|
|
Скачати 1.3 Mb.
|
|
Інформаційне повідомлення Важливість мети й стосунків впливають на наші дії під час конфлікту. Враховуючи ці умови можна визначити 5 способів розв’язання конфліктів.
Ще один спосіб вирішення конфлікту – картографія, або візуалізація. Це дає змогу зосередитися на проблемі, а не на емоціях, заглибитися не в переживання і задоволення своїх образ та амбіцій, а у вирішення проблеми. Технологія картографії конфлікту: Етап 1. У чому проблема? Етап2. Хто учасники конфлікту? Етап 3. Які істинні потреби та побоювання кожного із учасників конфлікту? Етап 4. Можливе вирішення проблеми Який з цих способів вирішення конфлікту ви найбільше застосовуєте? Який спосіб вам подобається найбільше і чому? Як впливає конфлікт на людський організм? Релаксаційна пауза Звучить музика, використовуються елементи хаготерапії (терапія погладжування). Учні гладять своє обличчя, заплющують очі, намагаються розслабити всі м’язи тіла, перенестися в уяві в іншу ситуацію, яка сприяє емоційному піднесенню. Вправа «Вихід з конфлікту» Мета: закріпити знання про способи вирішення конфліктів. На плакаті записано прислів’я, які відображають один із способів виходу з конфлікту. Визначте, якого способу вирішення конфлікту стосується кожен вислів, і поясніть, чому ви так вважаєте.
Групова робота Правила безконфліктної поведінки
Тренер ознайомлює учнів з формулою мудрої поведінки в конфлікті. Формула мудрої поведінки в конфлікті(ВПРСТ) В – відкритість розуму. П – позитивне ставлення. Р – раціональне мислення С – співпраця. Т – терпимість до людей. Рефлексія заняття Кожний учасник може підійти до великого аркуша паперу і записати відповідь на якесь із запропонованих запитань (або на всі). Що нового я дізнався? Як я зможу використовувати набуті знання? Що сподобалося найбільше? Вправа-релаксація «Коло рук» Інструкція: «Візьміться за руки, уявіть у своїх грудях вогник добра, ніжності, любові, уявіть, як він збільшується, його сила переходить у праву руку і вливається у долоню того, хто стоїть праворуч, збагачується його любов’ю та рухається далі по колу. Потім любов повертається, збагачена від сердець інших учасників групи». Додаток 1 Ступені розв’язання конфліктів
Додаток 2 Переговорне Айкідо «Чи треба вміти «бити» ? «Бити» - не треба, а «вміти бити» - буває навіть дуже потрібно». (Н. Козлов) Якщо співрозмовник нападає на тебе,а не на проблему,якщо ти шукаєш максимальної вигоди для обох сторін,а він стурбований лише власною вигодою,з чого слід розпочати ? Що можеш зробити ти ?
Отже:
На Тебе тиснуть – ТИ у відповідь так само. У результаті порочне коло атаки й оборони – «ДІЯ – ПРОТИДІЯ» Як цьому запобігти ? Не тисни у відповідь . Не захищай своїх ідей . Не відкидай ЇХНІХ підходів . Не контратакуй. Розірвати порочне коло можна лише одним способом: не реагувати . Адже від тебе і чекають цієї реакції. Тобою маніпулюють ,щоб змусити тебе прийняти гру. Замість того, щоб робити зворотний тиск – ухилитися від удару і спрямуй його на проблему. Як це робиться у східному бойовому і життєвому мистецтві Айкідо – дозволь супротивнику робити те,що він хоче … але не з тобою. Дозволь йому упасти там, де він хоче , спокійно відійшовши убік. Адже зробити це з тобою можна лише за однієї умови : якщо ти це дозволяєш. Якщо ти кидаєшся назустріч, коли на тебе нападають. Якщо ти входиш у роль кривдника, і не можеш вчасно звідти вийти. Тобто: якщо ти ідентифікуєш себе з тим, хто боїться того, на кого нападають. А в тебе завжди є можливість відступити від цієї ролі на крок убік і з третьої позиції почати управляти ситуацією і супротивником. Щойно вийшовши з пропонованої пастки,нею можна керувати. Ключові питання
Як правило атака на людину має три маневри :
Що пропонує переговорне Айкідо ?
Спосіб скерувати критика в конструктивне русло – звернутися до співрозмовника за порадою. «Якби на карту була поставлена твоя дружба з кращим другом,щоб ти зробив?» У цьому разі він із твоєю допомогою виявиться перед частиною твоєї проблеми . 3. Перетвори напад на тебе в атаку на проблему. Почекай і дай змогу «випустити пару» . Покажи, що розумієш, про що йдеться і зверни на це обговорення проблеми. Очікування передбачає відповідної поведінки. «Коли ти говориш про … я поділяю твоє занепокоєння. Подумаймо,що ми обоє можемо зробити, щоб досягти якомога швидше домовленості». Став запитання і роби паузу. Твердження викликають опір. Запитання передбачають відповіді. «Як ти гадаєш,що буде краще: через дурість назавжди позбавитися хорошого друга чи продовжити плідно і цікаво спілкуватися ?» Пауза – одне з найбільш ефективних засобів. Якщо ти вмієш тримати достатню паузу – ти вже досить зрілий парламентер. Якщо тобі зробили нерозумну пропозицію найкраще – сидіти і не говорити ані слова, з мовчазним і повним достоїнства запитанням в очах : «Невже ти настільки не поважаєш себе і мене, що звертаєшся з такою пропозицією ?» Якщо ти ставив приватне запитання, на яке дістав незадовільну відповідь, просто чекай. Люди зазвичай в мовчанні почуваються ніяково, особливо якщо вони не особливо впевнені у справедливості висловлень. РОЗДІЛ 3 РІЗНОВИДИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ 3.1. Теоретичний блок Існує безліч ситуацій, у яких одна людина впливає на поведінку, діяльність, вчинки, стани, думки, почуття, волю, мислення іншої. У реальному житті зміст і форма такого діяння надзвичайно різноманітні, оскільки це може охоплювати не лише особу, а й групу, організацію чи соціум. Процес спілкування, який не існує поза діяльністю і організовується у групах, включає в себе різні способи впливу та взаємовпливу індивідів один на одного. В дійсності способи впливу можливі за допомогою знаків, механізмів ідентифікації, рефлексії, котрі реалізуються в ході діяльності і визначаються її характеристиками. Сенс реального діяння індивідів полягає у трансформації поведінки та дій, напрямок яких визначається спільними цілями і завданнями . Зміст і форма такого діяння надзвичайно різноманітні, оскільки можуть охоплювати не лише особу чи групу, а й організацію чи навіть соціум. У словнику сучасної російської мови зазначено, що вплив – це ,,дія, котра здійснена будь-ким та будь-чим на когось або щось...” . В життєвому контексті, як зазначає Г.О. Ковальов, впливати – означає справляти спрямований тиск на щось, тобто на суб’єкта, об’єкт, щоб змінити стан останнього. Під впливом учений розуміє процес, що виникає на різних рівнях існування матеріальних явищ та їх окремих властивостей (фізичних, хімічних, біологічних, енергетичних, інформаційних тощо), реалізується під час взаємодії двох чи більше рівновпорядкованих систем і результативно забезпечує зміну в структурі (просторово-часових характеристиках) чи стані хоча випадку діяння організовується як надскладний феномен-процес, котрий забезпечує регуляцію різних функціональних цілісностей і станів у сфері психіки. З давніх-давен існує безліч ситуацій, у яких одна людина впливає на поведінку, діяльність, вчинки, стани, думки, почуття, волю, мислення іншої. Відомо, що основним засобом впливу є вербальна і невербальна комунікація між співбесідниками. Важливу роль під час спричинювального діяння відіграє ситуативне вираження думок у вигляді прохання, зауваження, коментаря, переконання і т. ін. „Вплив, залишаючись предметом дослідження для людей, далеко виходить за межі наукової проблеми. Червоною стрічкою проходить він через усе наше життя…”; У природі людського співжиття існують різноманітні впливи, котрі мають відмінну структуру, закони, принципи. Одні з них спричинюють певні зміни у формах людської активності, інші – у мотивації, пізнавальних процесах, ще інші – в емоційно-вольовій сфері особи. Загалом психологічний вплив – це процес і результат зміни індивідом поведінки іншої людини, її установок, намірів, уявлень і оцінок під час взаємодії з нею. Вітчизняні дослідники Г.М. Андреєва, М.Н. Корнєв, А.Б. Коваленко довели, що у процесі спілкування містяться певні способи впливу індивіда один на одного. Але оскільки спілкування не існує поза діяльністю, а остання організовується у групах, головною детермінантою взаємовпливу людей є спільна групова діяльність”. Відтак науковці виділяють основні способи психологічного впливу у державно-управлінській діяльності, а саме зараження, навіювання, наслідування, переконання, спонукання, примус, осуд, вимога. Психологічний клімат колективу створюється і виявляється в процесі спілкування, на тлі якого реалізуються групові потреби, виникають і розв’язуються міжособистісні й групові конфлікти. У цьому процесі набувають виразного характеру приховані ситуації взаємодії між людьми: змагання або таємне суперництво, товариська згуртованість або кругова порука, грубий тиск або свідома дисципліна. Сигналами конфлікту є соціальна криза, напруження в групі, непорозуміння через вчинки, відхилення від норм, психологічні й етичні інциденти на роботі й у побуті, дискомфорт або інтуїтивне відчуття незручності в компанії чи на роботі. Усі ситуації взаємодія людей здійснюються через основні способи взаємовпливу. Переконання – це процес логічного обґрунтування певного судження або умовиводу. Переконання пропонує таку зміну свідомості співрозмовника або аудиторії, що створює готовність захищати цю точку зору і діяти відповідно до неї. Переконання стосується і раціональної, і емоційної сфери особистості. Цей процес являє собою явну або приховану дискусію двох або кількох осіб, мета якої досягнення єдності розуміння і переживання, тобто переконання – це обов’язково діалогічний процес. Переконання словом – украй складний метод виховання. Необхідно знайти особливу логіку, тон розмови, які б працювали на зміну свідомості аудиторії. Переконання не можна плутати з моралізуванням. У переконанні положення доводиться, у моралізуванні – декларується в таких формах: «І не соромно?», «І не совісно?», «Кожен повинен…». Все, про що говориться у моралізуванні, добре відомо тим, до кого воно звернене і тому приймається іронічно, а іноді презирливо. Повідомлення що не несе в собі нової інформації, не сприймається. Спонукання – позитивна форма психологічного впливу на людину, коли підкреслюються позитивні риси людини, що дає змогу підвищити моральну значущість особистості. Примус – крайня форма психологічного впливу, коли інші прийоми не дали результатів і людину примушують, можливо, навіть проти його волі, виконувати певну роботу. Бажано застосовувати примус тільки в надзвичайних обставинах. Осуд – прийом психологічного впливу на людину, що допускає більше відхилення від моральних норм у колективі або результати праці і якість роботи якого вкрай незадовільний. Такий прийом не можна застосовувати для впливу на людей зі слабкою психікою. Вимога – має силу наказу. Тому вона може бути ефективною тільки тоді, коли керівник має велику владу або незаперечний авторитет в інших випадках цей прийом може виявитися марним або навіть шкідливим. У багатьох відносинах категорична вимога прирівнюється до заборони, поданої у формі примусу. Зараження як спосіб взаємодії має два різновиди: наслідування і навіювання. Наслідування - відтворення індивідом певних зовнішніх рис поведінки, манер, дій, вчинків шляхом особистого прикладу керівника. Буває зовнішнє і внутрішнє. За внутрішнього наслідування логіка почуттів і поведінки іншої людини вхоплюється інтуїтивно. Наслідування здійснюється повністю. Адже у спілкуванні з людиною ми сприймаємо і відчуваємо набагато більше, ніж можемо висловити. Не тільки голос, жести й манери, а й якісь узагальнені риси всього психологічного складу іншої людини – усе це відкладається в нас і неусвідомлено створює образ. Навіювання – це психологічний вплив однієї людини на іншу або групу людей, розрахований на некритичне сприйняття слів, думок і волі. Зміст навіювання – якщо є повна довіра слухачів до того, хто говорить, то слова другого викликають у першого ті самі відчуття й вимагають дій, які мав на увазі той що говорить. Сугестивність – одна з властивостей психіки людини, найвища сугестивність у дітей. Може бути довільною й мимовільною, безпосередньою і опосередкованою. За умілого використання навіювання може бути сильним виховним засобом. Використовуючи методику російського психолога А. Бодалєва, учням було дано завдання скласти словесний портрет за репродукцією картини. Одні описували жінку на картині «Мрії», а інші – жінку на картині «Горе». Одна група говорила: «судячи з одягу, не бідна», «вірить у краще», «романтичний вигляд», «замислений і зацікавлений погляд», «легка усмішка», «бачить удалині виконання своїх бажань». Інші казали: «запалі щоки», «величезні, сповнені болю очі», «опущені плечі», «життя безрадісне», «от-от заплаче», «зломлена». У чому ж секрет експерименту? А в тому, що репродукція була одна. Діти бачили те, що хотіли бачити. Отже, психологічні методи є найтоншим інструментом впливу на групи людей і особистість людини. |
| І. А. Пахаленко Поради психолога Пахаленко І. А. Поради психолога батькам. Навчально-методичний посібник.: Ольшаницька ЗОШ I-III ст. – 2009 |
Дитяча психологія, психологія підлітка, психологія юнацького віку,... Психологія – наука, яка вивчає загальні закономірності розвитку людини, її психічні процеси, стани та властивості. ( вчення про душу... |
| 1. Психологія як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «психологія»,... Предмет, функції психологічної науки і практики в суспільному розвитку. Історія розвитку психологічної науки. Галузі психології.... |
Анцепов А. Я., Малышев А. А. Введение в конфликтологию Мета лекції: показати студентам значення конфлікту у сучасному суспільстві, пояснити механізм виникнення конфлікту, а також його... |
| Структура конфлікту Тому насамперед треба окреслити коло понять, важливих для соціально-психологічного аналізу конфлікту. Л. Петровська розглядає чотири... |
Тема Питання ... |
| Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення: Навч посібник... Тема Цілі та завдання психолого-педагогічної підготовки фахівця. Психологія та педагогіка як науки |
ПРОГРАМ А Вікова психологія” (укладач: А. В. Тімакова, старший викладач) для підготовки фахівців за спеціальністю 040101 „Психологія” рекомендовано... |
| Психологія мовлення як наука Особливо тісні зв'язки мовознавства з психологією, вже в 19 столітті що викликали вторгнення психологічних методів і ідей в мовознавство.... |
1 Психологія як наука. Виникнення, розвиток, огляд основних напрямків До психіці відносяться також інтереси і здібності людини, її темперамент і характер. Які закони пам'яті, уяви, мислення? Як розвиваються... |