ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ПЕРША
1] Так ми з моста на міст, багато вівши
2] Чужих моїй Комедії розмов,
3] Пройшли, щоб, зором глибочінь розкривши,
4] Ще на один поглянуть Лихосхов
5] В нових покарах і новій печалі;
6] Занадто чорним я його знайшов.
7] Як у Венеції, де в арсеналі
8] Взимі в'язка смола кипить, буя,
9] Щоб засмолити судна на причалі,
10] Що там стоять; і дехто обробля
11] Готове вже судно, а дехто маже
12] Борти мандрованого корабля,
13] Хто робить весла, хто канати в'яже,
14] Той ремонтує ніс, а той корму,
15] Хто ж на бізань, фок-мачту ладить тяжі, -
16] Тут не вогню, а вишньому уму
17] Завдячувала рідина кипінням,
18] Сочившись звідусіль у чорну тьму.
19] Смолу я бачив з булькотанням пінним,
20] І верх її шумливий то здіймавсь,
21] То опадав з бурхливим клекотінням.
22] Розглянуть я все пильно силкувавсь,
23] Та вождь, говорячи: «Дивись, дивись-но!», -
24] Відтяг мене відтіль, де я лишавсь.
25] Оглянувсь я, мов той, хто ненавмисно
26] Тікаючи від ворога учвал,
27] Все озирається зі страхом, звісно,
28] Оглянувся на шум страшних навал, -
29] І враз побачив - мчав на нас огидний
30] Диявол чорний по бескеттях скал.
31] Ах, та який же був він страховидний!
32] Невже такі бридкі всі хвостачі,
33] Як він, ширококрилий, прудкохідний!
34] На гострому високому плечі
35] Бридкого грішника держав і дряпав
36] На п'ятці шкуру в нього, несучи.
37] Гукнув з моста: «Гей, хто там з Лихолапів!
38] От старшина святої Зіти вам, -
39] Топіть його, а я назад почапав
40] У землю, де лише Бонтуро сам
41] Хабарничать нізащо не візьметься,
42] І з «ні» вам «так» за гроші зроблять там».
43] Жбурнув його, як завжди тут ведеться,
44] Й погнав назад; пес, пущений з ланця,
45] За злодієм так швидко не женеться.
46] А той пірнув і вирнув, та плавця
47] Чорти настигли, й кожен дав по тичці,
48] Із криком: «Ні Святого в вас Лиця,
49] Ані купань нема, як в Серкйо-річці!
50] Щоб не зазнав ти наших пазурів,
51] Сиди собі в смолі, як фрукт на дичці!»
52] Та й підчепили сотнею гаків,
53] Приказуючи: «Ти не будь докучним,
54] Чи стань одним з таємних шахраїв».
55] Так кухарі велять своїм підручним
56] Втопляти м'ясо гаком в казані,
57] Щоб не спливало й залишалось тучним.
58] І добрий вчитель мій сказав мені:
59] «Щоб не побачив хтось тебе одразу,
60] Сховайся за уступи кам'яні
61] Й не бійся, чуючи мені образу,
62] Бо від цієї чортівні я діл
63] Таких наслухався того ще разу».
64] А далі перейшов він мосту схил
65] І, шостого уздрівши схову ложе,
66] Нових набратись мусив мужніх сил.
67] З такою лютістю і так вороже
68] Не нападають пси на жебрака,
69] Що всюди жебрає, де тільки може,
70] Як біси вистрибнули з-під містка
71] Та й кинулись на нього із гаками,
72] Але він гримнув: «Геть, юрмо дерзка!
73] Хай вислухає той мене між вами,
74] Кому ясний моєї мови зміст,
75] А там, як зможете, тягніть до ями!»
76] Гукнули всі: «Хай вийде Лихохвіст!»
77] І вийшов він, лишивши решту-ззаду,
78] Й спитав: «Який тебе періщить хлист?»
79] «Чи, Лихохвосте, здумав ти до ладу,
80] Невже б то зваживсь, - вчитель мій сказав, -
81] Сюди прийти я, знавши вашу зваду?
82] Я з волі Божої сюди попав.
83] Отож не заважай, бо небо хоче,
84] Щоб іншому я шлях цей показав».
85] Пиха чортяча зникла неохоче.
86] Він розгубився, упустив свій гак
87] І мовив іншим: «Шкода, він проскоче».
88] Тут вождь мені: «О ти, що певно так
89] Сховався за уступ, з кутка зручного
90] Виходь, і хай тебе покине ляк».
91] І я підвівся і підбіг до нього,
92] Й чорти мене обстали у злобі,
93] І я боявсь їх зрадництва лихого.
94] Так, бачив я, тремтіли у журбі
95] Подолані, виходячи з Капрони,
96] В ворожій бачачи себе юрбі.
97] Припав я до вождя для оборони
98] Й в мерзотні пики утопив свій зір:
99] Добра не обіцяв їх зір червоний.
100] Гаки спустили й: «От завив би звір, -
101] Між себе мовили, - гучноголосо!»
102] Й відповідали: «То й гати до дір!»
103] Але на них поглянув гнівно й косо
104] Той чорт, що говорив з вождем моїм,
105] І вигукнув: «Облиш, облиш, Нечосо!»
106] А там сказав до нас: «Невільно цим
107] Уступом вам іти, бо арку шосту
108] Зруйновано не знати як і ким.
109] Щоб іншу путь вам відшукати просту,
110] Зайдіть в печери ближчої жерло,
111] Там вихід є ще до одного мосту.
112] Учора без п'яти годин було
113] Дванадцять сотень шістдесят шість років,
114] Як землетрусом міст той геть знесло.
115] Я шлю моїх оглянуть з усіх боків
116] І стан речей узнати в тім краю, -
117] Ви з ними йдіть; це захист ваших кроків.
118] Десятку, Бородо, збереш свою, -
119] Він став лічить: - Ти підеш, Злий Собако,
120] Й ти, Бахуре, й ти Росотопчію,
121] Й ти, Никлокриле, й ти, Старий Кусако,
122] Й ти, Ікло Вепряче, й ти, Труто-Змій,
123] Й ти, Неотесо, й ти, Дурний Чортяко.
124] По стежці смоляній ідіть самі,
125] А ті хай обминуть моста остачу
126] Й до переходу йдуть собі в пітьмі».
127] «Ой леле, вчителю мій, що я бачу!
128] Ти шлях цей знаєш, сам зі мною йди, -
129] Промовив я, - вони ж несуть невдачу.
130] Коли ти обережний, як завжди,
131] То чом не бачиш, зле вони клопочуть
132] І поглядами зичуть нам біди?»
133] А він: «Не бійся, хай собі скрегочуть, -
134] Це проти тих, засуджених навік,
135] Що із смоли тут виринати хочуть».
136] І вирушили всі на лівий бік,
137] Але з них кожен перед Бородою
138] Поміж зубами висунув язик,
139] А той їм з заду прогримів трубою.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДРУГА
1] Я бачив вершників, які до бою
2] Ладналися з пихою в рівний стрій,
3] Але назад тікали із ганьбою;
4] Я бачив, ворог нищив навісний
5] Вас, аретинці; бачив я колони
6] Солдатів; бачив рицарський двобій
7] Під барабан, сурму, а чи під дзвони,
8] А чи на знак з високих башт фортець,
9] Місцевий або видний крізь кордони, -
10] Але ніде не бачив я, щоб грець
11] Обрав на свій сигнал просту волинку
12] Для всіх - чи піший то, чи верхівець.
13] Ми із чортами вийшли на стежинку
14] (Ну ж і компанія!), та зриш людей
15] Побожних в церкві, а п'яниць - у шинку.
16] Мій зір цікавився смолою, де
17] Хотів я бачить всі куточки схову
18] І всіх, хто шляхом вічних мук іде.
19] Немов дельфін, що хвилю вздрів, готову
20] Судно нещасне в вирах потопить,
21] Вистрибує з-під водного покрову, -
22] Так, прагнучи нестерпність мук зменшить,
23] Якийсь із грішників червону спину
24] Являв очам на блискавичну мить.
25] І наче жаби під жарку годину,
26] Лишаючи все тіло в глибині,
27] Самі лиш писки висувають з плину, -
28] Так скрізь чинили грішники сумні,
29] Але, щоб не зіткнутись з Бородою,
30] Ховались у киплячій гущині.
31] Я бачив - серце й досі рве журбою, -
32] Як забаривсь один і не пірнув
33] (Бува, лишиться й жаба над водою),
34] А тут Старий Кусака саме був -
35] Вчепився в кудли, зліплені страшенно,
36] І, як ту видру, сильно смиконув.
37] їх імена узнав я достеменно,
38] Бо чув безперестанно кличі їх,
39] Коли вони звертались поіменно.
40] «Гей, Неотесо, пазурів кривих
41] Дай гостроту йому покуштувати!» -
42] Почулись голоси кількох із них.
43] І я: «Учителю, кортить спитати,
44] Хто із смоли киплячої там звівсь,
45] Як причепивсь до нього чорт рогатий?»
46] Мій вождь звернувся: «Звідки ти з'явивсь,
47] Коли?» - І дав той відповідь нам скору:
48] «В Наваррськім королівстві я родивсь,
49] І мати віддала служить до двору.
50] А батько мій був майстром темних справ,
51] Згубив себе й майна велику гору.
52] Своїм я в короля Тебальдо став
53] І, надто захопившись хабарами,
54] У цей окріп нарешті я попав».
55] Тут ікло Вепряче йому зубами,
56] Які не сором мати й кабанам,
57] Відчути дав, які від бивнів шрами.
58] Попалась миша в лапи злим котам!
59] Та Борода, йому спочинок давши,
60] Промовив: «Кинь, йому ще я задам! -
61] Тоді звернувсь до вчителя, сказавши:
62] - Як хочеш щось дізнатись, то спитай,
63] Поки не розшматований назавше».
64] І вождь: «Скажи, серед тутешніх зграй
65] Чи не трапляються якісь латинці
66] В смолі?» І той: «Ще мить тому, бодай,
67] З сусідом їхнім був я наодинці.
68] Куди приємніш бути із панком,
69] Ніж з тим, хто шле удари навздогінці».
70] Тут Бахур: «Годі ляпать язиком!» -
71] Сказав, і гак у руку, як острогу,
72] Уп'яв, і видер з м'ясива шматком.
73] А Трута-Змій наміривсь теж у ногу
74] Встромити гак, але очей грозу
75] На нього звів десятник дуже строгу.
76] Коли ущухло трохи все внизу,
77] Мій вождь спитав того, чия несита
78] На рану скорб лила гірку сльозу:
79] «А хто була ця тінь, смолою вкрита,
80] Коли весь інший залишив ти люд?»
81] Він одповів нам: «То був брат Гоміта,
82] Той, що з Галлури. Зла і лжі сосуд, -
83] Над ворогами владарю свойому
84] Він учинив занадто легкий суд:
85] Усіх за гроші відпустив додому,
86] Як сам казав. Він був не рядовим,
87] А був царем у царстві тім брудному.
88] А логодорець Мікель Дзанке з ним
89] Веде розмову. Часто і охоче
90] Говорить кожен про сардінський дім...
91] Ой, гляньте, як зубами він скрегоче!
92] Я дечого б чимало розповів,
93] Але боюсь, що гаком полоскоче!»
94] Помітивши, що раптом підступив
95] Дурний Чортяка злий, начальник лютий
96] Промовив: «Птах лихий, вгамуй порив!»
97] «Покличу, якщо хочете почути, -
98] Так зляканий став мову знов вести, -
99] Тосканців та ломбардців з ями смути.
100] А лихолапам краще відійти,
101] Щоб не лякали злістю нас своєю.
102] А я, не сходячи із висоти,
103] Сімох покличу стежкою цією
104] Прийти, як свисну, як це робим ми,
105] Зринаючи з смоли дихнуть над нею».
106] Звів Злий Собака писок із слиньми,
107] Хитнувши головою, мовив: «Балуй,
108] Хитруне, та не памороч уми!»
109] А той, бо спритність мав таки чималу,
110] Сказав: «Вам добре з Хитруном таким,
111] Що віддає своїх вам на поталу!»
112] Тут Никлокрил, перечачи усім,
113] Гукнув йому: «Як пустишся навтіки,
114] Чи з бігом не зрівняюсь я твоїм?
115] Як над смолою крил розмах великий
116] Розкину, то і видно буде нам,
117] Чи встоїш проти нашої ти кліки».
118] Читачу, подивуйся чудесам:
119] Всі стали очі обертать поволі,
120] І перший, хто не довіряв словам.
121] Цього Наваррцеві було доволі,
122] Напружив ноги та й стрибнув собі,
123] Урятувавшись від лихої долі.
124] Усі аж скаженіли у злобі,
125] Й найгірше той, хто більшого дав маху.
126] Він кинувся, гукнувши: «Я ж тобі!»
127] Але дарма: бо крил гінких до страху
128] Не прирівняти: цей шугнув на дно,
129] А той в повітрі уподібнивсь птаху.
130] Навчилось каченя не так давно,
131] Як сокіл надлетить - мале у воду!
132] І той у гніві, що втекло воно.
133] Розлючений Росотопчій нагоду
134] Не проминув, щоб дати бій усім,
135] І полетів над ямою наброду.
136] Не стрівся він з хабарником метким,
137] Тож бойовисько розпочав гаряче
138] На цей раз із товаришем своїм.
139] А цей, лихий, як яструб той неначе,
140] Теж в нього пазурі встромив зо зла,
141] Та й впали разом в озеро кипляче.
142] Жара в смолі їх миттю розняла,
143] Та повернутися не мали сили,
144] Бо обліпила крила їм смола.
145] І Борода, як інші, посмутнілий
146] Звелів, щоб четверо в парній імлі
147] На той бік прірви помагать летіли.
148] І тут, і там всі сіли на землі
149] Й гаки простерли вгрузлим у мерзоті,
150] Що вже спеклись в розтопленій смолі.
151] І ми їх залишили у турботі.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЯ
1] Самотнім, мовчки йти нам без супутніх,
2] Один за одним надійшла пора,
3] Як в міноритів прийнято покутніх.
4] Мені згадалась байка прастара,
5] Подібна тим подіям проречистим:
6] Езоп в ній вивів жабу та щура.
7] В «цю мить» і «зараз» схожість та ж за змістом,
8] Що в бійці тій і в баєчних рядках,
9] Коли поглянуть оком променистим.
10] А що думки по других йдуть думках,
11] То народилась з тої мислі друга,
12] І ось чому подвоївся мій страх.
13] Я думав так: «Лиш через нас наруга
14] Спіткала так їх і жорстоко, й зло,
15] Тож їх гризе і гіркота, і туга,
16] Що зло коли б їх дужче припекло,
17] Його б на нас зігнали і негайно:
18] Як зайцю з хортом, так би й нам було».
19] Волосся диба стало незвичайно,
20] Коли назад я раптом озирнувсь,
21] І так сказав: «Учителю, сховай-но
22] Себе й мене, щоб кожен з нас позбувсь
23] Тих Лихолапів: не одну їх тушу
24] Уже я бачу, гнівом всяк надувсь».
25] І він: «Твоє лице не швидше мушу
26] Сприймать, хоч був би я й свинцевим склом,
27] Аніж твою пойняту страхом душу.
28] Думки одним в нас в'яжуться вузлом;
29] Мої з твоїми легко поєднати,
30] Тож до ухвали звів я їх притьмом;
31] Якщо доволі правий схил покатий,
32] То в дальший схов потрапимо за мить
33] І вороги не зможуть нас догнати».
34] Не встиг свою він мову закінчить,
35] Як я побачив - на простертих крилах
36] Рій демонів до нас чимдуж летить.
37] Мій вождь схопив мене (він був ще в силах!),
38] Як мати, що прокинулась в диму,
39] У стінах, від пожежі спломенілих,
40] Хапає сина та й біжить у тьму,
41] Турбуючись ним дужче, ніж собою,
42] Накинувши сорочку лиш саму.
43] Умить рвонувсь він до крутого звою,
44] Що обертавсь на косогір стрімкий
45] І замикав наступний схов стіною.
46] Не швидше наповняє лотоки
47] Перед млиновим колесом струмина
48] І з розмаху б'ють в лопаті струмки, -
49] Ніж ковзала учителева спина,
50] І він мене до серця пригорнув,
51] Не як товариша, як свого сина.
52] І лиш ногами землю він торкнув,
53] Як вискочили на скалу з розгону
54] Дияволи, та страх уже минув:
55] Бо вишній Промисл, давши в охорону
56] їм цю лише єдину - п'яту - з ям,
57] Наклав на вихід з неї заборону.
58] Блискучі тіні посувались там
59] Повільно, заливаючись сльозами,
60] Знесилені тяжким якимсь чуттям.
61] На кожній плащ із довгими кінцями,
62] Каптур на очі низько насувавсь, -
63] Отак в Колоньї вчинено з ченцями:
64] Плащ зверху золотом сяйним вкривавсь,
65] Але тяжким, свинцевим був зісподу,
66] Що Фрідріхів - солом'яним здававсь.
67] О вічний одяг для цього народу!
68] Пішли ми - вліво, як черга журна,
69] Вслухаючись у зойки й плач наброду.
70] Під тягарем, за одною одна
71] Йшли тіні, і супутника нового
72] Хода щокрок давала забарна.
73] Тож я вождеві: «Пошукай, на кого
74] З людей, ділами чи ім'ям значних,
75] Слід глянути, поки йде спуск полого».
76] Впізнав тосканську мову хтось із них
77] І вигукнув: «Чом женете в дорогу
78] Ви, що хапаєтесь між тіней цих?
79] Можливо, дам тобі я допомогу».
80] І озирнувся й мовив вождь: «Зістав
81] Ступні разом із ним і йдіть у ногу».
82] Спинивсь, побачив двох, чий вид являв,
83] Що допомога в них для нас готова,
84] Але вантаж і шлях їм заважав.
85] Наблизившись до нас, вони без слова
86] Оглянули від ніг до голови,
87] Й така почулась поміж ними мова:
88] «Як видно з рухів горла, цей живий,
89] Коли ж померлі, чом же їм, гордливим,
90] Як всім, не скручено плащами вий? -
91] Й до мене: - О тосканцю, нещасливим
92] Нам, лицемірам, запит серце стис:
93] «Хто ти такий?» - дай відповідь тужливим».
94] І я до них: «Я народився й зріс
95] Над любим Арно, у великім місті,
96] Те саме тіло я й сюди приніс.
97] Хто ж ви такі, що муки пломенисті,
98] У вас, я бачу, по щоках струмлять?
99] Чому на вас ці тягарі злотисті?»
100] Один відмовив: «Так ваги гримлять
101] У жовтій та свинцевій оболонці,
102] Що терези від гир тяжких скриплять.
103] Ми з ним брати-веселуни, болонці,
104] Я - Каталано, Лодерінго - він;
105] Закликані як миру охоронці
106] До тебе в землю; слід, щоб був один,
107] А ми удвох служили так завзято,
108] Що Гардінго не видно з-під руїн.
109] Почав я: «О братове, вас узято...»
110] Й замовк, побачивши, що в три коли
111] Людину долі до землі прип'ято.
112] Мене помітив, зойки вмить зросли
113] Крізь довге бородище чорно-синє.
114] Брат Каталано вчув той крик хули
115] І мовив: «Цей, чий стогін знизу лине,
116] Упевнив фарисеїв сонм сліпий,
117] Що краще хай один за всіх загине...
118] Лежить він, голий, впоперек тропи
119] І терпить болі під важким ходінням
120] Від натискання кожної стопи.
121] Карався й тесть тим способом незмінним,
122] І радники, що слухались їх слів
123] І стали для євреїв злим насінням».
124] Я бачив, як того, хто так терпів,
125] Із здивуванням розглядав Віргілій,
126] Розп'ятого, який довічно скнів.
127] А там звернув слова до брата милі:
128] «Скажи, як добре ставлення твоє,
129] Чи вихід є якийсь на правім схилі,
130] Щоб швидше на бажання йти своє
131] І чорних ангелів нам не просити
132] Знести туди, де міст який не є?»
133] Сказав: «Скоріш, ніж можна уявити.
134] Тут є стіна великої гряди,
135] Що ям перетинає ряд розбитий.
136] Стіна ж та обвалилась, і туди
137] Ви можете піднятись по руїні,
138] Що вкрила схили й дно після біди».
139] Постояв вождь і по малій хвилині
140] Мені сказав: «Молов казки дурні
141] Той чорт, що гаком грішних бив по спині».
142] І брат: «В Болоньї лічено мені
143] Гріхи диявола, їх цілу зливу ,
144] Наведено. Він - кат, отець брехні».
145] З обличчям, перекошеним од гніву,
146] Ходою вождь широкою пішов;
147] І, кинувши юрбу, сумну й тужливу,
148] Ступив я в слід вождевих підошов.
|