|
Скачати 3.02 Mb.
|
Тема 13. Валовий внутрішній продукт План
Рекомендована література 1. Г.О.Ковальчук та інші. Економіка. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. «Навчальна книга». 2003 р. стор. 201-211. Основні поняття та положення теми: ВВП, національний дохід, національне багатство. 1. Система національних розрахунків Якби вам запропонували порівняти добробут і достатки кількох людей, ви звернули б увагу на їхні доходи. Той, хто має вищі доходи, має і більше можливостей задовольняти свої потреби й реалізувати себе як особистість. Такий самий підхід можна використати і для характеристики загального стану національної економіки. Людей завжди цікавили питання, як багатіє держава, що таке багатство країни. У яких випадках воно вимірюється золотом і сріблом, а в яких — продуктами праці? У давні історичні часи багатство нації, держави пов'язувалося із завоюваннями сусідніх чи віддалених територій. Згодом виявилося, що багато країн, які не воювали, також зуміли зміцніти. Більшість процвітаючих країн досягли вражаючих успіхів не за рахунок багатих природних ресурсів, а швидше, навпаки. Вони використовували для розвитку своєї економіки інші механізми, намагалися ощадно і раціонально використовувати наявні природні та трудові ресурси, вести активну торгівлю тощо. Для виявлення і зіставлення показників господарського життя країни (темпи економічного зростання, рівень і якість життя населення, продуктивність праці та ефективність використання ресурсів) використовується так звана система національних рахунків (СНР). СНР— це система міжнародно визнаних правил обліку економічної діяльності, що відображають усі макроекоеномічні зв'язки. Визначення таких показників дає можливість прийняти правильне рішення для забезпечення економічного зростання країни, повної зайнятості, стабільного рівня цін, збалансованого платіжного балансу. Вперше оцінку національного багатства своєї країни здійснив англійський економіст Уільям Петті (1623-1667). У своїй праці «Слово мудрим» він відніс до багатства Англії сукупність земельних угідь, будівель, кораблів, поголів'я худоби, кількість золотих і срібних монет, меблі та інші товари: свинець, залізо, мідь, олово, ліс і пиломатеріали, шовк, тканини, шкіру, зерно, сіль, вина, масло, прянощі, бакалійні й аптекарські товари, дорогоцінне каміння, портьєри, постіль «та інші прикраси, перераховувати які було б дуже довго і стомливо». На думку У. Петті, багатство нації є сумою її рухомого і нерухомого майна. Багатство Англії він оцінив у 250 млн фунтів стерлінгів. Цікавими є міркування вченого відносно того, що невелика країна з нечисленним населенням може (завдяки своєму розташуванню, торгівлі і політиці) бути еквівалентною за багатством і силою країні з великою територією та кількістю населення. Першу макроекономічну модель національної економіки створив французький учений Франсуа Кене (1694-1774) — глава школи фізіократів. Однак особливо загострилась потреба розрахунків та зіставлення макроекономічних показників у 20-30-ті роки XX ст. у зв'язку з Великою депресією (1929-1932 рр.). Чимало важливих принципів і показників цієї системи розробили А.Маршалл, Дж.М. Кейнс та інші економісти. Після Другої світової війни це стали здійснювати й міжнародні економічні організації. У 1953 р. в ООН було опубліковано документ «Система національних рахунків і допоміжних таблиць». Ця система вдосконалювалась, переглядалась і чинна й досі. 2. Визначення основних показників національного багатства Національне багатство — це сукупність благ, якими володіє нація (народ). Оскільки на розвиток нації впливають безліч факторів, пов'язаних з матеріальними, духовними, етнічними і культурними цінностями, то до національного багатства сучасні економісти зараховують також нематеріальні його елементи. До основних матеріальних елементів національного багатства належать: виробничий капітал; природні ресурси; вигідне географічне розташування країни; господарські і побутові здобутки домашніх господарств; майно фірм, заводів, фабрик тощо. До основних нематеріальних елементів національного багатства належать: духовні та культурні цінності, освітній і науковий потенціал нації, інформаційні й інтелектуальні ресурси. Національне багатство є важливим показником економічної могутності країни, забезпеченості її майбутнього. Щоб виявити, наскільки ефективно працює економіка країни, треба визначити сумарний дохід усіх її громадян. Показник ринкової вартості всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених в країні за певний проміжок часу, називають валовим внутрішнім продуктом (ВВП). ВВП показує і загальний дохід усіх суб'єктів господарювання, і сумарний обсяг споживання вироблених товарів та послуг. У національній економіці загальний обсяг доходів повинен збігатися із загальним обсягом витрат. Так, купуючи пальто, ви платите продавцеві 150 грн. Ваші витрати як споживача одночасно є доходами продавця (виробника). У результаті доходи обох сторін змінюються на 150 грн, і на цю ж величину зростає ВВП країни. Важливим питанням при встановленні обсягів ВВП є включення тих чи інших товарів і послуг у загальний рахунок. Існує багато товарів та послуг, вартість яких важко визначити, тому вони не враховуються у ВВП. До них зараховують працю волонтерів (ООН), товари, вироблені у неформальному секторі (тіньова економіка), послуги з утримання домашнього господарства (приготування їжі, виховання дітей, прибирання житла тощо). Завдання. Поміркуйте, чим відрізняється з позиції занесення до ВВП праця няні в дитячому садку і матері, яка доглядає своїх дітей, ремонт квартири власними силами членів родини і праця найманого майстра, пошиття літнього костюма в ательє чи у майстра, який працює вдома, куплені в магазині овочі та фрукти і вирощені на власному городі. При об'єднанні всіх вироблених товарів та послуг в єдиний суспільний продукт виникають певні труднощі. Наприклад, протягом року виробляються такі різноманітні товари, як багатоквартирні і малі будинки, взуття і космічна техніка, автомобілі й медичні інструменти, квіти та яблука, надаються послуги перукарів, юристів тощо. Як їх порівняти чи звести в одну суму? Для цього використовується грошове вираження їх вартості. Важко піддаються оцінюванню товари й послуги, які не мають ринкової ціни. Наприклад, послуги державних установ та організацій (охорона здоров'я, освіта, оборона, управління) або виробництво товарів для власних потреб підприємства (наприклад, верстатів чи інструментів). При розрахунках величини ВВП необхідно усі товари й послуги, вироблені у поточному році, враховувати один раз, адже більшість готових виробів проходять кілька стадій виробництва, перш ніж потрапити до споживача. При цьому на кожній стадії створюється так звана додана вартість. Наприклад, якщо до ціни цукерок, вироблених у поточному році, додати ціну цукру, то ціна цукру таким чином враховуватиметься двічі: перший раз — коли він продається цукровим заводом, а другий — коли він є складовою цукерок, проданих кондитерською фабрикою. Люди здавна розуміли, що оброблення сирого матеріалу збільшує його цінність. Таке нарощення пізніше стали називати доданою вартістю. «У цьому явищі є велика таємниця отримання прибутку, — писав 1622 р. невідомий автор доповідної записки англійському королю Якову І. — Якщо сирі матеріали цього королівства будуть оброблятися руками свого ж народу, то королівство стане багатим і щасливим. У перетворенні сирих матеріалів на промислові вироби міститься таке величезне і стале нагромадження коштів, що його неможливо описати. За шерсть, яка коштує не більше 2 шилінгів, можна, перетворивши її на сукно, отримати 20, 30 чи навіть 40 шилінгів». На вартості обробленої сировини можна робити великі гроші, як вважали прихильники теорії меркантилізму, якщо обмежити чи заборонити вивіз сирих матеріалів, а експортувати тільки промислову продукцію. Для цього потрібно всебічно розвивати у країні обробну промисловість і обмежувати на внутрішньому ринкові конкуренцію з боку іноземних купців. Отже, при розрахунку ВВП обчислюється вартість кінцевих продуктів, бо ціни проміжної продукції у неї вже закладені. До ВВП включаються товари і послуги, вироблені у поточний період. Ті, які створені раніше (у попередній період) у цьому показнику не враховуються. Наприклад, якщо автозавод виробляє і продає новий автомобіль, його ціна входить до ВВП. Якщо ж одна людина продає іншій свій автомобіль, яким уже користувалися, то ця сума не входить до ВВП. Або: фірма випускає марки і продає їх по 30 к. Кожна вироблена марка збільшує ВВП країни на ЗО к. Однак якщо один колекціонер продасть іншому старовинну марку за З тис. грн., то вони не будуть враховані у ВВП. ВВП враховує вартість продукції, виробленої на території держави, незалежно від громадянства виробника. Наприклад, українці, які працюють за наймом у Польщі чи Німеччині, зайняті у створенні ВВП тих країн. А представництва у нашій державі General Motors або Nestle працюють на ВВП України. Іншим, близьким до ВВП за змістом показником є валовий національний продукт (ВНП). Він виражає сукупну вартість усіх товарів і послуг в усіх галузях національної економіки незалежно від розміщення національного підприємства і місця роботи громадян — у своїй країні чи за кордоном. Різниця між ВВП і ВНП у розвинених країнах зовсім незначна — близько 1 % обсягу ВВП. В Україні в 2001 р. вона становила 2,3 % . Існують такі методи розрахунку ВВП. 1.ВВП розраховується як сума доданої вартості в усіх галузях національної економіки (виробничий метод). Цей метод дає змогу виявити співвідношення і роль різних галузей у створенні ВВП. 2.ВВП розраховується як сума загальних витрат на купівлю всієї продукції, виробленої за певний період (метод кінцевого використання). 3.ВВП як сума всіх доходів, отриманих у країні від і робленої продукції (розподільчий метод). Цей розрахунок відображає первинні доходи домашні господарств, підприємств та державних установ. Вони враховують оплату праці, загальний прибуток (ренту, амортизаційні відрахування), інші види доходів і власне податки. Чистий національний продукт (ЧНП) — сумарний обсяг вартості усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених протягом певного часу, за вирахуванням суми амортизації. 3.Поняття національного доходу. Національний дохід (НД) є сукупністю усіх доходів в економіці, домогосподарств і підприємців, який отримують власники факторів виробництва. Національний дохід, по суті, є новоствореною вартістю в суспільстві. Як сума усіх доходів за рік, він включає зарплату, проценти на капіталовкладення, промисловий і торговий прибуток. Національний дохід є дуже важливим показником ефективності національної економіки. За рівнем його виробництва на душу населення визначається рівень добробуту людей. На основі національного доходу визначають особистий дохід громадян країни. Якщо від суми НД відняти внески на соціальне страхування, сплачуваний податок на доходи підприємств, ту частину прибутку, що використовуються на розширення виробництва, і додати трансфертні платежі, які включають виплати на соціальне страхування за старістю, від нещасних випадків, виплати безробітним, різноманітні виплати незаможним і непрацездатним, то отримаємо суму особистого доходу. Трансфертні виплати — ті, що не пов'язані з трудовою діяльністю, тобто не зароблені, а одержані гроші. Особистий дохід (ОД) — грошовий прибуток працівника, що складається із зарплати і додаткових надходжень (дивіденди, проценти, рента, премії тощо). Таким чином, багатство народу створюється працею і зусиллями усієї країни. Чим більший цей показник, тим більше найрізноманітніших предметів споживання, товарів і послуг є у користуванні людей. Зростання національного доходу країни забезпечується багатьма факторами. Найважливіші з них: інтенсивний розвиток матеріального виробництва і сфери послуг, зростання продуктивності праці, прискорення соціально-економічного прогресу, розвиток експорту тощо. Отже, ВВП є одним з найточніших показників оцінки економічного добробуту суспільства, мірою благополуччя. Чим більший показник ВВП на душу населення, тим більше можливостей у кожної людини для освіти, охорони здоров'я, самореалізації й розвитку. Він істотно відрізняється у багатих і бідних країнах. Питання для самоконтролю
валовий прибуток оплата праці найманих працівників - 42,3 % і змішаний дохід - 16,8 % . Схема. Структура ВВП України за категоріями доходів у 2000 р., %. Контрольні запитання 1 рівень 1.Вкажіть, чи правильні такі твердження: а) «СНР є сукупністю міжнародного визнаних правил обліку показників господарської діяльності, що відображають усі макроекономічні зв'язки»; б) «ВВП і ВНП — це різні назви одного показника у системі національних рахунків»; в) «ВВП і національний дохід — тотожні поняття». 2. Вкажіть основні методи розрахунку ВВП: а) як сума доданої вартості в усіх галузях національної економіки; б) як сума усіх витрат на купівлю всієї виробленої продукції за певний період; в) як сума усіх доходів, отриманих у країні від виробленої продукції. 2 рівень
3 рівень
4 рівень 10. Визначте ВВП за таких умов, млн.. грн..: споживчі витрати — 60; валові інвестиції — 12; імпорт — 5; субсидії — 3; експорт — 7; державні закупки — 33. Поясніть метод обчислення.
Тема 14. Причини економічних коливань План
Рекомендована література 1. Г.О.Ковальчук та інші. Економіка. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. «Навчальна книга». 2003 р. стор. 240-46. Основні поняття та положення теми: соціальний захист, видатки, бюджет, ринок праці, соціальна політика. 1.Соціальна справедливість і економічна ефективність Соціальна справедливість у сфері економіки — це відповідність економічних відносин тим уявленням, потребам та інтересам, які домінують у певному суспільстві щодо можливості користування життєво необхідними благами. У різні часи вважався справедливим розподіл благ залежно від різних критеріїв: за статусом народження, суспільним становищем, майновим станом, кількістю вкладеної праці, кількістю членів родини тощо. Нерівність доходів характерна для всіх економічних систем; саме вона часто ставала причиною соціальних потрясінь, переворотів, революцій, політичних та економічних криз. Тому в сучасному світі держава активно регулює не тільки економіку, а й тісно пов'язані з нею соціальні процеси. У ринковій економіці соціальна справедливість реалізується головним чином через перерозподіл доходів між різними групами населення, надання соціальних гарантій, створення однакових стартових умов для усіх верств населення. Однак щодо рівного розподілу доходів є й заперечення. Основне з них полягає у тому, що для досягнення соціальної справедливості держава повинна вилучати у вигляді податків значну частину доходів забезпечених сімей чи окремих високооплачуваних працівників і передавати їх малозабезпеченим. Тим самим зменшуватиметься прагнення і тих, і інших до максимального збільшення заробітків, а значить, послаблюватимуться стимули до зростання продуктивності праці та підвищення економічної ефективності. Економічна ефективність передбачає застосування таких способів господарювання, які забезпечують найкращі результати від використання ресурсів. Подолання суперечності між потребами соціальної справедливості й економічної ефективності є важливою проблемою і державного регулювання економіки, і господарської діяльності кожного окремого підприємства. 2.Соціальні гарантії та соціальний захист Економіка більшості країн світу офіційно проголошена правовою і соціально орієнтованою, тобто спрямованою на забезпечення прав, свобод і однакових можливостей усім своїм громадянам. Засади такої економіки закладені у Конституції України, яка визнає людину, її здоров'я, честь та гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю, гарантує кожному громадянинові України право на вільний розвиток своєї особистості. Суть соціально орієнтованої економіки полягає у перерозподілі ресурсів та соціальних благ на підтримку загальної зайнятості, вирішення соціально-економічних проблем на користь малозабезпечених і непрацездатних. Соціальна політика держави полягає у дотриманні всіх прав та свобод громадян, гарантованих Основним Законом України і Декларацією прав людини. Вона спрямована на досягнення високого життєвого рівня населення, його стабілізацію й недопущення масової бідності. Турбота про зайнятість населення, матеріальна підтримка безробітних, підготовка й перепідготовка трудових ресурсів, розвиток галузей обслуговуючої сфери — це завдання соціальної політики держави. Нині в усіх розвинених країнах світу діють програми соціальної підтримки малозабезпечених. За безпосередньої участі державних організацій ефективно функціонують також розгалужені системи соціального страхування: пенсійного, медичного й на випадок безробіття. Наприкінці 90-х років XX ст. частка витрат на соціальні потреби у видатках центральних бюджетів становила: в Японії — 45,2 %, США — 55, у більшості західноєвропейських країн — близько 60 % (у Франції — 72,6, Австрії — 77,8 %). Звичайно, можливості використання видатків бюджету на соціальні потреби обмежуються його доходами. Непропорційне зростання соціальних витрат може спричинити надмірне зростання податків і підвищення цін, породити бюджетний дефіцит та інфляцію. Одним з найважливіших напрямів соціальної політики держави є подолання бідності. Бідність — одна з найскладніших політичних і економічних проблем. Це економічне становище частини людей, які не мають мінімальних засобів до існування. Бідність є причиною соціальних конфліктів та багатьох інших негативних соціально-економічних процесів у суспільстві. Члени малозабезпечених сімей можуть стати жертвами злочинності і насильства, у них менше шансів отримати освіту й хорошу роботу. У серпні 2001 р. Указом Президента України було затверджено Стратегію подолання бідності в Україні. Стратегія визначає основні напрями подолання бідності. Для цього мають бути створені економічно-правові умови для збільшення доходів і зростання економічної активності працездатних громадян, удосконалено систему соціального захисту всіх прошарків населення, особливо найбільш уразливих його груп. 3.Роль видатків бюджету у соціальній політиці держави Основними завданнями соціальної політики є здійснення прямої допомоги малозабезпеченим через систему соціального забезпечення, захист грошових доходів усього населення від інфляції, сприяння зайнятості і поліпшення добробуту всіх громадян. Одним із напрямів соціальної політики є трансферти — система грошових або натуральних виплат населенню, які не пов'язані з його господарською діяльністю. Це адресна допомога тим, хто її найбільше потребує: субсидії, матеріальна допомога інвалідам, ветеранам війни і праці, іншим малозабезпеченим. Метою таких заходів держави До соціальних виплат громадянам, встановлених законами України, входять: пенсійне забезпечення чоловіків од 60 років, жінок — від 55 років та осіб, що виходять на пенсію на пільгових умовах (загальна кількість пенсіонерів в Україні на 1 січня 2002 р. становила 14,5 млн осіб); пенсійне забезпечення інвалідів (такі пенсії в Україні отримують понад 2 млн осіб); пільги ветеранам війни, учасникам бойових дій, ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС, евакуйованим із зони відселення, деяким категоріям працівників і службовців; стипендії студентам та аспірантам; виплати малозабезпеченим і багатодітним сім'ям; державні субсидії малозабезпеченим для сплати комунальних послуг. Велике значення мають видатки на освіту, охорону здоров'я, соціальний захист і соціальне забезпечення, культуру та мистецтво, фізичну культуру й спорт. Завдання. Припустимо, що ви входите до урядової комісії з Програми подолання бідності в Україні. Запропонуйте заходи для досягнення поставленої мети. Поміркуйте, які можливі позитивні чи негативні соціальні та економічні наслідки можуть спричинити запропоновані вами заходи. Питання для самоконтролю
|
1. Взаємозвязок економічних процесів та явищ |
Зміст основних економічних процесів і явищ Варіант 1 Чи можна стверджувати, що зворотним боком спеціалізації є обмін діяльністю, тобто кооперація? |
Теми і зміст семінарських занять з курсу «Основи економічної теорії» Об’єкт, предмет, методи і функції економічної науки. Специфіка економічних явищ і процесів |
ВСТУП Використання економічних мультиплікаторів для прогнозування та регулювання економічних явищ …16 |
Дослідження «За базові роботи по теорії грошей і економічних коливань та глибокий аналіз взаємозалежності економічних, соціальних та інституціональних... |
Урок 53 Тема уроку Предметом вивчення статистики є вивчення кількісної сторони цих явищ. Статистика вчить, як проаналізувати інформацію, виявити та... |
ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОГНОЗУВАННІ... В роботі досліджено сучасні підходи до прогнозування соціально-економічних показників, побудовано моделі прогнозу курсу валют на... |
Тема уроку Статистика — наука, яка вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів |
«За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів» «За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів» |
МВС України Львівський державний університет внутрішніх справ ЛЕКЦ І Я Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ, заходи щодо запобігання їх виникнення та інженерна підготовка території |