5. Комунікативна слугування своєрідним «містком» між юрид і іншими суспільними науками. 6


Назва5. Комунікативна слугування своєрідним «містком» між юрид і іншими суспільними науками. 6
Сторінка2/7
Дата07.04.2013
Розмір0.69 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   2   3   4   5   6   7

14. Психологічна концепція розуміння права

Психологічна школа права виникла і набула найбільшого впливу в кінці XIX – на початку XX століття. В Росії найвидатнішим її представником був Лев Петражицький. Психологічний напрям відкидає обумовленість права матеріальними умовами життя суспільства і визначає головними факторами суспільного розвитку психологічні властивості характеру, інстинкти людей, їх почуття та переживання. Психологічні вчення вбачають джерело права у психіці людей. Всі правові явища – продукт свідомості людини і існують не об’єктивно, а лише в тій мірі, в якій людина їх усвідомлює для себе.

Відповідно до сучасного рівня розвитку правової теорії, слід зазначити певну цінність психологічного аспекту розуміння деяких правових явищ та процесів. Говорячи про суб’єктів правовідносин, ми маємо на увазі лише тих, хто усвідомлює свою поведінку, здійснює вольові вчинки. В іншому випадку особи виключаються із сфери дії права. Неусвідомлена поведінка не береться до уваги у ході вирішення юридичних справ. Крім того, у питаннях забезпечення стабільного режиму законності та правопорядку слід спиратися не на примусові засоби припинення правопорушень, а на глибоке усвідомлення своїх прав та обов’язків всіма учасниками правовідносин.
15. Інтегративна концепція розуміння права

Названі теорії подаються у вченні Д. Холла. Суть цієї теорії полягає у спробі інтегрувати окремі концепції природного права, позитивізму і нормативізму, теорії соціологічної юриспруденції, створивши нову школу права, яка б відповідала сучасним вимогам.

Згідно з інтегративним підходом до розуміння права всі його ознаки є суттєвими і необхідними. В дійсності, мабуть, не слід говорити про винятково доскональне право. Характеризуючи право слід окремо аналізувати його зміст і форму. З цих позицій мабуть не варто шукати якусь узагальнену формулу права, бо право завжди в чомусь недосконале і вимагає постійних змін.

Виходячи з теорії Д. Холла, який прагне створити єдине уявлення про право шляхом синтезу правових норм, правових процесів і моральних цінностей, слід зробити висновок, що пошуки загальної формули розуміння права не виправдані і від них треба відмовитися. В інтересах юридичної науки і практики треба віддавати перевагу плюралістичним підходам до розуміння права, вивчати різні визначення права і синтезувати їх в межах єдиного поняття . Інтегративне визначення права дається авторами як сукупність визнаних в даному суспільстві і забезпечених офіційним захистом нормативів рівності і суспільстві і забезпечених офіційним захистом нормативів рівності і справедливості, які регулюють конкуренцію і злагоду різних воль в їх взаємовідносинах одне з одним.
16. Поняття і значення основних прав людини

Основні права людини — це певні можливості людини, котрі необхідні для її існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об'єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку людства (економічним, духовним, соціальним) і мають бути загальними та рівними для всіх людей. Під основними правами людини, слід розуміти права, які містяться в конституції держави і міжнародно-правових документах по правам людини. Значення прав людини можна записати так: права людини — це певним чином внормована її свобода; права людини — це певні її потреби чи інтереси; права людини — це вимоги про надання певних благ, скеровані суспільству, державі, законодавству; 4) права людини — це певний вид моралі.
17. Види основних прав людини

Основні права людини становлять певну систему і класифікуються:

1) залежно від суб'єкта їх поділяють на права людини і права громадянина;

2) за черговістю їх включення до конституцій та міжнародно-правових документів - на права першого, другого і третього покоління. Перше покоління включає проголошені буржуазними революціями (XVII-XVIII ст.) громадянські й політичні права. Друге покоління стосується соціальних, економічних і культурних прав, що дістали закріплення в міжнародно-правових документах і конституціях багатьох держав до середини XX ст. До третього покоління відносять солідарні або колективні права, існування яких пов'язане з глобальними проблемами людства та які належать більше націям, народам чи територіальним громадам, ніж окремим індивідуумам (на мир, безпечне довкілля, самовизначення, на місцеве самоврядування тощо). Становлення прав цієї групи почалося після Другої світової війни.

3) за генезою - на природні (природжені) та похідні від них;

4) за видом суб 'єкта - на індивідуальні та колективні;

5) за ступенем їх абсолютизації на такі, що підлягають обмеженню, і такі, що не підлягають законодавчому обмеженню;

6) за характером утворення на основні та додаткові.

7) За змістом вони поділяються на три групи: особисті або громадянські права і свободи; політичні права і свободи; економічні, екологічні, соціальні та культурні права і свободи.
18. Покоління прав людини

У результаті наукової систематизації прав людини в історичному огляді з'явилася теорія трьох поколінь прав людини.

Перше покоління прав людини — невідчужувані особисті (громадянські) і політичні права. Це — право громадянина на свободу думки, совісті та релігії, на участь у здійсненні державних справ, на рівність перед законом, право на життя, свободу і безпеку особи та ін. Перше покоління прав людини є основою індивідуальної свободи і кваліфікується як система негативних прав, що зобов'язують державу утримуватися від втручання в сфери, врегульовані цими правами. Відлік першого покоління прав людини можна вести з періоду встановлення юридичної рівності, коли зруйнувалися станові рамки середньовічного суспільства.

Друге покоління прав людини — поглиблення особистих (громадянських) і розвиток соціально-економічних і культурних прав (право на працю, відпочинок, соціальне забезпечення, медичну допомогу та ін.) Ці вимоги виникли після Першої світової війни, а вплинули на демократизацію і соціалізацію конституційного права країн світу та міжнародне право після Другої світової війни, коли завдяки бурхливому розвитку виробництва склалися реальні передумови для задоволення соціальних потреб громадян. Друге покоління прав людини називають ще системою позитивних прав. Вони не можуть реалізуватися без організаційної, координуючої та інших форм діяльності держави, спрямованих на їх забезпечення.

Третє покоління прав людини можна назвати солідарними (колективними), тобто правами всього людства — правами людини і правами народів. Це право на мир, безпеку, незалежність, на здорове навколишнє середовище, на соціальний і економічний розвиток як людини, так і людства у цілому. Становлення третього покоління прав людини пов'язано з національно-визвольним рухом країн, що розвиваються, а також із загостренням глобальних світових проблем після Другої світової війни.
19. Індивідуальне і колективне в правах людини

Тут слід мати на увазі, що індивідуальні права можуть здійснюватися колективно, а от право колективне індивідуально здійснюватися не може. Наприклад, відповідно до ст. 44 Конституції України ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Дане право може реалізовуватися тільки колективно, оскільки індивідуальний страйк — це прогул. Більшість конституційних прав і свобод за своєю суттю є індивідуальними. Що ж до колективних прав, то у більшості випадків це права різного роду меншин. Наприклад, відповідно до ст.10 Конституції України в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
20. Поняття і значення принципів права , загальна класифікація принципів права

Правові принципи — це головні ідеї, які виражають основні вимоги до системи права тієї чи іншої держави. Правові принципи — це перш за все категорії суспільної правосвідомості і вони далеко не завжди виражені в системі права і в правових нормах. Іноді правові принципи називають головні засади, основи, начала, на підставі яких будується система права.

Усі принципи права можна поділити на:

1.Загальносоціальні принципи права: економічні; соціальні; політичні; ідеологічні, морально-духовні та ін.

2.Спеціально-соціальні (юридичні) принципи права:

• Загальні — своєрідна система координат, у рамках якої розвивається національна правова система, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї правової системи. Належать до всіх галузей права.

• Галузеві — своєрідна система координат, у рамках якої розвивається певна галузь права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї галузі.

• Міжгалузеві — своєрідна система координат, у рамках якої розвиваються кілька відповідних галузей права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цих галузей. Властиві кільком спорідненим галузям права.

Призначення принципів права:

  • здійснювати узагальнене закріплення засад суспільного ладу;

  • забезпечувати однотипне формулювання норм права;

  • забезпечувати їх вплив на суспільні відносини шляхом правового регулювання та інших видів правового впливу.


21. Справедливість як принцип права: коротка характеристика

Принцип справедливості означає, що право виступає як міра справедливості, як морально-правова домірність вкладеного та отриманого в усіх сферах життєдіяльності людини та їхнього правового забезпечення. Принцип справедливості містить у собі вимогу відповідності між практичною роллю різних індивідів (соціальних груп) у житті суспільства та їхнім соціальним становищем, між їхніми правами та обов'язками, злочином і покаранням, заслугами людей та їхнім суспільним визнанням. Принцип справедливості є важливим при вирішенні конкретних юридичних справ (приміром, при визначенні міри кримінального покарання). Він конкретизується у принципі рівності.
22. Рівність як принцип права: коротка характеристика

Принцип рівності означає рівність усіх перед законом, рівність прав та обов'язків, незалежно від національної, релігійної та іншої належності, службового та іншого становища, рівну відповідальність перед законом, рівний захист у суді.

Важливими складовими елементами принципу рівності є:

— єдність (взаємозв'язок) прав і обов'язків, тому що говорити про реальність будь-якого права можна лише за наявності відповідного йому юридичного обов'язку (приміром, право громадянина на судовий захист реалізується через обов'язок судів здійснювати такий захист);

— взаємна відповідальність держави та особи, тому що вони пов'язані взаємними правами та обов'язками.
23. Свобода як принцип права: коротка характеристика

Принцип свободи означає, що право виступає як міра свободи — політичної, економічної, ідеологічної. Принцип свободи реалізується через надання свободи вибору суспільного ладу та форми правління, забезпечення захисту прав людини та задоволення основних потреб її життя, формування органів державної влади шляхом народного волевиявлення, створення умов для утвердження в суспільстві норм гуманістичної моралі, користування різними соціальними послугами держави та приватних осіб та ін.
24. Гуманізм як принцип права: коротка характеристика

Принцип гуманізму, тобто людинолюбства, розкриває одну з найважливіших ціннісних характеристик права, домінування У формуванні та функціонуванні правової системи природних невідчужуваних прав людини. Це — право на життя, здоров'я, особисту свободу та безпеку, право на охорону своєї честі та репутації, недоторканність особи та ін.; створення всіх умов, необхідних для нормального існування та розвитку особи.
25. Поняття і ознаки норми права

Норми права – обов’язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, що у встановленому порядку приймається, змінюється, відміняється та забезпечується відповідними державними органами у межах їх компетенції.

Ознаки норми права такі ж, що й права в цілому, але норма не має такої ознаки, як системність, оскільки вона регулює групу певних суспільних відносин і лише в сукупності з іншими, узгодженими з нею нормами складає систему права. Ознаки: 1. Виникають через формування їх державними органами, в первіснообщинному суспільстві не існували; 2. Встановлюються або санкціонуються відповідними державними органами від імені держави, виражають її волю; 3. Встановлюються у спеціально визначених формах (закон, . указ, постанова і т. ін.); 4. Набувають чинності, змінюються і відміняються офіційно, в точно визначеному порядку і часі; 5. Утворюють єдину погоджену систему велінь і є загальнообов'язковими; 6. Забезпечуються заходами державного примусу; 7. Містять детальну регламентацію поведінки суб'єктів, формулюють їх конкретні права і обов'язки.
26. Структура норми права

В структурі логічної норми права виділяють 3 елементи: гіпотезу, диспозицію і санкцію. Це основні і обов'язкові елементи структури логічної норми права.

Гіпотеза — це така частина правової норми, в якій виражаються обставини і умови, при яких наступає реалізація юридичних прав і обов'язків, виникають юридичні факти і правовідносини. Гіпотеза встановлює і обумовлює сферу і межі регулюючої дії диспозиції. До неї можна застосувати термін "якщо".

Диспозиція — це така частина норми, в якій записано саме правило поведінки суб'єктів і виражається вона в юридичних правах і обов'язках. Вона описує, що суб'єкти можуть і зобов'язані робити, яка діяльність і поведінка заборонена. До неї можна застосувати термін “то”.

Санкція — це частина норми, в якій закріплюються заходи державного примусу в випадку невиконання обов'язків або порушення диспозиції. Санкція наступає або може наступити за правопорушення. До неї можна поставити термін “то”, “інакше”.

Цю структуру норми можна виразити по схемі: “якщо — то” або "якщо — то — інакше”, а до норм-приписів — тільки “якщо — то". Логічна структура правової норми, як правило, не співпадає із статтями нормативних актів, іноді її потрібно конструювати самому, оскільки статті законів викладаються лаконічно.
27. Види норм права

Види норм права – це розподіл норм права на певні види за такими суттєвими ознаками, які визначають роль кожного з різновидів норм права у регулюванні суспільних відносин.

1.Відповідно до призначення у регулюванні суспільних відносин:

Регулятивні – спрямовані на регулювання сусп. відносин, що здійснюються шляхом встановлення прав та обов’язків суб’єктів.

Охоронні – спрямовані на регламентацію засобів юридичної відповідальності.

Спеціалізовані – забезпечують дію регулятивних та охоронних норм, мають доповнюючий характер (норми дефініції, оперативні норми..

2.За характером прав та обов’язків, що містяться у регуляти. нормах:

Зобов’язуючі – обов’язки вчиняти певні позитивні дії Забороняючі норми – не вчиняти дії.

Уповноважуючі – надають суб’єктам права можливість реалізації певної поведінки (право на освіту, охорону здоров’я)

3.В залежності від методу правового регулювання:

Імперативні -не допускають відступів від правил визначених державою. Характерні для норм публічного права.

Диспозитивні норми - допускають регулювання відносин за узгодженістю між сторонами. Характерне більше для приват. права.

4.В залежності від функцій, що виконують у процесі правового регулювання спеціалізовані норми:

Дефінітивні норми (норми дефініції) – закріплюються визначення певних юридичних понять.

Декларативні норми – закріплюють правові принципи. Напр.: закріплення принципу верховенства права.

Оперативні норми – встановлюють змінюють чи відміняють дію інших норм права.

Колізійні – встановлюють правила застосування норм, у випадках розходження їх змісту.

5.За обсягом регулювання:

Загальні норми – напр.: норми загальної частини цивільного кодексу;

Спеціальні норми – регулюють певний аспект. Напр.: інститут права власності, виборів президента.

Виключні – винятки з правил. Напр..: в трудовому праві з 16 років, а в окремих випадках з 15.

6.За сферою дії: Загальні, Місцеві, Локальні.

7.За часом дії: Постійні, Тимчасові.
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

4. Звязок кримінології з правовими та суспільними науками
Згодом це поняття набуло більш широкого значення, і сьогодні поняття "кримінологія" трактується як наука про злочинність
Проблеми поглиблення демократичних засад адміністративної реформи в Україні
М. Я. Сегай, д-р юрид наук, проф.; О. Ф. Скакун, д-р юрид наук, проф.; М. М. Стра­хов, д-р юрид наук, проф.; Ю. М. Тодика, д-р юрид...
Питання до іспиту
Співвідношення криміналістики з іншими юридичними науками і спеціальними дисциплінами
Національна специфіка вибору в освіті
Таким чином, склалася фундаментальна освітня суперечність між суспільними потребами в різних типах шкіл, а також між юридичними та...
Перелік питань для підготовки до підсумкового контролю
Місце соціології в системі суспільствознавства, її зв’язок з іншими соціогуманітарними науками
1. Економіко-ге
Економічна і соцiальна географія в системі географічних дисциплін і наук. Зв’язок економічної й соціальної географії з іншими науками....
«Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для...
В. К. Поповим)), розділ VI (§ 8), розділ XI канд юрид наук, доцент — розділ II (§ 1, 2) канд юрид наук, доцент — розділ XVI канд...
План Предмет і методи біофізики, зв’язок з іншими науками. Основні розділи біофізики. 2
Основні поняття механіки поступального та обертального рухів. Рівняння руху, закони збереження
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ
Біогеографія як наука про поширення живих організмів і їхніх співтовариств. Положення біогеографії в системі географічної науки,...
Тема МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКА
Вступ в макроекономіку. Макроекономіка як галузь економічної науки. Предмет курсу "Макроекономіка". Об'єкт макроекономічної теорії....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка