|
|
Скачати 1.35 Mb.
|
Розлади уваги Неуважність є однією з негативних сторін уваги, що виявляється в нездатності до тривалого інтенсивного зосередження, у легкому і частому відволіканні. Неуважність нерідко є однією з причин зниження працездатності і неорганізованої поведінки. Причини неуважності різні: слабість довільної уваги як результат неправильного виховання, загальний розлад нервової системи, надмірне емоційне збудження чи перевтома тощо. До розладів уваги належать надмірна рухливість уваги, постійний перехід від одного об’єкта діяльності до іншого чи, навпаки, інертність, мала рухливість уваги, патологічна її фіксація на обмеженому колі уявлень і думок. ЛЕКЦІЯ 8. ПСИХОФІЗІОЛОГІЯ ЕМОЦІЙ Визначення емоцій Всім відомо, що таке емоції. Проте точного визначення цьому поняттю ми не можемо дати. Деякі вчені вважають, що на сьогодні в дослідженні емоцій зайшли у безвихідь, проте ми пропонуємо таке визначення поняття емоції. Емоції — це психічний процес, що відбиває суб’єктивну реакцію людини на переживання її відносин з навколишнім світом і ставленням до самої себе, нерозривно пов’язаний з потребами. З цього визначення емоцій випливає, що людина не тільки пізнає дійсність у процесах сприймання, пам’яті, уяви і мислення, а й водночас так чи інакше ставиться до тих чи інших фактів життя, відчуває ті чи інші почуття стосовно них. Людина переживає те, що з нею відбувається, а також певним чином ставиться до навколишнього світу. Такі переживання становлять основу емоцій. У сприйнятті відбивається зміст об’єкта, тоді як емоції виражають стан суб’єкта і його ставлення до об’єкта. Емоції характеризуються полярністю, тобто мають позитивний чи негативний знак: задоволення — невдоволення, веселощі — смуток тощо. Проте у складних людських почуттях нерідко виникає суперечлива єдність: у ревнощах жагуча любов уживається з пекучою ненавистю. Переживання відчувань є психічним процесом, що вирізняється плинністю і мінливістю та має свою динаміку. Наприклад: переживати втрату близької людини означає активно переосмислювати своє місце в житті, що змінилося після непоправної втрати, переоцінювати життєві цінності, знаходити в собі сили для подолання критичної ситуації тощо. Переживання людини завжди пов’язане з об’єктивною необхідністю знести ситуацію, що стала критичною, витримати її, перетерпіти, справитися з нею, тобто емоційно пережити щось. Переживання — це особлива емоційна діяльність великої напруженості і нерідко великої продуктивності, спрямована на зміну внутрішнього світу особистості і віднайдення потрібної рівноваги. Класифікація і форми прояву емоцій Нині виділяють чотири види емоційних процесів: афекти, власне емоції, почуття і настрій. Афекти — це дуже сильні і відносно короткочасні емоційні переживання у відповідь на ситуацію, що майже склалася, які характеризуються різко вираженими руховими, вісцеральними проявами, а також значними змінами свідомості. Афекти зумовлюються як біологічно значущими факторами, що стосуються фізичного існування суб’єкта, так і соціальними факторами (наприклад, санкціями, вжитими керівником чи представниками влади тощо). Афекти — емоційні процеси, які швидко опановують людиною і бурхливо протікають. Вони характеризуються значними змінами свідомості, порушенням контролю за діями, втратою самовладання, а також зміною всієї життєдіяльності організму. Афекти короткочасні, оскільки відразу зумовлюють величезну витрату сил, вони схожі на вибух. Якщо звичайна емоція — це щиросерде хвилювання, то афект — буря. Розвиток афекту характеризується різними стадіями, що змінюють одна одну. Охоплена афективним спалахом люті, жаху, розгубленості, дикого захвату, розпачу людина неоднозначно відбиває навколишній світ, різною мірою володіє собою і регулює свої рухи. Спочатку в афективному стані переважають процеси збудження в мозку, людина думає про предмет свого почуття і про те, що пов’язано з ним, мимоволі відволікаючись від усього стороннього. Виразні рухи стають дедалі неконтрольованішими. Сльози і ридання, регіт і вигуки, характерні жести і міміка обличчя, прискорене чи утруднене дихання створюють звичайну картину наростаючого афекту. На подальших стадіях афекту, якщо вони настають, людина втрачає контроль над собою, роблячи вже несвідомі безрозсудні дії, які пізніше буде соромно згадувати і які іноді пригадуються неначе якийсь сон. Гальмування охоплює кору і гасить сформовані системи тимчасових зв’язків, у яких закріплений досвід людини, її культурні і моральні підвалини. Після афективного спалаху настає розбитість, занепад сил, байдужість до усього, нерухомість, часом сонливість. Слід зазначити, що будь-яке почуття може в деяких випадках переживатися в афективній формі. Наприклад, уболівальник на стадіоні, «божевільна» любов тощо. Власне емоції — це такий стан, який майже не виявляється в зовнішній поведінці і виражає оцінку ставлення суб’єкта до ситуації або явищ, що складаються або передбачаються. Емоції можуть випереджати ситуації та явища, які ще не настали. У дослівному перекладі емоція — це щиросерде хвилювання, щиросердий порух. Нерідко емоції зовнішньо виявляються мімікою, жестами, позою, інтонацією, розширенням чи звуженням зіниць. Виділяються такі емоційні стани: інтерес, радість, подив, страждання, гнів, відраза, презирство, страх, сором. Кожна з цих емоцій може бути представлена як градація станів, що зростають за ступенем виразності: спокійне задоволення, радість, захоплення, екстаз тощо, чи сором’язливість, зніяковілість, сором, провина та ін., чи невдоволення, засмучення, страждання, горе. Емоції поділяються на стенічні й астенічні. За стенічних емоцій людині важко мовчати, важко не діяти активно, з радості вона готова «вергати гори». Астенічні емоції характеризуються пасивністю чи споглядальністю, переживання відчувань розслаблює людину. Від страху в неї можуть «ноги підкоситися». Іноді при переживанні сильного почуття людина замикається в собі. Почуття — це емоції, що виникають на основі задоволення чи незадоволення соціальних або духовних потреб людини і пов’язані з уявленням чи ідеєю про деякий конкретний або абстрактний об’єкт. Наприклад: почуття любові до людини, до батьківщини, до родичів, ненависть до ворога та ін. П. В. Симонов (1981) вважає, що при низькій імовірності уникнення небажаного впливу розвивається тривога, а при низькій імовірності досягнення мети — фрустрація. Близькі до почуттів загальні відчуття: голод, спрага тощо. Проте між ними є відмінності. Так, загальні відчуття зумовлюються подразненням певних рецепторів (наприклад, відчуття спеки виникає при подразненні терморецепторів). Емоції (страх, гнів і ін.) зовсім не пов’язані з подразненням рецепторів і виникають під впливом випадкових зовнішніх факторів. Загальні відчуття (голод, статевий потяг тощо) настають з певними інтервалами. Чим стабільніші мотиви, що у сукупності створюють спрямованість особистості людини, тим більшою мірою вона переживає все, що сприяє чи перешкоджає тим почуттям, які оцінюють перебіг процесу (успішно чи неуспішно) задоволення потреб. Сформовані як результат узагальнення емоційного досвіду почуття стають провідними утвореннями емоційної сфери особистості людини, визначаючи динаміку і зміст ситуативних емоцій, настроїв і афектів. Почуття визначає динаміку і зміст емоцій, що мають ситуативний характер. Так, почуття любові до близької людини може по-різному виявлятися залежно від обставин: у радості при її успіхах, у засмученні при невдачі, у гордості за неї чи в обуренні тощо. Пристрасті — особливий вид почуттів людини. Пристрастю називають стійке глибоке і сильне почуття, що визначає напрямок думок і вчинків людини. Пристрасть змушує людину завзято міркувати про предмет почуттів, живо і яскраво уявляти собі задоволення потреб, що є їхньою основою, уявляти і всебічно обмірковувати дійсні чи можливі перешкоди і труднощі на шляху до цього задоволення. Те, що не пов’язане з панівною пристрастю, здається другорядним, відсувається на задній план і перестає хвилювати людину. Те, що пов’язане, — захоплює, хвилює, привертає увагу, запам’ятовується. Незадоволена пристрасть породжує сильні емоції і навіть афективні вибухи гніву, обурення, образи тощо. Любов належить до стійких почуттів. Поняття любов вживається в психології в двох значеннях. У широкому значенні — це високий ступінь емоційно-позитивного ставлення, що виділяє його об’єкт серед інших і ставить його в центр стійких життєвих потреб і інтересів суб’єкта. Такою є любов до матері, дітей, музики тощо. У вузькому значенні любов — це інтенсивне, напружене і відносно стійке почуття суб’єкта, фізіологічно зумовлене сексуальними потребами і виражається в прагненні бути з максимальною повнотою представленим своїми особистісно значущими рисами в життєдіяльності іншого таким чином, щоб будити в нього потребу у відповідному почутті тієї ж інтенсивності, напруженості і стійкості. Виділяють моральні, інтелектуальні і естетичні почуття. Моральні почуття своїм змістом мають ставлення людини до людини і ширше — до суспільства. До моральних почуттів належать любов, жалість, доброзичливість, гуманність, відданість й ін. Інтелектуальні почуття виражають і відбивають відношення особи до процесів пізнання, її успішності чи неуспішності. Виявлено глибокі зв’язки між розумовими й емоційними процесами, що розвиваються в єдності. Естетичні почуття відбивають і виражають ставлення суб’єкта до різних фактів життя і їх відображення в мистецтві як до чогось прекрасного, витонченого чи грубого. Ці почуття переживаються як емоції естетичної насолоди і захоплення чи презирства, відрази тощо. Естетичні почуття є продуктом культурного розвитку людини, процесу формування її свідомості. Моральні, інтелектуальні і естетичні почуття переживаються людиною в діяльності і спілкуванні й іноді іменуються вищими почуттями, оскільки в них укладене все багатство емоційного ставлення людини до соціальної дійсності. Настрій — загальний емоційний стан, що забарвлює впродовж значного часу всю поведінку людини. Настрій може бути радісним і сумним, бадьорим чи млявим, збудженим чи пригніченим, серйозним чи легковажним, дратівливим чи добродушним тощо. Залежно від настрою людина по-різному реагує на навколишній світ. Настрій накладає свій відбиток на розумову діяльність, на особливості рухів і дій людини, впливаючи на продуктивність виконуваної роботи. Основними джерелами настрою є задоволеність чи незадоволеність усім ходом життя, вирішення різних життєвих проблем людини. Тривалий поганий настрій — показник того, що в житті не все гаразд. Настрій значною мірою залежить від загального стану здоров’я, особливо від стану нервової системи і залоз внутрішньої секреції, що регулюють обмінні процеси в організмі. Окремі захворювання також впливають на настрій людини. У формуванні настрою важливу роль відіграють підпорогові подразники, що закінчуються на підкірковому рівні і не доходять до свідомості. Слід зазначити, що те саме явище може одночасно зумовити і емоцію і настрій. Емоції і потреби людини За допомогою емоцій виділяються предмети, що відповідають потребам особи. Емоції стимулюють діяльність людини, спрямовану на задоволення цих потреб. Емоції є показником того, як відбувається процес задоволення потреб людини. Виниклі в процесі спілкування і діяльності позитивні емоційні стани екстазу, задоволення тощо свідчать про добре задоволення потреб. Водночас незадоволені потреби супроводжуються негативними емоціями (сорому, каяття, туги та ін.). Відповідно до інформаційної концепції емоцій, емоційні стани визначаються якістю й інтенсивністю актуальної потреби особи й оцінкою, яку вона дає імовірності її задоволення. Людина оцінює ситуацію. Якщо суб’єктивна імовірність задоволення потреби велика, то це породжує позитивні емоції. Якщо ж усвідомлювана суб’єктом ситуація така, що неможливо задовольнити потреби, то це призводить до негативних емоцій. Проте далеко не всі емоції вкладаються в цю схему. Так, емоція подиву не може бути віднесена ні до позитивних, ні до негативних емоційних станів. Однією з характерних рис емоційних станів є їхня регулятивна функція. Переживання людини виступають у ролі сигналів, що інформують про те, як у неї відбувається процес задоволення потреб, з якими перешкодами вона стикається, на що треба звернути увагу, над чим потрібно задуматися, що треба змінити. Емоції сигналізують про благополучний чи неблагополучний розвиток подій і регулюють відносини людини в суспільстві. Емоції, будучи суб’єктивним переживанням, присутні в складі будь-якої діяльності суб’єкта. У структурі поведінки людини, що є функціональною системою, емоціям належить вирішальна роль. Залежно від фази поведінки В. К. Вілюнас (1986) виділяє провідні і ситуаційні емоції. Провідні емоції сигналізують суб’єкту про задоволення чи незадоволенні його потреб. Ми знаємо, що будь-яка наша дія пов’язана з побудовою функціональної системи й акцептора результатів дії. За допомогою таких функціональних утворів мета і засоби задоволення потреби конкретизуються (К. В. Судаков, 1997). Формування акцептора результатів дії (мети) і передбачуваних способів дії пов’язане зі змістом провідних емоцій. Незадоволення потреб спонукає суб’єкта до пошуку мети і тим самим стимулюється певна поведінка. При оцінюванні окремих етапів поведінки чи поведінки загалом важливу роль відіграють ситуаційні емоції, що спонукають суб’єкта до дії в колишньому напрямку, чи до необхідності змінювати свою поведінку і тактику. Отже, наведені дані засвідчують, що в генезі емоцій вирішальна роль належить оцінюванню імовірності задоволення потреби. Функції емоцій Нині у літературі виділяють кілька функцій емоцій: оцінювальна, спонукальну, підкріплювальну, перемикальну, комунікативну. Оцінювальна функція емоцій виражається в узагальненому оцінюванні явищ і подій. При цьому емоції захоплюють увесь організм і представляють миттєву оцінку поведінки в цілому, що дає можливість визначити корисність чи шкідливість факторів, які впливають на суб’єкт ще до їх безпосередньої дії. Емоції в цьому разі виконують функцію оцінювання умов виникнення ситуації на основі виниклої потреби. Таке емоційне оцінювання здійснюється на почуттєвому рівні. Наприклад, реалізація харчової потреби здійснюється за допомогою смакової чутливості на підставі виниклого почуття голоду. Проте ми не аналізуємо, скільки білків, вуглеводів, солей тощо ми з’їли. Спонукальна функція зводиться до того, що емоція містить образ предмета задоволення потреби і своє упереджене ставлення до нього, що і спонукає суб’єкта до дії. Функцію спонукання виконують провідні і ситуаційні емоційні переживання. Провідне емоційне переживання спрямоване на актуальну потребу (ціль) і ініціює адаптивну поведінку. Ситуаційні емоційні переживання виникають при оцінюванні окремих етапів поведінки і спонукають суб’єкта діяти в колишньому напрямку чи змінювати тактику поведінки і засоби досягнення мети. Емоції передбачення пов’язані з появою переживання здогаду, ідеї, рішення, що ще не вербалізовані. Підкріплювальна функція емоцій особливо важлива в процесах навчання і пам’яті. Все, що пов’язане з емоційними переживаннями, запам’ятовується добре і надовго. Так, для вироблення умовного рефлексу потрібні три фактори: мотиваційне збудження, індиферентний подразник і фактор, що здатний задовольнити нагальну потребу. Без третього фактора (нагорода) неможливо виробити умовний рефлекс у тварин. Такою нагородою для голодної тварини є, наприклад, їжа. Дуже наочно підкріплювальна функція емоцій виявляється на експериментальній моделі «емоційного резонансу» П. В. Симонова (1997). Було встановлено, що якщо на собаку впливати електричним струмом на очах у собаки-спостерігача, то в останнього виникає негативне емоційне напруження, яке виявляється у прискоренні серцевих скорочень і збільшенні синхронізації гіпокампального тета-ритму. Після припинення впливу електричним струмом на собаку-жертву у собаки-спостерігача відновлювалися змінені фізіологічні показники, тобто негативне емоційне напруження в нього минало. Перемикальна функція емоцій полягає в тому, що вони спонукають людину до зміни своєї поведінки. За звичайних умов поведінка людини і тварин визначається багатьма потребами, між якими існує конкуренція. Конкуренція мотивів найяскравіше виявляється в екстремальних умовах, коли виникає боротьба між інстинктом самозбереження і потребами діяти відповідно до установленої етичної норми. Ось де особливо яскраво виявляється перемикальна функція емоцій. Конфлікт між потребами переживається у вигляді боротьби між страхом і обов’язком, між страхом і соромом, між обов’язком і зрадою тощо. Остаточне вирішення такого конфлікту залежить від сили спонукань, а також від особистісних особливостей суб’єкта. Комунікативна функція емоцій дає змогу передавати свої переживання іншим людям, інформувати про своє ставлення до об’єктів і явищ за допомогою міміки, жестів, поз, виразних зітхань, змін інтонації голосу тощо. Зазначені рухи м’язів, за допомогою яких людина виражає свої емоції, прийшли до нас від наших предків. У ході еволюції мімічні сигнали розвилися в систему, що дає змогу передавати інформацію про стан і наміри суб’єкта. Так, вираз переляку вказує про намір індивідуума рятуватися втечею, а гніву — про намір вступити у боротьбу. |
|
Психофізіологія як наука Психофізіологія досліджує фізіологічні процеси в структурі активної, психічно опосередкованої взаємодії людини зі світом |
Навчальна дисципліна „Психофізіологія” вивчає закономірності співвідношення... Психофізіологія досліджує фізіологічні процеси в структурі активної, психічно опосередкованої взаємодії людини зі світом |
|
Домашнє завдання з дисципліни ”Основи електротехніки і електроніки”... Домашнє завдання потрібно виконувати на стандартних аркушах формату На титульному аркуші повинні бути вказані назва роботи, прізвище,... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ,НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну |
|
ЗВІТ КАФЕДРИ ІННОВАЦІЙНИХ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТІ З... Список осіб, що захистили у 2008-2009 н р докторську чи кандидатську дисертацію (прізвище, ініціали дисертанта, шифр і назва спеціальності,... |
ЗВІТ КАФЕДРИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТІ З НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ ЗА 2008-2009 Н. Р Список осіб, що захистили у 2008-2009 н р докторську чи кандидатську дисертацію (прізвище, ініціали дисертанта, шифр і назва спеціальності,... |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПЛАНІВ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО Це вид заняття, на якому викладач організовує обговорення курсантами питань програмного матеріалу для перевірки знань та для формування... |
Назва навчального закладу Прізвище ректора ВНЗ |
|
КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ СФЕРИ ПОСЛУГ Методична розробка вміщує досвід викладача по проведенню уроку історії з використанням місцевого матеріалу та ІКТ |
10. Повторення матеріалу за курс 6 класу |