|
|
Скачати 3.02 Mb.
|
|
Тема 9. Доходи у ринковій економіці План
Рекомендована література 1. Г.О.Ковальчук та інші. Економіка. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. «Навчальна книга». 2003 р. стор. 164-174. Основні поняття та положення теми: дохід, праця, оплата праці, преміальна форма, рента, процент, прибуток. 1. Основні форми доходів власників економічних ресурсів. Усі економічні ресурси мають своїх власників: безпосередньо домашні господарства або фірми чи державні організації. Власники ресурсів продають їх на відповідних ринках і отримують за це плату у вигляді доходів. Отже доходи — це надходження від продажів економічних ресурсів і готової продукції. Ринки ресурсів багато в чому подібні до ринків товарів. Основними регулюючими механізмами тут також є попит, пропозиція і конкуренція. Доходи від економічних ресурсів (факторів виробництва) називають факторними. Кожен вид ресурсів забезпечує відповідний вид доходів: плата за трудові ресурси — заробітну плату, плата за природні ресурси — ренту, дохід на капітал — процент за грошовий капітал і прибуток за використання фізичного капіталу, дохід від підприємницьких здібностей — підприємницький дохід. Звичайно, види факторних доходів часто не розмежовують. Ми зупинимося лише на їхніх основних відмінностях. 2. Особливості заробітної плати як винагороди за працю. Праця — найважливіший фактор виробництва. У загальній структурі доходів жителів розвинених країн на кінець XX ст. близько 3/4 становили доходи у вигляді оплати праці. Як уже говорилося, існують значні відмінності у заробітній платі різних працівників. У сучасній економіці існують кілька найпоширеніших форм оплати праці. Погодинна оплата праці, за якої розміри зарплати працівника безпосередньо залежать від кількості відпрацьованого ним часу і його погодинної оплати. Оплата праці за угодою (відрядна) передбачає виплату винагороди за виконану роботу відповідної якості. Одним із різновидів такої оплати є бригадна, або колективна. Преміальна форма передбачає додаткову оплату до інших видів зарплати — наприклад, погодинної чи акордної. Якщо процес праці мало структурований, має творчий характер, але результати праці можна проконтролювати, ціна праці встановлюється у вигляді річного посадового окладу, поділеного на місяці або й тижні. Завдання. Наведіть власні приклади використання різних форм оплати праці (погодинна, відрядна, акордна, посадова). Порівняно їхні позитивні і негативні сторони. Організація оплати праці у розвинених економіках і одним з елементів економічної демократії і гармонізації соціальних відносин у виробництві та суспільстві. Це дає змогу залучати працівників до володіння й управлінні фірмою, створення «гуртків якості» для активної участі робітників у справах фірми, наповнює рутинну працю творчим змістом, сприяючи повнішому розкриттю потенціалу людини, підвищенню якості трудового життя, гуманізації виробництва. З розвитком суспільства особливого значення набуває турбота про так званий людський капітал — інвестиції у розвиток людини. Основною формою таких інвестицій є фінансування різних видів освіти. Дослідження, проведені у розвинених країнах, показали, що існує пряма залежність між рівнем освіти і заробітної плати. Проте оскільки пропозиція працівників з вищою освітою обмежена, то й розрив у їхніх доходах порівняно з малоосвіченими людьми становить від 50 % і більше (у деяких країнах 100 % і вище). Дослідники пояснюють це використанням нових технологій у виробництві, що значно підвищує його прибутковість та зменшує потребу у низько кваліфікованій праці. Держава й оплата праці Відповідно до Закону України «Про оплату праці» держава регламентує основні правила діяльності економічних суб'єктів на ринку праці. Це стосується насамперед порядку укладання колективних договорів і домовленостей, що відображають відносини роботодавців і найманих працівників. Як правило, у таких колективних угодах передбачаються норми й зобов'язання щодо умов і оплати праці, тривалості робочого часу й охорони праці, трудові пільги, соціальне обслуговування працівників (компенсація транспортних витрат, організація харчування, забезпечення житлом), соціальне забезпечення і медичне страхування працівників, контроль за виконанням колективного договору та порядок його перегляду. Розрізняють номінальну і реальну зарплату. Номінальна зарплата — це сума грошей, отриманих працівником за певний проміжок часу (тиждень, місяць). Реальна зарплата — це та маса предметів споживання і послуг, які може придбати працівник за свою номінальну зарплату. На реальну зарплату впливають: величина номінальної оплати праці, сума податків, зміни роздрібних цін, тарифів на товари та послуги. Наприклад, підвищення номінальної заробітної плати на 25 % при зростанні роздрібних цін на 20 % дає приріст реальної зарплати всього на 5 %. Номінальна зарплата може підвищуватися, а реальна при цьому знижуватися, якщо ціни на товари й послуги зростають швидше. 3. Рента як дохід від землі. Як ми знаємо, фактор виробництва «земля» включає н тільки земельні ділянки, а й корисні копалини, різноманітну сировину, ліси, луки тощо. Припустимо, що бабуся й дідусь у селі отримали пай ч наділ після поділу колективного господарства. Ще там житловий будинок, сад і город. Бабуся й дідусь не мають необхідних можливостей для самостійного обробітку цієї ділянки. Тому вони, як і багато людей в такому становищі розмірковують над тим, щоб здати ділянку в оренду. Та практикують, як відомо, майже в усьому світі. Власник землі в такому разі надають її на основі обумовлених договорі принципів у тимчасове використання для користування за певну плату — ренту. Величина ренти встановлюється на ринку землекористування залежно від попиту на використання землі підприємцями і пропозиції землі землевласниками. Величина земельної ренти залежить від природних і суспільних умов. У сільському господарстві величина ренти тим вища, чим родючіші землі, проведені меліоративні роботи, чим зручніше використання ділянки. Кількісна обмеженість землі та зростаючі обсяги виробництва зумовлюють значні суперечності між землевласниками і землекористувачами. Землевласники повинні запобігати виснаженню та деградації земель, ресурсів надр взагалі, особливо у зв'язку із загостренням екологічних проблем. Отже, рента за землю повинна враховувати й можливості рекультивації земель. Наприклад, за забруднення навколишнього природного середовища відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» у 2001 р. передбачено збір 76,7 млн грн. Рента існує і в гірничодобувній промисловості. Це гірнича рента. У господарській діяльності вона представлена, як правило, спеціальними податками і відрахуваннями, які добувне підприємство сплачує головному власникові природних ресурсів — державі. Рента як ціна фактора виробництва — землі відрізняється від ціни на землю як звичайного товару, що переходить у власність покупця. Частина громадян здає свою землю (земельний пай) в оренду приватним чи колективним сільськогосподарським підприємствам. У 2001 р. власники таких земельних паїв (орендодавці) отримали у вигляді рентної плати 980 млн. грн. 4. Сутність позичкового процента – доходу на грошовий капітал. На ринку економічних ресурсів виробництва домашні господарства-власники вкладених коштів отримують доходи у вигляді процента на ці кошти. Припустимо, що ви маєте певну суму грошей і позичаєте її у користування якомусь приватному підприємцеві для розвитку його бізнесу або стаєте співвласником корпорації, вкладаючи свої кошти у її цінні папери. Внесені вами кошти у цьому разі використовуються для купівлі обладнання, нової техніки, оснащення приміщень, розширення бізнесу чи удосконалення виробництва. Усе це приносить підприємству прибутків. Частина їх отримана і з участю внесених коштів. Плата с їхнє використання називається процентом на вкладені кошти. Загальноприйнята ціна за користування грошима називається банківською процентною ставкою, або норме позичкового процента. Чи можемо ми вимагати довільну ціну за користування своїми грошима, надаючи, наприклад, позичку у 1000 грн. власникові продуктового магазину? Яка ставка позичкового процента буде привабливою, щоб стимулювати вкладення тимчасово вільних коштів? Який її розмір буде оптимальним для розвитку бізнесу і для того, щоб підприємець міг повернути борг та отримати прибуток? Ставка процента залежить від взаємодії попиту і пропозиції на грошовому ринку. При цьому вона є середньозваженою у відповідній сфері діяльності. Позичковий капітал буде привабливим для фірм, якщо очікувані ними доходи перевищуватимуть виплату процентів. Важливу роль у регулюванні норми позичкового процента відіграє центральний банк країни. Довільне підвищення ставки процента спричиняє до загального підвищення цін на вироблені товари і послуги, а отже, й рівня інфляції. Занадто низькі рівні процентних ставок не стимулюють капіталовкладення, гроші використовуються на поточне споживання. У розвинених країнах світу нормальною вважається ставка до 7 % на рік. В Україні ставки позичкового процента значно відрізнялися протягом останніх 10 років. Завдання. Поміркуйте, чому у деяких галузях бізнесу або у різних країнах ставки процента на капітал дуже різні.
Як ви вже знаєте, прибуток — комплексний показник, який відображає результати господарської діяльності. Прибуток підприємця є особливою формою плати за його діяльність. Ця плата складається з кількох частин: перша — оплата звичайної праці за організацію та управління підприємством — це так званий нормальний прибуток. Друга — винагорода за успішну діяльність в умовах ризику (невизначеності) та за доцільне використання інновацій технологічного чи організаційного характеру. Це економічний прибуток, чи економічна рента. Кожного разу, коли підприємець створює щось нове (види продукції чи послуги, галузі діяльності чи способи виробництва), він ризикує не лише очікуваними доходами, а й вкладеними зусиллями, ресурсами, знаннями, часом, іміджем тощо. І щоразу доходи від підприємницької діяльності повинні відшкодовувати витрачені ресурси (витрати виробництва) і приносити винагороду тим людям, які організували цю діяльність. За певних умов підприємець може отримувати також монопольний прибуток, якщо в галузі недостатня конкуренція або навіть монополія. Питання для самоконтролю
Контрольні запитання 1 рівень 1. Установіть відповідність назв основних видів доходів від використання ресурсів:
2.Чи тотожні поняття:ціна землі і рента за використання землі? 3.Чи правильне твердження:Кожен є власником економічних ресурсів? 2 рівень 4. Укажіть, які фактори впливають на ціну праці (заробітну плату): а) кваліфікація працівника; б) кількість відпрацьованого часу; в) співвідношення попиту і пропозиції на певну спеціальність; г) домовленість між роботодавцем і працівником. 5.Назвіть відмінності між номінальною і реальною заробітною платою. 6.Припустимо, у власності вашої родини є дачна ділянка чи садиба в селі, квартира (хата) бабусі й дідуся, у якій ніхто не живе. Назвіть приклади доходів, які можуть бути отримані від цих ресурсів. 7.Припустимо, ви маєте подарованих чи зароблених під час канікул 1000 грн. і бажаєте їх використати як грошовий капітал: покласти на депозитний рахунок у банку, купити акції, облігації підприємств чи державної позики. Назвіть основні відмінності між цими видами вкладень. 3 рівень 8.Охарактеризуйте роль ренти у раціональному використанні природних ресурсів. 9.Поясніть, для чого держава законодавчо встановлює мінімальний рівень заробітної плати. 10.Припустимо, ви поклали у банк 1000 грн., а приватний підприємець отримав кредит на цю суму. Намалюйте схему руху грошей. Покажіть, які доходи (%) отримали через рік учасники операції. 11.Припустимо, ви отримали від родичів 1000 грн. у подарунок з нагоди закінчення середньої школи. Ці кошти ви хочете покласти на рахунок у державний комерційний банк під ЗО % річних, чи приватний комерційний банк під 37 % річних. Поясніть, які фактори вплинуть на ваш вибір. 4 рівень 12. Відомо, що рівні процентних ставок у різних країнах значно відрізняються. Наприклад, у 2001 р. в Україні процентні ставки сягали від 19 % до 40 % за кредити комерційних банків і навіть до 7-8 % за одноденний кредит на ринку міжбанківських кредитів. У розвинених країнах показники коливаються у межах 2-10 %. Проаналізуйте і поясніть основні фактори, які визначають рівень процентних ставок у ринковій економіці. 13. Проаналізуйте співвідношення таких показників економічного і соціального розвитку України у 2000-2001 роках: реальні грошові доходи населення зросли на 6-7 %, заробітна плата у бюджетній сфері — на 25, продуктивність праці у промисловості — на 16, обсяги виробництва у промисловості — на 12,9, рівень інфляції — 17 % 14. Виконайте вправу-гру «Доходи від використання ресурсів нашої фірми». Припустимо, на кінець року ваше підприємство отримало чистого прибутку 1 млн. грн. Проведіть зібрання правління й визначте, куди вкласти гроші і які додаткові джерела доходів може використати фірма. Тема 10. Функції підприємця. Сутність підприємництва. План
Рекомендована література 1. Г.О.Ковальчук та інші. Економіка. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. «Навчальна книга». 2003 р. стор. 108-118. Основні поняття та положення теми: підприємництво, підприємець, бізнесмен, посередники, консультаційна діяльність. 1. Хто такий підприємець? Першими підприємцями в історії людства були купці та ремісники. Вони не тільки прагнули більших доходів, а й уміли віднаходити нові шляхи їх отримання. З розвитком виробництва бажання людей до збагачення спричинило виникнення нового виду професійної діяльності — підприємництва і людей цієї професії — підприємців. Уперше термін «підприємництво» увів на початку XVIII ст. відомий економіст Рішар Кантільон (1680-1734). Він характеризував самостійного підприємця (ремісника, фермера, купця) як індивідуального виробника і власника, діяльність якого пов'язана з певним господарським ризиком. У книзі «Нариси про природу торгівлі взагалі» він писав, що підприємець — це людина, яка діє в умовах ризику, невизначеності. Адам Сміт у праці «Дослідження природи і багатства народів» (1776 р.) наголошував, що підприємець сам планує, організовує виробництво, реалізовує вигоди, пов'язані з поділом праці, і розпоряджається результатами виробничої діяльності. Підприємець як власник капіталу для реалізації своєї ідеї та отримання прибутку йде на ризик, пов'язаний з непевністю в отриманні очікуваного прибутку. Із усіх цих висловлювань можна зробити висновок про те, що підприємець — це енергійна, заповзятлива, ділова людина, котра постійно дбає про збільшення своїх прибутків і для цього готова йти на ризик. Така ділова енергійність дає користь як самому підприємцеві, так і всьому суспільству. Дуже багато в цьому плані залежить від його особистої кмітливості, розуму, ділових і моральних якостей, доброчинності. Завдання. Назвіть кілька рис підприємця, які є спільними за визначенням більшості дослідників. Визначте головні риси підприємців, яких ви знаєте. Чи тотожні, на вашу думку, поняття «власник» і «підприємець»? Що в них спільного і чим вони різняться? Думки про підприємців
2. Сутність підприємництва як особливої форми діяльності Сучасні економісти вважають, що підприємництво є особливим видом господарської діяльності. Серед його основних ознак виділяють такі:самостійність у виборі напрямів і методів діяльності та прийнятті рішень;прагнення отримати добрі прибутки;наявність ризику;новаторство і кмітливість у пошуках видів діяльності та гнучкість в її організації. Багато вчених розглядають підприємництво як дар, талант, натхнення чи навіть «прозріння». Спеціалісти дослідили, що природну (вроджену) здатність до підприємництва мають не дуже багато людей (близько 3-5 % населення) у будь-якій країні. Однак часто більшість із нас навіть не здогадується, які задатки закладено у нас природою і до яких висот їх можна розвинути у процесі навчання та практичної діяльності. Тому у цій справі, як і в будь-якій іншій, важливими є освіта й саморозвиток. Відповідно до сучасного законодавства підприємництвом вважається самостійна, на власний ризик, ініціативна, продуктивна господарська діяльність, спрямована на отримання прибутку. Підприємницька діяльність здійснюється підприємцем від свого імені і під особисту майнову відповідальність. Нею може займатися окрема людина (приватний підприємець) або група людей, які утворюють підприємство, що виступає від власного імені і під свою майнову відповідальність. В Україні підприємницька діяльність гарантована Конституцією, де сказано: «Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом». Проте, щоб реалізувати це право, необхідно подолати неабиякі труднощі об'єктивного і суб'єктивного характеру. 3. Основні види підприємницької діяльності. За галузями діяльності підприємницьку діяльність поділяють на такі основні види: виробничу, комерційну, посередницьку, фінансову, фінансову, страхову. Ми уже розповідали про надзвичайно важливу роль виробництва у розвитку господарських процесів. Раніше вважалося, що саме від кількості вироблених товарів та їхньої якості залежить багатство країни. З розвитком людського суспільства та ускладненням господарських механізмів зростає роль сфери послуг та посередництва різних видів. У сучасній економіці всі види підприємницької діяльності тісно переплітаються, взаємодіють і доповнюють один одного. Виявляється така закономірність: чим більші сфери та обсяги діяльності підприємства, тим повніше в ньому представлені різні види його діяльності: виробництво, обслуговування, фінансово-кредитні, торговельно-посередницькі операції. Такий багатоплановий підхід більше властивий підприємствам, що мають кількох власників або виступають як акціонерні товариства (корпорації). Наприклад, Український промислово-інвестиційний концерн, Українська фінансова група, Національна Акціонерна Компанія «Нафтогаз України», корпорація «Укрпромінвест». Розглянемо коротко основні особливості різних видів підприємницької діяльності. Виробнича діяльність посідає, безсумнівно, головне місце у господарській діяльності людини. Саме тут створюються товари й послуги, відбувається комбінування і споживання (використання) економічних ресурсів. До складу виробничого підприємництва відносять найрізноманітніші підвиди діяльності Інший вид підприємницької діяльності — посередництво — поєднує інтереси виробників і споживачів за різними напрямами діяльності. Посередники — фірма або окремі люди (агенти, брокери, дилери, маклери, комівояжери та ін.), які на професійних засадах за визначену угодою плату сприяють встановленню ділових партнерських контактів, зв'язків, укладанню контрактів на купівлю-продаж товарів, цінних паперів, послуг тощо. Для виробника послуги посередника дуже вигідні. Вони допомагають йому зосередитися переважно на виробничих процесах, а просування товару на ринок чи вирішення інших питань, пов'язаних із бізнесом, передати професіоналам саме у цих галузях. Досить поширеною формою посередництва є діяльність агентів як довірених осіб з певними повноваженнями від імені і на користь виробника або споживача. Посередницькі послуги надають також брокери, які організовують укладання контрактів між продавцями й покупцями великих партій товарів (на товарних біржах), цінних паперів (на фондових біржах), нерухомості, інших цінностей. Звичайно, брокер спеціалізується на реалізації вузького асортименту товарів. Він не має у своєму розпорядженні відповідних товарів і здійснює біржові операції лише за дорученням. Комерційна діяльність (від лат. commercium — торгівля) — один із видів торговельно-посередницької діяльності, пов'язаний з безпосередньою реалізацією товарів. Вона включає також підготовку товарів до продажу, укладання угод, організацію обігу товарів і послуг тощо. Комерційна діяльність є важливою складовою приватного підприємництва. Адже неефективна організація продажів часто є причиною банкрутства фірми. Комерція для багатьох підприємців є привабливішою, ніж виробнича діяльність, вона потребує менших витрат економічних ресурсів і швидше приносить віддачу. Значна частина великих статків світу починалася із безпосередньої зустрічі продавця й покупця. Сьогодні, наприклад, власник мережі супермаркетів Сем Робсон Уолтон є одним із найбагатших людей світу. Його майно оцінюється у 65,4 млрд доларів. Брати Альбрехти — також власники мережі універсальних магазинів — є найбагатшими людьми Європи. Торговельні організації налагоджують взаємодію попиту і пропозиції. Замовлення торгових організацій впливають на товарну структуру виробництва на підприємствах. Комерційною діяльністю займаються як окремі підприємці, так і спеціалізовані організації: роздрібною торгівлею — магазини, універмаги, універсами, «супермаркети»; оптовою — бази, склади, ярмарки, біржі. У цій галузі успішно працюють і кооперативи, і невеликі фірми, і багатогалузеві підприємства, і корпорації національних та міжнародних масштабів. Наприклад, мережа роздрібної торгівлі універмагів «Сірз» у США, мережа «Товари — поштою», універмаги «Україна», «ЦУМ» у Києві тощо. Фінансово-кредитна діяльність охоплює такі різноманітні напрями, як банківська справа, страхування, лізинг, діяльність на ринку цінних паперів. Цим видом діяльності займаються спеціалізовані фірми (наприклад, аудиторські), а також багатопрофільні фінансові групи. Про них ми розповімо окремо. Особливого поширення в останні десятиліття XX ст. набула консультаційна діяльність (консалтинг). Відповідні спеціалісти надають консультації з різноманітних питань: загального управління підприємством; управління фінансовими потоками; добору та управління персоналу; зміни форм власності; удосконалення організації виробництва; вивчення ситуації на ринку (кон'юнктури), міжгалузевих зв'язків тощо. Широка мережа консультаційних фірм у розвинених країнах свідчить про важливе значення цієї діяльності у господарській системі. Висококваліфіковані консультанти співпрацюють з багатьма фірмами галузі, мають можливість узагальнити досвід та надати конкретну допомогу у вирішенні питань, які колись для когось були проблемними. Такі спеціалісти здійснюють свою діяльність у рамках міжнародних програм, часто є радниками в урядах країн і державних адміністраціях. Фактично консультанти володіють таким ресурсом, як інформація, і часто саме завдяки цьому роблять успішною і свою діяльність, і діяльність виробника. На крупних підприємствах часто консультаційні відділи переростають у відділи інформаційного забезпечення. Питання для самоконтролю
Контрольні запитання 1 рівень 1. Виберіть правильне визначення поняття «підприємницька діяльність»: а)самостійна, на власний ризик, господарська діяльність людей, спрямована на отримання прибутку; б)будь-яка економічна діяльність; в) наймана праця робітника. 2. Вкажіть основні функції підприємця в економіці: а)оптимальне поєднання економічних ресурсів; б)ефективне використання ресурсів; в)здійснення інновацій; г)створення товарів і послуг. 2 рівень
3 рівень
4 рівень
2) оберіть вид діяльності за інтересами; 3)зберіть якомога більше інформації про цей вид бізнесу «організуйте» підприємство та придумайте для нього назву. |
|
1. Взаємозвязок економічних процесів та явищ |
Зміст основних економічних процесів і явищ Варіант 1 Чи можна стверджувати, що зворотним боком спеціалізації є обмін діяльністю, тобто кооперація? |
|
Теми і зміст семінарських занять з курсу «Основи економічної теорії» Об’єкт, предмет, методи і функції економічної науки. Специфіка економічних явищ і процесів |
ВСТУП Використання економічних мультиплікаторів для прогнозування та регулювання економічних явищ …16 |
|
Дослідження «За базові роботи по теорії грошей і економічних коливань та глибокий аналіз взаємозалежності економічних, соціальних та інституціональних... |
Урок 53 Тема уроку Предметом вивчення статистики є вивчення кількісної сторони цих явищ. Статистика вчить, як проаналізувати інформацію, виявити та... |
|
ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОГНОЗУВАННІ... В роботі досліджено сучасні підходи до прогнозування соціально-економічних показників, побудовано моделі прогнозу курсу валют на... |
Тема уроку Статистика — наука, яка вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів |
|
«За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів» «За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів» |
МВС України Львівський державний університет внутрішніх справ ЛЕКЦ І Я Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ, заходи щодо запобігання їх виникнення та інженерна підготовка території |