Тема Предмет, зміст і структура курсу


НазваТема Предмет, зміст і структура курсу
Сторінка6/9
Дата13.03.2013
Розмір1.48 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Адміністративні (організаційно-розпорядчі) методи управління засновані на владних, розпорядчих, наказових способах впливу на персонал. («метод кнута»)

Основними засобами такого управління є організаційно-розпорядчі документи: накази, розпорядження, інструкції, положення, стандарти, правила.

Адміністративні методи орієнтуються на такі мотиви поведінки, як усвідомлена необхідність трудової дисципліни, почуття обов'язку, бажання людини працювати в певній організації, культура трудової діяльності.

Поряд із застосуванням організаційно-розпорядчих документів вони передбачають проведення спеціальних процедур і заходів: виробничих нарад, інструктажів, співбесіди, атестацій, контрольних перевірок, звітів.

Головні функції адміністративних методів – це забезпечення стабільного юридичного середовища для діяльності організації, захисту конкретного середовища, гарантування прав і свобод.

Економічні методи управління засновані на врахуванні і використанні економічних інтересів індивідуальних, групових, колективних («метод пряника»).

Основними засобами економічного управління є: плани і графіки виконання робіт, нормативи, норми і ліміти витрачання ресурсів, калькуляції і ціни, кошториси витрат, економічні стимули і санкції.

Економічні методи управління включають широке використання таких процедур, як планування, облік, контроль, економічний аналіз, оцінювання персоналу по заслугах, мотивація і стимулювання.

Механізмами економічного методу на рівні держави є: податкова, кредитно-фінансова система, система цін, розмір мінімальної заробітної плати, плани економічного розвитку.

В умовах підприємств це – економічні нормативи діяльності, система матеріального заохочення, участь у прибутках і капіталі, премії тощо.

Правові методи управління базуються на розподілі, регламентуванні та використанні прав, обов’язків і відповідальності структурних підрозділів та посадових осіб. Вони спираються на чинні нормативно-правові акти держави та керівництва організації: закони, постанови, укази, накази, статути, угоди, положення про структурні підрозділи, посадові інструкції та регламенти.

Правові методи засновані на державних актах (закони, ухвали уряду, суб'єктів держави), регулюючих трудові відносини і поведінку підприємства в економічній системі; яке б положення працівник не займав в його структурі, він зобов'язаний слідувати інструкціям і положенням, що приймаються на рівні підприємства (сюди слід віднести і колективний договір); виконувати умови індивідуальних контрактів, що укладаються між працівником і підприємством.

Правові методи управління особливо ефективні, якщо вони використовуються у поєднанні з економічними та адміністративними.

Соціально-психологічні методи засновані на використанні моральних стимулів до праці і впливають на персонал з допомогою психологічних механізмів з метою переведення адміністративного завдання в усвідомлений обов'язок, внутрішню потребу людини. Цього можна досягти через: формування колективу, створення нормального психологічного клімату й творчої атмосфери; особистий приклад; задоволення культурних і духовних потреб працівників; встановлення соціальних норм поведінки і соціального стимулювання розвитку колективу; встановлення моральних санкцій і заохочення; соціальний захист.

В арсеналі соціально-психологічних методів управління є такі дійові засоби, як навчання і виховання, соціальне планування, моральне заохочення, соціальне страхування, соц.захист персоналу.

Методи регулювання трудової діяльності розрізняють також за характером впливу на трудову поведінку людей у сфері спільної праці:

  • методи стимулювання – засновані на задоволенні актуальних потреб працівників, спрямовані на посилення мотивації ефективної діяльності персоналу;

  • методи інформування – сприяють тому, щоб працівники, маючи необхідну інформацію, самостійно і свідомо регулювали свою трудову поведінку;

  • методи переконання – використовуються для коригування неадекватної поведінки працівників;

  • методи адміністративного примусу – можуть застосовуватись тимчасово, в екстремал. ситуаціях.

Мистецтво управління людьми проявляється у тому, наскільки гнучко, доцільно, ефективно керівники використовують різноманітні методи, їхні комбінації з урахуванням конкретної виробничої ситуації.

Технології процесу управлінні персоналом – це відповідним, найбільш ефективним чином розроблені і запропоновані до реалізації професійні прийоми роботи з персоналом, вирішальні цільові завдання проблем управління персоналом.

Технологія управління персоналом припускає організацію всіх етапів роботи: наймання, відбору, прийому персоналу, його ділову оцінку, профорієнтацію і адаптацію, навчання, управління його діловою кар'єрою і службово-фаховим просуванням, мотивацію та організацію праці, управління конфліктами і стресами, забезпечення соціального розвитку організації, звільнення персоналу та ін. Сюди ж варто віднести питання взаємодії керівників організації з профспілками і службами зайнятості, управління безпекою персоналу.

(Розділ 2.Управління процесом вивільнення персоналу)

1. Організація і способи звільнення персоналу

Звільнення вимагає дотримання трудового законодавства, максимально об'єктивних критеріїв відбору мінімізації затрат, відкритості та інформації, компенсації і допомоги в працевлаштуванні.

Звільнення персоналу – це комплекс заходів з дотримання правових норм та організаційно-психологічної підтримки з боку адміністрації при звільненні працівників.

Працівників, яких звільняють, можна поділити на такі групи: ті, які не пройшли атестацію, систематично порушують дисципліну або «не вже не потрібні їх функції (операції).

При найменшій можливості потрібно максимально пом'якшити процес скорочення, використовуючи всі наявні для цього резерви. Якщо раціоналізацію структури персоналу не можна провести за рахунок підвищення його мобільності, перенавчанням новим професіям, створення нових робочих місць, то приходиться іти на скорочення. Це є вимушена міра, небажана в соціальному аспекті.

Планування роботи з питань звільнення працівників ґрунтується на складанні класифікацій випадків звільнення, а саме:

  • звільнення за ініціативою працівника (за власним бажанням);

  • звільнення з ініціативи адміністрації;

  • вихід на пенсію.

Відносно безпроблемним, з точки зору організації, є звільнення за власним бажанням, яке в більшості випадків сам працівник оцінює позитивно, і підтримки зі сторони адміністрації не вимагає.

Звільнення за ініціативою адміністрації є неординарною подією для кожного працівника. Люди бояться втратити роботу, переживають страх і різні стреси.

Відповідно до законодавства про працю в Україні звільнення за ініціативою адміністрації може відбуватися з таких причин:

  • ліквідація підприємства, скорочення кількості або штату працівників;

  • невідповідність працівника робочому місцю, посаді;

  • невиконання працівником своїх службових обов'язків без поважних причин;

  • прогули, в тому числі відсутність на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня, і невихід на роботу протягом чотирьох місяців у зв'язку з хворобою;

  • поява на роботі в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння;

  • розкрадання майна;

  • порушення керівником організації або його заступником своїх службових обов'язків;

  • аморальні вчинки.

Для попередження невиправданих звільнень адміністрація повинна всесторонньо аналізувати причини порушення трудової дисципліни, які можуть бути:

  • виробничо-технічні (ненормальні умови праці, неправильні режими праці і відпочинку, графік)

  • соціальні (несприятлива структура колективу, традиції та стиль керівництва);

  • психологічні (невідповідність характеристик особистості вимогам професійної діяльності).

Система заходів щодо звільнення працівників, чітко розроблена американськими спеціалістами, знайшла застосування і в західних країнах. Ця система ґрунтується як на індивідуальній, так і груповій основах. Слід пам'ятати, що процес звільнення впливає не тільки на тих, кого звільняють, але й на тих працівників, які залишаються в організації.

В загальному вигляді система заходів щодо звільнення включає три етапи:

  • підготовка;

  • доведення до відома працівників про їх скорочення;

  • консультації.

Звільнення повинно бути всебічно обґрунтованим, з оформленням всіх потрібних документів, і коли вони готові, відповідно до їх змісту роблять коротке тактовне, однозначне повідомлення про звільнення.

Працівникові і всьому колективу повідомляють тільки одну, офіційну причину звільнення.

Згідно з трудовим законодавством України при звільненні в умовах скорочення певної кількості працівників право залишитися в організації мають працівники з більш високим рівнем кваліфікації та продуктивності праці. У випадку однакової кваліфікації персоналу віддають перевагу сімейним та тим, які мають на утриманні двох або більше утриманців; працівникам з великим трудовим стажем уданій організації; тим хто одержав професійне захворювання чи інвалідність; тим, хто навчається заочно.

На етапі консультації формуються концепції пошуку нового робочого місця.

Третій вид звільнення – це вихід на пенсію. Це звільнення може бути заздалегідь заплановане з великою точністю в часі. Робота з такими працівниками проводиться за напрямами: курси з підготовки виходу на пенсію, де вивчають правові норми і положення, пов'язані з виходом на пенсію, економічні аспекти подальшого життя і медичні проблеми.

2. Причини та фактори вивільнення персоналу

Причинами плинності є причини звільнення працівників. Умовно їх розділяють: з сімейно-побутових проблем, умови праці та побуту, з порушенням трудової дисципліни.

Причини звільнення, викликані незадоволенням, тісно пов'язані з факторами плинності, під якими розуміються умови праці та побуту працівників (зміст і організація праці, система морального й матеріального стимулювання, організація робочого процесу та управління, стиль керівництва і взаємовідносини в колективі, система професійного просування, забезпечення житлом, санітарно-гігієнічні умови праці тощо).

Фактори плинності можна згрупувати за ступенем можливого цілеспрямованого впливу на них: керовані, частково керовані, некеровані. Керовані – матеріальні фактори виробництва та побуту працівників (характер, умови та організація праці, забезпечення різними матеріальними благами), частково керовані – суб'єктивні фактори виробництва (задоволення працівників різними сторонами виробничої діяльності), некеровані – природнокліматичні та демографічні процеси. Вказані фактори виявляються під час аналізу процесу плинності в підрозділах.

Мотиви плинності: професійно-кваліфікаційні, організація та умови праці, особисті, рівень задоволення матеріальними благами, ін.

Правила внутрішнього трудового розпорядку – це розроблений роботодавцем у встановленому порядку документ, який регламентує організацію праці і за допомогою якого підприємство забезпечує дотримання трудової дисципліни та нормативну поведінку працівників (засвідчені у колект. договорах)

Трудова дисципліна виступає об'єктом ряду правопорушень, за які може наступати юридична відповідальність різних видів - адміністративна, кримінальна, дисциплінарна, матеріальна.

Нещасні випадки:

  • по виду подій до нещасного випадку (падіння, ураження електр., токсичні, t0,пожежа, вибух);

  • по причинам нещасного випадку (технічні, організаційні, психофізіологічні);

  • по обладнанню в експлуатації;

  • зі смертельними випадками.

Організацію та проведення профілактику нещ.випадків на виробництві та профзахворювань проводять спец.служби, або безпосередні керівники.

3. Припинення трудової угоди. Пристосування кадрів до економічних змін.

За Українським труд.законодавством, пiдставами для звiльнення працiвника можуть бути:

-згода сторiн;

-закiнчення термiну дiї угоди, крiм випадкiв, коли трудовi вiдносини продовжуються i жодна з сторiн не вимагає їх припинення;

-призив на вiйськову службу;

-розiрвання трудової угоди з iнiцiативи працiвника (переведення, здоров’я, переїзд, навчання ін.),

-розiрвання трудового договору з iнiцiативи адмiнiстрацiї в випадках (невідповідність посаді, трудова дисципліна, змiни в умовах або структурі (ліквідація) виробництва, за вимогою профспiлкового органу; переведення або вiдмова працiвника; засудження, лікування, пiдстави, передбаченi контрактом.

При скороченні переважне право на залишення на роботі надається працівникам з вищою кваліфікацією і продуктивністю праці. (соціальні переваги – утрим.дітей тощо).

Пристосування кадрiв до змiн на пiдприємствi, як правило, розглядається в двох варіантах:

а) дефiцитi кадрів (роб.часу – ненормов.роб.день; набiр нових працівників);

б) надлишок кадрів (скорочення працiвникiв; скорочення роб.часу; зарплати, соц.виплат).

Заходи щодо захисту вiд скорочення персоналу:

1.Довгострокова стратегiя дослiджень та розробок (випуску нових конкурентоспроможних виробiв).

2.Контроль плинностi робочої сили.

3.Ефективне використання працiвникiв (навантажити з не повним навантаженням працівників).

4.Використання субконтрактiв.

5.Виконання робiт за субпiдрядами по контрактах (студенти-практиканти, осуджені – дешева праця).

6.Використання внутрiшньофiрмових перемiщень працiвникiв (тимчасова ротація).

7.Надання неоплачуваних лiтнiх вiдпусток (щоб побути лiтом з дiтьми або чоловiком-викладачем).

8.Неоплачуваний вiльний час (4-х денний робочий тиждень).

9.Подовженi святковi днi, якi частково не оплачуються.

10.Конкурентоспроможнiсть виробiв та продуктивнiсть.

Усі ці дії підприємства по приведенню фактичної чисельності у відповідність з необхідною можна звести в дві групи:

1) чисельна адаптація – вивільнення зайвої чисельності або набір з зовнішнього ринку праці при виниклій потребі в робочій силі;

2) функціональна адаптація власної робочої сили до мінливих потреб виробництва шляхом:

  • використання нестандартних режимів робочого часу і наймання працівників;

  • організації внутрішньозаводського руху робочої сили, у тому числі професійної мобільності.

4. Управління плинністю кадрів, фактори, що їх зумовлюють

Управління плинністю кадру в організації – спрямування на зведення до мінімуму протиріч між потребами та інтересами працівників і конкретними можливостями їх задоволення.

Заходи зі зниження плинності за характером можуть бути:

  • техніко-економічними (умови, автоматизація, розвиток нових форм орг. праці тощо);

  • організаційними (процедури прийому,звільнення, проф..навчання);

  • виховними (відношення до праці, дисципліни, культури тощо);

  • соціально-психологічними (стиль і методів керівництва, взаємовідносин в колективі);

  • культурно-побутовими (обслуговування,харчування працівників, житло,путівки).

Постійний аналіз, формування колективу, мобільність – гармонійніше поєднання з інтересами колективу в цілому.

Кадрові служби повинні завжди мати повну інформацію. Необхідно впроваджувати ефективні системи оцінки діяльності працівників, забезпечувати належне планування їх посадового переміщення.

При управлінні плинністю кадрів зростає роль соціальної інформації для розробки і прийняття відповідних рішень.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Керівництво навчальним процесом в ПТНЗ
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Лекція 1 Тема: «Предмет, зміст і структура курсу»
Поняття закону, принципу, мети, функції, технології, структури; їх використання в управлінні персоналом
Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм....
Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Зв'язок з правовими дисциплінами
№ Промислово розвинуті країни світу на початку ХХ ст
Ознайомлення учнів із завданнями та структурою курсу. Зміст та структура підручника з предмета, інші джерела інформації (додаткова...
Теми і зміст семінарських занять з курсу «Основи економічної теорії»
Об’єкт, предмет, методи і функції економічної науки. Специфіка економічних явищ і процесів
Тема. Зміст і структура шкільної географії. Нормативно-правове забезпечення навчального процесу
Тема. Зміст і структура шкільної географії. Нормативно-правове забезпечення навчального процесу з географії
Тема Вступ до курсу господарсько-процесуального права. Система, структура...

Тема Предмет і метод курсу. Основні поняття моніторингу світового ресторанного бізнесу

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка