|
|
Скачати 3.02 Mb.
|
|
Тема 20. Міжнародна торгівля План 1. Суть і значення міжнародної торгівлі. 2. Теорія конкурентних переваг. 3. Як діє світовий ринок і яке його значення для розвитку господарств окремих країн? 4. Що таке торговельний та платіжний баланс країни? Рекомендована література 1. Г.О.Ковальчук та інші. Економіка. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. «Навчальна книга». 2003 р. стор. 278-289. Основні поняття та положення теми: міжнародна торгівля, світовий ринок, торговельний та платіжний баланс, конкурентні переваги, протекціонізм, квота, демпінг, імпорт, експорт, тарифи, квота, лібералізація, сальдо. 1.Суть і значення міжнародної торгівлі У світі взаємопов'язане не тільки виробництво, а й обмін товарами та послугами, тобто торгівля. Завдання. Назвіть 5-7 речей іноземного виробництва, які є у вас. Напевно, серед речей іноземного виробництва, якими ви користуєтесь, є ручки, виготовлені у Китаї, олівці з Чехії, шкільна сумка з Польщі або Німеччини, аудіоплейєр з Японії тощо. Кожного дня ви так чи інакше використовуєте результати праці та послуги багатьох людей, які живуть у різних країнах світу і торгують між собою. Чи задумувалися ви над тим, якої фірми продукцію — аудіоплейєр, телефон, відеомагнітофон, телевізор, мотоцикл або безліч інших повсякденних, а можливо й вишуканих речей — ви хочете купити? Яку електропобутову техніку краще придбати? Щоразу, коли ви приймаєте рішення в усіх щойно згаданих прикладах, — ви дійова особа не лише вітчизняної, а й світової економіки. Ми прагнемо придбати товари, які найбільше задовольняють нас якістю та ціною. У такий спосіб торговельні механізми спонукають людей і країни виробляти те, що у них виходить найкраще, а також споживати величезну кількість товарів та послуг, вироблених в усьому світі. Під терміном міжнародна торгівля розуміють сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу. Інакше кажучи, міжнародна торгівля — це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, які виникають при обміні товарами й послугами між продавцями і покупцями різних країн. Зовнішня торгівля характеризує участь конкретної країни у світовому товарообігу та міжнародному поділі праці і так виявляє ефективність її господарювання. Завдання. Спробуйте пояснити, чому країни торгують. Назвіть кілька найважливіших, на вашу думку, причин. Обмін країн товарами відбувається у процесі експортно-імпортних операцій. Експортом називається вивіз товару з країни та реалізація його на зовнішньому ринку. Імпорт, навпаки, означає ввезення товару в країну і реалізацію його на внутрішньому ринкові. Узагальнена оцінка економічного статусу країни, ефективність її світо господарських зв'язків здійснюється на підставі платіжного балансу. Платіжний баланс відображає усі рахунки з-за кордону та платежі за кордон, усі потоки товарів і капіталів, які перетинають кордони країни. Складання узагальненого платіжного балансу здійснюється в Україні від 1993 р. Шведські економісти Елі Хекшер і Бертіль Олін у першій половині XX ст. запропонували теорію співвідношення факторів виробництва, розглядаючи два з них — працю і капітал. Є країни, які більше забезпечені грошовим капіталом, а є такі, що мають надлишок трудових ресурсів. Це породжує відмінності цін на них. Тому кожна країна прагне спеціалізуватися на виробництві тих товарів, які потребують більшої кількості наявних у неї факторів. Участь у міжнародній торгівлі і спеціалізація якоїсь країни на виробництві, наприклад, капіталомістких товарів спричиняє перелив капіталу в експортні галузі. Відтак попит на капітал підвищується разом з ціною на нього. В іншій країні, добре забезпеченій трудовими ресурсами, спеціалізація на виробництві трудомістких товарів обумовлює переміщення фактора праці у відповідні експортні галузі. Зростання попиту на цей фактор сприяє підвищенню його ціни — заробітної плати. Завдання. Проаналізуйте, які наслідки можуть мати для країни коливання у використанні факторів виробництва для випуску експортної продукції. «Голландська хвороба» Наприкінці 60-х та на початку 70-х років XX ст. в Голландії почали інтенсивно розроблятися родовища природного газу на шельфі Північного моря. Відповідно зріс і його експорт. Економічні ресурси країни почали спрямовуватись на видобуток газу. Зростання доходів спричинило різке збільшення попиту на товари внутрішнього споживання, які не мали експортного значення. Водночас спостерігалося згортання виробництва у традиційних галузях обробної промисловості, що супроводжувалось розширенням імпорту традиційних, але вже дефіцитних товарів. Наступне зниження цін сировинних товарів на світовому ринку викликало загострення «голландської хвороби», зниження доходів населення, переміщення ресурсів із галузей сировинного експорту. Довелося долати дефіцит товарів внутрішнього споживання и зміцнювати традиційні експортні галузі обробної промисловості. Подібні прояви «голландської хвороби» спостерігалися у різні часи в XX ст. у Норвегії, Великій Британії, Мексиці та багатьох інших країнах. Завдання. Запропонуйте власні шляхи подолання таких негативних наслідків міжнародної торгівлі. 2.Теорія конкурентних переваг Органічним продовженням теорії порівняльних переваг стала розроблена американським економістом Майклом Портером теорія конкурентних переваг країни, заснована на ідеї так званого національного ромба, який розкриває головні властивості і взаємозалежності елементів національної економіки, що формують конкурентне середовище та діяльність фірм країни. На думку М. Портера, країна як економічний суб'єкт не конкурує: на зовнішньому ринкові конкурують між собою фірми, тому їхня діяльність має спрямовуватися на виживання в цих умовах. Показники попиту — це насамперед обсяги попиту, динаміка його розвитку, поділ на види продукції, вимоги покупців до якості товарів та послуг. Попит на товари вивчається насамперед на внутрішньому ринку, і лише при стабільних задовільних його показниках товар може потрапити на світовий ринок. Споріднені галузі забезпечують конкуруючі на світовому ринку фірми всім необхідним для їхнього успішного функціонування: сировиною, комплектуючими, запчастинами, інформацією, створюють надійну базу підтримки. Досить часто виникають випадкові ситуації, які не залежать від економічних передумов країни, але можуть значно вплинути на конкурентоспроможність. Такими стають: нові винаходи, великі технологічні зрушення (прориви), відкриття нових родовищ сировини, різкі зміни цін на ресурси (наприклад, «нафтовий шок»), різкі зміни на світових фінансових ринках, зміни обмінних курсів, політичних ситуацій (включаючи революції та війни), природні катаклізми. Випадкові події можуть змінити позиції держав-конкурентів. Уряд значно впливає на всі показники національного ромба як позитивно, так і негативно. Конкурентоспроможність галузей залежить від грошово-кредитної, податкової, митної політики уряду. Здійснюючи антимонопольне регулювання, держава сприяє підтриманню оптимального конкурентного середовища у провідних секторах економіки і розвитку обслуговуючих галузей господарства. 3. Як діє світовий ринок і яке його значення для розвитку господарств окремих країн? Країни, які здійснюють міжнародний обмін товарами та послугами, виробляють товари за стандартами світового ринку і діють згідно з його законами. Міжнародний обмін відбувається за наявності особливої системи цін — світових цін, які формуються з урахуванням середньосвітових витрат економічних ресурсів на створення певних видів товарів. У сучасних політичних, демографічних, економічних та інших умовах спостерігається ускладнення торговельних зв'язків. Так, у міжнародній торгівлі збільшується частка готової продукції порівняно з сировиною і матеріалами (табл. 35). Особливо актуальною є торгівля нематеріальними ресурсами: ліцензіями, ноу-хау, патентами тощо. Найбільше значення тут має продукція обробної промисловості: 3/4 світового товарообігу. Швидко зростає частка таких видів продукції, як машини, обладнання й транспортні засоби. Держава законодавчо встановлює певні правила й умови здійснення зовнішньоторговельних зв'язків країни. Усі заходи держави у цій галузі називають зовнішньоторговельною політикою. Вона зорієнтована на здобуття найбільших переваг і зміцнення позицій країни на світовому ринку. Є два основні напрями зовнішньоторговельної політики держави: протекціонізм і створення умов для вільної торгівлі. Вільна конкуренція на світовому ринкові стимулює розвиток економічних відносин між країнами. Однак наявність якісніших і дешевших імпортних товарів негативно впливає на розвиток вітчизняних галузей, які випускають подібну продукцію. Тому держава змушена вживати заходів для обмеження імпорту і захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції. Така політика отримала назву протекціонізму (від лат. рпгЬесиа — захист, заступництво). Здійснюється вона шляхом проведення тарифних та нетарифних заходів. Тарифи, або мито — це державний податок на товари, які перетинають митний кордон країни. Якщо податок збирає країна, у яку товар ввозиться, він має назву ввізного мита. Саме ввізне мито є найпоширенішим, метою його є насамперед підвищення ціни на імпортовані товари. Наприклад, телевізор закордонного виробництва, світова ціна якого становить 1000 грн, унаслідок запровадження ввізного 10 %-го тарифу коштуватиме 1100 грн. При однаковій якості подібної продукції вітчизняного виробництва і нижчій внутрішній ціні виграє вітчизняний товаровиробник і споживач, який отримує якісний продукт. Одночасно виграє держава, отримуючи у бюджет 10 % митного податку. Досить дієвим заходом регулювання міжнародної торгівлі є встановлення державою імпортних та експортних квот. Імпортні квоти запроваджують для обмеження ввозу товарів з-за кордону. Експортна квота встановлюється з метою уникнення дефіциту вітчизняних товарів на внутрішньому ринку. Запроваджуючи квоти, держава видає ліцензії на ввезення або вивезення товарів конкретним підприємцям. Не ліцензований обіг товарів забороняється. Демпінгом називається штучне зниження цін нижче собівартості продукції або вітчизняних цін. Підприємства чи держава, які запроваджують демпінг, спочатку зазнають втрат через низькі ціни. Проте згодом дрібні конкуренти змушені залишати ринок через зниження попиту на свою продукцію, оскільки ціна на неї вища за демпінгову. Законодавство більшості країн забороняє імпорт товарів за демпінговими цінами. Державний протекціонізм, як правило, сприяє розвиткові вітчизняної економіки, але може стати й причиною економічної ізоляції держави з боку інших країн. Тому дедалі частіше протекціоністські заходи є тимчасовими і обмеженими. Основною тенденцією сучасного розвитку світової торгівлі є її лібералізація — послаблення державного регулювання торговельної діяльності. Сутність іншого напряму зовнішньоторговельної політики — розвитку вільної торгівлі — полягає в тому, що зовнішньоторговельна діяльність не обмежується жодними протекціоністськими бар'єрами. Вільна торгівля сприяє розширенню асортименту товарів, які пропонуються споживачеві. Коли кордони країн відкриті для міжнародної торгівлі, доходи у кожній торгуючій країні зростають, ефективно використовуються наявні ресурси. Однак, незважаючи на всі переваги вільної торгівлі, у більшості країн світу її поєднують із протекціоністськими заходами. 4. Що таке торговельний та платіжний баланс країни? Торговельний баланс є співвідношенням між річним експортом та імпортом (табл. 36). Він складається з трьох показників: надходження за експорт, платежі за імпорт та сальдо. Сальдо — різниця між експортом та імпортом. При переважанні експорту утворюється позитивне (активне) сальдо. Воно свідчить про достатній економічний розвиток країни, конкурентоспроможність її товарів та послуг. Якщо імпорт переважає, утворюється негативне (пасивне) сальдо. Для його покриття країна повинна виплачувати іншим країнам кошти готівкою або брати позики. Завдання. Проаналізуйте статистичні показники торговельного балансу трьох країн за вибором. Обґрунтуйте результати аналізу. Питання для самоконтролю
Контрольні завдання 1 рівень 1. Виберіть правильну відповідь. Продаж товарів і послуг в інші країни називається: а)імпортом; б)експортом; в)інвестиціями. 2. Як називається обмеження обсягу імпорту чи експорту товарів на певний період: а) ліцензуванням; б) демпінгом; в) квотою; г) тарифом. 3. Виберіть правильну відповідь. Основною рисою протекціонізму є: а) низькі тарифи на імпорт товарів; б) високі тарифи на імпорт товарів; в) високі тарифи на експорт товарів; г) низькі тарифи на експорт товарів. 4. Вкажіть, чи правильні такі твердження: а) «Вільна торгівля уповільнює економічне зростання»; б) «Імпорт товарів спричиняє скорочення зайнятості у країні»; в) «У всіх країнах демпінг заборонено». 2 рівень
10. Чим відрізняється політика вільної торгівлі від протекціонізму? 3 рівень
а) запровадити експортні квоти і доручити міністерству економіки розподіляти їх між виробниками; б) запровадити експортний тариф; в) ввести експортні квоти і конкурсний продаж ліцензій на право експорту товару в рамках квоти. 4 рівень 13. Українські виробники продовольчих товарів зазнають збитків через великий їх імпорт. Який метод торгової політики (торговий тариф, імпортну квоту чи бюджетну субсидію українським фермерам) ви запропонували б застосувати для обмеження імпорту і чому? Тема 21. Міжнародна валютна система План
Рекомендована література 1. Г.О.Ковальчук та інші. Економіка. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. «Навчальна книга». 2003 р. стор. 289-300. Основні поняття та положення теми: валюта, валютний курс, міжнародна економічна сфера, світова валютна система, валютний фонд. 1. Поняття валюти та її види Як уже зазначалося, у різноманітних процесах міжнародних економічних зв'язків постає необхідність обміну грошей однієї країни на гроші іншої країни. У міжнародних розрахунках національна валюта однієї країни є іноземною валютою по відношенню до іншої країни. Валюта — це загальна назва грошових одиниць різних країн, за які у відповідних країнах можна купити будь-які товари. Розрізняють поняття «національна валюта» та «іноземна валюта». Під національною валютою розуміється встановлена законом грошова одиниця певної держави. Національна валюта — основа національної валютної системи. У міжнародних розрахунках використовують іноземні валюти. До них належать банкноти і монети, а також банківські вклади, векселі, чеки, виражені в іноземних грошах. Одним з видів валют є резервна валюта, у якій центральні банки інших держав нагромаджують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків у зовнішньоторговельних операціях. У такій ролі використовуються нині долар США, фунт стерлінгів, євро і японська єна. Однією з найважливіших характеристик валюти є її конвертованість — здатність обмінюватись на інші валюти. За рівнем конвертованості валюти розрізняють так. 1. Вільно конвертовані валюти без обмежень обмінюються на будь-які іноземні валюти. Міжнародного валютного фонду це поняття замінене поняттям «вільно використовувана валюта». Спеціалісти МВФ до цієї категорії зараховують долар США, евро, єну, фунт стерлінгів та ін. В основному це валюти розвинутих держав і деяких країн, що розвиваються. 2.Частково конвертовані валюти. Це валюти країн, де є певні валютні обмеження. 3.Неконвертовані, або замкнуті, валюти тих країн, де вільний обмін валют заборонений.
Валюти різних країн мають різну здатність до обміну. Наприклад, якщо при купівлі автомобіля розрахунки здійснюватимуть у доларах США, то необхідно визначити, яку суму грошей треба мати у гривнях, щоб купити автомобіль. Для цього треба перевести долари у гривні за допомогою валютного курсу. Валютний курс — це ціна валюти однієї країни, виражена у грошових одиницях іншої. Валютний курс показує, скільки грошових одиниць іншої країни можна купити за одну грошову одиницю конкретної країни. Валютний курс залежить від багатьох факторів: стабільності економіки та рівня інфляції у країні; попиту й пропозиції на валютних ринках; співвідношення купівельної спроможності валют, які обмінюються. Це можуть бути також фактори, зокрема, соціально-політичного характеру. Завдання. Наведіть конкретні приклади із власного досвіду, як окремі фактори впливають на курси валют різних країн світу. Так, після терористичних актів у Нью-Йорку 11 вересня 2001 р. відбулися значні коливання курсу долара в Україні. Люди, що володіли готівкою в доларах, побоюючись за свої заощадження, кинулися продавати долари. Фіксування курсу національної грошової одиниці в іноземній валюті, визначення її ціни через іноземну валюту називають валютним котируванням. Основою котирування є золотий вміст національної валюти, його співвідношення із золотим вмістом іноземних валют. Розрізняють офіційне і ринкове котирування валют. За офіційним котируванням проводяться всі валютні операції держави. Здійснюють його здебільшого національні банки або міждержавні банківсько-фінансові організації. Наприклад, курс гривні в іноземній валюті встановлюється Національним банком України. Держава повинна дбати про вигідне співвідношення національної валюти з іноземними валютами, оскільки без цього неможливі розрахунки у сфері міжнародних відносин, особливо якщо національна валюта не є вільно конвертованою. Часто у ході міжнародних розрахунків використовуються також колективні валюти, визначені за домовленістю між групою країн. Крім національних валют, у міжнародних розрахунках використовують міжнародні валютні одиниці — СДР і євро. Спеціальні права запозичення (СПЗ, або СДР — Special Drawing Rights) — рахункова одиниця, яка є безготівковими грошима у вигляді записів на спеціальному рахунку країни у Міжнародному валютному фонді. СДР виконує деякі функції міжнародних грошей та діє тільки у межах міждержавних економічних відносин країн-членів МВФ. Вартість СДР розраховується на основі стандартного «кошика», куди входять основні світові валюти. Частку валюти певної країни у валютному кошику визначають за питомою вагою ВНП цієї країни у загальному ВНП країн, що беруть участь у розрахунках цього показника. ЕКЮ (Europen Current Unit) з'явилася 1979 p. — міжнародні гроші, валютна одиниця європейської валютної системи, що функціонувала у межах Європейського Економічного Співтовариства та існувала у вигляді безготівкових записів на рахунках країн-учасниць Європейської валютної системи. Для її створення центральні банки європейських країн виділили 20 % своїх золотих запасів і 20 % доларових запасів. В обмін вони одержали спеціальні рахунки в ЕКЮ, курс якої також визначається на базі «кошика валют». Євро — нова єдина європейська грошова одиниця, запроваджена 1 січня 1999 р. її запровадили замість ЕКЮ Міжнародна валютно-фінансова система Міжнародні валютні й фінансово-кредитні відносини є складовою частиною і однією з найцікавіших та складних сфер сучасного світового господарства. Вони відображають розвиток господарських зв'язків, міжнародні потоки товарів, послуг, капіталів і кредитів. Міжнародна валютно-фінансова система — це сукупність грошових відносин, пов'язаних із формуванням і розподілом валютно-фінансових та кредитних фондів, використанням розрахункових і платіжних засобів у сфері міждержавних господарських зв'язків. Зростаюча глобалізація виробництва змушує економічних суб'єктів (підприємства, банки, фізичних осіб) активно виходити на світовий ринок, що потребує здійснення відповідних міжнародних розрахунків, дотримання вимог і рекомендацій міжнародних інституцій, конвенцій та договорів. Теорія демонетизації грошей українського вченого запрацювала у світовому масштабі у 70-х роках XX ст., а його відкриття вплинули на монетаристську теорію і практику у XX ст.
Валютна система — це сукупність валют, правил і норм їхнього використання та взаємного обміну, застосування платіжних засобів, а також грошово-кредитних відносин, пов'язаних з використанням валюти. До валютної системи належать органи, які регулюють випуск і обіг валюти. Розрізняють світову, регіональні і національні валютні системи. Міжнародна (світова) валютна система — це сукупність способів, засобів та органів, за допомогою яких здійснюються грошові розрахунки у межах світового господарства, її складовими елементами є: форми міжнародних засобів платежу (світові гроші); уніфікований режим валютних курсів; умови взаємної конвертованості валют і валютних ринків; міжнародне регулювання валютних обмежень та міжнародні валютно-фінансові організації. Світова валютна система в основному склалася до середини XIX ст. її характер і стабільність залежать від рівня розвитку і структури світового господарства та інтересів провідних країн. Еволюція міжнародної валютної системи (МВС) У своєму розвитку МВС пройшла три основні етапи: золотого, золотовалютного (доларового) і паперово-валютного стандартів. Система золотого стандарту сформувалася на початку XIX ст. і функціонувала до 20 -30-х років XX ст. її визначальними ознаками були: функціонування золота як світових грошей; фіксація золотого вмісту національних валют; їхня безпосередня конвертованість у золото; наявність на цій основі фіксованих валютних курсів. У період дії золотого стандарту золото оберталося у вигляді чеканних монет не лише на зовнішньому, а й поряд з розмінними паперовими грішми на внутрішньому ринку. Обмінний валютний курс національних (паперових) грошей розраховувався на основі співвідношення їхнього золотого вмісту (масштабу цін), що встановлювався державою. До початку Другої світової війни всі країни Заходу припинили розмін на золото паперових грошових знаків. У роки Другої світової війни система міжнародної торгівлі та валютних відносин зазнала значних змін Відповідно до статуту МВФ було визначено основні принципи нової валютної системи, яка дістала назву Бреттон-Вудської. її основою стала система золото-валютного стандарту, яка згодом трансформувалася у систему золото-доларового стандарту. Протягом тривалого періоду ефективність функціонування Бреттон-Вудської системи «золото — долар — національна валюта» забезпечувалася високим рівнем стабільності долара та довіри до нього. Долар виконував функцію міжнародного засобу платежу та резервної валюти. У 1976 р. у м. Кінгстоні, на Ямайці, відбулася нарада представників країн — членів МВФ. Кінгстонська угода поклала початок утворенню Ямайської валютної системи. Серед її основних принципів — повна демонетизація золота у сфері валютних відносин, перетворення колективної міжнародної валюти СДР у міжнародний засіб розрахунків, запровадження «регульовано плаваючих» валютних курсів національних грошових одиниць та ін. Існують також регіональні валютні системи — союзи, які складаються з групи країн, що домовилися про узгодження курсів національних валют. Наприклад, Європейська валютна система, запроваджена 1979 р., діє у межах Європейського Співтовариства. Вона була створена з метою забезпечення стабільності валютного курсу країн-учасниць і поліпшення взаємних економічних зв'язків, стимулювання інтеграції їхніх економік, а також надання фінансової допомоги (кредитів) урядам тих країн, які мають фінансові труднощі. Одним з найважливіших показників значення країни на міжнародному валютному ринку є міжнародна валютна ліквідність — здатність країни вчасно погашати свої міжнародні зобов'язання відповідними платіжними засобами, її забезпечують офіційні валютні резерви країн; офіційні золоті резерви; резервна позиція в МВФ (право країни-чле-на автоматично одержати безумовний кредит в іноземній валюті у межах 25 % її квоти — внеску в МВФ); рахунки в СДР і євро. До золотовалютних резервів належать запаси золота у стандартних злитках, а також високоліквідні іноземні активи у вільно конвертованій валюті (валютні резерви). Крім того, до золотовалютних резервів можуть бути зараховані дорогоцінні метали (платина та срібло). Умовну ліквідність країни забезпечують кредити іноземних центральних і приватних банків, а також Міжнародного валютного фонду. Використання позичкових ресурсів пов'язане з виконанням чітких вимог кредитора щодо об'єктів їхнього використання.
Зупинимося коротко на особливостях найавторитетніших організацій у міжнародних валютно-кредитних відносинах. Міжнародний валютний фонд (МВФ) До найвпливовіших організацій у міжнародній економічній сфері належить Міжнародний валютний фонд штаб-квартира якого розташована у Вашингтоні. Нині членами МВФ є понад 160 країн, його діяльність підпорядкована інтересам забезпечення стабільності валютно-фінансової системи світу. МВФ — міждержавна організація, яка має стать спеціалізованої установи ООН. Згідно зі статутом, голо ною метою Фонду є сприяння міжнародному валюти фінансовому співробітництву. Умовну ліквідність країни забезпечують кредити іноземних центральних і приватних банків, а також Міжнародного валютного фонду. Використання позичкових ресурсів пов'язане з виконанням чітких вимог кредитора щодо об'єктів їхнього використання. Група Міжнародного банку реконструкції і розвитку (МБРР) (Світового банку) Найважливішим інститутом регулювання міжнародного руху капіталів є Міжнародний банк реконструкції і розвитку, відомий як Світовий банк, заснований у 1945 р. Він є міжурядовою організацією, розташований у Вашингтоні. Головне в роботі банку — через надання довгострокових банківських кредитів сприяти розвиткові економіки країн — своїх членів. Банк одержує кошти як від основних внесків країн-членів, так і від випуску облігацій, що їх можуть купувати приватні фірми, різні установи, громадські й урядові організації. МБРР надає також кредити урядам і приватним фірмам, насамперед у країнах, що розвиваються. Переважна частина позик надається для розвитку інфраструктури, енергетичної бази, транспорту, промисловості й сільського господарства. Діяльність МБРР і МВФ тісно скоординована. Міжнародний банк реконструкції та розвитку — найперша створена у Групі організація — відкрив свої двері 1946 р. МБРР надає позики урядам або державним чи приватним юридичним особам при гарантії уряду. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) створена 1956 р. з метою підтримки приватних підприємств у країнах, що розвиваються. Регіональні банки Інші банківські міжнародні установи також так чи інакше впливають на міжнародні валютно-кредитні і фінансові відносини, на міжнародну торгівлю. Це регіональні банки, як-от: Європейський інвестиційний банк; Європейський банк реконструкції і розвитку; низка арабських та інших банків. Ресурси для своєї діяльності вони черпають із власного капіталу й позичок, одержуваних на міжнародних, а часто і на національних ринках капіталу. Банки надають головним чином довгострокові кредити на фінансування інвестиційної діяльності приватних фірм і міжнародних проектів у рамках сприяння країнам, що розвиваються. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові установи Ці організації мають подібні цілі — розвиток економіки, економічного співробітництва та інтеграції в регіоні. У них однотипний порядок залучення коштів, форми правління, правила й об'єкти кредитування — переважно інфраструктура, сільське господарство, добувна промисловість. Усі вони видають кредити лише своїм учасникам. До найвідоміших регіональних міжнародних фінансових організацій належать: Міжамериканський банк розвитку (МаБР); Африканський банк розвитку (АфБР); Азіатський банк розвитку (АфБР); Європейський інвестиційний банк; Чорноморський банк торгівлі та розвитку й ін. Відповідно до законів «Про міжнародні договори України», «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства з питань гарантій інвестицій» наша країна приєдналася до МВФ. Фінансові ресурси МВФ використовуються у нашій країні для підтримки курсу національної валюти, фінансування дефіциту платіжного балансу, подолання економічних труднощів у процесі проведення економічних реформ і створення можливостей економічного зростання. Питання для самоконтролю
Контрольні запитання 1 рівень
2 рівень
8. Назвіть, які платіжні засоби використовуються у міжнародних розрахунках: а) золото; б) кредитні гроші; в) СДР; г) євро. 3 рівень 9. Поясніть, чим зумовлений поділ валют на вільноконвертовані частково конвертовані і неконвертовані. Наведіть приклади. 10. Проаналізуйте за даними друкованих видань, як пов'язані к гривні, долара, євро. Чому курс валют може різко змінювати 4 рівень
|
|
1. Взаємозвязок економічних процесів та явищ |
Зміст основних економічних процесів і явищ Варіант 1 Чи можна стверджувати, що зворотним боком спеціалізації є обмін діяльністю, тобто кооперація? |
|
Теми і зміст семінарських занять з курсу «Основи економічної теорії» Об’єкт, предмет, методи і функції економічної науки. Специфіка економічних явищ і процесів |
ВСТУП Використання економічних мультиплікаторів для прогнозування та регулювання економічних явищ …16 |
|
Дослідження «За базові роботи по теорії грошей і економічних коливань та глибокий аналіз взаємозалежності економічних, соціальних та інституціональних... |
Урок 53 Тема уроку Предметом вивчення статистики є вивчення кількісної сторони цих явищ. Статистика вчить, як проаналізувати інформацію, виявити та... |
|
ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОГНОЗУВАННІ... В роботі досліджено сучасні підходи до прогнозування соціально-економічних показників, побудовано моделі прогнозу курсу валют на... |
Тема уроку Статистика — наука, яка вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів |
|
«За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів» «За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів» |
МВС України Львівський державний університет внутрішніх справ ЛЕКЦ І Я Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ, заходи щодо запобігання їх виникнення та інженерна підготовка території |