Співвідношення понять „індивід”, „особистість”, „індивідуальність”
|
|
Скачати 0.94 Mb.
|
|
51. Соціалізація особистості. Соціалізація особистості являє собою процес формування особистості у певних соціальних умовах, опанування людиною соціального досвіду, у ході якого людина перетворює соціальний досвід у власні цінності й орієнтації, вибірково вводить у свою систему поведінки ті норми і шаблони, що прийняті в суспільстві або групі. З.Фрейд виділив психологічні механізми соціалізації: імітацію, ідентифікацію, почуття сорому і провини. Імітація - усвідомлена спроба дитини копіювати визначену модель поведінки. Зразками для наслідування можуть виступати батьки, родичі, друзі і т.д. Ідентифікація - спосіб усвідомлення приналежності до тієї чи іншої спільності. Імітація й ідентифікація є позитивними механізмами, оскільки вони націлені на засвоєння визначеного типу поведінки. Сором і провина являють собою негативні механізми, тому що вони придушують чи забороняють деякі зразки поведінки. Сором асоціюється з відчуттям, що вас зганьбили. Це почуття орієнтоване на сприйняття вчинків індивіда іншими людьми. Відчуття ж провини пов'язано з внутрішніми переживаннями, із самооцінкою людиною своїх вчинків. Виділяють такі стадії соціалізації: 1. Первинна соціалізація, або стадія адаптації (від народження до підліткового періоду дитина засвоює соціальний досвід некритично, адаптується, пристосовується, наслідує). 2. Стадія індивідуалізації (з'являється бажання виділити себе серед інших, критичне ставлення до суспільних норм поведінки). У підлітковому віці стадія індивідуалізації, самовизначення «світ і я» характеризується як проміжна соціалізація, тому що усе ще не стійке у світогляді і характері підлітка. Юнацький вік (18-25 років) характеризується як усталено концептуальна соціалізація, коли виробляються стійкі властивості особистості. 3. Стадія інтеграції (з'являється бажання знайти своє місце в суспільстві, «вписатися» у суспільство). Інтеграція проходить благополучно, якщо властивості людини приймаються групою, суспільством. Якщо ж не приймаються, можливі такі виходи: - збереження своєї несхожості і поява агресивних взаємовідносин з людьми; - зміна себе (стати як всі); - конформізм, адаптація. 4. Трудова стадія соціалізації охоплює весь період зрілості людини, весь період її трудової діяльності, коли людина не тільки опановує соціальний досвід, але й відтворює його за рахунок активного впливу людини на середовище через свою діяльність. 5. Післятрудова стадія соціалізації розглядає похилий вік як вік, що робить істотний внесок у відтворення соціального досвіду, у процес передачі його новим поколінням. Етапи формування особистості (Е.Еріксон)
52. Типи неправильного виховання А.Є. Лічко було підкреслено значення наступних видів неправильного виховання. Гіпопротекція. У крайній формі проявляється бездоглядністю, частіше недоліком опіки і контролю, а головне, істинного інтересу до справ, хвилювань і захопленням підлітка. А.Є. Личко, описуючи види неправильного виховання в 1970-1980-і роки, помічав, що «звичайно в наші дні загального матеріального достатку гіпопротекція не позначається на задоволенні нагальних потреб підлітка, а проявляється лише браком уваги, турботи, керівництва». Прихована гіпопротекція спостерігається тоді, коли контроль за поведінкою відрізняється крайнім формалізмом. Підліток зазвичай відчуває, що старшим не до нього. Зазвичай підліток навчається обходити формальний контроль і живе своїм життям. Домінуюча гіперпротекція. Надмірна опіка, дріб'язковий контроль за кожним кроком, система постійних заборон і невсипущого пильного спостереження за підлітком. Гіперпротекція не дає можливість приймати будь-коли власне рішення, не привчає до самостійності. Потураюча гіперпротекція. Надмірне заступництво, прагнення звільнити дитину від найменших труднощів і неприємних обов'язків. При цьому батьки захоплюються уявними талантами, перебільшують дійсні здібності дитини. Потураюча гіперпротекція заважає виробленню навичок до систематичного праці, наполегливості в досягненні мети, вміння постояти за себе. Для підлітка створюється кризова ситуація: з одного боку, бажання бути на видноті, лідирувати серед однолітків, а з іншого - повне невміння здійснювати лідерські функції, підпорядковувати собі. Личко описує ще кілька видів виховання, які не є частинами єдиної класифікації: це викладене Є.С. Івановим (1980) виховання в культі хвороби, емоційне відкидання, умови жорстоких взаємин, підвищеної моральної відповідальності, суперечливе виховання і виховання поза сім'єю. Емоційне відкидання. При цьому типі виховання дитина чи підліток постійно відчуває, що їм обтяжуються, що він - це тягар для батьків, що без нього їм було б легше. Ситуація ускладнюється, якщо поруч є хто-небудь інший - брат або сестра, мачуха або вітчим, хто набагато дорожче і улюблені (положення Попелюшки). Умови жорстоких взаємин. Зазвичай поєднуються з емоційним відкиданням. Жорстоке ставлення може виявлятися як відкрито - розправами над дитиною, так і повним нехтуванням інтересами дитини, коли він змушений розраховувати тільки на себе. Жорстокі відносини можуть існувати в закритих навчальних закладах (тиранія ватажків), якщо робота вихователів відрізняється формалізмом. Умови підвищеної моральної відповідальності. У цьому випадку батьки живлять великі надії щодо майбутнього своєї дитини, нерідко розраховуючи, що він втілить в життя їхні власні нездійсненні мрії. В іншому випадку умови підвищеної моральної відповідальності створюються, коли на малолітнього підлітка покладаються недитячі турботи про благополуччя молодших і безпомічних членів сім'ї. Суперечливе виховання. В одній родині кожен з батьків, а тим більше бабусі і дідусі можуть дотримуватися неоднакових виховних стилів. Наприклад, може бути емоційне відкидання з боку батьків і потурають гіперпротекція з боку бабусі. Виховання поза сім'єю. Личко відзначає, що саме по собі виховання поза сім'єю може бути корисним у підлітковому віці, оскільки життя серед однолітків сприяє розвитку самостійності, вироблення навичок соціальної адаптації. Негативними психогенними чинниками є, на думку автора, недоліки в роботі виховних закладів: поєднання суворого режиму, що межує з гіперпротекціей, при формалізмі в його дотриманні, що приводить до реальної бездоглядності, впливів найбільш зіпсованих в моральному відношенні підлітків, жорстоких взаємин між вихованцями, а також недолік емоційного тепла з боку вихователів. 53. Типи людей та «локус контролю», інтроверсія - екстраверсія, нейротизм Вперше методи дослідження «локусу контролю» розроблено в 60-х рр. (Д. Роттер). Ця шкала заснована на положенні: люди різняться між собою в тому, де вони локалізують контроль над значущими для себе подіями. Можливі два локусу контролю і відповідно два типи людей: 1) екстернали - коли людина думає, що події, які відбуваються з нею, є результатом зовнішніх сил, випадку, обставин, інших людей тощо і 2) інтервали - коли людина інтепретує значущі події як результат власних зусиль Інтернали вважають, що більшість важливих подій їхнього життя були результатом їхніх власних дій і відчувають власну відповідальність за ці події і за те, як складається їхнє життя в цілому. Але вони беруть на себе відповідальність і за всі негативні події, схильні обвинувачувати себе в невдачах, прикрощах, стражданнях. Інтерналу властива активна життєва позиція, незалежність і відповідальність за себе. Екстернали, навпаки, частіше пасивні, песимістичні, відчувають, що від них нічого не залежить, усе залежить від обставин, а вони - «пішаки» у цьому житті, і навіть свої успіхи, досягнення і радощі приписують зовнішнім обставинам, везінню, щасливій долі або допомозі інших людей. К. Юнг поділяє людей за складом особистості на екстравертів («звернених зовні») та інтровертів («звернених усередину себе»). Екстраверти товариські, активні, оптимістичні, рухливі, у них сильний тип вищої нервової діяльності (в.н.д.), за темпераментом вони сангвініки або холерики. Інтроверти нетовариські, стримані, відділені від усіх, у своїх вчинках орієнтуються в основному на власні уявлення, серйозно ставляться до прийняття рішення, контролюють свої емоції. До інтровертів належать флегматики і меланхоліки. Проте в житті рідко зустрічаються абсолютно чисті екстраверти або інтроверти. У кожному з нас є риса як тих, так і інших, це залежить від уроджених рис н.с, віку, виховання, життєвих обставин. X. Айзенк вважає, що особистість людини включає чотири рівні: І - рівень окремих реакцій; II - рівень звичних реакцій; III - рівень окремих рис особистості; IV - рівень типових рис: інтро-екстраверсія, емоційна нестабільність (нейротизм), психопатичні риси, інтелект. Нейротизм - це емоційно психологічна нестійкість, схильність до психотравм. В осіб з підвищеним нейротизмом через зайву вразливість і образливість, навіть дріб'язкові, може виникати емоційний стрес, вони довго переживають конфлікти, «не можуть узяти себе в руки», часто пригнічені, засмучені, дратівливі, тривожні, коло їхніх друзів звичайно звужується. Ці риси досить стійкі і можуть бути згладжені в процесі наполегливого самовиховання. Екстраверсія у поєднанні з підвищеним нейротизмом обумовлює прояв темпераменту холерика; «інтроверсія + нейротизм» визначає темперамент меланхоліка; протилежність нейротизму - емоційна сталість, врівноваженість у поєднанні з екстраверсією виявляється як сангвіністичнии темперамент, у поєднанні з інтроверсією - як флегматичний.  54. Психологічні характеристики Особистість має 4 найважливіші психологічні характеристики: стійкість, мінливість, єдність та активність. Виділяють також три основні під структури особистості: можливості, властивості та направленість. До можливостей особистості відносяться рівень розвитку її пізнавальних, емоційно-чуттєвих та вольових психічних процесів, загальні здібності, розвинена пам’ять з усіма її культурними нашаруваннями. До властивостей особистості відносяться темперамент, характер та спеціальні здібності. Направленість особистості виявляє мету, яку ставить перед собою людина, прагнення, мотиви, відповідно до яких вона діє. Мотивами виступають природні та психодуховні потреби, а також переконання людини. Інтелектуальні процеси Пізнання навколишнього світу починається з відчуттів, сприймань і породжує людське мислення. Мислення межі та глибину нашого пізнання, відображає зв'язки і відношення між предметами. У процесі мислення ми пізнаємо світ узагальнено та опосередковано (через слово). Пам’ять – це процеси організації та зберігання минулого досвіду, що дають можливість його повторного використання в діяльності або повернення в сферу свідомості. Пам’ять лежить в основі здібностей людини, є умовою набуття знань, формування вмінь та навичок. Залежно від того, що запам’ятовується і відтворюється, виділяють рухову, зорову, слухову, емоційну, образну і словесно-логічну пам'ять. Увага - це спрямованість та зосередженість психічної діяльності людини на об'єкти та явища зовнішнього світу. Увага людини має соціальну природу. Вона виникає в процесі праці і на основі праці. Характер (від грец. – обрізування, карбування, прикмета) – це сукупність стійких рис особистості, що визначають ставлення людини до інших, до роботи, яку вона виконує. Характер виявляється в діяльності, тобто в особистостях діяльності, якими людина переважно займається, та спілкуванні – манері поведінки, способах реагування на дії і вчинки людей. В характері людини закладена програма типової поведінки у типових обставинах. Структура рис характеру виявляється в тому як людина ставиться:
Акцентуації характеру – це крайні варіанти норми характеру як результат підсилення його окремих рис. Акцентуації характеру можуть спричинювати неадекватні дії, вчинки людей. Психофізіологічні якості Темперамент (від лат. temperamentum) – це сукупність властивостей, що характеризують динамічні особливості психічних процесів і поведінки людини, їх силу, інтенсивність, швидкість, темп; виникнення, припинення і зміни. Типи темпераменту:
Спрямованість особистості – поняття, що позначає сукупність домінуючих у людини мотивів і потреб, які визначають головну лінію її поведінки, діяльності і спілкування з людьми. Розрізняють три основних види спрямованості: спрямованість на взаємодію, спрямованість на завдання (ділова спрямованість) і спрямованість на себе (особиста спрямованість). Самосвідомість являє собою складний психічний процес, сутність якого полягає у сприйнятті особистістю численних образів самої себе в різних ситуаціях діяльності й поведінки, в усіх формах взаємодії з іншими людьми і в поєднанні цих образів в єдине цілісне утворення – уявлення, а потім у поняття свого власного “Я” як суб’єкта, що відрізняється від інших суб’єктів. Самосвідомість пов’язана зі здатністю до рефлексії, до погляду на себе немовби “збоку”. |
Схожі:
|
“ Психічні процеси, властивості і стани В психології поняття „особистість” розглядають в сукупності понять: „людина”, „індивід”, „індивідуальність” |
Тема: Особа, суспільство, держава ... |
|
Реферат На тему: ” Індивід, людина, особистість Для розуміння природи особистості потрібно з’ясувати співвідношення цього поняття з іншими поняттями, що використовуються як у класичній,... |
Тема. Що означає бути щасливим Очікувані результати. На основі вивченої теми учні зможуть : пояснювати зміст понять «щастя», «індивідуальність», «характер» |
|
1. Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та... Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та „суб'єкти господарювання”: теоретичний та законодавчий аспекти |
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Теоретичні та практичні аспекти співвідношення понять психічного насильства, примусу і погрози |
|
Співвідношення понять пізнання, розслідування і доказування Пізнання – це особливий процес відображення дійсності, що починається з відчуттів і піднімається до діалектичного мислення, яке відображає... |
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ... Співвідношення понять «учасники господарських правовідносин» та «суб'єкти господарювання»: теоретичний та законодавчий аспекти |
|
Урок №42 Тема. Ламана і многокутник Формувати вміння відтворювати означення вивчених понять; на готовому рисунку знаходити зображення вивчених понять, і навпаки, виконувати... |
Особистість є складною системою, яка здатна до саморозвитку й самовдосконалення Особистість є складною системою, яка здатна до саморозвитку й самовдосконалення. Особистістю одночасно і народжуються, і стають.... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua