В. М. Синьов дійсний член НАПН України, доктор педагогічних наук, професор
|
|
Скачати 4.19 Mb.
|
|
умови, використання допомоги). 2  . Операційно-організаційний компонент дії, способидій, діяльність: а) предметні (відповідно до змісту основних навчальних предметів); б) розумові (порівнювати, класифікувати, абстрагувати, «аагальнювати тощо) та загальнонавчальні (аналізувати, пла нувати, організовувати, контролювати процес і результати ви- нонання завдання, вміння користуватись підручником тощо). Оцінюються такі характеристики:
" — свідомість дій; ■' - новизна умов (за зразком, аналогічне, нове);
3. Емоційно-мотиваційний компонент - ставлення до на вчання. Оцінюються такі характеристики: - характер і сила (байдуже, недостатньо виразне позитив не, зацікавлене, виразне позитивне); . - дійовість (від пасивного до дійового); - сталість (від епізодичного до сталого). Навчальні досягнення учнів спеціальної школи оцінюються рівнями і відповідними їм балами:
Якісні критерії цих рівнів розроблено у відповідності з ти-1 спеціальних шкіл для кожного предмета. Шедагогічні умови реалізації індивідуального підходу Ефективність навчання учнів з психофізичними вада-*Ві залежить від того, наскільки вчителю вдасться врахувати ЩДИвідуально-психологічні можливості кожного з них і створити відповідні умови. Індивідуальне навчання, як і його колек 45 Модуль І т  ивні форми, передбачає урахування при доборі дидактичних методів і прийомів наступних особливостей:
• динаміка втомлюваності;
При індивідуальному підході також слід враховувати психологічні закономірності розвитку особистості на різних вікових етапах, адже дитина з психофізичними вадами розвивається за тими ж законами, що й нормальна. Однією з умов реалізації індивідуального підходу є використання вчителем педагогічної техніки, зокрема, невербальних прийомів особистого впливу на учня — жести, міміка, виразність мовлення, погляд. Педагогічна техніка індивідуального характеру сприяє встановленню особливого особистісного контакту з учнем і дозволяє в окремих випадках загальмувати негативні прояви поведінки, а в інших - стимулювати його до роботи. Важливого значення набуває й правильний підхід до оцінювання. У оцінюванні слід дотримуватись таких вимог:
16 питгеакня корекційної педагогіки та спеціальної психологи у першому класі кількісне оцінювання не проводиться. ■ До другого класу учнів переводять на підставі психолого-педагогічних характеристик, у яких визначається загальний • рівень засвоєння навчального матеріалу;. оцінювати треба конкретну відповідь дитини. Вчитель повинен показати учневі перспективи покращення оцінки. При ..цьому слід орієнтувати оцінку на порівняння з самим собою }• вчорашнім, тобто на ті зміни, як відбулись у розвитку можливостей дитини протягом певного часу. В оцінюванні обо-і* в'язково потрібно враховувати емоційну реакцію дитини на t схвалення та зауваження, рівень сформованості самооцінки тощо. Оцінка завжди повинна стимулювати дитину до покра-,- щення результатів роботи, заохочувати до подолання труднощів, що виникають у навчанні. ( , У процесі індивідуального навчання слід передбачати й реалізовувати не лише навчальну,а й корекційну мету, спрямовану на подолання порушень та розвиток особистості учня. Важливого значення набуває й урахування індивідуальних особливостей самооцінки, ставлення до власного дефекту та компенсаторних можливостей учня. Самооцінка дитини, усвідомлення і ставлення до власного дефекту істотно впливають на успішність ЇЇ навчання та на психічний розвиток. Вада психофізичного розвитку суттєво впливає на самооцінку дитини. Часто діти недооцінюють або переоцінюють свої можливості. Для того, щоб підвищити ефективність корекційної роботи, необхідно перетворити учня з об'єкта педагогічного впливу на активного співучасника навчально-виховного процесу. Виконання цього завдання можливе за умови, якщо дитина усвідомлюватиме власні вади і,.орброєна вірою у власні сили та з допомогою вчителя, буде націлена на їхнє подолання. У дітей із неадекватною самооцінкою слід розвивати критичність мислення, прагнення та уміння об'єктивно оцінювати свої можливості у різних видах діяльності, а також поступово формувати у них усвідомлення того, що для Успішної адаптації в суспільстві їм доведеться докладати значно більше зусиль, ніж дітям з нормальним психофізичним розвитку. Варто наголосити на тому, що педагогічна робота повинна Чюводитись дуже обережно, щоб не травмувати дитину, щоб у *$,водночас із з'ясуванням власних проблем формувалась віра у ***?кливість їх подолання, бачення своїх позитивних сторін. У процесі індивідуального навчання необхідно орієнтуватись • На індивідуальні особливості емоційно-вольової сфери учня,його власні потреби та інтереси, індивідуальні особливості харак 47 Модуль / /  перу. Педагогу, спостерігаючи за дитиною у різних ситуаціях, необхідно особливу увагу звертати на те, які емоційні реакції у неї викликають ті чи інші стимули і надалі враховувати це у своїй роботі. Варто розвивати вольові зусилля дитини в оволодінні навчальним матеріалом, прагнення до покращення власних результатів. Організацію роботи з учнем слід здійснювати так, щоб він одержував позитивні емоції від процесу навчання. У центр індивідуального навчання слід ставити особистість дитини, враховувати і далі розвиватись її власні потреби, інтереси, нахили, здібності. З метою ефективності індивідуального навчання слід враховувати характерологічні особливості учня, пристосовуючись до окремих з них, коригуючи негативні та формуючи позитивні.Індивідуальний підхід реалізовується за допомогою різних прийомів індивідуального впливу на учнів, зокрема: S Активізація учня. Учень не повинен бути пасивним учасником навчального процесу. Вчитель має підібрати такий зміст навантаження на індивідуальний урок та методи залучення учня, щоб він був активним і свідомим у засвоєнні знань та вмінь. s Індивідуалізація завдань. Залежно від індивідуальних особливостей учня та характеру труднощів, які викликає у нього навчальна діяльність, слід пропонувати завдання у різній формі. Так, наприклад:
S Визначення відповідного рівня допомоги. Кожен учень в залежності від рівня знань, зони актуального та найближчого розвитку потребує різного рівня допомоги. Надмірна допомога призведе до пасивності дитини, а недостатня — до неможливості опанувати відповідним обсягом знань. Вчитель повинен надати учневі спеціальну допомогу, спрямовану на ліквідацію певних прогалин у знаннях, індивідуальних помилок, подолання труднощів. Розрізняють гакі рівні допомоги: 18 Загальні питання корскціпної педагогіки та еж*циыъног психологи
- виконання допоміжного завдання, яке сприяє розв'язанню ДЧ) основного питання, задачі; -, розчленовування складного завдання на поетапне виконання ;і елементарних — часто використовується для школярів з ва-.... ,дами інтелекту, з дуже низькою пізнавальною активністю; г-, постановка навідних (підштовхуючих) запитань; ,- зміна умов роботи: наприклад, міркувати вголос тощо;
у багаторазове повторення і показ способу виконання завдання або дії; - попередження про можливі помилки і способи їх усунення ., тощо. ! Головним при наданні індивідуальної допомоги повинна ібути активізація вольових зусиль учня, його самостійності, підтримання інтересу до виконання навчальної роботи. У будь-якому випадку, добираючи навчальний матеріал, не слід усувати труднощі, що виникають в учня, а створити для нього такі умови, щоб він міг їх долати самостійно. s Визначення оптимального темпу роботи з урахуванням динаміки наростання втоми. Працездатність залежить від темпу, точності роботи та динаміки втомлюваності. Дітям зі сповільненим темпом роботи або швидкою втомлюваністю слід спочатку м. зменшувати обсяг завдань, чергувати навантаження з відпочинком, а згодом поступово прискорювати темп і ;\ збільшувати стійкість нервової системи до навантажень. - ■. В учнів, у яких точність роботи страждає через її при- скорений темп, необхідно формувати навички самоконтролю, уміння помічати і виправляти власні помилки. 49 Модуль I Я  кщо дитина надто збудлива, швидка, слід спеціально організувати її працю, уповільнити, давати їй не все завдання одразу, а поетапно, перевіряти при цьому результат виконання кожного елемента.■S Урахування індивідуальних особливостей пізнавальних процесів. Індивідуальне навчання часто надається дітям, у яких окрім основного порушення наявні й специфічні проблеми, зокрема: нестійка увага; знижена здатність до узагальнення, абстрагування, встановлення причино-наслідкових зв'язків; акалькулія чи дискальку-лія, аграфія чи дисграфія; недостатність рухових умінь, грубі порушення моторики; недостатній розвиток просторових уявлень; грубі порушення пам'яті; порушення зв'язного мовлення. При виявленні таких проблем вчителю слід узгодити свої дії з психологом, логопедом чи іншим спеціалістом з метою добору правильних корекцій-них прийомів і відповідного змісту роботи. Наприклад, корекція недоліків уваги досягається тренуванням уваги з допомогою спеціальних вправ; розвитком регулюючої функції мовлення та навичок самоконтролю. Дітям з грубими порушеннями моторики варто дуже ретельно дозувати рухові завдання, вправи з письма. Коригувати вади письма можна шляхом тренування пам'яті з допомогою спеціальних вправ та ігор; формування раціональних прийомів запам'ятовування; опосередкування пам'яті процесами мислення та мовлення. Від учнів із недорозвитком зв'язного мовлення необхідно вимагати відповідей повними реченнями, стимулювати їх міркувати вголос, вголос планувати свою діяльність. 4. Корекційна спрямованість як основний принцип організації навчання дітей з вадами психофізичного розвитку Найважливіше завдання системи корекційної освіти - це підготовка дитини з психофізичними вадами до повноцінного життя у сучасних соціально-економічних умовах. Певні відхилення у фізичному та розумовому розвитку учнів спеціальної школи створюють труднощі у досягненні загальної освітньо-виховної мети, породжують суперечності між прагненнями учнів 50 Загаяьчг питання корекційної педагогіки та спеціальної психологи і їхніми можливостями. Тому процес навчання і виховання дітей З психофізичними вадами має чітку корекційну спрямованість. Корекція дефектів психофізичного розвитку учнів, розвиток їх-ньої особистості здійснюється у процесі всієї роботи спеціальної школи. Окремої програми корекції не існує, вона проводиться на навчальному матеріалі всіх предметів, у повсякденному житті,. Педагогічні прийоми корекційної роботи стимулюють компенсаторні процеси розвитку дітей з психофізичними вадами і дозволяють формувати у них нові позитивні якості.">v" Корекційна спрямованість становить сутність навчально-виховного процесу у спеціальній школі і не розглядається як окрема ділянка або додаток до основного змісту роботи школи, Сполучена з ним. Наявне порушення впливає на особистість дитини в цілому, а це означає, що для її розвитку дитини на-ічання, виховання, розвиток і корекція повинні бути єдиним процесом, який включає корекційні завдання як інтегровану складову частину. Навчання є основним шляхом корекції недорозвитку психіки дітей з психофізичними вадами, оскільки знаходиться у нерозривній єдності з вихованням і розвитком і може бути спрямованим також на формування новоутворень особистості дитини. Успішне виконання завдань спеціальної школи можливе лише тоді, коли всі педагогічні заходи спрямовуватимуться на посла-биення або подолання психічних та фізичних недоліків учнів, на їхній подальший цілісний особистісний розвиток. Саме тому в теорії та практиці корекційної педагогіки вживається термін щадекційно-розвивальна робота або корекційно-розвивальний вроцес навчання. Система корекційних заходів на учнів має впливати на особистість в цілому і виявлятися у єдності таких її компонентів, як пізнавальні й емоційно-вольові психічні процеси; досвід (аиання, вміння, навички); спрямованість; поведінка; а також ■ бути розрахована на тривалий час. Ефективність корекційної спрямованості навчання можна ІЯити за такими критеріями: і*1 ~ якісне і кількісне полегшення структури дефекту; **- "виправлення недоліків і перехід скоригованої вади до пози- ' г!;ТИВних можливостей дитини; ** гДідвищення рівня актуального розвитку і, як наслідок, роз- Щирення зони найближчого розвитку; ~ свідоме користування дітьми набутим досвідом; ~ накопичення і позитивна зміна властивостей особистості 51 Модуль І Р озв'язання корекціііних завдань с функцією кожного пра цівника спеціальної школи, тому водночас із навчальною і виховною персонал проводить корекційну роботу.Корекційна робота — це діяльність, спрямована на поліпшення процесів розвитку і соціалізації дитини, послаблення або подолання психофізичних вад учнів у процесі їх навчання і виховання з метою максимально можливого розвитку їхньої особистості та підготовки до самостійного життя (С. П. Миронова). Корекційна робота проводиться у системі, компонентами якої є:
Корекційні завдання розв'язуються залежно від виду аномалій, конкретного клінічного діагнозу дитини, її потреб і можливостей. З урахуванням специфіки кожної аномалії у різних типах шкіл ці завдання окрім вчителів розв'язують на спеціальних заняттях і вузькі спеціалісти, зокрема, тифлопедагоги, сурдопедагоги, логопеди, психологи, лікарі ЛФК та інші. Ця специфіка передбачена навчальними планами кожного типу спеціальної школи. Індивідуальне навчання дітей з вадами психофізичного розвитку ґрунтується на принципах спеціальної дидактики, тому також обов'язково є корекційно спрямованим. Контрольні запитання
4. Дайте визначення та назвіть завдання інтегрованого навчання. 5 У яких формах може здійснюватись інтегроване навчання?
g 11 10. 11. 12. і питання корек^ійноі педагогіки та спеціальної психологи -—< Які умови слід забезпечити для реалізації інтегрованого та інклюзивного навчання? Яку користь дасть інтегроване та інклюзивне навчання дітям з психофізичними порушеннями та їхнім здоровим одноліткам? Якою є роль вчителя масової школи, психолога у реалізації інтегрованого та інклюзивного навчання? Яку роботу слід провести вихователю, вчителю із батьками здорових дітей для забезпечення інтеграції та інклюзії? Розкрийте сутність індивідуального навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Чому індивідуальне навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку має здійснювати вчитель-дефектолог? Обґрунтуйте взаємозв'язок навчання, виховання, розвитку і корекції стосовно дітей з психофізичними порушеннями. Тема 1.4 ВІДБІР ДІТЕЙ У СПЕЦІАЛЬНІ ЗАКЛАДИ * План 1. Принципи відбору дітей у спеціальні заклади. 2- Організація роботи психолого-медико-педагогічних консуль- t тацій. о. Участь педагогів загальноосвітніх закладів у розв'язанні проблеми відбору дітей. Література !»¥,' |.^Астапов В. М. Введение в дефектологию с основами нейро- и ^патопсихологии / В. М. Астапов. — М. : Международная ' педагогическая академия, 1994. — 216 с. 2. Коррекционная педагогика в начальном образовании / под ред. Г. Ф. Кумариной. - М. : Академия, 2001. - 320 с. **$1апшин В. А. Основы дефектологии : учеб. пособие для *Л*?гуд. пед. ин-тов / В. А. Лапшин, Б. П. Пузанов. - М. : '^Просвещение, 1991. 143 с. «• Миронова С. П. Олігофренопедагогіка. Компактний навчальний курс : навчальний посібник / С. П. Миронова. ,ой£ам'янець-Подільський : Кам'янець-Подільський державний Університет, редакційно-видавничий відділ, 2008. 204 с 53 Модуль І 5 Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації // Інформаційний вісник. — 2004. — № 7. С. 28-36.
1. Принципи відбору дітей у спеціальні заклади Комплектування спеціальних закладів, подальша доля дитини з психофізичними вадами напряму залежить від правильності здійснення відбору, який має здійснюватись на основі таких принципів: ■S Комплексність обстеження дитини. Кваліфікована постановка діагнозу і визначення закладу для дитини має здійснюватись на підставі спільного висновку різних спеціалістів (корекційних педагогів, лікарів, психологів); S Всебічність і цілісність. Вивчаються причини, що призвели до відхилень у розвитку дитини; аналізуються особливості всіх пізнавальних процесів; встановлюється рівень розвитку мовлення; досліджуються: просторова орієнтація, емоційно-вольова сфера, інтереси, критичність, самостійність, розумова працездатність, фізичний розвиток, сформованість знань, вмінь і навичок. Встановлюється не лише діагноз, а визначається структура дефекту дитини і збережені особливості. S Динамічність обстеження. Виявляють на лише наявні знання та здібності дитини, а й її потенційні можливості. Тобто слід встановити у процесі обстеження як рівень актуального, так і зону найближчого розвитку дитини. ^ Індивідуальний підхід. У процесі обстеження слід встановити контакт з дитиною, враховувати її стан, поведінку, індивідуальні особливості. 54 Загальні і питання корекцгйноі педагогіки, та спеціальної психологи У Якісний аналіз результатів обстеження.Оцінюються не лише кінцеві результати виконання дитиною завдань, а й самостійність та використання допомоги, прийоми роботи, поведінка під час обстеження, вияв інтересу до роботи, цілеспрямованість, раціональність, планомірність, тобто ті показники, які дають змогу точно встановити чи диференціювати діагноз. -г. Організація роботи психо л ого-ме дико-педагогічних консультацій ' В Україні з 1993 року існують психолого-медико-педагогічні ^ивсультації (ПМПК), створені для виявлення, обліку та діа-гчрстики дітей і підлітків з проблемами у розвитку, відбору їх до спеціальних навчально-виховних і лікувальних закладів відпо-відного типу, консультування батьків (осіб, що їх замінюють), педагогів з питань надання медико-психологічної допомоги таким дітям. Психолого-медико-педагогічні консультації підпорядковуються управлінням освіти (обласним, районним, місь-тШ) і керуються у своїй діяльності "Положенням про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-мі^нкочіедагогічні консультації" (прийнято у 2004 p.). п  сихолого-медико-педагогічні консультації направляють-з ініціативи батьків; за рекомендацією освітніх закла-сладів охорони здоров'я чи соціального захисту за згодою і. Обстеження дитини проводиться в обов'язковій присут-,батьків (осіб, що їх замінюють). Якщо вирішується питан-направлення дитини у спеціальний заклад у психолого-)-педагогічну консультацію мають бути представлені на-документи:у  щтво про народження дитини; »рія розвитку (хвороби) дитини;ігорнута психолого-педагогічна характеристика із дитячо-закладу, в якому перебувала дитина, яка відображає денний аналіз розвитку дитини, її навчання, зазначає види ЦіДагогічної допомоги і їхню ефективність; ".^Йсьмові роботи, малюнки, які розкривають динаміку роз '" Витку дитини Модуль І Д о складу психолого-медико-педагогічної консультації входять:
Наявність таких спеціалістів дозволяє здійснювати процес обстеження дітей організовано, продуктивно, послідовно, комплексно; надає можливість проведення ранньої діагностики, одержання точних результатів. Функції ПМПК Згідно "Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації" їх діяльність спрямовується на:
Основними завданнями районних та міських пси-холого-медико-педагогічних консультацій t наступні: • здійснення психолого-медико-педагогічного обстеження дітей з метою виявлення особливостей їхнього розвитку; встанов лення діагнозу і визначення адекватних умов навчання, ви ховання, працевлаштування; 56 л-^ттймі питання корекціиног педагогіки та спеціальної психологи підтвердження, уточнення і зміна раніше встановленого діагнозу • ..для визначення відповідного типу навчально-виховного і ліку-м tвального закладу та доцільності перебування в ньому дитини; » -своєчасне виявлення й облік дітей з вадами у розвитку різних • Ісатегорій; і кЬнсультативно-методична допомога батькам (особам, що їх за-'*' мінюють), педагогам, лікарям, працівникам правоохоронних сч'органів з питань навчання, виховання і лікування дітей з вадами ■^'' розвитку, порушеннями поведінки, труднощами навчання; • проведення роз'яснювальної роботи серед населення, праців- ^'Чійків закладів освіти, охорони здоров'я, соціального захис ту про необхідність своєчасного виявлення дітей і підлітків •*!# проблемами розвитку з метою надання їм кваліфікованої '©їфсихолого-медико-педагогічної допомоги; і'^^бртанізація, координація, консультативно-методична допомога шкільним ПМПК та контроль за їх роботою; • участь у розвитку мережі спеціальних навчально-виховних f"4 закладів; %' направлення дітей і підлітків до науково-дослідних центрів та '.лікувально-профілактичних закладів для поглибленого і динамічного вивчення їх захворювання чи проблеми у розвитку. 3. Участь педагогів загальноосвітніх закладів »».-,<�• у розв'язанні проблеми відбору дітей   &  їа".Найпершими, хто помічає проблеми і труднощі у розвитку ЩЩВхя, є батьки, лікарі-педіатри, педагоги. Тому дуже важливо, ■Ю&вони не зволікали, не чекали на спонтанне усунення вади, а етжрнулись до фахівців. Консультацію щодо раннього розвитку ;, створення необхідних для неї умов, а по необхідності й >гу можна одержати у ПМПК. Для цього батькам не потріб-[X направлень і дозволів. Вони можуть відвідати ПМПК :ної ініціативи. Чим раніше дитина одержить необхідну до-(педагогічну, психологічну, медичну), тим легшим буде її дефекту, тим краще вона розвиватиметься, [иво, щоб і вихователі дошкільних закладів, і вчителі вчасно помічали проблеми поведінки дітей, труднощі у на-і радили батькам відвідати спеціалістів ПМПК. Саме вони :уть визначити, що спричинило труднощі чи вади у розви-іни, призвело до проблем шкільного навчання; порадять, їй створити в сім'ї, дитячому садку, школі; нададуть ко допомогу або порадять спеціальний заклад для цього57 Модуль І В  агомого значення для правильної постановки діагнозу, вибору форми організації навчання, реалізації індивідуального підходу набуває психолого-педагогічна характеристика на дитину, написана педагогами закладу, у якому вона перебувала (дитячий садок, школа). Адже у процесі систематичного навчання і виховання дитини найбільш яскраво виявляються її здібності, труднощі й проблеми. До складання цього документу може бути залучений і психолог, якщо він системно працював з дитиною Зауважимо, що для дитини, яка не була у системі організованого навчання й виховання, характеристика не складається.Психолого-педагогічна характеристика має відповідати наступним вимогам:
У психолого-педагогічній характеристиці мають бути відображені наступні відомості про учня-S загальні відомості:
58 питання корекційної педагогіки та спеціальної психологи ■ / стан шкільних знань і навичок дитини: . успішність з кожного предмета окремо, що саме утруднюєдитину у засвоєнні того чи іншого предмета; . ставлення дитини до невдач у навчанні; • види допомоги, які надавались дитині у подоланні прогалин та труднощів, і якими є наслідки цієї допомоги; ■/ працездатність та поведінка дитини у класі:
■S загальна характеристика особистості дитини:
У підсумку викладу вчитель може зауважити свої припущення щодо причин, які обумовлюють відставання дитини у розвитку, труднощі та прогалини у навчанні. Проте ніяких діагнозів, навіть у якості припущення, педагог не формулює, оскільки вада дитини, її конкретний клінічний діагноз встановлюються колегіально працівниками ПМПК, на підставі ґрунтовного вивчення матеріалів особової справи, картки розвитку дитини, медичних документів, продуктів навчальної діяльності, психолого-тдагогічної характеристики та результатів дослідження дитини. Контрольні запитання їазвіть принципи відбору дітей у заклади корекційної освіти? „ документацію слід зібрати батькам для ПМПК? it. Охарактеризуйте функції ПМПК? Я  є роль вихователя ДНЗ, вчителя та психолога загаль-світньої школи у розв'язанні проблеми відбору дітей у .пальні заклади?Іким вимогам має відповідати психолого-педагогічна харак-ристика на дитину, що готується на ПМПК? зкрийте зміст психолого-педагогічної характеристики на гину, що готується на ПМПК? 59 Модуль II ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З НИМИ В УМОВАХ КОРЕКЦІЙНОЇ ТА ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ |
рганізуюча — допомога у встановленні послідовності виконанСхожі:
|
Уроку НАПН України, дійсний член Академії педагогічних і соціальних наук; Лисиченко Л. А., доктор філологічних наук, професор кафедри української... |
Н. Г. Ничкало дійсний член Академії педагогічних наук України, доктор... Н. Г. Ничкало – дійсний член Академії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки... |
|
Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів (зі змінами,... НАПН України; І. Ю. Ненашев, учитель фізики, лауреат Всеукраїнського конкурсу "Учитель року-1996"; Н. А. Охрименко, методист Донецького... |
Л. М. Кудояр, кандидат психологічних наук ... |
|
СКЛАД викладачів відбірково-тренувальних зборів до Міжнародних учнівських... Національної академії педагогічних наук, академік НАПН України, доктор технічних наук, професор |
ПРАВОВА ДЕРЖАВА в контексті новітнього українського досвіду КИЇВ... В. В. КОПЄЙЧИКОВ, доктор юридичних наук, професор М. І. КОЗЮБРА, доктор юридичних наук професор О. В. ЗАЙЧУК, доктор юридичних наук... |
|
Місце роботи, навчання, контакти ... |
Темур'янц Наталія Арменаковна Дійсний член Європейського та Американського біоелектромагнітного товариств, Міжнародного товариства біометеорологія, член Українського... |
|
Особливості проведення навчальних дискусій Васянович Г. П., доктор педагогічних наук, професор, директор науково-практичного центру професійно-технічної освіти Національної... |
Збірник наукових праць (навчальний посібник) За загальною редакцією... Рецензенти: доктор філософських наук, професор Ю. С. Вілков; доктор філософських наук, професор В. В. Остроухов; кандидат філософських... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua