|
|
Скачати 0.94 Mb.
|
|
14. Порівняльний аналіз розуміння особистості представниками гуманістичної психології та психоаналітичного підходу. Гуманістична психологія зацікавлена ідеєю становлення й формування психіки та намагається вивчати співвідношення факторів цього становлення — середовища (природного й культурного) та спонтанності руху. Поняття цінностей — також важливий предмет гуманістичної психології — виникло як проблема у зв'язку з ідеями творчості та розвитку, життєвого шляху особистості. У гуманістичній психології як основні предмети дослідження виступають: вищі цінності, самоактуалізація особистості, творчість, любов, свобода, відповідальність, психічне здоров'я, міжособистісні стосунки. Людина не може бути пізнана в результаті наукового вивчення його часткових функцій. Людське буття розгортається в контексті людських відносин (інакше кажучи, людина не може бути пояснений своїми частковими функціями, в яких не приймається в розрахунок міжособистісний досвід). Людина усвідомлює себе. Людина має вибір (людина не є пасивним спостерігачем процесу свого існування: вона творить свій власний досвід). Людина інтенціальна (людина звернена у майбутнє, в її житті є мета, цінності та сенс). Гуманістична психологія вважає, що людині не властиві природжені інстинкти жорстокості й агресії, на відміну від представників психоаналізу. Навпаки, в них закладений інстинкт збереження своєї популяції, що змушує їх допомагати одне одному. Потреба в самоактуалізації своїх можливостей і здібностей властива здоровій людині, а найбільшою мірою – видатним людям. Психоаналіз на противагу гуманістичній психології досліджує особистість, яка постійно перебуває в конфлікті із собою. Фундаментиальний принцип психоаналізу полягає у тверджені, що психологія особистості визначається тенденціями пошуку задоволення та уникнення болю. Цей принцип називається принципом задоволення. Цей принцип активно керує особистістю в перші роки життя. Саме перші переживання задоволення і фрустрації грають вирішальну роль у подальшому розвитку особистості. Всі почуття, думки, імпульси мають першопричину, тобто певні події, які вплинули на їх виникнення. Вони створюються в результаті попередніх переживань індивіда. Через глибокий аналіз можна визначити конкретний зв’язок теперішнього і минулого. Особистість за психоаналізом розвивається у конфлікті між своїми біологічними потребами за які відповідає частинка «Воно», яку приглушує «Над-Я», совість людини. 15. Поняття про психологічний захист. “Психологічний захист” розуміють як фільтр свідомості, зміст цього поняття полягає в тому, що він є захистом особистості від усвідомлення неприємних висновків (витісняючи неприємні висновки у підсвідоме). Люди по-різному реагують на свої внутрішні труднощі: придушують власні схильності, заперечуючи їх існування, «забувають» про травмуючу їх подію, шукають вихід у самовиправданні, намагаються викривити реальність, займаються самообманом та ін. Так, використовуючи різні захисні механізми, вони захищають свою психіку від перенапруження. Захисні механізми – це своєрідні пристосувальні процеси, властивості, якості, яких набуває особистість у процесі соціалізації. Захисні механізми психіки виникають у ранньому дитинстві та розвиваються протягом життя. А.Фрейд запропонувала вважати захисними такі «психодинамічні» механіми:
16. Я-концепція особистості. «Я - концепція» - це прояв самосвідомості, динамічна система уявлень людини про себе. Вона формується під впливом досвіду кожного індивіда. Ця система становить основу вищої саморегуляції людини, на базі якої вона будує свої стосунки з оточуючим її світом. Я-концепція – цілісний образ власного Я, який виступає як установка по відношенню до самого себе і включає компоненти: когнітивний – уявлення і знання про свої здібності, зовнішність, соціальний статус та ін. (самоусвідомлення); емоціонально-оцінювальний – самоповагу, самокритичність та ін.; поведінковий – прагнення зберегти свої базові якості незалежно від ситуації, стремління бути зрозумілим, завоювати симпатію оточуючих.
Функції «Я-образ» та «Я-концепція»:
17.Особистість і темперамент. Темперамент — це біологічний фундамент особистості, який базується на властивостях нервової системи, пов’язаний з будовою тіла та обміном речовин в організмі. “Т” успадковують, а тому зусилля людини мають спрямовуватися не на його зміну, а на те, щоб його знати та використовувати для адекватної реалізації у відповідній діяльності. Це зумовлюється тим, що темперамент визначає стиль поведінки людини та способи організації нею своєї діяльності. Типи темпераменту.
Тип темпераменту не змінюється з віком людини, але має тенденцію до дозрівання, усталення, набуття нових якостей під впливом життєвих обставин. Серед основних властивостей темпераменту слід назвати передусім сенситивність (чутливість). Вона характеризує найменшу силу зовнішнього впливу, що викликає темпераментну реакцію. Друга властивість — реактивність, тобто сила і енергія, з якою людина реагує на вплив. Пластичність і ригідність є параметрами пристосування до зовнішніх впливів. Екстраверсія-інтроверсія свідчать про загальну спрямованість зовні чи всередину. Серед властивостей темпераменту необхідно визначити також темп психічних реакцій. 18.Особистість і характер. Характер - це сталі риси особистості, що формуються і проявляються в її діяльності і спілкуванні та зумовлюють типові для неї способи поведінки. Характер є сукупністю певних рис особистості. Кожна риса хар-ру є рисою особистості, але далеко не кожна риса особистості є рисою хар-ру. Щоб бути рисою характеру, риса особистості має бути: досить виразною; досить тісно пов’язаною з іншими рисами хар-ру в одне ціле; систематично виявлятися в різних видах діяльності, ситуаціях, обставинах. Виділяють такі риси хар-ру: 1) риси, які характеризують вчинки людей щодо вибору цілей діяльності і спілкування - ощадливість, раціональність; 2) риси, які характеризують дії, спрямовані на досягнення цілей, - наполегливість, цілеспрямованість, послідовність; 3) риси, які безпосередньо пов’язані з темпераментом і характеризують особливості дії, вчинків, поведінки загалом, - інторверсія-екстраверсія, тривожність, витриманість-імпульсивність, ригідність. У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти: · спрямованість; · переконання; · розумові риси; · емоції; *волю; *темперамент; · повноту; · цілісність; · визначеність; · силу. Характер не успадковується і не є природженою властивістю особистості, а також не є постійною і незмінною властивістю. Характер формується і розвивається під впливом навколишнього середовища, життєвого досвіду людини, його виховання. 19. Особистість і здібності. Якість і засоби виконання будь-якої діяльності, її успішність і рівень досягнень залежать від здібностей особистості. Здібності – це індивідуально-психологічні особливості людини, які відповідають умовам успішного виконання тієї чи іншої діяльності, а саме – набуття знань, умінь і навичок; використання їх у праці. Природну основу розвитку здібностей становлять задатки – природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи й мозку, які проявляються в типологічних особливостях людини. Однак задатки є лише передумовою здібностей. Тільки своєчасний вияв і розвиток задатків людини через виховання приводить до формування у неї здібностей. Першою ознакою зародження здібностей є нахил – стійка орієнтованість індивіда на певну діяльність, якою він прагне займатися. Справжній нахил поряд з тяжінням до діяльності призводить до швидкого досягнення високих результатів. Хибний нахил, на відміну від справжнього, може виявлятися у споглядальному ставленні до чогось або, незважаючи на активне захоплення, дає посередні результати. Кожна здібність має свою структуру, яка залежить від розвитку особистості. Виділяють два рівні розвитку здібностей: репродуктивний та творчий. Людина, яка знаходиться на репродуктивному рівні розвитку здібностей, виявляє високі уміння засвоювати знання, оволодівати діяльністю і здійснювати її відповідно до зразка, що пропонується. На творчому рівні розвитку здібностей людина створює нове, оригінальне. Зазначенні рівні розвитку здібностей не слід вважати незмінними, оскільки кожна репродуктивна діяльність містить елементи творчості, а творча діяльність включає репродуктивну, без якої вона не може здійснюватися. Найвищий рівень розвитку і прояву здібностей позначають поняттями талант і геній. Талановиті і геніальні люди досягають в теорії і практиці нових, результатів, які мають велике значення для суспільства. 20. Сутність поняття “спрямованість особистості”. Спрямованість особистості – сукупність стійких мотивів, які орієнтують діяльність людини і є відносно незалежними від нявних ситуацій. На думку Петровського, ця система спонукань визначає активність особистості і вибірковість її відношення до навколишнього світу. Спрямованість особистості характеризується її інтересами, нахилами, ідеалами і переконаннями. Залежно від їх особливостей виділяють 3 види спрямованості особистості:
Спонукати людину можуть як матеріальні, так і ідеальні мотиви. Людиною можуть рухати матеріальні інтереси, помисли і пристрасті, а в остаточному підсумку - зовнішні причини, обставини життя, економічні, моральні і політичні відношення. Спрямованість особистості — це інтегративна якість, яка визначає сукупність стійких мотивів, що орієнтують життєдіяльність особистості. Спрямованість особистості характеризується її потребами, потягами, бажаннями, інтересами, схильностями, ідеалами, цінностями, світоглядом, переконаннями та мораллю. 21. “Ядро особистості” Ядро особистості складають, За Киричук: 1)життєві дизпозиції (інстинкти, імпульси) ; Серед життєвих диспозицій важливою є перевага любові до життя у всіх його проявах над подоланням свого життя та інших шляхом руйнування; підвищена увага до власної персони та ін. Життєві диспозиції особистості проявляються в соціально-психологічних особливостях діяльності, зокрема у психології ділового спілкування. 2)мотиви, або спонуки (потреби духовні, соціальні, культурні, потяги, пристрасті тощо); – це динамічні психічні сили, що проявляються як стан внутрішньої напруги, що спонукають особистість до цілеспрямованої активності. Найважливіший компонент життєвих спонук – потреби. У психології є численні класифікації потреб. За А. Маслоу – це потреби фізіологічні, безпеки, належності і любові, поваги, самоактуалізації (використання своїх здібностей і талантів). Класифікація потреб за Е. Фроммом: у встановленні зв’язків з іншими через підкорення, владу, любов; у подоланні себе через творення або руйнування; в самоідентичності – задоволення шляхом належності до певної групи або рухом до індивідуальності; в системі цінностей та ін 3)можливості, або потенціали (потенціал, гнів, любов). Виділяють такі потенціали: Афективний. Включає відносно короткочасні емоційні стани, які пов’язані з різкою зміною важливих для особистості життєвих обставин, а також переживань нею свого ставлення до себе (інтерес, образа, радість, презирство, подив, страх, сором, гнів, вина). Це і є емоційна реакція на успіх і невдачу. Аксіологічний. Характеризується успадкованою здатністю особистості до вільного вибору цінностей. Цінність – це інтуїтивний пошук істини, ідей. За Е.Фромом, ми маємо одну продуктивну орієнтацію і чотири непродуктивні. Продуктивна формується на основі любові, праці і думки. Непродуктивні - співвідношення трьох іпостасей:
Когнітивний. Е. Фром писав: «Будучи відірваними від природи, ми вимушені самостійно формувати концепцію свого «Я», виховувати в собі здатність відповідально заявити: «Я – це я». Як результат цього процесу - розвиток самосвідомості, здатності особистості самовідображувати себе, сприймати себе зі сторони, рефлектувати з приводу своїх можливостей, що є важливим фактором його становлення, розвитку та самовдосконалення. Психічні образи – Я-фізичне, Я-психічне, Я-соціальне, Я-духовне – змінюються в процесі розвитку відповідно до зміни успадкованих когнітивних можливостей і форм соціальної взаємодії. Праксеологічний. Це – стійкість в умовах стерсових ситуацій, працездатність, психічний тонус, експресивність, вразливість, відмова від загрозливих та авторитарних методів впливу на іншу людину тощо. |
||||||||||||
|
“ Психічні процеси, властивості і стани В психології поняття „особистість” розглядають в сукупності понять: „людина”, „індивід”, „індивідуальність” |
Тема: Особа, суспільство, держава ... |
|
Реферат На тему: ” Індивід, людина, особистість Для розуміння природи особистості потрібно з’ясувати співвідношення цього поняття з іншими поняттями, що використовуються як у класичній,... |
Тема. Що означає бути щасливим Очікувані результати. На основі вивченої теми учні зможуть : пояснювати зміст понять «щастя», «індивідуальність», «характер» |
|
1. Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та... Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та „суб'єкти господарювання”: теоретичний та законодавчий аспекти |
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Теоретичні та практичні аспекти співвідношення понять психічного насильства, примусу і погрози |
|
Співвідношення понять пізнання, розслідування і доказування Пізнання – це особливий процес відображення дійсності, що починається з відчуттів і піднімається до діалектичного мислення, яке відображає... |
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ... Співвідношення понять «учасники господарських правовідносин» та «суб'єкти господарювання»: теоретичний та законодавчий аспекти |
|
Урок №42 Тема. Ламана і многокутник Формувати вміння відтворювати означення вивчених понять; на готовому рисунку знаходити зображення вивчених понять, і навпаки, виконувати... |
Особистість є складною системою, яка здатна до саморозвитку й самовдосконалення Особистість є складною системою, яка здатна до саморозвитку й самовдосконалення. Особистістю одночасно і народжуються, і стають.... |