«Азбука здоров’я» методичний посібник для вчителя

Скачати 1.23 Mb.

Назва	«Азбука здоров’я» методичний посібник для вчителя
Сторінка	6/8
Дата	30.11.2013
Розмір	1.23 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Біологія > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8

Тема :Здоров’я людини і сучасна українська кухня .

Мета : познайомити учнів зі стравами української кухні з її різноманітністю та лікувальними властивостями; виховувати любов і повагу до народної культури.

Матеріали до уроку

Їжа є основою життя людини, джерелом енергії ,без якої житя не можливе. Організм людини , незалежно від того ,працює вона ,відпочиває, чи спить, потребує поповнення витраченої енергії . Несвоєчасне і нерівномірне приймання їжі нераціонального складу спричиняє порушення обміну речовин в організмі ,результатом чого є виснаження ,ожеріння і навіть тяжкі захворювання ,що скорочують життя .

Якщо харчування є основою існування людей ,то організація харчування _ однією з проблем людської культури . Харчування нашого населення має бути організоване на науково –гігієнічній основі ,тобто воно має бути обґрунтованим ,корисним , проджувати в людині бадьорий ,життєрадісний настрій.

З давніх – давен українські страви відомі своєю різноманітністю та високими смаковими якостями .Вони створювались на тільки різноманітністю використаних продуктів ,а й всіякими їх комбінуванням і застосуванням різних способів кулінарної обробки . Під час варіння борщу застосовують не тільки процес варіння ,а й підсмажування тушкування. Продукти для ряду мясних і рибних страв також проходять комбіновану теплову обробку ,що надає стравам своєрідного смаку ,аромату й соковитості .

Багато страв української кухні готують у фаршированому або шпигованому вигляді .Особливо смачні й корисні комбіновані страви змяса та овочів - голубці з м’ясом ,крученики волинські , яловичина шпигована з буряками і т . д.

Багата українська кухня стравами та різноманітними виробами з борошна. Найпоширенішими є вареники,галушки,млинці ,гречаники.

Значну кількість страв готують з молока й сиру - супи , бабки, сирники, млинчики з сиром .

Українська кухня має свої традиції , пов’язані з національними звичаями,побутом культурою . В наш індустріалізований , урбанізований час вони дещо змінювальні , призабуті- адже змінився і спосіб життя,і його ритм, і самі потреби людини, але не зважаючи на все це національний колорит страв української кухні зберігся.

За давніх часів, можливо, ще до Київської Русі, юшкою називали бульйон, навар, рідку частину першої страви і підкреслювали, яка юшка: куряча, рибна, горохова, м'ясна тощо. Згодом ця назва почала означати саме рідку страву, приготовлену з риби. На противагу цій їжі існувала й інша страва, що виготовлялася на основі борошна, і була юшка, що готувалася з різноманітних дикоростучих рослин природної флори. Згодом, зі значним поширенням городини, виникла страва, яка отримала назву «український борщ». Але це узагальнена назва, бо існує багато найрізноманітніших борщів (київський, чернігівський, львівський та інші), готуються вони чи на бульйоні, чи з м'ясом. Але з часу, коли в Україні почали культивувати квасолю, і вона набула значного поширення, стали готувати борщі з квасолею і без м'яса, вони виявилися не лише дієтичними, а й лікувальними, бо борщ корисно споживати тим, хто хворіє на хронічні холецистити, коліти та панкреатити, особливо дітям, тому, що всі компоненти цієї страви не викликають алергічних розладів організму.

Буряк звичайний, капуста городня та петрушка потрапили до нас з Балканів так давно, як і морква з Малої Азії, що повністю адаптувалися як сільськогосподарські овочеві культури і всіма сприймаються, як аборигени нашої землі. Це південноамериканська картопля, центральноамериканські квасоля, перець овочевий гіркий та помідори (томати). Велика кількість різноманітних приправ рослинного походження, які сьогодні присутні в кожній страві, потрапили до нас лише в ХІХ ст. Тому, досліджуючи тему "Питання природи в українознавстві" у безпосередньому зв'язку з концентром українознавства "Україна – природа, здоров'я", ми спробували розглянути, а що ж складало прадавній український борщ з рослин дикої флори України.
Хоча капусту городню досить давно вирощували у нас, проте, спочатку, мабуть, використовувалась так звана заяча капуста. З пагонів та листя варили юшку, борщ і овочевий фарш, а м'ясисте коріння споживали замість картоплі. Але найдавнішою овочевою культурою була лобода, сьогодні всім відома як бур'ян. Це не одна рослина, що поширена лише в Україні. Наприклад, у горах Південної Америки є рослина квіновія з родини лободових, яка вирощується як зернова сільськогосподарська культура. По всій Україні росте лобода біла, а лобода доброго Генріха росте лише в Західній Україні, і з молодого її листя робили раніше лікувально-профілактичні салати; лобода ж запашна має приємний аромат, росте в кам'янистих місцевостях, на вапняках, пісках, крім південних районів; а на півдні та в південно-східних районах поширена лобода остиста; лобода ж червона – по всій Україні. Усі ці види лободи здавна використовували в їжу (у борщі та юшки). В усі лихоліття наш народ, не маючи можливості вирощувати овочеві рослини і капусту городню, широко використовував лободу, і вона завжди рятувала. Чому ж не звернути увагу на неї зараз? Досліджено, що рослини роду Chenopodium (лобода) мають високі антибактерицидні та естрагенні властивості, як іще одна поширена аборигенна рослина – кропива дводомна (є ще кропива жалка, в їжу використовують лише молоде весняне листя в салати). У сучасних дієтах авторитет кропиви, як їстівної культури, повністю знецінено, проте експериментально доведено, що відвари і настої з цієї рослини сприяють збільшенню концентрації гемоглобіну в крові.

До широкого використання картоплі в Україні, а це більше ніж сто років, у борщах використовувалось коріння лопуха. Це коріння смажили та запікали, а на зиму солили, маринували, як і лободу. З кореня лопуха разом із листям щавлю робилося повидло, крім того, що воно смачне, воно ще й дуже корисне. Сьогодні простіше наварити повидла з яблук чи слив, але ж лопухово-щавлієве – давньоукраїнське, традиційне, як, наприклад, не дуже давній, хоча і дуже смачний і корисний, мед із квіток бузини.

Молоде листя лопуха використовувалось у борщі, а зовсім молоденьке – у салатах. Слід зауважити, що салати були в українській кухні не менш цілющими, ніж борщі, і до їх складу входило молоде листя багатьох дикоростучих рослин української флори: медунка, щавель, перстач, молода кропива, спориш, кульбаба, грицики звичайні, зірочника, іван-чай (хамеріон вузьколистий), ряст, подорожник і багато інших, менше використовувалось очищене стебло. Слід сказати, що молоде листя треба використовувати тому, що в міру його старіння вже в другій половині червня, наприклад, у щавлю та ревеню, накопичуються кислоти, і в їжу їх використовувати не бажано.

Як приправи, використовувались: часникова трава, полин гіркий та полин естрагон, полин звичайний, чабер садовий, любисток, м'ята польова, буркун, грицики, тмин, лепеха (аїр), коріння хрону та півників, а трохи згодом – пастернак та петрушка, шавлія кільчаста та меліса. Ще до виникнення огірків широко використовувався огірочник (бораго) – молоде весняне зілля з гарним смаком молоденьких огірків, а зібране восени коріння використовували для ароматизації вин, надання приємного запаху пиву, пуншам, різним настоянкам .

Прагнучи дослідити давні складові нашої національної кухні, ми не ставимо собі за мету відкинути ті нові надбання сільського господарства та кулінарії, які є сьогодні, проте наголошуємо на більш високій користі для здоров’я рослин з природної флори України, їх треба обов’язково повертати в наші сучасні дієти, лікувально-профілактичні системи харчування, бо це має ще й певне психологічне значення для українців.

Адже харчування - це теж фітотерапія. Приміром, український борщ часто готувався з цукровим буряком, який є коморою незамінних для людини мікроелементів і вітамінів. Окрім того, в нього додавалися: м'ята, огірочник лікарський, хрін, кріп, кропива, гравілат міський, сирівець. Тож ця страва була не лише дуже смачною, а й надзвичайно корисною. Мої бабуся та мама замішували тісто для вареників і пампушок не на воді чи сироватці, а на полівітамінному відварі рослин: корені з кореневища оману високого - 5 г, листків шавлії лікарської - 20 г, плодів шипшини - 40 г, квіток нагідок лікарських - 10 г, листків кропиви дводомної - 20 г, джерельної води - 3 л. Рослини подрібнювали, заливали водою, кип'ятили 5 хвилин на малому вогні, годину настоювали і замішували тісто. Всі перелічені вище рослини мають широкий спектр лікарських властивостей і виступають як комплекс фармакологічно активних речовин при обмінних поліартритах, атонії кишечнику, порушеннях у роботі органів травлення, жіночої репродуктивної сфери.
Не менше смачними і корисними були улюблені українцями галушки, приготовлені з прісного тіста та зварені у різних юшках, до яких додавалися листя кульбаби лікарської, гравілату міського, яглиці, грициків, талабану, петрушки, медунки, кропу запашного. Ранньою весною ця страва запобігала розвитку гіповітамінозів, крім того, профілактувала гастрити, захворювання печінки та підшлункової залози, сприяла нормалізації стану у разі гіпертонічних проявів, запальних недуг верхніх дихальних шляхів.
Українську кухню не сплутаєш із жодною у світі — є в неї свої особливі секрети, є свої особливі страви навіть на найвибагливіший смак. Серед слов'янських кухонь українська набула широкої популярності. Вона давно одержала поширення далеко за межами України, а деякі страви української кухні, наприклад борщі та вареники, увійшли в меню міжнародної кухні.

Смачного!

(кілька смачних рецептів)

Биточки зі свинини по-українськи

500 г свинини, 100 г сала, 2 цибулини, 150 г житнього хліба, Iі12 склянки бульйону, 2 ст. л. вершкового масла, 1 кг картоплі, сіль, перець (за смаком), зелень.

Свинину нарізають шматочками завтовшки з палець, відбивають їх, солять, притрушують перцем, злегка обсмажують на маслі, перекладають у сотейник, на дно якого попередньо покладений шар сала. На свинину викладають нарізану півкільцями та підсмажену цибулю, заливають бульйоном і тушкують до готовності. Житній хліб ріжуть на шматочки, злегка обсмажують і викладають на тарілки, зверху — готові биточки, поливають усе це соком, у якому тушкувалося м'ясо, притрушують дрібно порізаним часником і зеленню.

Подають до столу зі смаженою картоплею та хрусткими солоними огірками.

Рибні крученики по-київськи

800 г риби, 6 яєць, 1 склянка сухарів, 7 ст. л. вершкового масла, 112 склянки рису, 3 цибулини,1 /г склянки сметани.

Очищену та ретельно промиту щуку або судак розрізають, не знімаючи шкури, зрізають м'ясо з кісточок, солять, кладуть на підготовлений шматок риби фарш з рису та яєць або цибулі із сухарями, загортають у трубочку, обв'язують ниткою, обвалюють у сирих яйцях, притрушують сухариками, смажать на маслі чи запікають у духовці до готовності.

Борщ український з пампушками

60 г буряку, 100 г картоплі, 70 г капусти білокачанної, 20 г цибулі, ЗО г моркви, 10 г петрушки, 25 г томатної пасти; 20 г перцю болгарського, борошно, жир, шпик, часник, оцет, сіль, перець, специ, зелень, сметана.

У проціджений киплячий бульйон кладуть картоплю, нарізану часточками, доводять до кипіння, додають нашатковану капусту, солодкий перець и варять упродовж 20 хвилин. Потім у борщ кладуть нашаткований буряк, попередньо протушкований з томатною пастою, оцтом та жиром. Далі додають підсмажену цибулю, моркву, петрушку та борошно, розведені бульйоном. Варять ще 10 хвилин. Борщ засмачують шпиком, товченим часником, а також сіллю та спеціями й настоюють 20-25 хвилин.

Подають до столу, додаючи сметану за смаком.

Яблучна хатка

1 склянка борошна, 10 яєць, 1 склянка вершків, 1 склянка цукру, 500 г яблук, 2 ч. л. лимонної цедри.

Яєчні жовтки, вершки, цукор і цедру розтирають у масу, яку потім змішують із борошном у рідке тісто. Перед самим випіканням додають невелику кількість збитих білків. Випікають кілька однакових млинців. Яблука очищають, нарізають соломкою, обсмажують у маслі та тушкують до м'якості. Цими яблуками начиняють млинці, згортають їх у трубочки, кладуть одну на одну трубочки на сковороду, заливають збитими білками та випікають у духовці.

Без їжі і віл не потягне.
Водою ситий не будеш.
Гарбузом ситий не будеш.
Літом сякий-такий бур'янець, а хліба буханець —то й ситий чоловік.
На ситім тулубі голова стоїть прямо.
Повар від запаху ситий.
Сите порося і каші не їсть.
Ситий, як бочка, а ще їсти просить.
І ріски в роті не було.
Ні росинки, ні порошинки в роті не було.
Звабиш калачем, не відженеш і бичем.
З'ївши калач, берися знов до хліба.
Калач приїсться, а хліб ніколи.
Без приправи і паляниці не зробиш.
Не для Гриця паляниця.
Нехай книш, аби не паляниця.
Паляниця — хлібові сестриця.
Паляниця — як пух, як дух, як милеє щастя.
Яка пшениця, така й паляниця.
Годі з болота паску спекти.
Добра паска, як є ковбаска.
Не тобі пеклася паска, та тобі досталось з'їсти.
Аби хліб, а зуби знайдуться.
Аби риба, а хліб буде.
А де ж той хліб, що вчора з'їли?
Без зубів лихо, а без хліба ще гірше.
Без хліба і без води погано жити.
Без хліба і любов гине.
Без солі, без хліба немає обіда.
І рибка без хліба бридка.
Бодай ніхто товченого хліба не діждав ні пекти, ні їсти.
Будем постити, як хліба не стане.
Легкого хліба захотів.
Грушка — минушка, а хліб — кожен обід.
Дав бог хліб, як зубів не стало.
Тоді нажив хліба, коли зубів не стало.
Де хліб-сіль-каша, там домівка наша.
Де хліб і вода, там нема голода.
Добрий хліб, коли нема калача.
Живемо: хліб жуємо, а іноді ще й присолюємо.
Є хліб — солі нема, є сіль — хліба нема.
Житній хліб пшеничному калачеві дід.
З полови хліба не спечеш.
З неба хліб не падає.
З чого хліб, з того й пироги.
З печі сирого хліба не виймають.
І я вчений на хліб печений. їмо хліб троякий: чорний, білий і ніякий.
Кий на кий вадить, а хліб на хліб не завадить.
Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі.
Кожному хліб не гіркий.
Коли б хліб та вода, то не буде голода.
Як є хліба край, то і в хліві рай, а як хліба ні куска,
так і в горниці тоска.
Коли стало на хліб, то стане й на обід.
Коли хліб на столі, то стіл — престіл, а коли хліба ні кусочка, тоді стіл лиш гола дошка.
Коли хліб, тоді й розум.
Краще сухий хліб з водою, ніж паляниця з бідою.
Краще їсти хліб з водою, ніж жити чужиною.
Ліпше свій хліб недопечений, ніж чужий перепечений.
Люди — не татари, дадуть хліба і сметани.
Мова мовиться, а хліб їсться.
Навик на білий хліб, то вже його чорний в зуби коле.
Найсмачніший хліб од свого мозоля.
На пшеничний хліб — масло, а на вівсяний — голод.
Не вмієш пекти хліба, будеш пекти раків.
Не вчи вченого їсти хліба печеного, я й сам з'їм.

Д/з Підготувати рецепти сучасних українських страв.

Тема : Спостереження за погодою , народні прикмети , рослини - барометри.

Мета: сформувати в учнів знання про погоду, причини її змін, значення її передбачення для людини; закріпити в учнів знання про вітер, його роль в утворенні погоди; сформувати в учнів уявлення про погоду, причини утворення хмар та опадів, їх різновиди; ознайомити з роботою метеорологічної служби, її значенням для господарської діяльності людини; розвивати вміння порівнювати, встановлювати головне; заохочувати до праці на географічному майданчику з використанням приладів природодослідника.

Матеріали до уроку

Метеорологічні спостереження - це спостереження за погодою біля поверхні землі: хмарність, явища погоди (сніг, дощ і т.п.), напрямок і швидкість вітру, видимість, температуру, вологість, тиск і т.д.

Аерологічні спостереження - це зондування атмосфери. Аерологічний радіолокатор приймає сигнали з радіозонда, який піднімається в атмосферу, що дозволяє вимірити напрямок і швидкість вітру, температуру, тиск і вологість до 30-40 км. $c:\program files\microsoft office\media\cagcat10\j0293828.wmf$

Повсюдно використовується інформація, одержувана від метеорологічних супутників. Аналіз цього матеріалу дозволяє виявити на картах погоди великі атмосферні утворення: повітряні маси, їхні фронти розділу, циклони й антициклони й ін., з рухом і еволюцією яких пов'язані основні зміни погоди.

На сьогоднішній день великими зональними центрами вся метеорологічна і аерологічна інформація збирається й обробляється на потужних комп'ютерах. За допомогою відповідних програм машина складає всілякі синоптичні, аерологічні, супутникові карти погоди. Крім того, за допомогою комп'ютера створюються прогностичні карти погоди, на яких нанесене майбутнє положення баричних систем, фронтів, опадів, небезпечних явищ погоди, ймовірних температур і т.д. на добу, двоє - до тижня.

Ці методи дають уявлення про загальне тло погоди, що деталізується синоптиком для місцевих умов (близькість морів, великих річок, промислових об'єктів з їх димами і теплом і т.д.). Аналізуючи реальне і майбутнє положення синоптичних процесів на цікавлячій його території, синоптик складає прогноз погоди на цікавлячий споживача термін.

Точність усіх прогнозів у межах періоду, на який вони складаються, убуває з часом. У середньому з 100 короткострокових прогнозів погоди чи довгострокових прогнозів малої "завчасності" виправдуються більш 80 прогнозів. Основна причина найбільш великих помилок - неточності в розрахунках баричного поля, напрямків і швидкості переміщення циклонів і атмосферних фронтів, а також їхньої еволюції; ці помилки обумовлені недосконалістю застосовуваних методів (мінлива екологія, постійне забруднення атмосфери, загальне потеплення на планеті й ін.), відсутністю достатньої інформації з океанів і малонаселених територій, особливо ж з високих шарів атмосфери. Методи довгострокових прогнозів погоди великої "завчасності" знаходяться в постійній розробці, а самі прогнози ще не мають потрібної якості. Досить точний довгостроковий прогноз погоди - одна з найскладніших задач людства.

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі:

Д. І. Музика Методичний кабінет Методичний коментар до організації роботи вчителя фізичного виховання, проведення заходів з техніки безпеки та ефективності уроків...	Навчально-методичний посібник для самостійної роботи Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни “Соціологія” (відповідно до вимог...
Навчально-методичний посібник для практичних занять Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Господарське право” (відповідно...	МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ Методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни „Економіка підприємства” обговорено і схвалено на засіданні кафедри теоретичної...
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Провадження у справі до судового...	Навчально-методичний посібник Суми Медична генетика: навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ / В. Е. Маркевич, М. П. Загородній, І. Е. Зайцев, А. М. Лобода,...
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Сімейне право” (відповідно до...	Навчально-методичний посібник для самостійної роботи Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 1...
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 2...	НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Екологічне право України” (відповідно...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання