Баранівський В. Ф., Бабенко М. С. та ін.: Навчальний посібник // За загальною редакцією В. В. Ягупова


НазваБаранівський В. Ф., Бабенко М. С. та ін.: Навчальний посібник // За загальною редакцією В. В. Ягупова
Сторінка3/25
Дата06.04.2013
Розмір3.74 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Філософія > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

Розділ 2. ВИХОВНА РОБОТА В Збройних силах УКРАЇНИ: СИСТЕМА, СУТНІСТЬ І ЗМІСТ

Боєздатність ЗС України обумовлюється не тільки суто технічними параметрами, але й людським фактором, моральним духом, професійною підготовленістю військовослужбовців до виконання поставлених завдань. У зв’язку з цим, питання створення оптимальної системи виховної роботи, її подальшого реформування та розвитку, знайшли органічне місце в програмних засадах широкомасштабного реформування ЗС України.


2.1.  Етапи розвитку системи виховної роботи в підрозділах Збройних сил України

Процеси створення й розвитку системи виховної роботи та морально-психологічного забезпечення військ (сил) є складовою частиною процесів широкомасштабного реформування ЗС України в цілому. Відповідно до цього можна визначити такі етапи:

Перехідний етап (1991 – 1992 рр.). Це етап переходу від системи партійно-політичної роботи у військах до системи виховної роботи в ЗС України Цей етап пов’язаний із набуттям України незалежності, змінами концептуальних основ роботи з особовим складом військ: від партійного принципу керівництва ЗС до принципу „армія поза політикою і забороною діяльністю в її структурах будь-яких партій”.

І етап (1992-1996 рр.). Це період часу від створення органів виховної роботи (соціально-психологічної служби) до затвердження у січні 1996 року Державної програми будівництва та розвитку ЗС України.

На цьому етапі створені основи нормативно-правової бази виховної роботи у підрозділах:

  1. Закон України “Про Збройні Сили України” (від 06.12.1991 р.).

  2. Тимчасове положення про органи виховної й соціально-психологічної роботи в ЗС України (введено наказом Міністра оборони України № 49 від 25.09.1994 р.).

ІІ етап (1997-2000 рр.) У цей час продовжується формування нормативно-правової бази виховної роботи та морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил), а саме:

затверджена Указом Президента України від 04.09 1998 року № 981 „Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України”;

введена в дію Концепція морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) ЗС України (наказ Міністра оборони України № 142 від 05.05.1999 р.);

активізується робота всіх органів військового управління щодо створення єдиної системи морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил) на основі введеного в дію Положення про органи виховної роботи ЗС України (наказ Міністра оборони України № 226 від 18.07.2000 р.)

У цих документах:

1. Проведено аналіз зарубіжного досвіду організації морально-психологічного впливу на особовий склад військ.

2. Виявлено протиріччя, закономірності та тенденції розвитку ЗС України та морально-психологічного забезпечення їх застосування.

3. Обґрунтовано роль, завдання і перспективи розвитку органів виховної роботи на всіх рівнях військового управління.

4. Проводиться моніторинг діяльності органів виховної роботи з метою виявлення позитивних і негативних тенденцій та визначення напрямів їх подальшого функціонування.

ІІІ етап (середина 2000 року – кінець 2003 року). У цей період затверджені уточнена Державна програма реформування та розвитку ЗС України до 2005 року і програми реформування і розвитку морально-психологічного забезпечення ЗС України на період до 2005 року.

У цих документах визначалися загальні напрями, шляхи й пріоритети реформування та розвитку системи роботи з особовим складом, формування його морально-бойової та професійної компетентності до виконання завдань за призначенням. Визначено, що діяльність органів військового управління всіх рівнів повинна бути спрямована на:

– удосконалення єдиної нормативно-правової бази морально-психологічного забезпечення в масштабах держави, ЗС, інших військових формувань України;

– підвищення рівня дієвості морально-психологічного забезпечення бойової та мобілізаційної готовності військ;

– оптимізацію структури та чисельності органів виховної роботи, їх поступову трансформацію в органи морально-психологічного забезпечення;

– розробку системи морально-психологічного забезпечення сучасних технологій застосування військ (сил);

– використання нових форм та способів морально-психологічного забезпечення;

– створення матеріально-технічної бази морально-психологічного забезпечення.

ІV етап (кінець 2003 року до теперішнього часу). Цей етап пов’язаний із зверненням уваги вищим керівництвом держави на необхідність посилення розвитку гуманітарної сфери в ЗС України. Відповідно до цього видано низку документів, а саме:

    1. Розпорядження Президента України “Про заходи щодо реформування гуманітарної сфери ЗС України”;

    2. Концепція гуманітарного і соціального розвитку в ЗС України;

    3. Наказ Міністра Оборони України № 438 “Про введення посад та структурних підрозділів з гуманітарних питань у ЗС України”.

На основі цих документів головним управлінням з гуманітарних питань і соціального захисту Генерального штабу ЗС України розробляється Положення про органи з гуманітарних питань, в якому визначаються обов’язки всіх посадових осіб щодо забезпечення гуманітарного та соціального розвитку ЗС України.

Відповідно до розподілу повноважень на заступника командира роти з гуманітарних питань, офіцера-психолога військового підрозділу, насамперед, покладається організація і проведення виховної роботи з особовим складом підрозділу.

Для цього рівня військового управління підходить класичне визначення виховної діяльності, що надане О.А. Дубасенюк. Виховна робота – це взаємодія педагога-вихователя з вихованцями, яка цілеспрямована на самостановлення, саморозвиток, самовиховання особистості, яка реалізується шляхом розв’язання множини виховних завдань і забезпечує формування особистісно, соціально значущих морально-етичних цінностей, норм та правил поведінки. Саме в підрозділі, і тільки в ньому, відбувається безпосередня взаємодія керівного складу військ із особовим складом, від дій якого залежить виконання завдань за призначенням ЗС в цілому.
2.2. Сутність та особливості виховної роботи в підрозділах Збройних Сил України

Виховна робота у військових підрозділах ЗС України організується і проводиться згідно з концепцією виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України, затвердженої Указом Президента України від 4 вересня 1998 року №981/98.

Під виховною роботою розуміється система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів професійно необхідних психологічних якостей, моральної самосвідомості, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з’єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів.

Виховна робота в підрозділі ЗС України, носить системний характер, і вміщує в собі низку взаємопов’язаних, обумовлюючих один одного елементи (складові, напрями, завдання тощо).

Згідно концепції виховної роботи у ЗС України головними її складовими визначено:

-морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань;

-морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень;

- інформаційно-пропагандистське забезпечення;

- культурно-виховна і просвітницька робота;

- військово-соціальна робота.

Мета всіх цих складових єдина. І інформаційно-пропагандистське забезпечення і культурно-виховна та просвітницька робота, і військово-соціальна робота, також як і морально-психологічне забезпечення через їх специфічні форми, спрямовані на підвищення бойової і мобілізаційної готовності підрозділів, ефективності бойової підготовки, формування і розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання військової присяги, вимог законів, військових статутів, наказів командирів і начальників, виховання відданості українському народу, високих якостей громадянина-патріота, національної свідомості та духовної культури, а в кінцевому підрахунку на формування достатнього для виконання завдань за призначенням морально-психологічного стану особового складу підрозділів ЗС України.

Таким чином, системоутворюючим фактором виховної роботи в підрозділах ЗС України є його мета. Як будь-яке системне явище виховна робота в підрозділах ЗС України має певну таксономію цілей. Зазначена вище загальна мета обумовлює часткові цілі діяльності суб’єктів виховної роботи. Залежно від об’єктивних умов вони поділяються на стратегічні, тактичні та оперативні (Б.П. Бітінас, Б.Н. Наумов, Б.Т. Ліхачов). У цілому “дерево цілей” виховної роботи в підрозділі може мати вигляд такої структурної схеми:

вершина – це загальна (стратегічна) мета (формування достатнього рівня морально-психологічного стану підрозділу для виконання завдань за призначенням);

середній рівень (оперативна) – конкретизація цієї мети за зазначеними основними складовими (наприклад, інформаційно-пропагандистського забезпечення: впровадження гуманітарної політики в підрозділах ЗС України);

нижній (тактичний, повсякденний) рівень – вирішення конкретних виховних завдань за окремими напрямками (наприклад, за тим же інформаційно-пропагандистським забезпеченням: формування в особового складу високих морально-психологічних якостей, готовності до свідомого виконання положень Конституції України і законів України, Військової присяги, вимог статутів ЗС України, інших нормативно-правових актів і наказів командирів; організація гуманітарної підготовки з усіма категоріями особового складу; системне суспільно-політичне, правове та військово-технічне інформування особового складу).

Для досягнення визначених цілей та завдань виховної роботи в підрозділах ЗС України необхідно визначитися: на інституційно-організаційному рівні із структурою виховної роботи; на функціонально-діяльнісному рівні (напрями, складові, завдання виховної роботи, функції окремих її елементів, форми і методи, сили та засоби, методики, алгоритми, технології виховної роботи); на методологічному рівні – із її законами, закономірностями принципами;

Що стосується інституційно-організаційного рівня, то в підрозділі за організацію виховної роботи відповідає командир, безпосередньо її проводить заступник командира з гуманітарних питань. За ієрархію військового управління він, крім командира, підпорядковується заступнику командира військової частини. Для організації виховної роботи в частині створюється відповідне відділення з гуманітарних питань, яке надає заступникам командирів підрозділів з гуманітарних питань методичну та практичну допомогу в організації виховної роботи.

Функціонально-діяльнісний рівень буде розглянутий в окремих розділах навчального посібника. У цьому розділі зупинимось на більш загальних напрямах виховної роботи.

Одним із критеріїв виділення напрямів виховної роботи є види життєдіяльності підрозділу. Згідно нього напрямками організації виховної роботи, які доповнюють один одного визначаються такі групи:

Перша група – напрямки виховання. Виховна робота в підрозділі сама являє собою систему, але за системним підходом є елементом більш складною системи. Такими системами є система військового виховання, яка в свою чергу є елементом загальнонаціональної системи виховання громадянина України. До цієї групи відносяться: правове, військово-професійне, естетичне, фізичне, військово-патріотичне, економічне, екологічне виховання та інше. Більш детально це питання розкрито в навчальному посібнику В.В. Ягупов „Військове виховання”.

Друга група – напрями діяльності органів виховної роботи (гуманітарних питань). Згідно Положення про органи виховної роботи ЗС України напрямами діяльності заступника командира підрозділу з гуманітарних питань є:

- морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень;

- правове виховання особового складу;

- інформаційно-пропагандистське забезпечення;

- культурно-виховна і просвітницька робота;

- участь у військово-соціальній роботі;

- забезпечення особового складу технічними засобами виховної роботи, поліграфічною продукцією, іншим культурно-просвітницьким майном;

- участь у професійному доборі, підготовці та вихованні особового складу;

- методичне забезпечення діяльності суб’єктів (командирів, активу) підрозділу;

Існує третя група напрямів виховної роботи – напрямки реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України:

- створення та удосконалення нормативно-правової та методичної бази морально-психологічного забезпечення застосування та життєдіяльності Збройних Сил України;

- реформування органів виховної роботи в органи морально-психологічного забезпечення, оптимізація їх структури та чисельності;

- створення систем соціологічного супроводу військової служби та психологічного захисту військовослужбовців у мирний та воєнний час;

- створення системи управління морально-психологічного забезпечення;

- розвиток системи підготовки фахівців виховної роботи (морально-психологічного забезпечення);

- вдосконалення системи комплектування органів виховної роботи (морально-психологічного забезпечення) Збройних Сил у особливий період;

- розробка систем морально-психологічного забезпечення сучасних форм та способів застосування військ сил);

- впровадження сучасних інформаційних технологій, оснащення Збройних Сил сучасними гучномовними, радіо-, телезасобами, поліграфічним обладнанням;

- вивчення та впровадження у практику вітчизняного та зарубіжного досвіду морально-психологічного забезпечення застосування військ (сил), морально-психологічної підготовки особового складу збройних сил, військово-патріотичного виховання населення, організації соціально-правового захисту військовослужбовців, членів їх сімей.

Ця група напрямів виховної роботи більш стосується діяльності суб’єктів оперативно-тактичного і стратегічного рівнів управління.

Четверта група стосується саме складових виховної роботи, про які зазначалось вище.

Методологічною основою організації виховної роботи в підрозділах ЗС України можуть слугувати надбання теорії і практики виховання (Л.А. Аза, Ш.А. Амонашвілі, А.С. Макаренко, С.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський, І.Д. Бех, І.А. Зязюн, О.В. Киричук, О.П. Кондратюк, Г.І. Легенький, І.С. Якіманська, О.А. Дубасенюк, В.В. Серіков, В.П. Беспалько, О.В. Барабанщиков, С.С. Муцинов та ін.). Фундаментальною працею щодо організації виховної роботи в ЗС України є праця В.В. Ягупова “Військове виховання: історія, теорія та методика”, в якій визначаються його мета, сутність і зміст, специфічні принципи, компоненти на новій особистісно орієнтованій парадигмі виховання.

Щоб з’ясувати зміст виховної роботи необхідно представити її у вигляді процесу, який в просторі і часі має свою мету, завдання, виконавців, результат.

Адаптувавши позицію академіка С.У. Гончаренко, який виховну роботу визначає як цілісний процес, в якому поєднані змістова та процесуальна сторони до умов військової служби можна стверджувати, що, по-перше, змістова сторона виховної роботи характеризує сукупність виховних цілей. По-друге, процесуальна – характеризує самокерований процес педагогічної взаємодії її учасників, що включає організацію і функціонування системи виховної роботи педагога (командири, заступники з гуманітарних питань) й самовиховання особового складу, спрямованої на реалізацію виховних цілей і формування позитивного досвіду їх самовдосконалення.

З точки зору проектно-технологічного підходу в педагогіці виховну роботу в підрозділі ЗС України можна уявити в перебігу послідовних етапів створення його проекту, технології реалізації та оцінки отриманих результатів.

Сутність виховної роботи в підрозділах ЗС України, враховуючи сучасні тенденції гуманістичного спрямування виховання, полягає в якісній організації та стимулюванні психологічно і педагогічно обґрунтованої діяльності особового складу, військових колективів, в гармонійному та всебічному розвитку особистості як вихователів (військово-педагогічний колектив) так і вихованців (особовий склад), в їх комунікативній взаємодії, в формуванні мотивації постійного творчого їх самовдосконалення.

С.Г. Вершиловський з цього приводу наголошує, що “виховна діяльність потребує проникнення в онтологію буття іншої людини, інтеракцію особистостей вихователя і вихованця, взаємопроникнення їх сфер життєдіяльності”.

З психологічної точки зору процес виховання особового складу Збройних сил – це процес формування його суспільно цінних потреб та їх перетворення в стійку мотивацію вихованої поведінки, яка відповідає суспільно-значущим нормам, завданням, що покладені на той чи інший підрозділ.

Головною ознакою ефективної виховної роботи у військових формуваннях повинно бути її особистісна спрямованість. Трансформуючи думку Міністра освіти та науки В.Г. Кременя на військовий грунт метою особистісно орієнтованого гуманного виховання, повинно бути не сформувати й навіть не виховати, а знайти, підтримати, розвинути людину в людині, закласти в ній механізм самореалізації особистості.

Важливою складовою гуманістичного виховання є стимулювання розвитку суб'єктних якостей військовослужбовця, зокрема здатностей до самостійного визначення напряму своєї діяльності, до самонавчання і самовиховання, до побудови й реалізації життєвих планів, взагалі - до життєтворчості.

Прагнення людини до самовдосконалення не виникає на пустому місці, для цього у неї повинні виникнути мотиви. До основних із них належать:

- бажання бути шанованими і визнаними;

- прагнення “повної свободи духовного життя і розвитку”

- усвідомлення необхідності служити народу.

З цього приводу доречна думка Івана Огієнко про те, що: “Служити починаємо окремим людям, як своїм ближнім і доходимо до найбільшого, до народу”.

Особливість виховної роботи у військових підрозділах полягає в тому, що її організація обумовлена з однієї сторони цілями та інтересами військової служби, а з іншої – формуванням громадянина України, збагаченого загальнолюдськими цінностями.

Тому ведучи мову про самовдосконалення особистості військовослужбовця ми насамперед маємо на увазі вдосконалення його моральних якостей як громадянина, захисника Вітчизни поряд з удосконаленням військово-професійної компетентності. Важко не погодитися з твердженням сучасних науковців І.Д. Звєрєвої, Л.Т Коваль та П.Д. Фролова про те, що “...регулюючи поведінку людей у всіх сферах суспільного життя, моральність служить основою вихованості, її найсуттєвішим показником. Моральна основа – це той стрижень, на який повинні нанизуватися будь-які прояви людської життєдіяльності” Моральність – це стрижень у наступності поколінь, це принципи, що залишаються стабільними упродовж існування людини, що визначають характер способу життя, взаємовідносин людей у суспільстві.

Отже, виховна робота в підрозділах ЗС України – важливий напрям діяльності командирів, спрямований на вирішення завдань гуманітарного та соціального розвитку ЗС України через створення сприятливого виховного середовища у військових підрозділах на основі гуманних відносин, поваги до особистості кожного військовослужбовця.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

Схожі:

ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА Навчальний посібник За загальною редакцією професора Пастухова В. П
Кримського економічного університету КНЕУ; М. Ю. НАУМ доцент Прикарпатського державного
ВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС Навчальний...
В55 Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В. Г Кременя. Авторський колектив: М. Ф. Степко,...
Збірник наукових праць (навчальний посібник) За загальною редакцією...
Рецензенти: доктор філософських наук, професор Ю. С. Вілков; доктор філософських наук, професор В. В. Остроухов; кандидат філософських...
Ботаніка Водорості та гриби Навчальний посібник (під редакцією І. Ю. Костікова та В. В. Джаган)
Костіков І. Ю., Джаган В. В., Демченко Е. М., Бойко О. А., Бойко В. Р., Романенко П. О
КОНФЛ І КТОЛОГ І Я Навчальний посібник
Конфліктологія: Навчальний посібник. Авт. Зінчина О. Б. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 164 с
КУРС ЛЕКЦІЙ ЗА ЗАГАЛЬНОЮ ТА ГАЛУЗЕВОЮ СКЛАДОВИМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ...
У курсі лекцій із загальної та галузевої складових у стислій формі висвітлюються питання державного управління і місцевого самоврядування,...
Кодекс України Науково-практичний коментар За загальною редакцією...
Кудінов С. О. гл. 41; Легких К. В. гл. 32; Лобойко Л. М. гл. 7, 8, 37,38; Міщенко
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
Сергієнко В. В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко − Кременчук : Кременчуцький національний...
УДК 37. 03. 6-057. 36: 355 (477) М
За загальною редакцією помічника Міністра оборони України, старшого наукового співробітника, кандидата військових наук, генерал-майора...
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка