Баранівський В. Ф., Бабенко М. С. та ін.: Навчальний посібник // За загальною редакцією В. В. Ягупова


НазваБаранівський В. Ф., Бабенко М. С. та ін.: Навчальний посібник // За загальною редакцією В. В. Ягупова
Сторінка14/25
Дата06.04.2013
Розмір3.74 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Філософія > Документи
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   25

Ранжування відповідей респондентів

Відповіді

Бали

“так”

3

“думаю, що так”

2

“не можу визначитись”

1

“ні”

0


Далі підраховується загальна сума балів кожного випробуваного за формулою 8.3.
(8.3)
Потім визначається середньоарифметична сума балів за формулою 8.4.

(8.4)

де: Qср – середньоарифметична сума балів;

Q1, Q2, Qn-1, Qn – кількість балів, набраних кожним респондентом

n – загальна кількість випробуваних.

Полярність відповідей визначається за такою шкалою:

Qср =75÷46 – позитивна;

Qср =45÷16 – значно позитивна;

Qср =15÷(-14) – невизначена;

Qср =(-15)÷(-44) – значно негативна;

Qср =(-45)÷(-75) –негативна.

Відповідно до такої полярності визначається коефіцієнт морально-психологічної рівноваги (R) за формулою 8.5.

(8.5)

Причому морально-психологічний стан особового складу буде:

  1. Здоровим при 1R 0,61

  2. Задовільним при 0,6R 0,21

  3. Критичним при 0,2R (-0,19)

  4. Деструктивним при (-0,2)R (-0,6)

  5. Нездоровим при (-0,61)R (-1).

М.Й. Варій пропонує наступний аналіз рівнів МПС:

Здоровий МПС забезпечує цілковиту й повну готовність особового складу до виконання завдань у мирний час і особливих умовах. Він характеризується високою впевненістю в успіх справи, у зброї, товаришах, командирах, в самому собі; високими інтелектуальними якостями військовослужбовців (мобільність, винахідливість, ініціативність, оперативність мислення); змобілізованістю всіх психічних функцій, що забезпечують повне застосування знань, досвіду, майстерності; швидкістю перебігу психічних процесів; найбільш високою стійкістю, яку не можуть побороти будь-які ситуаційні психологічні впливи; високою бойовою активністю тощо. Таким чином, морально-психологічна готовність знаходиться на максимально можливому рівні.

Задовільний МПС. Такий особовий склад характеризується здатністю виконувати поставлені командуванням завдання на основі усвідомлення і вірного розуміння політики держави та її керівництва, відданості народові; середнім рівнем морально-психологічної готовності, стійкості і надійності. Але, у певної частини особового складу можуть бути сумніви на рівні підсвідомості, які більше чітко і виразно можуть проявитися у небезпечних ситуаціях, особливо пов’язаних із загрозою для життя. У мирний час у таких військових підрозділах грубі порушення військової дисципліни поодинокі, їм дається відповідна негативна оцінка як з боку командування, так і з боку особового складу, зв’язки та відносини особового складу опосередковуються завданнями, цілями і цінностями військової діяльності, її засобами, умовами, способами виконання і т. ін. В особливих умовах такий особовий склад зберігає морально-психологічну стійкість, зібраність, організованість, що виражається у бойовій активності, емоційному підйомі, інтелектуальних, фізичних і психологічних зусиллях, які опосередковуються соціальною, моральною сутністю військовослужбовців і залежить від їх моральної зрілості, ціннісних орієнтацій і громадської свідомості. Задовільний МПС забезпечує в цілому готовність особового складу до виконання завдань військової діяльності у мирний час і особливий період.

Критичний МПС особового складу відображає його низьку соціальну зрілість і ефективність військової діяльності, а також рівень сформованості морально-психологічних якостей.

Критичний МПС забезпечує дуже низьку готовність особового складу до виконання різних завдань військової діяльності в мирний час та особливий період, він має тенденцію до зміни в кращу сторону. Такий стан, як правило не задовольняє командування.

Деструктивний МПС особового складу характеризує його як соціально неоднорідний, малоефективний у військовій діяльності. Його соціальна зрілість дуже низька, а морально-психологічні параметри мають нестійку, негативну полярність, що призводить до парних, групових та міжгрупових конфліктів, які виникають в наслідок розбіжностей поглядів, ідей, переконань. Фактично такий особовий склад не готовий до бойових дій.

Нездоровий МПС характеризує соціально незрілий особовий склад, який зовсім неефективний у військовій діяльності, є асоціальною людською спільнотою з глибокими протиріччями, що призводять до тривалих парних, групових та загальних конфліктів з високим і помірним емоційним напруженням, з афективною нестриманістю і потрясіннями. Нездоровий МПС не забезпечує готовність особового складу до виконання завдань військової діяльності у мирний час та особливий період.

8.2.4 Методика оцінки морально-психологічного стану особового складу військового підрозділу (взводу, роти) у воєнний час (за М.Й. Варійом)
Дана методика розрахована на опитування всього особового складу взводу, роти, або за науково обґрунтованою вибіркою. Кожному твердженню (таблиця 8.5) дається відповідна кількість балів за таблицею 8.6:

Таблиця 8.5

Показники оцінювання морально-психологічного стану

в особливий період

Так

Думаю, що так (переважно так)

Не можу

визначитись

Ні


Характеристики






1

2

3

4

5













1. Ви підготовлені до ведення бойових дій?













2. Ви воюєте за свою Вітчизну, свій народ?













3. Ви настроєні на рішучу боротьбу з ворогом?













4. Ви маєте ненавість до противника?













5. Ви вірите у керівництво держави?













6. Ви вірите у командування Збройними Силами, корпусом, військової частини?













7. Ви вірите у своїх безпосередніх командирів?













8. Вас задовольняє бойова техніка і зброя, яка є в нашій армії?













9. Вас задовольняє забезпечення Вашого підрозділу зброєю, боєприпасами, техні-кою та іншим, що необхідно для боротьби з ворогом?













10. У цьому підрозділі Ви почуваєте себе добре і впевнено?













11. У Вашому підрозділі немає дисципліни і статутного порядку?













12. У Вашому підрозділі багато дезертирів?













13. У Вашому підрозділі не вірять у перемогу над ворогом?













14. Ви не хочете воювати?













15. Ви не знаєте, навіщо Вам треба вбивати солдатів противника?













16. У Вас часто виникають думки, що війну нав’язали ті, хто править державою?













17. Вас постійно мучить страх, що Ви будете вбиті?













18. Ви проклинаєте тих, хто послав Вас на війну?













19. У своєму підрозділі Ви постійно чуєте розмови поміж воїнів, що ворога перемогти неможливо?













20. Ви не вірите, що воюєте за свою сім’ю, своїх рідних, свою землю, свій народ?













21. Воїни Вашого підрозділу дуже згуртовані?













22. У Вашому підрозділі завжди високий рівень виконавчої дисципліни?













23. Чи відчуваєте Ви, що воїни Вашого підрозділу діють за принципом: “Один за всіх, всі за одного!”













24. Якщо виникає в бою ситуація, що Ви можете врятувати життя своїм бойовим товаришам, то чи будете Ви це робити, не зважаючи на ризик бути вбитим?













25. Україна є для Вас, як кажуть, священною землею?













26. Ви вірите у заклики командирів, якщо потрібно в бою виконати поставлене завдання, то це слід зробити навіть ціною життя?













27. На Вашу думку, народ позитивно ставиться до мети цієї війни?













28. Вам знайоме почуття обов’язку за долю Батьківщини?













29. Незалежність і свобода України – для Вас найвища цінність?













30. Ви здатні знищити ворога?













31. Між офіцерами і солдатами Вашого підрозділу мають місце часті конфлікти?













32. Ви не вірите, що у випадку Вашої загибелі Ваша сім’я буде соціально захищеною?













33. Ви постійно відчуваєте якусь внутрішню тривогу?













34. Стан справ у місці дислокації підрозділу викликає у Вас почуття безвихідності і розпачу?













35. Ви не хочете ні за кого воювати?













36. У Вас з’являється бажання здатися в полон?













37. У Вас часто з’являється бажання самовільно втекти у тил?













38. Ви будь-що хочете уникнути участі у спеціальних діях?













39. Ви прийшли б на допомогу товаришам в критичну хвилину?













40. Чи є для Вас цінністю те, за що Ви воюєте?

Таблиця 8.6
Ранжування відповідей респондентів

“так”

3

“думаю, що так”

2

“не можу визначитись”

1

“ні”

0



Після опитування підраховується загальна сума балів кожного випробуваного за формулою 8.6.

(8.6)

А потім визначається середньоарифметична сума балів за формулою 8.7:

(8.7)

де: Qср – середньоарифметична сума балів;

Q1, Q2, Qn-1, Qn - кількість балів, набраних кожним випробуваним

n – загальна кількість випробуваних.

Тоді полярність буде:

      1. Позитивною при Qср =60÷37;

      2. Значно позитивною при Qср =36÷13;

      3. Невизначеною при Qср =12÷(-11);

      4. Значно негативною при Qср =(-12)÷(-11);

      5. Негативною при Qср =(-37)÷(-60).

Відповідно до такої полярності, можна визначити коефіцієнт морально-психологічної рівноваги (R) за формулою 8.8.

(8.8)

При чому морально-психологічний стан особового складу буде:

  1. Здоровим при 1R 0,61

  2. Задовільним при 0,6R 0,21

  3. Критичним при 0,2R (-0,2)

  4. Деструктивним при (-0,21)R (-0,6)

  5. Нездоровим при (-0,61)R (-1).

Таким чином, процес вивчення, оцінювання та аналізу морально-психологічного стану особового складу потребує спеціальної підготовки, чітких знань щодо організації та проведення заходів гуманітарного та соціального забезпечення, виховної роботи в підрозділі, практичних навичок з соціальної та військової психології, соціології, педагогіки, права, тощо.

Головною посадовою особою підрозділу, на яку покладається оцінювання та аналіз МПС особового складу, є заступник командира підрозділу з гуманітарних питань.


Розділ 9. ІНДИВІДУАЛЬНО-ВИХОВНА РОБОТА З ОСОБОВИМ СКЛАДОМ: СУТНІСТЬ, МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ
Розвиток науково-технічного прогресу, озброєння армії сучасною технікою та зброєю, пов’язані з цим великі психологічні навантаження, які відчуває особовий склад, вимагають індивідуалізації навчально-виховного процесу в ЗС України.

Отже, одним із чинників успіху виконання службових завдань особовим складом є вміння командирів враховувати індивідуальні особливості військовослужбовців, вибирати відповідні форми, методи та прийоми впливу на них. Для успішного здійснення індивідуально-виховної роботи кожен керівник незалежно від посади чи військового звання має оволодіти її теорією і практикою.

У розділі розглядається сутність і методика організації індивідуально-виховної роботи.


9.1. Сутність і зміст індивідуально-виховної роботи в сучасних Збройних Силах України

Вишкіл і виховання воїнів до виконання навчально-бойових завдань процес дуже складний. У ньому не має прийомів і методів роботи, які б в усіх випадках однаково впливали на людей. Тому формування військового колективу не можливе без виховного впливу на конкретну особистість з урахуванням всіх її індивідуальних особливостей. Це є один з найважливіших принципів навчання і виховання.

Отже, найбільш дієвим засобом успішної підготовки військовослужбовців до виконання службових обов’язків, бойових завдань є індивідуально-виховна робота.

Вимоги і зміст індивідуально-виховної роботи з військовослужбовцями визначені в керівних документах, таких як: Конституція України, Воєнна доктрина України, Укази Президента України та Постанови Кабінету Міністрів України, Концепція виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України, Концепція гуманітарного й соціального розвитку у ЗС України, Статути ЗС України, накази та директиви Міністра оборони України, відповідних командувачів (командирів), тощо.

На сьогодні існує значна кількість визначень індивідуально-виховної роботи, які сформульовані в працях Бабенка М.С. Литвиновського Є.Ю., Ротаня М.П., Ягупова В.В. Узагальнюючи їх погляди можна стверджувати, що сутність індивідуально-виховної роботи полягає в систематичному, цілеспрямованому, узгодженому педагогічному впливі на свідомість, почуття й поведінку конкретної особистості з урахуванням її вікових, соціальних, психологічних та інших особливостей; умов служби, побуту і відпочинку в інтересах всебічного розвитку і підготовки військовослужбовця до успішного виконання військового обов’язку.

Метою індивідуально-виховної роботи є формування у воїнів усвідомленого ставлення до військової служби, спрямувань зусилля кожного військовослужбовця на підтримання високої бойової і мобілізаційної готовності, розвиток якостей особистості, необхідних для сумлінного виконання службового обов’язку на основі глибокого і всебічного вивчення його особистості (здібностей, особливостей перебігу нервово-психічних процесів, психічних утворень, рис темпераменту, характеру, рівня розвитку емоційно-вольових якостей протягом всієї служби). Цей процес носить плановий, із заздалегідь визначеними орієнтирами, характер.

Зміст індивідуально-виховної роботи визначається її завданнями, такими як: глибоке і всебічне вивчення життєвого досвіду, індивідуальних психологічних особливостей особистості військовослужбовця; оцінка ступеня їх розвитку; визначення та оцінка результатів службової діяльності воїна; підняття рівня професійних навичок командного складу, озброєння його сучасними методами управління підлеглими; визначення і застосування форм, методів і способів індивідуально-виховного впливу на свідомість військовослужбовців; охоплення повсякденним, систематичним і цілеспрямованим виховним впливом усіх офіцерів, прапорщиків (мічманів), сержантів, старшин, солдатів і матросів; формування необхідних для службової діяльності соціально-психологічних якостей воїнів, ціннісно-мативаційних основ їх діяльності, установок на досягнення конкретних результатів; попередження на підставі знання індивідуальних особливостей військовослужбовців негативних вчинків, порушень військової дисципліни; найбільш доцільне військово-професійне використання військовослужбовців за фахом, який відповідає їх можливостям та здібностям; надання допомоги під час адаптації воїнів до різноманітних видів навчально-бойової діяльності, умов військової служби, зняття стресових станів, психологічного розвантаження після виконання навчально-бойових завдань; організація ефективного виховного впливу військового колективу на особистість кожного воїна.

Індивідуально-виховна робота являє собою складне, системне військово-соціальне явище. Система індивідуально-виховної роботи включає: засоби, об’єкти, суб’єкти (сили), технології, форми й методи індивідуально-виховної роботи

Засоби індивідуально-виховної роботи включають: технічні засоби виховання; аудіо та відеозаписи; засоби масової інформації; художню наукову та службову літературу; дії вихователя; анкети; тести; опитувальні листи; листи батьків, керівників навчальних закладів та місць роботи до призову в ЗС України; документи з особової справи військовослужбовця; вербальна (словесна) комунікація; результати діяльності військовослужбовця; усні питання (закриті, відкриті, риторичні, переломні, для обмірковування); обмін думками між військовослужбовцями стосовно об’єкта індивідуально-виховної роботи.

Суб’єкти індивідуально-виховної роботи – це особи, які її здійснюють. До них відносяться командири, начальники, офіцери структур з гуманітарних питань, актив підрозділу.

Об’єктами є усі ті особи з якими проводиться індивідуально-виховна робота. Це військовослужбовці, військовозобов’язані, члени сімей військовослужбовців.

Індивідуально-виховна робота представляє собою діяльнісний процес, який здійснюється за певною технологією. Вона включає послідовність таких дій: визначення мети і завдань; планування; визначення хто і з ким індивідуально працює; навчання практиці індивідуально-виховної роботи; вивчення і врахування індивідуальних особливостей військовослужбовців; вибір найбільш ефективних форм, методів і засобів впливу; організацію оперативної інформації про настрої, інтереси, запити особового складу; аналіз, узагальнення передового досвіду, контроль і корекцію плану.

Важливим елементом системи індивідуально-виховної роботи є її форми. „форма є зовнішнє вираження, організація внутрішнього змісту”. Формами індивідуально-виховної роботи є: індивідуальна бесіда, індивідуальна допомога, індивідуальне завдання та доручення, індивідуальний контроль.

Метод за філософським розумінням – це шлях до мети. У індивідуально-виховній роботі використовуються наступні групи методів: а) вивчення особистості: анкетування, тестування, узагальнення незалежних характеристик, соціометрія, вивчення та аналіз документів, спостереження, діагностична бесіда, експеримент, аналіз результатів діяльності, листування, графологічний, хіромантичний, нумерологічний, астрологічний, кінестетичний, біоритмічний; б) індивідуально-виховного впливу: переконання, навіювання, особистий приклад, показ, тренування, заохочення, стимулювання, примушення, змагання, самовиховання, привчання.

В основі функціонування будь-якої системи є його принципи. Принципи – це корінні, ґрунтовні, вихідні положення, дотримання яких обов’язкове. Досвід військової служби свідчить про те , що при проведенні індивідуально – виховної роботи необхідно дотримуватись таких принципів: повсякденна увага до кожного військовослужбовця в поєднанні з високою вимогливістю і турботою про його життя, побут, відпочинок; зв’язок процесу виховання підлеглого з життям держави, завданнями, що виконує військовий колектив; єдність індивідуального і колективного впливу на особистість воїна; дотримання почуття міри в критиці недоліків воїна та опора на його позитивні якості; конкретність, спрямованість на певного військовослужбовця; цілеспрямованість в досягненні визначених завдань виховання; оперативність, необхідність проведення виховної роботи в будь-яких умовах, швидке реагування на поведінку воїна в різноманітних ситуаціях; плановість, заздалегідь продумана система індивідуального впливу на кожного військовослужбовця.

Таким чином, індивідуально-виховна робота являє собою складний процес взаємодії об’єкта й суб’єкта, який вимагає сумлінної підготовки вихователя. Вихователь має знати основи психології та педагогіки бути взірцем у виконанні службових обов’язків і, звичайно, володіти методикою проведення індивідуально-виховної роботи.


9.2. Методика індивідуально-виховної роботи

Методика індивідуально-виховної роботи – це сукупність форм, методів й порядок їх застосування. Методика кожного суб’єкта індивідуально-виховної роботи можуть різнитися, бути авторськими, але ж їх обов’язковими діями повинні бути такі:

а) вивчення військовослужбовця з метою визначення найбільш ефективних форм та методів впливу на нього;

б) планування, організація та проведення заходів індивідуально-виховної роботи;

в)контроль та оцінка досягнутого результату роботи.

Досвід організації і проведення індивідуально-виховної роботи свідчить, що її результативність насамперед залежить від якісного індивідуального вивчення об’єкта впливу.

Вивчення особистості військовослужбовця триває протягом всієї служби. Його організація залежить від особливостей людини, реального стану справ, методичної підготовленості командира, має свої різновиди.

У процесі вивчення особистості існує чотири етапи, на кожному з яких реалізуються певні методики дослідження особистості: початковий – вивчення та аналіз документів, спостереження; діагностичний – діагностична бесіда, листування з батьками, керівниками колективу в якому працював, навчався або проходив службу військовослужбовець; дослідницький – експеримент, анкетування, тестування; узагальнюючий – узагальнення незалежних характеристик, аналіз результатів діяльності.


Рис 9.1. Процес вивчення особистості військовослужбовця

До колективних методів вивчення особистості відносяться анкетування, тестування, узагальнення незалежних характеристик, соціометрія. Колективні методи дозволяють отримати інформацію стосовно окремої людини за допомогою групи військовослужбовців, яка її оточує, або знаходиться в постійному з нею контакті.

Індивідуальні методи поділяються на традиційні та нетрадиційні. До традиційних методів відносяться: вивчення та аналіз документів військовослужбовця; спостереження; діагностична бесіда; анкетування; тестування; експеримент; аналіз результатів діяльності.

Основу нетрадиційних методів складають народні прикмети та узагальнені за часом певні спостереження, які останнім часом виокремлюються в окремі наукові дисципліни. До них відносяться: графологія – визначення особливостей за почерком, хіромантія – аналіз ліній на долонях; нумерологія – математичне обчислювання певних дат; астрологія – прогнозування характеру за народженням; кінеститичний – наука руху; біоритміка – визначення особливостей поведінки людини за трьома біоритмами – емоційним, фізичним, та інтелектуальним.

За отриманими результатами вивчення особистості визначається її соціальна спрямованість, прогнозується морально-психологічний стан та реальні здатності людини, плануються першочергові та перспективні цілі в проведенні індивідуального впливу.

Безпосередній індивідуальний вплив на свідомість військовослужбовця проводиться з метою формування у нього певних, необхідних для службово-бойової діяльності, якостей. Графічно він поданий на рис. 9.2 так:

Рис. 9.2. Індивідуальний вплив на військовослужбовця
Процес індивідуального впливу повинен характеризуватись своєю систематичністю та послідовністю, реалізовуватись при проведенні будь-яких заходів, при цьому використовуються такі форми індивідуального впливу: індивідуальна бесіда, індивідуальна допомога, індивідуальний контроль, індивідуальне завдання та доручення.

Ці форми, в свою чергу, реалізуються за допомогою таких методів виховної роботи: переконання, особистий приклад, навіювання, стимулювання, заохочення, примус, тренування, змагання, самовиховання, привчання та ін.

Результат індивідуально-виховної роботи (рис. 9.3)визначається за індивідуальними та колективними показниками. Перші свідчать про досягнення військовослужбовця у службово-бойовій діяльності, такими як: оцінка службово-бойової діяльності, оцінка дисциплінованості, рівень військової майстерності, спрямованість та соціальна активність особистості, Колективні показники конкретизують результат діяльності особистості в колективі, що суттєво впливає на загальні показники службово-бойової діяльності підрозділу (рівень згуртованості колективу, наявність ідейних орієнтирів та традицій, моральний клімат в підрозділі).

Графічно це можна зобразити так:

Рис. 9.3. Результат індивідуально-виховної роботи
Не менш важливим питанням організації індивідуально-виховної роботи є облік її результатів. Такий облік ведеться в особовій справі військовослужбовця, педагогічних щоденниках командирів.

Таким чином, можна зробити такі висновки: по-перше, індивідуально-виховна робота системне явище; по-друге, технологією функціонування цієї системи є послідовність дій командирів (суб’єктів) цієї діяльності з використанням певних її методів в форм; по-третє, кожен етап реалізації компонентів системи індивідуально-виховної роботи має свої особливості; по-четверте, її результати обов’язково повинні обліковуватись з визначенням та плануванням подальшої дії суб’єкта виховного впливу.


1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   25

Схожі:

ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА Навчальний посібник За загальною редакцією професора Пастухова В. П
Кримського економічного університету КНЕУ; М. Ю. НАУМ доцент Прикарпатського державного
ВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС Навчальний...
В55 Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В. Г Кременя. Авторський колектив: М. Ф. Степко,...
Збірник наукових праць (навчальний посібник) За загальною редакцією...
Рецензенти: доктор філософських наук, професор Ю. С. Вілков; доктор філософських наук, професор В. В. Остроухов; кандидат філософських...
Ботаніка Водорості та гриби Навчальний посібник (під редакцією І. Ю. Костікова та В. В. Джаган)
Костіков І. Ю., Джаган В. В., Демченко Е. М., Бойко О. А., Бойко В. Р., Романенко П. О
КОНФЛ І КТОЛОГ І Я Навчальний посібник
Конфліктологія: Навчальний посібник. Авт. Зінчина О. Б. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 164 с
КУРС ЛЕКЦІЙ ЗА ЗАГАЛЬНОЮ ТА ГАЛУЗЕВОЮ СКЛАДОВИМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ...
У курсі лекцій із загальної та галузевої складових у стислій формі висвітлюються питання державного управління і місцевого самоврядування,...
Кодекс України Науково-практичний коментар За загальною редакцією...
Кудінов С. О. гл. 41; Легких К. В. гл. 32; Лобойко Л. М. гл. 7, 8, 37,38; Міщенко
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
Сергієнко В. В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко − Кременчук : Кременчуцький національний...
УДК 37. 03. 6-057. 36: 355 (477) М
За загальною редакцією помічника Міністра оборони України, старшого наукового співробітника, кандидата військових наук, генерал-майора...
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка