|
|
Скачати 0.94 Mb.
|
|
Згідно з теорією научіння, особистість - це результат взаємодії індивіда з навколишнім середовищем, яке він хоче пізнати, щоб визначити, в яких ситуаціях його поведінка є адекватною і відповідає суспільним нормам, а в яких ні Таким чином, в основі теорії научіння лежить поведінковий аспект. Вона пояснює, як можна змінювати поведінку людей залежно від дій в конкретних ситуаціях. Одним з основних елементів цієї теорії є концепція зміни людської поведінки, пов'язаної з умовними рефлексами.
У трансперсональній психології особистість розглядають через призму взаємодії свідомого і несвідомого компонентів при безперервному обміні енергією між ними. Відмінною рисою трансперсональної психології є модель людської душі, в якій визнають значущість духовного й космічного вимірювань і можливостей для еволюції свідомості. При цьому несвідоме вважають творчим, розумним принципом, який пов´язує людину з усім людством, з природою і космосом. На поведінку особистості впливають функціональні одиниці, так звані «КОМПЛЕКСИ» - сукупність психічних елементів (ідей, думок, відносин, переконань), що об´єднуються навколо якогось тематичного ядра та асоціюються з певними відчуттями. Р. Ассаджіолі розробив концептуальну трансперсональну систему - психосинтез. Її побудовано на припущенні, що людина перебуває в постійному процесі зростання, актуалізуючи свій невиявлений потенціал. Ассаджолі в якості пояснювальної та інструментальної моделі індивідуального буття людини пропонує так звані «Карти внутрішнього світу». Структура особистості, за Ассаджіолі, складається з семи динамічних складових:
Перші шість динамічних складових входять у колективне несвідоме. Важливим елементом психосинтезу Ассаджіолі є поняття субособистостей - динамічних підструктур, які мають відносно незалежне існування. Найзвичніші субособистості - ті, що пов´язані з ролями, які ми граємо в житті, наприклад сина, батька, коханого, лікаря, вчителя, службовця. Станіслав Грофф у сфері психіки особистості виокремив чотири її сфери, які лежать за межами нашого звичайного досвіду свідомості: а) сенсорний бар´єр; б) індивідуальне несвідоме; в) рівень народження і смерті (перинатальні матриці); г) трансперсональна сфера. Сенсорний бар´єр можна спостерігати під час сеансів із психоделічними препаратами або в сучасних підходах експериментальної психотерапії, де використовують дихання, музику, роботу з тілом. Їх переживанню сприяють найрізноманітніші релігійні обряди, східні духовні практики. Багато таких випадків можна спостерігати під час спонтанних епізодів неординарних станів свідомості. Сфера індивідуального несвідомого - все що завгодно з життя людини, якийсь недозволений конфлікт, якесь витіснене з пам´яті, будь-які події чи обставини, що мають високу емоційну значущість переживань. Рівень народження і смерті (перинатальні матриці) розкриває повний спектр переживань, які відбуваються на цьому рівні при повторному біологічному народженні. Але отримання родових травм становить саму суть цього процесу. Тому Грофф назвав цю сферу несвідомого перинатальною. Переживання смерті й нового народження, що відображають перинатальний рівень несвідомого, вельми різноманітні та складні. Виявляється такий досвід у чотирьох «базових перинатальних матрицях» (БПМ), які сформувалися під час чотирьох клінічних стадій біологічного народження. Пренатальні матриці (життя в утробі матері): І матриця – рай. У дитини формується поняття любові. (Сумніви «залишити / не залишати дитину» - формується комплекс вини) ІІ матриця – вигнання з раю, чи жертва. Формується терпіння. (Бисті роди – людина нетерпляча, не наполеглива. Затяжні роди – комплекс жертви). ІІІ матриця – боротьба, чи путь героя (роди). Формується сміливість. ІV матриця – свобода.
Леонтьєв виділяє 3 ієрархічних рівня: (межі між ними достатньо умовні).
На основі критерію співвідношення соціального і біологічного в якостях особистості в її структурі виділені чотири підструктури:
Крім того, у структурі особистості виділені дві загальні інтегративні підструктури - характер і здібності, що, на відміну від ієрархічних підструктур, пронизують усі чотири рівні ієрархії, вбираючи в себе якості з підструктур кожного виділеного рівня. 1-а підструктура особистості, названа «спрямованість особистості», поєднує якості спрямованості і відносини особистості, що виявляються як її моральні риси. Елементи (риси) особистості, що входять у цю підструктуру, не мають безпосередніх уроджених задатків (крім потягів і схильностей), а відбивають суспільну свідомість. Спрямованість особистості містить у собі такі її форми, як потяга, бажання, інтереси, схильності, ідеали, переконання, світогляд. Ця підструктура формується шляхом виховання. 2-а підструктура особистості, названа «досвід», поєднує знання, навички, уміння і звички, придбані в особистому досвіді шляхом навчання. 3-я підструктура особистості, названа «особливості психічних процесів», поєднує індивідуальні особливості окремих психічних процесів: пам'ять, емоції, відчуття, мислення, сприйняття, почуття, воля. 4-а підструктура особистості, названа «біопсихічні властивості». Поєднує властивості темпераменту, статеві і вікові властивості особистості і її патологічні, так названі органічні зміни. Властивості особистості, що входять у цю підструктуру, більше залежать від фізіологічних особливостей мозку, ніж від соціального. Основні підструктури як рівні особистості
Насамперед до мотиваційної сфери відносять все те, що призводить до реально здійснюваної активності: життєві цілі, заради яких людина вчиться, працює, виховує дітей – тобто досягнення, яким людина присвячує своє життя. Передбачається, що все, що робить людина має свої мотиваційні підстави; коли, скажімо, по дорозі людина зупиняється, щоб на щось подивитися, відповісти на питання зустрічного або привести до ладу свій одяг, ці дії визначаються допитливістю, ввічливістю, бажанням виглядати охайним і іншими подібними мотивами. Не вимагати активності людини може не лише те, що створюється іншими, але також й те, що вже створено нею самою. Такі продукти її діяльності в минулому, як професійні досягнення, особисті якості, дорослі діти, складають окремий клас мотиваційно значущих явищ, які проте не викликають зовнішньої активності. Такі екс-мотиви часто слугують предметом інтенсивних спогадів і внутрішніх відношень (гордості, невдоволення), а при певних умовах, як і інші мотиви, можуть стати актуальними: будь-яка зроблена колись справа, наприклад, вирощений сад, може знову вимагати повної віддачі людини при загрозі його знищення. В структурі мотиваційної сфери окремо можна виділити різновид потенційних мотивів, для досягнення яких людина не має можливості. Причини такої неможливості достатньо різноманітні. По-перше, в умовах суспільства життя людей регламентується цілою низкою законів, традицій, писаних і неписаних правил. По-друге, сама людина може відмовитися від своїх планів через відсутність впевненості у тому, що для їх досягнення у неї виявиться достатньо здібностей, енергії, наполегливості, здоров’я і т.п. Нарешті, по-третє, маючи, як правило, велику кількість різноманітних захоплень і інтересів, людина в однині, тому присвячення себе якійсь справі часто автоматично виключає можливість зайняття іншими. Внаслідок цього в структурі мотиваційної сфери може одночасно існувати декілька мотивів, що в принципі не заперечують один одного, але водночас суб’єкт опиняється перед необхідністю вибору одного мотиву для активного досягнення і переводу інших в ранг потенційних. Потенційною мотивацією визначаються ніби резервні варіанти життя – те, чи буде воно змінюватися (і як) у випадку появи у людини нових можливостей (наприклад, змінити роботу, місце проживання, коло спілкування і т.п.). У усталених умовах життя така мотивація грає важливу роль в розвитку мрій, може впливти на художні смаки або творчість. Таким чином, можна констатувати, що мотив – це предмет (матеріальний або ідеальний), що збуджує і породжує вибір спрямованості дій заради його досягнення. Мотиваційна сфера – сукупність усвідомлених причин, які лежать в основі вибору дій і загальної спрямованості діяльності особистості.
Активність живих істот — один з основних і необхідних проявів життя, внутрішня спонукальна сила, спрямована на задоволення потреб організму. Проте активність людини докорінно відрізняється від активності тварин. У тварин вона є проявом інстинктивних біологічних потреб організму, а у людини провідними в її активності є свідомі й цілеспрямовані прагнення. Активність людини і форми її виявлення розвинулись історично й мають соціально спрямований характер. Щодо джерела активності особистості у психології існували різні погляди. Розроблюючи проблему активності особистості, вітчизняна психологія виходить з визнання того, що джерелом активності особистості є її органічні та духовні потреби — в їжі, одязі, знаннях, праці. Потреба — це нужда, в якій виявляється залежність людини від певних умов, необхідних їй для життя та діяльності. У потребах завжди відображуються стійкі життєво важливі залежності організму та середовища. Людські потреби розвиваються в діяльності разом з розвитком суспільних умов життя, виробництва, науково-технічним прогресом. Сам процес задоволення потреби сприяє її розвитку та відтворенню нових потреб, які неминуче породжуються різними сферами суспільного буття людей та їхньою діяльністю. Що вищий рівень цивілізованості суспільства, економічного та духовного розвитку, то багатшими й різноманітнішими є його потреби. Внутрішніми спонуками до дій стають мотиви, що є результатом усвідомлення особистістю своїх потреб і виявляються в конкретних прагненнях до їх задоволення. Мотив — це реальне спонукання, яке змушує людину діяти у певній життєвій ситуації, за певних умов.
Кожній сфері буття людини відповідають певні цінності. До цінностей відносять усе те, що природа надала в користування людині -- чисте повітря, воду, ко-рисні копалини, родючі ґрунти, ліси, багаті на рибу ріки і моря. Це -- природні цінності. Негативними природними цінностями є брудне повітря, землетруси, вулкани, смерчі та інші природні явища, які завдають шкоди господарській діяльності. Цінністю є здоровий стан організму (біологічні, віталь-ні цінності), а її антиподом -- хвороба. Цінностями є певні душевні стани (психічні цінності) - відчуття комфорту, піднесеності, закоханості, радості, щастя та ін. Протилежними їм є переживання смутку, нещастя, горя. Цінність - феномен, який є благом для людини, спрямованим на утвердженні її в бутті, реалізації її творчих можливостей. Функція конституювання сенсу життя. З'ясовуючи, що є добро, істина, справедливість тощо, цінності конститують сенс людського життя, утворюють його духовну основу. Орієнтаційна функція цінностей. У житті людини і суспільства цінності визначають напрями, зразки діяльності. Будучи орієнтирами, вони постають у формі ідеалів - зразків поведінки, прообразів досконалих предметів. Нормативна функція цінностей. Цінності не тільки формують ідеали, вони передбачають вибір людини на користь добра, прекрасного, справедливого, стають нормами діяльності людей. Норми - це правила, вимоги, закони поведінки, які виводяться із сенсу цінності. Основою кожної норми є певна цінність. Наприклад, норма «не роби зла» заснована на цінності добра. При цьому вищі цінності, цінності-цілі не вимагають свого обґрунтування -- «роби добро в ім'я добра. Так, вимога «не їж невідомих грибів» ґрунтується на вищій порівняно з цінністю їжі -- цінності життя. |
|
“ Психічні процеси, властивості і стани В психології поняття „особистість” розглядають в сукупності понять: „людина”, „індивід”, „індивідуальність” |
Тема: Особа, суспільство, держава ... |
|
Реферат На тему: ” Індивід, людина, особистість Для розуміння природи особистості потрібно з’ясувати співвідношення цього поняття з іншими поняттями, що використовуються як у класичній,... |
Тема. Що означає бути щасливим Очікувані результати. На основі вивченої теми учні зможуть : пояснювати зміст понять «щастя», «індивідуальність», «характер» |
|
1. Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та... Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та „суб'єкти господарювання”: теоретичний та законодавчий аспекти |
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Теоретичні та практичні аспекти співвідношення понять психічного насильства, примусу і погрози |
|
Співвідношення понять пізнання, розслідування і доказування Пізнання – це особливий процес відображення дійсності, що починається з відчуттів і піднімається до діалектичного мислення, яке відображає... |
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ... Співвідношення понять «учасники господарських правовідносин» та «суб'єкти господарювання»: теоретичний та законодавчий аспекти |
|
Урок №42 Тема. Ламана і многокутник Формувати вміння відтворювати означення вивчених понять; на готовому рисунку знаходити зображення вивчених понять, і навпаки, виконувати... |
Особистість є складною системою, яка здатна до саморозвитку й самовдосконалення Особистість є складною системою, яка здатна до саморозвитку й самовдосконалення. Особистістю одночасно і народжуються, і стають.... |