Баранівський В. Ф., Бабенко М. С. та ін.: Навчальний посібник // За загальною редакцією В. В. Ягупова

Ідеал сучасного офіцера-керівника окреслений у Кодексі честі офіцера ЗС України.

Кодекс честі офіцера ЗС України – це сукупність морально-етичних норм, які базуються на ціннісних орієнтаціях, ідеалах, світогляді офіцера і принципово регламентують його стосунки із суспільним оточенням, службову та громадську діяльність.

• 
   безпосередню організацію і проведення виховної роботи;
  
• 
   морально-психологічний стан особового складу підпорядкованих їм підрозділів;
  
• 
   морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, виконання бойових завдань, військової дисципліни правопорядку, повсякденної життєдіяльності підрозділу;
  
• 
   гуманітарну підготовку та інформаційну роботу, організацію дозвілля військовослужбовців, членів їх сімей, , їх соціальний захист, тощо.
  

• 
  планування виховної роботи з особовим складом, проведення вихідних, святкових та неробочих днів;
  
• 
  вивчення морально-бойових якостей військовослужбовців, соціально-психологічного клімату в підпорядкованих підрозділах;
  
• 
  надання допомоги командирам взводів у його поліпшенні;
  
• 
  вивчення та впровадження передового досвіду роботи з особовим складом;
  
• 
  вдосконалення форм і методів морально-психологічного забезпечення бойової підготовки;
  
• 
  виховання у військовослужбовців відданості українському народові;
  
• 
  формування в них високих морально-бойових якостей громадянина-патріота України, свідомого виконання положень Конституції, законів, військової присяги, Військових статутів;
  
• 
  організація гуманітарної підготовки, спрямованої на якісне виконання завдань бойової підготовки, підвищення боєздатності підрозділу, зміцнення єдиноначальності, поліпшення психолого-педагогічної підготовки офіцерського складу;
  
• 
  проведення занять з сержантами і офіцерами з основ педагогіки та психології, навчання їх методам і формам індивідуальної роботи в підрозділі;
  
• 
  проведення морально-психологічного забезпечення вартової служби (бойового чергування);
  
• 
  здійснення заходів щодо морально-психологічного забезпечення повсякденної діяльності особового складу; заходів щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку, профілактики правопорушень серед особового складу, згуртування військового колективу; ведення обліку злочинів, правопорушень, надзвичайних подій та дисциплінарних провинностей;
  
• 
  інформування військовослужбовців про суспільно-політичне життя;
  
• 
  надання керівникам груп та їх помічникам допомогу в проведенні занять;
  
• 
  проведення заходів морально-психологічної підтримки військовослужбовців та їх підготовки до екстремальних умов під час бойових дії, формування у них стійкості до психологічного та інформаційного впливу противника.
  

1. 
   Діагностичний компонент вміщує вивчення соціально-психологічного клімату в військових колективах, індивідуально-психічних властивостей, особливостей і рівня вихованості військовослужбовців всіх категорій, працівників ЗС України, виявлення і визначення рівня їх загальної освіти та знань, навичок, умінь, які необхідні для ефективної військово-професійної та повсякденної діяльності. На важливості цього компоненту акцентував увагу ще наш видатний співвітчизник К.Д. Ушинський, який наголошував: щоб виховувати людину у всіх відношеннях, насамперед слід знати її у всіх відношеннях.
   
2. 
   Зміст прогностичного компоненту полягає в умінні заступника командира з гуманітарних питань визначити конкретні цілі, зміст, методику виховної діяльності як особистої, так і своїх підлеглих, передбачити її результати. Ця діяльність здійснюється на основі знання рівня індивідуальної підготовленості окремих військовослужбовців, згуртованості колективів військових організмів.
   
3. 
   Проектувальний компонент передбачає створення ефективної технології виховного процесу, постійне вдосконалення методики проведення різних виховних заходів, які заступник командира з гуманітарних питань використовує у своїй діяльності. Ця діяльність від нього вимагає глибокого знання військової справи, психолого-педагогічного мислення, педагогічної спрямованості, ініціативи, творчості, володіння багатим арсеналом вмінь організації виховного процесу, насамперед його психолого-педагогічного проектування як підґрунтя передбачення кінцевого результату виховного процесу.
   
4. 
   Організаційний компонент включає визначення оптимальних шляхів реалізації вибраної технології виховного процесу та досягнення ефективного результату.
   
5. 
   Компонент практичного здійснення заходів включає діяльність заступника командира з гуманітарних питань щодо застосування конкретних виховних впливів, які узгоджені за часом і місцем з проведенням занять, планами бойової та гуманітарної підготовки, планами гуманітарних питань і зміцнення військової дисципліни. Ефективність цієї діяльності залежить від рівня сформованості у офіцерів практичних навичок і вмінь проведення різноманітних заходів, ефективності методик, які вони застосовують.
   
6. 
   Комунікативно-стимулюючий компонент пов’язаний з людським фактором, організацією комунікативної міжособистісної взаємодії. Це головний компонент в діяльності заступника командира підрозділу з гуманітарних питань. Тому зупинимось на ньому докладніше. Будь-який соціальний вплив на свідомість особового складу (чим і є виховання як організований соціальний вплив) здійснюється під час комунікативної взаємодії, ефективний результат якого залежить від комунікативності особистості.
   

7. 
   Зміст аналітично-оціночного компоненту полягає в аналізі як власних дій, так і дій військово-педагогічного колективу (офіцери, командири всіх рівнів, тощо), військових колективів, окремих військовослужбовців, виявленні в них позитивних сторін і недоліків, порівнянні отриманих результатів із запланованими. За допомогою аналітично-оціночної діяльності заступник командира підрозділу з гуманітарних питань здійснює зворотній зв’язок у своїй роботі, тобто своєчасно визначає конкретні результати виховного процесу та вносить до нього необхідні корективи. Цей компонент діяльності є досить відповідальним, і його об’єктивне здійснення свідчить про професійну майстерність організатора виховного процесу у військовій частині (підрозділі).