Співвідношення понять „індивід”, „особистість”, „індивідуальність”

Скачати 0.94 Mb.

Назва	Співвідношення понять „індивід”, „особистість”, „індивідуальність”
Сторінка	8/8
Дата	02.04.2013
Розмір	0.94 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Психологія > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8

55. Система регуляции личности

Система регуляции представляет собой первый иерархические уровень личностной структуры (в схеме – ближе всего к центру). Основу данной системы составляют сформировавшиеся у человека под влиянием обстоятельств его жизни определенный комплекс сенсорно-перцептивных механизмов познания, обладающих обратной связью. Этот комплекс призван обеспечивать и реально определяет:

Постоянное взаимодействие внешних и внутренних причин и условий проявления и развития психической деятельности;
Регуляцию человеком собственного поведения (познания, общения, труда).

При образовании этой системы значительную роль играют филогенетические механизм, природные предпосылки человеческой жизнедеятельности: строение анализаторов, их «преднастроенность» на специфически человеческий способ функционирования. Однако не менее значимыми являются и онтогенетические механизмы, определяющие возникновение новых сенсорных комплексов с высоким уровнем интеграции (так называемых перцептивных систем): рече-слухового, зрительного, сенсорно-моторного. Эти комплексы значительно дополняют непосредственно данные человеку природные возможности, обеспечивая вербализацию и аудиовизуализацию всего получаемого человекам чувственного опыта, преобразование и интеграцию многообразных сигналов окружающей среды и определенные психические образования: процессы, состояния, свойства.

Все эти комплексы в процессе жизнедеятельности человека постоянно взаимодействуют между собой, образуя в целом единую функциональную динамическую систему сенсорно-перцептивной организации. Благодаря этой системе обеспечивается сознательное и творческое отражение внешнего мира в присущих ему связях и взаимосвязях, формирование (аккумуляция, интеграция и генерализация) его чувственного опыта.

Являясь регулятором взаимоотношений человека со средой, сенсорно-перцептивная система его личностной организации никогда не оказывается неподвижной. Именно она определяет динамический, функциональный характер всей остальной структуры личности.
56. Система стимуляции личности

Система стимуляции включает относительно устойчивые психологические образования: темперамент, интеллект, знания и отношения.

Под темпераментом понимаю те индивидуальные свойства, которые наибольшей степени зависят от природных особенностей человека. Стимулирующая функция темперамента проявляется в эмоциональной возбудимости нервных процессов, которая наиболее ярко наблюдается у ребенка. Однако по мере формирования индивидуальной системы социальных побуждений, способности к самоуправлению, сознательной саморегуляции психических процессов и социальных отношений темперамент в структуре личности начинает проявляться в модифицированном качестве. Возрастание способности к накоплению информации из внешней среды, ее осознанию и осмыслению, выделения себя из окружающего мира как субъекта жизнедеятельности обеспечивает личности иные, более оперативные и эффективные возможности управления своим поведением и действиями.

Под интеллектов подразумевают определенный уровень развития мыслительной деятельности человека, благодаря которому обеспечивается возможность не только приобретать новые знания, но и эффективно использовать их в процессе жизнедеятельности. Развитие интеллекта во многом определяет «качество» индивидуальной жизни – формирование установки на активность и творческое отношение к окружающему миру, овладение механизмами самоинструктирования и саморегулирования своего поведения в окружающей среде.

Знания, умения и навыки помогают человеку определять свою позицию в этом мире. В данную подструктуру входит умение человека находить в содержании вновь осваиваемых знаний ответы на жизненно важные вопросы.

Отношение (к обществу, к отдельным людям, к деятельности, к миру материальных предметов) характеризует субъективную сторону отражения действительности, результат отражения конкретным человеком конкретных явлений окружающей его среды.

Формирование осознаваемого отношения к объекту познавания и действия, а также осознание человеком собственных отношений обеспечивает развитие системы регуляции всех компонентов системы стимуляции.

В процессе социализации человека первая (регулирующая) и вторая (стимулирующая) системы постепенно аккумулируются друг с другом, а на их основе возникают новые, более сложные психические образования, сознательно регулируемые и социально одобряемые свойства, отношения и действия, направляемые человеком на решение возникающих перед ним жизненно важных задач.
57. Система стабилизации личтости

Система стабилизации. Ее содержание составляет направленность, способности, самостоятельность и характер. Направленность является интегральным, генерализованным свойством личности. Она выражается в единстве знаний, отношений, доминирующих потребностей и мотивов поведения, деятельности личности.

Самостоятельность может рассматриваться как чувство личной ответственности за свою деятельность и поведение или может анализироваться на уровне локальных проявлений (инициативность в деятельности, критичность в мышлении). Самостоятельность личности непосредственно связана с активной работой мысли, чувств и воли.

Способности выражают высокий уровень интеграции и генерализации психических процессов, свойств, отношений, действий и их систем, отвечающих требованиям выполняемой деятельности. Способности человека не выступают изолированно от всех других частей и систем образующих личность как единое целое. Они испытывают на себе их влияние и влияют на развитие других компонентов и личности в целом.

Характер является сложившейся системой относительно уже устойчивых индивидуально-психических модификаций, определяющих образ, стиль и манеру поведения человека. В структуре личности характер более других отражает ее целостность.
58. Система индикации личности.

Система индикции – гуманизм, коллективизм, оптимизм, трудолюбие.

Гуманизм – это максимально высокий уровень сознательного отношения человека к другим людям: общее позитивное отношение к ним (человеколюбие), глубокое уважение к человеку, его достоинству, независимо от его социального статуса, способность и готовность проявит по отношению к конкретному человеку или группе людей душевную теплоту, оказать помощь и поддержку. Известно выражение «Легко любить все человечество, но попробуй любить соседа по коммунальной квартире».

Коллективизм – это высокий уровень социального развития человека, его готовность вступать в конструктивное взаимодействие с другими людьми, сотрудничать с ними ради достижения взаимно и общественно значимых целей, это умение сочетать общественное и личное и в случае необходимости осознанно устанавливать между ними требуемые приоритеты и следовать им.

Оптимизм – это сложное личностное свойство, которое отражает пропорциональное развитие всех психических процессов, свойств, отношений, и действий. Оптимизм обеспечивает человек эмоционально комфортное миросозерцание, проникнутое жизнерадостностью, верой в людей, в собственные силы и возможности, уверенность в лучшем будущем.

Трудолюбие – высокий уровень личностной интеграции и генерализации позитивных прихических свойств, отношений и целенаправленных волевых действий, обеспечивающий возникновение таких качеств, как целеустремленность, организованность, дисциплинированность, настойчивость, способность к волевым усилиям для достичежния цели.
Схема модели глобального взаимодействия ивариантных свойств в целостной структуре личности

На схеме видно, что все четыре системы (регуляции, стимуляции, стабилизации и индикации) взаимосвязаны. Поэтому неправомерно разрывать социальные и биологические факторы в развитии личности.
59. Особистість у Східному соціокультурному середовищі

Йога та індійська соціокультурна традиція

Йога поділяється на два напрямки: по-перше, вона охоплює практично всю практику релігії і аскези в Індії, до неї відносяться медитація, фізичні вправи і священні піснеспіви. По-друге, йога - це особлива школа індійської філософії; її основоположником і систематизатор вважається Патанджалі. Вперше йога згадується в давньоіндійських Ведах, самому древньому з відомих літературних джерел. Коріння практики йоги йдуть у глиб індійської передісторії.

У цілому йога включає всі систематичні навчання, спрямовані на самореалізацію через заспокоєння психіки та зосередженості свідомості на самому «я» - безсмертної незмінної сутності всіх людей. Сутність йоги – трансферизація душі за допомогою конкретних практичних вправ, спрямованих на перетворення нашої свідомості. Вона встановлює глибокі зв’язки душі з енергією або праною, що об’єднує фізичной світ і свідомість, шлях до глибинного чистого Я.

Система дзен-будизму

В основі буддистського мислення лежить концепція існування, що характеризується непостійністю, відсутністю незнищенне «я», або душі, і незадоволеністю або стражданням, які є головними атрибутами цього світу. З цих характеристик виводяться основні принципи буддизму: Чотири благородні істини і Вісімкове шлях. Дзен-буддизм грунтується на практиці медитації як засобі безпосереднього сприйняття принципів і істин буддизму, чи досягнення «просвітління». В буддизмі постулюється два ідеальних людських істоти: архат і бодхісаттва.

Згідно буддизму, існуванню притаманні три основні характеристики: мінливість, відсутність «я» і незадоволеність.

Основні принипи, 4 благородних істини:

Існування незодоволеності неминуче
Незадоволеність є наслідком бажання або пристрасті
Викорінення пристрасті викликає припинення страждання
Існує спосіб викорінення пристрасті – це 8-річний шлях (серединний шлях), це є привильна мова, правильна дія, правильний спосіб життя, правильне мислення, правильне розуміння)

Суфізм та ісламська соціокультурна традиія

Суфізм - це зібрання навчань, виявлених у безлічі різноманітних форм, але мають одну спільну мету: подолання звичайних особистісних обмежень і недосконалості сприйняття. Суфізм - це не просто набір теорій або гіпотез, різні джерела описували його як шлях любові, шлях відданого служіння і шлях пізнання. Завдяки багатьом проявам суфізму можна знайти підхід, що допомагає подолати інтелектуальні та емоційні перешкоди на шляху духовного розвитку особистості. Суфізм не прагне пояснити всі проблеми, пов'язані з людською поведінкою, його завдання полягає в тому, щоб дати корисне знання, знання, яке допоможе людині зрозуміти самого себе, власну особистість та її межі, а також допоможе йому знайти в собі божественну іскру.
60. Психологічні теорії мотивації

Погляди на сутність і походження мотивації людини протягом усього часу дослідження розташовувалися між двома філософськими течіями: раціоналізмом та ірраціоналізмом. Відповідно до раціоналістичної позиції людина являє собою унікальну істоту особливого роду, яка не має нічого спільного з тваринами. Вважається, що тільки вона наділена розумом, мисленням і свідомістю, має волю і свободу вибору дій. Мотиваційне джерело людської поведінки убачається виключно в розумі, свідомості і волі людини.

Намагаючись зрозуміти соціальну поведінку людини за аналогією з поведінкою тварин 3. Фрейд і У. Макдаузлл зробили спроби зводити усі форми людської поведінки до природжених інстинктів. У теорії 3. Фрейда таких інстинктів було три: інстинкти життя, інстинкт смерті й інстинкт агресивності. У. Макдауалл запроопонував набір з десятьох інстинктів: інстинкт винахідництва, інстинкт будівництва, інстинкт цікавості, інстинкт утечі, інстинкт стадності, інстинкт забіякуватості, репродуктивний (батьківський) інстинкт, інстинкт відрази, інстинкт самоприниження, інстинкт самоствердження.

Поведінкова концепція мотивації розвивалася як логічнее продовження ідей Д. Уотсона в теорії, що пояснює поведінку.

З 30-х рр. XX ст. з'являються і виділяються спеціальні концепції мотивації,, що стосуються тільки людини. Однією з перших таких коніцепцій стала теорія мотивації, запропонована К. Левіном. Слідом за нею були опубліковані роботи представників гуманістичної психології, таких як А. Маслоу, Г. Оллпорт, К. Роджерс та ін.

Американський дослідник мотивації Г. Маррей разом з переліком первинних потреб, виділеним У. Макдауеллом, запропонував список вторинних (психогенних) потреб. Це - потреби досягнення успіхів, аффіліація, агресія, потреби незалежності, протидії, поваги, приниження, захисту, домінування, привертання уваги, уникання шкідливих впливів, уникання невдач, заступництва, порядку, гри, неприйняття, осмислення, сексуальних стосунків, допомоги, взаєморозуміння.

Інша класифікація людських потреб за ієрархічно побудованими групами, послідовність яких вказує на порядок появи в цілому мотиваційної сфери, була запропонована А. Маслоу. Відповідно до його концепції в людини з народження послідовно з'являються і супроводжують особистісне дорослішання такі класи потреб:

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі:

“ Психічні процеси, властивості і стани В психології поняття „особистість” розглядають в сукупності понять: „людина”, „індивід”, „індивідуальність”	Тема: Особа, суспільство, держава ...
Реферат На тему: ” Індивід, людина, особистість Для розуміння природи особистості потрібно з’ясувати співвідношення цього поняття з іншими поняттями, що використовуються як у класичній,...	Тема. Що означає бути щасливим Очікувані результати. На основі вивченої теми учні зможуть : пояснювати зміст понять «щастя», «індивідуальність», «характер»
1. Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та... Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та „суб'єкти господарювання”: теоретичний та законодавчий аспекти	Київський національний університет імені Тараса Шевченка Теоретичні та практичні аспекти співвідношення понять психічного насильства, примусу і погрози
Співвідношення понять пізнання, розслідування і доказування Пізнання – це особливий процес відображення дійсності, що починається з відчуттів і піднімається до діалектичного мислення, яке відображає...	ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ... Співвідношення понять «учасники господарських правовідносин» та «суб'єкти господарювання»: теоретичний та законодавчий аспекти
Урок №42 Тема. Ламана і многокутник Формувати вміння відтворювати означення вивчених понять; на готовому рисунку знаходити зображення вивчених понять, і навпаки, виконувати...	Особистість є складною системою, яка здатна до саморозвитку й самовдосконалення Особистість є складною системою, яка здатна до саморозвитку й самовдосконалення. Особистістю одночасно і народжуються, і стають....

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання