5. Комунікативна слугування своєрідним «містком» між юрид і іншими суспільними науками. 6


Назва5. Комунікативна слугування своєрідним «містком» між юрид і іншими суспільними науками. 6
Сторінка6/7
Дата07.04.2013
Розмір0.69 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   2   3   4   5   6   7

65. Способи подолання юридичних колізій

У цілому способами розв'язання колізій є:

1) тлумачення; 2) прийняття нового акту; 3) скасування старого; 4) внесення змін або уточнень у діючі; 5) судовий, адміністративний, арбітражний розгляд; 6) систематизація законодавства, гармонізація юридичних норм; 7) переговорний процес, створення погоджувальних комісій; 8) конституційне правосуддя. Деякі з цих способів використовуються одночасно. Існують також міжнародні процедури усунення конфліктів. Особливо слід зазначити роль Конституційного Суду в розв'язанні досить частих і серйозних колізій, що виникають у сфері взаємодії галузей влади, реалізації прав громадян, здійснення різними органами й посадовими особами своїх повноважень, суперечок про компетенцію, відповідності видаваних нормативних актів Основному Закону країни. Це найбільш авторитетний і високопрофесійний рівень розгляду конфліктних ситуацій.
66. Правосвідомість: поняття, структура, види

Правосвідомість — це специфічна форма суспільної свідомості, система відображення правової дійсності у поглядах, теоріях, концепціях, почуттях, уявленнях людей про право, його місце і роль щодо забезпечення свободи особи та інших загальнолюдських цінностей. Структуру правової свідомості становлять три складові: правові знання, правові оцінки і правові установки.

Суб'єкт набуває правових знань у процесі відображення різних правових явищ. Набуття, засвоєння правових знаyь здійснюється за допомогою соціального і правового досвіду особи. Профільтровані крізь нього правові явища вимагають певного оцінного відношення, яке відображується в значущості, цінності як здобутих знань, так і правової дійсності з точки зору особи.

Роль правових оцінних уявлень виявляється у тому, що особа не просто прямо репродукує у своїх діях те, що моделюється у правових нормах, а критично оцінює, переосмислює їх у свідомості, співвідносить зі своїми поглядами про правове, обов'язкове, необхідне.

Одним з найбільш складних компонентів правосвідомості є блок правових установок, що відображують не тільки готовність до певної правової поведінки, але й схильність до певних уявлень, оцінки правових явищ, тобто правові установки впливають як на регулятивну, так і пізнавальну та оцінну функції правосвідомості.

Види правосвідомості:

По суб'єктах (носіям) правосвідомості розрізняють:

1) індивідуальна - сукупність правових поглядів, почуттів, настроїв і переконань конкретного індивіда;

2) групова - виражає відношення до права, правовим явищам, їхню оцінку з боку соціальних груп, формальних і неформальних колективів, відбиває їхні загальні інтереси і потреби, співвідношення їх з інтересами всього товариства (наприклад, вимоги страйкуючих шахтарів);

3) суспільна - виражає відношення до права всього товариства, відбиває його інтереси.

По глибині відбитка правової дійсності правосвідомість може бути:

1) повсякденна, непрофесійна - являють собою життєві, часом поверхневі судження про право людини, що стикається з правом у повсякденних сферах життя.

2) професійна - спеціалізовані правові знання, використовувані в роботі професіоналами-юристами, воно включає: а) наукова (теоретична) правосвідомість учених, викладачів вузів; б) практична правосвідомість судів, юрисконсультів, адвокатів, прокурорів і ін. Правосвідомість юриста припускає високий рівень правового мислення.
67. Правовий ідеалізм і правовий нігілізм

Правовий нігілізм – це особливий, якісний стан суспільства і особи, який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, однак виключає злочинний намір. Форми :

1.пасивний – байдуже ставлення до права, недооцінка його ролі в суспільному житті.

2.активний – це свідомо вороже ставлення до права, заперечення цінності права взагалі.

Шляхи подолання: 1) підвищення правової культури і рівня правосвідомості; 2) удосконалення законодавства; 3) створення механізмів реалізації правових моделей; 4) підготовка висококваліфікованих кадрів; 5) проведення правових реформ; 6) контроль суспільства за державною владою.

Правовий ідеалізм – необґрунтоване перебільшення значення права, коли закон прийнятий без реальної можливості здійснення його. Це результат низької правосвідомості, правової культури, політичної культури. Від права не можна вимагати більшого, ніж воно може дати. Використання права в популістичних моментах дискредитує саме право.

68. Поняття і ознаки правомірної поведінки

Правомірна поведінка — це суспільно корисна правова поведінка особи (дія або бездіяльність), яка відповідає розпорядженням юридичних норм і охороняється державою. Ознаки:

1) Є суспільно корисною;

2) Задовольняє потреби й інтереси самого індивіда;

3) Виражає і реалізує свободу волі людини. Приписи права ніколи істотно не обмежували волі людини, за виключенням екстраординарного стану.

4) Так чи інакше пов’язана з юридичною відповідальністю.
69. Класифікація видів правомірної поведінки

Принципова правомірна поведінка (соціально-активна) – глибоко усвідомлюююча, ініціативна поведінка спрямована на реалізації правових норм і забезпечує не тільки інтереси індивіда, а й здійснює заходи по підтримці законності і захисту прав і свобод інших людей. Характеризується високим рівнем правових знань, правосвідомості, усвідомлення цінності права, розуміння механізмів його дії. Це найбільш цінний для суспільства варіант правомірної поведінки. Особа не тільки сама вчиняє правомірно, але й пропагує такий спосіб.

Звичайна поведінка – дотримання норм права за звичкою. Тут є комплекс факторів: 1) традиції, сімейне виховання; 2) певні правила і стереотипи; 3) розуміння того, що так вчиняти є вигідним для себе; 4) намагання до спокою та порядку.

Конформістська поведінка (пристосування) – зав’язана на впливі оточуючих на суб’єкта. Вона є кон’юнктурною і не самостійною. Хоча вона є і правомірною, проте її цінність відносна, тому що якщо колектив вчинятиме не правомірно, то й особа вчинить не правомірно.

Маргінальна поведінка – поведінка особи, яка знаходиться на межі. Це поведінка, яка правомірна, але суб’єкт з цією поведінкою готовий вчинити, коли можна, і не правомірно.

70. Поняття і ознаки законності

Законність — це комплексне соціально-правове явище, що характеризує організацію і функціонування суспільства і держави на правових засадах. Ознаки:

1. Верховенство закону щодо всіх правових актів. 2. Загальність законності . 3. Єдність розуміння і застосування законів на всій території їх дії. 4. Недопустимість протиставлення законності і доцільності. 5. Невідворотність відповідальності за правопорушення. 6. Обумовленість законності режимом демократії.
71. Правопорядок: поняття, ознаки

Правопорядок — це частина системи суспільних відносин, що врегульовані нормами права і перебувають під захистом закону та охороняються державою.

Основні ознаки правопорядку:

1) закладається в правових нормах у процесі правотворчості;

2) спирається на принцип верховенства права і панування закону в галузі правових відносин;

3) встановлюється в результаті реалізації правових норм;

4) створює сприятливі умови для здіснення суб'єктивних прав;

5) припускає своєчасне і повне виконання всіма суб'єктами юридичних обов'язків;

6) вимагає невідворотності юридичної відповідальності для кожного, хто вчинив правопорушення;

7) забезпечується всіма державними заходами, аж до примусу.
72. Гарантії законності і правопорядку

Гарантії правопорядку – це об'єктивні умови і суб'єктивні фактори, а також спеціальні засоби, що забезпечують режим правопорядку. Розрізняються матеріальні, політичні, юридичні і моральні гарантії законності і правопорядку. - Суспільний порядок являє собою всю сукупну систему суспільних відносин, що складається в результаті реалізації соціальних норм: норм права, норм моралі, норм громадських організацій, норм неправових звичаїв, традицій і ритуалів.

Юридичні гарантії законності створюються в результаті діяльності законодавчих, виконавчих, правоохоронних і судових органів влади, спрямованої на запобігання правопорушенням та їх припинення. Завдяки діяльності конституційного суду забезпечується неухильне додержання конституції держави. Виконавчі органи сприяють зміцненню законності своєю діяльністю. Судові і правоохоронні органи держави виконують безпосередню роботу з профілактики і припинення правопорушень. Значна роль у зміцненні законності і правопорядку в державі належить органам внутрішніх справ, їх діяльність спрямована на охорону суспільства від злочинних посягань.
73. Поняття і ознаки правопорушень

Правопорушення --це суспільне небезпечне або шкідливо неправомірне (протиправне) винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, яке спричиняє юридичну відповідальність. Правопорушенню властиві такі ознаки: 1) має протиправний, неправомірний, характер, тобто суперечить нормам права; 2) є суспільно шкідливим або суспільна небезпечним . Суспільна шкідливість і суспільна небезпечність — основна об'єктивна ознака, що відрізняє правомірну поведінку від неправомірної; 3) виражається в поведінці - протиправній дії або бездіяльності; 4) має свідомо вольовий характер, тобто в момент вчинення правопорушення залежить від волі і свідомості учасників. Правопорушенням визнається лише неправомірне діяння деліктоздатної особи; 5) є винним, тобто ставлення правопорушника до інтересів людей, яке завдає своєю дією (чи бездіяльністю) збитки суспільству і державі, містить вину; 6) є кримінальним, тобто спричиняє застосування до правопорушника заходів державного примусу, заходів юридичної відповідальності.
74. Види правопорушень

Види правопорушень за ступенем суспільної небезпечності: 1. Злочини - підвищений ступінь соц. Небезпечності. Кримінальний злочин — це суспільне небезпечне діяння, передбачене кримінальним законом, яке полягає в посяганні на правопорядок (наприклад, вбивство людини).

2.Проступок менший за ступенем соц. небезпечності - це правопорушення, що завдають шкоди особі, суспільству, державі і є підставою для притягнення правопорушника до передбаченої законом відповідальності. Проступки можуть бути: А)конституційні - це суспільно небезпечні протиправні діяння, які полягають в умисному чи необережному заподіянні шкоди, але не мають ознак складу злочину. Б)дисциплінарні полягають у невиконанні робітником, службовцем, студентом обов'язків, порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку. В)адміністративні полягають в умисному чи необережному посяганні на суспільні відносини, заважають здійсненню нормальної виконавчої і розпорядчої діяльності; Г)матеріальні - які полягають у заподіянні шкоди майну підприємства його працівником; Д) цивільно-правові полягають у порушенні громадянами і організаціями майнових і особистих немайнових відносин, що склад. між суб'єктами права і становлять для них матеріальну і духовну цінність

Правопорушення за сферами громадського життя:

1.у сфері соціально-економічних відносин 2.у суспільно-політичній сфері 3.у сфері побуту і дозвілля

За колом осіб – особисті і групові.

Міжнародні правопорушення — це дії або бездіяльність суб'єктів міжнародного права, які суперечать нормам і принципам міжнародного права: міжнародні проступки(наприклад, порушення торгових зобов'язань) міжнародні злочини (н.п. работоргівля, піратство, міжн.тероризм).
75. Причини правопорушень

- Соціологічні;

- Біосоціальні;

Соціальні передбачають причиною різні соціальні фактори в суспільстві. Тобто вплив на правопорушника тієї соціальної групи в якій він знаходиться і є причиною правопорушення. Біосоціальні зазначають, що причина в свідомості, психіці людини. Тут є політика фрейдизму про те, що людина доводить собі, тобто боротьба правил зовнішнього і внутрішнього світу людини. Навіть зазначається, що певне розташування хромосом відповідає за антисоціальну поведінку.
76. Поняття і ознаки юридичної відповідальності

Юридична відповідальність - передбачений юридичною нормою обов’язок суб’єкта права нести певні негативні наслідки в разі вчинення правопорушення. Ю. в. – це міра держаного примусу за скоєння правопорушення, яка пов’язана з обмеженням винної особи в особистому плані чи майновому.

Ознаки:

  • є одним із засобів боротьби з правопорушенням, тому що не всі згодні дотримуватися норм права без санкцій. Тобто це перспективна ю. в., вона діє наперед;

  • ретроспективна відповідальність, вона виникає, лише за скоєне правопорушення;

  • ю. в. пов’язана з державним примусом. Це можливість держави зобов’язати суб’єкта всупереч його волі і бажання здійснювати певні дії;

  • виникає лише на підставі норм права, тобто заходи ю. в. містяться в санкціях юридичних норм.


77. Види юридичної відповідальності

Залежно від галузі норми права:

  • Кримінальна відповідальність за скоєння злочинів;

  • адміністративно-правова відповідальність за скоєння адміністративних проступків (Кодекс про адміністративні порушення) , але є й інші проступки;

  • матеріальна відповідальність, несуть працівники, службовці (як правило це трудові відносини) за заподіяння військовослужбовцем шкоди;

  • дисциплінарна, за порушення трудової, військової, службової дисципліни. В законі про працю є догани і звільнення.


78. Цілі юридичної відповідальності

1) захист правопорядку;

2) попередження правопорушення.

Досягнення цілей: поновлення в правах певної особи; виховний п спосіб, передбачається, що особа, до якої були застосовані заходи ю. в. можливо в майбутньому не буде так робити.
79. Принципи юридичної відповідальності

1) Законність, ю. в. наступає за діяння, які є правопорушенням; 2) Негативні наслідки для правопорушення можуть наступати в межах встановленими правом; 3) при притягненні до ю. в. повинні дотримуватися вимоги процесуальних норм; 4) Невідворотність; 5) Справедливість: - заходи ю. в. застосовуються в залежності від обставин правопорушення, від особистості. Тобто ю. в. розглядається індивідуально; - відповідальність має співвідноситися із суспільно небезпечним правопорушенням; - вона не може мати зворотної дії, окрім скасування чи пом’якшення норми.

80. Поняття і структура правової системи

Правова система — обумовлена об'єктивними закономірностями розвитку суспільства цілісна система юридичних явищ, що постійно діють унаслідок відтворення і використання людьми та їх організаціями для досягнення своїх цілей.

Структура правової системи — це стійка єдність елементів правової системи, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елементів із цілим.

• суб'єкти права — фізичні особи, юридичні особи, держава, соціальні спільності та ін..;

• правові норми і принципи;

• правові відносини, правова поведінка, юридична практика, режим функціонування правової системи;

• правова ідеологія, правова свідомість, правові погляди, правова культура;

• зв'язки між названими елементами, що визначають результат їх взаємодії — законність, правопорядок.
81. Романо-германська правова сім’я

Романо-германський тип правової системи - це сукупність національних правових систем держав, що мають загальні риси, які проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі давньоримського права і його пристосування до нових національних умов. Його характерними рисами є домінування нормативно-правового акта як форми (джерела) права, поділ системи права на дві підсистеми — публічну і приватну.

Загальним для них є вказівка на нормативність права, розгляд норми права як загального правила поведінки, встановленого законодавцем або уповноваженими органами. Відзначається, що норма права створюється не суддями, а є результатом вивчення практики (її узагальнення) відповідно до принципу справедливості, моральності.

Юристи європейського континенту мислять поняттями правових інститутів і галузей права, їх правова наука — абстрактна, одним із визначальних ознак її є правовий формалізм.
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

4. Звязок кримінології з правовими та суспільними науками
Згодом це поняття набуло більш широкого значення, і сьогодні поняття "кримінологія" трактується як наука про злочинність
Проблеми поглиблення демократичних засад адміністративної реформи в Україні
М. Я. Сегай, д-р юрид наук, проф.; О. Ф. Скакун, д-р юрид наук, проф.; М. М. Стра­хов, д-р юрид наук, проф.; Ю. М. Тодика, д-р юрид...
Питання до іспиту
Співвідношення криміналістики з іншими юридичними науками і спеціальними дисциплінами
Національна специфіка вибору в освіті
Таким чином, склалася фундаментальна освітня суперечність між суспільними потребами в різних типах шкіл, а також між юридичними та...
Перелік питань для підготовки до підсумкового контролю
Місце соціології в системі суспільствознавства, її зв’язок з іншими соціогуманітарними науками
1. Економіко-ге
Економічна і соцiальна географія в системі географічних дисциплін і наук. Зв’язок економічної й соціальної географії з іншими науками....
«Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для...
В. К. Поповим)), розділ VI (§ 8), розділ XI канд юрид наук, доцент — розділ II (§ 1, 2) канд юрид наук, доцент — розділ XVI канд...
План Предмет і методи біофізики, зв’язок з іншими науками. Основні розділи біофізики. 2
Основні поняття механіки поступального та обертального рухів. Рівняння руху, закони збереження
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ
Біогеографія як наука про поширення живих організмів і їхніх співтовариств. Положення біогеографії в системі географічної науки,...
Тема МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКА
Вступ в макроекономіку. Макроекономіка як галузь економічної науки. Предмет курсу "Макроекономіка". Об'єкт макроекономічної теорії....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка