Ю. В. Білоусов ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ
|
|
Скачати 2.82 Mb.
|
|
Виконавчий документ є документом строковим, тобто має виконавчу силу тільки протягом строку, встановленого законом. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (виконавча давність) (ст. 21 Закону) — це встановлений законом строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред 'явлений до виконання і стати підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, спрямованих на реалізацію припису юрисдикційного акта. Для добровільного виконання законом таких строків не встановлено, що означає можливість вчинення боржником дій щодо виконання рішення і після завершення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання (виконавчої давності). Тобто, добровільне виконання рішення після спливу виконавчої давності вважатиметься належної дією боржника і останній не вправі вимагати повернення виконаного. Значення виконавчої давності полягає у тому, що вона сприяє чіткому і правильному виконанню рішень судів та інших юрисдикційних органів, а також забезпечує визначеність у взаємовідносинах сторін виконавчого провадження, дисциплінує учасників матеріальних правовідносин. Виконавчі документи може бути пред'явлено до виконання в такі строки: « виконавчі листи та інші судові документи — протягом трьох років. Відповідно до ст. 118 ГПК виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох місяців із дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали по поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується час, на який виконання судового рішення було зупинено (ст. 118 ГПК). Однак у цьому випадку слід застосовувати положення ст. 21 Закону, яка . безпосередньо регулює питання виконавчої давності;
Щодо окремих виконавчих документів спеціальним законодавством встановлено окремі правила, які беруться до уваги. Наприклад, виконавчий напис нотаріуса може бути пред'явлено до виконання протягом трьох років, якщо стягувачем або боржником є фізична особа, по усіх інших вимогах — протягом одного року (ст. 91 Закону України "Про нотаріат"). Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років із дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів протягом строку, що перевищує три роки, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки (ст. З Закону України "Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів"). Строки пред'явлення виконавчих документів: • для виконання рішень, і вироків судів у частині майнових стягнень — із наступного дня після набрання рішенням за конної сили чи закінчення строку, встановленого у разі від строчки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, якщо рішення підлягає негайному виконанню, — з наступ ного дня після його певстановлення; 42 Глава 3. Підстави виконання. Виконавчі документи 43
про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) може бути пред'явлено для виконання протягом усього періоду, на який присуджено платежі. Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо. Переривання виконавчої давності (ст. 22 Закону) — це погашення виконавчої давності через обставини, визначені законом, і після настання яких виконавча давність обчислюється спочатку. Зокрема, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: а) пред 'явленням виконавчого документа до виконання, під яким слід визнавати подання його стягувачем, скерування судом, іншими уповноваженими органами або посадовими особами виконавчого листа або іншого виконавчого доку мента державному виконавцеві; б) частковим виконанням рішення боржником, що має бути добровільним, в силу чого є підставою для переривання ви конавчої давності; в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстроч ки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховують. Поновлення виконавчої давності (ст. 23 Закону) — це надання боржнику можливості звернутися до державного вико-навця із заявою про відкриття виконавчого провадження поза межами виконавчої давності з підстав, передбачених законом. Це, як правило, поважні причини, які перешкодили зверненню за примусовим виконанням рішення юрисдикційного органу. Пропуск виконавчої давності, за загальним правилом, тягне за собою неможливість звернутися до державного виконавця за примусовим виконанням рішення. Тому державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву у десятиденний строк (ст. 23 Закону, ст. 350 ЦПК, ст. 371 ЦПК 2004 р.). У разі пропуску строку пред'явлення наказу господарського суду до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено1. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв рішення, розглядається у його засіданні, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви. За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві та боржникові. Цю ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку (ст. 119 ГПК). Ст. 91 Закону України "Про нотаріат" передбачає можливість поновлення виконавчої давності за виконавчим написом нотаріуса, посилаючись на Закон. Можливість поновлення виконавчої давності також встановлено ч. 5 ст. 230 КЗпП для пред'явлення посвідчення комісії з трудових спорів. Щодо цього слід виходити із положень ст. 23 Закону, згідно з якою строки пред'явлення до виконання виконавчих документів, які не видано судом, поновленню не підлягають. '  На відміну від цивільного процесуального та інших галузей процесуального права, господарське процесуальне право використовує замість поняття "поновлення" поняття "відновлення" процесуального строку.                  44 45 .СКТи виконавчого провадження (виконавчих правовіді (|і)> ^ІУ Глава 4. Глава 4. СУБ'ЄКТИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ (ВИКОНАВЧИХ ПРАВОВІДНОСИН) § 1. Поняття та класифікація суб'єктів виконавчих правовідносин Суб'єкти виконавчого провадження (суб'єкти виконавчих правовідносин, учасники виконавчого провадження) — це носії процесуальних прав та обов 'язків у виконавчому провадженні. Відповідно до ст. 10 Закону учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі. Таке визначення є, на наш погляд, неточним, оскільки фактично перераховує суб'єктів виконавчих правовідносин, причому в один ряд ставить як державного виконавця, котрий, своєю чергою, є доволі специфічним суб'єктом, осіб, які мають у справі певну юридичну заінтересованість, так і суб'єктів, що такої заінтересованості позбавлені (не мають і не повинні мати). У ч. 2 ст. 10 Закону визначено, шо для проведення виконавчих дій державний виконавець у необхідних випадках залучає понятих, а також працівників органів внутрішніх справ, органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому законом. У цьому випадку до цих осіб закон відносить, окрім інших, і доволі важливих суб'єктів виконавчих правовідносин, котрі наділені юридичною заінтересованістю у виконанні. Тому доречнішою є класифікація суб'єктів (учасників) виконавчого провадження саме за ознакою того, чи мають вони юридичну заінтересованість у справі. Зважаючи на викладене, суб'єктів виконавчих правовідносин слід поділити на три групи: "а) державний виконавець; б) особи, які беруть участь у виконанні; в) особи, які не беруть участі у виконанні, але сприяють йому. Проблема участі суду у виконавчому провадженні полягає у тому, чи є суд суб'єктом виконавчих правовідносин. Дійсно, діяльність суду іноді має важливе значення для виконання, зокрема, у тих випадках, коли законом до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для розвитку виконавчого провадження. Суд може розглядати скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, однак ці правовідносини здебільшого мають цивільний лицесуаль- ний чи інший відповідний характер. * ' 8 2. Державний виконавець Роль державного виконавця є визначальною, <\ ріьоки саме він як процесуальна фігура є тією особою, яку і^с1|,«У закону уповноважено на виконання припису рішення юр^ * акційного яке підлягає виконанню у тому числі ^и^ органу, яке підлягає виконанню, у тому числі у порядку. пі' Поняття "державний виконавець " має такі зна ^ия: - посадова особа у системі органів державної викЛче ^іо:ої влади; - процесуальна фігура — суб'єкт виконавчих прЛ)н>лМДносин. У першому випадку державний виконавець є Лсктом ад міністративних правовідносин, які складаються у\ с> леемі орга нів державної виконавчої влади. У другому — ц Орши, упов новажений на повне, своєчасне, неупереджене ^ 'лнання рі шень, визначених законом. ^и Для реалізації мети виконавчого проваджен виконання завдань та призначення інституту виконавчого^1 ял№адження необхідним є наділення його учасників відповів ^\і правами та обов'язками, задля успішного виконання посг\^и,(Иііих перед ними завдань. йвГ Основною структурою, що займається виконч ^ : судових рішень та інших виконавчих документів, є Деі/Н1/ішя вико- навча служба, яка належить до системи ор^1"^ І Мінюсту України і здійснює виконання рішень судів, тре ан<;;юких судів та інших органів відповідно до законів Українк еі^ 1 Закону України "Про ДВС"). ' О' Завданням ДВС є своєчасне, повне та неупег^ д«е примусове виконання рішень, передбачених законом. ^д?^ Органи ДВС: д^Ц,: 3 Закону
України "Про ДВС"). г 46 Глава 4. Суб'єкти виконавчого провадження (виконавчих правовідносин) 47                 Повноваження державного виконавця. Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів із примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. — Державний виконавець:
—■ Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право:
використовувати за згодою власника приміщення, в тому числі того, що є в комунальній власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для перевезення майна; звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення; звертатися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння борж-ника-фізичної особи або іншої особи, у якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб; викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що є у виконавчому провадженні, а у разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; залучати до проведення виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, у тому числі для оцінки' майна; накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час проведення виконавчих дій відеоза-пис, фото- і кінозйомку; при виконанні судових рішень безперешкодно входити на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення боржників—фізичних осіб, проводити в цих приміщеннях огляд, за необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати ці приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там є та на яке за законом можливо звернути стягнення; вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб боржників-юридичних осіб або від боржників-фізичних осіб відомості та пояснення щодо фактів невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи інших порушень вимог законодавства про виконавче провадження;               48 |
Схожі:
|
Закону України «Про виконавче провадження» Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог... |
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни “Виконавче... Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни “Виконавче провадження“ для студентів факультету №4 / Уклад.: В. В. Комаров,... |
|
Здрок О. Н. Гражданский процесе зарубежньїх стран. Учебное пособие НЕ Виконавче провадження за цивільним процесуальним законодавством різних держав |
Відповідно до ст ст. 19, 20, 30 Закону України «Про виконавче провадження»... |
|
НАКАЗ Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог... |
Жушман В. П., Шуміло І. А., Білоусов Є. М., Жуков І. М., Курман Т. В., Погорецька Н. В Міжнародне приватне право (відповідно до вимог ECTS) для студентів V курсу /Уклад. Жушман В. П., Шуміло І. А., Білоусов Є. М., Жуков... |
|
ПЛАН Поняття та види підсудності у кримінальному провадженні. Поняття,... Підсудність у кримінальному провадженні – це сукупність специфічних характеристик кримінального провадження, яка визначає певний... |
РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Глава 1 КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО... Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів,... |
|
ПРИВАТНЕ ПРАВО Білоусов Є. М. – канд юрид наук., доц. – розділ ІІ; §3 розділу ІV, розділ V, VI, §§1-3, 5-8 глави VIІ (у співавторстві з Жуковим... |
РОЗМІЩЕННЯ МАЛИХ АРХІТЕКТУРНИХ ФОРМ ДЛЯ ПРОВАДЖЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Нікополя малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, (далі Порядок) розроблений з урахуванням Порядку розміщення... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua