порівнянні з іншими проектами, з рентабельністю капіталу (основних фондів) діючих підприємств, зі ставками банківських депозитів і кредитів, і т.д.

В умовах приватної чи корпоративної власності прийнятність чи неприйнятність інвестиційних проектів з будь-якими рівнями рентабельності визначають власники і керівники підприємств. Однак останнім теж потрібні певні орієнтири для прийняття раціональних рішень. За відсутності затверджених офіційно коефіцієнтів ефективності таким орієнтиром може слугувати граничний рівень ефективності (К_г), що відділяє ефективні інвестиції від неефективних.

Граничний коефіцієнт ефективності інвестицій може бути встановлено науковими інститутами на завдання і під керівництвом Міністерства економіки України на підставі аналізу і прогнозування рівня рентабельності інвестицій і основних фондів й інших показників на макрорівні. Хоча цей коефіцієнт не буде обов’язковим для інвесторів і підприємств, його існування і практичне використання буде забезпечувати відбір ефективних інвестиційних проектів і підвищення ефективності суспільного виробництва в державі.

Д.е.н. Чижова В.І.

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АКТИВІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ
На сьогодні актуальними стають проблеми не лише відтворення інноваційної наукоємної продукції, інноваційних підприємств, а і формування цілісних регіональних інноваційних систем, що потребує вивчення територіального вектору інноваційної складової в стратегічному розвитку продуктивних сил.

Аналіз стану й динаміки інноваційної діяльності в Україні свідчить, що ситуація, яка склалась у цій сфері, незадовільна. Без кардинальних заходів національна економіка може втратити навіть той потенціал, який вона на сьогодні має. І сталося це тому, що, на жаль, модель так званої ринкової економіки, яка впроваджувалася в Україні, не відповідала фундаментальним вимогам сучасної економіки - органічному її поєднанню з ринком на основі всебічного використання наукових знань та новітніх технологій.

Для визначення перспектив наближення економіки України до сучасних цивілізованих стандартів важливо проаналізувати стан, проблеми та можливості вітчизняної системи виробництва наукових знань й ефективного їх використання.

Науково-технічний потенціал України дотепер залишається досить потужним, незважаючи на те, що за роки затяжної економічної кризи він скоротився у 3 рази. Загальна кількість наукових працівників у країні становить майже 20 тис. осіб, у тому числі 4,1 тис. докторів наук та близько 19 тис. кандидатів наук. По забезпеченості науковими кадрами Україні належить одне з перших місць у Європі.

При збільшенні в останні роки загальної кількості наукових закладів виявилася тенденція до скорочення майже на 50% кількості конструкторських організацій порівняно з 1991 роком. Зменшилася також на 2,5% питома вага організацій, діяльність яких спрямована безпосередньо на потреби виробництва. Однією з причин такого явища є недостатні обсяги фінансування науки.

До позитивних тенденцій відноситься збільшення використання власних коштів підприємств на виконання наукових та науково-технічних робіт, але водночас звужується попит внутрішнього ринку на науково-технічну продукцію. Важливого значення набуває інтеграція науки, освіти та виробництва, що забезпечується за рахунок формування й підтримки діяльності інтегрованих науково-освітніх структур, науково-навчально-виробничих інноваційних центрів для консолідації зусиль і ресурсів, розвитку міжнародного співробітництва та кооперації тощо.

В процесі розвитку ринкових відносин інвестиційна сфера країни трансформується в напрямі децентралізації джерел її фінансування, що проявляється у зменшенні частки бюджету і збільшенні частки власних коштів підприємств та залученого іноземного капіталу. У зв’язку з цим необхідно окремо оцінювати різні види іноземних інвестицій, що надходять в Україну, як за обсягами фінансування, так і за структурою накопичених іноземних інвестицій, у яку входять прямі іноземні інвестиції; портфельні, інші, що в основному формуються за рахунок кредитів міжнародних фінансових організацій і коштів, які направляються іноземними інвесторами на одержання державних цінних паперів. На приплив іноземних інвестицій впливають фактори, що є загальними для усіх регіонів – це: значні природні ресурси; конкурентноздатна робоча сила (високої кваліфікації); ліберальні закони, що захищають іноземні інвестиції; створення вільних економічних зон; наявність умов для іноземних підприємців для швидкого розвитку підприємництва з невеликим стартовим капіталом і можливостей зайняти нішу, в якій одержувати високі прибутки.

Оцінюючи джерела фінансування технологічного оновлення господарського комплексу будь якого регіону та їх ефективність, дістаємо висновку, що по-перше, необхідно використовувати в інтересах інноваційного розвитку регіону усі внутрішні інвестиційні можливості конкретного регіону, включаючи залучення місцевих дрібних інвесторів в пайові інвестиційні фонди тощо; по-друге, виходячи з реалій перехідного періоду, коли хронічно не дістає власних коштів, і виникає у зв’язку з цим необхідність залучення іноземних інвестицій, потрібно оцінювати ефективність цих інвестицій з точки зору їх вкладення саме в наукоємне виробництво, тобто в таке, що в змозі випускати конкурентноздатну продукцію не лише на внутрішніх, але на зовнішніх ринках (європейському і світовому). В результаті такого використання іноземних інвестицій за рахунок експорту конкурентоспроможної продукції регіон зможе одержувати валюту – джерело інвестування в подальший розвиток інноваційної діяльності в регіоні.

Забезпечення стратегічного потенціалу продуктивних сил, зайнятості населення, його соціальній захищеності, збільшенню надходжень до бюджету може відбуватися на комплексі принципових положень, що є загальними для усіх регіонів: збільшення питомої ваги підприємств, організацій, що використовують інноваційний продукт за всіма видами економічної діяльності; щорічне зростання обсягів реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої продукції; значне скорочення термінів між науковими розробками та впровадженням їх у виробництво; щорічне збільшення відношення кількості впроваджених науково - інноваційних розробок до кількості виконаних на 3-5%; щорічне збільшення відношення кількості проданих ліцензій на об'єкти інтелектуальної власності до кількості придбаних; розробка і втілення в практику регіонального механізму надходжень до місцевого бюджету від інноваційної діяльності; збільшення виробництва та використання інноваційного продукту в організаціях, підприємствах регіону, зокрема, за видами економічної діяльності - промисловість, виробництво електроенергії, газу, води; будівництво, транспорт, дослідження та розробки, освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога, а також інші види діяльності; збільшення прибутку від використання винаходів, корисних моделей, промислових зразків в регіоні.

Сутність більш високої ефективності системи науково-інноваційної діяльності в регіоні полягає у визначенні необхідних взаємозалежних її складових, результатом взаємодії яких є, з одного боку, суттєве підвищення наукової діяльності - одержання високих досягнень в наукових дослідженнях, новостворених або вдосконалених конкурентноздатних технологій; організаційно-технічних рішень виробничого, адміністративного, комерційного та іншого характеру, які істотно поліпшують структуру та якість виробництва і соціальної сфери; з другого, активізація інноваційної діяльності, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, що зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг.

Виходячи з того, що складові регіональних інноваційних систем, по-перше, існують як пов’язані між собою ланцюгами причинно-наслідкових зв’язків; по-друге, системи володіють властивостями, що відрізняються від властивостей елементів, з яких вони складаються; по-третє, їх відрізняє також наявність власних закономірностей функціонування, які не випливають лише з одних законів дії елементів, з яких складається система. З цієї точки зору ми вбачаємо функціонування регіональних систем інноваційної діяльності як цілісних, які є найбільш ефективними. Таким чином, під регіональною цілісною системою науково-інноваційної діяльності ми розуміємо сукупність взаємозв’язаних структур, які виробляють науковий продукт - інноваційну продукцію, та інноваційну і управлінську інфраструктуру, що обслуговує науковий і виробничий сектори в процесі інноваційної діяльності.

Особливості інноваційного розвитку регіонів пов’язані з кількісними та якісними характеристиками продуктивних сил, що в свою чергу визначає вектор стратегічного розвитку регіону, тобто вибір стратегії розвитку і виходу на зовнішні ринки переважно сировинно-орієнтованої, або інноваційно-орієнтованої регіональної стратегії.

В нерозвиненому або частково розвиненому ринковому середовищі тільки закладаються підвалини щодо побудови науково-інноваційних систем подібних до тих, що діють в економічно високорозвинених країнах світу. Отже, на сучасному етапі в період переходу до ринку, коли не створені відповідні конкурентні, інфраструктурні, інституціональні умови, реформування наукової сфери в напрямі копіювання тих моделей, що діють в розширеному ринковому середовищі, призведе до остаточного руйнування наукового сектору та унеможливлення інноваційного шляху розвитку регіональної економіки.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 17

Схожі:

Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції... Збірник наукових праць студентів за матеріалами Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції “Пріоритети сучасної філології:...	Уроки виборів-2004; виборчі ресурси 2006 року Запрошуємо Вас до участі у IV Всеукраїнській науковій конференції "Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина...
Статистика учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених та студентів	Франка Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції... Підкарпатська Вища Школа ім бл кс. Владислава Фіндиша в Ясло (Республіка Польща)
РЕЗОЛЮЦІЯ Національної науково-практичної конференції з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу... Національна науково-практична конференції з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу з міжнародною участю «За кожне життя разом» відбулася 17–19...	Звернення учасників V Міжнародної науково-практичної конференції НАЕК «Енергоатом» Сумки п'ятої Міжнародної науково-практичної конференції «КУЛЬТУРА БЕЗПЕКИ НА АЕС УКРАЇНИ», відзначаємо, що розуміння культури безпеки,...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Вас узяти участь у роботі Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих учених «Динаміка розвитку міжнародних...	Диплом Лауреата премії міського голови 2008 року Подяка Голови Донецької... ...
Шановні колеги! Запрошуємо Вас взяти участь у роботі IV Міжнародної... Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми і перспективи розвитку обліку, аналізу та контролю в умовах глобалізації...	6 – 10 вересня 2010 р в м. Алушта, АР Крим, Україна відбулася VI... Ників міністерств і відомств, науково-дослідних інститутів, виробничих і комунальних організацій, вузів, неурядових організацій з...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання