Співвідношення понять „індивід”, „особистість”, „індивідуальність”


НазваСпіввідношення понять „індивід”, „особистість”, „індивідуальність”
Сторінка1/8
Дата02.04.2013
Розмір0.94 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Психологія > Документи
  1   2   3   4   5   6   7   8


  1. Предмет і завдання курсу „Психологія особистості”.

Предмет ПО:

  • структура особистості та хх функціональні особливості.

  • Умови та рушійні сили формування

  • „Я” – концепція (образ „Я”, самооцінка, самовизначення, самоактуалізація).

  • Життєвий шлях і життєтворчість.

  • Відхилення в розвитку особистості.

  • Методи особистіснох діагностики, профілактики, корекції і прогнозування шляхів саморозвитку особистості.



Завдання ПО:

  • розкрити структуру відносно незмінних характеристик особистості, що виявляються в різних обставинах і в різний час.

  • Функціонування особистості в умовах соціо-культурного середовища.

  • Рушійні сили становлення і розвитку „Я”-концепції особистості.

  • Соц.-психологічні механізи вчинкової активності.

  • Барєри особистісного зростання.

  • Критерій оцінки психічно здорової особистості.




  1. Співвідношення понять „індивід”, „особистість”, „індивідуальність”.

Індивід – це представник роду людського.

Критерії:

  • стать

  • вік

  • конституція

  • темперамент

Особистість – це соціальний індивід, що поєднує в собі риси загально-людського, суспільно-значущого та індивідуально-неповторного.

Критерії:

  • спрямованість

  • спонуки

  • здібності

  • характер

Індивідуальність – сукупність неповторно-своєрідних рис та особливостей людини, що відрізняє її від інших людей.

Критерії:

  • продуктивність

  • індивідуальні особливості

  • індивідуальна історія

  • досвід

Субєкт – носій субєктивного „Я”-глибинного, індивід, що цілеспрямовано діє з ціллю задоволення своїх потреб, термінальних та інструментальних цінностей.

Критерії:

  • воля

  • мислення

  • афект

  • перцепція



  1. Сутність поняття „особистість” у психодинамічних теоріях особистості.

Психоаналіз Фрейда

Психоаналітична теорія Фрейда є прикладом психодинамічного підходу. Динаміка тут означає те, що поводження людини детерминовано, і несвідомі психічні процеси мають велике значення в регуляції поводження людини.

На початку 20-х років Фрейд переглянув свою концептуальну модель психічного життя і ввів в анатомію особистості три основних структури: ід (воно), его і суперего. Це було названо структурною моделлю особистості, при цьому Фрейд був схильний вважати їх скоріше процесами, чим структурами. Фрейд віддавав величезне значення цьому розподілу:

Термін Ід походить від латинського “воно” і означає примітивні, інстинктивні й уроджені аспекти особистості (сон, їжа, дефекація, копуляція). Ід має своє центральне значення для індивідуума протягом усього життя. Будучи вихідною структурою психіки, ід виражає первинний принцип усього людського життя – негайну розрядку психічної енергії, стримування якої приводить до напруги в особистісному функціонуванні. Ця розрядка одержала назву принцип задоволення. Підкоряючи цьому принципу і не відаючи страху чи тривоги, ід може становити небезпеку для індивідуума і суспільства. Також “воно” відіграє роль посередника між соматичними і психічними процесами.

Его (від латинського “я”) – це компонент психічного апарата, відповідальний за прийняття рішень. З метою перетворення і реалізації потреб у соціально прийнятному контексті, его черпає з “ід” частину енергії, забезпечуючи безпеку і самозбереження організму. Воно використовує стратегії осмислення і сприйняття у своєму прагненні задовольняти бажання і потреби “воно”. Его було названо Фрейдом вторинним процесом. Звільнення деякої кількості енергії его для рішення проблем на більш високому рівні психіки є однієї з основних цілей психоаналітичної терапії.

Суперего – останній компонент особистості, що розвивається, функціонально означаючи систему цінностей, норм і етики, розумно сумісних з тими, що прийнято в оточенні індивідуума. Будучи морально-етичною силою особистості, суперего є наслідком тривалої залежності від батьків. Далі функцію розвитку бере соціум (школа, однолітки і т.д.).

Розглянемо структуру особистості по Юнгу. Він затверджував, що душа складається з трьох окремих взаємодіючих структур: его, особистого несвідомого і колективного несвідомого.

Его є центром сфери свідомості і містить у собі всі думки, почуття, спогади і відчуття, завдяки яким ми почуваємо свою цілісність. Его є основою нашої самосвідомості.

Особисте несвідоме вміщає в себе конфлікти і спогади, що колись усвідомлювалися, але тепер подавлені і забуті. Комплекси можуть виникати навколо самих звичайних тем і впливати на поводження.

Колективне несвідоме представляє собою сховище латентних слідів пам'яті людства. У ньому відбиті думки і почуття, загальні для всіх людських істот.

Ця концепція була основною причиною розбіжностей поглядів Юнга і Фрейда. Також принциповою лінією розмежування З.Фрейда і К.Юнга є тлумачення “лібідо”, чи психічної енергії.


  1. Сутність поняття „особистість” у когнітивних теоріях особистості.

Людина - це пасивне створіння, що перебуває під контролем зовнішнього середовища. Характер її реакцій на ситуації, що виникають, найчастіше визначається тією когнітивною інтерпретацією, яку дає вона сама. За Роттером (1966 p.) - те, як людина сприймає власну поведінку та її наслідки, більшою мірою залежить від особливостей її особистості. Наприклад, одні швидше всього будуть приписувати свій образ внутрішнім чинникам, а інші -зовнішнім обставинам. Роттер розрізняє людей двох типів:

"зорієнтованих на внутрішнє" і "зорієнтованих на зовнішнє". ГІерші впевнені, що в будь-який момент вони зможуть вплинути на довкілля, і в кінцевому результаті завжди беруть на себе відповідальність за те, що з ними сталось. Мова йде в даному випадку про активних та динамічних людей, які здатні аналізувати проблеми і відповідати за свої вчинки, виявляти слабкі і сильні сторони ситуації, що склалася. У випадку невдач вони докоряють собі в тому, що приклали недостатньо сил і наполегливості.

Люди, які вірять в існування зовнішнього контролю, впевнені, що в різних обставинах їх життя і в тому, як вони на них реагували, винні інші люди, удача або випадок. Мова, таким чином, йде про більш пасивних і менш працездатних особистостей, які легко пояснюють свої невдачі браком здібностей. Описаний підхід дозволяє врахувати всю складність взаємозв'язку між людиною та ситуаціями, що виникають. Підхід не пояснює, чому одна людина схильна бачити причини своєї поведінки в самій собі, а інша - в інших людях. На це питання дають відповідь психодинамічні, гуманістичні і психосоціальні теорії. А саме когнітивний підхід лежить в основі поділу керівників на екстерналів та інтерналів.


  1. Сутність поняття „особистість” у гуманістичних теоріях особистості.

Одним із фундаторів гуманістичної психології вважається К. Роджерс (1902-- 1990). Центральною ланкою особистості, за К. Роджерсом, є самооцінка, уявлення людини про себе, «Я-концепція», що породжується у взаємодії з іншими людьми. Однак формування самооцінки не проходить без конфліктів, вона часто не збігається з оцінкою людини оточуючими, і тоді виникає дилема -- чи прийняти оцінку інших, чи залишитися зі своєю. Неправильне уявлення про себе призводить іноді до крайнощів у перекручуванні самооцінки. Здатність до гнучкої самооцінки, вміння під тиском досвіду переоцінювати систему цінностей, виникла раніше, -- все це визначається К. Роджерсом як умова психічної цілісності особистості та її психічного здоров'я різних життєвих ситуаціях.

Один з основоположників гуманістичної теорії А. Маслоу (1907--1970) головною характеристикою особистості вважав потяг до самоактуалізації, в основі якої лежить гуманістична потреба приносити людям добро. Він стверджував, що людині, як і тварині, не властиві природжені інстинкти жорстокості й агресії, як уважав 3. Фрейд. Потреба в самоактуалізації своїх можливостей і здібностей властива здоровій людині. Суспільство може процвітати, якщо воно знаходить шляхи розвитку здорових, сильних, розумово повноцінних особистостей.

За А. Маслоу, ядро особистості утворюють гуманістичні потреби в добрі, моральності, доброзичливості, з якими народжується людина і які вона може реалізувати в певних умовах. Однак ці потреби в самоактуалізації задовольняються лише за умов задоволення інших потреб і передусім фізіологічних. Більшості ж людей не вдається досягти задоволення навіть нижчих потреб. Ієрархію потреб, згідно з Маслоу, складають:

1. фізіологічні потреби;

2. потреби в безпеці;

3. потреби в любові й прихильності;

4. потреби у визнанні та оцінці;

5. потреби в самоактуалізації -- реалізації здібностей і талантів.

Самоактуалізації досягає лише невелика кількість людей, котрі являють собою особистості. Маслоу називає такі їхні особливості, як невимушеність у поведінці, ділову спрямованість, вибірковість, глибину та демократичність у стосунках, незалежність, творчі прояви та ін.

Інший представник гуманістичної психології США -- Г. Олпорт (1887--1967) -- вважав особистість відкритою системою: розвиток особистості завжди здійснюється у взаємозв'язку з іншими людьми. Особистість, за його визначенням, -- це динамічна організація особливих мотиваційних систем, звичок, установок і особистісних рис індивіда, які визначають унікальність його взаємодії з середовищем, передусім соціальним. Однак у цих стосунках немає рівноваги між довкіллям і людиною. Людина повинна увесь час встановлювати нові стосунки і розвивати наявні, тобто постійно «розривати» гомеостаз. Отже, постійний розвиток особистості є основною формою її існування.


  1. Сутність поняття „особистість” у вітчизняних теоріях особистості.

В.Бехтерев. На його думку, під особистістю слід розуміти як об'єднуюче, так і спрямовуюче начало, що керує думками, діями та вчинками лю­дини. Тобто особистість як по­няття містить у собі, окрім внут­рішнього об'єднання та коорди­нації, ще й активне ставлення до навколишнього світу, що грун­тується на індивідуальній пере­робці зовнішніх впливів. Відпо­відно до цього, в особистості ви­діляються як суб'єктивна, так і об'єктивна сторони. Суб'єктивні переживання особистості завжди виявляються через певну низку об'єктивних явищ.

В.Бехтерев підкреслював, що саме в об'єктивних явищах «міститься те збагачення, яке вносить особистість в оточуючий її зов­нішній світ». З погляду об'єктивної психології, лише об'єктивні вияви особистості, які доступні для спостереження, влас­не і складають об'єктивну цінність особистості.

Зазначене дає змогу вченому зробити висновок, що «особистість з об'єктивного погляду є психічний індивід з усіма його самобутніми особливостями — індивід, який є самодіяльною істотою щодо оточуючих зов­нішніх умов». На його думку, саме загальна сукупність психічних явищ з їх особливос­тями, а не окремо розглянуті. явища — оригінальність розуму, творчі здібності, розумовий кру­гозір, воля об'єктивно харак­теризує особистість.

Таким чином, В.Бехтерев формулює наступне визначення: «Особистість з об'єктивного по­гляду є не що інше, як само­діяльна особа зі своїм психоло­гічним складом та індивідуаль­ним ставленням до оточуючого світу»

На думку А. Ф. Лазурского основне завдання особистості - це пристосування (адаптація) до навколишнього середовища. Ступінь активності пристосування особистості до навколишнього середовища знаходить відображення в трьох психічних рівнях - нижчому, середньому і вищому. Фактично ці рівні відображають процес психічного розвитку людини.

Нижчий рівень характеризує максимальний вплив зовнішнього середовища на психіку людини.

Середній рівень передбачає більшу можливість пристосуватися до навколишнього середовища, знайти в ній своє місце.

На вищому рівні психічного розвитку процес пристосування ускладнюється тим, що значна напруженість, інтенсивність душевного життя, змушує не тільки пристосуватися до середовища, а й породжує бажання переробити, видозмінити його, згідно зі своїми потребами.

Особистість у поданні О. Ф. Лазурского це єдність двох психологічних механізмів. Це ендопсіхіка - внутрішній механізм людської психіки. Ендопсихіка виявляє себе в таких основних психічних функцій як увага, пам'ять, уяву і мислення, здатність до вольових зусиль, емоційність, імпульсивність, тобто в темпераменті, розумовій обдарованості, нарешті, характері.

Та екзопсихіка, зміст якої визначається ставленням особистості до зовнішніх об'єктів, середовища. Екзопсіхічні прояви завжди відображають на собі зовнішні, оточуючі людину умови. Обидві ці частини пов'язані між собою і впливають один на одного.

Концепція особистості В. М. Мясищева

Розвиваючи ідеї Лазурського про ставлення особистості В. М. Мясищев будує свою концепцію особистості, центральним елементом якої є поняття відносин.

Відносини особистості - це активний, свідомий, інтегральний, виборчий, заснований на досвіді зв'язок особистості з різними сторонами дійсності. Система відносин особистості формуються під впливом суспільних відносин, якими особистість пов'язана з навколишнім світом і суспільством.

Види відносин. Перш за все вони поділяються на позитивні і негативні.

  1. Поведінкова сторона відносин виражається за допомогою потреб.

  2. Емоційна сторона відносин виражається за допомогою прихильності, любові, симпатії та протилежних за знаком почуттів - неприязні, ворожнечі, антипатії.

  3. Пізнавальна або оціночна сторона проявляється у прийнятих особистістю моральних цінностях, переконаннях.

Про розвиток відносин. Якщо особистість це система її відносин, то процес розвитку особистості обумовлюється ходом розвитку її відносин. У шкільному віці збільшується число відносин, виникають позасімейні обов'язки, навчальна робота.

Відносини і установка. Установка несвідома і тому вона безособова, а відносини свідомі, «хоча мотиви або джерела їх можуть не усвідомлюватися». Відносини характеризуються вибірковістю, а установка готовністю.

Г.С. Костюк (1899-- 1982). За його концепцією, індивід стає суспільною істотою, особистістю в міру того, як у нього формуються свідомість і самосвідомість, утворюється система психічних властивостей, здатність брати участь у житті суспільства, виконувати соціальні функції.

Соціально зумовлене психічне в людини визначає її соціальні відносили з іншими людьми. Психічна діяльність особистості відбувається в результаті інтеграції психічних процесів та властивостей і здійснюється нейрофізіологічними механізмами. Останні є системою, що залежить у своєму функціонуванні від тих систем організму, які складаються з біохімічних, біофізичних та інших компонентів. Між психічним та фізіологічним існують складні стосунки. Психічне не тільки реалізується фізіологічним, а й зазнає змін залежно від перебігу функціонування фізіологічних механізмів.


  1. Сутність поняття „особистість”: біхевіористичний підхід.

Особистість людини, з погляду біхевіоризму, є не що інше, як сукупність поведінкових реакцій, властивих цій людині. Та або інша поведінкова реакція виникає на певний стимул, ситуацію. Формула «стимул - реакція» (S-R) є провідною в біхевіоризмі. Закон ефекту Торндайка уточнює: зв’язок між S-R посилюється, якщо є підкріплення. Підкріплення може бути позитивним (похвала, отримання бажаного результату, матеріальна винагорода тощо) або негативним (біль, покарання, невдача, критичне зауваження тощо). Поведінка людини найчастіше випливає з очікування позитивного підкріплення, але іноді переважає бажання насамперед уникнути негативного підкріплення, тобто покарання, болю тощо.

Отже, з позиції біхевіоризму особистість - це все те, чим володіє індивід, і його можливості щодо реакцій. Людину в концепції біхевіоризму розуміють насамперед як істоту, запрограмовану на ті чи інші реакції, дії, поведінку. Змінюючи стимули й підкріплення, можна програмувати людину на необхідну поведінку.

Була розроблена теорія научіння - біхевіоризм, школа психології, яку в представили І.Павлов, Д.Уотсон, Б.Скіннер. Вони розгорнули свої ідеї про те, що важливим моментом у формуванні людської поведінки є неперервний вплив соціального оточення. На думку теоретиків даного научіння, соціальні, і особливо сексуальні ролі людей, а також більшість форм соціальної поведінки формуються в результаті спостереження за такими соціальними моделями, як батьки, вчителі, друзі, емоційно значимі люди і т.п.
  1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

“ Психічні процеси, властивості і стани
В психології поняття „особистість” розглядають в сукупності понять: „людина”, „індивід”, „індивідуальність”
Тема: Особа, суспільство, держава
...
Реферат На тему: ” Індивід, людина, особистість
Для розуміння природи особистості потрібно з’ясувати співвідношення цього поняття з іншими поняттями, що використовуються як у класичній,...
Тема. Що означає бути щасливим
Очікувані результати. На основі вивченої теми учні зможуть : пояснювати зміст понять «щастя», «індивідуальність», «характер»
1. Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та...
Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та „суб'єкти господарювання”: теоретичний та законодавчий аспекти
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Теоретичні та практичні аспекти співвідношення понять психічного насильства, примусу і погрози
Співвідношення понять пізнання, розслідування і доказування
Пізнання – це особливий процес відображення дійсності, що починається з відчуттів і піднімається до діалектичного мислення, яке відображає...
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ...
Співвідношення понять «учасники господарських правовідносин» та «суб'єкти господарювання»: теоретичний та законодавчий аспекти
Урок №42 Тема. Ламана і многокутник
Формувати вміння відтворювати означення вивчених понять; на готовому рисунку знаходити зображення вивчених понять, і навпаки, виконувати...
Особистість є складною системою, яка здатна до саморозвитку й самовдосконалення
Особистість є складною системою, яка здатна до саморозвитку й самовдосконалення. Особистістю одночасно і народжуються, і стають....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка