|
|
Скачати 5.57 Mb.
|
36. Підозрюваний в кримінальному процесі, його права та обов'язки Підозрюваним в кримінальному процесі визнається: - особа, затримана по підозрінню у вчиненні злочину; особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення як обвинуваченого (ст. 43 КПК). Особа набуває статусу підозрюваного в результаті складання двох процесуальних документів: протоколу затримання і постанови про застосування одного із запобіжних заходів до винесення постанови про притягнення як обвинуваченого. Для застосування зазначених примусових заходів необхідна наявність певних фактичних даних, які вказують на причетність особи до вчинення злочину. Особа може бути затримана за підозрою у вчиненні злочину, за яке в КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі тільки за наявності однієї з таких підстав: 1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин; 3) коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину (ч. 1 ст. 106 КПК). При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, затримання можливе лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного (ч.2ст. 106 КПК). Право затримати особу за підозрою у вчиненні злочину надане органу дізнання (ст. 106 КПК) та слідчому (ст. 115 КПК). Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому ч,2 ст. 21 КПК, права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу з переліком прав та обов'язків негайно вручається затриманому і направляється прокурору. На вимогу прокурора йому також надсилаються матеріали, що стали підставою для затримання. Підстави для звільнення з ізолятора тимчасового тримання передбачені у Положенні про порядок короткочасного затримання осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. Особа підлягає звільненню з ізолятора тимчасового тримання, якщо: - не підтвердилась підозра у вчиненні злочину; - немає необхідності застосовувати запобіжний захід взяття під варту; - закінчився строк затримання; - затримання було здійснено з порушенням вимог ч. ч. 1,2 ст. 106 КПК. Відповідно до ст. 29 Конституції України обґрунтованість затримання протягом 72-х годин повинна бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом 72 годин з моменту затримання їй не вручено мотивоване рішення суду про тримання під вартою. Кожному затриманому повинно бути невідкладно повідомлено про мотиви затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника (ч. 2 ст. 29 Конституції). Підозрюваний - короткочасний і необов'язковий учасник стадії досудового розслідування. Якщо підстав затримання особи за підозрою у вчиненні злочину або застосування до нього запобіжного заходу немає, підозрюваний у процесі взагалі не з'являється. Перебування особи як підозрюваного обмежується коротким строком: затримання не може перевищувати 72-х годин ( ч. 10 ст. 106 КПК), а обраний запобіжний захід щодо підозрюваного -10 діб (ч.4 ст.148 КПК) Протягом зазначених строків підозрюваному повинно бути пред'явлено обвинувачення. Якщо обвинувачення не пред'явлено, підозрюваний звільняється з ізолятора тимчасового тримання, обраний запобіжний захід скасовується і особа перестає бути підозрюваним. В подальшому підозрюваний може брати участь у справі як свідок. З моменту винесення постанови про притягнення як обвинуваченого підозрюваний стає обвинуваченим. Як учасник процесу підозрюваний наділений процесуальними правами для захисту своїх законних інтересів, і на нього покладаються відповідні обов'язки. Відповідно до ч. 2 ст. 431 КПК підозрюваний має право: - знати, в чому його підозрюють; - давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; - мати захисника і побачення з ним до першого допиту; - подавати докази; - заявляти клопотання і відводи; - вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання; - подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання слідчого і прокурора; - за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки. Про роз'яснення прав підозрюваному зазначається у протоколі затримання або в постанові про застосування запобіжного заходу (ч. 3 ст. 431 КПК). Право мати захисника роз'яснюється підозрюваному окремо, про що складається окремий протокол (ст. 21 КПК). Підозрюваний зобов'язаний: - з'являтися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого і прокурора; - не ухилятися від дізнання і досудового слідства; - не перешкоджати проведенню розслідування шляхом вчинення незаконних дій; - дотримуватись умов застосованого запобіжного заходу; - підпорядковуватись винесеним відповідно до закону постановам осіб, які ведуть розслідування (ст.ст. 135,136 КПК). У випадку неявки без поважних причин підозрюваний може бути підданий приводу (ст.ст. 135,136 КПК). 37. Обвинувачений, його процесуальне становище Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому зеконом порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого. Після призначення справи до судового розгляду обвинувачений називається підсудним (ч. 1 ст. 43 КПК). Відповідно до ст. 131 КПК постанова про притягнення особи як обвинуваченого може бути винесена, якщо є достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою. Притягнення особи як обвинуваченого ще не означає визнання його винуватим. З моменту винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого, обвинувачений наділяється широкими процесуальними правами для захисту від обвинувачення і відстоювання своїх законних інтересів у кримінальній справі. Протягом всього кримінального судочинства обвинувачений постійно виступає як суб'єкт права на захист. Процесуальні права обвинуваченого закріплені у ст. 43 КПК і конкретизовані стосовно стадій досудового розслідування (ст. 142 КПК) і судового розгляду (ст. 263 КПК). Обвинувачений має право: - знати, в чому його обвинувачують; - давати показання з пред'явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; - мати захисника і побачення з ним до першого допиту; - подавати докази; - заявляти клопотання; - ознайомлюватися після досудового слідства або дізнання з матеріалами кримінальної справи; - брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції; - заявляти відводи; - подавати скарги на дії і рішення слідчого, прокурора, судді та суду; - за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки (ч.2ст. 43 КПК). Про роз'яснення обвинуваченому його прав на досудовому слідстві робиться відмітка у постанові про притягнення як обвинуваченого, що стверджує своїм підписом обвинувачений (ч. 2 ст. 142 КПК). Право мати захисника і побачення з ним до першого допиту роз'яснюється обвинуваченому окремо, про що складається протокол (ст.21 КПК). В судовому засіданні підсудний має право: - заявляти відводи; - на колегіальний розгляд справи у випадках, передбачених законом; - заявляти клопотання і висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду; - подавати докази, просити суд про приєднання до справи документів, про виклик свідків, про призначення експертизи і витребування інших доказів; - давати показання по суті справи в кожний момент судового слідства або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; - просити суд про оголошення доказів, що є у справі. - задавати питання іншим підсудним, свідкам, експертові, спеціалістові, потерпілому, цивільному позивачеві і цивільному відповідачеві; - брати участь в огляді речових доказів, місця вчинення злочину і документів; - брати участь у судових дебатах; - звертатися до суду з останнім словом. Про роз'яснення підсудному його прав робиться відмітка у протоколі судового засідання. Засуджений і виправданий мають право подавати апеляційну скаргу на вирок, що не набрав законної сили. Обвинувачений зобов'язаний: - з'являтися за викликом слідчого, прокурора і суду; - не ухилятися від слідства і суду; - не перешкоджати встановленню істини у справі; - дотримуватись обраного щодо нього запобіжного заходу; - підкорятися винесеним відповідно до закону постановам осіб, що ведуть розслідування. У випадках неявки без поважних причин обвинувачений підлягає приводу (ст. ст. 135, 136 КПК). У випадку порушення порядку судового засідання підсудний за ухвалою суду може бути видалений із залу судового засідання тимчасово або на весь час судового розгляду справи (ст. 272 КПК). 38. Представники потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному процесі Представниками потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача можуть бути адвокати, близькі родичі, законні представники, а також інші особи за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого або за ухвалою суду. Коли цивільним позивачем або цивільним відповідачем є підприємство, установа чи організація, то представниками їх інтересів можуть бути спеціально уповноважені ними на те особи (ст. 52 КПК). Фізична або юридична особа може мати представника у кримінальному процесі тільки з моменту визнання її потерпілим, цивільнім позивачем або притягнення як цивільного відповідача. Підставою для допуску особи як представника є: - для адвоката - ордер, виданий адвокатським об'єднанням; - для законного представника - документ, що підтверджує його відношення до потерпілого, цивільного позивача або відповідача; - для близьких родичів та інших осіб - належним чином оформлена довіреність. Представники користуються процесуальними правами осіб, інтереси яких вони представляють (ч. 3 ст. 52 КПК), і можуть брати участь у кримінальній справі як поряд із потерпілим, цивільними позивачами і відповідачами, так і замінюючи їх. Процесуальними правами осіб, яких вони представляють, представники наділяються з моменту винесення особою, яка провадить дізнання, слідчим, суддею постанови, а судом - ухвали про визнання представником потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача. Представник не має права використовувати свої повноваження на шкоду інтересам особи, яку він представляє. Повнолітній і дієздатний потерпілий, цивільний позивач і відповідач у будь-який час може відмовитись від представника і продовжити захист своїх інтересів самостійно. Особа, яка допитана або підлягає допиту як свідок, не може бути представником у справі. Посадові особи, які ведуть процес, повинні роз'яснити потерпілому, цивільному позивачу, відповідачу право мати представника з числа інших осіб, які зазначені у ст. 52 КПК. Ст. 63 КПК передбачає й інші обставини, які виключають можливість участі у справі представника. Представником потерпілого, цивільного позивача, відповідача не може бути особа, яка брала участь у справі як слідчий, або особа, яка провадила дізнання, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, захисник, особа, яка є родичем кого-небудь зі складу суду або обвинувача. Адвокат не може брати участі у справі як представник, за таких умов: - коли він у цій справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про ведення справи; - коли він брав участь у справі як перекладач, понятий; - коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває у родинних стосунках. При наявності цих обставин особа повинна відмовитись від виконання обов'язків представника потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у даній справі. На цих же підставах особа може бути усунена від участі в справі слідчим, прокурором або судом. 39. Законні представники потерпілого і обвинуваченого Відповідно до п.10 ст.32 КПК законними представниками неповнолітнього потерпілого і обвинуваченого є їх батьки, опікуни, піклувальники або представники тих установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких вони перебувають. Слідчі і судові органи не мають права допускати до участі в справі як законних представників інших осіб. Законні представники залучаються до кримінального судочинства для відстоювання прав і законних інтересів потерпілого, який є неповнолітнім або недієздатним у зв'язку із психічним захворюванням чи недоумством, а також неповнолітнього обвинуваченого. Пленум Верховного Суду України у постанові № 8 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами України норм кримінально-процесуального законодавства, якими передбачені права потерпілих від злочинів" від 22 грудня 1978 р. роз'яснив: виходячи із змісту статей 60, 131 і 132 Кодексу про шлюб та сім'ю, суд у справі в якій потерпілим визнаний неповнолітній або недієздатний внаслідок душевної хвороби чи недоумства, повинен забезпечити участь його законного представника. Права і інтереси потерпілого, що охороняються законом, який не досягнув 15-річиого віку, а також визнаного недієздатним через психічну хворобу або недоумство, стосовно до ст. 101 ЦПК захищає в суді його законний представник (п. 6 Постанови). Якщо неповнолітній потерпілий не має родичів або інших законних представників, суд зобов'язаний забезпечити участь у справі представника з числа інших осіб, вказаних у ст. 52 КПК. Оскільки після досягнення потерпілим 18-річного віку він стає повністю дієздатним, функції законного представника з цього часу припиняються. Надалі останній може брати участь у справі відповідно до ст. 52 КПК як представник потерпілого (п. 7 Постанови). Законні представники неповнолітнього потерпілого допускаються до участі у справі тільки за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду. Законний представник повинен пред'явити документ, який підтверджує ким він доводиться потерпілому. Законним представником не може бути особа, яка допитувалась або підлягає допиту як свідок у справі. У такому випадку суд зобов'язаний забезпечити участь у справі представника неповнолітнього або недієздатного потерпілого. Законний представник потерпілого користується такими ж правами, що й потерпілий. Законний представник обов'язково присутній при допиті неповнолітнього потерпілого у віці до 14 років. На розсуд слідчого допит неповнолітнього потерпілого віком до 16 років може провадитись у присутності його законного представника. Тільки через законного представника здійснюється виклик неповнолітнього потерпілого в органи досудового розслідування і суд. Законні представники неповнолітнього обвинуваченого також допускаються до участі у справі за постановою слідчого, судді або за ухвалою суду. Через законних представників, як правило, здійснюється виклик неповнолітнього обвинуваченого до слідчого, прокурора, в суд. Щодо неповнолітнього обвинуваченого може бути застосовано запобіжний захід - віддання під нагляд батькам, опікунам, піклувальникам або адміністрації дитячої установи (ст.436 КПК). Про затримання і взяття під варту неповнолітнього обов'язково повідомляються батьки або особи, що їх заміняють (ст. 434 КПК). У разі, коли неповнолітній не досяг 16 років або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при пред'явленні йому обвинувачення та на допиті за розсудом слідчого чи прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутні педагог або лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього. При оголошенні неповнолітньому обвинуваченому про закінчення досудового слідства і пред'явленні йому матеріалів справи з дозволу слідчого може бути присутній законний представник неповнолітнього (ч. 2 ст. 440 КПК). Відповідно до ст.441 КПК законні представники неповнолітнього обвинуваченого можу брати участь у судовому розгляді справи. Законний представник підсудного має право заявляти відводи і клопотання, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів. Вказані права роз'яснюються законному представнику у підготовчій частині судового засідання. При необхідності допитати родичів або інших законних представників неповнолітнього підсудного як свідків суд заслуховує їх показання. Законні представники перебувають у залі судового засідання протягом всього судового розгляду. |
|
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА ПРАКТИЧНИХ... Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни «Цивільний процес» (відповідно... |
ЛУГАНСЬК К63 Фандрейзинг у питаннях, відповідях та цитатах. Навч посібник. – Луганськ, 2007. – 54 с |
|
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Екологічне право України” (відповідно... |
Навчально-методичний посібник для практичних занять Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Екологічне право України” (відповідно... |
|
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни “Фінансове право України” (відповідно до вимог ECTS) / Уклад.: М.... |
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 2... |
|
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ Київ 2 011 Навчально-методичний... Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Основи економічної теорії» / Укл. Н.Є. Скоробогатова, Н. О. Черненко. К.: НТУУ "КПІ",... |
Навчально-методичний посібник Суми Медична генетика: навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ / В. Е. Маркевич, М. П. Загородній, І. Е. Зайцев, А. М. Лобода,... |
|
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 2... |
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 1... |