|
|
Скачати 7.32 Mb.
|
|
Основи надають пацієнтам право вибирати лікаря, право вимагати заміни лікаря (ст.34), але цією ж статтею на пацієнта покладаються обов'язки виконувати медичні вказівки, дотримувати правила внутрішнього розпорядку, встановлені в лікувальній установі, дотримувати режим, наказаний лікарем. В окремому випадку лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта і не нести відповідальність за його здоров'я, але за умови, що дана відмова не загрожує життю хворого і здоров'ю населення. Пацієнт має право не тільки вибирати собі лікаря, що лікує, але має і право, якщо це виправдано станом його здоров'я, бути прийнятим в будь-якій державній лікувальне-профілактичній установі, якщо ця установа має можливість забезпечити відповідне лікування (ст. 38).. Пацієнт має право знайомитися з історією своєї хвороби і іншими документами, які можуть послужити для подальшого лікування, але якщо ця інформація не заподіє шкоду здоров'ю пацієнта (сг.ЭЕ}. Всі громадяни України мають право на період хвороби з тимчасовою втратою працездатності отримати звільнення від роботи з виплатою у встановленому законодавством України порядку посібника з соціального страхування (ст.41). Громадяни України мають право здати кров для її лікувального застосування, здача крові здійснюється тільки в добровільному порядку забороняється узяття донорської крові примусово. Донорам надаються пільги, передбачені законодавством України (ст.46). Громадяни України мають право на зміну (корекцію) половою статі - це право надане ст.51 Основ :"По проханню пацієнта в відповідності з медико-біологічними і соціально-психологічними свідченнями, що встановлюються Міністерством охорони здоров'я України йому може бути проведено шляхом медичного втручання в акредитованих установах охорони здоров'я зміна (корекція) його статевій приналежності. Обличчю, якому було здійснено зміну статевій приналежності, видається медичне свідоцтво, на підставі якого надалі вирішується питання про відповідні зміни в його правовому статусі." Жінці в нашій країні надано право самій вирішувати питання про материнство. Жінка має право на штучне запліднення і імплантацію ембріона, яке проводиться на її прохання. Жінка повинна бути дієздатною, необхідна письмова згода її чоловіка, анонімність донора забезпечується лікарською таємницею - ст.48. За медичними показаннями за власним бажанням або по добровільній згоді пацієнта застосовуються методи стериализації, перелік медичних свідчень встановлюється Міністерством охорони здоров'я України (ст.49). Жінка має право на штучне переривання вагітності - право передбачене ст.50 Основ. Операція по штучному перериванню вагітності (аборт) може бути проведена за бажанням жінки при вагітності терміном не більше 12 тижнів. Аборт при вагітності від 12 до 28 тижнів за соціальними і медичними свідченнями може бути зроблений в окремих випадках і в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністерств України. Соціальні свідчення, наприклад, жінці, що не полягає в браку, коли батько дитини відмовляється від батьківства; жінці -багатодітної матері і в деяких інших випадках. Ст.57 цього розділу містить гарантії охорони здоров'я матері і дитини: "Материнство в Україні охороняється і заохочується державою. Охорона здоров'я матері і дитини забезпечується організацією широкої мережі жіночих, медико-генетичних і інших консультацій, пологових будинків, санаторіїв і будинків відпочинку для вагітних жінок і матерів з дітьми, ясел, садів і інших дитячих установ, наданням жінці відпустки по вагітності і пологам з виплатою посібника з соціального страхування і встановленням перерв в роботі для годування дитини, виплатою в установленому порядку допомоги у зв'язку з народженням дитини і допомоги на час догляду за хворою дитиною, забороною застосування праці жінок на важких і шкідливих для здоров'я виробництвах, перекладом вагітних жінок на легку роботу із збереженням середнього заробітку, поліпшенням і оздоровленням умов праці і побуту, усуненням негативних екологічних чинників, державною і суспільною допомогою сім'ї і іншими заходами в порядку, встановленому законодавством України. . . "Багато хто з цих положень передбачений і Кодексом законів про працю України: ст. 184 Кзпп -забороняється звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу вагітних жінок і жінок, що мають дітей у віці до 3-х років З до 6-ти років, - якщо надана відпустка по догляду за дитиною до цього віку), самотніх матерів, що мають дитину у віці до 14 років або дитини-інваліда. Вагітних жінок і жінок, що мають дітей у віці до 3-х років забороняється привертати до роботи в нічний час, до ненормованих робіт, до робіт у вихідні дні і направляти їх у відрядження (ст. 176 Кзпп), а батьків, що мають дітей у віці від 3 до 14 років або дітей-інвалідів забороняється привертати до ненормованих робіт або направляти у відрядження без їх згоди (ст. 177 Кзпп) .Ст.64 Основ законодавства України про охорону здоров'я визначає пільги, що надаються матерям у разі хвороби дитини:" При неможливості госпіталізації або відсутності свідчень до стаціонарного лікування хворої дитини, мати або інший член сім'ї, залицяється за дитиною, може звільнятися від роботи з виплатою допомога з фондів соціального страхування в установленому порядку. Регламентація права на життя та охорону здоров'я у міжнародному праві. Международнье декларации Женевская декларация всемирной медицинской ассоциации Хельсинская декларация Токийская декларация Копенгагєнская декларация Лиссабонская декларация о правах пациента Мадридская декларация о профессиональной автономии исамоуправление врачей .' Венецианская декларация отерминальном состоянии Декларация об звтаназии Декларация о трансплантации человеческих органов Декларация о правах человека и свободу личности практикующих врачей Декларация о независимости и профессиональной свободе врача Декларация о жестоком обращении с пожильїми людьми и стариками, принятая в Гонконге Декларация о химическом и биологическом оружии Декларация об отношении врачей к лицам, обьявившим голодовку Міжнародні договори, ратифіковані Україною: - Положення про захист прав та конфіденційність пацієнта вiд 01.10.1993 - Положення щодо стратегії в галузі догляду за пацієнтами з тяжкими хронічними болями у разі невиліковних захворювань вiд 01.10.1990 - Рекомендація Комітету міністрів державам-учасницям стосовно правового захисту осіб, які страждають на психічні розлади, що примусово утримуються як пацієнти, N R(83)2 вiд 22.02.1983 - Лісабонська декларація стосовно прав пацієнта вiд 01.10.1981 - Рекондація Комітету міністрів державам-учасницям стосовно проблеми пацієнта як активного учасника свого власного лікування N R(80)4 вiд 30.04.1980 - Положення про медичну етику в умовах лиха вiд 29.09.1994 - Положення про право жінки на застосування протизаплідних засобів вiд 01.09.1994 - Резолюція про прихильність до принципів етичних стандартів Всесвітньої медичної асоціації вiд 01.09.1994 - Резолюція щодо проблеми біженців у всьому світі вiд 01.09.1994 - Резолюція про ставлення лікарів до проблеми трансплантації органів людини вiд 01.09.1994 - Положення про захист прав та конфіденційність пацієнта вiд 01.10.1993 - Положення про безпеку на робочому місці вiд 01.10.1993 - Положення про калітцтво жіночих геніталій вiд 01.10.1993 - Мальтійська декларація стосовно тих, хто оголосив голодування вiд 29.09.1992 - Декларація про проект "Геном людини" вiд 01.09.1992 - Положення про самогубство за допомогою лікаря вiд 01.09.1992 - Положення про медичне обстеження, "телемедицину" та медичну етику вiд 01.09.1992 - Положення про шумове забруднення вiд 01.09.1992 - Положення про медичну недбалість вiд 01.09.1992 - Положення про алкоголь та дорожню безпеку вiд 01.09.1992 - Положення про проблеми, що виникають внаслідок епідемії ВІЧ вiд 01.09.1992 - Резолюція Ради Всесвітньої медичної асоціації вiд 01.05.1992 Положення про підліткові суїциди вiд 01.11.1991 - Декларація 5-ї Всесвітньої конференції ВМА щодо медичної освіти вiд 01.11.1991 - Резолюція про заборону куріння в міжнародних польотах вiд 01.11.1991 Декларація з хімічної та біологічної зброї вiд 30.10.1990 Декларація про боротьбу з травматизмом вiд 30.10.1990 Положення про транспортні травми вiд 01.10.1990 Резолюція з прав людини вiд 01.10.1990 - Положення щодо стратегії в галузі догляду за пацієнтами з тяжкими хронічними болями у разі невиліковних захворювань вiд 01.10.1990 - Положення про виробництво, імпорт, експорт, продаж та рекламу тютюну вiд 01.10.1990 - Резолюція про терапевтичну заміну вiд 01.10.1990 - Положення про використання тварин в біомедичних дослідженнях вiд 01.09.1989 - Положення про заміну лікарських засобів з однаковою родовою назвою вiд 01.09.1989 - Положення про трансплантацію фетальних тканин вiд 01.09.1989 Положення про стійкий вегетоподібний стан вiд 01.09.1989 Гонконгська декларація стосовно поганого поводження з людьми похилого віку вiд 01.09.1989 - Положення щодо доступності медичної допомоги вiд 01.09.1988 - Положення щодо професійної відповідальності лікарів у разі лікування хворих СНІДом вiд 01.09.1988 - Положення про академічні санкції або бойкоти вiд 01.09.1988 - Резолюція про групову медичну практику вiд 01.09.1988 - Резолюція Всесвітньої медичної асоціації вiд 01.09.1988 - Положення про небезпеку тютюнових виробів для здоров`я вiд 01.09.1988 - Декларація стосовно ролі лікарів у вирішенні екологічних та демографічних проблем вiд 01.09.1988 - Декларація стосовно ейтаназії вiд 30.10.1987 - Декларація стосовно трансплантації людських органів вiд 30.10.1987 - Тимчасове положення про СНІД вiд 30.10.1987 - Мадридська декларація стосовно професійної автономії та самоуправління вiд 01.10.1987 - Декларація, прийнята на Ранчо Міраж, стосовно медичної освіти вiд 01.10.1987 - Положення про запліднення in-vitro та трансплантацію ембріонів вiд 01.10.1987 - Положення про генетичне консультування та генну інженерію вiд 01.10.1987 - Положення щодо політики в галузі дитячого здоров`я вiд 01.10.1987 - Декларація стосовно незалежності та професійної свободи лікаря вiд 30.10.1986 - Декларація прав людини і особистої свободи медичних працівників вiд 30.10.1985 - Рекомендація 1235 з психіатрії та прав людини вiд 01.01.1994 - Рекомендація 818 (1977) щодо ситуації з психічними захворюваннями вiд 08.10.1977 - Конвенція про захист прав людини та основних свобод вiд 04.11.1950 - Конвенція про охорону здоров`я та медичне обслуговування моряків N 164 вiд 08.10.1987 I Заявление о подготовке медицинских кадров (Принято 35-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Венеция, Италия, октябрь 1983, дополнено 38-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Ранчо Мираж, Калифорния, США, октябрь 1986) NEW II Заявление о подготовке медицинских кадров (Принято 36-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Сингапур, октябрь 1984, дополнено 38 Всемирной Медицинской Ассамблеей, Ранчо Мираж, Калифорния, США, октябрь 1986) NEW III Заявление о подготовке медицинских кадров (Принято 37-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Брюссель, Бельгия, октябрь 1985, дополнено 38-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Ранчо Мираж, Калифорния, США, октябрь 1986)NEW Венецианская декларация о терминальном состоянии (Принята 35-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Венеция, Италия, октябрь 1983) NEW Временное заявление по СПИДу (Принято 39-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Мадрид, Испания, октябрь 1987) NEW Всеобщая Декларация Прав Человека Декларация V Всемирной конференции Всемирной Медицинской Ассоциации по проблемам медицинского образования (Принята 43-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Мальта, ноябрь 1991) NEW Декларация об основных принципах оказания помощи в спортивной медицине (Принята 34-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Лиссабон, Португалия, сентябрь/октябрь 1981, дополнена 39-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Мадрид, Испания, октябрь 1987) NEW Декларация о трансплантации человеческих органов (Принята 39-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Мадрид, Испания, октябрь 1987) NEW Декларация по медицинскому образованию (Принята 39-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Мадрид, Испания, октябрь 1987)NEW Женевская декларация Заявление о генерической замене лекарственных препаратов (Принято 41-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Гонконг, сентябрь 1989) NEW Заявление об искусственном оплодотворении и трансплантации эмбрионов (Принято 39-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Мадрид, Испания, октябрь 1987) NEW Заявление о профессиональной ответственности врачей при лечении лиц, больных СПИД'ом (Принято 40-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Вена, Австрия, сентябрь 1988) NEW Заявление по вопросам, возникающим в связи с ВИЧ-инфекцией (Принято 44-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Марбэлла, Испания, сентябрь 1992) NEW Конвенция Содружества Независимых Государств о правах и основных свободах человек Копенгагенская декларация (Принята 3-им Ежегодным Совещанием Европейского Форума фармацевтических ассоциаций и ВОЗ, Копенгаген, Дания, май 1994) NEW Правила на время вооруженных конфликтов (Приняты 10-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Гавана, Куба, октябрь 1956, отредактированы 11-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Стамбул, Турция, октябрь 1957, дополнены 35-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Венеция, Италия, октябрь 1983) NEW Резолюция по вопросам поведения врачей при осуществлении трансплантации человеческих органов (Принята 46-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Стокгольм, Швеция, сентябрь 1994) NEW Рекомендации по предоставлению медицинской помощи в сельской местности (Приняты 18-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Хельсинки, Финляндия, июнь 1964, дополнены 35-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Венеция, Италия, октябрь 1983) NEW Токийская декларация (Принята 29-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Токио, Япония, октябрь 1975) NEW Хельсинкская декларация Всемирной Медицинской Ассоциации Хартия социальных прав и гарантий граждан независимых государств Принят 3-ей Генеральної! Ассамблеей Всемирной Медицинской Ассоциации, Лондон, Великобритания, октябрь 1949, дополнен 22-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Сидней, Австралия, август 1968 и 35-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Венеция, Италия, октябрь 1983 Общие обязанности врачей:
Врач должен лишь в интересах пациента в процессе оказания медицинской помощи осуществлять вмешательства, способньїе ухудшить его физическое или психическое состояние. Врач должен бьіть крайнє осторожен, давая информацию об открьітиях, новьіх технологиях и методах лечения через непрофессиональньїе канальї. Врач должен утверждать лишь то, что проверено им лично. Обязанности врача по отношению к больному:
Женевская декларация (международная клятва врачей) Принята 2ой Генеральной Ассамблеей Всемирной Медицинской Ассоциации, Женева, Швейцария, в сентябре 1948 года, дополнена 22ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Сидней, Австралия, в августе 1968 года и 35ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Венеция, Италия, в октябре 1983 года. Вступая в медицинское сообщество, я добровольно решаю посвятить себя нормам гуманности и клянусь: - На всю жизнь сохранить благодарность и уважение к своим учителям. - Исполнять свой профессиональный долг по совести и с достоинством. - Здоровье моего пациента будет моим первейшим вознаграждением. - Уважать доверенные мне секреты даже после смерти моего пациента. - Делать все, что в моих силах, для поддержания чести и благородных традиций медицинского сообщества. - Коллеги будут мне братьями. - Не позволить соображением религиозного, национального, расового, партийно-политического и социального характера встать между мной и моим пациентом. - Я буду проявлять абсолютное уважение к человеческой жизни с момента зачатия и никогда, даже под угрозой, не использую своих медицинских знаний в ущерб нормам гуманности. Я принимаю эти обязательства обдуманно, свободно и честно. Загальна декларацiя прав людини Преамбула Беручи до уваги, що визнання гiдностi, яка властива всiм членам людської сiм'ї, i рiвних та невiд'ємних їх прав є основою свободи, справедливостi та загального миру; i беручи до уваги, що зневажання i нехтування правами людини призвели до варварських актiв, якi обурюють совiсть людства, i що створення такого свiту, в якому люди будуть мати свободу слова i переконань i будуть вiльнi вiд страху i нужди, проголошено як високе прагнення людей; i беручи до уваги, що необхiдно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранiї i гноблення; i беручи до уваги, що необхiдно сприяти розвитковi дружнiх вiдносин мiж народами; i беручи до уваги, що народи Об'єднаних Нацiй пiдтвердили в Статутi (995_010) свою вiру в основнi права людини, в гiднiсть i цiннiсть людської особи i в рiвноправнiсть чоловiкiв i жiнок та вирiшили сприяти соцiальному прогресовi i полiпшенню умов життя при бiльшiй свободi; i беручи до уваги, що держави-члени зобов'язались сприяти у спiвробiтництвi з Органiзацiєю Об'єднаних Нацiй загальнiй повазi i додержанню прав людини i основних свобод; i беручи до уваги, що загальне розумiння характеру цих прав i свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов'язання; Генеральна Асамблея проголошує цю Загальну декларацiю прав людини як завдання, до виконання якого повиннi прагнути всi народи i всi держави з тим, щоб кожна людина i кожний орган суспiльства, завжди маючи на увазi цю Декларацiю, прагнули шляхом освiти сприяти поважанню цих прав i свобод i забезпеченню, шляхом нацiональних i мiжнародних прогресивних заходiв, загального i ефективного визнання i здiйснення їх як серед народiв держав-членiв Органiзацiї, так i серед народiв територiй, що перебувають пiд їх юрисдикцiєю. Стаття 1 Всi люди народжуються вiльними i рiвними у своїй гiдностi та правах. Вони надiленi розумом i совiстю i повиннi дiяти у вiдношеннi один до одного в дусi братерства. Стаття 2 Кожна людина повинна мати всi права i всi свободи, проголошенi цiєю Декларацiєю, незалежно вiд раси, кольору шкiри, статi, мови, релiгiї, полiтичних або iнших переконань, нацiонального чи соцiального походження, майнового, станового або iншого становища. Крiм того, не повинно проводитися нiякого розрiзнення на основi полiтичного, правового або мiжнародного статусу країни або територiї, до якої людина належить, незалежно вiд того, чи є ця територiя незалежною, пiдопiчною, несамоврядованою або як-небудь iнакше обмеженою у своєму суверенiтетi. Стаття 3 Кожна людина має право на життя, на свободу i на особисту недоторканнiсть. Стаття 4 Нiхто не повинен бути в рабствi або у пiдневiльному станi; рабство i работоргiвля забороняються в усiх їх видах. Стаття 5 Нiхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гiднiсть, поводження i покарання. Стаття 6 Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктностi. Стаття 7 Всi люди рiвнi перед законом i мають право, без будь-якої рiзницi, на рiвний їх захист законом. Усi люди мають право на рiвний захист вiд якої б то не було дискримiнацiї, що порушує цю Декларацiю, i вiд якого б то не було пiдбурювання до такої дискримiнацiї. Стаття 8 Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними нацiональними судами в разi порушення її основних прав, наданих їй конституцiєю або законом. Стаття 9 Нiхто не може зазнавати безпiдставного арешту, затримання або вигнання. Стаття 10 Кожна людина, для визначення її прав i обов'язкiв i для встановлення обгрунтованостi пред'явленого їй кримiнального обвинувачення, має право, на основi повної рiвностi, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно i з додержанням усiх вимог справедливостi незалежним i безстороннiм судом. Стаття 11 1. Кожна людина, обвинувачена у вчиненнi злочину, має право вважатися невинною доти, поки її виннiсть не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усi можливостi для захисту. 2. Нiхто не може бути засуджений за злочин на пiдставi вчинення будь-якого дiяння або за бездiяльнiсть, якi пiд час їх вчинення не становили злочину за нацiональними законами або за мiжнародним правом. Не може також накладатись покарання тяжче вiд того, яке могло бути застосоване на час вчинення злочину. Стаття 12 Нiхто не може зазнавати безпiдставного втручання у його особисте i сiмейне життя, безпiдставного посягання на недоторканнiсть його житла, тайну його кореспонденцiї або на його честь i репутацiю. Кожна людина має право на захист закону вiд такого втручання або таких посягань. Стаття 13 1. Кожна людина має право вiльно пересуватися i обирати собi мiсце проживання у межах кожної держави. 2. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, i повертатися у свою країну. Стаття 14 Кожна людина має право шукати притулку вiд переслiдувань в iнших країнах i користуватися цим притулком. Це право не може бути використане в разi переслiдування, яке в дiйсностi грунтується на вчиненнi неполiтичного злочину, або дiяння, що суперечить цiлям i принципам Органiзацiї Об'єднаних Нацiй. Стаття 15 1. Кожна людина має право на громадянство. 2. Нiхто не може бути безпiдставно позбавлений громадянства або права змiнити своє громадянство. Стаття 16 1. Чоловiки i жiнки, якi досягли повнолiття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, нацiональностi або релiгiї одружуватися i засновувати сiм'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження пiд час шлюбу та пiд час його розiрвання. 2. Шлюб може укладатися тiльки при вiльнiй i повнiй згодi сторiн, що одружуються. 3. Сiм'я є природним i основним осередком суспiльства i має право на захист з боку суспiльства та держави. Стаття 17 1. Кожна людина має право володiти майном як одноособово, так i разом з iншими. 2. Нiхто не може бути безпiдставно позбавлений свого майна. Стаття 18 Кожна людина має право на свободу думки, совiстi i релiгiї; це право включає свободу змiнювати свою релiгiю або переконання i свободу сповiдувати свою релiгiю або переконання як одноособово, так i разом з iншими, прилюдним або приватним порядком в ученнi, богослужiннi i виконаннi релiгiйних та ритуальних обрядiв. Стаття 19 Кожна людина має право на свободу переконань i на вiльне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати i поширювати iнформацiю та iдеї будь-якими засобами i незалежно вiд державних кордонiв. Стаття 20 1. Кожна людина має право на свободу мирних зборiв i асоцiацiй. 2. Нiхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоцiацiї. Стаття 21 1. Кожна людина має право брати участь в управлiннi своєю країною безпосередньо або через вiльно обраних представникiв. 2. Кожна людина має право рiвного доступу до державної служби в своїй країнi. 3. Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у перiодичних i нефальсифiкованих виборах, якi повиннi провадитись при загальному i рiвному виборчому правi шляхом таємного голосування або ж через iншi рiвнозначнi форми, що забезпечують свободу голосування. Стаття 22 Кожна людина, як член суспiльства, має право на соцiальне забезпечення i на здiйснення необхiдних для пiдтримання її гiдностi i для вiльного розвитку її особи прав у економiчнiй, соцiальнiй i культурнiй галузях за допомогою нацiональних зусиль i мiжнародного спiвробiтництва та вiдповiдно до структури i ресурсiв кожної держави. Стаття 23 1. Кожна людина має право на працю, на вiльний вибiр роботи, на справедливi i сприятливi умови працi та на захист вiд безробiття. 2. Кожна людина, без будь-якої дискримiнацiї, має право на рiвну оплату за рiвну працю. 3. Кожний працюючий має право на справедливу i задовiльну винагороду, яка забезпечує гiдне людини iснування, її самої та її сiм'ї, i яка в разi необхiдностi доповнюється iншими засобами соцiального забезпечення. 4. Кожна людина має право створювати професiйнi спiлки i входити до професiйних спiлок для захисту своїх iнтересiв. Стаття 24 Кожна людина має право на вiдпочинок i дозвiлля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану перiодичну вiдпустку. Стаття 25 1. Кожна людина має право на такий життєвий рiвень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхiдне соцiальне обслуговування, який є необхiдним для пiдтримання здоров'я i добробуту її самої та її сiм'ї, i право на забезпечення в разi безробiття, хвороби, iнвалiдностi, вдiвства, старостi чи iншого випадку втрати засобiв до iснування через незалежнi вiд неї обставини. 2. Материнство i дитинство дають право на особливе пiклування i допомогу. Всi дiти, народженi у шлюбi або поза шлюбом, повиннi користуватися однаковим соцiальним захистом. Стаття 26 1. Кожна людина має право на освiту. Освiта повинна бути безплатною, хоча б початкова i загальна. Початкова освiта повинна бути обов'язковою. Технiчна i професiйна освiта повинна бути загальнодоступною, а вища освiта повинна бути однаково доступною для всiх на основi здiбностей кожного. 2. Освiта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи i збiльшення поваги до прав людини i основних свобод. Освiта повинна сприяти взаєморозумiнню, терпимостi i дружбi мiж усiма народами, расовими або релiгiйними групами i повинна сприяти дiяльностi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй по пiдтриманню миру. 3. Батьки мають право прiоритету у виборi виду освiти для своїх малолiтнiх дiтей. Стаття 27 1. Кожна людина має право вiльно брати участь у культурному життi суспiльства, втiшатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресi i користуватися його благами. 2. Кожна людина має право на захист її моральних i матерiальних iнтересiв, що є результатом наукових, лiтературних або художнiх праць, автором яких вона є. Стаття 28 Кожна людина має право на соцiальний i мiжнародний порядок, при якому права i свободи, викладенi в цiй Декларацiї, можуть бути повнiстю здiйсненi. Стаття 29 1. Кожна людина має обов'язки перед суспiльством, у якому тiльки й можливий вiльний i повний розвиток її особи. 2. При здiйсненнi своїх прав i свобод кожна людина повинна зазнавати тiльки таких обмежень, якi встановленi законом виключно з метою забезпечення належного визнання i поваги прав i свобод iнших та забезпечення справедливих вимог моралi, громадського порядку i загального добробуту в демократичному суспiльствi. 3. Здiйснення цих прав i свобод нi в якому разi не повинно суперечити цiлям i принципам Органiзацiї Об'єднаних Нацiй. Стаття 30 Нiщо у цiй Декларацiї не може бути витлумачено як надання будь-якiй державi, групi осiб або окремим особам права займатися будь-якою дiяльнiстю або вчиняти дiї, спрямованi на знищення прав i свобод, викладених у цiй Декларацiї. Генеральна Асамблея ООН 10 грудня 1948 року прийняла i проголосила Загальну декларацiю прав людини. (Док.ООН/РЕS/217 А) |
| Правов і та орган і зац і йн і основи охорони праці Відповідальість посадових осіб і працівників за порушення вимог законодавства про охорону праці |
ПЛАН РОБОТИ районного методичного об’єднання вихователів та музичних... України «Про охорону життя і здоров’я дітей», Положенням про дошкільний навчальний заклад та Положенням про навчально-виховний комплекс,... |
| О.І. Ващенко Використання усної народної творчості, віршів, афоризмів... Підготувала: О.І. Ващенко – учитель основ здоровя, Бахмацька гімназія. Матеріали до уроків. Основи здоров’я. 2012. 56 с |
Тема Дата Що вивчає предмет «Основи здоров'я». Здоров'я та його ознаки. Порушення здоров'я (травми, захворювання та їх профілактика) |
| ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО НАГЛЯДУ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ НАКАЗ На виконання Закону "Про охорону праці" і постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1993 року №64 "Про заходи щодо виконання... |
5 -9 класи загальноосвітніх навчальних закладів ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА «Основи здоров’я» передбачає розвиток здоров'язбережувальної компетентності шляхом набуття учнями навичок збереження, зміцнення,... |
| Закон про охорону праці визначає основні положення щодо реалізації... Предметом охорони праці є вивчення факторів виробничого середовища, організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умов, у яких... |
Діаграми для самостійної роботи учнів, курс «Основи здоров’я», 2... Познач знаком «+» нáзви небезпечних речовин Познач «+» те, що зміцнює твоє здоров’я |
| УРОК 1 Тема : Вступ. Життя як феномен. Здоров’я як явище людського... Формування навичок роботи в групі, виховання відповідального ставлення до свого життя і здоров’я |
Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» У Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст ст. 31-33) визначено, що мірилом сполучення екологічних інтересів... |