Кодекс України Науково-практичний коментар За загальною редакцією професорів В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М.Є. Шумила КИЇВ • «ЮСТІШАН»

Скачати 9.99 Mb. Назва Кодекс України Науково-практичний коментар За загальною редакцією професорів В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М.Є. Шумила КИЇВ • «ЮСТІШАН» Сторінка 3/52 Дата 23.04.2013 Розмір 9.99 Mb. Тип Кодекс bibl.com.ua > Право > Кодекс

повідні положення. Так, МВС України визначає порядок застосування електро- нного засобу контролю за поведінкою підозрюваного чи обвинуваченого, до якого обрано запобіжний захід - домашній арешт (ч. З ст. 195 КПК), Генеральна прокуратура України за погодженням з МВС, СБУ та органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, розробляє і затверджує Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань та порядок його форму- вання і ведення тощо. Однак такі нормативні акти не можуть розширювати чи звужувати зміст і обсяг повноважень владних учасників процесу, прав і свобод інших його учасників. Вони видаються виключно в межах кримінального про- цесуального законодавства і мають на меті організацію його виконання. Згідно зі ст. 57 Конституції України не вважаються чинними, а отже, не можуть застосовуватись у кримінальному провадженні ті закони та інші нормативно-правові акти, які не доведені до відома населення у встановлено- му законом порядку. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 р. задекларував правоположення, відповідно до якого «судове рішення не може грунтуватись на неоприлюднених нормативно-правових актах» (п. 7), що відповідає практиці Європейського суду з прав людини. С т а т т я 2. Завдання кримінального провадження Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспіль- ства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і су- дового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопо- рушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна право- ва процедура. Кримінальне провадження (провадження в кримінальній справі), його зміст становлять діяльність органів держави, а саме: органів дізнання, досудо- вого слідства, прокурора і суду, на які і покладаються виконання його завдань. Попри те, що ця діяльність охоплює також діяльність ще й інших учасників провадження - його суб’єктів, визначені кримінальним процесуальним законом завдання провадження в кримінальних справах покладаються саме на переліче- ні органи, оскільки держава відповідає перед людиною за свою діяльність, тоб- то діяльність своїх органів, а утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (ст. З Конституції України). До завдань кримінального провадження коментована стаття відносить насамперед захист особи, суспільства і держави від кримінальних правопору- шень. Оскільки кримінальним правопорушенням можуть бути порушені пра- ва і свободи фізичної особи, права особи юридичної (різних її організаційних форм), в результаті чого їм буде завдана шкода у різних видах її прояву, то держава в особі уповноважених нею органів зобов’язана їх захистити. Влас- не, захист від кримінальних правопорушень, пов’язаних з посяганням на жит- тя і здоров’я, особисту свободу, честь і гідність, майно, інші права та законні інтереси людини і громадянина, на майнові чи особисті немайнові (ділова ре-, путація) права та інтереси юридичних осіб всіх форм власності, а також на ін- тереси суспільства й держави і становить зміст провадження у кримінальних справах. При цьому варто наголосити на тому, що коментована стаття завдан- ням кримінального провадження визначає захист не лише інтересів фізичних і юридичних осіб, а й інтересів публічних - суспільства і держави, якщо кримі- нальне правопорушення посягало на них. Коментована стаття до завдань кримінального провадження відносить охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального прова- дження. Крім суб’єісгів, які ведуть провадження в кримінальних справах, у його сферу залучаються й інші суб’єкти (п. 25 ст. З КПК та коментар до неї). Всі вони виконують свою роль і призначення у провадженні, для чого наділяються кримі- нальним процесуальним законом правами і виконують покладені на них проце- суальні обов’язки. Забезпечення органами, які ведуть кримінальне проваджен- ня, належної реалізації їхніх прав і законних інтересів, відновлення їх у випадку порушення є наступним невід’ємним завданням кримінального провадження. Тож, якщо першим завданням кримінального провадження визначено за- хист прав і законних інтересів суб’єктів, які потерпіли від кримінального пра- вопорушення, то не менш важливим його завданням є й охорона прав, свобод і законних інтересів інших суб’єктів провадження і, насамперед, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а у випадку їх безпідставного порушення - захист шляхом відновлення в правах. Європей- ський суд з прав людини зазначив, «що основне призначення процесуальних норм - захистити обвинуваченого від будь-яких проявів зловживання владою» («Коем проти Бельгії» (2000 p.). У разі встановлення і підтвердження відпо- відним процесуальним актом (постановою про закриття кримінального про- вадження, виправдувальним вироком), що особа була необгрунтовано під- дана кримінальному переслідуванню, затримана чи взята під варту, піддана іншим заходам процесуального примусу, вона підлягає захисту за допомогою реабілітації, а порушені її особисті чи майнові права мають бути відновлені (ст. 130 КПК та коментар до неї). Завданням кримінального провадження ст. 2 КПК визначає також за- безпечення швидкого, повного й неупередженого розслідування і судового розгляду кримінальних правопорушень. Це триєдине завдання кримінального провадження забезпечує реалізацію засади (принципу) невідворотності відпо- відальності за вчинення правопорушення. Вимога швидкого досудового роз- слідування кримінального правопорушення означає, що обставини його вчи- нення, особа, яка його вчинила, а також наслідки правопорушення мають бути встановлені за допомогою кримінальних процесуальних засобів повністю ор- ганами досудового розслідування у якомога стислий строк, без невиправданої затримки, але у будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного для розслідування у формі дізнання кримінального проступку та злочину у формі досудового слідства (ст. 219 КПК та коментар до неї*). Завдання швидкого не лише досудового розслідування, а й судового роз- гляду і вирішення кримінальної справи також сприяє ефеїсгивності правового впливу, наближаючи час реалізації кримінальної відповідальності до часу вчи- нення кримінального правопорушення. Розгляд обвинувачення в суді в найко- ротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження є правом обвинуваченого. Тому провадження досудового розслідування, судовий розгляд і вирішення кримінальної справи мають бути проведені і завершені протягом розумного строку як загальної засади кримінального провадження (див. комен- тар до ст. 28 КПК). Повне й неупереджене провадження як досудового розслідування, так і судового розгляду кримінальної справи означає, що органи досудового розслі- дування зобов’язані об’єктивно, неупереджено, без необгрунтованої підозри та обвинувального ухилу встановити за допомогою зібраних у встановленій про- цесуальній формі доказів всі обставини вчиненого кримінального правопору- шення та осіб, які його вчинили (див. коментар до ст. 91 КПК). У випадку отри- мання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов’язані провести відповідну слідчу дію в повному обсязі і скла- дені при цьому процесуальні документи долучити до матеріалів справи і надати їх судові у випадку звернення до нього з обвинувальним актом, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру (див. ко- ментар до ст. 223 КПК). Обов’язок доказування всіх обставин вчиненого кри- мінального правопорушення покладається на сторону обвинувачення. Під час судового розгляду кримінальної справи головуючий суддя також зобов'язаний скеровувати розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження (див. коментар до ст. 321 КПК) та перевірки їх за допомогою на- явних у справі доказів, поданих сторонами, а також одержаних за допомогою судових дій (допитів, оглядів, проведення експертиз тощо). Неповнота судового розгляду є підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеля- ційної інстанції (див. коментар до ст. 410 КПК). Повне й неупереджене досудове розслідування і судовий розгляд кри- мінальної справи дає можливість забезпечити вирішення двоєдиного завдання кримінального провадження, а саме: 1) притягнення до кримінальної відпо- відальності кожного, хто вчинив кримінальне правопорушення, в міру своєї вини; 2) недопущення обвинувачення або засудження жодного невинуватого. Захист особи, суспільства й держави та охорона прав, свобод і законних інтересів учасників провадження, а також необхідність швидкого, повного і не- упередженого встановлення винних та всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення вимагає вжиття органами, які ведуть провадження, у вста- новлених кримінальним процесуальним законом випадках та на визначених ним підставах застосування заходів забезпечення кримінального провадження (див. коментар до ст. 131 КПК), насамперед обмежувальних заходів та заходів процесуального примусу. Завданням кримінального провадження є такий споЦ сіб дій органів, які його ведуть, щоб не допустити до жодної особи застосуй вання необгрунтованих обмежень і процесуального примусу. Кримінальний процесуальний кодекс регламентує підстави, умови і порядок застосування таких заходів. У кримінальному провадженні застосовується дозвільний тип правового регулювання, згідно з яким органам і службовим особам, які ведуть провадження, дозволено вчиняти лише ті дії, що передбачені кримінальним процесуальним Законом. У випадку безпідставного (незаконного) застосування обмежень прав, свобод та інтересів осіб, які залучаються в сферу кримінального провадження, заходів процесуального примусу такі заходи скасовуються, а винні службові особи можуть притягатись до відповідальності, зокрема кримінальної: за за- відомо незаконне затримання, привід або арешт (ст. 371 КК України); приму- шування давати показання (ст. 373 КК); зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК). Виконання завдань кримінального провадження може здійснюватись лише із застосуванням та дотриманням належної правової процедури. Належна правова процедура кримінального провадження - це встановлений криміналь- ним процесуальним законом (КПК) порядок дій органів, що ведуть проваджен- ня, та його учасників, реалізація ними своїх прав і обов’язків у визначених законом межах. Правова процедура є належною, коли вона ґрунтується на за- коні й є доступною як в інформаційному плані (ознайомлення учасників про- вадження з суттю відповідної процедури, їх правами і обов’язками під час її здійснення, результатами тощо), так і фактичному (можливість брати участь, звернутись за правовою допомогою до адвоката-захисника, спеціаліста тощо). Належна правова процедура включає в себе дотримання засад (принципів) кри- мінального провадження, процесуальних засобів і способів їх реалізації, про- цесуальних гарантій прав і свобод учасників кримінального провадження та прийняття законних, обґрунтованих і справедливих рішень. Визначені коментованою статтею завдання кримінального провадження є загальними для всіх його стадій (досудового розслідування, судового розгля- ду і вирішення справи, апеляційного і касаційного провадження, перегляду су- дових рішень у Верховному Суді України та за нововиявленими обставинами, виконання судових рішень) і порядків, зокрема особливих (розділ VI КПК), і реалізуються в комплексі вирішення завдань кожної зі стадій провадження. С т а т т я 3. Визначення основних термінів Кодексу Терміни, що їх вжито в цьому Кодексі, якщо немає окремих вказі- вок, мають таке значення: близькі родичі та члени сім’ї - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спіль- ним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі; головуючий - професійний суддя, який головує при колегіальному судовому розгляді або здійснює його одноособово; державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримі- нальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення; дізнання - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків; досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопору- шення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закрит- тям кримінального провадження або направленням до суду обвинувально- го акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; досудове слідство - форма досудового розслідування, в якій здій- снюється розслідування злочинів; закон України про кримінальну відповідальність - законодавчі акти України, які встановлюють кримінальну відповідальність (Кримі- нальний кодекс України та закон України про кримінальні проступки); керівник органу досудового розслідування - начальник Головно- го слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додер- жанням податкового законодавства, органу державних бюро розслідувань та його заступники, які діють у межах своїх повноважень; керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севасто- поля, міжрайонний прокурор, прокурор міста, району, прирівняні до них прокурори та їх заступники, які діють у межах своїх повноважень; кримінальне провадження - досудове розслідування і судове про- вадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; малолітня особа - дитина до досягнення нею чотирнадцяти років; неповнолітня особа - малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років; обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діян- ня, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, ви- сунуте в порядку, встановленому цим Кодексом; притягнення до кримінальної відповідальності — стадія кримі- нального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про

---

Схожі:

Кодекс україни Науково-практичний коментар У двох томах Том 1 За... Одним із найважливіших напрямів роз­витку України як правової держави є охо­рона громадян та суспільства від кримі­нальних правопорушень...	України КРИМІНІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Науково-практичний... Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Національна академія правових наук України
КОМЕНТАР Н34 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 4-те вид., переробл та доповн. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавро-нюка....	КОДЕКС УКРАЇНИ Тертишніков В. І. Т 35 Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-прак­тичний коментар. Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н....
До Закону України Варфоломеєва Т. В., Гончаренко С. В. В18 Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру». Законодавство про адвокатуру...	Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар... Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства про працю України. 8-те вид ання, доповн...
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар... Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства про працю України. 8-те вид ання, доповн...	За редакцією доктора юридичних наук, професора М. І. Мельника, доктора... За підсумками V Всеукраїнського конкурсу на краще юридичне видання (2002—2003 pp.) цей Коментар відзначено другою премією у номінації...
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ Науково-практичний коментар Харків «Право» 2003... Народ стає тоді єдиновладним, як громада, складена з багатьох одиниць; верховна влада зосереджується в руках багатьох, причому користується...	За загальною редакцією ректора Національної академії СБ України,... Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, лист №1/11-12373 від 26 грудня 2011 р

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання Портал навчання

---