5. Комунікативна слугування своєрідним «містком» між юрид і іншими суспільними науками. 6


Назва5. Комунікативна слугування своєрідним «містком» між юрид і іншими суспільними науками. 6
Сторінка4/7
Дата07.04.2013
Розмір0.69 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   2   3   4   5   6   7

Інститут права — система відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою правових норм, які регулюють певну групу (вид)

однорідних суспільних відносин.

Інститути права за сферою поширення (або за складом):

— галузеві (інститут спадкування); — міжгалузеві (інститут відповідальності за екологічні правопорушення, інститут приватної власності).

Інститути права за функціональною роллю:

— регулятивні (інститут міни); — охоронні (інститут кримінальної відповідальності). Інститути права

за субординацією у правовому регулюванні:

— матеріальні (інститут підряду); — процесуальні (інститут порушення кримінальної справи)
40. Матеріальне і процесуальне право

За субординацією у правовому регулюванні відрізняють матеріальні та процесуальні галузі права. Матеріальні галузі права (матеріальне право) — прямо регулюють суспільні відносини. До них належать конституційне (державне), цивільне, адміністративне, кримінальне та ін. право.

Процесуальні галузі права (процесуальне право) — визначають процедуру реалізації матеріального права і є похідними від нього. Матеріальним галузям права — адміністративному, цивільному, кримінальному відповідають процесуальні — адміністративно-процесуальне, цивільне процесуальне, кримінально-процесуальне право.

41. Публічне і приватне право

Публічне право — підсистема права, що регулює державні, міждержавні та суспільні відносини.

Приватне право — підсистема права, що регулює майново-вартісні відносини і особисті немайнові відносини, які виникають із приводу духовних благ і пов'язані з особистістю їх учасників.

Предмет регулювання публічного права - сфера «державних справ»: сфера устрою і діяльності держави як публічної влади, усіх публічних інститутів, апарату держави, адміністративних відносин, державної служби, кримінального переслідування і відповідальності, принципів, норм і інститутів міждержавних відносин і міжнародних організацій і т.д.

Предмет регулювання приватного права - сфера «приватних справ»: сфера статусу вільної особи, приватної власності, вільних договірних відносин, спадкування, вільного переміщення товарів, послуг і фінансових коштів і т.д.

Ознаки публічного права: 1) регулює відносини між державними органами або між приватними особами і державою; 2) забезпечує публічний інтерес — акцентує увагу на заборонах, обов'язках людей (підданих) перед державою; 3) забезпечує одностороннє волевиявлення суб'єктів права; 4) припускає широку сферу розсуду; 5) містить норми загальні й безособові, що мають нормативно-орієнтувальний вплив; 6) характеризується переваженням директивно-обов'язкових норм, розрахованих на ієрархічні відносини суб'єктів і субординацію правових норм і актів; 7) широко використовує новітні технічні прийоми.

Ознаки приватного права: 1) регулює відносини приватних осіб між собою; 2) забезпечує приватний інтерес: акцентує увагу на економічній свободі, вільному самовиявленні й рівності товаровиробників, захисті власників від сваволі держави; 3) забезпечує вільне волевиявлення суб'єктів при реалізації своїх прав; 4) припускає широке використання договірної форми регулювання; 5) містить норми, які є зверненими до суб'єктивного права та забезпечують судовий захист; 6) характеризується переваженням диспозитивних норм, розрахованих на самовідповідальність за свої обов'язки та дії; 7) зберігає класичну юридичну техніку.

Метод публічного права — імперативний.

Метод приватного права - диспозитивний .

Галузі права, у яких началом є публічне право: — конституційне, — адміністративне, — кримінальне, — фінансове, — що включає бюджетне і податкове, — адміністративно-процесуальне; - кримінально-процесуальне, — міжнародне публічне, - міжнародне гуманітарне право та ін.

Галузі права, у яких началом є приватне право: — цивільне, — сімейне, - авторське, — житлове, - трудове, - цивільне процесуальне, - міжнародне приватне право та ін.
42. Міжнародне і національне право

Між національним і міжнародним правом існують тісний взаємозв'язок і взаємодія.
1. Міжнародне право акумулює досягнення національних систем права. За структурою міжнародне право наближається до їх структури (поділ на дві підсистеми — приватну і публічну, наявність галузей права — міжнародне економічне, космічне, повітряне, морське, гуманітарне тощо), що свідчить про вплив національного права на міжнародне.

2. Міжнародне право (у формі міжнародно-правового договору) служить одним із юридичних джерел національного права.

Безсумнівним є правило: міжнародне право має переважну силу над національним правом. В Україні визнається пріоритет міжнародного права над національним.

Міжнародне право регулює не лише міждержавні відносини, але й впливає на відносини усередині країни, на систему національного права. Через міжнародне право відбувається зближення різних галузей права (підприємницького, банківського, фінансового), а також певних норм (технічних норм у галузі ядерної енергетики) тощо. По суті, може відбутися глибоке відновлення всієї системи права України на шляху поступового зближення із системою європейського права.
43. Поняття і структурні елементи системи законодавства

Структура системи законодавства -- внутрішня організація упорядкованих нормативно-правових актів, яка виражається в їх узгодженні і поділі на галузі та інститути законодавства.

Структуру системи законодавства можна класифікувати за такими критеріями:

- предметом правового регулювання (галузева) - відображає предмет правового регулювання, приклад: кримінальне законодавство, адміністративне законодавство та ін.

- юридичною чинністю актів (субординаційна) - відображає юридичну чинність актів, приклад: закони, укази, постанови уряду, нормативні акти місцевих органів влади та ін.

- особливостями форми державного устрою (державно-організаційна) - відображає особливості форми державного устрою, приклад: законодавство федеральне і законодавство суб'єктів федерації (наприклад, у Російській Федерації).
44. Систематизація законодавства: поняття та види

Систематизація законодавства - це діяльність по вдосконалюванню законодавства, приведенню всіх діючих нормативно-правових актів даної держави в єдину, цілісну, внутрішньо й зовні погоджену, несуперечливу систему.

Види систематизації:

а) внутрішня систематизація. Ціль внутрішньої систематизації - внутрішня обробка нормативних актів, що сприяє досягненню внутрішньої єдності норм права, усуненню колізій, пробілів у праві;

б) зовнішня систематизація. Ціль зовнішньої систематизації - зовнішня обробка нормативних актів, їхня класифікація.
45. Дія нормативно-правового акту у часі, просторі, за колом осіб

1. Дія нормативно-правових актів у часі обмежена момен­том набрання ними юридичної сили і моментом її втрати. Нормативно-правові акти набирають чинності: а) з часу, за­значеного в самому нормативно-правовому акті; б) з часу прий­няття чи підписання; в) з часу опублікування норматив­но-правового акта; г) нормативно-правові акти, в яких у тій чи іншій формі не зазначено час набрання чинності, вступа­ють у силу на всій території України одночасно після завер­шення 10-денного строку з моменту опублікування, причо­му нормативно-правові акти повинні бути опубліковані не пізніше 7-денного строку після їх прийняття; ґ) з часу, з якого вони надійшли адресату.

Нормативно-правові акти втрачають чинність внаслідок закінчення обумовленого терміну дії; внаслідок зміни обста­вин, для врегулювання яких вони були призначені; вна­слідок відміни (скасування) даного акта іншим чи спеціаль­но призначеним актом.

Чинність новоприйнятих нормативно-правових актів по­ширюється на відносини, що виникають після набрання ни­ми чинності. Лише в окремих випадках під вплив норматив­но-правових актів підпадають відносини, що виникли до набрання юридичної сили. Це стосується: а) кримінального закону, якщо він пом'якшує чи скасовує покарання; б) пря­мих вказівок суб'єкта правотворчості, що містяться у норма­тивно-правовому акті. Подібна дія нормативно-правових ак­тів називається зворотною силою Закону.

2. Чинність нормативно-правових актів у просторі - це по­ширення їх впливу на певну територію (держави в цілому чи окремого регіону).Нормативно-правові акти вищих органів законодавчої і виконавчої влад мають чинність на всій території держави, а місцевих - на території відповідного регіону. На території регіону діють нормативно-правові акти різної юридичної сили, між якими можлива колізія (протиріччя). У такому ра зі діє той нормативний акт, що має вищу юридичну силу, за умови рівності - той, який прийнятий пізніше.

3. Чинність нормативно-правових актів щодо кола осіб ви­значає підлеглість осіб вимогам нормативно-правових актів. Згідно із загальним правилом чинність нормативно-право­вого акта поширюється на всіх осіб, які перебувають у ме­жах певної території. Мають місце і винятки: а) громадяни України зобов'язані виконувати приписи нормативно-пра­вових актів і поза межами держави; б) закони чи спеціальні нормативно-правові акти можуть бути адресовані певному колу осіб. Чинність нормативно-правових актів поширюється не тіль­ки на громадян України, а й, за деякими обмеженнями, - на іноземців, осіб без громадянства, які перебувають на території України. Чинними нормативно-правовими актами й міжнарод­ними угодами передбачено винятки лише для дипломатичних представників і деяких інших осіб.
46. Поняття, структура і види правових відносин

Правові відносини -це специфічні вольові суспільні відносини, що виникають і здійснюються на основі норм права, учасники яких взаємо­пов'язані суб'єктивними правами та юридичними обов'яз­ками. Існуючі в суспільстві правовідносини, залежно від їх пев­них ознак, поділяють на кілька видів.

За функціональною спрямованістю норм права, на основі яких вони виникають, правовідносини поділяються на:

- регулятивні, в яких поведінка суб'єкта повністю відповідає приписам норм права, тобто є правомірною;

- охоронні, які виникають з факту неправомірної поведін­ки суб'єктів як негативна реакція держави на таку поведінку.

За рівнем індивідуалізації суб'єктів:

- відносні, в яких точно визначені права і обов'язки всіх учасників як уповноважених, так і зобов'язаних. Так, відносною є купівля-продаж, у межах якої права і обов'язки сторін (продавця і покупця) визначені вичерпно й однозначно;

- абсолютні, в яких визначена лише одна уповноважена сторона, яка є носієм певного суб'єктивного права, а всі інші суб'єкти визнаються зобов'язаними не заважати здійсненню уповноваженим своїх прав. Прикладом можуть бути відно­сини власності, в яких завжди точно визначений власник певних об'єктів, а абсолютно всі інші суб'єкти визнають­ся зобов'язаними поважати і не перешкоджати здійсненню прав власника.

За галузями норм права правовідносини поділяють за­лежно від того, до якої галузі права належить норма, що є підставою для виникнення правовідносини:

  • конституційно-правові,

  • адміністративно-правові,

  • кримінально-процесуальні та ін.

За кількістю суб'єктів правовідносини бувають:

  • прості, що відбуваються лише між двома суб'єктами (сторонами), наприклад купівля-продаж, де сторонами є продавець і покупець;

  • складні, учасниками яких є три і більше суб'єктів (сто­рін), наприклад судове засідання, сторонами якого можуть бути суд, обвинувачений, захисник, обвинувач, свідки, екс­перти та ін.

За розподілом прав і обов'язків між суб'єктами:

  • односторонні, в яких кожна сторона відносно іншої має або лише права, або лише обов'язки (наприклад накладання штрафу за не оплату проїзду у міському транспорті);

  • двосторонні, в яких кожна із сторін має як права, так і обов'язки (наприклад навчання студента у вищому навчаль­ному закладі).

За характером дій зобов'язаного суб'єкта:

  • активні, в яких зобов'язаний суб'єкт мусить вчинити певні дії;

  • пасивні, в яких зобов'язаний суб'єкт повинен утрима­тись від вчинення певних дій.

За волевиявленням сторін:

- договірні, для виникнення яких необхідне волевиявлення (згода) як уповноваженої, так і зобов'язаної сторони (на­приклад договір найму житлового приміщення);

- управлінські, для виникнення яких досить волевиявлення лише уповноваженої сторони (наприклад накладення адмі­ністративного стягнення).

Склад правовідносин - це комплексне поняття, що характеризує правовідносини з точок зору їх змісту, суб'єк­тів і об'єктів. Склад (структуру) правовідносин можна представити такою схемою:
Юридичний факт;
Суб'єкти;
Юридичний зміст;
Об'єкти;
47. Суб'єкти правових відносин

Суб'єктами правовідносин (суб'єктами права) можуть бути:

1) індивіди (фізичні особи), з-поміж яких можна виділити такі їх групи, як: громадяни, іноземцы, апатриди, біпатриди

2) організації та об'єднання:

державні органи, установи, підприємства, їх посадові особи;

недержавні організації, підприємства, установи та їх посадові особи, рухи, партії, органи громадського самовря­дування;

3) соціальні спільності: держава в цілому; народ, нація; населення певних частин території держави; трудові колективи.
48. Суб'єктивні права і юридичні обов’язки як елементи правовідносин

Юридичний зміст правовідносин утворюють зафіксовані у нормах права суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх учасників.

Суб'єктивне право розуміється як міра можливої пове­дінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів і потреб і забезпечується відповідними юридични­ми обов'язками інших (зобов'язаних) осіб.

Юридичний обов'язок — це покладена на зобов'язану осо­бу й забезпечена можливістю застосування засобів держав­ного примусу міра необхідної поведінки.

Фактичний зміст правовідносин — це реально здійснюва­ні учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію їх суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Таким чином, юридичний зміст правовідносин визначає те, як правовідносини повинні відбуватися, а фактичний зміст правовідносин показує те, як вони відбулися у реаль­ній дійсності.
49. Об'єкти правових відносин

Об’єкти правовідносин – це матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких суб’єкти вступають у правовідносини, здійснюють свої суб’єктивні юридичні права і суб’єктивні обов’язки.

Коло можливих об'єктів правовідносин визначається чин­ними нормативно-правовими актами. Усі можливі об'єкти правовідносин поділяють на такі види:

а) засоби виробництва - об'єкти, з допомогою яких створюється новий продукт. Це можуть бути заводи, окремі верстати, машини, механізми тощо. Для суб'єкта, який займається інтелектуальною діяльністю, засобом виробництва може бути комп'ютер, для художника - пензлі, для письменника - авторучка і т. ін.;

б) предмети споживання - предмети, призначення яких полягає у задоволенні життєвих потреб людей (продукти харчування, одяг, житло тощо);

в) продукти духовної (інтелектуальної) творчості людини - твори літератури, образотворчого мистецтва, наукові твори;

г) особисті немайнові блага людини-здоров'я, ім'я, життя, честь, гідність;

ґ) поведінка певних суб'єктів - розгляд поведінки на предмет визначення в ній складу правопорушення;

д) результати поведінки суб'єктів - ремонт побутової техніки, будівництво будинку;

е) гроші та цінні папери - облігації, заставні розписки;

є) стан природних об'єктів - заповідники, екологічна чис­тота водосховищ тощо.
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

4. Звязок кримінології з правовими та суспільними науками
Згодом це поняття набуло більш широкого значення, і сьогодні поняття "кримінологія" трактується як наука про злочинність
Проблеми поглиблення демократичних засад адміністративної реформи в Україні
М. Я. Сегай, д-р юрид наук, проф.; О. Ф. Скакун, д-р юрид наук, проф.; М. М. Стра­хов, д-р юрид наук, проф.; Ю. М. Тодика, д-р юрид...
Питання до іспиту
Співвідношення криміналістики з іншими юридичними науками і спеціальними дисциплінами
Національна специфіка вибору в освіті
Таким чином, склалася фундаментальна освітня суперечність між суспільними потребами в різних типах шкіл, а також між юридичними та...
Перелік питань для підготовки до підсумкового контролю
Місце соціології в системі суспільствознавства, її зв’язок з іншими соціогуманітарними науками
1. Економіко-ге
Економічна і соцiальна географія в системі географічних дисциплін і наук. Зв’язок економічної й соціальної географії з іншими науками....
«Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для...
В. К. Поповим)), розділ VI (§ 8), розділ XI канд юрид наук, доцент — розділ II (§ 1, 2) канд юрид наук, доцент — розділ XVI канд...
План Предмет і методи біофізики, зв’язок з іншими науками. Основні розділи біофізики. 2
Основні поняття механіки поступального та обертального рухів. Рівняння руху, закони збереження
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ
Біогеографія як наука про поширення живих організмів і їхніх співтовариств. Положення біогеографії в системі географічної науки,...
Тема МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКА
Вступ в макроекономіку. Макроекономіка як галузь економічної науки. Предмет курсу "Макроекономіка". Об'єкт макроекономічної теорії....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка