Ю. В. Білоусов ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ


НазваЮ. В. Білоусов ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Сторінка1/20
Дата18.03.2013
Розмір2.82 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Ю. В. Білоусов

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ

Прецедент 2005




ББК 67.310я73 ь 01

Рекомендовано Міністерством

освіти і науки України

(лист №14/18.2-2040 від 14 вересня 2004 р.)

Рекомендовано до друку вченою радою

Хмельниііького інституту регіонального

управління та права

(Протокол №11 від ЗО серпня 2004 р)

Білоусов Юрій Валерійович — завідувач Подільської лабораторії НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Хмельницького університету управлін­ня та права, кандидат юридичних наук, доцент

Рецензенти:

Шевченко Я. М. — доктор юридичних наук, професор, академік Ака­демії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України Крупчан О. Д. — кандидат юридичних наук, професор, член-корес-пондент Академії правових наук України

Білоусов Ю. В.

Б 61

Виконавче провадження: Навч. посіб. — К.: Прецедент, 2005. — 192 с.

І8ВИ 966-520-061-5

У навчальному посібнику розкриті основні положення правового регулювання виконання рішень суду та інших визначених законом юрисдикційних органів, в тому числі у примусовому порядку. Про­аналізовано інститути виконавчого провадження, які складають його систему, у тому числі загальні правила здійснення виконання, особ­ливості проведення виконавчих дій у грошових, речових та особистих зобов'язаннях. Окреслено правовий статус учасників виконавчого про­вадження, способи забезпечення захисту їхніх прав, участь суду у процесі виконання рішень.

Призначений для студентів вищих навчальних закладів, викладачів, юристів-практиків, усіх, хто цікавиться процесуальним порядком за­хисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб.

ББК 67.310я73

966-520-061-5

© Ю. В. Білоусов, 2005. © Прецедент, 2005.

ЗМІСТ

/ Глава 1. Виконавче провадження у системі юрисдикційної

діяльності 5

§ 1. Становлення законодавства про виконавче провадження

в Україні 5

§ 2. Поняття виконавчого провадження 8

/ Глава 2. Принципи виконавчого провадження 15

§ 1. Поняття та значення принципів виконавчого провадження . . 15

§ 2. Зміст та гарантії принципів виконавчого провадження 17

/ £ ^лава 3. Підстави виконання. Виконавчі документи 22

§ 1. Підстави виконання 22

§ 2. Поняття,, види, змісті форма виконавчого документа 33

§ 3. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання

(виконавча давність) 40

Глава 4. Суб'єкти виконавчого провадження

(виконавчих правовідносин^ 44

§ 1. Поняття та класифікація суб'єктів виконавчих правовідносин 44

§ 2. Державний виконавець 45

§ 3. Сторони виконавчого провадження та інші особи,

які беруть участь у виконанні 53

§ 4. Особи, які сприяють виконанню 58

Глава 5. Стадії виконавчого провадження 62

§ 1. Право на звернення про виконання рішення 62

§ 2. Поняття й система стадій виконавчого провадження.

Відкриття виконавчого провадження 64

§ 3. Підготовка до примусового виконання рішення 66

§ 4. Примусове виконання як стадія виконавчого провадження . . 71

§ 5. Ускладнення під час виконавчого провадження 77

§ 6. Закінчення та відновлення виконавчого провадження 86

§ 7. Поворот виконання 88

Глава 6. Звернення стягнення на майно боржника 91

§ 1. Загальні засади застосування заходів примусового виконання 91

§ 2. Арешт майна. Вилучення та зберігання арештованого майна . 92

§ 3. Звернення стягнення на майно юридичної особи 98

§ 4. Порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення 101

Глава 7. Особливості звернення стягнення

на окремі види майна 107

§ 1. Особливості звернення стягнення на валюту та валютні цінності . 107
§ 2. Особливості звернення стягнення на цінні папери,

ювелірні вироби та дорогоцінне каміння 108

Зміст

§ 3. Особливості звернення стягнення на майно боржника,

яке знаходиться в інших осіб 111

§ 4. Особливості звернення стягнення на майно юридичної особи чи фізичної особи-підприємця у разі припинення їх діяльності 112

§ 5. Особливості звернення стягнення на заставлене майно .... 113

§ 6. Особливості виконання рішень за речовими зобов'язаннями . 116

Глава 8. Звернення стягнення на доходи фізичної особи ... 117

§ 1. Загальні засади звернення стягнення на заробітну плату

на інші доходи боржника-фізичної особи 117

§ 2. Порядок звернення стягнення на доходи фізичної особи. ... 120

/> § 3. Особливості виконання рішень про стягнення аліментів. ... 125
(_? § 4. Особливості виконання рішень про накладення штрафу

та конфіскацію майна. Виконання постанов про накладення

\ адміністративних стягнень 133

ч

ХГлава 9. Виконання рішення у немайнових справах 138

§ 1. Загальні засади виконання рішення про обов'язок

вчинити певну дію чи утриматися від її вчинення 138

§ 2. Виконання рішення про поновлення на роботі 140

§ 3. Виконання рішення про відібрання дитини 142

§ 4. Виконання рішення про виселення 144

§ 5. Виконання рішення про вселення 148

§ 6. Виконання рішення про примусовий обмін 150

§ 7. Загальні умови виконання рішення

про заборону діяльності об'єднання громадян 151

Глава 10. Гарантії захисту прав учасників

виконавчого провадження 154

/У § 1. Поняття та значення гарантій прав учасників

виконавчого провадження 154

§ 2. Контроль, нагляд та юрисдикційний захист

у виконавчому провадженні 156

§ 3. Відповідальність у виконавчому провадженні 167

Глава 11. Виконання рішень з іноземним елементом 173

Список умовних скорочень 176

Законодавство та література 177

Покажчик термінів і понять 188

.ІМ в»:

Глава X. ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ У СИСТЕМІ ЮРИСДИКЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

§ 1. Становлення законодавства про виконавче провадження в Україні

Виконання як елемент діяльності супроводжує попередню діяль­ність юрисдикційного органу щодо розгляду та вирішення спо­ру. Виконувати необхідно щось, тобто акт уповноваженого ор­гану чи особи. Тому виконання рішення і є кінцевим етапом юрисдикційної (правозахисної) діяльності. Без реалізації цієї стадії (етапу) втрачається сенс попередньої діяльності суду та інших органів (осіб), які уповноважені на здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, територіальних громад чи держави.

Виконанням рішення суду та інших юрисдикційних органів завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особи­стих немайнових прав громадян та юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та порядок, визначений Консти­туцією та законами України.

Наприклад, важливими ознаками рішення суду є загально­обов'язковість та реалізованість. Відповідно до ст. 124 Кон­ституції України та ст. 11 Закону України "Про судоустрій України" рішення суду підлягає виконанню як за колом осіб, так і у просторі (є обов'язковим до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх поса­довими особами, об'єднаннями громадян та іншими організа­ціями, громадянами та юридичними особами на всій території України). Враховуючи, що захист прав здійснює низка органів та осіб, лише при виконанні такого юрисдикційного рішення захист прав набуває реального змісту, доконаного вигляду. Адже, щоб поновити порушене право, не завжди достатньо отримати захист з боку суду чи інших юрисдикційних органів у формі владного рішення. Його слід реалізувати, виконати.

В Україні законодавство про виконання рішень суду та ін­ших органів становило інститут цивільного процесуального за­конодавства. Основними актами був Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 р. (далі — ЦПК) та Інструк­ція про виконавче провадження, затверджена наказом Міністра

Глава 1.

юстиції СРСР від 15 листопада 1985 р.1 № 22. Виконання рі­шення було покладено на судових виконавців, які працювали при народних судах.

1998 року було прийнято Закон України "Про державну ви­конавчу службу України"2, який скасував інститут судових ви­конавців, поклавши завдання виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів на спеціально сформовану службу в структурі Міністерства юстиції України (Мінюсту) — Держав­ну виконавчу службу (ДВС).

Для успішного виконання завдань нової структури у 1999 році Верховна Рада України прийняла Закон України "Про виконавче провадження" , а Мінюст — Інструкцію про проведення виконавчих дій4. Ці акти стали базовими у діяль­ності ДВС. Зміни у законодавстві про організацію та здійснен­ня виконання вимагали, своєю чергою, змін до чинного зако­нодавства України, яке тією чи іншою мірою стосувалося ви­конавчого провадження. Це було зроблено вже у 2000 році5.

Однак і це не створило достатніх умов для успішної та ефективної роботи ДВС та зацікавленості державних виконав­ців у реалізації покладених на них завдань. Причинами цього були: недостатня матеріально-технічна база ДВС та грошове забезпечення державних виконавців, перевантаженість їх робо­ти, часом недостатня кваліфікація працівників ДВС, наявність великої кількості прогалин у законодавстві, що дозволяло ма­ніпулювати законом як з боку учасників виконавчого провад­ження, так і з боку працівників ДВС, брак координації діяль­ності ДВС з іншими правоохоронним органами тощо. Певний

Інструкція про виконавче провадження, затверджена наказом Міністра юстиції СРСР від 15 листопада 1985 р. № 22 // ЛІГА: Еліт 7.5.1. — ІАЦ "Ліга", ЛІГАБізнесінформ, 2003.

2 Про державну виконавчу службу України: Закон України від 24 березня
1998 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 1998. — № 36—37. — Ст. 243.
(далі — Закон України "Про ДВС").

3 Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 р. // ВВР. —
1999. — №24. — Ст. 207.

Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Мінюс­ту від 15 грудня 1999 р. № 74/5, зареєстровано в Мінюсті 15 грудня 1999 р. за № 865/4158 // ОВУ. — 1999. — № 51. — Ст. 2563.

5 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про вико­навче провадження": Закон України від 19 жовтня 2000 р. // ВВР. — 2000. — № 50. — Ст. 436.

Виконавче провадження у системі юрисдикційної діяльності 7

вихід із цієї ситуації було знайдено у 2002 році шляхом при­йняття низка актів Кабінету Міністрів України, а також узгод­жених рішень Мінюсту та інших правоохоронних органів що­до координації їх діяльності1. Пошук оптимальних способів організації та забезпечення ефективності у діяльності органів ДВС, практика застосування законодавства про виконавче про­вадження зумовили внесення змін та доповнень до чинного за­конодавства, що й було зроблено Верховною Радою України законами від 28 листопада 2002 р. та 30 липня 2003 р.2

Цей процес триває і нині, зокрема у ході реформування процесуального законодавства, наприклад у зв'язку з прийнят­тям 18 березня 2004 р. нового Цивільного процесуального ко­дексу України3 (далі — ЦПК 2004 р.).

Хоча й надалі законодавство про виконавче провадження ви­знають складовою цивільного процесуального4, питання про міс­це виконавчого провадження у системі права завжди перебува­ли у центрі уваги юридичної науки. З часу виокремлення дер­жавних виконавців у самостійну структуру ці питання набули нового звучання. Деякі автори розглядали виконання судових рішень саме як стадію процесу (П. П. Заворотько, В. В. Кома-ров, В. В. Баранкова). Окремі науковці вважають, що виконан­ня рішень — це окремий вид провадження (В. М. Шерстюк,

1 Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності органів державної
виконавчої служби: постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня
2002 р. // ОВУ. — 2002. — № 31. — Ст. 1479; Інструкція про порядок
взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої
служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадо­
вих осіб), затверджена наказом МВС, Мінюсту від 25 червня 2002 р.
№ 607/56/5, зареєстровано в Мінюсті 27 червня 2002 р. за № 541/6829 //
ОВУ. — 2002. — № 27. — Ст. 1298; Про затвердження Порядку передачі
митними органами майна, конфіскованого за рішеннями судів, органам дер­
жавної виконавчої служби: наказ Мінюсту, Державної митної служби України
від 17 серпня 2001 р. № 46/5/571, зареєстровано в Мінюсті 17 серпня 2001 р.
за № 720/5911 // ОВУ. — 2001. — № 34. — Ст. 1619 та ін.

2 Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження":
Закон України від 28 листопада 2002 р. // ВВР. — 2003. — № 5. — Ст. 46;
Про внесення змін до законів України "Про державну виконавчу службу" та
"Про виконавче провадження": Закон України від 10 липня 2003 р. // ОВУ. —
2003. — № 33. — Ст. 1775.

Цивільний процесуальний кодекс України, прийнятий 18 березня 2004 р. // ОВУ. — 2004. — № 16. — Ст. 1088.

Див., напр.: Класифікатор галузей законодавства України, затверджений наказом Мінюсту від 2 червня 2004 р. № 43/5 // Юридичний вісник Ук­раїни. — 2004. — 28 липня.


Ви*
Глава 1.

конавче провадження у системі юрисдикціПної діяльності


В. І. Тертишніков); хоча висловлювали і висловлюють думки про існування окремої галузі права — виконавчого права (М. К. Юков). Останнім часом в Україні є тенденція щодо ви­знання адміністративно-процесуальної природи виконавчих правовідносин (М. Й. Штефан, С. Я. Фурса, С. В. Щербак), хоча збільшується й кількість прихильників визнання за вико­навчим провадженням статусу самостійної галузі права, під назвою „цивільне виконавче право".

§ 2. Поняття виконавчого провадження

Залежно від того, яким чином юрисдикційне рішення набирає
законної сили, розрізняють: ■■" /

  • виконання рішення, яке набрало законної сили;

  • негайне виконання;

  • попереднє виконання.

Виконання рішення, яке набрало законної сили (або його ще можна назвати виконання за загальними правилами), засто­совують у разі, якщо не встановлено підстав для негайного та попереднього виконання.

Негайне виконання — це виконання рішення ще до на­брання ним законної сили. Негайне виконання застосовують, як правило, за результатами попередньої юрисдикційної діяль­ності суду у формі відправлення правосуддя (вирішення цивіль­ної чи господарської справи) або забезпечення ходу процесу (забезпечення позову, вжиття запобіжних заходів).

Підстави для застосування негайного виконання чітко пе­редбачено у чинному законодавстві, а саме:

  • підстави для обов'язкового (імперативного) застосування
    негайного виконання;

  • підстави для факультативного (імперативно-диспозитивно­
    го) застосування негайного виконання;

  • підстави, за яких негайне виконання не застосовується.

Відповідно до ст.ст. 217—219 ЦПК 2004 р. та ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (далі — Закон) рішен­ня суду підлягає обов'язковому негайному виконанню у спра­вах:

  1. про стягнення аліментів — у межах суми платежу за один
    місяць;

  2. про присудження робітникові або службовцеві заробітної
    плати, але не більше ніж за один місяць;




  1. про стягнення відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом
    або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годуваль-
    ника> — у межах суми стягнення за один місяць;

  2. про поновлення на роботі незаконно звільненого або пере­
    веденого працівника;

  3. про примусове виселення з приміщення, яке було предме­
    том іпотеки, і реалізоване відповідно до законодавства.

Підставами для застосування факультативного негайного вико­нання є:

  1. стягнення усієї суми боргу у справах про стягнення алімен­
    тів та стягнення заборгованості по заробітній платі;

  2. якщо затримання виконання рішення може заподіяти знач­
    ну шкоду для сторони, на користь якої постановлено рі­
    шення;

  3. якщо є підстави вважати, що виконання рішення згодом
    може стати неможливим або ускладненим;

  4. примусове виселення з приміщення, яке є предметом іпотеки.

Не може бути застосовано негайне виконання у справах, якщо воно може зумовити такі зміни у майні, після яких повер­нути його до попереднього стану, у разі скасування рішення, буде неможливо або дуже складно, а також у справах про ви­селення фізичних осіб із жилих приміщень, за винятком при­міщень, які є предметом іпотеки (ст. 219 ЦПК 2004 р.).

Підлягають негайному виконанню також ухвали загального територіального суду та господарського суду про забезпечення позову та застосування запобіжних заходів (ст.ст. 626, 156 ЦПК 2004 р., ст.ст. 436, 66 Господарського процесуального ко­дексу України, далі — ГПК).

ЦПК 2004 р. передбачає зміни щодо підстав та порядку за­стосування негайного виконання судових рішень. Зокрема, від­повідно до ст. 367 цього Кодексу рішення суду підлягає обо­в'язковому негайному виконанню у справах щодо:

  1. стягнення аліментів — у межах суми платежу за один мі­
    сяць;

  2. присудження працівникові виплати заробітної плати, але не
    більше ніж за один місяць;

  3. відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкод­
    женням здоров'я або смертю фізичної особи, — у межах
    суми стягнення за один місяць;




10

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Схожі:

Закону України «Про виконавче провадження»
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог...
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни “Виконавче...
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни “Виконавче провадження“ для студентів факультету №4 / Уклад.: В. В. Комаров,...
Здрок О. Н. Гражданский процесе зарубежньїх стран. Учебное пособие
НЕ Виконавче провадження за цивільним процесуальним законодавством різних держав
  Відповідно до ст ст. 19, 20, 30 Закону України «Про виконавче провадження»...

НАКАЗ
Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог...
Жушман В. П., Шуміло І. А., Білоусов Є. М., Жуков І. М., Курман Т. В., Погорецька Н. В
Міжнародне приватне право (відповідно до вимог ECTS) для студентів V курсу /Уклад. Жушман В. П., Шуміло І. А., Білоусов Є. М., Жуков...
ПЛАН Поняття та види підсудності у кримінальному провадженні. Поняття,...
Підсудність у кримінальному провадженні – це сукупність специфічних характеристик кримінального провадження, яка визначає певний...
РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Глава 1 КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО...
Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів,...
ПРИВАТНЕ ПРАВО
Білоусов Є. М. – канд юрид наук., доц. – розділ ІІ; §3 розділу ІV, розділ V, VI, §§1-3, 5-8 глави VIІ (у співавторстві з Жуковим...
РОЗМІЩЕННЯ МАЛИХ АРХІТЕКТУРНИХ ФОРМ ДЛЯ ПРОВАДЖЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Нікополя малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, (далі Порядок) розроблений з урахуванням Порядку розміщення...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка