План Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку. Міжнародні та національні стандарти фінансової звітності


Скачати 251.44 Kb.
НазваПлан Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку. Міжнародні та національні стандарти фінансової звітності
Сторінка1/2
Дата14.03.2013
Розмір251.44 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Бухгалтерія > Документи
  1   2
Тема 1

Загальноприйняті принципи і системи обліку
План
1. Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку.

2. Міжнародні та національні стандарти фінансової звітності.

3. Фінансовий та управлінський облік, принципи їх побудови.

4. Технологічні процес і процедури фінансового обліку.
1. Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік – система збирання, вимірювання, обробки, інтерпретації та передачі інформації про господарську діяльність підприємства – користувача для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Принципи – базові концепції, що лежать в основі відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, зобов’язань та власного капіталу.

Класифікація систем обліку за суб’єктивно-географічною ознакою

Система

Країни, що дотримуються

Характерні риси

Англо-американська

Австралія, Великобританія, Гонконг, Ізраїль, Нідерланди, Канада, США та ін. країни з великим британо-американським впливом.

Характерні фінансові засади обліку, потужний зв’язок з акціонерним капіталом, орієнтація на вимоги інвесторів, високий рівень професійної підготовки бухгалтерів, наявність ТНК

Континентальна

Австрія, Бельгія, Італія, Франція, Німеччина

Висока залежність від банківської сфери та держави, детальний юридичний регламент обліку та звітності, орієнтація обліку на інтереси державного управління та оподаткування.

Південноамериканська

Бразилія, Аргентина, Перу, Чилі

Впливає високий рівень інфляції, уніфікація принципів обліку (немає свободи вибору системи обліку, облікова політика суворо визначена)

Облікові системи формувалися під впливом національних особливостей їх економічного і політичного розвитку. Проте інтернаціоналізація економіки привела до необхідності інтернаціоналізації та стандартизації обліку. Виходячи із цього, світова практика виробила принципи бухгалтерського обліку, загальноприйняті для всіх.

Принципи бухгалтерського обліку:

1. Принцип автономності: підприємство – окрема одиниця, яка розглядається як самостійна господарська одиниця, чиє майно відокремлено від майна власника.

2. Принцип безперервності діяльності.

3. Двосторонності: засоби підприємства відображаються, з одного боку, за їх речовим складом, з іншого, - за джерелами формування.

4. Принцип грошового вимірювання.

5. Принцип собівартості: явища в обліку відображаються за своєю собівартістю.

6. Принцип нарахування регламентує порядок визнання доходів і витрат. За цим принципом доходи і витрати відображаються в обліку в той момент, коли вони реально здійснені, а не тоді, коли реально отримані або виплачені кошти.

7. Принцип реалізації: момент реалізації – відвантаження продукції.

8. Консерватизм: доходи обліковують, коли можливість їх отримання стає цілком визначною подією, в той час, як витрати повинні відображатися, коли їх здійснення є імовірною подією. В основу цього принципу покладено принцип оцінки об’єктів обліку, що дає можливість уникнути завищення вартості активів та заниження вартості зобов’язань підприємства.

9. Принцип матеріальності: в обліку мають бути відображені всі важливі суттєві події відповідно до загальноприйнятих принципів, тоді як незначні події можуть бути відображені з відхиленням від цих принципів.

10. Принцип відповідності: доходи мають дорівнювати витратам.

11. Принцип постійності: дотримання облікової політики.

12. Принцип періодичності.

13. Принцип привалювання сутності над формою: операції та події повинні обліковуватися і подаватися у звітності відповідно до їх економічної сутності, а не лише на підставі юридичної форми.

14. Принцип повноти висвітлення: у фінансовій звітності підприємства має відбиватися необхідна інформація про фактичні та потенційні результати господарських операцій та подій, які можуть вплинути на рішення, які приймаються на її основі.
2. Міжнародні та національні стандарти фінансової звітності

Стандарт бухгалтерського обліку – нормативно – правовий документ, що визначає правила та процедури ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Єдині міжнародні стандарти необхідні для інформаційного взаєморозуміння в бізнесі, тому що інвестори шукають об’єкти інвестування в усьому світі; компанії намагаються позичити кошти за найнижчим відсотком у будь-якій країні. Відмінності у бухгалтерському обліку можуть повністю заплутати порівняння фінансової звітності.


Структура Комітету міжнародних стандартів фінансової звітності
КМФСЗ – Комітет міжнародних стандартів фінансової звітності

Дорадча Рада визначає джерела та шляхи фінансування Комітету та складає річний звіт про діяльність Комітету.

Консультативна Рада складається з представників міжнародних організацій.

Стратегічна група займається переглядом стратегії діяльності Комітету.

На чолі штатного персоналу стоїть Генеральний секретар.

Переваги міжнародних стандартів для українських користувачів

1. Обмін ідеями.

2. Створення фундаменту для національних стандартів.

3. Високий рівень довіри до національних стандартів.

Міжнародні стандарти фінансової звітності не регламентують методику та техніку бухгалтерського обліку, мають рекомендаційний характер. Вони окреслюють методи оцінки та вимоги до подання інформації у фінансових звітах, тому більшість країн світу розробляють свої національні стандарти обліку, що мають силу закону.
3. Фінансовий та управлінський облік, принципи їх побудови.

Методологічно і організаційно бухгалтерський облік поділяють на фінансовий та управлінський. Ці дві галузі єдиної системи обліку, кожна з яких має своє призначення і відіграє певну роль в управління підприємством, забезпеченні необхідною інформацією різнопланових користувачів.

Фінансовий облік – сукупність правил і процедур, що забезпечують підготовку та оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку.

Отже, фінансовий облік – це комплексний, системний облік господарської діяльності підприємства.

Принципово важливим питанням фінансового обліку є методологія і організація обліку витрат і доходів. Саме в цьому питанні проявляються відмінності побудови фінансового обліку в різних країнах.

В Україні, як і в інших країнах СНД, діє інтегрований принцип відображення в обліку витрат, за яким елементи витрат в єдиному обліковому циклі групуються за цільовим призначенням (за замовленнями, видами продукції тощо).

Міжнародними організаціями з обліку рекомендовано організацію фінансового обліку за принципом «витрати-випуск», який застосовується в більшості країн з розвинутою ринковою економікою, в тому числі в ЄС.

За цим принципом витрати у фінансовому обліку відображаються загалом по підприємству. Для фінансового обліку розробляється детальна номенклатура елементів витрат і кожному елементу призначається бухгалтерський рахунок. Прикладом елементів витрат і відповідних рахунків є матеріальні витрати, роботи та послуги зі сторони, витрати на оплату праці, витрати на амортизацію, податки та збори та інші відрахування, фінансові витрати тощо. Кожен з них в аналітичному плані може поділятися на більш детальні елементи витрат за видами.

Принципові відмінності:

За інтегрованим обліком витрат нарахування заробітної плати персоналу групується за цільовим спрямуванням, тобто відносяться на рахунки основного виробництва (в аналітичному обліку – на кожний вид продукції або замовлення), загальновиробничих або загальногосподарських витрат (за кожним видом окремо та в цілому по підприємству), а за принципом «витрати-випуск» нарахована заробітна плата у фінансовій звітності відображається записом:

Дт Витрати на оплату праці

Кт Розрахунки по оплаті праці

Доходи обліковуються за їх видами загалом по підприємству. Розроблюється детальна номенклатура доходів за їх видами і створюється відповідна система рахунків, на яких накопичуються доходи підприємства за звітний період.

Наприкінці звітного періоду доходи порівнюються із витратами і визначається фінансовий результат. Таке співставлення відбувається на рахунку «Фінансові результати звітного періоду», куди переносяться доходи з рахунків доходів і витрати з рахунків витрат. В разі необхідності до такого перерахування доходів і витрат роблять корегувальні записи для уточнення сум звітного періоду.

Отже, такий підхід дає змогу визначити у фінансовому обліку фінансові результати, не чекаючи калькуляції собівартості продукції.

Управлінський облік – сукупність методів і процедур, що забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю і прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством.

Порівняльна характеристика фінансового та

управлінського обліку

Ознака

Фінансовий облік

Управлінський облік

1. Головні користувачі інформацією

Зовнішні та внутрішні користувачі

Менеджери всіх рівнів управління

2. Обмеження

Законодавчі акти та стандарти бухгалтерського обліку



3. Використання вимірників

Грошовий

Натуральний, умовно-натуральний, трудовий, грошовий

4. Об’єкт аналізу

Підприємство загалом

Центри відповідальності, види продукції і т.д.

5. Періодичність складання звітів

Квартально-річна

За мірою необхідності

6. Націленість

Оцінка минулого

Прогнозування

7. Відкритість даних

Відкритий для друку

Комерційна таємниця



4. Технологічні процес і процедури фінансового обліку

Згідно з вимогами міжнародних та національних стандартів фінансової звітності до функцій бухгалтерського обліку належать суцільна реєстрація господарських фактів, що мали місце в звітному періоді за хронологічними та систематичними ознаками.

Для відображення господарських операцій застосовують систему рахунків фінансового обліку. Всю сукупність рахунків можна поділити на дві групи:

1) балансові рахунки;

2) номінальні рахунки, які не мають залишку і не відображаються в балансі, вони закриваються на кінець звітного періоду (рахунки доходів і витрат).

Для обліку господарських операцій застосовують систему облікових регістрів. Обов’язковим для ведення є журнал реєстрації господарських операцій – регістр, призначений для хронологічного запису всіх операцій, що відбулися у звітному періоді. Приклад:

Журнал реєстрації господарських операцій

Дата

Зміст операції

Дт

Кт

1.09.2006

Внесено грошові кошти до статутного капіталу на суму 12000 доларів

Грошові кошти

Капітал власника

12000

12000


Головна книга як обов’язковий регістр призначена для обліку операцій в системі синтетичних рахунків. Записи в головній книзі здійснюють на основі журналу реєстрації господарських операцій. Приклад:

Головна книга: рахунок «Грошові кошти»

Дата

Зміст операції

Дт

Кт

Залишок

1.01.

Внесено грошові кошти до статутного капіталу

12000




12000

2.01.

Сплачено орендну плату




3000

9000


Інформація головної книги є основою для складання балансу.

Крім обов’язкових регістрів на фірмах ведуть допоміжні журнали: обліку реалізації, обліку касових операцій та ін. Кількість та зміст допоміжних журналів визначає підприємство залежно від його потреб.

Етапи технологічного процесу фінансового обліку:

1. Ідентифікація та аналіз господарських операцій.

2. Відображення операцій в журналі реєстрації та ін. допоміжних регістрах.

3. Розноска операцій в головній книзі.

4. Складання оборотного балансу за звітний період.

5. Здійснення трансформаційних записів, пов’язаних із розмежуванням доходів і витрат між звітними періодами.

6. Закриття номінальних рахунків.

7. Підготовка Фінансової звітності.

Тема 2
Фінансова звітність: її зміст та інтерпретація
План

1. Склад, призначення і загальні вимоги до Фінансової звітності.

2. Зміст і методика складання балансу за кордоном.

3. Зміст і методика складання звіту про фінансові результати.

4. Зміст і методика складання звіту про рух грошових коштів та про зміни у власному капіталі.

5. Аналіз Фінансової звітності.
1. Склад, призначення і загальні вимоги до Фінансової звітності

Фінансова звітність – система взаємопов’язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансовий стан підприємства та результати діяльності за звітній період.

Основні форми Фінансової звітності: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, зміни у власному капіталі, примітки до фінансової звітності.

В більшості країн світу застосовують типові форми фінансової звітності, які розроблюють та затверджують в національному масштабі. Проте в деяких країнах (США, Великобританія, Канада) типових форм нема. Компанії самостійно обирають форму подання звітів відповідно до національних вимог щодо їх змісту а принципів формування.

В більшості країн світу фінансову звітність складають і подають для зовнішніх користувачів з річним інтервалом. Для внутрішніх користувачів її складають щомісяця або щокварталу.

Фінансову звітність складають на підставі даних фінансового обліку. Для досягнення високого рівня достовірності фінансової звітності необхідно виконати наступні вимоги:

1. Інформація фінансової звітності має групуватися на даних аналітичного та синтетичного обліку.

2. Інвентаризація обов’язкова перед складанням річної фінансової звітності.

3. Порівнянність, тобто показники фінансової звітності повинні мати можливість бути порівняними з аналогічними показниками минулих періодів.

В розвинутих країнах фінансова звітність може публікуватися в пресі лише за наявності аудиторського висновку.

2. Зміст і методика складання балансу за кордоном

Бухгалтерський баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, про його активи, зобов’язання та власний капітал на певну дату.

В різних країнах є певні особливості групування статей балансу. Так, в Західноєвропейських країнах статті в активі балансу розміщують за ступенем збільшення ліквідності. В таких країнах, як США, Канада та Великобританія – за ступенем зменшення ліквідності. А статті пасиву в країнах ЄС розміщують згори вниз за ознакою скорочення терміну платежів по зобов’язаннях.

Щодо форми подання балансу, то в міжнародній практиці використовують двосторонню та послідовну форму.

Для розкриття реального фінансового стану підприємства велике значення має оцінка статей балансу. Згідно із загальноприйнятим принципом собівартості оцінку активів, що надходять на підприємство, здійснюють за фактичними витратами на їх придбання або виготовлення. Основні засоби відображають в балансі за залишковою, первісною вартістю і вартістю зносу. Запаси – за найнижчою вартістю на дату складання балансу (первісна або чиста вартість реалізації). Дебіторська заборгованість – за поточним грошовим еквівалентом, резервом сумнівних боргів і реальною сумою до одержання.

Під час складання балансу підприємства здійснюють перерахунок валютних статей у національну валюту за курсом на дату складання балансу. При цьому визначають курсові різниці, які обліковують і відображають окремо.
3. Зміст і методика складання звіту про фінансові результати

Звіт про фінансові результати є обов’язковою формою фінансової звітності.

Звіт про прибутки і збитки може мати одно- чи багатоступеневий формат.

Звіт за одноступеневим форматом складається із двох розділів:

1. Перелік всіх доходів за звітній період.

2. Перелік всіх витрат за звітній період.

Різниця між першим і другим розділами – фінансовий результат за звітній період.

За багатоступеневим форматом звіт про фінансові результати містить інформацію про послідовний процес формування кінцевого фінансового результату. Крім чистого прибутку, такий звіт містить проміжні показники фінансових результатів:

  • валовий дохід (виручка від реалізації продукції за мінусом собівартості);

  • прибуток основної діяльності (операційний прибуток);

  • результат фінансових та надзвичайних операцій;

  • прибуток до оподаткування.

Зазначимо, що в країнах ЄС форма звіту про прибутки та збитки затверджується в національному масштабі і є єдиною для всіх підприємств. А в США, Канаді і Великобританії форма звіту довільна щодо переліку доходів, витрат, їх деталізації та групування.

4. Зміст і методика складання звіту про рух грошових коштів та про зміни у власному капіталі

Звіт про рух грошових коштів є обов’язковим у складі фінансової звітності підприємств зарубіжних країн. Його зміст і методику складання регулює міжнародний стандарт фінансової звітності. При цьому рух грошових коштів відображають в звіті за трьома видами діяльності: фінансової, операційної (поточної), інвестиційної.

Надходження

Діяльність

Сплата грошей

Від продажу товарів і послуг, проценти за виданими позиками і придбаними цінними паперами

Поточна

Оплата постачальникам, виплата зарплати, податки та ін. витрати.

Від продажу майна, цінних паперів і погашення наданих позичок

Інвестиційна

Придбання майна, цінних паперів, надання позичок

Від випуску акцій, облігацій, отримання позичок

Фінансова діяльність

Погашення облігацій, виплата дивідендів, випуск власних акцій.


В зарубіжній практиці звіт про рух грошових коштів складають шляхом корегування, тобто трансформації звіту про фінансові результати.

Відповідно до міжнародних стандартів облік доходів і витрат ведуть за методом їх нарахування, що знаходить відображення у звіті про фінансові результати. Тому можлива ситуація, коли підприємство має прибутки, але не має реальних грошових надходжень.

Є два метода корегування звіту про прибутки:

1. Прямий передбачає корегування кожної статті звіту про прибутки, тобто виключення не грошових доходів і витрат.

2. Непрямий не передбачає трансформування кожної статті про прибутки, а корегування зазнає лише сума чистого прибутку, яка корегується на суму грошових коштів від поточної діяльності.

Звіт про зміни у власному капіталі

Призначений для надання користувачам інформації про зміни, що відбулися у складі та структурі власного капіталу за звітній період. При цьому зміни розкриваються за складовими власного капіталу: статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток підприємства та ін.

Джерелом для складання цієї форми фінансової звітності є інформація бухгалтерських рахунків, на яких відображено складові висланого капіталу.
5. Аналіз Фінансової звітності

Фінансова звітність (переважно баланс і звіт про прибутки) аналізують за напрямками:

1. Горизонтальний аналіз.

2. Вертикальний аналіз.

3. Коефіцієнтний аналіз.

Горизонтальний аналіз – порівняння окремих показників балансу або звіту про прибутки за два суміжних звітних періоди або в динаміці за кілька років. Він дає змогу визначити тенденції розвитку підприємства та окремих показників його діяльності.

Вертикальний аналіз дає змогу вивчити та оцінити структуру активів. Перевагою є логічна можливість порівняння вираженої у відсотках структури показників фірми зі структурою ін. фірм незалежно від їх розміру. Це дає можливість відшукати оптимальну структуру активів та пасивів підприємства для успішного здійснення господарської діяльності.

Коефіцієнтний аналіз є більш ґрунтовним. До системи відносних показників належать: показники платоспроможності, оборотності, структури капіталу, прибутковості тощо. В різних країнах кількість таких показників різна.

1. Показники платоспроможності:

1.1. Показник поточної (загальної) платоспроможності (ліквідності):



1.2. Показник швидкої платоспроможності:



1.3. Показник абсолютної платоспроможності:



1.4. Чистий робочий капітал: наявність та збільшення свідчить про платоспроможність підприємства та розширення господарської діяльності.

поточні оборотні активи – поточні короткострокові пасиви

2. Показники загальної заборгованості (структури капіталу)

2.1. Показник загальної заборгованості: відображає частку залучених зі сторони джерел у формуванні активів підприємства. Бажано, щоб він був не більше 50%. Оптимальний варіант – 25-30%.



2.2. Співвідношення довгострокової заборгованості та власного капіталу є оцінним в разі вирішення питання про одержання довгострокових кредитів чи позик (не більше 50%).

2.3. Показник фінансової незалежності: відображає частку власного капіталу у формуванні активів підприємства:



100% - показник загальної заборгованості

3. Показники рентабельності

3.1. Рентабельність за валовим прибутком:



3.2. Рентабельність за чистим прибутком:



3.3. Рентабельність за операційним прибутком:



3.4. Рентабельність інвестицій (дохідність інвестицій, вкладених в активи підприємства):



Термін окупності інвестицій:

3.5. Рентабельність власного капіталу:



Термін окупності власного капіталу:

3.6. Дохід на акцію (розмір прибутку на одну акцію):



4. Показники оборотності

4.1. Оборотність запасів відображає рівень ліквідності виробничих запасів:





4.2. Оборотність дебіторської заборгованості – ступінь ефективності отримання грошей від дебіторів:



середній період повернення

дебіторської заборгованості, дн.

4.3. Оборотність основних засобів:



4.4.Оборотність усіх активів:


  1   2

Схожі:

ЗВІТ незалежної аудиторської фірми ТОВ «АФ «ВІТА ПОШТОВА» щодо фінансової...
Примітки до річної фінансової звітності за 2012 рік. Концептуальною основою для підготовки фінансової звітності Підприємства є Національні...
С. А. Ткаченко, Т. В. Лакота Національний університет кораблебудування, м. Миколаїв
Україні, який на законодавчому рівні закріпив принципи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні;...
ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО АУДИТОРСЬКА ФІРМА
Україні, зокрема, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національні Положення (стандарти) бухгалтерського...
Міжнародні принципи і організація бухгалтерського обліку за національними стандартами
Мета роботи: вивчити основні принципи бухгалтерського обліку, порядок організації бухгалтерського обліку на підприємстві, порядок...
ЗАТВЕРДЖЕНО
План рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі План рахунків) це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку,...
Керівництво Товариства несе відповідальність за підготовку та справедливе...
Товариства в усіх суттєвих аспектах Національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку України та дотримання ним (Товариством)...
Керівництво Товариства несе відповідальність за підготовку та справедливе...
Товариства в усіх суттєвих аспектах Національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку України та дотримання ним (Товариством)...
 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2
Складено (зробити позначку «v» у відповідній клітинці): за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку за міжнародними стандартами...
Щодо повноти та достовірності фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю
Мета проведення аудиту – підтвердження правильності складання фінансової звітності Товариства та підтвердження дотримання ним нормативних...
АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК
Додаток до приміток до річної фінансової звітності «Інформація за сегментами» за 2011 рік, а також пояснювальні примітки до фінансової...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка