Кодекс України Науково-практичний коментар За загальною редакцією професорів В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М.Є. Шумила КИЇВ • «ЮСТІШАН»


НазваКодекс України Науково-практичний коментар За загальною редакцією професорів В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М.Є. Шумила КИЇВ • «ЮСТІШАН»
Сторінка6/52
Дата23.04.2013
Розмір9.99 Mb.
ТипКодекс
bibl.com.ua > Право > Кодекс
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   52
Глава 2.

Засади кримінального провадження

С т а т т я 7. Загальні засади кримінального провадження

  1. Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати
    загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відно-
    сяться:

  1. верховенство права;

  2. законність;

  3. рівність перед законом і судом;

  4. повага до людської гідності;

  5. забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;

  6. недоторканність житла чи іншого володіння особи;

  7. таємниця спілкування;

  8. невтручання у приватне життя;

  9. недоторканність права власності;

  10. презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини;

  11. свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких
    родичів та членів сім’ї;

  12. заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за
    одне і те саме правопорушення;

  13. забезпечення права на захист;

  14. доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень;

  15. змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і
    у доведенні перед судом їх переконливості;

  16. безпосередність дослідження показань, речей і документів;

  17. забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи
    бездіяльності;

  18. публічність;

  19. диспозитивність;

  20. гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксу-
    вання технічними засобами;

  21. розумність строків;

  22. мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

  1. Чинний Кримінальний процесуальний кодекс, на відміну від поперед-
    нього (КПК 1960 p.), передбачає окрему главу (другу), в якій перелічуються
    засади, що лежать в основі змісту і форми кримінального провадження, а також
    визначає у загальному вигляді їх зміст.

Коментована стаття закріплює загальні засади кримінального проваджен-
ня, які в своїй основі співзвучні з нормами Конституції України, що визначають
сутність взаємин людини і громадянина з державою (її органами), закріплюють
права, свободи і обов'язки людини і громадянина у таких взаєминах, встанов-

люкхгь основи організації і діяльності правоохоронних, правозахисних органів
і суду та визначають основні засади судочинства, зокрема в кримінальному про-
вадженні. У кримінальній процесуальній доктрині загалом сформувалась дум-
ка щодо сутності засад кримінального провадження. Залишаючи поза увагою
деталі, її можна сформулювати таким чином: засади кримінального проваджен-
ня - це закріплені у Конституції України, загальновизнаних міжнародних актах
та у кримінальному процесуальному законодавстві фундаментальні (базові)
керівні для учасників провадження положення, що виражають і визначають
найістотніші властивості провадження, вимоги до правил і способу діяльнос-
ті, насамперед, органів і службових осіб, які ведуть кримінальне провадження,
га є гарантіями забезпечення дотримання прав, свобод, законних інтересів тих
учасників провадження, які залучаються до нього, а в підсумку - виконання
завдань кримінального провадження.

  1. Частина 3 ст. 129 Конституції України встановлює основні засади судо-
    чинства, в тому числі і в кримінальних справах. Більшість цих засад передбачені
    в коментованій статті. Проте деякі з них не наведені. Це, зокрема, підтримання
    обвинувачення в суді прокурором та забезпечення апеляційного і касаційного
    оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Невключення
    цих конституційних засад до переліку загальних засад кримінального судочин-
    ства в коментованій статті, очевидно, пояснюється тим, що засада забезпечення
    апеляційного та касаційного оскарження рішень суду поглинається більш загаль-
    ною засадою, сформульованою у її п. 17 - забезпечення права на оскарження
    процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Стосовно конституційної засади
    кримінального судочинства щодо підтримання обвинувачення в суді прокурором,
    то вона знайшла своє закріплення і прояв у багатьох нормах КПК, пов’язаних зі
    складанням обвинувального акта (ст. 291), участю прокурора в підготовчому про-
    вадженні суду (ч. 2 ст. 314), в судовому розгляді справи (ст. 324, ст.ст. 338-341,
    ст. 364 тощо). Розгляд справ про кримінальні правопорушення без участі проку-
    рора і підтримання ним обвинувачення в суді взагалі неможливе. Єдиним винят-
    ком є випадок, коли прокурор відмовляється від підтримання державного обви-
    нувачення в суді. Обвинувачення в такому разі вправі підтримувати потерпілий, і
    воно набуває характеру приватного (див. коментар до ст. 340 КПК). Чинний КПК,
    на відміну від свого попередника, підтримання державного обвинувачення в суді
    прокурором визначає як його обов’язок у всіх справах про вчинення криміналь-
    ного правопорушення, незважаючи на їх публічний чи приватний характер.

  2. Загальні засади кримінального провадження пов’язані між собою, під-
    порядковуються суворій логіці і становлять єдину ієрархічну систему, в якій
    порушення якоїсь однієї засади неминуче спричинить порушення й інших, зо-
    крема засад-максимів, до яких, вважаємо, слід віднести засади верховенства
    права та законності. Маючи наскрізний характер, перелічені в коментованій
    статті засади проявляють свою дію у всіх стадіях кримінального провадження,
    проте в деяких - з окремими особливостями. Найбільш повно вони реалізують-
    ся у стадії судового провадження в суді першої інстанції.


Стаття 8. Верховенство права

  1. Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу
    верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи ви-
    знаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість ді-
    яльності держави.

  2. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні засто-
    совується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

  1. Засада верховенства права є загальнообов’язковою нормою криміналь-
    ного провадження найвищого рівня, оскільки вона охоплює не лише прова-
    дження в справах про вчинення кримінальних правопорушень, а й сучасний
    правопорядок України в цілому. Її дія поширюється на всі органи державної
    влади, їх службових осіб у всіх сферах діяльності - нормотворчій, правоохо-
    ронній, правозастосовчій. Частина 1 ст. 8 Конституції України констатує, що в
    Україні визнається і діє принцип (засада) верховенства права. Тож ця засада має
    конституційний характер. У подальшому законотворенні вона знайшла своє за-
    кріплення в низці законів України, передусім тих, що стосуються статусу суду
    (Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 17 липня 2010 р.) та його
    діяльності в окремих видах судочинства (наприклад, адміністративному - ст. 8
    КАС України).

  2. Засада верховенства права не має формального визначення в законодав-
    стві. Конституційний Суд України у своїх рішеннях, ґрунтуючись на юридич-
    ному позитивізмі при роз’ясненні суті верховенства права, використав формулу
    «верховенство права - це панування права в суспільстві» (рішення в справі про
    призначення більш м’якого покарання № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 p.).
    Проте такий підхід навряд чи можна визнати вдалим, оскільки застосована су-
    дом методологія для визначення верховенства права стикається з труднощами
    в силу того, що ця засада є продуктом природного права, а не юридичного по-
    зитивізму.

Засада верховенства права за своїм змістом охоплює комплекс національ-
них інститутів, правових механізмів та процедур, які є обов’язковими для того,
аби особа мала можливість захистити свої права, свободи і законні інтереси
від сваволі з боку держави (її органів і службових осіб) та зберегти свою гід-
ність. Стандарти цього комплексу частково вироблені на міжнародному рівні в
рамках ООН, але здебільшого сформульовані статутними органами Ради Євро-
пи в їх намаганні створити єдиний європейський правопорядок. Ці стандарти
містяться у рекомендаціях Комітету міністрів РЄ, резолюціях ПАРЄ, рішеннях
Європейського суду з прав людини і вони брались до уваги при розробці нового
кримінального процесуального законодавства України.

  1. Засада верховенства права у кримінальному провадженні має інтеграль-
    ний характер. Вона фактично увібрала в себе й інші засади (законність, рів-
    ність перед законом і судом, повагу до людської гідності, доступ до правосуддя
    тощо), визначила ієрархію юридичних норм під час правозастосування (ч. 2

ст. 8 Конституції, ч. 2 ст. 9 КПК), пріоритетне завдання кримінального прова-
дження, яке в узагальненому вигляді сформульоване у ст. З Конституції України
(людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають
зміст і спрямованість держави) і конкретизоване у ст. 2 КПК.

  1. Серед національних інститутів, які є важливими і необхідними для за-
    безпечення верховенства права у сфері кримінального провадження, насампе-
    ред, необхідно назвати незалежний і справедливий суд, формування і діяльність
    якого відбувається за допомогою правових механізмів і процедур, що забез-
    печують дотримання загальновизнаних прав і свобод людини, а у випадку їх
    порушення - належний захист.

  2. Засада верховенства права, яка лежить в основі кримінального прова-
    дження, широко використовується при обґрунтуванні своїх рішень Європей-
    ським судом з прав людини. Правові позиції, сформульовані у цих рішеннях,
    мають обов’язково враховуватися судами України. В результаті тривалого і ди-
    намічного («живого») тлумачення Конвенції про захист прав людини і осново-
    положних свобод Євросуд сформулював низку правоположень, які охоплюють-
    ся верховенством права. Серед них основним є забезпечення права людини на
    справедливий суд. Це право відповідно до названої Конвенції та інтерпретації
    його Євросудом включає: а) право на гарантований доступ до суду; б) право на
    законного компетентного і безстороннього суддю; в) право викласти свою по-
    зицію в суді; г) право на ефективні засоби юридичного захисту в суді; ґ) право
    на справедливий судовий розгляд; д) право на презумпцію невинуватості у кри-
    мінальному провадженні; е) право на розумний строк розгляду справи; є) право
    на відкритий розгляд справи (за винятком обумовлених випадків).

Право на справедливий судовий розгляд справ про кримінальні правопо-
рушення, крім того, охоплює: а) право підозрюваного чи обвинуваченого бути
негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер
і причину обвинувачення (підозри) проти нього; б) мати достатньо часу і мож-
ливостей для підготовки свого захисту; в) захищати себе особисто чи користу-
ватись допомогою захисника на свій власний вибір, а в разі відсутності коштів
для оплати допомоги захисника - одержувати таку допомогу безкоштовно;
г) допитувати свідків обвинувачення або вимагати їх допиту, а також вимагати
виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинува-
чення; г) користуватись допомогою перекладача, якщо особа не розуміє мови,
якою ведеться провадження, або не розмовляє нею. Власне, перераховані поло-
ження сприйняті новим кримінальним процесуальним законодавством України,
що засвідчує дію засади верховенства права у її кримінальному провадженні.

С т а т т я 9. Законність

  1. Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, проку-
    рор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові
    особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися ви-
    мог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на

обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів
законодавства.

  1. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий
    зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримі-
    нального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті,
    що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що
    пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову
    оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуаль-
    них рішень.

  2. Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких
    стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Ко-
    дексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовува-
    тись закон, який суперечить цьому Кодексу.

  3. У разі, якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному до-
    говору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України,
    застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.

  4. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується
    з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

  5. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або
    неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосо-
    вуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною
    першою статті 7 цього Кодексу.

  1. Законність є загальноправовою засадою, яка лежить в основі всієї
    публічної діяльності. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи дер-
    жавної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах
    повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
    За своїм змістом засада законності утверджує положення, згідно з яким будь-
    яка дія (поведінка) чи рішення органів досудового розслідування, прокурора,
    слідчого судді і суду під час кримінального провадження мають вчинятись і
    ухвалюватись в суворій відповідності з вимогами Конституції України, кримі-
    нального процесуального законодавства та міжнародних правових актів, чин-
    них в Україні, які є частиною національного законодавства.

  2. Особливість дії засади законності в кримінальному провадженні поля-
    гає, насамперед, в тому, що діяльність органів досудового розслідування, про-
    курора, слідчого судді, судів всіх інстанцій та інших учасників провадження
    більше і детальніше врегульована, ніж будь-яка інша державна діяльність. До-
    тримання норм матеріального і процесуального права органами і службовими
    особами, які ведуть кримінальне провадження, є необхідною умовою досягнен-
    ня ними завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК). Важливо зазначити,
    що органи, які ведуть кримінальне провадження, для вирішення покладених
    на них завдань наділені владними повноваженнями і правом застосовувати у
    випадках та порядку, передбачених КПК, заходи забезпечення провадження, в

тому числі й запобіжні заходи, пов’язані з тимчасовим обмеженням прав і сво-
бод особи, проводити слідчі (розшукові) дії, які також пов’язані з обмеженням
конституційних прав і свобод тощо. Тому під час реалізації владних повнова-
жень органи та їх службові особи, які ведуть провадження, зобов’язані суворо
дотримуватись вимог матеріального і процесуального (формального) законів,
щоб не допустити порушення прав, свобод і законних інтересів осіб, залучених
до кримінального провадження.

Таким чином, засада законності у кримінальному провадженні зобов’язує
органи і службові особи, які його ведуть: 1) неухильно дотримуватися встанов-
леного кримінальним процесуальним законом порядку (процесуальної форми)
провадження на всіх його стадіях; 2) вчиняти процесуальні дії на визначених
законом підставах; 3) повідомляти і роз’яснювати іншим учасникам прова-
дження їхні процесуальні права і обов’язки та забезпечувати їх дотримання і
виконання; 4) обгрунтовувати свої рішення відповідними нормами матеріаль-
ного і процесуального права; 5) суворо дотримуватися підстав і порядку засто-
сування до учасників провадження заходів його забезпечення, особливо запо-
біжних заходів; 6) неухильно дотримуватись порядку збирання й закріплення
доказів, оскільки його недотримання потягне за собою їх недопустимість (див.
коментар до ст. 86 КПК).

  1. Засада законності забезпечує правильне проведення досудового розслі-
    дування, розгляд і вирішення справи про кримінальне провадження, вона є га-
    рантією захисту прав, свобод і законних інтересів потерпілого, підозрюваного,
    обвинуваченого та інших осіб, залучених до кримінального провадження, а в
    підсумку - вирішення його завдань. Нагляд за додержанням законів органами,
    які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання й досудове слідство,
    здійснює прокурор у формі процесуального керівництва досудовим розсліду-
    ванням (ч. 2 ст. 36 КПК, ст. ЗО Закону України «Про прокуратуру»).

  2. Засада законності забезпечується у кримінальному провадженні відпо-
    відними процесуальними та іншими правовими гарантіями. Насамперед, вона
    забезпечується самою побудовою провадження, оскільки в кожній наступній
    його стадії перевіряється законність та обґрунтованість дій і рішень, вчинених
    та ухвалених на попередніх стадіях, і у випадку виявлення порушень вимог
    закону уповноважені органи і службові особи вживають передбачених кримі-
    нальним процесуальним законом заходів для їх усунення.

Дотримання вимог закону під час кримінального провадження забезпечу-
ється також наданою його учасникам можливістю оскарження незаконних дій
і рішень органів і службових осіб у визначеному КПК порядку (на досудовому
провадженні - до прокурора, чи слідчого судці, суду чи апеляційного суду; в
судових стадіях - до апеляційного чи касаційного суду), в результаті чого не-
законні дії і рішення скасовуються. При цьому винні у порушенні законності
службові особи можуть бути притягнені до встановленої законом відповідаль-
ності, зокрема кримінальної (зловживання владою або службовим становищем -
ст. 364 КК, перевищення влади або службових повноважень - ст. 365 КК,

завідомо незаконні затримання, привід або арешт - ст. 371 КК, притягнення
завідомо невинного до кримінальної відповідальності - ст. 372 КК, примушу-
вання давати показання - ст. 373 КК та інші злочини проти правосуддя).

  1. Коментована стаття у ч. 2 до засади законності віднесла й обов’язок
    прокурора та інших учасників кримінального провадження з боку обвину-
    вачення всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини провадження,
    виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрю-
    ваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують
    його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття
    законних і неупереджених процесуальних рішень. В раніше чинному КПК
    України 1960 р. такий обов’язок сторони обвинувачення було визначено як
    окрему засаду - всебічне, повне й об’єктивне дослідження обставин справи
    (ст. 22). Ця засада почасти в кримінальній процесуальній доктрині ототож-
    нювалась із засадою встановлення об’єктивної істини у кримінальній справі.
    Коментований Кодекс положення про всебічність, повноту і об’єктивність
    дослідження обставин провадження не виділив в окрему засаду, а включив
    його до засади законності, доцільність чого викликає чимало застережень.
    По-перше, обов’язок спрямувати судовий розгляд на забезпечення з’ясування
    всіх обставин кримінального провадження покладено не лише на сторону
    обвинувачення, а й на головуючого у судовому засіданні (див. коментар до
    ст. 321 КПК). Так само й оцінка зібраних доказів, яка здійснюється слідчим,
    прокурором, слідчим суддею і судом, проводиться ними за своїм внутріш-
    нім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупереджено-
    му дослідженні всіх обставин кримінального провадження (див. коментар до
    ст. 94 КПК). По-друге, встановлення обставин провадження повно, всебічно
    і неупереджено - це результат дотримання засад кримінального судочинства,
    в тому числі й насамперед, засади законності. Тому варто було законодавцеві
    виділити зазначене положення ч. 2 коментованої статті як окрему засаду кри-
    мінального провадження.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   52

Схожі:

Кодекс україни Науково-практичний коментар У двох томах Том 1 За...
Одним із найважливіших напрямів роз­витку України як правової держави є охо­рона громадян та суспільства від кримі­нальних правопорушень...
України КРИМІНІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Науково-практичний...
Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Національна академія правових наук України
КОМЕНТАР
Н34 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 4-те вид., переробл та доповн. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавро-нюка....
КОДЕКС УКРАЇНИ
Тертишніков В. І. Т 35 Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-прак­тичний коментар. Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н....
До Закону України
Варфоломеєва Т. В., Гончаренко С. В. В18 Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру». Законодавство про адвокатуру...
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар...
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства про працю України. 8-те вид ання, доповн...
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар...
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства про працю України. 8-те вид ання, доповн...
За редакцією доктора юридичних наук, професора М. І. Мельника, доктора...
За підсумками V Всеукраїнського конкурсу на краще юридичне видання (2002—2003 pp.) цей Коментар відзначено другою премією у номінації...
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ Науково-практичний коментар Харків «Право» 2003...
Народ стає тоді єдиновладним, як громада, складена з багатьох одиниць; верховна влада зосереджується в руках багатьох, причому користується...
За загальною редакцією ректора Національної академії СБ України,...
Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, лист №1/11-12373 від 26 грудня 2011 р
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка