ДНЗ «Димитровський професійний гірничий ліцей» Підготувала і провела майстер виробничого навчання
|
|
Скачати 165.27 Kb.
|
Міністерство освіти і науки, молоді і спорту УкраїниГоловне управління освіти і наукиДонецької обласної державної адміністраціїДНЗ «Димитровський професійний гірничий ліцей»    Підготувала і провела майстер виробничого навчання першої категорії, керівник фольклорного ансамблю «Червона калина» Клімова Т. В.  м. Димитров 2012 рік Клімова Т. В. – майстер виробничого навчання І категорії, керівник ансамблю «Червона калина» Фестиваль народної пісні „Пісня моя, солов’їна. Українські вечорниці. Методична розробка сценарію «Фестиваль народної пісні «Пісня моя солов’їна», українські вечорниці. Виховний захід рекомендується для учнів 1-3 курсів учнів та інженерно-педагогічних працівників закладів ПТНЗ та шкіл. Методична розробка може бути використана в запропонованому вигляді, а також змінюватися в залежності від репертуару пісень, які будуть виконувати учні. Українські вечорниці або ж фестиваль народної пісні був проведений у ліцеї та сподобався усім учням та інженерно-педагогічним працівникам ліцею. Пропонується всім, хто не байдужий до народних пісень, звичаїв, хто любить українську мову, українську пісню провести таке свято в своїх навчальних закладах. Окрім пісень на вечорницях проводяться ігри, конкурси та пригощають всіх учасників і глядачів смачними вареничками, які приготовляють учні під керівництвом майстрів виробничого навчання. На вечорниці запрошують працівників ліцею, учнів ліцею та шкіл, випускників, батьків учнів ліцею. Сценарій «Фестиваль народної пісні «Пісня моя солов’їна», українські вечорниці. (Зал святково прикрашений, на стінах, сцені вишиті рушники і вінки, квіти. Лунає весела українська пісня. За столом сидить тітка Василина (майстер в/н, керівник фольклорного ансамблю «Червона калина Клімова Т. В.. В цій ролі може бути майстер в/н, класний керівник, учениця. Виходить на сцену ведуча учениця групи (учасниця фольклорного ансамблю «Червона калина»). Ведуча. 1. Щедра українська земля, Щедра колоссям пшениці золотої, Щедра садами своїми квітучими, Щедра звичаями своїх дідів та батьків, А вже талантами своїми на весь мир прославилась! Всіх, хто любить співати, веселитися, Просимо до нас приєднатися, Жде тітка Василина всіх друзів на своєму подвір’ї. (Після слів ведучої тітка Василина встає і звертається до залу). Тітка Василина. Добрий день, шановні друзi! Доброго Вам здоров’я! Сьогоднi день, немов велике свято. Про пiсню мову поведемо, Гостей до нас прийшло багато, низький уклiн вам щиро шлемо! Ласкаво просимо, ласкаво, Вас любi гостi, дiти, вчителi. Ми дуже хочемо, завжди ми хочемо. Щоб було радiсно вам в душi! Я вiтаю вас, любі мої, на святi народної піснi “Пiсня моя солов’їна”. Україно моя, золоті твої поля, Небо ніжно-голубе, що під ним усе цвіте. Яблуневі сади і смерекові ліси, Ніжна пісня солов`я - рідна матінка Земля. Сьогодні ми розпочинаємо фестиваль української пiснi і наші українські вечорниці. Любі друзі, сьогодні на вас чекають пісні та жарти, ігри та конкури, а ще, смачні наші українські варенички, які приготували учні першого курсу групи кухарів № 2, під керівництвом майстрів виробничого навчання Воронежської Алли Миколаївни та Грядунової Олени Юріївни! Тож сідайте зручніше та слухайте..., про рідну мову солов’їну, про пісню нашу журавлину, про нашу неньку Україну. Тітка Василина та ведуча вечора (учасниця фольклорного ансамблю «Червона калина») 1. Україна! Країна смутку i краси. Радощiв i печалі! Українська пісня це доля‚ українського народу, це його сила, це його слава! (співають пісню «Моя Україна») 1. Золотавий вечiр, але тихi верби Солов’їна пiсня, ллється в далині Підбревлива рiчка мiж гаями в’ється, Все це Україна все це я i ти. Моя Україна, червона калина Журба журавлина - це земля моя. 2. Мрiється тут легко під піснi сопiлки, Доле моя, доле, щастя принеси Щоб моя родина та вся Україна В силі та єднанні довіку жили. Моя Україна, червона калина Журба журавлина - це земля моя Моя Україна, червона калина Надiя єдина, це любов моя. (Далі читають вірш «Країна моя Україна») Мої нескінченні дороги Сплелися, мов доля моя, Я знову вернув до порога, Де батьківська рідна земля. Країно моя — Україно, Ще пращурів пам'ять жива, Знайома тут кожна стежина, І сонце мене зігріва. Хай пісня твоя, Україно, Злітає, як птах у блакить, А мова твоя солов'їна У кожній оселі звучить. Піду у садочок вишневий, Послухаю спів солов'я, Там ранок зустріну рожевий, Тобі я вклонюся, земля. Ф. Пантов Вірш „Ой, ти ненька, Україна» ” виконує учениця групи №7 Колосова Владислава. ОЙ ТИ, НЕНЬКА-УКРАЇНА. Ой ти, ненька-Україна, Я тебе кохаю, В свiтi кращої країни Я не знаю. Чорне море, степ широкий, Зеленi Карпати, I пiд небом синьооким Стежина до хати. Ой ти, сонечко ласкаве, Свiти Українi, Бiльше щастя, бiльше слави Для дочок i синiв. Вони вчора, позавчора На Днiпрi i в полi Через працю, через горе Добувались волi. Ой тому сьогоднi треба Нам i нашим дiтям Пiд блакитним мирним небом За неньку радiти. Прикрашати, пестувати I мiста i села, Гарну пiсню заспiвати Для друзiв веселих. Ой ти, ненька-Україна, Я тебе кохаю, В свiтi кращої країни Не шукаю. Чорне море, жовте поле, Зеленi Карпати, I не зможу я нiколи Iншу покохати. На сцені знову тітка Василина та ведуча Іринка. 2. Найкращий відпочинок буває після праці, коли аж хочеться, щоб душа розгорнулася. Коли українці сідають за стіл, то не тільки для того, щоб попоїсти або випити, вони ще й співають тужливі, героїчні, жартівливі, весільні, сороміцькі пісні. Здається, що ми знаємо сотні пісень і ладні співати їх з вечора аж до рання. 1. Пісня об’єднує покоління, об’єднує українців вдома і за кордоном, і відпочинок без неї якийсь несправжній. Пісня звучить в наших душах одвіку, вона лунала колись, лунає тепер і лунатиме завжди. Слухайте, співайте і насолоджуйтеся. 2. Для вас співає лауреат обласного огляду - конкурсу художньої самодіяльності Іванко Мороз, випускник нашого ліцею, який також сьогодні присутній на наших вечорницях. «Пісня про Україну». 1. Наш український рід бере початок з сивої давнини. Розпускає своє корiння, наливає соком гiлочки, розквiтає буйним цвiтом. З давніх здавен говорилось про дiвчину, що вона “чесного роду”, а про хлопця, що він “славного роду” i несли вони в душах гордiсть за руки батька, за ласку матерi. 2. Неначе вчора були маленькими дiточками, а вже сьогоднi Галя та Iванко виросли і скiльки пiсень спiвається про хлопця Iванка та красуню дiвчину Галю. Тут i жарти та й не до жартiв, бо не завжди Галя та й шанувала Іванка. Як ви уже здогадалися зараз буде Пісня „Несе Галя воду” Ми запрошуємо на сцену ансамбль “Барвiнок” група №4.  2. У свiтi налiчується близько трьох тисяч мов i серед них — нiби запашна квiтка в чудовому букеті — українська мова. ЇЇ багатство, її краса, мелодiйність визнана свiтом. Скiльки людей – скiльки й доль, рознесло по бiлому світу людей. І співаємо ми не лише українські, але і росiйськi, бiлоруськi народнi піснi.Та де б ми не були, з нами завжди українська пісня, народна чи естрадна, вона звучить в наших серцях, в наших душах. Ми запрошуємо на сцену Савіну Ілону з піснею Наталки Могилевської „Місяць по небу ходить”. 2. Мелодійність української мови відчувається у кожному українському словi. Багато вiршiв стали народними піснями, якi передаються як народна скарбниця з поколiння в покоління. 1. Уже кілька років немає серед нас Берегині української пісні, Героїні України, лауреата Шевченківської премії, повного кавалера ордена княгині Ольги, народної артистки України Раїси Кириченко. Раїса Кириченко свій талант і неповторний голос воістину дістала від землі та від Бога… Голос, що проникав у серце і душу, неповторний і незабутній. (використання мультимедійного проектору, слайд з фото Раїсі Кириченко, фото на сцені на весь екран). А пісні Раїси Кириченко можна змальовувати всіма барвами землі і неба. Звичайно, коли власна душа, як і душа майстрині українського мелосу, радіє, сумує і насолоджується. «Для мене образ і талант співачки це, насамперед, широкий і дужий, як сам Дніпро-Славутич, урочистий і ніжний, світлий і оксамитовий, неповторний голос полтавської Берегині. Чураївна, Берегиня, Пісня землі полтавської і всієї України була і залишається з нами. Адже пам’ять людська – невмируща. А пісенна пам’ять народу вічна і віковічна – від колиски до зорі», -- так сказав про Чураївну поет, заслужений діяч мистецтв України Микола Сингаївський. 2  . У репертуарі співачки не було жодної пісні—одноденки. Кожна ставала популярною, а після виконання Раїсою Кириченко, уже ніхто не ризикував її виконувати. Краще ж не вийде...«Стремено», «Чураївна», «Козачка», «Жіноча доля», «Мамина вишня» – це пісні, що стали візиткою співачки, і відомими не лише в Україні. Їх слухали в Канаді, Австралії, Польщі, Німеччині, Росії, Алжирі, Філіппінах... 1. Найсвятiше для нас почуття неодмiнно зв’язане з маминою піснею. Як можна не знати, забути голос Раїси Кириченко, як забути такі слова, які пронизують до самої глибини душі та серця людського. Знову наснилось дитинство Тепле як гарна весна. Вишня вдяглася в намисто. Мама щаслива й сумна. Там, за село проводжала долю мою молоду щедро менi щебетала мамина вишня в саду. Вслухайтесь любі мої в цей спів, в силу, в величність в красу цього голосу, в слова цієї пісні і пронесіть її через усе своє життя. (звучить пісня «Мамина вишня» у виконанні Раїси Кириченко. За допомогою мультимедійного проектора всі учасники вечора мають змогу подивитися відеозапис пісні «Мамина вишня» берегині Української пісні Раїси Кириченко). 1. Рідний край! Він починається з прадавнiх коренiв нашого народу. Не маємо ми права не знати, не пам’ятати. не вивчати, не шанувати свого родоводу, бо це частка рідної землi, народу. Ми повиннi знати звідки ми родом, хто нашi предки, знати і вивчати рiдну українську мову, українську пiсню. 2. А ще рідний край починається вiд батъківського порога, стежини, стрункої тополi бiля воріт, з барвiнку, рути, м’яти, чорнобривцiв, якi любовно посадила мати. Бережіть своїх матерів, батьків, шануйте їх. І де б ви не були пам’ятайте їх, пишіть, дзвоніть і обов’язково повертайтеся до батьківського порогу. До вашої уваги «Пісня про матір» у виконанні Іванка Мороза, переможця обласного конкурсу художньої самодіяльності.  1. Друзі, скажіть, адже іноді буває так, що всі заспівають і тобі, хай навіть докладно не знаєш слова, хочеться підспівувати і ти підспівуєш. І звідкілясь, може з самого серця приходять і слова, і мелодія. Пісня – це те, що живе в у нас, українців відвіку, то ж варто тільки захотіти і уже співаєш і неодмінно гарно. Покоління за поколінням звучать ті самі мотиви. То ж коли за столом починає лунати українська пісня, з’являється відчуття справжньої нації, відчуття справжньої гордості за свій край, за свій народ, за наші пісні. 2. І зараз я пропоную вам заспівати пісню „Червона рута”. (співають всі присутні) та учасниці фольклорного ансамблю «Червона калина».  1. Майже у всiх народів є улюбленнi дерева — символи. У канадцiв — клен, у росiян — берiзка i горобина, а в нас - верба i калина. „Без верби і калини немає України”, - говориться в народному прислів’ї. Здавна дiвчина i калина поєднувалися i порiвнювалися в піснях i переказах. Ось про що розповiдає народна легенда. 2. Колись на Україну напали турки i татари. Усе нищили на своєму шляху, а дiвчат i хлопцiв забирали в полон. I ось одного разу хотiли забрати першу красуню села. Але дiвчина почала тiкати. I була б утекла, та на лихо зачепилася за дерево своїм червоним намистом. Намисто розiрвалося, посипалось на землю червоними намистинками. Забрали вороги красуню, i вона там загинула. А червонi намистинки зiйшли, з них виросли прекраснi кущi з червоними ягідками. Назвали їх люди калиною. З того часу й росте на землi калина. 1. Послухайте пісню „Одна калина” і я запрошую на сцену ансамбль групи № 1. 2. Калина була завжди символом кохання, вiрностi, свiдком дівочих радощів i смуткiв. Дiвчата довiряли iй найпотаємнішi мрii. I не тiльки на Україні, а і в Росiї. То ж давайте всi разом заспіваємо російську народну пiсню “Ой цветёт калина” (всi спiвають). Т. В. Ой лишенько, за піснями забула, що вареники треба ліпити, зараз доліплю. Ви знаєте, друзі, вже якась традиція стала, коли ліплю вареники, обов’язково співаю. І якщо пісня весела, то й вареники ліпляться швидкіше, а коли не весела, сумна та повільна, то й вареники ліпляться повільно. Моя мама частенько співала ось цю пісню. (На сцені тітка Василина співає пісню, ліпить вареники. Заходять дівчата підходить до неї, разом доспівують). Проводжала мати, сина у солдати, Проводжала мати, сина у солдати, Молоду невістку в поле жито жати Ой чи є ж то жито, чиї ж то покоси Ой чи є ж то жито, чиї ж то покоси Що то за дівчина розпустила коси. Вдовине то поле, вдовині покоси, Вдовине то поле, вдовині покоси, Вдовина невістка, розпустила коси... Т. В. Ой, дівчатонька, це ви? Донька. Ой мамо, яка ж жаліслива пісня, звідки ти її знаєш? Тітка Василина. О донечко, цю пісню співала нашому Кобзареві Т. Г. Шевченку його мама. А я її знаю від бабусі, та і ти частенько під цю пісню засинала, коли була маленька. Дівчатка, а що і ви цю пісню знаєте? Дівчина. Так, тіточко Василино, знаємо, мами наші її теж співають. Дівчина. Тіточко Василино, а ще бабуся моя казала, що ви знаєте пісню про зозулю, про маму. Заспівайте, бо ми вивчити її хочемо. Тітка Василина починає співати пісню «Летіла зозуля». Летіла зозуля та й стала кувати Ой то не зозуля, то рідная мати. | (2) Ой то не зозуля, то рідная мати, Вона прилетіла доньку рятувати. | (2) Якби мати знала, яка мені біда, Вона б передала горобчиком хліба. | (2) Горобчиком хліба, зозулею солі. Ой, мамо! Ой, мамо! Як важко без долі. | (2)  Тітка Василина після пісні, звертаючись до дівчат: «Ну, що, дівчата, вивчили уроки?» Донька. Та майже все, окрім твору. Т. В. А що за твір? Донька. Та треба написати твір на тему „Хустка, хустинка, хустиночка”. Т. В. Ой! Яка ж гарна тема. Донька. Ну що в ній гарного? Та зараз в хустках ніхто і не ходить, окрім старих. Та й баба Одарка, як накрутить собі кучерики та губи пофарбує, то їй хустка не потрібна. Т. В. Е, не кажи такого доню, ти не права. Донька. Та що там не права, що про хустку напишеш? Нічого особливого, звичайна хустка – чотирикутний шмат тканини і все. Т. В. Оце ти так гадаєш? Донька. Та не лише я, а всі дівчата у цьому переконані. Дівчата, скажіть. Т. В. Дівчата, невже? Донька. Так. Т. В. Донечко, хустка – це оберіг жіночої вроди. Донька. Ой, яка там врода? Ти ось яка красива, а як напнешся отим великим платком, то неначе стара баба Химка. Т. В. Можливо, але мені подобається, та ще в ній тепло і затишно. Донечко, подивись на хустинку На ній гроно, і пелюстка, І небо й райдуга на ній. Мов берегиня вроди – хустка, здавен у нашій стороні. То нареченим на щастя, То на добро матерям. Вічний подарунок – хустина квітчаста, Знана стежкам і вітрам. Донька. Так, мамо, нам вчителька говорила, що хустка – супутниця всього нашого життя. Дівоча хустина завжди була символом вірності та любові. Коли молода запрошувала до себе на весілля – її перев’язували хусткою. Т. В. А при цьому говорили „Оце тобі хустина, щоб в тебе була гарна дитина, а ще говорять: Оце тобі платок, щоб перший був синок. Донька. А ще світилок на весіллі перев’язували хустинками. Молоду на веселі „змолодичували”, покриваючи хусткою. Т. В. На весіллі молодого й молоду, як виводять із-за столу, тримають не за руки, а за хустину, бо голою рукою не можна брати, щоб молоді не були все життя голі, тобто бідні. Донька. Хустку використовують як вузлик, щоб принести їжу на поле, і як серветку. Йдучи до церкви, обов’язково треба голову пов’язувати хусткою. Свічечки в Божому храмі теж тримають у руках через хусточку. Т. В. І кожна хустина має свою історію, як і писанка, і вишиванка, і пісня, як рушник. (звучить пісня „Про рушник” у виконанні переможця обласного огляду-конкурсу художньої самодіяльності 2010 року Дмитра Крушеницького)
Т. В. Так дівчата, а може заспіваєте якусь жартівливу пісню, а то он наша молодь засумувала, мабуть згадали дівчатка про своїх женихів, а хлопці про наречених. Пісня «Підманула, підвела». Ну, що ж пісні-піснями, а варенички вже зараз будуть готові. (Дівчата та тітка Василина заносять вареники, всі інсценізують і співають пісню «А мій милий вареничків хоче»).  Після пісні всіх частують вареничками під пісню «Вечорниці» № 052 на диску «Укр. Народні пісні». Тітка Василина проводить: 1 . Конкурс - загадки. 2. Гра «Сліпий поцілунок». Ведуча: Друзі, до нас на вечорниці завітала зірка української естради, як ви гадаєте, хто? Так, Вірка Сердючка, та не сама, а зі своєю матусею. Зустрічайте. «Вірка Сердючка» виконує українську пісню.  Тітка Василина проводить гру-конкурс, який називається «Будівництво пам’ятника кохання в нашому місті». Для всіх, хто будував пам’ятник – конкурс «Найкращий танець». Тітка Василина проводить конкурс на вірші, пісню, де б було слово вареники. Т. В. Ми продовжуємо наше свято, свято української пісні. Українська пісня, скільки в ній милозвучності, краси та чарівності. Ось послухайте пісню «Сіла птаха білокрила», яку виконає Марійка Машнікова. В цій пісні і журба, і розпач, і біль. Бо дівчина покохала молодого скрипаля, а його мелодія звучить не для неї, а для іншої луна. Бажаю вам діти, кожному знайти в житті свою пару, ту єдину половинку, яка об’єднає вас в одне ціле назавжди і щоб ваша мелодія кохання, лунала для вашого коханого взаємно. То ж зустрічайте Марійку. (пісня групи № 2) А ще до нашої оселі завітав знаменитий ансамбль «Козаченьки, козаки» і він залюбки виконає пісню «Розпрягайте хлопці коней». Д  івчина. А що це ми дівчата, сьогодні на вечорницях навіть не поворожили?Дівчина. Ой, тіточко Василино, а як можна сьогодні ворожити? Тітка Василина. Сідайте всі тепер до столу, будемо гадати по старшинству. Хто перший? Дайте-но мені склянку з водою і яйце. Хто хоче взнати, чи за багатого вийде заміж, чи ні? (проколює гострий кінець яйця і випускає з нього білок у склянку з водою) Тітка Василина: Дивись! Якщо буде якась споруда – то жених буде багатий, а коли трава – то бідний. Дівчина. Ого, які будівлі, в палацах будеш жити. Тітка Василина. Та, що там бідний чи багатий, лиш би був добрий! Ану, дайте мені дві нитки: чорну і червону, і миску з водою. Я їх скручую і кидаю у миску, якщо вони розкрутяться, то заміжжя буде добре, а залишаться скручені – погано. Дівчина. Буде тобі добре, як у бога за дверима. Тітка Василина. А ви знімайте чобіт з лівої ноги. Переставляйте чоботи до порога, котра перша стане на поріг – та першою і заміж вийде. Тітка Василина. А тепер, дівчата підемо на вулицю. І не забудьте запитати у першого зустрічного його ім'я. Так буде називатися і ваш чоловік. І ложки, ложки захватіть. Будемо долю гукати. Запам'ятайте: підемо на перехрестя доріг, постукаємо ложкою об ложку і спитаємо: "Доле, де ти?" Як почуєте сміх чи пісню, то добра буде доля. (дівчата виходять. В зал заходять хлопці)  Дівчина. Ой лишенько, де ж мій чобіт? 2-а д. Темно, то й не видно. Дівчина. Господи, мене батько уб'є, тільки ж нові чоботи виміняв за сало. (Заходять дівчата хваляться.) 1-а д. А мій чоловік буде Якимом зватися. 2-а д. Тю, дурна, та у нас всього два Якима на ціле село: одному два роки, другому сімдесят. Хоча дід того року овдовів, чим не жених? 3-я д. А до мене доля відзивалася. Так тоненько, як панна: "Тут я", - каже. (Хлопці тоненько – "Тут, я тут! Спішу до тебе моє серденько!" Заходять з реготом у хату.) 2 хл. Готуйте варенички! Оксана: Голодні кумі хліб на умі. Отаман: Ну варенички, не варенички, але викуп дайте! Оксана: За що ж? 1 хл. А що то за генерал, як у нього один солдат босий? (Показує чобіт) 3-я д. Ой – мій чобіт! (Хоче вирвати, хлопці ховають.) 2 хл. Е-е, ні! Викуп! дівчина: Ну, хлопці – голубчики! А ми вам вареників, вони вже готові та сала з часником, та каші пшоняної наваримо, та квасу. (Поки говорить наближається до хлопців і вириває чобіт у них із рук.) 2 хл. Ех, пропав могорич. Ну, добре, давайте хоч ваші вареники. дівчина: Всю ворожбу нам ізбили! Та ваше щастя, добрі ми сьогодні. Дівчата, а ну почастуймо хлопців варениками. Дівчина. Е ні, хай пісню нам заспівають. Хлопець.. А давайте про хміль, а дівчата нам підспівають.  (Хлопці та дівчата співають пісню «Ой ти, хмелю, мій хмелю») Ой, ти ж, хмелю, мій хмелю, хмелю зелененький, Де ж ти, хмелю зиму зимував, та й не розвивався. Де ж ти, хмелю зиму зимував, та й не розвивався. Зимував я зиму, зимував я другу, Зимував я в лузі на калині, тай не розвивався. Зимував я в лузі на калині, тай не розвивався. Тітка Василина. Ну, що ж, любі друзі, наш фестиваль закінчується, як і наші вечорниці, дозвольте подякувати всіх учасників фестивалю та вечорниць. Пошли вам, Боже нашим дiтям, Щастя, здоров’я на довгi лiта. Щоб виросли розумнi i сильні, душею чисті і серцем вільні Щоб вам свiтила зiронька волі, Щоб ви не знали лиха ніколи і не цуралися рiдної мови! До побачення. (Лунає українська пісня у виконанні фольклорного ансамблю «Червона калина» та усіх учасників вечорниць «Як у нас на Україні»).   Фольклорний ансамбль «Червона калина» - дипломант обласного огляду-конкурсу художньої самодіяльності. |
Схожі:
|
Димитровський професійний гірничий ліцей Матеріал підготувала: Клімова... Дорогі друзі! У цьому випуску ми розповімо вам про дуже потрібну і цікаву професію продавця |
ДИМИТРОВСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ГІРНИЧИЙ ЛІЦЕЙ Технологія приготування їжі з основами товарознавства по темі: " Приготування вареників" |
|
З досвіду роботи майстра виробничого навчання ДНЗ «Ніжинський професійний... |
Анотований каталог друкованих матеріалів педагогічних працівників... Робота методичного кабінету ліцею в значній мірі направлена на допомогу у підготовці педагогічними працівниками методичних розробок... |
|
ЗВІТ директора ДНЗ «Решетилівський професійний аграрний ліцей імені... Державний навчальний заклад «Решетилівський професійний аграрний ліцей імені І. Г. Боровенського» є державним професійно-технічним... |
ДНЗ «Черкаський професійний автодорожній ліцей» Нові інформаційні технології навчання враховують: обов’язкове володіння навичками роботи з комп’ютером усіх учасників навчально-виховного... |
|
ПРОФЕСІЙНИЙ ГІРНИЧИЙ ЛІЦЕЙ М. КОМСОМОЛЬСЬКА Навчальна: систематизувати та узагальнити знання та вміння учнів з теми «Циліндр»; вивчити конус та його елементи; застосувати математичні... |
ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» Сценарій свята патріотичної пісні ... |
|
«Інноваційні технології у професії кухар, кондитер». На семінарі... Тавлено матеріали по організації роботи виробничого навчання і практики кухарів, кондитерів; продемонстроване новітнє обладнання,... |
План уроку виробничого навчання з професії «Оператор комп’терного... Навчити учнів використовувати інструменти та команди головного меню для створення, форматування та розміщення графічних примітивів... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua