1. Взаємозвязок економічних процесів та явищ
|
|
Скачати 0.59 Mb.
|
|
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ МЛИНІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОНОМІКА» ДЛЯ СТУДЕНТІВ 1 КУРСУ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 5.03050901 «БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК»  ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
Зміст Тема 1. Альтернативна власність. Тема 2. Сутність грошей. Тема 3. Приватне, колективне та державне підприємство. Тема 4. Прибуток підприємства. Тема 1. Альтернативна власність План
Рекомендована література 1. Г.О.Ковальчук та інші. Економіка. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. «Навчальна книга». 2003 р. стор. 15-18. Основні поняття та положення теми: альтернативна вартість. Завдання та методичні поради по темі Під час самостійного вивчення даної теми потрібно обґрунтувати у чому полягає проблема вибору; що таке альтернативна вартість? Людина змушена постійно здійснювати економічний вибір. Саме обмеженість ресурсів спонукає людей дбайливо господарювати, тобто використовувати наявні ресурси так, щоб задовольнити якомога більше своїх потреб. Така типова для життєдіяльності суперечність — безмежність потреб і обмеженість ресурсів — є основною в економічній науці і практиці. Тому економіка вивчає, як ефективно використовувати обмежені ресурси, щоб максимально задовольняти потреби людини. Необхідність постійного вибору, які ресурси і в якій кількості використовувати для виробництва товарів і послуг, можна розглянути на прикладі моделі виробничих можливостей. Припустимо, якась країна має значні ресурси для розвитку металургії. їх можна використати так: продати сталь, чавун або прокат в інші країни; виробляти автомобілі (легкові і вантажні) та міський транспорт (автобуси, тролейбуси, трамваї) для повсякденного користування; виробляти ще складнішу техніку (літаки, космічні літальні апарати), яку можна дорого продавати, або торгувати результатами використання цієї техніки; виробляти комбайни для сільського господарства. Поміркуйте, що, на вашу думку, раціональніше виробляти для збагачення країни. Розглянемо виробничі можливості країни за допомогою математичної моделі (табл. 1, мал. 3). Звичайно, вигідніше виробляти автомобілі, комбайни, складну техніку, адже чим складніший виріб, тим дорожче його можна продати. Для спрощення моделі припустимо, що підприємці країни виробляють тільки два види товарів — комбайни й автомобілі. Кожного разу, визначаючи обсяг випуску товару одного виду, вони повинні відмовлятися від випуску певної кількості іншого товару. Так, збільшуючи виробництво комбайнів, доведеться відмовитись від розширення випуску автомобілів. Таблиця 1. Варіанти використання виробничих можливостей
У нашому випадку економісти вважають, що вартість випущених комбайнів визначатиметься тією кількістю автомобілів, від виробництва яких доводиться відмовлятися. Тобто виробництво 1 млн. автомобілів означає відмову від випуску 40 тис. комбайнів. Такі невикористані можливості є альтернативною вартістю випущеної продукції. Це те, від чого доводиться відмовлятися, щоб одержати бажане. Альтернативну вартість ще вважають витратами за упущені можливості. У наведеному прикладі відмова від випуску 40 тис. комбайнів якраз і буде альтернативною вартістю виробництва 1 млн. авто.  Питання для самоконтролю 1 рівень 1.Назвіть 10 своїх потреб і впорядкуйте їх за важливістю, згрупувавши таким чином: життєво необхідні потреби; культурні потреби (духовні); індивідуальні; колективні.
4. Наведіть приклади потреб колективного характеру. 2 рівень
Як проявляється проблема вибору у вашому повсякденному житті. З рівень 9. Чи було б необхідним, на вашу думку, господарювання при необмежених вільних економічних ресурсах?
Поясніть, за рахунок яких коштів здійснюється задоволення колективних потреб. 4 рівень
Тема 2. Сутність грошей План
Рекомендована література 1. Г.О.Ковальчук та інші. Економіка. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. «Навчальна книга». 2003 р. стор. 57-69. Основні поняття та положення теми: гроші, загальний еквівалент, монета, банкнот, емісія грошей, паперові гроші, функції грошей, міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб платежу, засіб нагромадження, світові гроші, кредитна пластикова картка, банки-еквайєри, банк-емітент, процесинговий центр. Завдання та методичні поради по темі Під час самостійного вивчення даної теми потрібно доводити призначення грошей в економіці. Гроші називають одним із найбільших винаходів людства. Саме з ними здавна пов'язували могутність, владу, багатство. Щоб краще зрозуміти повсякденне значення грошей, пригадайте, у яких випадках ви казали собі: «От якби у мене був мільйон...» Вважають, що найперші гроші у світі з'явилися з розвитком поділу праці і виділенням торгівлі у І тисячолітті до н. е. у Китаї, потім у Греції. У прадавніх народів грошей не було. Тоді існувало натуральне господарство — кожен мав забезпечити себе всім необхідним сам, у грошах потреби не виникало. Проте поступово, з плином часу у когось краще виходило вирощування хліба, в іншого — ловля риби, у третього — виробництво горнят, а тамтой був неабияким мисливцем. Тому в різних виробників починає нагромаджуватися надлишок продукту, у виготовленні якого вони були вправнішими. Саме це спричинило виникнення обміну. Наприклад, гончар хотів обмінювати глечики на м'ясо, рибу і хліб, а рибалка свою рибу — на посуд, хліб тощо. Найранішою формою обміну продуктами був, по-сучасному кажучи, бартер. Бартер — це безпосередній обмін одних продуктів чи послуг на інші (мал. 15). З розвитком суспільних відносин стало очевидно, що безпосередній обмін незручний, він потребує багато часу, власники різних товарів повинні знайти один одного, а їхні бажання щодо обміну — зблизитися. Але як порівняти при цьому вартість товарів між собою — наприклад одного глечика і певної кількості риби, м'яса чи зерна? Завдання. Назвіть недоліки бартеру. У чому його обмеженість? Отже, стає потрібним загальний еквівалент (від лат. — рівнозначний, рівноцінний), яким можна було б виміряти вартість будь-якого товару. Ним виявилися гроші — особливий, специфічний товар, який почав виконувати роль такого еквівалента. Найдавнішими прообразами грошей були такі ходові товари, як худоба, хутро, тютюн, риба, сіль, черепашки тощо. Згодом роль грошей почали виконувати предмети розкоші, прикраси й дорогоцінні метали — золото й срібло. За своїми властивостями вони були кращі, ніж предмети першої необхідності: довго зберігалися, були менш громіздкі і рідкісні. Роль грошей як еталону в обміні завжди припадала на той товар, на який був найбільший попит. Сьогодні відомо, що в усіх куточках землі, де існували цивілізації, були свої гроші. У різних народів за гроші слугували товари, для яких були характерні певні властивості: стабільність — вартість грошей впродовж певного часу має бути приблизно однаковою; портативність — зручність у користуванні; тривалість (міцність) % матеріал не повинен псуватися при використанні; подільність — здатність ділитися на частини; здатність до розпізнавання — але з ознаками, які важко копіювати чи підробляти. 2. Форми грошей і як вони змінювалися з розвитком людства З розвитком ринку вимоги до грошей ускладнюються. Відповідно змінюються і їхні форми. Таблиця. Типии грошей.
Повноцінні гроші, монети У ролі повноцінних (товарних) грошей тривалий час використовувалися благородні метали — золото й срібло, з яких почали карбувати монети. Монета — це злиток металу, вагу і пробу якого засвідчено печаткою держави. Монета як форма повноцінних грошей обслуговувала економічні відносини людей протягом майже трьох тисячоліть. Змінювалась форма монети: відомі квадратні, трикутні, неправильної форми, овальні, але найбільш поширені круглі монети. У давнину монети були ще й важливим засобом інформації. Мовою символів і знаків вони розповідали про могутність правителів, називали їхні імена, демонстрували їхні зображення, вказували на межі їхніх володінь, визначали їхнє місце у системі феодальної ієрархії, розкривали політичну програму тощо. Перші монети з'явились на території античної Греції у І тис. до н.е. На стародавніх монетах не позначали їхніх номіналів, натомість вони відрізнялися розміром, вагою, зображенням, або були зроблені у формі злитків певних розмірів. У І ст. до н. е. у Римській державі вперше розпочалося карбування золотої монети — ауреус (8,19 г). Від кінця VIII ст. основною монетою була золота, розмінною — срібна. Були запроваджені єдині правила і норми щодо зовнішнього оформлення монет: на лицьовому боці (аверсі) розміщували королівську монограму, на зворотному (реверсі) — зображення хреста, навколо якого була назва місця карбування монет. У X ст. перші монети були викарбувані в Англії, Київській Русі, Німеччині, Франції. У першій половині ХНІ ст. для уніфікації монетної системи було створено Тосканську монетну лігу, до якої увійшли міста Лукка, Флоренція, Сієнне, Піза. 1386 р. створено перший монетний союз «Союз реймських курфюрстів», метою якого була стабілізація грошової системи в цілому і грошової одиниці зокрема. На межі XV-XVI ст. у Європі розширилися масштаби торговельної діяльності. Розпочався період Великих географічних відкриттів. У Європу потрапила велика кількість дорогоцінних металів. Виникла необхідність запровадження нової грошової одиниці. Від 1518 р. нею став талер (29 г срібла і 3,49 г золота). Від 1524 р. талер перебував в обігу у всій Європі й став основою багатьох національних грошових одиниць. Побутував він тоді і в Україні. Значному поширенню міжнародних грошових одиниць того часу сприяло також створення у 1514 р. знаменитим Леонардо да Вінчі верстата для карбування грошей. Тривалий час в обігу використовувалися повноцінні монети, реальна ціна яких відповідала їхній номінальній вартості. Вважалося, що випуск монет, номінальна вартість яких більша, ніж їхня реальна ціна, є обманом населення. За цих умов грошова одиниця встановлювалась на основі ваги монети. Наприклад, фунт стерлінгів став грошовою одиницею Англії як фунт срібла (англ. sterling — повноцінний). Мірою маси визначалась і києво-руська гривня — срібний злиток масою у півфунта. Неповноцінні гроші Наступним етапом еволюції грошей став випуск паперових грошей — банкнот, або банківських білетів різних номіналів, які можна було обміняти на певну кількість золота. Банкноти легші за золото, тому їх зручніше було використовувати для здійснення ділових операцій. З часом металеві гроші поступово витіснилися паперовими. У сучасних розвинених країнах монети становлять 2-10 % національних грошей в обігу. Вперше в обігу паперові гроші з'явилися в Китаї ще у 812 р. до н. е. А у країнах Заходу перші паперові гроші були випущені 1661 р. у Стокгольмі (Швеція). Спочатку найпоширенішими були банкноти. Вони виписувалися банкіром і означали, що його власникові банк зобов'язаний виплатити вказану на ньому грошову суму у будь-який момент. Згодом у країнах виникають центральні банки, з виключним правом випуску банкнот, тобто емісією грошей, забезпечених реальними цінностями. При цьому надійність банкнот гарантувалась вільним обміном на золото. Емісія грошей — це випуск державою в обіг певної кількості грошових знаків. Кількість грошей, яка обертається в національній економіці на певний момент часу, називається пропозицією грошей. Згідно із законодавством, кількість грошей регулює держава. Держава володіє монополією на емісію грошей. Паперові гроші — неповноцінні гроші, які замінюють повноцінні (з дорогоцінних металів). Спочатку паперові гроші обмінювалися на золото, а їх випуск був пов'язаний із величиною золотого запасу держави, але вже на початку XX ст. більшість країн світу припиняє їх обмін на золото. Зовсім недавно, у тому числі в нашій країні, почали функціонувати такі гроші, як пластикові картки та електронні гроші. За допомогою коду власник картки може отримати певну суму грошей не тільки в самому банку, а й у спеціальних автоматах. Електронні гроші — ті, що проходять через електронний зв'язок між банком та його клієнтами і фіксуються на банківських рахунках у безготівковій формі. 3. Призначення грошей в економіці Функції грошей — це їхня певна «робота» щодо обслуговування економічних процесів. Міра вартості. За допомогою грошей вимірюється вартість товарів і послуг. Водночас вартість виражається через гроші у формі ціни. Ціна товару — та кількість грошей, яку сплачують за нього. Наприклад, купуючи морозиво за 2 грн, ми розмірковуємо — це дорого чи ні, хочемо ми його купувати за таку ціну чи пошукаємо дешевше. Якби ціна виражалася в інших одиницях (кількості годин або сировини на виробництво однієї порції морозива, ця інформація нам нічого конкретного не сказала б). Засіб обігу. Гроші виступають посередником в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. В умовах товарно-грошових відносин люди можуть продавати те, що вони мають, і за гроші купувати те, що вони хочуть, здійснюючи розрахунки в процесі укладання угоди. Гроші слугують тією універсальною мовою, за допомогою якої покупці і продавці легко домовляються між собою. При грошовому обігові обмін товарів здійснюється за формулою: Т (товар) — Г (гроші) — Т' (інший товар). Засіб платежу. Гроші обслуговують також погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин. З розвитком товарного обороту (Т — Г — Т) час реалізації товарів почав випереджати час їхньої оплати: товар продавали в кредит, тобто з відстрочкою платежу. Продавець став кредитором, а покупець — боржником. Наприклад, якщо ми відкриваємо лоток з продажу морозива і нам потрібно кілька ящиків товару, але наявних грошей недостатньо, ми домовляємося з постачальником про оплату з відстрочкою, яку погасимо в процесі продажу. Засіб нагромадження. Гроші дають нам змогу використовувати вартість того, що ми продаємо сьогодні, для здійснення покупок у майбутньому. Наприклад, кишенькові гроші на повсякденні витрати ми можемо відкласти, щоб у майбутньому заплатити за цінну і більш бажану річ. Це одна із найдивовижніших функцій грошей — засіб нагромадження, або заощадження. Гроші є найліквіднішим майном, а ліквідність — це рівень легкості, з яким будь-яке майно може бути перетворене власником на інше. Світові гроші обслуговують міжнародні економічні відносини і забезпечують торговельні зв'язки між країнами. Наприклад, українська фірма вирішила укласти угоду про поставки товару у Польщу. Гроші, якими наші торгові партнери розраховуватимуться за товар, відіграватимуть роль світових грошей. 4. Електронні гроші у сучасному суспільстві У світі електронних грошей Цей світ подібний до справжнього світу і складається з великих та малих «країн» — електронних платіжних систем. Кожна «країна», незалежно від розмірів, має такі обов'язкові елементи. Банк-емітент, що випускає платіжні картки і надає послуги клієнтам — видачу готівки, переказ грошей, кредитування і багато чого іншого. Він — неначе столиця країни, яка встановлює закони на підвідомчій території. Банки-еквайєри. Це — як «міста» у країні грошей. Вони надають послуги з приводу переказу грошей з розрахункового рахунку клієнтів на рахунки торгових компаній. Компанії, які надають товари й послуги, приймають оплату за допомогою пластикових карток. Крім того, як і в будь-якій платіжній системі, щоб забезпечити злагоджену роботу всіх елементів, існує такий елемент платіжної системи, як «уряд», який називається процесинговий центр. Він здійснює авторизацію пред'явлених до оплати карток, тобто перевіряє наявність грошей на банківському рахунку і дає команду на виконання чи заборону операції з оплати рахунку. Платіжна система може бути міжнародною чи діючою в одній країні або тільки в окремій її частині. Нині велика частина світового ринку міжнародних пластикових карток належать «трьом китам»: банківським асоціаціям VISA, Europay/Mastercard і American Express. Платіжні пластикові картки Платіжні картки можуть бути кредитними або дебетовими. Кредитна пластикова картка надає власникові можливість отримувати кредит у банку. Здійснювати покупку й оплачувати послуги за допомогою такої картки можна, навіть не маючи грошей на рахунку. Але лише протягом місяця. Потім клієнт повинен внести витрачені гроші на рахунок банку. При вчасному розрахункові клієнт, звичайно, виплачує плату за кредит. У разі затримки оплати банк може заблокувати розрахунки за пластиковою карткою або починає нараховувати проценти за підвищеною ставкою. Дебетова платіжна картка не надає змоги власникові брати кредит. Використати можна тільки суму, що є на банківському рахунку. Крім того, при купівлі платіжної картки від вас можуть вимагати внесення мінімальної суми, необхідної для відкриття рахунку. Це страховий депозит, або залишок, що не знижується. Найпростіша пластикова картка — рідна сестра проїзного квитка в метро. Вона має магнітну смужку, на якій написаний код доступу до електронного рахунку в банку. Це просто пластиковий ключ до сейфа. Певний час це був єдиний тип електронної готівки, але нещодавно з'явилися смарт-карти (чіп-карти). Цей, по суті маленький комп'ютер, можна назвати повноцінним «електронним гаманцем». Природно, що коли «гаманець» спорожніє, його знову треба поповнити зі свого банківського рахунку. Ситуація Історія грошей в Україні Першими монетами, якими користувалися наші предки, були грецькі монети, що поширювалися на українських землях Північного Причорномор'я з IV ст. до н. е. У І ст. н.е. на території України з'являються монети Римської імперії. На той час вони використовувалися для нагромадження багатства й виготовлення прикрас. Більшість римських монет потрапляла в наші землі в результаті торговельних операцій в обмін на продукти місцевого виробництва. Поширення римських монет у Подністров'ї, Прикарпатті, Поділлі, правобережжі Дніпра, південній Волині свідчить про тривалі економічні зв'язки і жваві торговельні відносини з іноземними купцями. У III ст. н.е. у зв'язку з політичною й економічною кризою Римської держави такі зв'язки перервалися. Однак в обігу залишилися римські монети, а з У-УП ст. і до кінця X ст. з'являються візантійські й арабські монети. Виявлення скарбів арабських монет на території України свідчить, що головною артерією східної торгівлі Київської Русі був шлях Дніпром і Дінцем через чернігівські, сумські, харківські землі. Торговельний шлях, який пов'язував Русь із Заходом, проходив по територіях сучасних Івано-Франківської та Закарпатської областей. В останній чверті X ст. розпочинається карбування найдавніших українських монет — златників і срібляників — у часи правління Володимира Святославича (978-1015 pp.)- На лицьовому боці монет було зображено князя Володимира на троні і тризуб — родовий знак Рюриковичів. Златник Володимира Великого мав вагу 4,4 г, срібляник — від 1,73 до 4,68 г. На той час у Київській Русі функціонувала і так звана кунна система грошей. Куною наші предки називали римський денарій (від coin, лат. cunens — кований). Інші іноземні монети, які наші предки називали ногата, рєзана, векша, розглядалися як різні частини куни. Існують й інші пояснення цього терміна. Тогочасні іноземні мандрівники розповідали також про хутряно-шкіряний характер кунних грошей. Один арабський дірхем дорівнював одній шкурці куниці, його почали називати куною. Перський учений Ахмет Турський у праці «Дива творіння» (1160 р.) пише: «І в руських шкіряні гроші — шкірки білок і шкірки без хутра з передніми та задніми лапками й кігтями». Від кінця XI ст. з'являється грошоволічильне поняття гривня, якому відповідали певні злитки срібла або так звані монетні гривні. Гривня від XII ст. стає основним елементом грошової системи Київської Русі. Термін «гривна» спочатку був пов'язаний з нашийним обручем — жіночою прикрасою із дорогоцінного металу. Пізніше він набуває нового значення — еквівалента певної ваги срібла. З'являється срібна гривня (вагою 204,7 г). Так назва «гривна» перетворилася на назву «гривня». Срібні і золоті гривні були головним платіжним засобом до XIII ст. У XIII ст. з'явились карбованці — срібні злитки, удвічі легші за гривню. У другій половині XIV ст. відновлюється карбування монет у Львові та Києві. У грошовому обігу (до XVII ст.) перебували галицькі монети, львівські півгроші, київські монети, празькі гроші, литовські динари, польські гроші, а також дукати і талери — золоті й срібні монети, які відігравали роль своєрідних світових грошей епохи середньовіччя. У XVII ст., за свідченнями деяких дослідників, Богдан Хмельницький, прагнучи до запровадження самостійної фінансової політики, випустив власну монету як одну з основних ознак державності. Він намагався тим самим урегулювати грошовий обіг в Україні: уніфікувати ціни й податки, позбутись засилля іноземних монет. У 1658 р. гетьманом Іваном Виговським (а також Іваном Мазепою — у свій час) було здійснено ще спроби запровадити власну грошову систему в Україні. Пізніше, обраний у 1665 р. гетьманом Правобережної України П. Дорошенко організував карбівню у м. Лисянці на Вінниччині, де за копією польських срібних монет випускалися півтораки. Із середини XVIII ст. на території України, яка опинилася у складі Російської імперії, поширилися російські срібні й мідні монети. Цим Петро І після Полтавської битви прагнув довести всім, що автономію України ліквідовано. Було введено десяткову монетну систему: рубль, гривеник, копійка, хоча до 30-х років XVIII ст. в обігу на українських землях були польські й західноєвропейські монети. З початку XIX ст. відбулась повна заміна всіх іноземних монет російськими, що ускладнило товарно-грошові відносини України з іноземними державами. На території України, що перебувала у складі Австро-Угорської імперії, в обігу були австрійські крони, на яких, крім інших назв, була вказана й українська назва — «корона» — і більше нічого. У 1917 p., відразу після проголошення Української Народної Республіки, у Берліні було віддруковано, а потім і введено в обіг паперові гривні (мал. 20). В революційне лихоліття друкувалися й регіональні гроші — в Донбасі, на Полтавщині, Харківщині. Навіть Нестор Махно намагався друкувати свої гроші. У Радянському Союзі, до якого входила Українська PCP, діяли тільки загальносоюзні гроші. На тих територіях України, які належали до складу інших держав, побутували гроші тих держав. Під час німецької окупації України у м. Рівному діяв німецький банк «Україна», який випускав марки — гроші для місцевого вжитку, на яких було тільки одне українське слово «Україна», тобто назва щойно згаданого банку. У 1996 p., майже через 850 років після запровадження гривні у Київській Русі, в Україні було введено в обіг національну грошову одиницю — гривню. Стаття 99 Конституції України визначає: «Грошовою одиницею України є гривня». Питання для самоконтролю 1 рівень
2 рівень
3 рівень
4 рівень
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Схожі:
|
1. Взаємозвязок економічних процесів та явищ |
Зміст основних економічних процесів і явищ Варіант 1 Чи можна стверджувати, що зворотним боком спеціалізації є обмін діяльністю, тобто кооперація? |
|
Теми і зміст семінарських занять з курсу «Основи економічної теорії» Об’єкт, предмет, методи і функції економічної науки. Специфіка економічних явищ і процесів |
ВСТУП Використання економічних мультиплікаторів для прогнозування та регулювання економічних явищ …16 |
|
Дослідження «За базові роботи по теорії грошей і економічних коливань та глибокий аналіз взаємозалежності економічних, соціальних та інституціональних... |
Урок 53 Тема уроку Предметом вивчення статистики є вивчення кількісної сторони цих явищ. Статистика вчить, як проаналізувати інформацію, виявити та... |
|
ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОГНОЗУВАННІ... В роботі досліджено сучасні підходи до прогнозування соціально-економічних показників, побудовано моделі прогнозу курсу валют на... |
Тема уроку Статистика — наука, яка вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів |
|
«За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів» «За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів» |
МВС України Львівський державний університет внутрішніх справ ЛЕКЦ І Я Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ, заходи щодо запобігання їх виникнення та інженерна підготовка території |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua