Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання
|
|
Скачати 1.32 Mb.
|
Питання для самоперевірки
2. ГІГІЄНА ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ
Гігієна праці - галузь профілактичної медицини, що вивчає умови та характер праці, їх вплив на здоров'я, функціональний стан людини, розробляє наукові основи гігієнічної регламентації факторів виробничого середовища і трудового процесу, практичні заходи, спрямовані на профілактику шкідливої і небезпечної їх дії на працюючих. Умови праці - сукупність факторів трудового процесу і виробничого середовища, у якому здійснюється діяльність людини. Шкідливий виробничий фактор - фактор середовища і трудового процесу, вплив якого на працюючого за певних умов (інтенсивність, тривалість та інш.) може викликати професійне захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних і інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров'я нащадків. Небезпечний виробничий фактор - фактор середовища і трудового процесу, що може бути причиною гострого захворювання, раптового різкого погіршення здоров'я або смерті. Залежно від кількісної характеристики рівнів і тривалості дії шкідливі виробничі фактори можуть стати небезпечними. Виробнича санітарія – це система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів запобігання впливу шкідливих виробничих чинників на працівників. Безпека – стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди. Небезпека – потенційне джерело шкоди. Рівень безпеки – оцінка безпеки, обґрунтована величиною прийнятного ризику. Безпечні умови праці; безпека праці – стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних або шкідливих чинників не перевищує гранично допустимих значень. Для встановлення пріоритету в проведені оздоровчих заходів використовується “Гігієнічна класифікація праці”. Затв.МОЗ України від 27.12.2001 р. № 528. В основу класифікації покладені фактори виробничого середовища і виробничого процесу, небезпека їх дії на працездатність і здоров`я працюючих. По цим показникам виділено чотири класи умов і характеру праці з урахуванням перевищення гігієнічних нормативів.
Небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що існують на підприємствах за природою дії поділяються на групи:
2.2. Мікроклімат виробничих приміщень Основні нормативні документи де наводяться норми мікроклімату це санітарні норми та стандарти безпеки праці ДСН 3.3.6.042-99 Мікроклімат або метеорологічні умови виробничих приміщень визначаються такими параметрами:
Мікроклімат виробничих приміщень нормується в залежності:
Оптимальні мікрокліматичні умови, це такі параметри мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують нормальний тепловий стан організму без напруги і порушення механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності. Допустимі мікрокліматичні умови – поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливові на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров’я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності. 2.3. Нормування шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень В залежності від ступеню токсичності, фізико-хімічних властивостей, шляхів проникнення в організм, санітарні норми встановлюють граничнодопустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони виробничих приміщень, перевищення яких не припустиме. Гранично-допустимими концентраціями шкідливих речовин в повітрі робочої зони вважаються такі концентрації, які при щоденній 8-годинній роботі, але не більше 40 год. На тиждень протягом всього робочого стажу не призводять до захворювання працюючого або відхилення в стані здоров`я, що виявляються сучасними засобами дослідження безпосередньо в процесі праці або у віддалені періоди життя нинішнього або наступних поколінь.. Робочою зоною вважається простір заввишки 2м над рівнем підлоги або робочої площини, на якій розташовані місця постійного або тимчасового знаходження працюючих. По ступеню дії на організм людини шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки: 1 – надзвичайно небезпечні; 2 – високо небезпечні; 3 – помірно небезпечні; 4 – мало небезпечні. Методи контролю вмісту хімічних речовин в повітрі поділяються на три групи:
2.4. Вентиляційні та аспіраційні системи промислових підприємств Види та призначення вентиляційних систем Вентиляція – процес повітрообміну у виробничих приміщеннях, який забезпечує нормовані значення параметрів мікроклімату та чистоту повітря. Системи вентиляції можна умовно класифікувати по таким основним ознакам:
Природна вентиляція. При природній вентиляції повітрообмін здійснюється під дією природних сил – різниці густини теплого повітря всередині приміщення і більш холодного зовнішнього та сили вітру. Аерація застосовується у приміщеннях з невеликим аеродинамічним опором, які мають значні виділення теплоти і вимагають великі витрати припливного зовнішнього повітря без попередньої його обробки (котельні, хлібопекарні цеха, сушарні макаронних фабрик, варильні відділення пивзаводів, продуктові відділення цукрових заводів та ін.), а також коли не відбувається конденсація вологи із повітря на будівельних конструкціях та утворення туману. Здійснюється аерація за допомогою аераційних ліхтарів, спеціальних вентиляційних каналів, фрамуг та вікон.  На рис. 2.1 Схема загальнообмінної природної вентиляції одноповерхової будівлі за допомогою аераційного ліхтаря. Механічна вентиляція – комплекс вентиляторів і повітроводів, що забезпечує постійний повітрообмін незалежно від зовнішніх метеорологічних умов. У разі необхідності відключає пристрої для обробки повітря, яке надходить у приміщення (підігрівання, охолодження, зволоження чи осушення) та забрудненого повітря (очистка), яке викидається назовні. При механічній вентиляції організований рух повітря виникає за рахунок різниці тиску (напору), що створюється вентиляторами. Вона застосовується у вентиляційних системах із значними аеродинамічними опорами, які виникають у випадках складної обробки та розподілу повітря. Механічна вентиляція може бути:
Припливно-витяжна система вентиляції складається з двох окремих систем – припливної та витяжно, які одночасно подають у приміщення чисте повітря та витягують із нього забруднене. Припливно-витяжні системи є найбільш поширеними у промисловості, тому що вони більш повно задовольняють умовам створення нормованих параметрів повітря у робочій зоні виробничих приміщень. Можливо улаштування також змішаної системи при одночасній дії механічної та природної вентиляції. Загальнообмінна вентиляція призначена для заміни забрудненого повітря на чисте в усьому об’ємі приміщення. Вона застосовується в тому випадку, коли шкідливі виділення надходять безпосередньо у повітря приміщення та коли робочі місця розташовуються по усьому приміщенню. Види загальнообмінної вентиляції: природна, механічна і змішана. Місцева вентиляція. При значних об’ємах виробничих приміщень, невеликій кількості працюючих та наявності постійних робочих місць технічно обґрунтовано та економічно доцільно створювати необхідні метеорологічні умови та чистому повітря безпосередньо на робочих місцях місцевими способами вентиляції – витяжною (локалізованою) чи припливною (душування та ін.) Система витяжної (локалізованої) вентиляції застосовується для уловлювання та витягування шкідливих виділень в місці утворення, що запобігає їх поширенню по усьому приміщенню від окремих машин, апаратів або окремих дільниць технологічного процесу. Кондиціювання повітря. Найбільш досконалою системою механічної вентиляції є кондиціонування повітря, яке застосовується для штучного створення оптимальних параметрів мікроклімату у виробничих приміщеннях або на робочих місцях. . Створення та підтримання постійних чи змінюваних по заданій програмі визначених параметрів повітряного середовища проводиться автоматично незалежно від зміни зовнішніх метеорологічних умов та всередині приміщення (при частковій рециркуляції повітря) і здійснюється в спеціальних установках, які звуться кондиціонерами. Система кондиціонування повітря включає комплекс пристроїв для обробки повітря, його переміщенню та розподілу по окремим приміщенням і робочим місцям. Основним елементом цієї системи є кондиціонер.  Рис.2.2 Принципова схема центрального кондиціонера з частковою рециркуляцією повітря: І – камера змішування повітря; ІІ – камера зрошення; ІІІ – камера підігріву; 1- корпус; 2 – повітряний фільтр; 3 – калорифери першого ступеню підігріву;; 4 – городжуючиіійн; 5 – зволожувальна камера, 6 – вентилятор, калорифер другого ступеню підігріву; Розрізняють центральні кондиціонери значної продуктивності (до 250тис.м3/год.) для обслуговування великих за розміром приміщень чи декількох окремих кімнат та місцеві меншої продуктивності – для обслуговування окремих невеликих приміщень. При цьому центральні кондиціонери розміщують поза приміщень, а місцеві – безпосередньо у приміщенні. Кондиціонери бувають повного та неповного кондиціонування повітря. Установки повного кондиціонування повітря забезпечують не тільки оптимальні параметри мікроклімату, але і чистоту повітря. Крім цього, у ряді випадків повітря проходить додаткову обробку: іонізацію, дезодорацію, озонування тощо. Установки неповного кондиціонування підтримують тільки частину приведених параметрів. Аварійна вентиляція. У деяких виробничих приміщеннях можливо раптове надходження в повітря великої кількості шкідливих або вибухонебезпечних парів і газів (наприклад, парів бензину в маслоекстраційних цехах чи аміаку в приміщеннях аміачних компресорних). Для швидкої заміни повітря у приміщенні на випадок аварії передбачають систему аварійної вентиляції, яка повинна включатися автоматично при досягненні допустимої концентраційної межі шкідливих або небезпечних виділень. Звичайно її влаштовують витяжною за допомогою осьових вентиляторів. Розрахунок обсягу повітря на вентиляцію. Поняття про кратність повітрообміну Для сталого процесу загальнообмінної вентиляції та виділення у приміщення тих чи інших шкідливостей необхідна кількість вентиляційного повітря L (м3/год) обчислюється за формулами: при поглинанні надлишкового тепла  при забиранні надлишкової пароподібної вологи  при розбавленні свіжим повітрям шкідливих газів, парів та пилу  де Q,W і G – відповідно кількість надлишкового тепла (Вт), інтенсивність виділення пароподібної вологи (кг/год), газів, парів чи пилу (г/год); с – питома теплоємкість повітря, с = 1 кДж/ (кг К); - густина повітря при даній температурі, при нормальних умовах = 1,2 кг/м3; t1 і t2 – відповідно температура повітря, що надходить і виходить, 0С; d1 і d2 – відповідно вологовміст повітря, що надходить і виходить, г/кг; с1 і с2 2- концентрації шкідливих газів, парів чи пилу відповідно у повітрі, що надходить і виходить, мг/м3. Після розрахунку витрати вентиляційного повітря L встановлюють кратність повітрообміну n у приміщенні  год-1,де V – об’єм приміщення, м . Кратність повітрообміну показує інтенсивність вентилювання даного приміщення, тобто кількість обмінів повітря у приміщенні, яке подається або витягується протягом однієї години. 2.5. Освітлення виробничих приміщень Вимоги, які ставляться до раціонального освітлення: 1. Достатня освітленість робочого місця (нормована). 2. Рівномірне освітлення. 3. Відсутність тіней, особливо рухомих, на робочій поверхні. 4. Захист від сліпучої дії джерела світла. 5. Вірний вибір напряму світла.  Природне освітлення, згідно з вимогами СниП II-4-79 “Природне та штучне освітлення. Норми проектування” передбачають в приміщеннях з постійним перебуванням людей в них. Основною нормованою величиною природного освітлення є КПО (е) – коефіцієнт природної освітленості. Величина ця – відносна, залежить від пори року, доби, погоди і т.д. Фактичний КПО визначають відношенням зміряної освітленості на робочому місці у виробничому приміщенні Евн (в середині приміщення), до освітленості зовні приміщення Езовн у горизонтальній площині при відкритому небосхилі. Оскільки ця величина відносна, то виражається у відсотках КПО=(Евн./Езовн.) ·100% Нормування КПО залежить від виду природного освітлення та ряду супутніх факторів. При бічному освітленні нормується мінімальне значення – емін.. У випадку однобічного в точці на відстані 1 м від стіни найбільш віддаленої від світлових отворів, але не більш ніж як 12 м. При верхньому та комбінованому освітленні нормується середнє значення КПО. Нормований рівень природної освітленості визначається площею світлових отворів у зовнішніх огородженнях на основі розрахунків при проектуванні: При боковому освітленні Sв=ен ·в ·Sп ·Кзб ·Кз /0·r1·100, м2 При верхньому освітленні Sв.п.=ун ·п·Sп ·К3/0·r2·100, м2, де ен – КПО нормоване; Sв та Sв.п. – площа вікон та ліхтарів, відносно одне одного; Sп – площа підлоги; в та п – світлові характеристики вікна та ліхтаря; Кзб – враховує затінення вікон напротистоячими будівлями, приймається в межах 11,5; Кз– коефіцієнт запасу, приймається 1,52; r1 та r2 – коефіцієнти, які враховують підвищення КПО від відображеного світла r1=1,5..3 (більше значення при бічному односторонньому освітленні); r2=1,11,4; 0 – загальний коефіцієнт світло пропускання, який визначається за допомогою таблиць приведених у СниП II-4-79. Штучне освітлення розраховують:
Рл=Рпит·S/N, Вт де Рл – потужність однієї лампи, Вт; Рпит – питома потужність, Вт/м2; S – площа приміщення, м2; N – кількість світильників (ламп).
F= Ен·S·Кз·Z/N·n·, лм N= Ен·S·Кз·Z/F·n·, го Ер= F··N·n/S·Kз·Z,лк де Ен, Ер – нормована та розрахована освітленість, лк; S – освітлювальна поверхня, м2; N, n – кількість світильників і ламп у кожному; Кз – коефіцієнт запасу, який враховує старіння лампи, запиленість приміщення; Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення, залежить від розташування світильника і знаходиться в межах 1,11,25; F – світловий потік однієї лампи, лм; - коефіцієнт використання світлового потоку, визначається по світлотехнічних таблицях, залежить від коефіцієнтів відображення стель, стін та індексу приміщення. Індекс приміщення враховує висоту підвісу світильника над робочим місцем Нп, довжину та ширину приміщення А і В і=А·В/(А+В)·Нп Коефіцієнт вказує, яка частина світлового потоку (корисна) падає на робочу поверхню. 2.6. Шум та вібрація Звук – як фізичне явище, обумовлюється механічними коливаннями в пружних середовищах і тілах, частоти яких лежать в діапазоні 16 – 20 000 Гц, і які спроможне сприймати людське вухо. Механічні коливання з такими частотами називаються звуковими або акустичними. Шумом – прийнято вважати звуки, які негативно впливають на організм людини, заважають його роботі та відпочинку
Швидкість звуку залежить від характеристики середовища, в якому поширюється звукова хвиля. В газоподібному середовищу швидкість звуку рівна:  (2.1)де х – показник адіабати (х = 1.44); Р, ρ тиск та густина газу (відповідно) При нормальних умовах ( Т=293 К та Р=1034гПА) швидкість звуку в повітрі с=344 м/с; у воді – 1500 м/с; у металах – 3000 – 6000 м/с Частота звуку визначається кількістю коливань пружного середовища за одиницю часу і вимірюється в Гц (1 Гц – це 1 коливання за секунду) За частотою звукові (акустичні) коливання поділяються:
Звук, що поширюється у повітряному середовищі, називається повітряним звуком, а в твердих тілах – структурним. Повітряний простір, в якому поширюється звукові хвилі називається звукове поле. У результаті коливань, що генеруються джерелом звуку, в повітрі виникає звуковий тиск, який накладається на атмосферний. Різницю між атмосферним тиском і значенням повного тиску в даній точці звукового поля прийнято вважати звуковим тиском р, Па Поширення звукової хвилі супроводжується перенесенням звукової енергії. Середній потік звукової енергії в будь-якій точці середовища за одиницю часу, віднесений до одиниці поверхні, перпендикулярній до напрямку поширення хвилі, називається інтенсивністю або силою звуку в даній точці І і вимірюється в Вт/м2 Великий діапазон значень між порогами чутності та больового відчуття (за звуковим тиском 106 , а за інтенсивністю звуку 1012) викликав чималі труднощі при їх практичному використанні. Тому від абсолютних значень параметрів звуку р та І, перейшли до відносних – рівнів LI. Рівень інтенсивності звуку LI (дБ) визначається за формулою:  (2.2) де I0=10-12 Вт/м2-порогова величина інтенсивності. Порогова величина інтенсивності наближено відповідає інтенсивності звуку, який тільки чути (городж звук) в частотній області найбільшої чуттєвості вуха людини (1000 Гц). Рівень звукового тиску L визначають за формулою:  , (2.3)де Р0=210-5Па, пороговий звуковий тиск, який відповідає пороговій інтенсивності звуку. Рівні сили звуку
Постійний вплив шуму на організм людини може викликати приглухуватість, а іноді і глухоту. Через волокна слухових нервів роздратування від шуму передається в центральну і вегетативну нервову систему, а через них впливає на внутрішні органи, приводячи до значних змін а функціональному стані організму, впливає на психічний стан людини. Людина, що піддається дії звуку понад 65 дБ, затрачає в середньому на 10—20 % більше фізичних і нервово-психічних зусиллі для виконання однакової роботи При нормуванні шуму використовують два методи: -нормування за граничним спектром в дБ; -нормування інтегрального показника – рівня звуку в дБА. Для визначення шумових характеристик технологічного обладнання можна використовувати чотири методи.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Схожі:
|
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів всіх спеціальностей і форм навчання Затверджено Васійчук В. О., Гончарук В.Є., Дацько О. С., Качан С.І., Козій О.І., Ляхов В. В., Мохняк С. М., Петрук М. П., Романів А. С., Скіра... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ для студентів денної... Політологія. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів денної та заочної форми навчання усіх спеціальностей [Текст]... |
|
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання Проектний аналіз : конспект лекцій / укладачі: О. І. Карпіщенко, О. О. Карпіщенко. – Суми : Сумський державний університет, 2012.... |
РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧИЙ ВІДДІЛ Економічна теорія. Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей денної та заочної форми навчання – Луцьк: ЛНТУ, 2011. –... |
|
Курс лекцій Для студентів денної і заочної форми навчання Всіх спеціальностей університету ТЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ПРАВО НА РЕЗУЛЬТАТИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ |
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ Устаткування закладів ресторанного господарства" для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 051701 "Харчові... |
|
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для курсантів/слухачів очної та заочної форм навчання... Бізнес-планування зовнішньоекономічної діяльності авіаційного підприємства: Комплекс навчально-методичного забезпечення частина 1:... |
Конспект лекцій з дисципліни «Особливості водопостачання і водовідведення... Конспект лекцій з дисципліни «Особливості водопостачання і водовідведення промислових підприємств» (для студентів 5-6 курсів денної... |
|
Закон діючих мас 7 Методичні вказівки до лабораторної роботи з курсу “загальна хімія” для студентів І-го курсу всіх спеціальностей денної та заочної... |
«Розробка і аналіз бюджету грошових коштів» з дисципліни «Фінанси... «Фінанси підприємства» для спеціальностей 050205, 050201, 050106, 050108 для студентів факультетів бізнесу і фінансів та економічного... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua