Етап перевірки домашнього завдання
Приклади методів та прийомів
|
Опис методу або прийому
|
Тестові завдання
|
Тести. Цей методичний прийом останнім часом став надзвичайно популярним та має велику кількість варіацій. Нагадаємо основні характеристики та правила роботи з тестами.
У педагогічній практиці використовують відкриті та закриті тестові завдання. У відкритих завданнях учень сам записує коротку відповідь, у закритих він обирає відповідь з кількох запропонованих варіантів. Робота з відкритими тестами дає учням змогу виявити певну самостійність, однак вона вимагає багато часу.
Закриті тести різноманітніші. Одні з них вимагають від учнів лише пригадати вивчений матеріал, інші перевіряють його розуміння і навіть уміння розв'язувати задачі.
На кожному уроці можна використовувати тести оперативного контролю. Невеликі за розмірами (5-8 запитань), вони можуть здійснюватись у вигляді диктанту, у цьому випадку перелік відповідей на запитання записаний на дошці (у закритому тесті). Краще використовувати два варіанти запитань. Варіанти відповідей, як для кожного варіанта окремо, так і один перелік відповідей для обох варіантів. Такі тести мають навчальний характер, тому перевірити їх слід одразу ж після виконання. Учитель вибірково перевіряє роботи окремих учнів, усі інші тести обробляються учнями з допомогою взаємоперевірки. Учитель оголошує результати й аналізує помилки.
Складаючи тести, необхідно уникати таких недоліків, як одноманітність побудови, недостатня увага до творчої діяльності, вмінь та навичок учнів, нечіткість формулювання тощо. Тестове завдання має бути записане у формі, яка відповідає цілям і завданням тесту. Завдання мають бути розміщені в порядку зростання складності. Щоб уникнути списування, краще створювати два-три паралельні тести — варіанти однакової форми, змісту і важкості — шляхом перестановки та перенумерації відповідей. Умовно тестові завдання можна поділити на чотири групи за складністю.
До завдань першого рівня відносять закриті тести, які потребують вибору тільки однієї правильної відповіді.
Завдання другого рівня доцільно скласти у вигляді відкритих тестів, для відповіді на які необхідно доповнити речення відповідним терміном.
У завданнях третього рівня перевіряється знання учнями взаємозв'язків між будовою і функціями окремих органів та їх систем, уміння давати порівняльну характеристику об'єктам, явищам і процесам, встановлювати, причинно-наслідкові зв'язки. Завдання цього рівня потребують вибору учнем кількох правильних відповідей.
Виконання учнями завдань четвертого рівня складності потребує від них аналітико-синтетичних умінь для встановлення причинно-наслідкових зв'язків, умінь обґрунтовувати свою думку під час розв'язування задач прикладного характеру, проблемних та світоглядних запитань.
Обов'язковою умовою для розуміння учнем правильності виконання тестів є наявність детальних інструкцій щодо опрацювання завдань кожного рівня складності, а також оціночного апарату, з допомогою якого учень може не тільки обрати завдання відповідного рівня, але й здійснювати самооцінку власної діяльності.
Ідеальний варіант — коли тести друкуються на окремих аркушах. Одночасно з текстом завдань учні отримують бланк відповідей, на якому і працюють. Перед початком тестування учням необхідно пояснити, як побудовані тести і як їх треба виконувати. Після закінчення тестування бланки тестів готові до використання в іншому класі, а бланки відповідей обробляються.
|
Тест-рейтинг
|
Тест-рейтинг. Це один з різновидів тестів, але складніший за технологією проведення (точніше технологією підрахунків). Проте, ефективність цього методичного прийому не викликає сумнівів.
Учитель готує питання за зразком відкритого тесту, тобто учень сам повинен записати коротку відповідь на питання. Після проведення тесту підраховується кількість правильних відповідей на кожне питання. Потім це число віднімають від числа загальної кількості робіт. Таким чином, виходить «вартість» кожної відповіді. Чим більша кількість правильних відповідей, тим менше «коштує» ця відповідь. Чим менша кількість правильних відповідей, тим «дорожче» ця відповідь.
|
Поєдинок
|
Поєдинок. Клас поділений на декілька груп. Кожній групі вчитель дає окремий текст (як з пройденого матеріалу, так і новий, але зі знайомим змістом). У кінці кожного тексту поставлено проблемне питання («Чи може...», «Що відбудеться, якщо...», «Чи вірне твердження...»).
У кожній групі призначають дуелянтів, решта учнів грає роль секундантів. Суперники від кожної групи по черзі сходяться в інтелектуальному поєдинку. Один учень висловлює свою точку зору на питання, а його суперник завдає «удар у відповідь» — контраргумент. При цьому враховується уміння вести суперечку, коректність, аргументованість. У цьому поєдинку, можливо, і не буде абсолютного переможця, а буде знайдено рішення, яке влаштує обидві сторони. Секунданти рецензують поєдинок і визначають найсильнішого бійця в інтелектуальних поєдинках.
|
Пошта
|
Пошта. Кожному учню пропонується визначити свою «адресу» в класній кімнаті. Ряди парт гратимуть роль вулиць, самі парти або столи — будинків. Учні на аркушах записують питання за текстом домашнього параграфа, пишуть адресу однокласника (1-ша Зелена вулиця, будинок 3, Олені), свою зворотну адресу і з допомогою листоноші відправляють записку адресату. Адресати повинні письмово відповісти на питання. За командою вчителя гра зупиняється й оцінюються декілька «листів». Найвищу оцінку одержують ті, хто поставив цікаве питання й отримав на нього правильну відповідь.
|
Шпаргалка
|
Шпаргалка. Учням пропонується зробити шпаргалку (у три етапи) до складного або великого за обсягом тексту домашнього завдання. Цей методичний прийом прийнятний тоді, коли матеріал добре знайомий учням.
Етап 1. Скласти план тексту, використовуючи всього декілька ключових слів. Умова: на читання однієї сторінки тексту і конспектування відводить ся тільки 30 секунд. Записи, які стосуються однієї сторінки підручника, відділяються суцільною лінією.
Етап 2. Текст знову з першої сторінки. Конспект записують у формі коротких тез. На роботу з однією сторінкою тексту відводиться ,1 хвилина.
Етап 3. До шпаргалки записують питання з кожної сторінки, час роботи — 1 хвилина.
Після закінчення роботи проводиться конкурс шпаргалок (найкращі шпаргалки і питання).
|
Контроль шляхом вибору завдань
|
Контроль шляхом вибору завдань. Цей методичний прийом доречний на уроках математики, фізики, хімії. Контрольна (перевірочна) робота виконується не шляхом розв'язування запропонованих задач, а шляхом вибору тих із них, які учень, на його думку, може розв'язати. На столах розкладаються задачі (завдання) трьох рівнів складності. Кожний учень читає умови завдань і робить відмітки на картці з допомогою оцінок за такими показниками: перші п'ять завдань — найпростіші, наступні — складніші, і нарешті, останні п'ять задач — складні. В останній графі. ставиться буква «Н», якщо учень не розуміє задачі, і буква «П», якщо він розуміє завдання.
|
Інтелектуальна розминка
|
Інтелектуальна розминка. Інтелектуальна розминка — це два-три не дуже складні питання для розмірковування; основна мета такої розминки — налаштування дитини на роботу.
У географії, історії можна доручити дітям скласти вдома цікаві задачі на читання карти і з цих задач почати урок. Найбільш цікавими є задачі, які складаються методом накладення карт (тобто використовуються декілька карт атласу).
|
«Вірю — не вірю»
|
«Вірю — не вірю». Цей прийом можна використовувати на будь-якому етапі уроку. Кожне питання починається словами: «Чи вірите ви, що...» Учні повинні погодиться з цим твердженням чи ні.
|
«Так — ні»
|
«Так — ні». Це універсальна гра, яка дуже подобається дітям і залучає до активної участі в уроці.
Учитель загадує щось (природне явище, число, предмет, історичну подію, літературний персонаж та ін.). Учні намагаються знайти відповідь, ставлячи питання. На ці питання вчитель відповідає словами «так», «ні», «так і ні». Питання треба ставити так, щоб звужувати коло пошуку. Універсальність цього методичного прийому полягає в тому, що його можна використовувати і для організації відпочинку і для створення інтригуючої ситуації. Перевагами прийому є те, що він навчає систематизувати відому інформацію, зв'язувати воєдино окремі факти в загальну картину, навчає уважно слухати й аналізувати питання. Якщо питання некоректне або вчитель не може дати на нього відповідь з дидактичних міркувань, то він відмовляється від відповіді наперед обумовленим жестом. Після гри треба обов'язково обговорити питання: які з них були найвдалішими, які менш вдалими. Головне в цьому прийомі — навчити виробляти стратегію пошуку, а не закидати вчителя незліченною кількістю питань.
|
Бліц-опитування по ланцюжку
|
Бліц-опитування по ланцюжку. Перший учень ставить коротке питання другому. Другий — третьому, і так до останнього учня. Час на відповідь — кілька секунд, учитель має право зняти питання, яке не відповідає темі або недостатньо коректне. Кожний учень має право відмовитися від участі в бліц-турнірі, тому, щоб процедура не зірвалася, учитель з'ясовує наперед, хто з учнів хотів би взяти участь у цій дії.
Як варіант для перевірки домашнього завдання або на узагальнюючому уроці можна запропонувати влаштувати змагання між рядами на якийсь час, тобто яка з груп, не перериваючи ланцюжок, правильно і швидше за інших відповість на питання. При цьому треба вибрати рефері, які контролюватимуть правильність відповідей і час, за який учні впораються із завданням.
|
Впізнай мене
|
Вчитель описує окремі елементи, називаючи основні ознаки, дії, властивості, а учні повинні його назвати.
|
|