Програма начально-тематичних екскурсій Початкова школа. Екскурсія «Походження назви свого населеного пункту» Біологія. Екскурсія «Фітоценоз лук» Українська література. Екскурсія «Тарас Григорович Шевченко український письменник»


НазваПрограма начально-тематичних екскурсій Початкова школа. Екскурсія «Походження назви свого населеного пункту» Біологія. Екскурсія «Фітоценоз лук» Українська література. Екскурсія «Тарас Григорович Шевченко український письменник»
Сторінка3/8
Дата26.10.2013
Розмір1.25 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Туризм > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8
Тема екскурсії: «Ім’я Тараса Шевченка в Кривому Розі».

  • Загальна тривалість екскурсії в годинах: 2,20 години.

  • Загальна протяжність екскурсії в кілометрах: 10 км.

  • Маршрут екскурсії: селище ім. Шевченка, Центрально-Міський район, проспект «Визволення» - Криворізький державний театр ім. Шевченка, вул. Українська – пам’ятник Т.Г. Шевченку

  • Форми опрацювання матеріалів екскурсії з учнями по її завершенню: бесіда, виконання малюнків.

  • Дата апробації екскурсії: 06.02.2010.


    Табель екскурсії.

    Маршрут

    Зупинка

    Об’єкти

    показу

    Час

    Найменування підтем і перелік основних питань

    Організаційні вказівки

    вулиця Добролюбова, 7







    20 хв.




    Перевірити підготовку екскурсантів, вишикувати, повторити ПТБ та ПДР при проходженні маршруту


    Селище

    ім. Шевченка

    Зустріч з населення пункту екскурсії

    Відвідування вулиць

    Верба


    30 хв.

    Заслуховування доповідей:

    «Легенда про селище»

    Організаційні моменти; Обговорення різних питань.

    ПДР, поведінка в суспільно-громадських місцях.


    Криворізький державний театр ім.

    Т.Г. Шевченка

    Зустріч з адміністраторами театру, акторами

    Відвідування театру; зовнішній та внутрішній огляд

    30 хв.

    Заслуховування доповідей про створення і розвиток театру.

    Читання поезій Шевченка

    ПДР, поведінка в суспільно-громадських місцях.

    Пам’ятник ім.

    Т.Г. Шевченку




    Відвідування місце розташування пам’ятника

    30 хв.

    Заслуховування доповідей про пам’ятники, присвячені

    Т.Г. Шевченку

    в рідному краю та в інших містах.

    Розповідь – коротка інформація про Шевченка

    ПДР, поведінка в громадських місцях

    вулиця Добролюбова, 7







    30 хв.

    Отримання завдання:

    виконання малюнків




    Хід екскурсії

    06.02.2010 року учні 9-го класу у складі 15 осіб відвідали екскурсію до пам’ятних місць м. Кривого Рогу, присвячених Т.Г. Шевченку (селище ім. Шевченка; Криворізький державний театр ім. Т. Шевченка; пам’ятник Т.Г. Шевченку).

    Проведенню екскурсії передувала кропітка робота, тому що створення нової екскурсії – це складний процес, що вимагає активної участі цілого колективу: як вчителя - предметника, так і самих учнів – екскурсантів. Зміст екскурсії, її пізнавальна цінність знаходиться в прямій залежності від знань вчителя, його компетентності, ступеня практичного засвоєння основ педагогіки і психології, уміння вибрати найбільш ефективні способи і прийоми впливу на школярів та підготовленості учнів.

    Для учнів 9-го класу підготовлена екскурсія: складена схема маршруту, ознайомлення з ТБ та ПДР, ПП у суспільних та громадських місцях, проведено ряд бесід, доповідей, читання поезій митця.

    Під час екскурсії забезпечено належну дисципліну, відповідно екскурсія має організований і цілеспрямований характер. Щоб увага учнів не розсіювалась, детально розглянуто кожен об’єкт, обговорено, зроблено узагальнення і висновки, висловлено враження від побаченого і почутого.

    Мистецтво керівництва екскурсії полягає в чіткому сформуванні мети екскурсії, в умінні організовувати учнів, зосередженні уваги дітей на об’єкті, що вивчається.

    З досвіду своєї роботи, варто зазначити, що у міру набування екскурсійного досвіду в роботі учнів проявлятиметься дедалі більше самостійності.

    Велике значення під час екскурсії має пояснення вчителя. Відповідь повинна бути цікавою й доступною для учнів.

    План проведення екскурсії

    • Ознайомлення учнів з метою, змістом та об’єктами екскурсій, маршрутною схемою.

    • «Шевченкознавство в рідному краї».

    • Обговорення питань-доповідей під час літературно-краєзнавчої екскурсії.

    • Обговорення учнівських повідомлень про пам’ятники Т. Шевченкові.

    • Ознайомлення з висловами видатних митців про Т. Шевченка. Повідомлення «Слово про генія».

    • Ознайомлення з легендами та переказами про селище ім. Шевченка (народна назва Алахівка).

    • Літературні спогади про Тараса Шевченка (І.І. Панаєв).

    • Інформація про сквер ім. Тараса Шевченка.

    • Пам’ятні верби Т.Г. Шевченка.

    • Театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка.

    • Декламування поезій та уривків із художніх творів Т.Г. Шевченка під час літературно-краєзнавчої екскурсії.

    • Фотографування об’єктів.

    • Підсумки та аналіз навчальної екскурсії.

    Тарас Шевченко - основоположник нової української літератури. Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму.

    Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини XIX - початку XX століть. Тенденції народності й реалізму були вже властиві в значній мірі і творчості попередників Шевченка. Шевченко перший в українській літературі виступив як істинно народний поет, твори якого з усією повнотою відбили почуття й думки трудящих мас, їх віковічні визвольні прагнення. Попередники великого поета в українській літературі в своїх творах критикували окремі явища тогочасного життя, як-от: знущання поміщиків з селян, хабарництво чиновників. Шевченко ж виступив як грізний суддя і обличитель усього самодержавно-кріпосницького ладу, як непримиренний ворог поміщиків і царизму. У його творах змальований новий позитивний герой - борець проти самодержавно-поміщицького ладу, борець за щасті народу.

    Творчість великого народного поета внесла в нашу літературу незнане багатство тем і жанрів, прилучила її до кращих досягнень світової літератури. Шляхом Шевченка пішли найвидатніші передові українські письменники наступного часу - Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Франко, Павло Грабовський, Леся Українка та ін. Роль Шевченка в розвитку української літературної мови. Шевченко відіграв важливу історичну роль у розвитку української літературної мови. Він установив ту структуру української літературної мови, яка збереглась у всьому істотному як основа сучасної мови, тобто розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо. Попередники Шевченка в українській літературі, починаючи з Котляревського. Використовували в своїх творах живу народну українську мову, а також скарби усної народної творчості, але це використання було ще обмеженим, відповідно до не досить широких тем і літературного стилю цих письменників. Крім того, вони ще не позбулися діалектних, вузько місцевих елементів.

    Норми української літературної мови, створені на народній основі, дала поезія Шевченка. Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови. Він відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова. Вшанування пам'яті. Царизм репресіями прагнув зупинити лавину народної шани й любові до великого сина України, а вийшло навпаки.

    З 1918 року вшанування пам'яті великого Кобзаря 9 березня стало в нашій країні щорічним і всенародним. Відкрито пам'ятники поетові в Києві, Каневі, Харкові та в інших містах України, могилу великого Тараса оголошено заповідником, ім'я Шевченка присвоєно Київському університетові, театру опери та балету; масовими тиражами видаються його твори, відкрито Державний музей Т. Г. Шевченка, його ім'я присвоєно навчальним закладам і науковим установам, вулицям, бульварам, площам, пароплавам. Починаючи з 1962 року, щорічно присуджуються Державні премії України імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури і мистецтва. За цей час почесного звання шевченківського лауреата удостоєні П. Тичина, О. Гончар, П. Загребельний, В. Сосюра, М. Бажан, Г. Тютюнник, Ю. Збанацький, П. Майборода, С. Людкевич, О. Кульчицька, А. Малишко, В. Касіян, І. Драч, Л. Но-виченко, Д. Павличко, М. Вінграновський, В. Стус, Б. Антоненко-Давидович, М. Жулинський, Р. Лубківський та інші митці. За рішенням ЮНЕСКО. ювілеї Т. Г. Шевченка відзначалися в усіх державах світу, в багатьох із них вийшли переклади «Кобзаря».

    Кожний, хто глибоко вивчає творчість великого сина України, неминуче переконується, що має вона світове значення. Ось кілька висловлювань з цього приводу: «Завдяки Шевченкові скарби української душі повною річкою влилися в загальний потік людської культури» (Луначарський); «Тарас Шевченко не має собі рівних у світовій літературі» (Курелла, Німеччина); «Його геній розрісся, як дерево, простягнувши крону над віками» (Камілар, Румунія); «Поки б'ються серця людей, звучатиме і голос Шевченка» (Хікмет, Туреччина); «Він був найбільш народним поетом з усіх великих поетів світу. Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Немає для неї відповідника в світовій літературі» (Якубець, Польща). Інколи справедливо зауважують, що революційно-демократичних письменників у XIX ст. було не так уже й мало, проте жоден з них не піднявся до таких вершин шани і любові народу, як Шевченко.

    У своїх творах він випромінював на скривджених всю силу великої любові, цілий океан ніжності, а трагедію сироти чи вдови підносив до рівня світової трагедії. «Кобзар» знаменував собою демократизацію світової літератури, бо з його сторінок чи не вперше заговорили цілі соціальні материки, які залишалися невідомими для елітарної культури — і це було одкровенням. Не дивно, що твори Кобзаря перекладені всіма слов'янськими мовами, а також грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, англійською французькою, датською, новогрецькою, іспанською, хінді, японською, в'єтнамською, корейською, румунською, італійською, угорською, малайською, бенгальською та багатьма іншими мовами.

    Про все більшу світову славу великого Кобзаря свідчать пам'ятники, встановлені в різних країнах світу: у Палермо (Канада), Бухаресті, Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижі тощо. Творчість Шевченка постає чи не найвидатнішим всеєвропейським і світовим явищем, бо досі, як слушно зауважив Вадим Скуратівський, «вікове горе мас, по суті, не мало своїх літературних уст, не розверзалося ними, не прорізалося своїм художнім голосом». Були окремі літературні спроби, але настільки несміливі й наслідувальні стосовно панівної культури, що ставали панською іграшкою, а не грандіозним мистецьким явищем і національно-соціальним викликом, яким була творчість великого Кобзаря. Саме Шевченко вперше в історії порушив тисячолітню німоту соціальних низів. Тому "Кобзар" і має планетарне значення, саме українським словом вперше заговорили невідомі досі для елітарної культури світи, речником яких став українець, він своєю творчістю демократизував європейську та світову літературу.

    Шевченко — явище унікальне. Його немає з ким порівняти у письменстві інших народів. Не тому, що він кращий за інших. Йдеться про особливий генотип культури нашої країни. Тарас... Просторо в цьому імені. В ньому вся історія наша, все буття, ява і найпотаємніші сни. Нас просто не існує без нього: Україна — це Шевченко, Шевченко — це Україна. Не знайти такого анатомічного скальпеля, який міг би відділити одне від одного. Синонімічна пара на всі часи, доки й світу.

    Уявити себе без Шевченка — все одно, що без неба над головою. Він — вершинна парость родового дерева нашої нації, виразник і хранитель народного духу. Навіть плоть його вознесена на вершину. Іншої такої могили на Україні нема, нема такої могили на всій планеті. Вона — немов козацька вежа, де при наближенні небезпеки запалювали сторожовий вогонь. Вогонь на сторожовій вежі Шевченка не згасає ніколи. Той вогонь — його іменний Глагол. Коли ми необачно віддалялися від нього — більмами бралися наші очі, полуда заступала шлях. Отоді мали те, що мали.

    Шевченко універсальний. Кажемо: Тарас— і чи є такий українець, який би не знав, про кого йдеться. Росіянин не назве Пушкіна Олександром, англієць Шекспіра — Вільямом, німець не нарече імені Гете чи Шіллера, француз — Гюго. Там інший вимір, там — відчуття дистанції. Шевченко для свідомості українців — не просто література. Він — наш всесвіт

    Явище Шевченка — виправдання України перед людством, підтвердження нашої національної повноцінності. Слово, яке не співвідноситься з його Словом,— нічого не варте. "До Шевченка треба доростати всім життям"

    Тарас Шевченко!... Це ім'я дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. У славній плеяді безсмертних класиків літератури геніальний співець українського народу по праву стоїть в одному ряду з такими титанами думки і слова, як Гомер і Шекспір, Пушкін і Толстой, Гете і Байрон, Шіллер і Гейне, Бальзак і Гюго, Міцкевич і Берне, Руставелі і Нізамі, чия мистецька спадщина стала надбанням усього передового людства.

    Тарас Шевченко - символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов'ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум'яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів. Поезію Шевченка люблять усі народи. Поет, який віддав усі свої сили боротьбі за визволення рідної України від соціального і національного гніту, виражав прагнення і сподівання всіх народів, всіх прогресивних людей світу.

    Тарас Григорович Шевченко прожив дуже мало - лише 47 років. З них 34 роки провів у неволі: 24 роки - під ярмом кріпацтва і понад 10 років - у найжорсткіших умовах заслання. А решту - 13 "вільних" років перебував під невсипущим наглядом жандармів. Оглядаючи прожите життя, сповнене страшної негоди і злиднів, він з болем говорив: "Сколько лет потерянных., сколько цветов увядших!" Засуджуючи царський режим, який занапастив життя великого поета, М. О. Некрасов у своєму вірші "На смерть Шевченко" писав: Всё он изведал: тюрьму петербургскую, Справки, доносы, жандармов любезности, Всё - и раздольную степь Оренбургскую, И её крепость... В нужде, в неизвестности Там, оскорбляемый каждым невеждою, Жил он солдатом с солдатами жалкими, Мог умереть он, конечно, под палками, Может и жил-то он этой надеждою."

    Царський уряд не вперше розправлявся так з небажаними йому передовими людьми. Полум'яний співець свободи, Тарас Григорович Шевченко поділив сумну долю кращих людей, які жили в роки царської реакції. Пушкін і Лєрмонтов, убиті з намови царя, замучений Полежаев, декабристи, загиблі у Сибіру на каторзі, були його попередниками. Не кращою була доля і його сучасників. Чаадаева оголосили божевільним. Герцену довелося тікати за кордон. Великого російського критика Віссаріона Бєлінського врятувала від каземату лише смерть. У заслання потрапив Салтиков-Щедрін, на каторгу було відправлено Достоєвського. Але ні арешти і жорсткі переслідування, ні вогкі і темні каземати III відділення. Ні заслання і солдатчина - ніякі утиски не змогли зігнути поета-революціонера Тараса Шевченка. Караюсь, мучуся... але не каюсь! писав він у вірші "О думи мої!". Шевченко говорив, що він ніколи не зійде з раз назавжди обраного шляху, з шляху народного співця: Нікому я не продамся, В найми не наймуся. Не зігнувши великого Кобзаря духовно, царизм зламав його фізично.

    Незважаючи на те, що Шевченко був "наділений міцною будовою тіла", як було сказано у вироку про заслання, царські сатрапи завдали непоправимо!' шкоди його здоров'ю, злочинно скоротили життя і прискорили смерть.

    Як відомо, Шевченко був сином селянина-кріпака і сам був кріпаком. Батько і мати великого поета передчасно померли від непосильної праці, нестатків і хвороб. Така ж доля чекала Тараса Шевченка. Незважаючи на тяжкі умови життя, на погіршення стану здоров'я, Тарас Григорович не втрачав любові до життя, до малювання, до поезії. Особливо чутливий він був до сприйняття чудової української природи. Колоритні пейзажі рідної землі -"садок вишневий коло хати", могутній сивий Дніпро, широкі степи з почорнілими на них могилами, вітри, що пахнуть чебрецем і м'ятою, переливний блиск ковили, безкрайні обрії - все це знав і любив Тарас. Все це глибоко хвилювало вразливого юнака і згодом ожило в його поезії.

    Шевченко ввібрав у себе усе багатство народних пісень та переказів, і природно, що у його чарівних піснях бриніли такі ж мотиви, які створював сам народ. Ненависть трудового люду до своїх гнобителів живила творчість Кобзаря. Постала у віршах Шевченка нещасна, поневолена Україна, кров'ю серця писав він про страждання рідного народу, про муки підневільного життя. Гнівними словами картав поет царство панів і чиновників.

    Художник і поет, в розумінні Т. Г. Шевченка, носій світла істини, він мусить бути корисним людям. Саме таким поетом і художником, провісником правди і волі був Тарас Шевченко.

    Поезія великого Кобзаря - це гімн любові до людства, гімн боротьби за свободу і світлу долю всіх пригноблених народів.

    Царський уряд боючись сили полум'яного Шевченкового слова, заслав поета у солдатчину, в далекі казахські степи. Відбуваючи -скарання. Шевченко служив у Орську, оточеному мертвим, тьмяним степом. Кочовики називали Орську фортецю яман-кала, що означає "страшне місто". Сюди і був засланий поет. У вироку, що вирішив долю Шевченка, не був зазначений строк покарання - цар заслав поета назавжди. Микола Палкін власною рукою дописав у вироку: "Під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати". Художнику зв'язали руки, поетові закрили рота. З цього приводу Шевченко з глибоким обуренням говорив:

    "Если бы я был изверг, кровопийца, то и тогда для меня удачней нельзя было придумать, как послать меня в Отдельный Оренбургский корпус солдатом. И ко всему этому мне запрещено рисовать. Отнять благороднейшую часть моего бедного существования. Трибунал во главе с самим сатаной не мог бы вынести такого нечеловеческого приговора".

    Сучасна медицина науково обґрунтувала, як згубно впливають на здоров'я людини так звані негативні емоції - туга, сум, пригніченість, самотність. Але ще сильніше відбилися на здоров'ї Т. Г. Шевченка нестерпно важкі, ворожі, штучно створені царизмом умови життя у солдатчині. Дві тяжкі хвороби - ревматизм і скорбут, на які хворів у засланні поет, дуже підточили його серце, тим більше, що вони проходили в умовах надзвичайної моральної пригніченості і невимовних душевних мук. Українські і російські друзі поета робили все можливе, щоб полегшити тяжку долю Тараса Шевченка, допомагаючи йому морально і матеріально, але здоров'я поета з кожним днем все гіршало.

    Рядовому Тарасу Шевченку найсуворіше було заборонено писати й малювати. Та великий бунтар не скорився. Всупереч усьому у вигнанні він потай писав і малював і створив чимало поетичних творів, зробив багато малюнків, портретів, картин, з яких складається цілий альбом. На Шевченка було зроблено донос, в результаті якого його під конвоєм відправляють у Новопетровське укріплення, на берег Каспійського моря. Сім років - з 17 жовтня 1850 по 2 серпня 1857 р., які провів тут поет, були найстрашнішими роками у житті Шевченка. Вони цілком зламали його здоров'я. Суворі природні умови, віддаленість від культурних центрів країни, деспотизм і жорстокість офіцерства робили нестерпним життя засланого поета.

    Заслання і солдатчина не зломили ні волі, ні її переконань. Але здоров'я поета, його фізичні сили були надламані.

    Героїчне життя великого Кобзаря, його велика моральна сила, непохитна воля борця, його волелюбна поезія були близькі й дорогі російським революційним демократам. Разом із Герценом і Чернишевським великий Кобзар з глибокою переконливістю проголошує, що треба будити волю, приспану царизмом, кличе Русь до сокири, прямо закликає до збройного повстання. ...Добра не жди, Не жди сподіваної волі - Вона заснула: цар Микола її приспав. А щоб збудить Хиренну волю, треба миром Громадою обух сталить; Та добре вигострить сокиру - Та й заходиться вже будить. Поезія Тараса Шевченка була могутньою і грізною зброєю в бойовому арсеналі народу, вона кликала маси на боротьбу, вселяла смертельний страх у ворогів… …вставайте Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте. Ці рядки знаменитого Шевченкового "Заповіту" запалювали народ, загартовували його волю до боротьби, зміцнювали віру в краще майбутнє..

    У безсмертній поезії великого Кобзаря, яка то полум'яніла гнівом, то іскрилася бадьорістю, завжди і незмінно звучала віра у світле прийдешнє народу. Шевченко твердо вірив, що пригноблені розірвуть кайдани, в які вони закуті, скинуть ярмо кріпацтва і самодержавства, з'єднаються в єдину вільну й дружню сім'ю і в цьому світі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі. Чернишевський, Добролюбов та їх бойові соратники - "штурмани бурі", як образно називав їх Герцен, високо цінили полум'яну поезію Шевченка. М. Г. Чернишевський, який очолював революційно-демократичний рух, називав Т. Г. Шевченка "новою невідомою зіркою, та такої величини і блиску, таким світилом, що, мабуть, і Сіріусу, і Актуру носа втре".

    Незважаючи на фізичну кволість та недугу, Тарас Шевченко до кінця свого життя не припиняв активної творчої праці, всі свої сили віддавав боротьбі за знищення політичного безправ'я, кріпацтва і національного гніту

    Смерть геніального поета, полум'яного борця за волю і щастя людей викликала глибокий сум народу, пекучим болем відгукнулася у серцях мільйонів трударів. Для прощання з Т. Г. Шевченком труну з його тілом було встановлено в Академії мистецтв, поруч з кімнатою небіжчика. Багато квітів і лаврових вінків вкривало труну, заповняло кімнату.

    28 лютого 1861 року на панахиді були виголошені промови не тільки російською, але й українською і польською мовами. Відомо, що царський уряд будь-що прагнув опорочити українську мову, заявляючи, що це мова не літературна, а простонародна. І треба було мати велику мужність, щоб виголосити над труною Т. Г. Шевченка промову українською мовою, тим більше, що в храмі в цей час були присутні царські жандарми. До труни великого Кобзаря прийшла також і вся корпорація польських студентів і викладачів. Один з них, демократ В. Ю. Хорошевський, виголосив над труною проникливу промову польською мовою: "Нехай також і польське слово, коротке, але сердечне, лунає біля твоєї труни, славний поете русинський! Ти любив край свій рідний, своє Дніпро синє, свій народ сірячинний; ти був могутнім співцем цього народу... Хвала ж тобі, гідний Тарасе, хвала тобі!"

    Ховали Шевченка на Смоленському кладовищі. За труною йшли його численні друзі і знайомі, серед них були М. Некрасов, М. Салтиков-Щедрін, Ф. Достоєвський, М. Лєсков, Л. Жемчужников, І. Панаєв та багато інших.

    Вже більше ста років пройшло як перестало битися благородне, мужнє серце геніального поета-революціонера Тараса Григоровича Шевченка. Але світлий образ великого Кобзаря -безсмертний, як і сам народ, що породив його. Вічно нетлінна творчість геніального сина України жива подихом життя,, биттям гарячого людського серця.

    Безсмертна могутня сила його таланту, проникливість і глибина його думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрастність його слова, мужність і пісенність його віршів, самовіддана любов його до своєї Батьківщини, до свого народу.

    Перелік питань для обговорення під час літературно-краєзнавчої екскурсії.

    1. Учнівські повідомлення «Пам’ятники Т. Шевченкові»:

    • інформація про пам’ятник Т. Шевченкові. Кривому Розі;

    • пам’ятник Т. Шевченкові у м. Києві;

    • пам’ятник Т. Шевченкові у м. Москві;

    • пам’ятник Т. Шевченкові у м. Харкові;

    • пам’ятник Т. Шевченкові у канадійському місті Палермо.

    1. Повідомлення учнів «Слово про генія».

    2. Легенда про селище ім. Шевченка (народна назва Алахівка).

    3. Літературні спогади про Тараса Шевченка (І.І. Панаєв).

    4. Інформація про сквер ім. Тараса Шевченка.

    5. Пам’ятні верби Т.Г. Шевченка.

    6. Театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка.

    Учнівські повідомлення «Пам’ятники Т. Шевченкові»

    інформація про пам’ятник Т. Шевченкові у Кривому Розі

    Встановлено у листопаді 1954 на площі перед міським театром у Центрально-Міському районі. Скульптор І.М. Гончар, архітектор С.Л. Куклінський. Скульптура виконана із залізобетону на цегельному постаменті, у повний зріст. Поруч росте верба, висаджена з пагона, завезеного з місця заслання поета.

    пам’ятник Т. Шевченкові у м. Києві

    Пам'ятник Т.Шевченкові в Києві - споруджено за постановою Ради народних комісарів УPCP та ЦККП(б)Увід 10.IV.1935. Автори: скульптор М.Манізер та архітектор Є.Левінсон. Пам'ятник установлено в Шевченківському парку навпроти Київського національного університету ім. Тараса Шевченка на земляному пагорбку пірамідальної форми. Висота постаті сягає за 6 м, а всього пам’ятника - близько 14 м. Постамент виготовлено з рожевого граніту, а фігуру відлито з бронзи на Ленінградському заводі художнього лиття. Весь комплекс пам'ятника добре вписується в загальний ансамбль парку. Скульптор реалістично відтворив образ геніального поета й митця в усій його величі. Т.Шевченко стоїть у глибокій задумі, стримуючи в собі незбориму силу і гнів... На постаменті напис: "Т.Г.Шевченко. 1814-1861". А нижче слова з його "Заповіту":

    І мене в сім'ї великій,

    В сім'ї вольній, новій,

    Не забудьте пом'янути

    Незлим тихим словом.

    Урочисте відкриття пам'ятника відбулося 6.ІІІ.1939 р.

    пам’ятник Т. Шевченкові у м. Москві

    Пам’ятник Т. Шевченкові в Москві - збудовано за постановою Ради Міністрів СРСР від 15.VI.1962 р. на відзначення 150-річчя від дня народження Шевченка. 30.ІХ.1962 р. Міністерство культури СРСР оголосило Всесоюзний конкурс на проект пам'ятника. Надійшло 33 проекти. Переможцями стали українські скульптори М.Грицюк, Ю.Синькевич і А.Фуженко та архітектори А.Сницарєв, Ю.Чеканюк. Пам'ятник установлено на набережній ім. Тараса Шевченка, у сквері перед будинком готелю "Украйна". Висота пам'ятника - 14 м. Постамент виготовлено із жежелівського граніту, постать відлито з бронзи. Пам'ятник відзначається простотою і ясністю композиційного задуму. Могутня постать поета, що ніби виростає зі скелі, прямує назустріч бурі. Пам'ятник урочисто відкрито 10.VI.1964 р.

    пам’ятник Т. Шевченкові у м. Харкові

    Пам'ятник Т.Шевченкові в Харкові - збудовано за постановою Харківської міськради від 2.VІ. 1929 р. У 1930-1933 рр. було оголошено кілька конкурсів на проект пам'ятника Шевченкові в Харкові Переможцями стали скульптор М.Манізер і архітектор Й.Лангбард. Пам'ятник установлено в міському парку на Сумській вулиці. Висота його - 16,5 м, постаті поета -5,5 м. Круглий постамент зі східцями виготовлено з сірого лабрадориту, постать поета й інші фігури відлито з бронзи в Ленінграді. Пам'ятник добре вписується в загальний ансамбль парку. Центральна частина - постать Шевченка на повен зріст - піднята на тригранному пілоні. Довкола пілона на ступінчастих виступах розміщено 16 фігур, які символізують історичне минуле українського народу. Тут - постать Шевченкової "Катерини", знесилений селянин, група повстанців часів Коліївщини, кріпак із жорном на плечах, солдат-рекрут, далі юнак і літній робітник, що символізують собою події революції в Росії 1905-1907 рр., і дві постаті, що уособлюють події 1917 р.; на найвищих бічних виступах - чотири постаті, які підняли прапор перемоги: військовик, селянин, шахтар і дівчина-студентка з книжкою в руках. Глибоку ідею монумента автори втілили в ясні скульптурні й архітектурні форми. Для різних персонажів скульпторові позувати визначні українські актори Н.Ужвій, А.Бучма, І.Мар'яненко й О.Сердюк. На центральному пітоні напис: "Шевченко". Урочисте відкриття пам'ятника відбулося 24.ІІІ.1935 р.

    пам’ятник Т. Шевченкові у канадійському місті Палермо
  • 1   2   3   4   5   6   7   8

    Схожі:

    Урок-екскурсія Тема. Екскурсія пушкінськими місцями
    Мета: здійснити заочну екскурсію місцями, де жив і творив великий поет, ознайомити учнів з основними фактами життя і творчості О....
    УРОК ЕКСКУРСІЯ «WELCOME TO GREAT BRITAIN»
    Артемівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №24 з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів
    Біографія: Тарас Шевченко
    Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н ст.) 1814р в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії
    Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого 9 березня
    ...
    Православний міжнародний молодіжний літній табір в честь святого Алексія Товта Програма
    Прибуття в м. Ужгород /залізничний вокзал/, екскурсія містом з відвідуванням знаменитих храмів та від’їзд в с. Кічірне з заїздом...
    Та завдання проекту
    Визначення джерел потрібної інформації. Екскурсія в музей «Українського рушника» в місті Черкаси
    «Пиріжечки з яблуками»
    Попередня робота: екскурсія на кухню, спостереження за працею кухаря; розглядання ілюстрацій, читання казок
    Дата Організація виховної діяльності
    Національне виховання. Екскурсія з елементами бесіди «Прийми нас в свої обійми, школо!»
    Зимові канікули в Карпатах
    Екскурсія «Яремче – перлина Карпат» (центр міста, водоспад «Пробій», сувенірний ринок, вольєр не господарство (10 грн/чол.))
    Урок-екскурсія вчителя фізики, математики
    Тема. Організація роботи елеватору. Спостереження за різними видами механічного руху (поступальний, обертальний, похила площина)
    Додайте кнопку на своєму сайті:
    Портал навчання


    При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
    звернутися до адміністрації
    bibl.com.ua
    Головна сторінка