Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання


НазваКонспект лекцій для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання
Сторінка9/10
Дата19.03.2013
Розмір1.32 Mb.
ТипКонспект
bibl.com.ua > Право > Конспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Штучне дихання


"рот в рот" або "рот в ніс"

  1. Відводимо голову максимально назад

  2. Пальцями затискаємо ніс або рот

  3. 2-3 вдихи – вдуваємо повітря потерпілому з інтенсивністю 10-12 вдув. На хв.

В разі неможливості проведення ШД таким чином, застосовують метод стиснення і розширення грудної клітини шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітини із наступним розведенням у боки.

Зовнішній масаж серця

  1. На рівну площину, по можливості валик під лопатки

  2. На 2 пальці вище сонячного сплетіння , прямими руками натискання (прогин груд. кліт. На 3-5 см (сірниковий коробок))

  3. Якщо 1 чол. проводить ЗМС – 2 послідовні вдихи – 15 натискань;

  4. Якщо 2 людини – 1 вдування – 5 натискань.

Перша допомога при пораненні

Кровотеча – пошкодження цілісності кровоносних судин внаслідок механічного або паталогічного порушення.

Види кровотеч:

Капілярна (кров з'являється краплями),

Венозна (темного кольору, пульсуюча),

Артеріальна (яскравого кольору).

Допомога: Накладання джгута - 1 год. влітку, 1,5 год. взимку, з вкладанням папірця з зазначенням часу. При накладанні джгута ( а при його відсутності – ременя, пастка, мотузки, шматка відірваної сорочки та інше) необхідно в місці його накладання обгорнути кінцівку шматком матеріалу. щоб уникнути болісності.

Види кровотеч:

Зовнішня – ознаки : виділення крові.

Допомога: зупинка кровотечі, шляхом затискання джгутом або стискувальна пов'язка. Після спинення зовнішньої кровотечі шкіру навкруги рани очищають спиртом, змащують йодом або зеленкою, а потім накладають стерильну пов’язку.

Внутрішня – ознаки: блювання запекшоюся кров'ю


Допомога: Напівлежаче положення, ноги зігнути в колінах, холод на живіт

Легенева – потерпілий відкашлюється яскраво-червоною кров'ю з піною

Допомога: Напівлежаче положення, під спину кладуть валик, холодний компрес на груди. Забороняється говорити і рухатись

Перша допомога при опіках


За характером дії опіки бувають:

Термічні (від дії вогню, нагрітого металу, води...)

Хімічні (від дії кислот, лугів...).

За ступенем враження опіки бувають:

1-го ступеня – при яких з’являється почервоніння, болісність;

2-го ступеня, на шкірі утворюються пухирі наповнені жовтуватою рідиною;

3-го ступеня при якому відбувається зруйнування шкіри;

4-го ступеня – обвуглювання тканин.

Опік супроводжується шоком –вживаємо заходи для знеболювання.

При наданні першої допомоги при опіках в першу чергу необхідно усунути їх причину. Після цього надають першу допомогу.

При опіках створюють вентиляцію для зменшення температури обпеченого місця, на обпечену поверхню накладають стерильну пов’язку і викликають лікаря. Не можна накладати мазі, порошки, проколювати пухирі

При хімічних опіках:

  • при опіках кислотами - вражене місце ретельно промивають водою протягом 10-15 хвилин та обробляють 5% розчином соди, якщо після надання допомоги руйнування шкіри значне, необхідно накласти стерильну пов'язку та викликати лікаря.

  • При опіках лугами - вражене місце ретельно промивають водою протягом 10-15 хвилин та обробляють 2-4% розчином борної кислоти (лимонної, оцтової), якщо після надання допомоги руйнування шкіри значне, необхідно накласти стерильну пов'язку та викликати лікаря.

Перша допомога при переломах


При наданні допомоги при переломах кісток необхідно бути вкрай обережним, щоб не перетворити закритий перелом у відкритий.

При відкритому переломі в першу чергу необхідно накласти стерильну пов’язку, а потім приступити до укладання кінцівки в нерухомий стан.

Для цього кінцівку укладають в шину або на дошки, палиці та інші предмети, до яких прибинтовують кінцівку так, щоб шина захопила два найближчі суглоби і робила їх нерухомими.

Перша допомога при струсах, вивихах, ударах і розтягненнях

Удари в ділянці голови часто супроводжуються струсом мозку або крововиливом у мозок. Ці ускладнення можуть виявитись через декілька днів або годин після травмування. Тому при травмі черепа потерпілого необхідно укласти на бік (щоб усунути западання язика, блювотних мас) з трохи припіднятою головою, покласти на голову холод (сніг або лід) та направити в лікарню. Потерпілого ні в якому разі не можна намагатися напоїти.

При вивихах з’являється болісність та зміна форми суглоба. Першою допомогою при вивихах є накладання пов’язки в цілях забезпечення нерухомості суглоба і негайне направлення до лікаря для виправлення вивиху.

Перша допомога при переохолодженні (обмороженні).


Розвивається внаслідок порушення процесів терморегуляції при дії на організм низьких температур і розладу функцій життєво важливих систем, який настає при цьому

Перші ознаки обмороження спостерігаються на незахищених частинах тіла – на руках, на обличчі, носі, вухах. Спочатку з’являється відчуття холоду, потім побліднення уражених ділянок шкіри, поколювання, незначний біль. Потім настає оніміння цих ділянок шкіри.

Першою допомогою при обмороженні є розтирання уражених частин м’якою рукавичкою, рукою ( не можна снігом чи льодом) поки не настане почервоніння та потепління їх. Після цього необхідно помістити кінцівку в теплу воду (36-37С), накласти стерильну пов’язку та направити потерпілого до лікаря.

Заходами попередження обмороження є змащення відкритих частин тіла жиром, який затримує тепло в шкірі; закривання по можливості відкритих частин – вух, обличчя, рук; надягання просторого теплого одягу, взуття.

Під час великих морозів можливе замерзання. Першими ознаками замерзання є втома, послаблення серцевої діяльності і дихання, сонливість, втрата свідомості і може настати смерть.

При наданні першої допомоги необхідно потерпілого негайно внести до теплого приміщення, обкласти грілками чи посадити в теплу ванну ( 36-37оС), де проводити штучне дихання, розтирати все тіло, давати гарячий чай, збуджуючи напої – кофе, вино.

Перша допомога при перегріванні


Трапляється внаслідок тривалого перебування на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі.

Легка ступінь – загальна слабкість, недомагання, запаморочення, нудота, підвищена спрага, шкіра обличчя червоніє, вкривається потом, пульс і дихання прискорюються, температура тіла підвищується від 37,5 до 38,9

Середній ступінь – сильний головний біль, різка м'язова слабкість, миготіння в вухах, болі в ділянці серця, виражене почервоніння шкіри, сильне потовиділення, посиніння губ, прискорення пульсу від 120 до 130 уд./хв, часте і поверхове дихання, темп. 39-40.

Тяжчі ступені – якщо темп. Повітря висока і його вологість підвищена, йдеться про тепловий удар, якщо довго діяли сонячні промені – про сонячний. При цьому темп. Тіла піднімається вище 40 , настає непритомність і втрата свідомості, шкіра потерпілого стає сухою, у нього починаються судоми, порушується серцева діяльність, зупиняється дихання.

Перш за все проводимо штучне дихання.

Перша допомога при враженні електричним струмом


При ураженні електричним струмом, потерпілий втрачає свідомість, настає судома, послаблення серцевої діяльності, зупинка дихання, смерть. У легких випадках на місці дотику електричних дротів виникають опіки.

Перш ніж надавати першу допомогу необхідно звільнити потерпілого від дії струму. Для цього необхідно одягти діелектричні рукавички, галоші, або обернути руки сухою ганчіркою, сорочкою чи іншим предметом, стати на суху дошку, сухою палицею, гумою, які не проводять електричний струм, або за одяг відтягнути потерпілого і звільнити його від дії струму.

Якщо потерпілий знаходиться в несвідомому стані, не прослуховується пульс чи дихання, йому необхідно проводити штучне дихання, поки потерпілий не прийде в свідомість Штучне дихання можна проводити, якщо відсутні ознаки пошкодження грудної клітини. Насамперед необхідно зняти краватку, розтибнути комір, пасок, потім очистити рот від їжі, слини та інше. У людей у несвідомому стані, може западати язик, тому, обгорнувши марлею чи хусткою, утримувати його руками, рот повинен бути відкритим.

Штучне дихання проводять до прибуття «швидкої допомоги».

Перша допомога при тривалому здавлюванні тканин


Ознаки – через кілька годин після здавлювання тканин розвиваються тяжкі загальні порушення, схожі до шоку, сильний набряк здавленої кінцівки. Різко зменшується виділення сечі. Вона стає бурою. З'являється блювання, марення, пожовтіння шкіри, потерпілий втрачає свідомість і навіть може померти.

Допомога – спробувати звільнити від здавлювання, обкласти уражене місце льодом, холодними пов'язками, на кінцівку накласти шину пов'язку, не туго бинтуючи пошкоджені ділянки тіла.

Перша допомога при утопленні


Утоплення буває:

  • Мокре (75-95 %) – рідина обов'язково потрапляє у легені.

  • Сухе (рефлекторне звуження голосової щілини, 5-20%) - рідина не потрапляє у легені і людина гине від механічної асфікції.

Рятувати потрібно швидко, бо смерть настає через 4-6 хв.

Перша допомога при отруєнні


Отруєння відбувається :

  • Патогенними мікроорганізмами

  • Хімічними речовинами (кислоти, луги, гази).

Допомога – промивають кілька разів шлунок (примушують випити 1.5-2 л води), викликають блювання до появи чистих промивних мас. Потім дають чай, каву але не їжу.

В разі припинення дихання – створити умови для вільного дихання, провести штучне дихання.

Питання для самоперевірки

  1. Порядок надання першої долікарської допомоги.

  2. Як проводиться штучний масаж серця?

  3. Як відновити функцію дихання у потерпілого?

  4. Як надається допомога у випадку кровотечі?

  5. Опіки. Як надається допомога при опіках?

  6. Як надається допомога у випадку переохолодження?

  7. Як надається допомога у випадку перегрівання організму людини?

  8. Як надається допомога при утопленні?

  9. Як надається допомога у випадку враження електричним струмом?

  10. Яка допомога надається у випадку отруєння?

  11. Як надається допомога у випадку тривалого здавлювання тканин?

Література

  1. Законодавство України про охорону праці (збірник нормативних документів (трьохтомник), К.: Основа, 2006 р.

  2. Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності. – К.: Основа, 2004, 875 с.

  3. Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП). Держнаглядохоронпраці України, К.: Основа, 2005, 223 с.

  4. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. – Л.: Афіша, 2004, 318 с

  5. Купчик М.П., Гандзюк М.П.,Степанець І.Ф. Основи охорони праці . - К.: Основа, 2000, 416 с.

  6. Купчик М.П., Гандзюк М.П.,Степанець І.Ф. Охорона праці лабораторний практикум. - К.: Основа, 1998, 224 с.

  7. Сегеда Г.Ф., Дашевский В.И. Охрана труда в пищевой прмышленности. – М.: Легкая и пищевая промышленность, 1982.-344 с.

  8. Никитин В.С., Бурашников Ю.М. Охрана труда на предприятиях пищевой промышленности. – М.: Агропромиздат, 1991 – 350 с.

  9. Ткачук К.Н., Халімовський М.О., Зацарний В.В. Основи охорони праці. – К.: Основа, 2003, 472 с


Додаток № 1

На підприємствах харчової промисловості механічні травми в структурі нещасних випадків склали 94,7 %, опіки — 5,3%. Найбільше було поранень м'яких тканин — 41,6 %, забитих місць — 25,3 %, переломів кісток скелету — 23,1 %. Вивихи, розтягання і деформації суглобів і прилягаючих м'язів відзначалися в 4,7 % випадків.

Здебільшого спостерігалися травми верхніх (50,5%) і нижніх (21,6%) кінцівок, ушкодження голови (11,1 %) випадків.

Проведене дослідження показує, що 85,3 % нещасних випадків відбувається в денні зміни. Це пояснюється зайнятістю в першу зміну на виробництві максимального числа працюючих, що виконують найбільший об’єм робіт ( травмуючи агенти у 31,6% випадків), при цьому найчастіше травмуються верхні кінцівки.

Травмуючи агенти

Кількість, %

Ножі

31,6

Поверхня підлоги, землі

16,3

Устаткування

10,5

Транспортні засоби

7,4

Механізми

5,8

Інструменти

5,3

Підйомні пристрої

3,1

Тварини

2,6

Термічний

1,6

Сторонні тіла

1,6

Скло

1,6

Падіння предметів на людей

1,6

Хімічний

1,6

Електричний струм

1,1

Велику частину причин виробничого травматизму в харчовій промисловості складають організаційні (41,1 %) і особисті (41%), меншу – технічні (9,5 %) і санітарно-гігієнічні (8,4 %). Серед організаційних причин найбільше число склало недотримання працюючими правил з техніки безпеки – 37,4 %, у групі особистих причин виділяється необережність працюючих – 37,9 %.

В основному нещасні випадки (58,9 %) виникають у цехах основного виробництва при обслуговуванні діючого устаткування, під час ремонту і регулювання механізмів. При переміщенні сировини, вантажів і їхньому завантаженню відбувається 17,9 % нещасливих випадків. В допоміжних цехах зареєстровано 23,2 % виробничих травм, на території підприємств – 10,5, на транспортних засобах – 74 %.

Максимальна кількість нещасних випадків на виробництві відзначається після другої і третьої години від початку роботи (по 20 % від загальної кількості випадків). У зв'язку з цим позитивний вплив на динаміку виробничого травматизму може зробити введення гімнастики для працюючих протягом десятихвилинних перерв після другої і третьої години роботи.

При аналізі статистичного матеріалу виявлені закономірності в розподілі травматизму по днях тижня: у середу (21 %), потім йде поступове зниження числа травм: четвер – 17,4%, п'ятниця –14,2, субота – 11,1, неділя – 7,9 %. У понеділок і вівторок число травм збільшується і складає відповідно 13,7 і 14,7 %.

Більше всього травм спостерігається навесні – 29,5 % і узимку – 26,8 %, улітку зареєстровано 23,2, восени – 20,5 % випадків.

Установлено розходження в частоті реєстрації травм серед чоловіків і жінок. Коефіцієнт частоти травм у чоловіків склав 23,4±0,9 на 1000 працюючих, а в жінок – 10,3±0,5. Розходження в частоті реєстрації травм у чоловіків і жінок пояснюється тим, що «чоловічі» професії більш небезпечні з погляду виникнення нещасливого випадку, і, крім того, порушення працюючими правил техніки безпеки, особиста необережність і шкідливі звички більш характерні для осіб чоловічої статі.

Установлено достовірну перевагу числа травм у працівників з малим досвідом роботи та без стажування у порівнянні з досвідченими кадровими робітниками. Між стажем роботи за останньою спеціальністю і кількістю нещасливих випадків існує зворотний середньої частоти кореляційний зв'язок (р = – 0,63±0,1).

Розподіл потерпілих на підприємствах харчової промисловості, у залежності від стажу роботи був такий:

  • до 1 року – 28,9 %;

  • від 1 до 4 років – 24,7;

  • від 4 до 9 – 21,1;

  • від 10 до 14 – 11,6;

  • від 15 до 19 років – 2,6;

  • 20 і більш років – 11,1 %.

Основну групу потерпілих складали особи до 40 років (61,1 %).

Аналіз виробничого травматизму в ряді галузей промисловості дозволяє виділити в якості ведучих три основні групи заходів щодо профілактики нещасливих випадків: організаційні, технічні і санітарно-гігієнічні, які рекомендуються для включення в плани соціального розвитку колективів.
Додаток № 2

Однією з функцій сучасної держави є проведення соціальної політики, спрямовано на підвищення безпеки праці. Здійснення цієї функції неможливе без відповідного державного управління схороною праці. Стаття 31 Закону України «Про охорону праці» визначає, що держав­не управління охороною праці здійснюють:

• Кабінет Міністрів України;

• спеціально уповноважений центральний орган виконавча влади з нагляду за охороною праці;

• міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

• Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Компетенцією Кабінету Міністрів України в галузі схорони праці є:

• забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони праці;

• подання на затвердження Верховною Радою України загальнодер­жавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробни­чого середовища;

• спрямування і координація діяльності міністерств, інших централь­них органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

• встановлення єдиної державної статистичної звітності з питань охорони праці.

З метою координації діяльності органів державного управління охоро­ною праці в країні створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади:

• проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;

• розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану без­пеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;

• здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці;

• укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з пи­тань поліпшення умов і безпеки праці;

• беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці;

• організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;

• створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійсню­ють керівництво їх діяльністю, забезпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної справи;

• здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в міністерствах та інших центральних органах вико­навчої влади створюються структурні підрозділи з охорони праці.

Крім вище перерахованих функцій, які покладаються на всі міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, деякі міністерства, зокре­ма Мінпраці, МОЗ, МНС виконують спеціальні функції охорони праці.

Міністерство праці та соціальної політики України забезпечує проведення державної експертизи умов праці із залученням служб санітарного епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров'я, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атес­тації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці.

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи здійснює заходи щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техно­генного характеру і зменшення збитків під час аварій та катастроф, проводить оповіщення населення про загрозу і виникнення надзви­чайних ситуацій та інформування його про наявну обстановку, ор­ганізовує та проводить рятувальні та інші невідкладні роботи.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (зараз цим органом є Державний департа­мент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держпромгірнагляд) МНС України):

• здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерст­вами, іншими центральними органами виконавчої влади Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;

• розробляє за участю міністерств, інших центральних органів ви­конавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних ви­падків, всеукраїнських об'єднань роботодавців та профспілок загаль­нодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та ви­робничого середовища і контролює її виконання;

• здійснює нормотворчу діяльність, розробляв та затверджує пра­вила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них;

• координує роботу міністерств, інших центральних органів вико­навчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств інших суб'єктів підприємницької діяльності в галузі без­пеки, гігієни праці та виробничого середовища;

• одержує безоплатно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місце­вих державних адміністрацій, органа статистики, підприємств Інших суб'єктів підприємницької діяльності відомості та інформацію, не­обхідні для виконання покладених на нього завдань;

• бере участь у міжнародному співробітництві та в організації вико­нання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, з питань безпеки, гігієни праці та виробни­чого середовища, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід з цих питань, опрацьовує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо удосконалення і поступового наближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та європейських норм.

Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці в межах його компе­тенції, є обов'язковими для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автоном­но? Республіці Крим, місцевими державними адміністраціями, органа­ми місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Діяльність місцевих державних адміністрацій спрямовується на те, щоб у повсякденному житті набував практичного змісту та підтверджувався найголовніший принцип державної політики - пріоритет життя і здоров'я працівників. В умовах переходу до ринкової економіки, ство­рення численних підприємств та інших господарств з недержавними формами власності, що не мають галузевого підпорядкування, незмірне зростає значення місцевих органів державної виконавчої вла­ди в організації безпечних і здорових умов праці, усуненні причин ви­робничого травматизму та професійних захворювань.

Законами «Про місцеві державні адміністрації» та «Про місцеве са­моврядування» передбачено, що захист прав, свобод і законних інте­ресів громадян е одним з головних принципів, на яких ґрунтується місцеве та регіональне самоврядування. Отже, порушення цих прав, пов'язане з невиконанням вимог законодавства про охорону праці е об'єктом та предметом діяльності місцевих державних адміністрацій та місцевого самоврядування.

Закон «Про охорону праці» передбачає, що Рада міністрів Автоном­ної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації у межах відповідних територій;

• забезпечують виконання законів та реалізацію державної політи­ки в галузі охорони праці;

• формують за участю представників профспілок та Фонду соціаль­ного страхування від нещасних випадків і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; а також заходів з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

• забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходів до проведення атестації робочих місць на відповід­ність нормативно-правовим актам з охорони праці;

• вносять пропозиції щодо створення регіональних (комунальних] аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних тери­торій та об'єктів комунальної власності;

• здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємниць­кої* діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.

Для виконання зазначених функцій у складі Ради міністрів Автономної" Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій створюються струк­турні підрозділи з охорони праці, що діють згідна з типовим положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, а також на громадських засадах - ради з питань безпечної життєдіяльності населення.

Органи місцевого самоврядування у межах своє компетенції:

• затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

• приймають рішення щодо створення комунальних аварійно-ряту­вальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності.

Виконавчі органів сільських, селищних, міських рад забезпечують на­лежне утримання ефективну і безпечну експлуатацію об'єктів житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад додержання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об'єктах. Для виконання цих функцій сільські, селищні, міські ради створюють у складі свого виконавчого ор­гану відповідний підрозділ або призначають спеціаліста з охорони праці,

Асоціації, корпорації, концерни та інші об'єднання визначають свої повноваження в галузі охорони праці статутами або договорами між підприємствами, які утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанням функцій в "їх апаратах створюються служби охорони праці.
Додаток № 3

АУДИТ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Ст. 13 Закону „Про охорону праці” зобов'язує роботодавця організувати проведення аудиту охорони праці. Проте механізм реалізації цієї законодавчої норми поки що офіційно не визначений. Враховуючи, що поняття „аудит” для спеціалістів з охорони праці досить нове, виникають запитання: у чому він полягає, якими є роль і порядок його здійснення, як він має вписуватися у загальну систему управління охороною праці, і, зокрема, у традиційну триступінчасту систему контролю за станом охорони праці, яка склалася, тощо?

Насамперед визначимо саме поняття аудиту охорони праці. Відповідно до п. 3.1 національного стандарту в галузі якості та екологічного менеджменту ДСТУ ISO 19011:2003 «Настанови щодо здійснення ауди­тів систем управління якістю і (або) екологічного управління» (ISO 19011 ;2003, IDТ), аудит визначається як систематич­ний, незалежний та задокументований процес одержання доказів аудиту і об'єктивної їх оцінки з метою визначення ступеня виконання критеріїв аудиту.

Згідно з ОНSАS 18001:1999 "Системи управління охо­роною здоров'я та безпекою персоналу. Вимоги" аудит — це систематична перевірка для визначення відповідності дій і пов'язаних з ним результатів із запланованими захо­дами, ефективності виконання цих заходів та їх відповідно­сті для досягнення курсу і завдань організації.

Таким чином, аудит у рамках існуючої системи управлін­ня охороною праці, очевидно, можне розглядати як четвер­тий ступінь контролю, що дає змогу оцінити працеохоронну діяльність підприємства за тривалий термін (рік і більше), зробити висновки про рівень охорони праці, наявність, результативність функціонування СУОП і найголовніше — про відповідність працеохоронної діяльності підприємства Зако­ну «Про охорону праці», заявленим цільовим завданням і міжнародним нормам (стандартам) управління.

Розрізняють комплексний і цільовий аудити, що проводяться у плановому порядку, та оперативний (поза­плановий) аудит.

Результати, одержані за підсумками аудиту, слу­жать для оцінки стану охорони праці та ефективності функціонування СУОП на підприємстві, вироблення управ­лінських рішень, коригування політики в галузі охорони праці, а також є базою для подання СУОП підприємства до зовнішнього аудиту і можливості наступної сертифі­кації систем управління професійною (охорона праці), промисловою та екологічною безпекою в рамках єдиної інтегрованої системи.

Аудит здійснюється аудиторською групою на ос­нові принципів:

об'єктивності, професійної компетентності виконавців; незалежності кожного члена аудиторської групи від керівни­ка чи іншої зацікавленої особи підрозділу, що перевіряється.

Аудиторська група формується з числа провідних спеціалістів служб і підрозділів підприємства та затверджу­ється наказом керівника підприємства. До роботи в групі можуть залучатися (за узгодженням) представники (спеціа­лісти) профспілкової організації самого підприємства (під­розділу) і/або інших сторонніх організацій. Очолює групу спеціаліст служби охорони праці або будь-який спеціаліст, який входить до складу аудиторської групи, призначений наказом.

Склад аудиторської групи (за кількістю та кваліфі­кацією спеціалістів) може змінюватися в міру необхідності.

Члени аудиторської групи мають володіти відповідними професійними знаннями, знати порядок проведення аудиту і бути ознайомлені з цим Положенням.

Аудит проводиться відповідно до графіка в рамках системи безперервного контролю діючої СУОП і програми, затвердженої керівником підприємства за участю посадової особи, уповноваженої керівником підрозділу на весь час ро­боти аудиторської групи для вирішення відповідних питань.

Періодичність проведення аудиту встановлюється ке­рівництвом підприємства за пропозицією служби охорони праці. Як правило, аудит основних підрозділів проводиться один раз на рік, інших підрозділів — не рідше одного разу на два роки. Це не виключає проведення в разі потреби (за рі­шенням відповідних посадових осіб підприємства) повторних аудитів протягом року з метою перевірки виконання реко­мендацій щодо усунення порушень за результатами попе­реднього аудиту або позапланових (цільових) аудитів.

Програма аудиту має бути підготовлена службою охорони праці та заздалегідь (не пізніше ніж за місяць до його проведення) доведена до відома відповідного підроз­ділу. Вона має визначати мету аудиту, виходячи з якого пла­нується його проведення, у т. ч. перевірку додержання за­конодавчих норм (статей Закону «Про охорону праці»), усіх функцій і завдань, передбачених СУОП, інші аспекти працеохоронної діяльності.

Обсяг програми (глибина аудиту) залежить від харак­теру діяльності та наявності об'єктів і робіт підвищеної не­безпеки у підрозділі, в якому заплановано проведення ау­диту, від місця підрозділу в структурі підприємства, а також від частоти проведення і результатів попередніх аудитів.

Відповідно до програми в процесі первинного ау­диту, як правило, мають бути дані відповіді на запитання:

як реалізується політика в галузі охорони праці на під­приємстві, чи позначено основні напрями діяльності під­розділу на поточний рік і більш тривалий період (2—3 роки), чи є на цей рахунок відповідні плани із зазначенням мети і термінів виконання;

чи вчасно забезпечуються працівники засобами інди­відуального захисту;

чи додержуються законодавчі норми з охорони праці жінок, неповнолітніх, інвалідів;

як організовано роботу з розробки, впровадження та забезпечення працівників державними, галузевими норма­тивно-правовими актами з охорони праці та актами під­приємства, як налагоджено їх облік, чи додержуються тер­міни переробки відповідних актів, наявність на дільницях і робочих місцях необхідних нормативно-правових актів під­приємства, що формують цілісну систему управління охо­роною праці і регламентують механізм її функціонування, інших нормативних документів (правил, положень, інструк­цій з охорони праці, посадових інструкцій), що визначають порядок безпечного провадження робіт і процесів, розпо­діл обов'язків, повноважень, відповідальності;

чи озна­йомлені з ними відповідні категорії працівників;

чи розподілено обов'язки, чи призначено відповідальних осіб за технічний стан інженерних споруд, техніко-технологічних та енергетичних систем, устаткування, механізмів, у першу чергу об'єктів підвищеної небезпеки, за їх безпечну експлуатацію, за загально організаційне забезпечення, інші напрями працеохоронної діяльності;

чи залучаються до участі у вирішенні питань охорони праці громадські формування та інший персонал,

чи додержуються терміни проходження працівниками періодичних медичних оглядів;

як організовано навчання з питань охорони праці, чи додержуються терміни навчання та перевірки знань;

як здійснюється фінансування охорони праці, якими є обсяги фінансових коштів, що виділяються, порівняно з нормативами, а також у розрахунку на одного працівни­ка, чи ведеться відповідний облік;

як відображені питання охорони праці в колективному договорі, чи є комплексні цільові заходи щодо поліпшення умов праці та підвищення безпеки виробничих процесів і як вони виконуються;

чи додержуються вимоги з охорони праці під час ре­монту, реконструкції, модернізації засобів виробництва;

чи розроблено і чи реалізується механізм стимулюван­ня працівників за охорону праці.

У ході наступних аудитів можуть бути поставлені й інші запитання, обумовлені програмою.

Перед перевіркою має бути підготовлений кон­трольний листок реєстрації даних, до якого в ході аудиту за­носяться всі суттєві та несуттєві невідповідності

За результатами аудиту має бути дано відповідно до встановленого порядку оцінку рівню виробничого травматизму і загально організаційній діяльності.
Додаток № 4

Постійний вплив шуму на організм людини може викликати приглухуватість, а іноді і глухоту. Через волокна слухових нервів роздратування від шуму передається в центральну і вегетативну нервову систему, а через них впливає на внутрішні органи, приводячи до значних змін а функціональному стані організму, впливає на психічний стан людини. Людина, що піддається дії звуку понад 65 дБ, затрачає в середньому на 10—20 % більше фізичних і нервово-психічних зусиллі для виконання однакової роботи.

Для виміру параметрів шуму використовували стандартний прилад ВШВООЗ. Виміри рівнів звуку і звукового тиску проводили з робочих місцях на висоті 1,5 м від підлоги (або площадки).

В даний час найбільш ефективними є акустичні засоби захисту від шуму. У цехах з підвищеним рівнем шуму пропонується використовувати для облицювання приміщень конструкції з перфорованого листового полімерного матеріалу, наприклад, листовий поліетилен високого тиску й аркушів про і полістирол товщиною 5 мм, перфорований і обклеєний поліетиленовою плівкою.

Коефіцієнт звукопоглинання цих конструкцій у діапазоні частот 500— 800 Гц складає 0,5—0,9, a області високих частот — 0,2—0,7.

У звуковбирному облицюванні резонансного типу не застосовуються пористі матеріали. Облицювання являє собою ґрати з прямокутних похилих пластин — термостійкі пластмаси, металеві або інші листові матеріали з гладкою поверхнею (рис. 1). Ґрати жорстко кріпляться. Кут нахилу пластин складає 10—90°. Пластини краще розташовувати під меншим кутом до твердої підстави. Це зменшує висоту ґрат, а звукопоглинання за середніх частотах підвищується за рахунок застосування більш широких пластин. Істотними достоїнствами такої конструкції в порівнянні зі стандартними облицюваннями є гарна її продувність повітряним потоком і невисокою вартістю. При ширині пластини 500 мм і куті нахилу пластин 100, товщина ґрат її перевищує 90 мм. Коефіцієнт звукопоглинання на частотах 125—1000 Гц складає 0,3—0,6 і 0,6—0,8 на частотах 1000—8000 Гц.


Рис. 4.I. Ґратчастий звукопоглинань:

1 — рама; 2 - пластина з термостійких пластмас

Рис. 4.2. Кубічний звукопоглинань: а – одношаровий; б — багатошаровий

Рис. 4.3. Об'ємний звукопоглинань:

1 — звуковбирний; 2 — петлі для підвіски; 3 — конус; 4 — клини; 5— циліндричний корпус
Для зниження шуму в компресорних цехах пропонується застосовувати об'ємні звукопоглиначі у виді окремих геометричних тіл: куль, кубів, конусів, призм, паралелепіпедів. По конструктивних особливостях об'ємні звукопоглинань поділяються на два основних типи: одношарові і багатошарові (рис. 2).

Одношарові звукопоглиначі виконуються з акустичних плиткових матеріалом з повітряною порожниною усередині, багатошарові мають каркас, звуковбирний наповнювач і захисне покриття у виді тонкої плівки, тканини або перфорованого екрана. Для ефективної роботи об'ємних звукопоглиначів велике значення має правильний вибір відстані між ними. Воно залежить від розмірів і форм поглинача, частоти звуку, параметрів звуковбирного матеріалу.

Найбільше повно об'ємні поглинача виявляють свої властивості, коли відстань між їх центрами дорівнює 6—8 радіусам поглинача. Для конусного поглинача найкращі умови роботи — це відстань між конусами 7 радіусів. Звукопоглинання об'ємного поглинача зменшується зі збільшенням відстані від стіни, У приміщенні звукопоглиначів розміщають по вузлах ґрат або в шаховому порядку.

Коефіцієнт звукопоглинаючих об'ємних звукопоглиначей на 50— 70 % вище, ніж у плоских конструкцій.

У цехах, у яких не виробляють харчові продукти, найбільш ефективним є звукопоглинач, що представляє собою циліндричний корпус. У його центрі знаходиться конус, із клинами, виконаними з двох шарів мікропористого матеріалу (рис. 3). Циліндричний конус з однієї сторони закритий звуковбирним матеріалом.

Об'ємні циліндричні звукопоглиначі можуть застосовуватися в цехах технічних фабрикатів і компресорні цехах на підприємствах харчової промисловості.
Додаток № 5

Вимоги безпеки до виробничих будинків і споруд

Безпека обслуговуючого персоналу подібних технологічних ліній залежить від того, наскільки правильно буде розставлено обладнання, виділені проходи і встановлений порядок пересування людей, вантажів, транспорту.

При розставлянні основного обладнання необхідно враховувати складність технологічного процесу, а також небезпеку експлуатації обладнання.

На робочому місці розрізняють робочі проходи і допоміжні. Робочий прохід визначається потребою обслуговуючого персоналу переносити деталі, конструкції, інструмент і т.д. У цьому випадку робочий прохід не повинний бути менше 1 м, рахуючи від крайніх точок обладнання або від межі робочих місць (зони обслуговування). Допоміжний прохід використовується тільки для періодичного проходу обслуговуючого персоналу (ремонт, чищення обладнання). Ширина допоміжного проходу залежить від конфігурації поверхонь обладнання, що виходить у прохід, і від розмірів обладнання. Наприклад, відстань (мінімальна) між механічним обладнанням і стіною або колоною будинку приймається рівною 0,5 м, а між електричним обладнанням і конструкціями будинку — не менше 0,75 м.

Ширина основного проходу в більшості різноманітних виробництв установлюється 1 м, проте цей розмір збільшується для електроустановок до 1,5—2,0 м, для зварювального обладнання — до 2—2,5 м. Ширина проходу, що примикає до пульта керування, збільшується до 1,5 м.

Залізничні колії, розташовані в цеху або на відкритій виробничій території, повинні мати габарити безпеки по обидва боки колії: при широкій колії — не менше 2 м, при вузькій — не менше 1 м, рахуючи від верхівки рейки. На заокругленнях шляху вузької колії габарит безпеки варто збільшити до 1,5 м.

При розміщенні обладнання і призначенні розмірів зони обслуговування необхідно враховувати робочу позу людини, яку вона змушена приймати при виконанні різноманітних операцій. Основні пози людини зображені на рис. 6.2

Ширина проходу в цих випадках відраховується від межі зони обслуговування. Відстань між бічними частинами механічного обладнання приймається рівною не менше 0,5 м. Збільшення цього проміжку може бути обґрунтовано лише збільшенням габаритів обладнання внаслідок складання і розбирання останнього.

Ширина проїзду визначається в залежності від транспортних засобів (вона повинна перевищувати габарити транспорту на 0,7 м із кожної сторони) і перевезених вантажів, а також від числа рядів прямування.



Рис.5.1 Мінімальний простір, необхідний для виконання роботи при різноманітних положеннях тіла
Робоче місце є основною ланкою виробничої структури цеху металоконструкцій, тому дуже важливо, щоб воно було раціонально організовано. Під раціональною організацією робочого місця варто розуміти: упорядковане розташування обладнання (верстата), організаційної оснастки (інструментальні шафи, підноси і лотки для інструментів, стелажі й етажерки, планшети і рамки для технічної документації й ін.) і інших пристроїв, що забезпечують високопродуктивну працю і її безпеку.

На рис.5.1 поданий варіант безпечної організації робочого місця свердлильника, що обслуговує вертикально-свердлильний верстат. Воно оснащене стелажем 1 із висувною платформою для збереження пристосувань і предметів відходу за робочим місцем, а також інструментальною тумбочкою, призначеною для збереження ріжучого, допоміжного і вимірювального інструменту. За інструментальною тумбочкою встановлений планшет 3 для робочих креслень і технологічної документації. Під ноги верстатнику підкладають штахет 4. Пересувний приймальний столик 5 служить для розміщення на ньому тари 6 із заготівлями. Біля столика розташований стелаж-підставка 7 піднастільне обладнання. Таке планування робочого місця забезпечує безпечну високопродуктивну працю.

Огородження — матеріальна перешкода у вигляді штахетів, сіток, екранів, кожухів, щитків, установлюваних із метою ізоляції небезпечних чинників і зон. У залежності від джерела небезпеки різняться огородження: частин, що рухаються, що являють собою небезпеку захоплення рук, волосся й одягу робітника; робочої зони, із якої можуть вилітати оброблювані предмети, ушкоджені елементи; частин, що знаходяться під напругою; від падаючих предметів; перешкоджаючому влученню людини в небезпечну зону; устроїв і установок, ушкодження яких може призвести до нещасного випадку.

Ергономічні вимоги до робочого місця


Робоче місце - це зона, оснащена необхідними технологічними засобами, в якій постійно або тимчасово відбувається трудова діяльність робітника або групи робочих, що спільно виконують визначену роботу.

Організація робочого місця залежить в основному від характеру виконуваної роботи (розумова або фізична, важка або легка, різноманітна або монотонна), умов праці (комфортні або несприятливі), а також від виду робочої пози. При проектуванні робочого місця необхідно пам'ятати таке: якщо при прямій позі сидячи м'язову роботу умовно прийняти рівної 1,0, то при прямій позі стоячи м'язова робота зростає в 1,6 раз, при похилій позі сидячи - у 4 рази, а при похилій позі стоячи - у 10 разів. Рекомендації на вибір робочої пози приведені в таблиці
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів всіх спеціальностей і форм навчання Затверджено
Васійчук В. О., Гончарук В.Є., Дацько О. С., Качан С.І., Козій О.І., Ляхов В. В., Мохняк С. М., Петрук М. П., Романів А. С., Скіра...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ для студентів денної...
Політологія. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів денної та заочної форми навчання усіх спеціальностей [Текст]...
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання
Проектний аналіз : конспект лекцій / укладачі: О. І. Карпіщенко, О. О. Карпіщенко. – Суми : Сумський державний університет, 2012....
РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧИЙ ВІДДІЛ
Економічна теорія. Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей денної та заочної форми навчання – Луцьк: ЛНТУ, 2011. –...
Курс лекцій Для студентів денної і заочної форми навчання Всіх спеціальностей університету
ТЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ПРАВО НА РЕЗУЛЬТАТИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
Устаткування закладів ресторанного господарства" для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 051701 "Харчові...
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для курсантів/слухачів очної та заочної форм навчання...
Бізнес-планування зовнішньоекономічної діяльності авіаційного підприємства: Комплекс навчально-методичного забезпечення частина 1:...
Конспект лекцій з дисципліни «Особливості водопостачання і водовідведення...
Конспект лекцій з дисципліни «Особливості водопостачання і водовідведення промислових підприємств» (для студентів 5-6 курсів денної...
Закон діючих мас 7
Методичні вказівки до лабораторної роботи з курсу “загальна хімія” для студентів І-го курсу всіх спеціальностей денної та заочної...
«Розробка і аналіз бюджету грошових коштів» з дисципліни «Фінанси...
«Фінанси підприємства» для спеціальностей 050205, 050201, 050106, 050108 для студентів факультетів бізнесу і фінансів та економічного...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка