Тема Предмет і метод курсу. Основні поняття моніторингу світового ресторанного бізнесу


Скачати 175.94 Kb.
НазваТема Предмет і метод курсу. Основні поняття моніторингу світового ресторанного бізнесу
Дата07.04.2013
Розмір175.94 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
Модуль 1. ВВЕДЕННЯ ДО МОНІТОРИНГУ СВІТОВОГО РИНКУ РЕСТОРАННИХ ПОСЛУГ
Тема 1. Предмет і метод курсу. Основні поняття моніторингу світового ресторанного бізнесу.
1. Сутність та особливості моніторингу світового ринку ресторанних послуг

2. Основні підсистеми, програма та етапи проведення моніторингу світового ринку ресторанних послуг
1. Сутність та особливості моніторингу світового ринку ресторанних послуг
Моніторинг - це спеціальна система збору інформації про стан господарюючих процесів, прогнозування на підставі об’єктивних даних динаміки і основних тенденцій її розвитку та розробка науково-обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень стосовно підвищення ефективності функціонування даної програми(проекту).

 Monitoring (англ.) – “старанне спостереження, контроль за роботою”.

 Це вища форма організації інформаційної діяльності.

 Постійний контроль за процесом впровадження програми або курсу з метою своєчасного виявлення і вирішення поточних проблем.

 Моніторинг передбачає регулярний збір і фіксацію даних під час реалізації програми

 Фактично, це дослідження ресурсного внеску в програму (Input) та проміжних результатів (Output), необхідних для досягнення поставлених цілей і задач. 

Моніторинг завжди характеризується спостережливістю і має превентивний характер.

У загальному розумінні моніторинг можна розглядати з двох позицій: як спосіб дослідження реальності і як спосіб забезпечення сфери управління своєчасною та якісною інформацією.

Предметом моніторингу світового ринку готельних і ресторанних послуг виступає кон’юнктурний механізм функціонування готельних і ресторанних господарств, а також фактори, які визивають зміну цього механізму в короткостроковій та довгостроковій перспективі.

Методи дослідження при проведенні моніторингу є аналіз, синтез, індукція, дедукція, економіко-методичне моделювання.

Інформація, яка отримана за допомогою моніторингу, використовується для:

•  Визначення ступеня досягнення проміжних результатів

•  Інформації про позитивні аспекти програми та ті, що потребують змін

•  Виявлення недоліків програми на початкових стадіях, щоб мати можливість корекційних дій

•  Визначення поточних потреб (персонал, технічне обладнання)

Що таке оцінювання? (оцінка)

•  Оцінювання – процедура, яка відбувається час від часу, і націлена на визначення ефективності й актуальності програми, її теоретичного та практичного обґрунтування, а також її вплив на цільову групу

•  Кінцеві результати програми 

•  Вплив програми на учасників проекту 

Для чого необхідне  оцінювання?

Три основні групи оцінювання:

•  Оцінка ситуації

•  Оцінка процесу реалізації програми

•  Оцінка впливу програми на учасників 

Оцінка ситуації

•  Досліджує ситуацію перед початком впровадження програми

•  Має за мету розробку плану дій щодо заходів із врахуванням потреб учасників програми 

Оцінка процесу  реалізації програми

•  Досліджує відповідність фактичної діяльності заходам програми

•  Має за мету з'ясувати на якому якісному рівні проведено той чи інший захід програми з врахуванням потреб цільової групи 

Оцінка  впливу програми

• Досліджує відповідність досягнутого результату поставленим завданням.

• Проводиться для визначення змін, і доводить, що ці зміни є результатом впровадження програми.

Поняття "моніторинг" представляє інтерес з точки зору його теоретичного аналізу, так як воно не має точного визначення і відноситься як до сфери науки, так і до сфери практики. Моніторинг не однаково розвивається як на практичному, так і на теоретичному рівнях в різних сферах діяльності.

На теоретичному рівні моніторинг набув найбільшого застосування в екології, біології, соціології, педагогіці, психології, економіці. В цих сферах глибоко опрацьований методологічний апарат, створенні засоби виміру, існує відважена система реалізації моніторингу. Щодо функціонування систем моніторингу ресторанних послуг, то в даній сфері моніторинг тільки освоюються.

На практичному рівні моніторинг набув найбільшого поширення в сфері управління.

Відмінності в функціонуванні кожної окремої системи залежить від: засобів, які використовуються для збирання вхідної інформації; потенційних користувачів; засобів виміру; способів розповсюдження інформації; часу реалізації; широти охоплення. Але спільним для більшості систем моніторингу залишаються основні функції моніторингу - оцінка, контроль, прогноз.

Сучасне бачення перспектив розвитку вітчизняного та міжнародного ринку, його економічного відродження передбачає активізацію підприємницької діяльності в різних галузях і господарських сферах, на міжгалузевому, міжрегіональному і міжнародному рівні, яка повинна створювати умови для вирішення складних проблем, актуалізованих тривалим процесом реформування. Стосовно сфери підприємництва виділяється ряд предметних напрямів, що потребують переосмислення, методичного і операційного вдосконалення. Особливу значущість придбають методичні аспекти формування і реалізації економічної політики підприємництва, оскільки саме політика реально функціонуючих бізнес-суб'єктів є носієм стратегічних ініціатив, інноваційності, мобільності і адаптивності, властивих підприємництву.

Завдання реалізації економічної політики підприємницьких структур вимагають впровадження ефективного управлінського інструментарію, що відповідає специфіці ринку, що розвивається. Найважливішими елементами такого інструментарію є системи контролінгу і моніторингу, все частіше використовувані в господарській практиці.

Під контролінгом слід розуміти методологію управління, що включає рішення завдань планування, моніторингу, отримання звітності, прогнозів і рекомендацій, а також інформування про стан і тенденції діяльності підприємницької структури (фірми), її стратегічні і проміжні результати.

При реалізації економічної політики фірми контролінг виконує функції обліку, підтримку процесу планування, контролю за реалізацією планів, а також інформаційно-аналітичного забезпечення контролюючою складовою підприємницької діяльності, а в загальнішому вигляді і усіх інших її складових.

Аналіз представлених функцій дозволяє стверджувати, що контролінг грає роль:

- сигналізатора про стан підприємницької структури (в цьому випадку він - індикатор);

- засоби виявлення різних аспектів закономірностей функціонування і розвитку фірми (в цьому випадку йдеться про ідентифікаційну роль);

- процедури виявлення причинно-наслідкових зв'язків і причин (тут він - узагальнений оператор імпліціонування);

- ситуаційного позиціонування, яке дозволяє узагальнити досвід управлінської поведінки.

Контролінг є система управління, орієнтована на досягнення комплексних цілей фірми. Цілі, як відомо, підрозділяються на стратегічні, тактичні і оперативні. Тому і в системі контролінгу слід виділити три його види:

- стратегічний;

- тактичний;

- оперативний.

Оперативний контролінг є системою інтегрованого інформаційного забезпечення, планування і контролю для досягнення прибутковості в короткостроковій перспективі. Мета оперативного контролінгу - створення системи управління досягненням поточних цілей фірми, а також ухвалення своєчасних рішень по оптимізації співвідношення "витрати - об'єм - прибуток". На відміну від стратегічного, оперативний контролінг орієнтований на досягнення короткострокових цілей, тому перелік його підконтрольних показників деталізований і формується в режимі реального часу. Інформаційною основою для оперативного контролінгу є управлінський облік. Оперативний управлінський облік - це віддзеркалення усієї фінансово-господарської діяльності організації з аналітичною деталізацією господарських операцій. Специфіка управлінського обліку полягає в тому, що він орієнтований на інформаційні потреби керівників фірми і підрозділів, на підтримку процесів ухвалення управлінських рішень. Володіючи інформацією, керівник може здійснювати функції моніторингу фінансово-господарської діяльності фірми: відстежувати реально протікаючі процеси; здійснювати оперативний аналіз результатів роботи організації за короткі проміжки часу; розробляти рекомендації по коригуванню економічної поведінки організації.

Стратегічний контролінг покликаний забезпечувати поетапний розвиток підприємницької структури для досягнення довгострокової стійкої переваги в конкурентних позиціях, збільшення займаної ринкової долі, розширення ринкових перспектив.

Основними напрямами аналізу, що здійснюється у рамках стратегічного контролінгу, є: аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища, аналіз конкуренції, аналіз ключових чинників успіху, формування портфелю стратегій, аналіз стратегічних планів і підконтрольних показників діяльності; аналіз ланцюжків цінностей, аналіз стратегічного позиціонування, а також аналіз витратообразующих чинників.

Слід мати на увазі, що стратегічний контролінг завжди орієнтований на довгострокові перспективи, а його об'єктами (контрольованими величинами) є такі показники як: цілі, стратегії, потенціали і чинники успіху, сильні і слабкі сторони фірми, перспективи (шанси) і ризики, рубежі і наслідки.

До функцій стратегічного контролінгу можна віднести:

1. стратегічне планування, що забезпечує тривале, успішне функціонування фірми;

2. стратегічний контроль, що супроводжує і підтримує стратегічний план, перевіряючи адекватність формулювання стратегії, її координації з політикою фірми, впровадження і реалізацію;

3. стратегічне інформаційне забезпечення, що виявляє майбутні тенденції як у світі, що оточує фірму, так і усередині фірми.

Для реалізації цих функцій пропонується використовувати інструменти контролінгу, під якими розуміють способи, конкретні алгоритми управління підприємницькою структурою, вживані для досягнення цілей стратегічного, тактичного і оперативного рівнів. Ефективний інструментарій контролінгу включає:

- портфельний аналіз (Дозволяє впровадити або поліпшити стратегічне планування на фірмі, полягає в позиціонуванні стратегічних сфер діяльності фірми в матриці по координатах, що характеризують ринок і фірму як учасника цього ринку, наприклад, матриця консультаційної групи (БКГ) Бостона і матриця Мак-Кінзі.);

- крива життєвого циклу продукту (розглядаються стадії життєвого циклу продукту (Впровадження, зростання, зрілість, насичення, спад) і оцінюється співвідношення між швидкістю розробки продукту, шансами на отримання прибутку і інвестиціями, балансуються програма розробки продуктів, їх виробництво і реалізація.);

- SWOT - аналіз (Використовується для діагностики фінансово-господарської діяльності підприємницької структури при аналізі її стратегічної позиції шляхом виявлення критичних чинників успіху, інвестуючи в які можна розробити і здійснити стратегію, що дозволяє фірмі зайняти лідируюче положення на ринку.);

- GAP - аналіз або аналіз стратегічних "люків" (Встановлює відхилення між бажаним розвитком фірми і очікуваним і припускає кількісну оцінку показників діяльності фірми (прибуток, рентабельність, оборот та ін.). Відхилення цільової величини від очікуваного розвитку і називають стратегічним "люком". Якщо його вчасно не "закрити", наприклад, шляхом пошуку стратегій випуску продуктів і розвитку ринків, то фірма не може гарантувати своє існування в довгостроковій перспективі.);

- прогнозування (Особливий вид передбачення розвитку фірми, що дає найменш гарантовані результати. Прогнозування одночасно передує плануванню і є його складовою частиною.);

- аналіз підприємницького потенціалу (Вимагає визначення показників (критеріїв), необхідних фірмі для зміцнення своєї конкурентоспроможності на ринку, і їх оцінки за визначеною на основі шкалою порівняння самої фірми і лідера ринку.);

- конкурентний аналіз (Проводиться в два етапи: 1) визначення головних конкурентних сил в галузі (можливість появи нових конкурентів; загроза з боку товарів-замінників; дії конкурентів, що закріпилися на галузевому ринку; вплив постачальників; вплив споживачів) і 2) формулювання конкурентних стратегій (перевага у витратах; диференціація - створення продукту з унікальними властивостями; фокусування - зосередження уваги, інвестицій на особливій групі покупців, певній групі товарів, географічному секторі ринку і тому подібне).

Координуючи, інтегруючи і направляючи діяльність усієї системи управління підприємницькою структурою на досягнення поставлених цілей, контролінг виконує функцію "управління управлінням" і є синтезом обліку, контролю і економічного аналізу. Через своє особливе місце в системі управління фірмою контролінг здійснює інформаційне забезпечення ухвалення рішень в цілях оптимального використання наявних ресурсів, об'єктивної оцінки сильних і слабких сторін фірми, щоб уникнути банкрутства і виникнення кризових ситуацій.

Аналіз функцій контролінгу показує, що він не обмежується здійсненням внутрішнього контролю діяльності фірми і її операцій, але є ефективною координуючою системою забезпечення взаємозв'язку між формуванням інформаційної бази, аналізом діяльності, плануванням і внутрішнім контролем підприємницької діяльності. Послідовність етапів побудови системи контролінгу фірми (рис. 1.1.) включає:

1. визначення об'єкту контролінгу;

2. визначення видів і сфери контролінгу;

3. формування системи пріоритетів контролюючих показників;

4. розробка системи кількісних стандартів контролю;

5. побудова системи моніторингу показників, що включаються до контролінгу;

6. формування системи алгоритмів дій з усунення відхилень

Система моніторингу показників, що включаються в контролінг, яку часто називають "слідкуюча система", складає основу контролінгу, найактивнішу частину його механізму.



Рис. 1.1. Послідовність етапів формування моніторингу і контролінгу в процесі реалізації економічної політики підприємницьких структур
Це механізм постійного спостереження за контрольованими показниками, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених і виявлення причин цих відхилень.

Побудова системи моніторингу контрольованих показників охоплює наступні основні види робіт :

1. Побудова системи інформативних звітних показників по кожному виду контролінгу, засноване на даних різного виду обліку. Така система є первинною інформаційною базою спостереження, яка потрібна для подальшого розрахунку агрегованих показників фірми, що характеризують її діяльність.

2. Розробка системи узагальнюючих аналітичних показників, що відбивають фактичні результати досягнення раніше передбачених кількісних стандартів контролю, яка забезпечує повну порівнянність встановлених стандартів і контрольованих аналітичних показників, використовує алгоритми їх розрахунку на базі первинної інформаційної бази і методів аналізу.

3. Визначення показників і структури форм звітів виконавців, що формують систему носіїв контрольних показників, які містять наступну інформацію :

- фактичне значення контрольованого показника;

- розмір відхилення контрольованого показника від передбаченого;

- "розкладання" розміру відхилення відповідно до структури детермінуючих чинників;

- виявлення причин відхилень за інтегрованими і приватними показниками;

- виявлення осіб або структурних підрозділів, діяльність яких викликає відхилення аналізованих показників;

- встановлення відповідності між контрольним звітом і планом (бюджетом).

4. Визначення контрольних періодів по кожному виду контролінгу і кожній групі показників.

5. Встановлення розмірів відхилень фактичних результатів контрольованих показників від встановлених стандартів в абсолютних і відносних величинах (позитивне відхилення, негативне "допустиме" відхилення, негативне "критичне" відхилення);

6. Виявлення головних причин відхилень фактичних результатів контрольованих показників від встановлених меж проводиться по фірмі в цілому і по окремих "центрах відповідальності".

Формування системи алгоритмів дій з усунення відхилень є завершальним етапом побудови контролінгу у фірмі, яка реалізує наступні основні алгоритми:

- "Нічого не робити" (використовується, коли величина відхилень є позитивною або значно менше негативного "допустимого" відхилення);

- "Усунути відхилення" (передбачає процедуру пошуку і реалізації резервів по забезпеченню виконання цільових, планових або нормативних показників, при цьому резерви розглядаються в розрізі різних аспектів діяльності фірми і її окремих операцій);

- "Змінити систему планових або нормативних показників" (реалізується тоді, коли можливості нормалізації окремих аспектів діяльності фірми обмежені або взагалі відсутні; в цьому випадку за результатами моніторингу вносяться пропозиції по коригуванню системи цільових стратегічних нормативів, показників поточних планів або окремих бюджетів аж до ліквідації окремих центрів витрат і інвестицій).

У взаємозв'язку з системою контролінгу часто розглядаються засоби моніторингу. Поняття "моніторинг" походить від латинського "monitor" - що нагадує, наглядає - і трактується або як "організаційне системне спостереження за ходом і характером ключових змін в економіці об'єкту", або як "система спостереження, оцінки і прогнозу економічної і соціальної обстановки, що складається на об'єкті дослідження".

Моніторинг економічної політики підприємницької структури є основним інструментом контролінгу, а саме засобом інформаційно-методичного забезпечення здійснення координації і сприяння системам планування, контролю реалізації економічної політики і її інформаційної прозорості. Основною метою створення системи моніторингу економічної політики є забезпечення інформацією про процеси акціонерів, інвесторів і менеджерів підприємства, що відбуваються. Оскільки основною умовою активізації діяльності фірми є, передусім, здійснення, а не тільки обґрунтування бізнес-планів, отримання інвестицій і кредитів, в систему моніторингу необхідно включати розрахунок очікуваної економічної ефективності.

Відповідно до цілей організації системи моніторингу його основними завданнями мають бути: регулярні спостереження за станом підприємницької структури і її підрозділів по обмеженій кількості індикаторів, що представляють інтерес з позиції оцінки можливостей реалізації економічної політики фірми; діагностування стану процесів, що реалізовують відповідні функціональні стратегії; прогнозування тенденцій розвитку діяльності фірми і розробка рекомендацій за рішенням проблем, що виникають при здійсненні різних проектів з оцінкою необхідних для цих цілей ресурсів.

До основних принципів організації моніторингу економічної політики фірми як виду діяльності системного об'єкту слід віднести: цілеполягання, комплексність, безперервність, періодичність отримання інформації, порівнянність індикаторів в часі, розвиток методичного інструментарію і технічної бази у вигляді сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

При розробці системи індикаторів моніторингу важливе місце займає питання про структуру показників, що відбивають функціональні складові економічної політики фірми. У зв'язку з цим необхідно виділити наступні структурні елементи моніторингу :

- нормативно-правове забезпечення;

- моніторинг виробничо-господарської діяльності;

- моніторинг фінансового потенціалу;

- моніторинг стану основних фондів;

- моніторинг інвестиційної діяльності;

- моніторинг розвитку корпоративного управління (як потенціалу розвитку і перетворення підприємницької структури).

Інформаційною основою моніторингу є дані державної статистичної звітності, що доповнюються матеріалами обстежень, що проводяться в організаціях для вирішення завдань управління, стратегічного планування, маркетингу інвестиційними програмами і проектами. Інформаційні фонди моніторингу мають бути систематизованими багатоаспектними даними про інвестиційну діяльність підприємницької структури, довідково-інформаційні матеріали про розвиток нормативно-правового забезпечення інвестиційних процесів, про зміни зовнішнього середовища, зведені у відповідні інформаційні бази.

Викладені методи організації контролінгу і моніторингу слід розглядати як дієвий реалізаційний базис економічної політики підприємницьких структур, що функціонують в складних умовах українського ринку, що має високу невизначеність і підприємницький ризик.
2. Основні підсистеми, програма та етапи проведення моніторингу світового ринку ресторанних послуг
Численні системи моніторингу володіють деякими загальними характеристиками, що дає можливість говорити про моніторинг як про цілісний самостійний науково-практичний феномен.

Розходження ж у тлумаченні сутності моніторингу і засобах його здійснення відбивають специфіку і рівень розробленості проблем моніторингу в кожній зі сфер його застосування. Виходячи із трактувань вчених різних суміжних наук сутність моніторингу включає 4 основних блоки:

  • спостереження;

  • оцінки фактичного стану;

  • прогнозу стану;

  • оцінки прогнозованого стану.

Моніторинг сфери ресторанного господарства необхідний у ситуації переходу системи від незмінного стабільного стану до режиму прогресивного або регресивного розвитку, оскільки виникає потреба у свідомому впливі на ситуацію, що, природно, вимагає відстеження поточного стану. Моніторинг стає підставою для прийняття управлінських рішень, коректування способів дій тощо. Дуже важливо зробити моніторинг прийнятним, особистісно значущим для кожної ланки управлінського процесу. Важливим у моніторингу є використання достатнього і мінімізованого ряду індикаторів, які здійснюють найбільш глибокий вплив на об’єкт. Окрім цього, важливим у безперервному відстеженні стану об’єкта є використання інформаційно-комунікаційних технологій.

Моніторингові дослідження на будь-якому рівні повинні включати чотири основні етапи:

  • підготовчий;

  • інформаційно-статистичний;

  • аналітичний;

  • інформаційно-ресурсний.

Кожен етап моніторингу передбачає певний алгоритм, що можна представити в наступному вигляді на рисунку 1.2.


Рис. 1.2. Схема поетапного моніторингу стану підприємств ресторанного господарства
Етап 1. Метою є отримання достовірної інформації про існуючу на даний момент часу вартість всього майнового комплексу і його складових елементів (матеріальних, нематеріальних і фінансових активів). Ця інформація потрібна для прийняття обґрунтованих управлінських рішень у поточній діяльності, а також для стратегічного планування і управління.

Етап 2. Цей етап передбачає опис завдань системи і пошук відповідей на питання: хто, що і в які терміни дій.

Етап 3. Ефективність діяльності підприємства і галузі в загалі необхідно оцінити на основі кількісних і якісних критеріїв. Важливу роль в управлінні вартістю ресурсів відіграє глибоке розуміння того, які саме параметри діяльності фактично визначають діяльність підприємства ресторанної сфери. Необхідно встановити взаємну підпорядкованість різних факторів, визначити який з них має найбільший вплив на ресурси, і покласти відповідальність за цей параметр на конкретних людей, які беруть участь у досягненні цілей ресторанного бізнесу.

Фактори, що впливають на діяльність підприємства ресторанного господарства, можна розділити на дві умовні групи:

- зовнішні фактори (фактори, що виникають незалежно від бажання самого підприємства, що, однак, не означають, що наступ тих або інших подій неможливо було передбачити і вжити заходів з мінімізації негативних наслідків);

- внутрішні (пов’язані з діями менеджменту специфіки ресторанного бізнесу).

Етап 4. Цей крок передбачає здійснення управлінської інвентаризації ресурсів підприємства, під час якого слід виявити:

- ресурси, які беруть участь у створенні продукції, реалізації послуг;

- ресурси, які не беруть участі у діючому господарчому процесі підприємства (надлишкові ресурси);

- ресурси, що формують видову структуру ресурсопотоку підприємства.

Етап 5. Ефективність управління ресурсами визначається не рентабельністю активів, не величиною прибутку, а збільшенням «ціни» підприємства, його цінності для споживача або сукупності його внутрішніх ресурсів.

Саме у порівнянні з цією величиною вартості будуть визначатися подальші досягнення підприємства.

Результат, отриманий в ході використання методів доходного підходу, відбиває величину грошових коштів, які підприємство здатне заробити для своїх власників в майбутньому.

Порівняння результатів, отриманих в ході застосування методів різних груп, має більшу інформативність для менеджменту підприємства, ніж результати, отримані одним методом, або усереднена величина результатів.

Етап 6. Усі показники доцільно розбити на:

- тактичні – фондовіддача, оборотність обігових активів, оборотність видів обігових активів, рентабельність активів та ін.

- стратегічні – ринкова вартість ресурсів та їх динаміка, відношення ринкової і балансової вартості підприємства, рівень достатності формування грошових коштів і ефективність їх використання, аналіз грошових потоків та ін.

Ця множина показників дозволяє визначити ефективність управління вартістю ресурсів сфери ресторанного бізнесу.

За допомогою створеної моніторингової моделі з визначеною періодичністю проводиться розрахунок тактичних й стратегічних показників. Таким чином, з'являється можливість спостерігати зміну ринкової вартості ресурсів підприємства.

Етап 7. На цьому етапі зводяться воєдино у відповідне положення розроблювані процедури, правила, терміни й призначаються відповідальні за реалізацію системи оцінки і управління господарчою діяльністю підприємства. Також формулюються вимоги до форматів управлінської звітності.

Схожі:

Тема Предмет і метод статистики як науки В цій темі викладаються...
Статистика є самостійною суспільною наукою. Вона має свої поняття і категорії, такі як: статистична сукупність, одиниця сукупності,...
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Тема: Предмет, структура, завдання й методи досліджень в юридичній психології
Юридична психологія, метод спостереження (інтроспекція), метод бесіди, метод експерименту (законодавчий, природний, лабораторний,...
ПІДПРИЄМСТВ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА
Робота виконана в Київському національному торговельно-економічному університеті Міністерства освіти і науки України на кафедрі готельно-ресторанного...
Керівництво навчальним процесом в ПТНЗ
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Каркач П. М. Організація роботи прокуратури міста, району. Методичний посібник
Т е м а ПРЕДМЕТ СИСТЕМА ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КУРСУ „ОСНОВИ ПРОКУРОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”
І. Предмет і метод політології. Тема Політика як суспільне нвкще (2 год.)
Сутність політики: основні теоретичні підходи (субстанціональний, інституціональний, соціологічний, телеологічний, конфліктний і...
Тема ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
Поняття адміністративного права. Співвідношення адмі­ністративного права з іншими галузями права
Лекція №10 Тема: Предмет і завдання курсу. Історіографія менеджменту
Поняття „управління” і „менеджмент” в фізичному вихованні і спорті: спільне та особливе
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка