Технологічна картка
Спостереження за погодою та обробка зібраних матеріалів
Мета: продовжити формувати вміння проводити спостереження за погодою, навчитися будувати за їх результатами графіки температур, діаграми хмарності та опадів, розу вітрів; розвивати географічне мислення.
Загальні організаційні вимоги: вчитель дотримується вимог програми щодо проведення спостережень відповідно до вимог вікових особливостей учнів 6-го класу.
Вступ: організаційна частина представлена вчителем у кабінеті. Повідомлення про тривалість спостережень та час повернення до навчального закладу.
Загально інформаційна частина: теоретичні відомості про погоду.
Основна частина: вміння проводити спостереження за погодою та обробка зібраних матеріалів.
Підсумки: підводяться підсумки коротким узагальненням вивченого матеріалу
Структура технологічної картки
Порядковий номер екскурсії в календарному плані загальноосвітнього закладу,її назва: «Спостереження за погодою та обробка зібраних матеріалів»
Клас, навчальна дисципліна, яка забезпечує екскурсії: учні 6-А класу загальноосвітньої школи №114, предмет – географія; тема «Атмосфера»
Вік учнів засідання: 12 років.
Кількість учасників засідання: 30 учнів.
Тема екскурсії: «Спостереження за погодою та обробка зібраних матеріалів»
Категорія екскурсії: По функціональному призначенню – основна; по пізнавальним цінностям - пізнавальна
Загальна тривалість екскурсій в годинах: 2 години
Загальна протяжність екскурсії в кілометрах: Шкільне подвір’я та кабінет географії
Обладнання для проведення екскурсії: календар погоди, термометр, барометр, гігрометр, опадометр
Маршрут екскурсії: КЗШ №114, вул. Каткова, 35
Етапи екскурсії: теоретичні відомості про погоду, спостереження за погодою та обробка зібраних матеріалів.
Форми опрацювання матеріалів екскурсії з учнями по її завершенні: бесіда, робота з приладами, прийом «Географічний практикум»
Дата засідання: жовтень 2010 року
Табель екскурсії
Маршрут
|
Зупинка
|
Об’єкт
показу
|
Час
|
Найменування
підтем й перелік
основних
питань
|
Організаційні
вказівки
|
1.КЗШ
№114
|
Шкільне подвір’я,
кабінет
географії
|
Характеристика погоди на шкільному подвір’ї
|
2
години
|
Атмосфера, погода, графік, діаграма, роза вітрів, хмарність
|
Формувати вміння проводити спостереження , будувати за їх результатами графіки температур, діаграм хмарності та опадів., розу вітрів.
|
екскурсія на тему
«Збір колекції гірських порід та вивчення особливостей їхнього видобутку в Інгулецькому кар’єрі»
Вступ
Мета: формувати наукові погляди на природу Землі; закріпити й поглибити знання учнів про гірські породи та корисні копалини; розвивати географічне мислення. Познайомити учнів з роботою геолога Дяченко Вікторії Іванівни.
Обладнання: колекція мінералів і гірських порід
Опорні поняття:
Гірські породи — складні природні сполуки, що відрізняються одна від одної за своїм складом, властивостями та зовнішнім виглядом. За своїм походженням вони підрозділяються на три великі групи: магматичні, осадові й метаморфічні.
Корисні копалини — гірські породи й мінерали, що використовуються людиною в практичній діяльності (у природному вигляді або після переробки). Кар'єр — сукупність гірських копалень, обладнаних для видобування корисних копалин відкритим способом (безпосередньо із земної поверхні).
Під час вивчення земної кори в ній було виділено відносно просту й однорідну за своїм складом і властивостями речовину, яку назвали мінералом. Сьогодні відомо близько 3 000 різних мінералів: польові шпати, кварц, слюда, алмаз, графіт, золото, самородна ртуть та ін. Переважна більшість мінералів являють собою тверді тіла, але є рідкі (наприклад, самородна ртуть) і газоподібні мінерали.
Найбільш поширених мінералів існує лише кілька десятків, їх називають породоутворюючими. Поєднання цих мінералів утворюють більш складні природні сполуки — гірські породи, що відрізняються одна від одної за своїм складом, властивостями та зовнішнім виглядом. Гірські породи — це скупчення одного чи кількох мінералів, що являють собою самостійне тіло в земній корі. Нараховується понад 1,5 тис. гірських порід. За своїм походженням вони підрозділяються на три великі групи: магматичні, осадові й метаморфічні.
Магматичні гірські породи
Ці гірські породи є результатом застигання магми. Залежно від ділянки земної кори, на якій відбувається остигання й отвердіння магми, формуються різні магматичні гірські породи.
Граніти й лабрадорити утворюються глибоко в земних надрах, вони складаються з великих кристалів, причому величина кристалів залежить від глибини застигання й отвердіння магми: чим глибше це відбулося, тим більшими будуть кристали, що складають гірську породу. Граніти й лабрадорити важкі й міцні. На вулицях великих міст можна побачити плити, вирізані з них, і розглянути їхню будову. Базальти, обсидіани й пемза утворюються на земній поверхні в результаті поверхневого магматизму (вулканізму). Базальт є щільною гірською породою темних (від сірого до чорного) кольорів, що складається з кристалів, які не можна побачити неозброєним оком. Обсидіан, який називають також вулканічним склом, нагадує склоподібну масу. Пемза — пориста гірська порода, утворена в результаті швидкого застигання магми, вона легша за воду.
   
Пегматитова жила
Кварцит силікато-магнетовий
Амфіболіт
Граніт сірий
   
Граніти
   
Мігматити
Малюнок 1.
Гірські породи Криворізького басейну
Осадові гірські породи
Осадові гірські породи утворюються внаслідок впливу зовнішніх процесів на поверхню літосфери. За походженням розрізняють уламкові, хімічні й органічні осадові гірські породи.
Власне назва уламкових гірських порід вказує на те, що вони складаються з уламків (осколків) мінералів і гірських порід, утворених в результаті вивітрювання. Цей процес призводить до руйнування твердих порід, що подрібнюються й транспортуються вітром, текучими водами й льодовиками, а потім накопичуються на дні морів, озер, рік, пониженнях суходолу, де згодом можуть твердіти. До уламкових порід належать валуни, галечники, пісок, конгломерати, піщаники, леси, глини.
Хімічні гірські породи утворюються в результаті випадання в осад (відкладення) речовин, розчинених у водах океанів, морів, озер і рік. Найбільш поширеними гірськими породами цього різновиду є кам'яна (кухонна) та калійна солі, гіпси.
Уламкові й хімічні гірські породи часто поєднують у групу осадових гірських порід неорганічного походження.
До органічних осадових порід належать торф, буре й кам'яне вугілля, вапняк, крейда та ін. Вони утворилися із решток відмерлих організмів, у першу чергу рослин. Деякі органічні породи сформовані мушлями загиблих морських тварин (наприклад, черепашник) і продуктами життєдіяльності організмів.
Метаморфічні гірські породи
Осадові й магматичні гірські породи не залишаються незмінними в земній корі. З часом вони можуть занурюватися в глибокі зони, де перебувають під впливом високих температур і великого тиску. За таких умов відбуваються якісні зміни порід (ущільнення, перекристалізація), в результаті чого утворюються метаморфічні гірські породи, що відрізняються за зовнішнім виглядом і властивостями від осадових і магматичних. Процес формування нових порід називається метаморфізмом (у перекладі з грецької — «перетворення») а власне породи — метаморфічними.
У результаті метаморфізму з вапняків формуються різнобарвні смугасті мармури, з глин — кристалічні сланці, а з пісків і піщаників — кварцити. Граніти в процесі метаморфізму набувають смугастості й перетворюються на гнейси й граніто-гнейси. Смугастість і сланцюватість — головні ознаки метаморфічних порід.
Корисні копалини та їх видобуток
Гірські породи й мінерали, що використовуються людиною називають корисними копалинами. Залежно від використання розрізняють горючі, металеві й неметалеві копалини.
Корисні копалини, що залягають близько поверхні, видобувають відкритим способом. Для цього можуть використовуватися кар'єри. Кар'єр — сукупність гірських копалень, обладнаних для видобування корисних копалин безпосередньо із земної поверхні. Вугільні кар'єри називають розрізами, а кар'єри з видобутку будівельного каменю — каменоломнями. Поклади корисної копалини, наприклад шар залізної руди чи його частина, призначена для відпрацьовування одним кар'єром, називається кар'єрним полем. Довжина кар'єрного поля становить від сотень метрів до 2-4 км, ширина може дорівнювати 100-200 м, а в окремих випадках — 350-500 м. Це залежить від глибини копальні.
Малюнок 2.
Інгулецький кар’єр
Елементами кар'єру є уступи, підуступи та заходки. Товща гірських порід розділяється за глибиною на горизонтальні шари. Шари розробляються в низхідному порядку уступами (східцями). Іноді уступ поділяється за висотою на підуступи (зазвичай два). Підуступи одного уступу обслуговуються спільними для них засобами транспорту, але мають кожний власні засоби відбивання та навантаження. Поділ усієї товщі порід на уступи й на підуступи зазвичай проводять за ознакою однорідності гірської маси, що дозволяє спростити видобуток і подальшу переробку корисної копалини. Уступ обмежений збоку укосом, нахиленим до обрію під кутом 25-70° (залежно від властивостей породи), а зверху — горизонтальною площадкою. Уступ розробляється заходками (окремими смугами), висота яких дорівнює висоті уступу, а ширина — ширині вибою.
Основними виробничими процесами в кар'єрі є відбій, навантаження, транспортування та розвантаження гірської маси. Відбій — це процес відділенні гірської породи від масиву з одночасним її подрібненням або розпушенням. Він здійснюється за допомогою бурильновибухових робіт (на кар'єрах для видобутку будівельного каменю використовуються каменерізальні машини). Навантаження на транспортні засоби здійснюється екскаваторами. У м'яких і сипучих породах (наприклад, піску) процеси відбиття й навантаження поєднуються й виконуються екскаватором. Транспортування здійснюється різними способами: автомашинами, залізничним транспортом, стрічковими транспортерами, підйомниками.
Малюнок 3.
Бурові установки
Малюнок 4.
Навантаження на транспортні засоби здійснюється екскаваторами
Інгулецьке родовище залізистих кварцитів, у географічному відношенні, входить до складу Криворізького залізорудного басейну, являється його південною окраїною.
Поверхня родовища до 1963 року уявляла собою горбкувату місцевість з невеликим схилом на південно-схід та схід, розчленовану річкою Інгулець та двома балками, Скелевата та Березнеговата, які упадають у долину річки.
У теперішній час поверхня порушена експлуатаційними, викривними роботами кар’єра ІнГЗКа та відвалами гірських порід.
Загальна довжина родовища – 3,5 км.
Північна частина приєднується до зони обвалу гірних робіт з видобутку багатої руди шахти „Центральна”
Інгулецьке родовище залізистих кварцитів являється сировинною базою Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.
В адміністративному відношенні воно знаходиться на території Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Клімат району – континентальний з середньорічною температурою повітря +8, мінімальною - -32, максимальною - +38. Середньорічна кількість опадів складає 400-420 мм, Вітри домінують східні, північно-східні. Глибина промерзання ґрунтів 0,3-1м.
До господарсько-питного водопостачання створили Південне водосховище (живлення за рахунок вод р. Дніпро). Технічне водопостачання збагачувального комплексу ІнГЗКа ведеться за рахунок зворотньої води із хвістосховища.
Енергопостачання комбінату здійснюється від підстанції – системи Дніпроенерго, розташованої у 40 км від нього.
У ході екскурсії збираються зразки гірських порід, характерних для певної місцевості. У школі ці породи вивчаються й описуються.
Малюнок 5.
Вивчення гірських порід
Приклад опису гірських порід
Назва гірської породи, до якої групи належить. Особливості утворення.
Склад гірської породи (до складу гірських порід зазвичай входять кілька мінералів, наприклад, граніт складається з кварцу, слюди та польового шпату).
Форма і колір (наприклад, граніт буває сірого, рожевого, червоного та іншого кольорів).
Вага (вказується відносно — важкий, легкий, середній).
Полиск (матовий, металевий, скляний чи відсутній).
Твердість (риса наноситься склом чи нігтем — м'яка порода, риса наноситься лезом ножа — тверда, риса наноситься кварцом чи її взагалі неможливо нанести — дуже тверда).
Структура (масивна, шарувата, сланцювата, пориста, пухирчаста).
Використання людиною в практичній діяльності. Додаткові відомості про гірську породу.
Дані про зібрані гірські породи можна занести в таблицю. Приклад таблиці з характеристикою глини.
Таблиця 1
Геологічна характеристика залізистих кварцитів
Назва гірської породи.
Група
|
Умови утворення
|
Склад, зовнішній вигляд, будова, властивості
|
Приклади
використання
людиною
|
Кварцит (метаморфічна порода)
|
Метаморфічні
породи сформувалися на великих глибинах при інтенсивному перетворенні магматичних гірських порід в архейсько-протерозойську ери
|
Складається з кварциту, магнетиту, гематиту тощо. Вага важка.Структура тонко- і дрібнозерниста, іноді середньозерниста. Тверда. Текстура шарувата та плойчата.
|
Промислове значення в результаті збагачення яких дістають концентрат з вмістом заліза до 65%
|
Знайомство з професією геолога Дяченко В.І.
Особливості роботи:
Виявлення й оцінка родовищ корисних копалин у процесі зйомки, пошуку і розвідки, складання геологічних карт, геологічних профілів.
Геолог повинен знати:
Теоретичні і прикладні питання геології, технологію переробки мінеральної сировини, геологічні прийоми вивчення надр, економіку, географію.
Професійно важливі риси:
фізична витривалість;
просторова уява;
спостережливість;
уважність;
логічне мислення;
емоційно-вольова стійкість;
технічний слух.
Медичні протипоказання:
схильність до застудних захворювань;
порушення функцій опорно-рухового апарату;
виражені захворювання серцево-судинної системи;
хвороби суглобів;
хвороби, пов'язані з втратою свідомості.
Шляхи отримання професії:
геологічні ВУЗи, університети.
У наш раціональний час, коли навіть у космос літають по туристичній путівці, геологія залишається, мабуть, останнім притулком романтика…
Досить часто професія геолога асоціюється у молоді з далекими романтичними подорожами. Певною мірою це дійсно так, лише подорожують геологи не на відомі світові курорти, а найчастіше кудись в глуху тайгу або тундру, на розвідування родовищ.
У більшості випадків їх робота пов’язана з частими і тривалими відрядженнями, проходить у польових умовах («кабінетні» геологи, що займаються переважно аналізом інформації у стаціонарних умовах, також є, але рідше). Нерідко робота здійснюється так званим вахтовим методом — геологи на декілька тижнів виїжджають в експедицію, де працюють у дуже інтенсивному режимі і практично без вихідних, зате після кожної такої поїздки отримують досить тривалий відпочинок.
В умовах експедицій робота відбувається в обмеженому колективі, вимагає вміння бути терпеливим до інших людей, уживатися з ними, лояльно ставитися до побутових незручностей та різної скрути, пов'язаної з похідним життям.
Робота геолога починається з вивчення і співставлення гірських порід, взятих з поверхні землі, дна моря або зі свердловин, відбору зразків, їх лабораторного дослідження. Геолог повинен зрозуміти, чи є в даному районі корисні копалини, які саме, як вони розташовані і наскільки доцільна їхня промислова розробка.
Місця роботи таких фахівців — геологорозвідувальні експедиції, геофізичні й бурильні партії, науково-дослідні та проектні організації. Основна сфера застосування їхньої праці — розвідування і освоєння родовищ корисних копалини. Потрібні вони і в будівництві (наприклад, для виявлення особливостей ґрунтів на місці майбутніх споруд).
Сучасна геологія – меганаука, що включає величезну кількість дисциплін:
геофізика (фізичні властивості землі, гравітаційні, електромагнітні поля);
геохімія (хімічний склад землі);
мінералогія (вчення про мінерали – стійкі природні з'єднання);
стратиграфія (послідовність відкладення шарів гірських порід);
тектоніка (рух земної кори);
петрографія (вчення про гірські породи).
Геологи потрібні не лише крупним нафто- і газодобувним компаніям, але і крупним будівельним фірмам. Недавно у геологів з'явився ще один фронт робіт – в компаніях, пов'язаних з розвідуванням і видобутком корисних копалин за кордоном: у Південній Африці і Латинській Америці, Європі (зокрема, на території колишньої Югославії). Туди охоче беруть випускників геологічних вузів, але вимагають хороших знань іноземної мови. Так, для роботи в Перу треба володіти іспанською, у Південній Африці, Канаді - англійською).
Професія є помірно поширеною.
|