ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» Сценарій свята патріотичної пісні


Скачати 128.41 Kb.
НазваДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» Сценарій свята патріотичної пісні
Дата07.02.2014
Розмір128.41 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Військова справа > Документи


Міністерство освіти і науки України

Головне управління освіти

Черкаської облдержадміністрації
ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей»


Сценарій

свята патріотичної пісні






Підготувала

класний керівник гр.№22

Лисак Тетяна Олександрівна


Нам ще болить за мертвих, а хто вижив –

Про біль ще скажуть правду, хай гірку.

Й здригнуться телевежі щонайвищі,

Й солдат підніметься в терновому вінку…

Ведуча Доброго дня всім, хто зібрався в цьому залі!

Ведучий Ми вітаємо всіх присутніх на нашому почесному зібранні, яке приурочене річниці з дня виведення радянських військ з Афганістану

Ведуча Можна по-різному ставитися до війни, по-різному її називати, але ж хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших. Фестиваль патріотичної пісні – це лише маленька часточка великої данини, пошани полеглим героям і ветеранам минулих воєн.

Звучить пісня «Солдат своей страны



Ведучий У мужності немає віку,

У подвигу нема кінця.

Із ними наш народ столикий

Несе історію в палаючих серцях.
Ведуча Священний мир. Так важко він дається,

Ціною крові і людських життів.

Нехай війна ніколи не озветься

Смертельним сполохом на змученій землі.

Ведучий Радість перемоги і гіркота непоправних втрат – почуття, які нероздільно живуть у серцях кожного з нас: від учасників, від усіх очевидців війни ці почуття свято передаються і свято сприймаються новими поколіннями. І цій естафеті незгасної пам’яті ніколи не буде кінця.

Ведуча 15 лютого 1989 року, всі телекомпанії світу передали в ефір репортажі з кордону Радянського Союзу та Республіки Афганістан.

Закінчилася десятилітня ніким і нікому не оголошена трагічна війна.

Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна. Геройство. Біль. Дочасна сивина. Прокляття чаша випита до дна. Жорстока тиша. Вибухоподібна.

Ведучий Афганська війна для тисяч родин назавжди стала грізним знаменом
біди, символом невтішного горя.

Через пекло Афгану пройшло 620 тис. військовослужбовців, з них -160 тис. - українці, 14453 повернулися в цинкових трунах, 3 360 з них - українці. І скільки б не минуло років, а події в цій країні назавжди залишатимуться живим болем для багатьох колишніх солдатів та офіцерів, які воювали на цій війні, для матерів, дружин, сестер загиблих воїнів-інтернаціоналістів.

Ведуча Минають дні, ідуть роки,
Життя листки перегортає,
А біль Афгану - навіки,

В душі чомусь не замовкає.

Ведучий На нашому почесному зібранні присутні: голова Спілки ветеранів
Афганістану Григорій Миколайович Шкурко, воїн – інтернаціоналіст Кучерявий Микола Трохимович. Вони пройшли війну, в різний час, з різними званнями, на різних посадах. Вони були зовсім різні до того часу, як воювали на війні. Але щось тепер незриме їх об’єднує так, як не можуть поєднувати навіть самі найрідніші зв’язки.

Слово надається нашим гостям.

Ведуча Афганістан - земля, що робила дітей сиротами, а жінок вдовами.

Афганістан...

Згадаймо бої. Згадаймо загиблих.

Шануймо батьків наших рідних. Пониклих

В журбі за синочком, що смерть там знайшов...

Геройськи загинув! У вічність пішов!...

Звучить пісня «Офіцери»

Ведучий Дедалі більше часу минає від тих часів та подій, коли наші земляки своїми вчинками навічно увійшли в історію України і славного черкаського краю, як мужні, відважні сини свого народу. Вони чинили так не тільки за наказом, але й за покликом серця, достойно виконували свій військовий і громадянський обов'язок, не шкодуючи сил, і навіть життя.

Схиляємо голови перед загиблими в Афгані земляками:

Сергій Нос - який народився в с.Домантово. В листах додому він писав: «Мамо, днями брав участь в першому бою, було трохи жарко, але ви за мене не хвилюйтесь, все буде гаразд. Якщо випадково захворію - лікар швидко поставить мене на ноги» Останнього листа Сергій написав 16 вересня 1983 року. Банду, що причаїлася в горах, треба було знищити...

Бій тривав - стогнала вся ущелина, Відразу не збагнеш, де свій, а де душман. І хлопець молодий, що куля влучила, Прошепотів: «Пробач, Афганістан, що в твою понівечену віру не зумів я правду донести. Більш, на жаль, не встигну я нічого, Батьківщино, й ти мене прости! » Молодший сержант Сергій Нос загинув виконуючи свій інтернаціональний обов'язок...

Микола Ясир - уродженець с.Вознесенське, до призову на військову службу працював в колгоспі за кермом трактора та комбайна. А потім Збройні Сили. Памір. «Дах світу», за яким виявилися теж гори Афганістану... Він встиг прожити тільки 20 років свого життя. Навколо застави прикордонників, як голодні вовки, кружляли банди. Хлопці нищили нападників економлячи набої. Ніч протримались, але куля важко поранила Миколу. Додому полетіла телеграма: «Ваш син у важкому стані», але батьку, що приїхав не довелося побачити сина живим...

Юрий Корзун — стрімким було життя Юрія Корзуна з Хвильово-Сорочина. До свого 19-річчя він не дожив 4 дні... Навчався у 4-ій міській школі, де встановлена меморіальна дошка, фото, квіти і чорна дата 29.08.1964 - 25.08.1983. Ось і все життя. Він звик до пострілів, спочатку у кінострічках, бо працював кіномеханіком, а потім - до справжніх, бо служив в Афганістані. Останні постріли пролунали для нього з автоматів на цвинтарі, коли земля приймала його тіло у «цинку».

Віктор Харина — Стрімкий Супій, с. Піщане, чудовий краєвид Дніпра. Саме тут народився Віктор і, як казала мати, він був бажаним первістком, радісною втіхою. У Самарканді - курс молодого бійця. Присяга, а далі - Баграм, Кабул. Війна точилася скрізь, без фронтів і без флангів, виходячи в рейди він згадував неньку, менших братів, як вони там? А як він?..Повернувся в рідне село в «чорному тюльпані» і, дивлячись із фото на пам'ятнику, ніби каже: «Ви старієте, а я завжди молодий».

Олександр Воронович — приїхав в Золотоношу з Новосибірської області. Місяць провчився в технікумі і - призов у Збройні Сили. Ешелоном дісталися півдня країни. Зупинка на навчальні збори у прикордонному Термезі а далі - Афганістан. Наказ про вихід в рейд приймає командир, рішення про участь в ньому кожен приймав самостійно. Духи розраховували на швидку перемогу, але їхні надії не справдилися. На війні все має свою особливу ціну, не тільки зброя, а й людське життя. Цього разу своїм життям заплатив Олександр Воронович. Як завжди, він хотів захистити своїх товаришів: «хто, якщо не я?»...

Олександр Невмивака - директор Золотоніської ЗОШ №5 Раїса Михайлівна Мотрич першою дізналася , що її колишній учень Олександр Невмивака їде в Афганістан. «Чого, Сашко?» - запитала. «Хочу себе перевірити та щоб сину не соромно було, багато хлопців їдуть» - відповів молодий лейтенант. Щоденні польоти на прикриття колон, знищення караванів, повітряна підтримка на бойових операціях, евакуація поранених, порятунок оточених. Вертоліт - зручна мішень. Пара вертушок поверталась після виконання завдання. В екіпажі однієї з них - Олександр Невмивака. Ракету, що злетіла з ущелини побачили пізно Удар. Вибух, а його чекали вдома на травневі свята. Батьки, дружина, син, друзі... Про нього пам'ятають і будуть пам'ятати.
Ведучий Послухай, і серцем почуєш в цей час,

Як гомін струмка, як пташине ячання,

Здаля голоси долітають до нас

Ця мить - не прощання,

А вічне стрічання

Із тими, кого вже не стрінемо ми,

Коли наступає хвилина мовчання

У пам'яті нашій клекочуть громи.

Хвилина мовчання, хвилина мовчання...

В пам'ять про воїнів, загиблих в Афганістані,

оголошується хвилина мовчання.

(хвилина мовчання, метроном)
Ведуча Вже двадцять років в снах страшних, крізь стогін,

Рятуючи крихкий, тендітний світ,

З останніх сил тримають оборону

Сміливі воїни Афганських лихоліть.




Ведучий Цей біль утрат ніколи не згасити,

Не знищить спогадів минулих тлінь,

Та подвиг ваш довіку буде жити
Ведуча (разом)

У пам’яті прийдешніх поколінь.
Ведучий Сьогоднішня наша зустріч - пошанування

має три кольори:

Перший – червоний! Колір крові гарячої якою пролитий кожен клаптик афганської землі;
Ведучий Другий – колір жовтогарячий – це колір сонця,

життя, радості, натхнення, зустрічей;
Ведуча Третій – чорний! Колір вдовиних хусток… і якби

вітром раптово зірвало їх із сивих голів матерів і

дружин солдатських – то закрили б вони усе небо

чорними птахами неперебутнього горя.


Ведучий Пам’ять! Гірка пам’ять війни!

Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву. Пам’ять! Що ти залишила? Похоронки? Сльози матерів? Не йдуть з пам’яті скалічені душі людей, не залишають серце полеглі побратими. І гортає пам’ять свої жалобні сторінки.
Звучить пісня «Мертвим і живим»
Згадаймо, брат, те небо темно-синє,

Зірками всипане. Немов кущі калини

Кров’ю забризкані, як рани друзів наших,

Що смерть знайшли далеко від родини.
ПРИСПІВ:

Роки летять... І нас становиться все менше

На цій оновленій, але святій Землі,

Котра летить у Всесвіті. Куди - ніхто цього не знає

Як душі друзів наших, загиблих на страшній війні.
Пісок скрипучий, замішаний на крові.

Він на зубах, в очах, в наших легенях

Лишивсь навічно, як вантаж "двухсотий"

З тіл друзів наших, загиблих на кривавих скелях.
ПРИСПІВ.
Лишились ми живі. Не винні ми у тому,

Що повернулись до своїх сімей.

Ми пам’ятаєм всіх Вас, до одного.

Так навчимо ж цьому своїх малих дітей.
ПРИСПІВ.
Брати мої і сестри мої рідні.

Лишаймося людьми на все своє життя.

Щоб не було смертей і похоронок.

Війні "афганській" не буде вороття.
Ведуча Війна. Це слово звучить, як постріл.

Де війна, там сльози, горе, смерть. Страшно, що слово „війна” – жіночого роду. Ще важче усвідомлювати, що в цій війні брали участь молоді, красиві дівчата, яким треба було кохати, продовжувати життя. Але „ афганські мадонни” розділили цю гірку долю з українськими солдатами.

Ведучий Думками із далекого Афганістану воїни

линули у свій дім до своїх коханих, яким вони обіцяли повернутись живими, і просили їх тільки дочекатись.

Ведуча Пісні війни... Інколи задумаєшся:

за що їх так люблять і пам’ятають в народі; зберігають в пам’яті довгі роки. Напевне, за простоту і душевність, мелодійність, безмежну віру в дружбу, любов, в усе краще, що є в людині.

Звучить пісня «Життя»

Ціною крові захистити, так називаєму "свободу",

Тебе відправили у пекло. В чужу країну, до народу,

Що не чекав від нас нічого і не просив про допомогу.

Йдучи на цю страшну війну, ти свято вірив в перемогу!




ПРИСПІВ:

Ти пам’ятаєш, мій товариш, останній бій і ту пору,

Коли, серед димів пожарищ, ми проклинали цю війну.

Ми всі надіялись на краще... Життя без куль і свисту мін,

Без крові, гибелі... Юначе! Воно прийшло, як ти й хотів!
Дика краса і синє небо... Чужа країна... Кишлаки... Дували...

Нещадне сонце у зеніті... Пісок... Пустиня... Перевали...

Тріск автоматів... Вій снарядів.... Хвилини спокою не знали...

Смерть безпощадна друзів наших, яким ми очі закривали...
ПРИСПІВ.
Аллах і Бог зійшлись на небі! А на Землі - криваві скелі!

Пісок, мов сито, там фільтрує гарячу кров... Він не рахує,

Чия то смерть, чиї то долі зійшлись, мов блискавки, в двобої...

Кого чекає рідна мама... Кого чекає смерть кістлява...
ПРИСПІВ.
Гелікоптери, мов сороки, відмірюють короткі строки

Життя тому, хто в нас стріляє... Чи свою Землю захищає?....

А нам хто те життя відмірить? Хто наші душі полікує?...

Хто горе батьківське загладить? Чи та зозуля, що кукує?
ПРИСПІВ.
Літак приніс тебе додому. До милих серцю журавлів.

Але не всі побачать ниви, плакучі верби і батьків.

Батьків, яких зігнуло горе, сестер, коханих і братів.

Враз посивівших і поникших, коханих, наших матерів.
Ведучий Матері, їх мільйони, і кожна несе в собі подвиг – материнську Любов. Матері воїнів – афганців. Скільки горя пережила кожна з них, чекаючи з війни свого сина.
Ведуча Дорогі наші воїни – інтернаціоналісти!

Як добре, що Вас дочекались Ваші матері. Любіть їх безмежно, шануйте, оберігайте від сліз і лихого слова, адже не має дорожчої людини у кожного із нас крім мами.

РІДНА МОЯ, МАМО.




Мамо. Рідна моя, мамо.

Я вже далеко від оселі.

В чужій країні, за "Салангом",

Де гори, спека і пустелі.
Я знаю, що немає в тебе сну,

Коли поїхав я "за річку".

З тих пір ти посивіла враз...

Не засипаєш кожну нічку...
Щоб повернувся я додому -

Ти Бога молиш... Щохвилини...

Я повернуся, мамо! І побачу

Зелені наші полонини!
Я обніму тебе і сам заплачу.

Промовлю тихо: "Я з тобою.

Ніхто нас не розлучить більш

Несправедливою "війною".
Бог допоміг нам! Та молитва,

Яка злітала з вуст твоїх,

Бар’єром стала перед смертю!

Сина залишила в живих!
Ведучий До тих, хто дожив до кінця подій, доля була

милосерднішою. Їм вона подарувала можливість жити і трудитись, любити та підняти гіркий „третій тост”. Ні, у них він не за любов, і не за жінок. У колишніх афганців він за – померлих.

Ведучий Минають дні, ідуть роки

Життя листки перегортає

А біль Афгану – навіки,

В душі чомусь не замовкає.
Ведуча Боже! Охороняй їх, хлопчиків наших, дай їм

сили і мужності пережити все, що визначила їм доля. Одягніть ваші нагороди, ветерани афганської війни! Не ховайте те, що заслужили. Гордіться своїми подвигами. І ми вами також будемо пишатися.
Ведучий Щасливі ми, що народилися на такій чудовій

мальовничій землі. І де б ми не були – скрізь

відчуваємо поклик рідної землі.
Ведуча Музика, як квіти створює піднесений настрій,

надихає на творчість. Музика з людиною завжди і в свято і в будні, в журбі і в радості.

Звучить пісня «Смуглянка»




Ведучий Наше покоління на щастя не бачило війни.

І важко нам юним зрозуміти, як ви у свої 18-20 років змогли вижити на такій неймовірно жорстокій війні. Наша молодь не може стояти осторонь від пам’яті свого народу. І тільки причетність до неї формує в них відчуття патріотизму, мужності, вірності.
Ведуча Ця чарівна пора юності, пора пізнання самих себе,

це пора коли майже до кожного приходить перше кохання, це пора коли хочеться бути щасливими і дарувати щастя іншим.

Ведуча Довга і мінлива дорога людської долі, на ній

зустрічаються і радощі і невдачі. Та завжди кожному із нас незгасним вогником світить мамине вікно. З усіх усюд спішіть, повертайтесь на мамин поріг, до тієї котра своїм гарячим серцем розбиває кригу зла і біди, оберігає нас до останнього подиху свого.

Ведучий Скільки є пісень чарівних,

Мелодійних, щирих, дивних.

Скільки щастя в них, краси,

Линуть в небо голоси.

Звучить пісня

НИКТО НЕ ЗНАЛ...
Друзья мои. Где тот "Афган",

Никто тогда из нас не знал. Никто не знал...
Не знал никто, что есть Аллах.

И что "Афганом" правил шах. Никто не знал...
Никто не знал, что есть "Коран".

Дороже жён - простой баран... Никто не знал...
Никто не знал их быт и нравы...

Ни их историю... Ни чвары... Никто не знал...
Что есть "зелёнка"... Есть "киризы"...

Что у племён свои капризы... Никто не знал...
Никто не знал про "минареты".

Что в небе - "стингеры" (ракеты). Никто не знал...
Никто не знал, что есть там горы,

Где "духи" водятся, как своры. Никто не знал...
Фугасы ставят на дорогах.

"Мины-ловушки" - на порогах. Никто не знал...
В Кремле решили: "Дранг нах Зюд"!

Иди воюй, простой наш люд! Иди! Воюй!

Своих детей туда не слали.

А ордена себе вручали. Держись! Воюй!

Ведуча Любов завжди диво.

Навіть коли здається, що дива нема, на нього сподіваються, вірять, що прийде хвилина, коли ви покохаєте, покохаєте назавжди.


Ведучий Радіти світлу сонця щохвилини,

Захоплено дивитись в майбуття,

Нести добро і мир, немов святиню,

І берегти цей скарб усе життя.
Ведуча Такий урок ми винесли, солдати,

З історії Афганської війни.

Про це ми обіцяєм розказати

Усім нащадкам нашої землі.
Ведучий В цей світлий день ми зичимо Вам щастя,

Великого, безмежного, п’янкого,

Хай доля Ваша зміниться на краще

Й удача посміхнеться веселково.
Ведуча Наснаги Вам бажаємо й терпіння,

Хай дім Ваш буде ласкою зігрітий,

Здоров’я міцного і творчого горіння.

Живіть ще сотні літ на світі!







Схожі:

ДНЗ «Димитровський професійний гірничий ліцей» Підготувала і провела...
Клімова Т. В. – майстер виробничого навчання І категорії, керівник ансамблю «Червона калина» Фестиваль народної пісні „Пісня моя,...
З досвіду роботи майстра виробничого навчання ДНЗ «Ніжинський професійний...

ЗВІТ директора ДНЗ «Решетилівський професійний аграрний ліцей імені...
Державний навчальний заклад «Решетилівський професійний аграрний ліцей імені І. Г. Боровенського» є державним професійно-технічним...
Структура роботи методичного кабінету ДНЗ «Решетилівський професійний...
Безпосереднє керівництво роботою методичного кабінету здійснює методист ліцею Раїса Іванівна Рафальська
ДНЗ «Уманський професійний аграрний ліцей» Лабораторно-практичні роботи
Методичний посібник: Лабораторно-практичні роботи «Системи та агрегати двигуна тракторів та автомобілів»
Сценарій свята «Українська пісня – єднає нас»
Сцена прикрашена українськими рушниками та вінками. В залі лунають українські пісні
Анотований каталог друкованих матеріалів педагогічних працівників...
Робота методичного кабінету ліцею в значній мірі направлена на допомогу у підготовці педагогічними працівниками методичних розробок...
ДНЗ «Черкаський професійний автодорожній ліцей»
Нові інформаційні технології навчання враховують: обов’язкове володіння навичками роботи з комп’ютером усіх учасників навчально-виховного...
Сценарій свята АЗБУК А ФУТБОЛ У Сценарій спортивного свята
Мета: пропагувати вид спорту футбол, здоровий спосіб життя; формувати потребу в систематичних заняттях фізичною культурою і спортом;...
Тема родинного свята. Пісня – душа людини Мета
Мета: ознайомити учнів з пісенною творчістю українського народу;вивчити пісні різних жанрів;поповнювати знання учнів про народні...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка