1. Взаємозвязок економічних процесів та явищ
|
|
Скачати 3.02 Mb.
|
|
Тема 6. Ринкове вирішення питань «Що виробляти»?, «Як виробляти»?, «Для кого виробляти»? План
Рекомендована література 1. Г.О.Ковальчук та інші. Економіка. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. «Навчальна книга». 2003 р. стор. 36-40. Основні поняття та положення теми: ринок, попит, обсяг попиту, пропозиція, величина пропозиції. 1. Взаємодія суб’єктів господарювання: як бажання споживачів матеріалізуватися у товари і послуги. На споживчому ринкові продаються й купуються мільйони різних товарів — від будинків, автомобілів, літаків до най дрібніших побутових речей і продуктів харчування. Власниками товарів та послуг є організації бізнесу чи окремі громадяни — продавці, а покупці володіють певною сумою грошей для купівлі товарів. Зрозуміло, що продавці хочуть продати товари і надати послуги за такими цінами, які забезпечили б їм якомога більші доходи, а споживачі купують товари та замовляють послуги з огляду на ціни й наявні в них гроші. Саме через зіставлення власного бюджету, цін та якостей товарів і послуг покупці формують попит на окремі товари і послуги, впливають на ринкові ціни та обсяги виробництва.
Попит на певний товар чи послугу відображає реакцію споживача на потребу в конкретному виді товару та ціну цього товару. Попит виражає залежність між кількістю товару, яку споживач хоче придбати протягом певного періоду, і ціною на цей товар. Зауважимо, що існує відмінність між попитом і потребами. Так, раніше ми з'ясували, що потреба — це відчуття необхідності у благах, товарах чи послугах. На відміну від неї попит характеризується можливістю споживача купити конкретний товар за доступною для нього ціною. Економісти розрізняють попит, як забезпечене грошима бажання купити певну кількість конкретного товару за даними цінами, і обсяг попиту, який означає конкретну кількість товару, що її споживач хотів би купити протягом певного періоду за конкретну ціну. Показником попиту є кількість проданого. Оскільки товар не безкоштовний, то у споживача завжди є вибір щодо товару, який задовольнить його потребу. Численні факти свідчать, що чим вища ціна товару, тим, як правило, його менше купують. І навпаки, чим нижча ціна, тим більше товару купують. Прояви попиту добре ілюструє математична модель. Отже, закон попиту означає: чим вища ціна товару, тим менший обсяг попиту на нього, при зниженні ціни обсяг попиту збільшується. Попит залежить не тільки від цінових факторів. Існують так звані нецінові умови, які істотно впливають на бажання споживачів купити товар. Завдання. Напевно, вам відома така ситуація, коли дешевший товар з однаковою якістю купували більше. Наведіть приклади із повсякденного життя. Назвіть можливості появи на ринку дешевших товарів з однаковою, як і в усіх інших, якістю. Наведіть приклади факторів, які визначають попит конкретних товарів.
Пропозиція — це вся маса товарів, що є на ринку чи може бути доставлена на нього, яку передбачається продати за певною ціною у визначений проміжок часу. Закон пропозиції означає, що із збільшенням ціни обсяг пропозиції зростає, а зі зниженням — падає. Тобто величина пропозиції на ринку перебуває у прямій залежності від цін на товари та послуги. У ринкових умовах виробник готовий запропонувати більшу кількість товару за вищої ціни на нього Величина пропозиції — це конкретна кількість товару, яка пропонується за кожну конкретну ціну (їй відповідають окремі точки на лінії пропозиції). Пропозиція, як і попит, також залежить від різних нецінових факторів. Це, зокрема, можливості виробити товар, організувати його реалізацію, часові, просторові та, зрештою, ситуаційні (свято, зима, спека чи дощ) або навіть побутові фактори. Вплив цих факторів виражається у зміні самої пропозиції, що відображається на графіку зсувом кривої пропозиції вправо чи вліво. Завдання. Поясніть, як зміниться попит на морозиво порівняно з наведеним прикладом: а) 1 грудня; б) у день масових святкувань; в) якщо пропонується новий, «модний» десерт; г) якщо у споживачів зменшаться доходи; ґ) якщо інші виробники випустять серію різних смачних видів морозива із оригінальними добавками. Питання для самоконтролю
Тема 7. Ціна ринкової рівноваги План 1. Що таке еластичність попиту й пропозиції? Як вона визначається? 2. Роль ціни у взаємодії попиту і пропозиції. Ринкова рівноважна ціна. 3. Поняття конкуренції. Рекомендована література 1. Г.О.Ковальчук та інші. Економіка. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. «Навчальна книга». 2003 р. стор. 41-56. Основні поняття та положення теми: ринок, попит, пропозиція, ціна, конкуренція, олігополія, монополія. 1. Що таке еластичність попиту й пропозиції? Як вона визначається? Попит і пропозиція реагують на зміни цін товарів, а також доходів споживачів по-різному. Наприклад, зміна ціни на сірники чи сіль мало вплине на їхню кількість, що їх купуватимуть за новою ціною. Водночас зміна цін на газети, автомобілі, предмети розкоші може спричинити значне скорочення споживання цих товарів. Ця властивість — рівень зміни попиту і пропозиції залежить від зміни цін на товари і величини доходів споживачів та інших факторів — названа еластичністю попиту і пропозиції. Коефіцієнт цінової еластичності попиту показує чутливість реакції споживачів на зміни цін. Коефіцієнт вираховується за формулою: Е = Зміна попиту, % / Зміна ціни, % Наприклад. Ціна на 1 т пшениці зросла на 60 грн. (була 360 грн.), а попит при цьому скоротився на 20 т (був 40 т). Зміна попиту — 50 % Зміна ціни — 16,7 %. Е = 50 % / 16,7 /о = 2,12, що вказує на еластичність попиту. Практика засвідчує, що цінова еластичність попиту на предмети розкоші й довготривалого використання (килими, меблі, автомобілі) звичайно вища, ніж на предмети повсякденного попиту і першої необхідності (хліб, сіль тощо). Значення еластичності попиту за ціною важливе для прийняття рішень про продаж чи виробництво товару: якщо попит нееластичний, то при незначному підвищенні ціни кількість проданого товару (попит) не зміниться, а виручка зросте. При еластичному попиті збільшення ціни на товар призведе до зменшення продажів, і виручка може знизитися. Завдання Наведіть приклади товарів, обсяг попиту на які безпосередньо залежить від ціни або зовсім не пов'язаний з нею. 2. Роль ціни у взаємодії попиту і пропозиції. Ринкова рівноважна ціна. За даними таблиці і графіка можна простежити зміни попиту й пропозиції на товар і формування його ринкової ціни. Ціна, що відповідає точці перетину кривих попиту й пропозиції, називається ціною рівноваги, або ринковою ціною. У нашому прикладі вона дорівнює 1 грн. Це та ціна, за якою здійснюватиметься купівля-продаж товару при обсягах попиту і пропозиції в 125 порцій. Дійсно, варто продавцеві збільшити ціну товару (наприклад, 1,25 грн.), як відповідна їй величина попиту скоротиться до 85 порцій. Зниження ціни товару сприятиме зростанню величини попиту та зменшенню пропозиції, доки не досягне точки рівноваги. Те саме відбувається і при початковому встановленні ціни, нижчої за ринкову, — відповідні зміни величин попиту і пропозиції повернуть ціну в точку рівноваги. Розглянута схема водночас дає уявлення про суть затоварювання і дефіциту товарів. Затоварювання виникає тоді, коли продавець завищує ціну порівняно з ринковою (ціною рівноваги). Наприклад, якщо розпочати продаж морозива по 1,25 грн за порцію, то попит знизиться до 85 порцій, а пропозиція збільшиться до 175 порцій. Різниця (175-85) і показує величину затоварювання — 90 порцій Дефіцит проявляється тоді, коли продавець встановлює ціну, нижчу за ціну рівноваги. Наприклад, якщо почати продавати морозиво по 0,5 грн, то попит зросте до 190 порцій, а пропозиція знизиться до 50 порцій. Різниця (190-50) і показує величину дефіциту — 140 порцій. Отже, якщо на ринку досягнута рівновага, то загальний потік грошових доходів від фірм до споживачів має дорівнювати потокові платежів від споживачів до фірм. Це передбачає встановлення цін, які зрівноважують попит і пропозицію. Безумовно, одночасно забезпечити всі ці умови надзвичайно важко, але все-таки модель загальної економічної рівноваги дає можливість оцінювати механізм ринкового саморегулювання і застосовувати ці знання при вирішенні конкретних завдань. Винятки в дії закону попиту Трапляються випадки повної невідповідності закону попиту — дорожчий товар краще продається. Це так званий «ефект Веблена» (за іменем американського ученого Торстейна Веблена), або «снобістський ефект». Підвищення цін на деякі товари спричиняє підвищення попиту на них, тому що висока ціна традиційно свідчить про престижність речі. Навпаки, якщо на деякі престижні товари знижується ціна, то й попит на них падає. Багатий клієнт купує ці товари, бо хоче продемонструвати своє багатство, свої можливості. «Парадокс Гіффена» Ви, мабуть, знайомі з таким явищем, характерним і для України: якщо очікується загальне підвищення цін, то попит на товари зростає. Іноді підвищення цін не тільки на дорогі, а й на дешеві товари призводить до зростання попиту на них. Вперше це явище описане англійським економістом Робертом Гіффеном (1837-1910 рр.). Він вивчав історію голоду в Ірландії і виявив такі тенденції. Коли уряд, вирішивши скоротити попит населення на картоплю (основний продукт харчування бідняків на той час), підвищив на неї ціну, попит на картоплю не тільки не скоротився, а навіть збільшився. Це явище дістало назву «парадокс Гіффена». Суть феномену полягає в тому, що зростання цін на товари першої необхідності може викликати не скорочення попиту на них, а його збільшення. У цій ситуації люди скоріше відмовляться від інших покупок, а заощаджені гроші витратять на придбання життєво важливого товару. У той голодний рік картопля була предметом найпершої необхідності, і щоб купити її, ірландські бідняки відмовлялися від деяких інших покупок. Крім того, боячись подальшого зростання цін на картоплю, вони прагнули заготовити її про запас.  3. Поняття конкуренції Ринок не зміг би функціонувати, якби серед його механізмів, крім дії закону попиту і пропозиції, не було конкуренції. Конкуренція — економічне суперництво між виробниками товарів та послуг за вигідніші умови діяльності, збуту товарів і послуг та одержання завдяки цьому максимального прибутку. Конкуренція спонукає до пошуку вигідного вирішення господарських завдань, зокрема виробництва кращої продукції чи послуг і якнайшвидшої їх реалізації. Економічне суперництво зазвичай набуває таких форм, породжує такі емоції та пристрасті, що в літературі цілком доречно застосовується вираз «конкурентна боротьба». Вона є постійним предметом дослідження багатьох учених. Конкуренція корисна для суспільства: стимулює раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, примушує виробників постійно поновлювати асортимент, пильно стежити за науково-технічними новинками й активно впроваджувати їх у виробництво. Результати такого суперництва оцінюють самі споживачі, під час купівлі віддаючи перевагу тим чи іншим товарам. Американський економіст, лауреат Нобелівської премії Пол Самуельсон зазначав, що конкуренція — це складний механізм невимушеної координації виробництва через систему цін і ринків. Вона об'єднує знання та дії мільйонів індивідів. Разом з тим вона задовольняє першу вимогу, що ставиться перед будь-яким соціальним організмом — «здатність вижити». У ринковій економіці конкуренція виконує чимало функцій: сприяє розподілові ресурсів, взаємодії попиту і пропозиції, формуванню ринкових цін, стимулює зниження витрат виробництва й запровадження нових видів продукції, забезпечує суверенітет споживача, гарантуючи захист від диктату виробників. Водночас конкуренція має і негативні риси: є однією з причин безробіття, прямо чи опосередковано спричиняє нерівномірний розподіл доходів між різними групами населення; призводить до розорення дрібних товаровиробників; сприяє концентрації виробництва, через це — значному збагаченню великих власників; може породити монополію зі всіма її негативними наслідками. Роль конкуренції як рушійної сили економіки особливо яскраво виявляється завдяки її могутнім стимулам щодо розвитку виробництва. Новаторське застосування передової техніки й технології, поліпшення якості продукції та зменшення її собівартості забезпечують підприємствам значні переваги перед конкурентами. Конкуренція як один з важливих елементів функціонування ринкового механізму можлива лише за умови, коли основна частина товаровиробників — підприємства, організації, громадяни — вільні у веденні своєї господарської діяльності та підприємництва. Вони мають право самі вибирати постачальників і споживачів, розпоряджатися прибутками, що залишаються після сплати податків, вирішувати інші питання, пов'язані з господарською діяльністю й розвитком виробництва. В умовах конкуренції виникає необхідність існування комерційної таємниці, продиктованої бажанням товаровиробників приховати від конкурента все те, що дає їм змогу виробляти товари підвищеного попиту і одержувати високі прибутки. Комерційна таємниця — це теж необхідна умова конкуренції, тому вона охороняється законодавством кожної країни. З іншого боку, товаровиробники намагаються вивчати і запозичувати методи роботи конкурентів, які мають успіх. Таке вивчення ринку називається «бенч-маркінгом». Вивчення успіхів конкурентів суміжних виробництв є одним із рушіїв виробничого чи комерційного прогресу. Розуміючи неминучість запозичення їхнього досвіду, виробники намагаються вчасно продати свої досягнення, які називаються «ноу-хау» (англ. know how — знати як). Ноу-хау стає товаром і продається прямо чи опосередковано, через інвестиції, утворення спільних підприємств тощо. Типи конкуренції Залежно від класифікації розрізняють насамперед внутрішньогалузеву та міжгалузеву конкуренцію. Внутрішньогалузева конкуренція існує між виробниками певної галузі за найвигідніші умови виробництва і збуту продукції, за отримання максимально можливого в галузі прибутку. Міжгалузева конкуренція виникає між виробниками різних галузей за вищі прибутки та вигідніше застосування капіталу. Вона сприяє переміщенню капіталів і ресурсів з однієї галузі в іншу, забезпечуючи раціональніше їх використання. Кожна галузь дбає про якнайкращі умови саме для себе, тому зростають значення й ціна ресурсів, а відтак поліпшується їх використання. На цьому ґрунті зароджується міжнародна конкуренція, бо в світі багато держав виробляють однотипну продукцію, а ринки збуту не безмежні. Це має й позитивний аспект, бо сприяє зниженню національних і світових витрат на виробництво. Методи конкуренції Конкуренцію можна класифікувати й за методами її ведення. Так, розрізняють чесну, тобто добросовісну, цінову і нецінову, нечесну (недобросовісну) конкуренцію. Особливість конкуренції полягає в тому, що окремий продавець сам по собі не може встановлювати ціну вищу, ніж ринкова, оскільки покупці можуть придбати необхідну кількість цієї продукції в інших продавців за ринковою ціною. Підприємець повинен натомість дбати про зниження собівартості продукту і водночас про поліпшення його якості чи інших споживчих властивостей. Така конкуренція називається чесною, добросовісною. Цінова конкуренція означає, що основним методом конкурентної боротьби є ціна. Перемагає той, хто досягає собівартості товару нижчої, ніж ринкова ціна. Це, по суті, боротьба за скорочення витрат на виробництво завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, раціональної організації та підвищення продуктивності праці. Фірми, які використовують ефективніші методи виробництва, мають можливість дещо знизити ціни. Останнє приваблює покупців, сприяє швидкій реалізації товару. Нецінова конкуренція — це суперництво між конкурентами за покупця, надання товарам нових особливостей — якісних, технічних, дизайну тощо. Широке використання реклами також розраховане на те, щоб привернути увагу покупців, відповідно інформувати їх про властивості товару, викликати у них бажання входження й виходу із конкретного ринку та іншими факторами. Залежно від масштабів конкуренції розрізняють чотири основні її рівні: досконала конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія, чиста монополія. Досконала конкуренція Досконало конкурентний ринок — це ринок з найвищим рівнем конкуренції. Досконала конкуренція досягається за наявності такої великої кількості незалежних виробників, постачальників і продавців, що жоден з них не може помітно вплинути на ринкову ціну кількістю виробленої продукції. Продукт різних виробників однорідний або настільки подібний, що важко відрізнити продукт одного виробника від іншого. Фірми в умовах досконалої конкуренції можуть вільно входити у ринок або залишати його. Досконала конкуренція на практиці трапляється рідко. Чому ж ми її розглядаємо? Аналіз цього ідеального типу ринкової структури дає змогу визначити способи найефективнішого розподілу виробничих ресурсів, а також порівняти й оцінити функціонування реальної економіки. Є ринки, які наближаються до рівня чистої конкуренції. Це ринки багатьох сільськогосподарських продуктів, зокрема зернових, фондові та валютні ринки, біржі. Вважається, що ринкова економіка з досконалою, чистою конкуренцією забезпечує високу виробничу ефективність. Водночас у цих умовах виникає кілька гострих проблем. По-перше, така система розподіляє доходи між учасниками виробничого процесу дуже нерівномірно. По-друге, за її умов кожен виробник намагається мінімізувати витрати. Відтак фірми уникатимуть витрат, пов'язаних, наприклад, із збереженням довкілля, його цілісності чи відтворення. По-третє, за умов чистої конкуренції не можна забезпечити виробництво суспільних благ (будівництво мостів, маяків, дамб, національну оборону тощо). По-четверте, невеликий розмір типової конкурентної фірми не дає їй змоги фінансувати значні науково-дослідні розробки. Отже, у ринковій економіці, крім чистої конкуренції, мають існувати й інші структури, щоб виправляти слабини чистої конкуренції. Монополістична конкуренція Монополістична конкуренція — це такий рівень конкуренції, де значна кількість фірм чи продавців пропонує подібний, однотипний, але неоднаковий продукт. Різниця в ціні подібних продуктів часто ледь помітна, більше тут Таким є, наприклад, ринок взуття, яке пропонують багато фірм і продавців. Проте деякі фірми спеціалізуються на спортивному взутті, деякі — на великорозмірному, інші — на вишуканому. Характерні ознаки монополістичної конкуренції:
обсягу виробництва чи штучного завищення цін; 3) значна кількість фірм у галузі виключає їхню взаємозалежність. Для заохочення покупців фірми намагаються надати своїм товарам унікальних якостей — реальних чи уявних, що називають диференціацією продукту. Ті чи інші споживчі властивості одного й того самого продукту за допомогою реклами чи кмітливості продавців пропонуються як унікальні чи дуже спеціалізовані. Хоча в них товар подібний чи однотипний, але може подаватися з дещо іншими властивостями чи призначенням. Якщо бізнес буде успішним, то фірма матиме змогу формувати постійне коло споживачів, які віддаватимуть перевагу саме її продуктові. Справжні відмінності зазвичай стосуються функціональних можливостей продукту. Послуги та умови продажу продукту є важливими чинниками його реальної диференціації. Це — ввічливість і уважність працівників магазину, репутація фірми, можливість купувати у кредит тощо. Диференціація зумовлюється також місцем розташування об'єкта збуту продукції і його доступністю. Уявні відмінності продукту створюють за допомогою реклами, привабливої упаковки, дизайну, використання торгових знаків, марок тощо. Наприклад, коли марку джинсів чи парфумів пов'язують з ім'ям якоїсь знаменитості, це може дещо вплинути на попит покупців. Отже, в умовах монополістичної конкуренції у прагненні до максимальних прибутків фірми використовують три чинники — ціну, якість продукту та рекламу. Фірма шукає найкращу (оптимальну) комбінацію названих чинників, яка забезпечує найбільший прибуток. Одночасно диференціація продукту забезпечує споживачам різноманітність продуктів та оновлення їхнього асортименту. Олігополія Олігополія — це структура ринку, на якому панує кілька великих фірм-виробників. Є багато причин виникнення олігополії. Вона виникає насамперед внаслідок природних бар'єрів, які перешкоджають входженню нових фірм на ринок. Одним із таких бар'єрів є висока вартість входження на ринок: зокрема, в автомобільній промисловості величина необхідного для цього капіталу сягає мільярдів гривень. Другий бар'єр — патентне законодавство. У багатьох технологічно передових галузях, наприклад в алюмінієвій, хімічній промисловості, електроніці, продукція захищена патентами. Для входження на такий ринок конкуренти повинні заплатити неабияку суму власникам патенту за право використовувати цю технологію у своєму виробництві або розробити нову технологію. За олігополії цінова конкуренція малоефективна. Компаніям відомо, що коли вони знизять ціни, конкуренти вчинять так само, що призведе лише до скорочення виторгу. Щоб одержати високі прибутки, дві чи кілька великих фірм можуть змовитися про запровадження фіксованих цін або визначення частки ринку. Законодавство більшості країн вважає таку практику незаконною. В економічній науці існують дві думки щодо економічних наслідків олігополії. Традиційна розглядає оліго-полію як небажану структуру ринку, що обмежує обсяг виробництва та підвищує ціни задля надприбутку. Прихильники такої позиції схильні розглядати олігополію як крок до монополії. Протилежна їй позиція зводиться до того, що великі олігопольні фірми з ринковою владою забезпечують розвиток науково-технічного прогресу, адже сучасна науково-дослідницька діяльність потребує величезних коштів. Існує й олігополія — це структура ринку, на якому панує кілька великих покупців, наприклад, на ринках зерна, зброї, засобів захисту рослин тощо. Монополія — ринок, на якому є лише один продавець. |
Схожі:
|
1. Взаємозвязок економічних процесів та явищ |
Зміст основних економічних процесів і явищ Варіант 1 Чи можна стверджувати, що зворотним боком спеціалізації є обмін діяльністю, тобто кооперація? |
|
Теми і зміст семінарських занять з курсу «Основи економічної теорії» Об’єкт, предмет, методи і функції економічної науки. Специфіка економічних явищ і процесів |
ВСТУП Використання економічних мультиплікаторів для прогнозування та регулювання економічних явищ …16 |
|
Дослідження «За базові роботи по теорії грошей і економічних коливань та глибокий аналіз взаємозалежності економічних, соціальних та інституціональних... |
Урок 53 Тема уроку Предметом вивчення статистики є вивчення кількісної сторони цих явищ. Статистика вчить, як проаналізувати інформацію, виявити та... |
|
ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОГНОЗУВАННІ... В роботі досліджено сучасні підходи до прогнозування соціально-економічних показників, побудовано моделі прогнозу курсу валют на... |
Тема уроку Статистика — наука, яка вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів |
|
«За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів» «За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів» |
МВС України Львівський державний університет внутрішніх справ ЛЕКЦ І Я Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ, заходи щодо запобігання їх виникнення та інженерна підготовка території |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua