ПРОГРАМА КУРСУ
Модуль 1. Іменні частини мови
Тема 1.1. Іменник як частина мови
Підтема 1.1.1. Іменник. Лексико-граматичні категорії іменників
План
Іменник як частина мови, основні граматичні категорії та форми.
Лексико-семантичні групи (категорії) іменників (іменники власні й загальні назви, іменники назви істот і неістот, іменники з конкретним і абстрактним значенням, збірні іменники, іменники з речовинним значенням.
Перехід іменників з однієї лексико-граматичної категорії в іншу.
Література
Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови /
І. Р. Вихованець. – К.: Пульсари, 2004. – С.44–118.
Дубова О. А. Типологічна еволюція морфологічних систем української і російської мови / О. А. Дубова. – К.: Вид-во центр. КНЛУ, 2002. – С. 110–205.
Кубрякова Е. С. Части речи в ономасиологическом освещении /
Е. С. Кубрякова. – М.: Наука, 1978. – С. 135–160.
Курс сучасної української літературної мови / За заг. ред.
Л. А. Булаховського. – К.: Наук. думка, 1961. – С. 296–303.
Матвіяс І. Г. Іменник в українській мові / І. Г. Матвіяс. – К.: Рад. школа, 1974. – С. 3–10.
Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За ред.
І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 32–139.
Підтема 1.1.2. Категорія роду іменників
План
Значення граматичної категорії роду, принципи вираження роду в іменниках назвах істот і неістот.
Родова форма іменників на -ище.
Іменники спільного роду.
Рід іменників, що вживаються тільки в множині.
Розбіжності в належності деяких іменників спільнослов’янського походження до певних родів і відмін в українській та російській мові.
Література
1. Дудик П. С. Про родові та відмінкові форми деяких іменників /
П. С. Дудик // Укр. мова в шк. – 1965. – № 10. – С. 23–28.
2. Загнітко А. П. Функції граматичних форм роду іменників /
А. П. Загнітко // Укр. мова і літ-ра в шк. – 1990. – № 6. – С. 50–54.
3. Леонова М. В. Іменники так званого спільного роду / М. В. Леонова // Мовознавство. – 1969. – № 6. – С. 71–76.
4. Сердюк А. М. Про складні випадки вживання категорії роду іменників у сучасній українській мові / А. М. Сердюк, П. І. Сигеда // Актуальні питання слов’янської філології: Міжвуз. зб. наук. статей. – К. – Бердянськ, 1997. –
Вип. 3. – С. 79–84.
5. Ющук І. П. Українська мова: Підручник / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2006. – С. 307–308.
Підтема 1.1.3. Категорія числа іменників
План
1. Значення категорії числа, граматичні засоби вираження.
2. Іменники, які вживаються у формах обох чисел.
3. Іменники, що мають тільки форму однини.
4. Іменники, що мають тільки форму множини.
5. Залишки форм двоїни в сучасній українській мові.
6. Роль наголосу у вираженні категорії числа.
Література
1. Безпояско О. К. Зона перехідності в граматичній категорії числа іменника / О. К. Безпояско // Мовознавство. – 1995. – № 2 – 3. – С. 9–12.
2. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови /
І. Р. Вихованець. – К.: Пульсари, 2004. – С.44–118.
3. Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За заг. ред.
І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 67–72.
4. Ющук І. П. Українська мова: Підруч. / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2006. – С. 308–310.
Підтема 1.1.4. Категорія відмінка іменників
План
1. Значення категорії відмінка, її граматичне вираження.
2. Система відмінків у сучасній українській літературній мові. Питання про кличний відмінок.
3. Основні значення відмінків. Роль прийменників у вираженні відмінкових значень іменників і в творенні відмінкових форм.
4. Способи вираження відмінка у незмінюваних іменниках.
Література
1. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови /
І. Р. Вихованець. – К.: Пульсари, 2004. – С.54–82.
2. Капелюшний А. О. Стилістика й редагування: Практичний словник-довідник журналіста / А. О. Капелюшний. – Львів: ПАІС, 2002. – С. 14–16.
3. Скаб М. С. Кличний відмінок та його синтаксичні функції / М. С. Скаб // Укр. мова і літ-ра в шк. – 1990. – № 1. – С. 64–66.
4. Юносова В. О. Варіативність відмінкових закінчень іменників у сучасній українській літературній мові: Автореф. … дис. канд. філол. наук / НАН України / В. О. Юносова. – К., 1998. – 18 с.
Підтема 1.1.5. Система відмінювання іменників
План
1. Принципи поділу іменників на відміни.
2. Особливості виділення груп у іменників 1 і 2 відмін.
3. Групи іменників, що в родовому відмінку однини мають закінчення -а (-я) або -у (-ю).
4. Граматичні особливості іменників 3 і 4 відмін, групи невідмінюваних іменників.
Література
Карпенко Ю. О. Друга відміна іменників / Ю. О. Карпенко // Укр. мова і літ-ра в шк. – 1984. – № 11. – С. 29–34.
Карпенко Ю. О. Третя відміна іменників / Ю. О. Карпенко,
М. М. Фащенко // Укр. мова і літ-ра в шк. – 1974. – № 11. – С. 17–26.
Карпенко Ю. О. Четверта відміна іменників / Ю. О. Карпенко // Укр. мова і літ-ра в шк. – 1972. – № 10. – С. 23–33.
Матвіяс І. Г. Іменник в українській мові / І. Г. Матвіяс. – К.: Наук. думка, 1974. – С. 43–168.
Самійленко С. П. Типи відмін іменників в українській мові та провідні фактори їх становлення / С. П. Самійленко // Мовознавство. – 1977. – № 1. –
С. 30–40.
Ющук І. П. Українська мова: Підручник / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2006. – С. 312–330.
Тема 1.2. Прикметник як частина мови
Підтема 1.2.1. Прикметник: визначення, розряди за значенням
План
Загальне поняття про прикметник як частину мови.
Розряди прикметників за значенням, особливості кожного розряду.
Поділ прикметників на повні та короткі. Загальновживаність повної форми, сфера функціонування короткої. Паралельність повних і коротких форм деяких прикметників. Незмінність короткої форми.
Література
Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови /
І. Р. Вихованець. – К.: Пульсари, 2004. – С.121–130.
Волох О. Т. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис / О. Т. Волох, М. Т. Чемерисов, Є. І. Чернов. – К.: Наук. думка, 1989. – С. 85–101.
Грищенко А. П. Прикметник в українській мові / А. П. Грищенко. – К.: Наук. думка, 1978. – 207 с.
Грищенко А. П. Якісні прикметники в історії української мови /
А. П. Грищенко // Мовознавство. – 1978. – № 1. – С. 49–57.
Сучасна українська літературна мова / А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін. – К.: Наук. думка, 2002. – С. 335–338.
Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За ред.
І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 140–196.
Франчук В. Ю. Перехід відносних прикметників у якісні / В. Ю. Франчук // Укр. мова і літ-ра в шк. – 1964. – № 12. – С. 21–26.
Штонь О. Семантика відносних прикметників, утворених від іменників-назв металів / О. Штонь // Дивослово. – 1997. – № 8. – С. 23–25.
Підтема 1.2.2. Особливості відмінювання, правопис прикметників
План
Поділ повних прикметників на тверду і м’яку групу, парадигми їх відмінювання.
Особливості словозміни прикметників на -лиций.
Правопис суфіксів і закінчень прикметників.
Творення ступенів порівняння якісних прикметників (синтетична та аналітична форми).
Література
Асіїв Л. В. До вивчення морфологічних явищ у системі формотворення прикметників / Л. В. Асіїв // Мовознавство. – 1995. – № 6. – С. 25–39.
Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови /
І. Р. Вихованець. – К.: Пульсари, 2004. – С.131–133.
Українська мова: Довід. / За ред. А. О. Свашенко. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2006. – С. 139–149.
Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова / М. Г. Зубков. – Х.: СПД ФО Співак Т.К., 2006. – С. 197–201.
Костуся Н. М. Категорія ступенів порівняння прикметників і прислівників / Н. М. Костуся. – Луцьк: Вежа, 2002. – 179 с.
Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 140–236.
Тема 1.3. Числівник як частина мови
Підтема 1.3.1. Загальне поняття про числівник як частину мови
План
1. Числівник як частина мови.
2. Словотворчі особливості числівників.
3. Розряди числівників за значенням, особливості кожного розряду.
4. Морфологічні особливості числівника.
Література
Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови /
І. Р. Вихованець. – К.: Пульсари, 2004. – С.151–167.
Городенська К. Г. Визначення неозначеної кількості засобами української мови / К. Г. Городенська // Мовознавство. – 1978. – № 4. – С. 18–21.
Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови /
М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. – К.: Наук. думка, 1972. – Ч. 1. – С. 294–302.
Лукінова Т. В. Числівники в слов’янських мовах (порівняльно-історичний нарис) / Т. В. Лукінова. – К.: Наук. думка, 2000. – 370 с.
Супрун А. Е. Славянские числительные: становление числительных как особой части речи / А. Е. Супрун. – Минск: Изд-во Белорус. ун-та, 1969. –
232 с.
Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 237–257.
Підтема 1.3.2. Відмінювання і правопис числівників
План
Словозміна і правопис числівників.
Правопис порядкових числівників і складних слів з числівниковим компонентом.
Література
Волкотруб Г. Й. Стилістика ділової мови: Навч. посіб. /
Г. Й. Волкотруб. – К.: Наук. думка. – С. 107–114.
Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова / М. Г. Зубков. – Х.: СПД ФО Співак Т.К., 2006. – С. 219–222.
Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За ред.
І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 257–263.
Підтема 1.3.3. Особливості вживання числівників
План
1. Вживання збірних числівників.
2. Узгодження числівників з іменником.
Література
Бойко В. М. Сучасна українська літературна мова: Морфологія: Навч.-метод. посіб. для студ. / В. М. Бойко, Л. Б. Давиденко. – Ніжин: Вид-во НДУ
ім. М. Гоголя, 2004. – С. 50–51.
Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови /
І. Р. Вихованець. – К.: Пульсари, 2004. – С.181–184.
Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За ред.
І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 251–257.
Тема 1.4. Займенник як частина мови
План
1. Питання про статус займенника в науковій літературі.
2. Поділ займенників на групи за значенням і парадигми їх відмінювання.
3. Словозміна числових займенників декілька, кілька, стільки, скільки.
4. Правопис складних займенників.
5. Особливості вживання зворотного і присвійних займенників у реченні.
6. Особливості перекладу займенників з російської на українську мову.
Література
Дзендзелівський Й. О. Прономіналізація в українській мові /
Й. О. Дзендзелівський // Укр. мова і літ-ра в шк. – 1955. – № 1. – С. 14–20.
Жовтобрюх М. А. Займенник у системі частин мови /
М. А. Жовтобрюх // Мовознавство. – 1994. – № 6. – С. 18–22.
Загнітко А. Теоретична граматика української мови. Морфологія /
А. Загнітко. – Донецьк, 1996. – С. 110–200.
Кубрякова Е. С. Части речи в ономасиологическом освещении /
Е. С. Кубрякова. – М.: Наука, 1978. – С. 99–100.
Ожоган В. М. Займенникові слова у граматичній структурі сучасної української мови / В. М. Ожоган. – К.: Наук. думка, 1997. – 231 с.
Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За ред.
І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 265–295.
Українська практична морфологія: Навч. посіб. Для самостійної роботи / А. П. Загнітко, О. Г. Важеніна, З. Л. Омельченко, О. С. Шевчук. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2006. – С. 33–43.
Модуль 2. Дієслово, його граматичні категорії та форми
Тема 2.1. Категорія виду дієслів
План
Дієслово як частина мови, його основні граматичні категорії: вид, перехідність-неперехідність, час, спосіб. Зв’язок категорії виду та часу дієслів.
Творення видових пар.
Одновидові дієслова.
Двовидові дієслова.
Видові протиставлення в системі сучасних дієслів.
Література
Бойко В. М. Сучасна українська літературна мова: Морфологія: Навч.-метод. посіб. для студ. / В. М. Бойко, Л. Б. Давиденко. – Ніжин: Вид-во НДУ
ім. М. Гоголя, 2004. – С. 77–78.
Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті /
І. Р. Вихованець. – К.: Наук. думка, 1988. – С. 76–87.
Городенська К. Г. Аспектологічні характеристики дієслів руху, переміщення / К. Г. Городенська // Актуальні проблеми граматики: Зб. наук. праць. – Кіровоград, 1997. – Вип. 2. – С. 116–119.
Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови /
М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. – К.: Наук. думка, 1972. – Ч. 1. – С. 341–346.
Русанівський В. М. Структура українського дієслова /
В. М. Русанівський. – К.: Наук. думка, 1971. – С. 216–230.
Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За ред.
І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 337–353.
Ющук І. П. Українська мова: Підруч. / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2006. – С. 371–373.
Тема 2.2. Категорія перехідності/неперехідності
План
Статус категорії перехідності/неперехідності у граматичних описах української мови.
Морфолого-словотвірна синтаксична категорія перехідності / неперехідності.
Література
Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови /
І. Р. Вихованець. – К.: Пульсари, 2004. – С. 247–250.
Городенська К. Г. Перехідність / К. Г. Городенська // «Українська мова». Енциклопедія / В. М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк. – К.: «Укр. енцикл.», 2000. – С. 434–435.
Українська мова: Довід. / За ред. А. О. Свашенко. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2006. – С. 174–175.
Русанівський В. Н. Дієслово / В. Н. Русанівський // Сучасна укр. літ. мова. Морфологія / За заг. ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 233–236.
Сучасна українська літературна мова / За заг. ред. А. П. Грищенка. – К.: Вища шк., 1997. – С. 415–420.
Тема 2.3. Категорія часу та способу дієслів
План
Словозмінна категорія часу.
Транспозиційний потенціал грамем часу.
Категорія способу.
Література
Бойко В. М. Сучасна українська літературна мова: Морфологія: Навч.-метод. посіб. для студ. / В. М. Бойко, Л. Б. Давиденко. – Ніжин: Вид-во НДУ
ім. М. Гоголя, 2004. – С. 79–82.
Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови /
І. Р. Вихованець. – К.: Пульсари, 2004. – С. 250–263.
Городенська К. Г. Онтологічні параметри граматичних категорій способу та часу / К.Г. Городенська // Мовознавство. – 1997. – № 1. – С. 39–42.
Русанівський В. Н. Дієслово / В. Н. Русанівський // Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.Н. Граматика укр. мови: Морфологія. – К.: Либідь, 1993. – С. 157–242.
Ющук І. П. Українська мова: Підруч. / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2006. – С. 379–396.
Тема 2.4. Основні форми дієслова
Підтема 2.4.1. Інфінітив. Безособові форми на -но, -то
План
Дві основи дієслова. Основа інфінітива.
Творення й особливості вживання інфінітивних форм.
Безособові форми на -но, -то, утворення і вживання.
Література
Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови /
І. Р. Вихованець. – К.: Пульсари, 2004. – С. 283–286, 289–291.
Українська мова: Довід. / За ред. А. О. Свашенко. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2006. – С. 169–171, 198–199.
Мелащенко Ю. Б. Предикативні форми на -но, -то у лінгвістичній термінології / Ю. Б. Мелащенко // Укр. термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. – К.: КНЕУ, 2001. – Вип. 4. – С. 261–264.
Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За заг. ред.
І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 423–427, 417–419.
Підтема 2.4.2. Дієприкметник
План
Дієприкметник як особлива змінна форма дієслова.
Поєднання в ньому граматичних ознак дієслова та прикметника.
Прикметникова парадигма відмінювання дієприкметника.
Категорії стану та виду.
Творення дієприкметників, правопис їх суфіксів.
Особливості перекладу дієприкметників з російської на українську мову.
Перехід дієприкметників у прикметник та іменник.
Література
Бойко В. М. Сучасна українська літературна мова: Морфологія: Навч.-метод. посіб. для студ. / В. М. Бойко, Л. Б. Давиденко. – Ніжин: Вид-во НДУ
ім. М. Гоголя, 2004. – С. 85–86.
Гнатюк Г. Н. Дієприкметник у сучасній українській літературній мові / Г. Н. Гнатюк. – К.: Наук. думка, 1982. – 248 с.
Загнітко А. П. Взаємодія іменних і дієслівних категорій / А. П. Загнітко // Мовознавство. – 1992. – № 5. – С. 18–28.
Марван Ї. Статус українських дієслівних субстантивів і дієприкметників / Ї. Марван // Мовознавство. – 1992. – № 2. – С. 3–7.
Середа Ф. Я. Розмежування активних дієприкметників на -учий, -ачий і прикметників на -учий, -ачий / Ф. Я. Середа // Мовознавство. – 1974. – № 4. –
С. 45–52.
Сучасна українська літературна мова / За ред. М. Я. Плющ. – К.: Вища шк., 2000. – С. 200–310.
Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За заг. ред.
І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 408–415.
Підтема 2.4.3. Дієприслівник
План
1. Дієприслівник як особлива незмінна форма дієслова.
2. Ознаки дієслова та прислівника в ньому.
3. Творення дієприслівників і правопис їх суфіксів.
4. Правила вживання дієприслівників у реченнях.
5. Редагування речень з дієприслівниками.
Література
Бойко В. М. Сучасна українська літературна мова: Морфологія: Навч.-метод. посіб. для студ. / В. М. Бойко, Л. Б. Давиденко. – Ніжин: Вид-во НДУ
ім. М. Гоголя, 2004. – С. 86–87.
Українська мова: Довід. / За ред. А. О. Свашенко. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2006. – С. 169–171, 199–202.
Капелюшний А. О. Стилістика й редагування: практичний словник-довідник журналіста / А.О. Капелюшний. – Л.: ПАІС, 2002. – С. 55–56.
Ющук І. П. Українська мова: Підруч. / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2006. – С. 402–405.
Модуль 3. Прислівник
Тема 3.1. Походження прислівників
План
Прислівник як периферійна частина мови.
Утворення прислівників.
Література
Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови /
І. Р. Вихованець. – К.: Пульсари, 2004. – С. 298–302.
Грещук В. В. До питання про словотвір прислівників на -о /
В. В. Грещук // Мовознавство. – 1990. – № 2. – С. 38–42.
Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За ред.
І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 430–435.
Ющук І. П. Українська мова: Підруч. / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2006. – С. 405–414.
Ярун Г. М. Кореляція форми і змісту у розвитку української прислівникової системи / Г. М. Ярун. – К.: Наук. думка, 1983. – 109 с.
Тема 3.2. Розряди прислівників за значенням
План
Якісно-означальні прислівники.
Прислівники способу дії.
Прислівники міри вияву ознаки.
Література
1. Українська мова: Довід. / За ред. А. О. Свашенко. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2006. – С. 203–206.
2. Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За ред.
І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 435–443.
3. Чапля І. К. Прислівники в українській мові / І. К. Чапля. – Х.: Вид-во ХДУ, 1960. – С. 99–120.
4. Ющук І. П. Українська мова: Підруч. / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2006. – С. 405–409.
Тема 3.3. Ступені порівняння прислівників
План
Основні форми ступенів порівняння прислівників та особливості їх творення.
Розрізнення прислівників та прикметників.
Література
-
Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови /
І. Р. Вихованець. – К.: Пульсари, 2004. – С. 308–313.
Сучасна українська літературна мова / За заг. ред. А. П. Грищенка. – К.: Вища шк., 2000. – С. 320–440.
Чапля І. К. Прислівники в українській мові / І. К. Чапля. – Х.: Вид-во ХДУ, 1960. – С. 99–120.
Тема 3.4. Правопис прислівників
План
Особливості правопису прислівників.
Способи творення прислівників.
Література
-
Українська мова: Довід. / За ред. А. О. Свашенко. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2006. – С. 209–212.
Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова / М. Г. Зубков. – Х.: СПД ФО Співак Т.К., 2006. – С. 266–271.
Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За ред.
І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 461–464.
Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. Потебні. – К.: Наук. думка, 1998. – С. 37–40.
Модуль 4. Службові частини мови. Словотвір і словотворення. Морфеміка
Тема 4.1. Прийменник
План
Прийменник як службова частина мови, основні функції, класифікація за будовою та походженням.
Особливості правопису.
Література
-
Вихованець І. Р. Прийменникова система української мови /
І. Р. Вихованець. – К.: Наук. думка, 1980. – 288 с.
Іваненко З. І. семантична структура прийменникових конструкцій /
З. І. Іваненко // Мовознавство. – 1978. – № 3. – С. 13–22.
Капелюшний А. О. Стилістика й редагування: практичний словник-довідник журналіста / А. О. Капелюшний. – Л.: ПАІС, 2002. – С. 267–271.
Колодяжний А. С. Прийменник: Матеріали до лекцій з курсу сучасної української літературної мови / А. С. Колодяжний. – Х.: Вид-во Харк. ун-ту, 1960. – 165 с.
Кучеренко І. К. Лексичне значення прийменника / І. К. Кучеренко // Мовознавство. – 1973. – № 3. – С. 12–23.
Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За ред.
І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 474–501.
Ющук І. П. Українська мова: Підруч. / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2006. – С. 419–426.
Тема 4.2. Сполучник
План
Сполучник як службова частина мови. Роль у реченні.
Класифікація сполучників.
Особливості правопису.
Література
Богдан М. П. Сполучники і сполучні слова як засоби зв’язку частин складнопідрядного речення / М. П. Богдан // Укр. мова і літ-ра в шк. – 1979. – № 1. – С. 69–75.
Герман К. Ф. Критерії розрізнення омонімічних сполучників і сполучних слів / К. Ф. Герман // Укр. мова і літ-ра в шк. – 1970. – № 5. – С. 54–57.
Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За ред.
І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 514–524.
Сучасна українська мова / За ред. О. Д. Пономарева. – К.: Либідь, 1997. – С. 200–210.
Тема 4.3. Частка. Правопис часток не, ні з різними частинами мови
План
1. Частка як службова частина мови.
2. Класифікація часток, особливості правопису.
3. Заперечні частки не, ні. Умови написання не та ні окремо або разом зі словом.
4. Дефіс між префіксом, вираженим часткою не, та коренем іменника – власної назви.
5. Частка не з дієсловом із префіксом до- та в складі префікса недо-, який означає дію, стан або якість, що виявляються в неповній мірі (недобачати – погано бачити та не добачати помилок – не помічати помилок).
Література
Блик О. П. Співвіднесеність часток о, ой та однозвучних вигуків /
О. П. Блик // Укр. мовознавство. – К., 1977. – № 5. – С. 18–24.
Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови /
І. Р. Вихованець. – К.: Пульсари, 2004. – С. 361–362.
Гальона П. П. Функції модальних часток / П. П. Гальона // Укр. мова та літ-ра в шк. – 1990. – № 11. – С. 23–27.
Городенська К. Г. Частки / К. Г. Городенська // Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. Н. Граматика укр. мови: Морфологія. – К.: Либідь, 1993. – С. 308–318.
Українська мова: Довід. / За ред. А. О. Свашенко. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2006. – С. 222–227.
Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова / М. Г. Зубков. – Х.: СПД ФО Співак Т.К., 2006. – С. 284–291.
Киселев И. А. Частицы в современных восточнославянских языках: Автореф. дис. … докт. филол. наук / И. А. Киселев. – Минск, 1976. – 41 с.
Тема 4.4. Місце вигука серед інших частин мови
План
Визначення вигука як окремої частини мови.
Визначення розрядів вигуків.
Література
Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови /
І. Р. Вихованець. – К.: Пульсари, 2004. – С. 376–386.
Мацько Л. І. Семантика вигуків і звуконаслідувань / Л. І. Мацько // Укр. мова і літ-ра в шк. – 1983. – № 2. – С. 56–62.
Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За ред.
І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 525–534.
Ющук І. П. Українська мова: Підруч. / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2006. – С. 437–440.
Тема 4.5. Морфеміка. Поняття морфа і морфеми. Морфемний аналіз
План
Предмет і завдання морфеміки.
Характеристика морфа та морфеми. Види морфем та їх функції.
Історичні зміни в сучасній українській мові.
Морфемний аналіз слова.
Література
Вакарюк Л. О. Українська мова. Морфеміка і словотвір. Навч. посіб. / Л. О. Вакарюк, С. Є. Панцьо. – Тернопіль: Навч. книга, 2004. – 184 с.
Горпинич В. О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія: Навч. посіб. / В. О. Горпинич. – К.: Вища шк.,
1999. – 207 с.
Полюга Л. М. Морфемний словник: близько 36000 слів / Л. М. Полюга. – К.: Рад. шк., 1983. – 464 с.
Сікорська З. С. Сучасна українська мова. Словотвір і морфеміка /
З. С. Сікорська. – Луганськ: Альма Матер, 2000. – 172 с.
Яценко І. Г. Морфемний аналіз: словник-довідник / І. Г. Яценко. – К.: Вища шк., 1981. – 352 с.
Тема 4.6. Словотвір і словотворення. Способи словотворення Словотворчий аналіз
План
Предмет і завдання словотвору.
Словотворчий аналіз.
Способи словотворення. Відмежування словотвірних явищ від несловотвірних.
Стилістична характеристика словотвірних засобів мови.
Література
Горох Г. В. Сучасна українська літературна мова (Морфонологія – Словотвір) / Г. В. Горох. – Кам’янець-Поділ.: Абетка, 2006. – С. 250–255.
Дідівська Л. П. Словотвір, синонімія, стилістика / Л. П. Дідівська,
Л. О. Родніна. – К.: Наук. думка, 1982. – 170 с.
Клименко Н. Ф. Як народжується слово: Словотворення в сучасній українській мові, роль префіксів і суфіксів / Н. Ф. Клименко. – К.: Рад. шк., 1991. – 283 с.
Ковалик І. І. Вчення про словотвір: словотвірна характеристика слова / І. І. Ковалик. – Львів: Вид-во ЛДУ, 1961. – Вип. 2. – 83 с.
Кубрякова Е. С. Теория номинации и словообразования /
Е. С. Кубрякова // Языковая номинация (виды наименования). – М.: Наука, 1977. – С. 222–304.
Сікорська З. С. Сучасна українська мова. Словотвір і морфеміка /
З. С. Сікорська. – Луганськ: Альма Матер, 2000. – 172 с.
Ющук І. П. Українська мова: Підруч. / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2006. – С. 275–293.
ТЕМИ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
Самостійна робота студентів з курсу «Сучасна українська мова. Морфологія» розрахована на 40 годин і включає підготовку до практичних занять, а також самостійне опрацювання деяких тем курсу, окремих теоретичних питань та виконання практичних завдань.
МОДУЛЬ 1. Іменні частини мови
1. Становлення системи відмінювання іменників в українській мові
При вивченні теми слід звернути увагу на такі питання.
Система відмінювання в давньоруській мові.
Перегрупування типів відмінювання.
Аналогійні процеси у відмінюванні.
Витворення мовних типів відмінювання.
Методичні рекомендації
Характеризуючи систему відмінювання іменників в українській мові, студент повинен зрозуміти, що витворення типів відмін іменників – це складний, тривалий історичний процес. У спільнослов’янській мові було 6 груп відмінювання. Типи відмін у спільнослов’янській мові визначалися детермінативами, які наявні у всіх відмінкових формах іменників в однині, множині та двоїні. Внаслідок семантичних, структурних і фонетичних факторів уже в період перед розпадом спільнослов’янської мови і формуванням мов окремих слов’янських племен, а потім народностей визначається новий етап в історії слов’янської іменної словозміни. Найголовнішою особливістю цього етапу є розпад системи відмінювання, що ґрунтувалася на детермінативах, і витворення системи відмінювання, що ґрунтувалася вже на якісно нових засобах вираження граматичних категорій, синтаксичних відношень між словами у словосполученнях і реченнях.
За період існування спільнослов’янської мови докорінно змінилася будова основ та будова флексій іменників. Провідними закономірностями є вже процеси руйнування старої і витворення нової системи іменного відмінювання, процеси перерозподілу структурних елементів слова, зміщення меж у морфемному складі слів, скорочення основ і зміни їх морфонологічної будови, поглинання новими флексіями давніх детермінативів і давніх флексій, посилення вагомості флексій у системі відмінювання, процесу, пов’язаного з функціонуванням закону відкритого складу, як-от відпадання кінцевих приголосних, перетворення дифтонгів на монофтонги, опрощення груп приголосних. Давньоруська мова, успадковуючи з мови спільнослов’янської цю нову систему іменникового відмінювання, засвідчує й подальші її зміни. На ґрунті системи відмінювання давньоруської мови поступово витворюються типи відмін іменників сучасних східнослов’янських мов.
Попрацюйте зі словником:
спільнослов’янська (старослов’янська) мова, детермінативи, флексія, давньоруська мова, закон відкритого складу, дифтонг, монофтонг.
Література
1. Вихованець І. Р. Відміна / І. Р. Вихованець // «Українська мова». Енциклопедія / В. М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк. – К.: «Укр. енцикл.», 2000. – С. 70–71.
2. Дубова О. А. Типологічна еволюція морфологічних систем української і російської мов / О. А. Дубова. – К.: Вид. центр КНЛУ, 2002. – 302 с.
3. Карпенко Ю. О. Друга відміна іменників / Ю. О. Карпенко // Укр. мова та літ-ра в шк. – 1964. – № 11. – С. 9–12.
4. Карпенко Ю. О. Третя відміна іменників / Ю. О. Карпенко // Укр. мова та літ-ра в шк. – 1974 – № 11. – С. 20–30.
5. Карпенко Ю. О. Четверта відміна іменників / Ю. О. Карпенко // Укр. мова та літ-ра в шк. – 1972. – № 10. – С. 19–25.
6. Самійленко С. П. Нариси з історичної морфології української мови /
С. П. Самійленко. – К.: Наук. думка, 1964. – Ч. 1. – С. 43–68.
Форми звітності
Подання конспекту з теми в робочому зошиті; написання тестових завдань; співбесіда.
2. Формування категорії числа
При вивченні теми слід звернути увагу на такі питання.
Категорія числа в давньоруській мові.
Формування категорії числа в сучасній українській мові.
Залишки категорії двоїни в сучасній українській мові.
Методичні рекомендації
Число – граматична категорія, властива іменникові, прикметникові, дієслову, яка виражає інформацію про кількість предметів. Студент повинен знати, що у сучасній українській мові структура категорії числа становить протиставлення однини і множини. Проте у давньоруській мові була ще двоїна, залишки якої збереглися у словах очі, плечі (оруд. відм. очима, плечима). Двоїна – граматична категорія числа, вживана для позначення двох осіб або парних предметів. Двоїна була відома ще в індоєвропейській прамові, від якої успадкована старослов’янською, а від неї – усім слов’янським мовам. Тепер зберігається лише в окремих діалектах. Двоїна мала свої відмінкові форми, відмінні від форм однини і множини. Категорія двоїни у давньоруській мові почала занепадати ще на ранньому етапі її розвитку, витісняючись множиною. Першими стали виходити з ужитку особові займенники у наз. в. Студенти повинні вміти визначати залишки категорії двоїни у сучасній українській мові (закінчення -има, наголошування іменників у сполученні з числівниками два, три, чотири тощо).
Попрацюйте зі словником:
давньоруська мова, двоїна, категорія числа, діалект.
Література
Бевзенко С. П. Історична морфологія української мови: нариси із словозміни та словотвору / С. П. Бевзенко. – Ужгород, 1960. – С. 200–204.
Безпояско О. К. Зони перехідності в граматичній категорії числа іменника / О. К. Безпояско // Мовознавство. – 1995. – № 2–3. – С. 9–12.
Жовтобрюх М. А. Двоїна / М. А. Жовтобрюх // «Українська мова». Енциклопедія / В. М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк. – К.: «Укр. енцикл.», 2000. – С. 121–122.
Історія української мови: Морфологія. – К.: Наук. думка, 1978. –
С. 302–405.
Форми звітності
Подання конспекту з теми в робочому зошиті; співбесіда; виконання вправ на розрізнення категорії числа.
3. Морфонологічні зміни при творенні прикметників
При вивченні теми слід звернути увагу на такі питання.
Морфонологічні зміни в українській мові (морфонологічні чергування, спрощення, декореляція, ускладнення).
Історичні чергування при творенні прикметників.
Методичні рекомендації
Морфонологічними явищами називаються такі фонологічні зміни, які виникають між морфами, служать для їх взаємопристосування, сполучуваності і розмежування, а також маркують морфологічні і семантичні явища. Вони уможливлюють словозміну, формотворення і словотворення. Студенти повинні звернути увагу на різницю між морфонологічними та фонологічними явищами. Адже морфонологічні явища виникають між морфами (а не всередині морфа), крім конститутивної функції виконують функцію сполучуваності та розрізнення морфів, є маркерами морфологічних чи семантичних відмінностей морфів у межах однієї морфеми (наприклад, морфонологічне чергування: рука – руці, легкий – легший, Чернівці – чернівецький). Спрощенням (опрощенням) називається морфонологічний процес, при якому слово зі складною морфемною будовою втрачає значення окремих своїх морфологічних частин і стає простим символом даного уявлення. Отже, опрощення на шкалі перехідності репрезентує напрямок розвитку морфемної будови слова від похідності до непохідності (за принципом від складного до простого). Наприклад, первісно слово гумно було складним і складалося з двох коренів: гу- (корінь, що в російському слові говядина) і -мн- (корінь, що в дієслові мну). Нині це слово просте, непохідне із значенням «тік з господарчими будівлями», що має корінь гумн-, який втратив семантичний зв’язок з дієсловом «мну» і давнім іменником «говядо». Ускладнення – це процес перетворення непохідної основи в похідну, тобто в здатну членуватися на морфеми. Найчастіше ускладненню піддаються іншомовні слова. Іменник єхидна запозичено як неподільний з грецької мови, де він був подільний. В українській мові іменник на фоні слова єхидна сприймається як подільна: єхид-н-а. Декореляція – зміна характеру або значення морфем, а також співвідношення морфем у слові при збереженні їхньої кількості і послідовності. Студенти повинні вміти навести причини історичних змін у слові.
Попрацюйте зі словником:
опрощення, декореляція, ускладнення, морф, морфема, похідність, подільна / неподільна основа.
Література
Горпинич В. О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфологія / В. О. Горпинич. – К.: Наук. думка, 1999. – С. 55–67.
Грищенко А. П. Прикметник в українській мові / А. П. Грищенко. – К.: Наук. думка, 1978. – С. 128–195.
Цыганенко Г. П. Состав слова и словообразование / Г. П. Цыганенко. – К. : Наук. думка, 1978. – С. 10–23.
Яценко І. Т. Явище спрощення в морфологічному складі слова /
І. Т. Яценко // Укр. мова та літ-ра в шк. – 1973. – № 3. – С. 45–46.
Форми звітності
Співбесіда, виконання вправ.
4. Становлення числівника як частини мови
При вивченні теми слід звернути увагу на такі питання.
Виділення числівника зі складу іменників та прикметників.
Родові ознаки числівника.
Категорія відмінка числівників.
Методичні рекомендації
Під час розгляду цієї теми студенти мають звернути увагу на те, що числівник – морфологічно своєрідний клас слів. У процесі становлення, виділившись із складу іменників і прикметників, вони нейтралізували їхні граматичні категорії роду і числа. Родові ознаки мають лише числівники нуль, один, одна, одно, мільйон, мільярд, трильйон, тисяча. Родові відмінності в числівника два – дві, обидва – обидві, півтора – півтори зберігаються у наз. та знах. в. За числами змінюється лише числівник один (форма мн. – одні). Числівнику властива тільки категорія відмінка. Парадигматична система власне кількісних числівників включає ряд часткових відмінкових парадигм. Студенти повинні вміти визначити історичні етапи формування системи числівника.
Попрацюйте зі словником:
числівник, категорія роду, категорія числа, відмінок, кількісні числівники, порядкові числівники.
Література
Арполенко Г. П. Числівник української мови / Г. П. Арполенко,
К. Г. Городенська, Г. Х. Щербатюк. – К.: Наук. думка, 1980. – 244 с.
Городенська К. Г. Числівник / К.Г. Городенська // «Українська мова». Енциклопедія / В. М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк. – К.: «Укр. енцикл.», 2000. – С. 727–728.
Історія української мови. Морфологія. – К.: Наук. думка, 1978. – 539 с.
Лукінова Т. Б. Числівники в слов’янських мовах (порівняльно-історичний аспект) / Т. Б. Лукінова. – К.: Наук. думка, 2000. – 370 с.
Супрун А. Е. Славянские числительные: Становление числительного как особой части речи / А. Е. Супрун. – Мн.: БГУ, 1969. – 232 с.
Форми звітності
Подання конспекту з теми в робочому зошиті; співбесіда; виконання вправ.
5. Займенники в системі частин мови
При вивченні теми слід звернути увагу на такі питання.
Статус займенника в українській мові.
Походження займенників.
Методичні рекомендації
З-поміж слів, які нерідко кваліфікують як окрему частину мови, але які перебувають поза п’ятіркою чітко виділених частин мови, що стосується предметності (іменник), процесуальності (дієслово), ознаки предмета (прикметник), квантитативності (числівник), ознаки ознаки (прислівник), певною мірою специфічністю вирізняється займенник, оскільки він розглядається як внутрішній «складник» інших частиномовних класів. Морфологічно займенник дублює іменник, прикметник, числівник або прислівник, характеризуючись наявністю граматичних категорій відмінка, числа і роду (займенники прикметникового й іменникового походження), наявністю тільки категорії відмінка (займенники числівникового походження) і морфологічною незмінністю (займенники прислівникового походження). Студенти повинні ознайомитися з різними точками зору науковців щодо статусу займенника в морфології. Звернути особливу увагу на визначення займенника І. Р. Вихованцем.
Попрацюйте зі словником:
займенник, предметність, процесуальність, квантитативність, займенникове слово.
Література
Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови /
І. Р. Вихованець. – К.: Пульсари, 2004. – С. 184–214.
Гадалина М. А. История форм личных и возвратных местоимений в славянских языках / М. А. Гадалина. – М.: Наука, 1963. – 147 с.
Жовтобрюх М. А. Займенник у системі частин мови / М. А. Жовтобрюх // Мовознавство. – 1994. – № 6. – С. 18–22.
Загнітко А. Теоретична граматика української мови. Морфологія /
А. Загнітко. – Донецьк, 1996. – С. 110–200.
Кубрякова Е. С. Части речи в ономасиологическом освещении /
Е. С. Кубрякова. – М.: Наука, 1978. – С. 99–100.
Ожоган В. М. Займенникові слова у граматичній структурі сучасної української мови / В. М. Ожоган. – К.: Наук. думка, 1997. – 231 с.
Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 265–295.
Форми звітності
Подання конспекту з теми в робочому зошиті; написання тестових завдань; співбесіда.
МОДУЛЬ 2. Дієслово, його граматичні категорії та форми
1. Формування системи дієслівних часів в українській мові
|