ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Укладачі цього видання не вперше здійснюють спробу оприлюднення своїх бібліографічних розвідок в царині вітчизняного матеріального кримінального права. У 2004 р. побачила світ наша праця, яка охопила видання за період від відновлення державної незалежності України в 1991 р. до 2002 р.1 Вона була схвально сприйнята колегами-криміналістами, активно використовувалася, насамперед, студентами та науковцями в ході підготовки курсових, дипломних робіт, дисертацій, інших досліджень.
Однак зупинятися на одному виданні роботи такого роду неможливо. По-перше, в ході складання попереднього видання бібліографії ряд публікацій було з тих чи інших причин пропущено. Частково прогалини виявили самі укладачі, в цілому ряді випадків автори любязно і в усіх випадках вкрай тактовно вказали нам на допущені недоліки. Тому це видання покликане, зокрема, доповнити попередню публікацію і заповнити виявлені прогалини, назвати публікації, які не відображені у виданні 2004 р.
По-друге, наука не стоїть на місці. За час, що пройшов від попереднього видання бібліографії публікації кримінально-правової тематики продовжували виходити. Звісно, вони також мають бути узагальнені і відображені в довідковому виданні. Потрібно визнати, що кількість монографій, підручників та посібників, статей, тектів виступів на наукових форумах тощо за період 2003-2005 рр. перевершила всі наші сподівання та найсміливіші припущення. Їх виявилося майже стільки ж, скільки було опубліковано за весь попередній значно триваліший період 1991-2002 рр. Якщо попереднє видання бібліографії містить вказівку на 2712 праць, то за три наступних роки опубліковано було маже стільки ж, і цей довідник включає біля п’ять тисяч джерел.
По-третє, виникла потреба підготувати бібліографічний довідник так, щоб ним могли послуговуватися не лише науковці, але й юристи-практики. Відомо, що серед останніх чи не найбільш поширеним і авторитетним джерелом є коментарі кримінального кодексу, у яких матеріал викладий стосовно окремих статей цього закону. Тому укладачі підтримали ідею видавництва підготувати бібліографію з «постатейною» розбивкою публікацій. Це полегшить пошук публікацій, присвячених аналізу питань, які стосуються застосування окремих кримінально-правових норм.
При підготовці цього видання укладачі зіткнулися з традиційними для такої роботи труднощами. Насамперед, це вже традиційна «необов’язковість» видавництв, які ігнорують нормативну вимогу щодо направлення одного примірника своєї друкованої продукції до провідних наукових бібліотек держави. Зокрема, ми знову констатуємо, що одна з таких бібліотек – Львівська наукова бібліотека імені Василя Стефаника НАН України часто не отримує монографій та підручників, які видаються в Україні і вкрай рідко їй надсилаються збірки наукових статей, матеріали конференцій. Далекі від досконалості і підходи щодо підписки на періодичні видання. Тексти відповідних публікацій чи, принаймні, інформацію про здійснені видання в багатьох випадках ми отримували завдяки власній участі у наукових форумах та особистим зв’язкам з їх організаторами та авторами публікацій. З вдячністю констатуємо, що на наші пропозиції надати інформацію про публікації відгукнулася переважна більшість наукових інституцій та окремих вчених.
Разом з тим відзначаємо, що як в попередньому, так і в цьому виданні ми обмежилися лише публікаціями українських авторів та зарубіжних колег, виданими в Україні. Тому праці вітчизняних авторів, які побачили світ в закордонних виданнях тут не відображені. Також в бібліографічному вказівнику окремо не виділені малоформатні статті в енциклопедіях, словниках та подібних довідкових виданнях. Водночас, на відміну від попереднього видання, де авторефереати дисертацій (які, власне, не відносяться до публікацій) були виділені в окремий підрозділ, тут вони відображені в основному тексті і виділені курсивом.
Ще одна проблема стосується того, що підхід, обраний для систематизації публікацій – їх «прив’язка» до конкретних статей Загальної та Особливої частини КК - не дозволив в повній мірі врахувати зміст тих праць, які стосуються більш широкого кола питань, поширюються на кілька норм чи навіть інститутів кримінального права. Вирішувалася ця проблема шляхом використання системи посилань на номери публікацій, названих у інших розділах та статтях, а також завдяки винесенню публікацій загального характеру в окремі підрозділи, які не стосуються певних статей КК України. Якщо публікацій, які стосуються конкретних статей КК не виявлено, то наводяться лище їх назви. У тих випадках, де публікацій є багато чи їх можна згрупувати за чітко визначеною ознакою, виділені окремі рубрики в межах статей чи розділів.
Укладачі визнають, що вони не знайомилися з текстами всіх без винятку публікацій. Насамперед, тому, що це просто неможливо, враховуючи їх загальний об’єм. Крім того, до багатьох опублікованих робіт, на які є посилання в інших бібліографічних джерелах, авторефератах дисертацій ми не мали доступу. Наш попередній досвід показує, що ряду із них взагалі не існує в природі. Адже автори дисертацій інколи грішать тим, що видають уявне за дійсне чи видають одиничні екземпляри своїх опусів лише для ВАК України. Тому класифікація публікацій в ряді випадків здійснювалася виходячи лише з їх назв, які не завжди точно і повно відображають зміст робіт. Через це, можливо, подекуди в це видання не включені публікації, які стосуються матеріального кримінального права і, навпаки, відображені ті, що до цієї галузі мають опосередковане відношення, а стосуються кримінології, кримінально-виконавчого права, криміналістики тощо.
Готуючи це видання укладачі, жодним чином не оцінюючи вагомості тих чи інших публікацій, все ж спробували виділити монографічні праці та автореферати дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук з кримінального права - вказіки на них дані жирним шрифтом, останні ще й курсивом.
Доводиться контатувати, що серед тих, хто публікається в Україні на кримінально-правову тематику зустрічається графоманія. Яскравим виразом є опублікування одних і тих же праць, під однією і тією ж назвою в кількох виданнях. Рівень значної частини «публікацій» такий, що доводиться лише шкодувати за часом, потраченим на їх пошук і прочитання, а вартують вони менше, ніж папір, на якому надруковані. Взагалі, складається враження, що поділитися своїми сентенціями щодо проблем кримінального права хоче надто вже велика кількість людей. Тому відзначене вище кількісне зростання публікацій з кримінального права, яке за останні два-три роки стало лавиноподібним, явно не радує. Адже поки що не спостерігається переростання кількості публікацій в глибину дослідження проблем. Тому кількісні підходи до оцінки вкладу окремих авторів в розвиток української кримінально-правової науки мають використовуватися вкрай обережно. Проблема ж плагіату у вітчизняній науці, в тому числі кримінально-правовій, взагалі заслуговує окремої уваги і ще чекає свого Гоголя. Самостійний аспект цієї проблеми стосується «запозичень» з російських публікацій. Звісно, бібліографічне видання не покликане протидіяти плагіату, однак відігає і не останню роль у виявленні відповідних фактів. Цікаво в цьому аспекті порівняти дане видання з працями наших зарубіжних колег. Зокрема, повчальну для себе інформацію як негативного плану, так і ту, що підтверджує вітчизняні пріоритети в багатьох напрямках кримінально-правових досліджень, укладачі отримали з однієї з останніх російських бібліографій2.
Звернення до читача цього видання ми завершуємо тими ж словами, які містилися у передмові до попереднього. Автори бібіліографічного вказівника заздалегідь просять вибачення в тих дослідників, праці яких не потратили до цієї публікації. Причиною цього став винятково брак інформації, особливо про малотиражні видання. Певною мірою недоступність для широкого загалу окремих публікацій викликана неналежним виконанням в Україні нормативних вимог щодо обов'язковою розсилки примірників друкованої продукції до провідних бібліотек держави. Навіть щодо далеко не всіх авторефератів дисертацій виконана вимога щодо їх направлення за встановленими адресами. Не виключаємо ми і власної недбалості. Так чи інакше, будь-які зауваження і побажання щодо цього вказівника будуть уважно вивчені і сприйняті з вдячністю. Спрямовувати їх як і раніше просимо за адресою:
E-mail: navrotsky_vo@mail.ru
|