|
|
Скачати 5.57 Mb.
|
|
32. Органи дізнання і їх повноваження На органи дізнання покладається прийняття необхідних оперативно - розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину та осіб, що його вчинили (ч.1 ст. 103 КПК). Характерною особливістю повноважень органів дізнання є те, що тільки їм надано право здійснювати оперативно-розшукову діяльність. Органами дізнання є: 1. Міліція. 1 . Податкова міліція - у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також у справах про приховування валютної виручки.
4. Митні органи - у справах про контрабанду. 5. Начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових профілакторіїв - у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені у розташуванні зазначених установ. 6. Органи державного пожежного нагляду - у справах про пожежі і порушення протипожежних правил. 7. Органи прикордонної охорони - у справах про порушення державного кордону. 8. Капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні (ст.101 КПК). З цього переліку видно, що дізнання здійснюється різними адміністративними органами, має похідний від виконуваних ними функцій характер. їх діяльність щодо розкриття злочинів, за винятком міліції, є епізодичною. Міліція є основним органом дізнання, який здійснює дізнання постійно в силу специфіки своєї діяльності щодо охорони громадського порядку і виявлення злочинів. Органи дізнання здійснюють досудову підготовку матеріалів за протокольною формою (міліція), порушують кримінальні справи, виконують слідчі дії і провадять оперативно-розшукові заходи щодо виявлення ознак злочину й осіб, що їх вчинили, виконують вказівки і доручення слідчих про провадження розшукових і слідчих дій у справах, які знаходяться в їх провадженні. Закон розрізняє поняття і компетенцію органів дізнання й особи, яка провадить дізнання. Орган дізнання представляє його начальник, який призначає осіб для провадження дізнання, керує ними, несе повну відповідальність за якість проведення дізнання. Особа, яка провадить дізнання, - це посадова особа, яка уповноважена начальником органу дізнання на проваджений літання (оперуповноважений карного розшуку, штатний дізнавач, дільничний інспектор та інші). Всі рішення особи, яка провадить дізнання, з найважливіших процесуальних питань (наприклад, про порушення кримінальної справи чи зупинення провадження та ін.) повинні бути затверджені начальником органу дізнання, оскільки він несе відповідальність за діяльність осіб, яким доручив провадження дізнання. Начальник органу дізнання може давати особі, яка провадить дізнання, вказівки, що є обов'язковими для виконання. 33.Обставини, що виключають можливість участі у справі суддів, прокурора,слідчого і особи, яка провадить дізнання. Порядок їх відводу. З метою забезпечення всебічного, повного й об’єктивного дослідження всіх обставин кримінальної справи закон виключає можливість участі у процесі судді, прокурора, слідчого, якщо вони особисто, прямо або побічно зацікавлені у результатах справи, тобто є сумніви у їх неупередженості. Суддя та народний засідатель, відповідно до ст.54 КПК, не може брати участі у розгляді кримінальної справи за таких умов:
21. Якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанови про відмову у порушенні кримінальної справи або закриття справи. 22. Якщо він під час досудового розслідування справи розглядав питання про усунення захисника в порядку, передбаченому ст.611 КПК.
У складі суду, що розглядає кримінальну справу, не можуть бути особи, які є родичами між собою. Стаття 55 КПК містить положення про недопустимість повторної участі судді в розгляді кримінальної справи. Це пояснюється тим, що він вже висловив свої міркування в справі. Суддя, який брав участі у розгляді кримінальної справи у суді першої інстанції, не може брати участі у розгляді цієї справи у апеляційному чи касаційному порядку, а так само брати участь у новому розгляді справи у суді першої інстанції у разі скасування вироку або ухвали про закриття справи, постановлених за його участю. Суддя, який брав участь у розгляді кримінальної справи в апеляційному порядку, не може брати участі в розгляді цієї справи у суді першої інстанції або в касаційному порядку, а так само у новому розгляді справи у касаційній інстанції після скасування ухвали, постановленої за його участю. Суддя, який брав участь у розгляді справи у касаційному порядку, не може брати участі у розгляді тієї ж справи у суді першої інстанції і у апеляційному порядку, а так само у повторному розгляді справи у касаційному порядку, якщо постанову (ухвалу), винесено за його участі, скасовано. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі у розгляді цієї справи у порядку виключного провадження. При наявності обставин, передбачених ст.ст. 54 і 55 КПК суддя і народний засідатель зобов’язані заявляти самовідвід. На цих же підставах відвід судді або народного засідателя може бути заявлений прокурором, підсудним, захисником, а також потерпілим і його представником, цивільним позивачем або цивільним відповідачем чи їх представниками. Заяви про відвід подаються до початку судового слідства. Заява про відвід, що надійшла пізніше, допускається у випадках, коли підстава для відводу стала відома після початку судового слідства. Відвід, заявлений судді або народному засідателю, вирішується іншими суддями без судді, якого відводять. Суддя, якого відводять, має право дати пояснення з приводу заявленого відводу. При рівності голосів суддя вважається відведеним. Відвід, заявлений двом суддям або всьому складові суду, вирішується судом у повному складі більшістю голосів. Питання про відвід вирішується у нарадчій кімнаті. Заява про відвід судді, який одноособово розглядає справу, подається у письмовому вигляді не менше, як за три дні до судового розгляду справи. Відвід, заявлений судді, який розглядає одноособово справу, вирішується постановою голови районного (міського) суду. Коли до складу районного (міського) суду обрано одного суддю або коли відвід заявлено голові районного (міського) суду, питання про відвід вирішується постановою голови міжрайонного (окружного) суду. У такому ж порядку вирішується питання про відвід, заявлений у судовому засіданні. У випадку, коли відведено головуючого суду, а також при його самовідводі, слухання справи відкладається для заміни його іншим суддею або справа передається до вищестоящого суду для вирішення питання про її підсудність. У разі відводу народного засідателя останній замінюється іншим народним засідателем. Прокурор не може брати участі у провадженні у справі за наявності тих самих підстав, що і суддя. Участь прокурора у провадженні досудового слідства або дізнання у справі, розгляді справи у суді першої інстанції, апеляційному чи касаційному порядку не може бути підставою для відводу (ч. 1 ст. 58 КПК). За наявності обставин для відводу прокурор зобов'язаний самоусунутись від участі у справі. За тими ж підставами прокурору може бути заявлений відвід підозрюваним, обвинуваченим, його законним представником, захисником, а також потерпілим, його представником, цивільним позивачем, цивільним відповідачем та їх представниками. Питання про відвід прокурора вирішується при провадженні дізнання і досудового слідства вищестоящим прокурором, а в суді - судом, який розглядає справу, за правилами відводу судді. Слідчий та особа, яка провадить дізнання, не можуть брати участі у розслідуванні справи при наявності обставин, передбачених ст. 60 КПК. Слідчий і особа, яка провадить дізнання, підлягають відводу за таких умов: 1. Коли вони є потерпілими, свідками, цивільними позивачами, відповідачами або родичами кого-небудь з них, а також родичами обвинуваченого. 2. Коли вони брали участь у справі як експерти, спеціалісти, перекладачі, захисники або представники інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача. 3. Коли вони або їх родичі заінтересовані в результатах справи. 4. При наявності інших обставин, які викликають сумнів у їх об'єктивності. При наявності зазначених підстав слідчий і особа, яка провадить дізнання, повинні заявити самовідвід, не чекаючи заяви про відвід. За цими підставами відвід слідчому й особі, яка провадить дізнання, може бути заявлений обвинуваченим, потерпілим і його представником, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або їх представниками, а слідчому - і захисником. Заява про відвід або самовідвід слідчого й особи, яка провадить дізнання, подається прокуророві, який розглядає і вирішує її протягом 24 годин. 34. Потерпілий у кримінальному процесі Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову у цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд - ухвалу (ст.49 КПК). Вирішуючи питання про визнання особи потерпілим, суд або суддя, слідчий, особа, яка провадить дізнання, повинні з'ясувати, яка конкретно шкода заподіяна злочином, і вказати про це в ухвалі або постанові. Для визнання особи потерпілою закон не вимагає від неї заяви. Потерпілим у кримінальній справі може бути визнана тільки фізична особа. Якщо в результаті злочинних дій майнова шкода була заподіяна юридичній особі, то вона може виступати у кримінальній справі як цивільний позивач через свого представника. Громадянин, якому злочином була заподіяна майнова шкода і він заявив вимогу про відшкодування збитків, повинен визнаватись одночасно потерпілим і цивільним позивачем. Відповідно до п. 2 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р., потерпілий у кримінальному процесі вправі пред'явити цивільний позов про відшкодування моральної шкоди. Потерпілий має право: - давати показання у справі; - подавати докази; - заявляти клопотання; - знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а також у справах, в яких досудове слідство не провадилось, - після призначення справи до судового розгляду; - брати участь у судовому розгляді; - заявляти відводи; - подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови судді; - при наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки (ч. 3 ст. 49 КПК); Обсяг процесуальних прав потерпілого залежить від того, до якої категорії віднесена справа, в якій він бере участь. Так, наприклад, у справах приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК) потерпілий є стороною у судовому розгляді, бере участь у дослідженні доказів, особисто або через свого представника підгримує обвинувачення, виступає у судових дебатах з обвинувальною промовою. Відповідно до ч.4 ст.49 КПК потерпілий має право брати участь у судових дебатах. У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, передбачені цією статтею, мають його близькі родичі (ч. 5 ст. 49 КПК). Перелік близьких родичів вказаний в п. 11 ст. 32 КПК (батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід. баба, онуки). Пленум Верховного Суду України у постанові № 8 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами України норм кримінально-процесуального законодавства, якими передбачені права потерпілих від злочинців" від 22 грудня 1978 р. вказав, що у випадку смерті особи суди не вправі визнавати потерпілими інших осіб, які не вказані в п. 11 ст. 32 КПК. Якщо на визнанні потерпілим наполягає декілька близьких родичів, то вони повинні визнаватись потерпілими у кримінальній справі. Елементом процесуального статусу потерпілого є його обов'язки. Потерпілий зобов'язаний: - давати правдиві показання; - з'являтися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду (ч. 3 ст. 72 КПК); - не розголошувати даних досудового розслідування (ст.121 КПК); - на вимогу осіб, що провадять розслідування, пред'являти предмети і документи, які мають значення для справи (ст.66 КПК); - у разі необхідності представляти зразки для експертного дослідження, бути підданим освідуванню (ст. ст. 193,199 КПК); - дотримуватись порядку судового розгляду (ст. 272 КПК). За невиконання покладених на нього обов'язків потерпілий несе передбачену законом відповідальність. Якщо потерпілий не з'явився без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосувати привід у порядку, передбаченому ст.ст. 135, 136 КПК України. За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового розслідування потерпілий несе відповідальність за ч.1 ст. 185 або ст.1854 Кодексу про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивих показань - за ст. 384 КК. За розголошення даних досудового слідства настає кримінальна відповідальність за ст. 387 КК. За порушення порядку під час судового засідання потерпілий відповідає за ч.1 ст.185 Кодексу про адміністративні правопорушення України. 35. Процесуальне становище цивільного позивача і цивільного відповідача у кримінальному процесі Цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків відповідно до ст. 28 КПК. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу (ч. 1 ст. 50 КПК). Визнання особи цивільним позивачем може бути за ініціативою прокурора і суду. У кримінальних справах, за якими цивільним позивачем визнається підприємство, установа або організація, бере участь їх представник (ст. 52 КПК). Представника може мати і цивільний позивач - громадянин. Державні органи і посадові особи, які ведуть процес, зобов'язані роз'яснити цивільному позивачу його права і забезпечити їх реалізацію на всіх стадіях процесу. Цивільний позивач має право: - подавати докази; - заявляти клопотання; - брати участь у судовому розгляді; - просити органи дізнання, слідчого і суд про вжиття заходів щодо забезпечення заявленого ним позову: - підтримувати цивільний позов; - ознайомлюватися з матеріалами кримінальної справи з моменту досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилось, - після призначення справи до судового розгляду; - брати участь у судовому розгляді; - заявляти відводи; - подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову; - за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки (ч. 2 ст. 50 КПК). Відповідно до ч.3 ст. 50 КПК цивільний позивач зобов'язаний: - на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора і суду пред'являти всі необхідні документи, пов'язані із заявленим позовом; - виконувати винесені відповідно до закону постанови слідчого (ч. 5 ст. 114 КПК); - не розголошувати без дозволу слідчого або прокурора дані досудового слідства (ст. 121 КПК); - не порушувати порядок під час судового розгляду і підкорятися розпорядженням головуючого (ст. 272 КПК). Як правило, обов'язок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочинними діями цивільному позивачу, покладається на обвинуваченого. У цьому випадку, всі права, пов'язані зі захистом від пред'явленого позову, роз'ясняються обвинуваченому, зокрема, як цивільний відповідач він не притягується. За вчинення злочину, який заподіяв майнову шкоду, обвинувачений несе одночасно і кримінальну, і цивільно-правову (майнову) відповідальність, що відображається у вироку суду. Цивільний відповідач з'являється у процесі лише в тих випадках, коли за законом майнову відповідальність за шкоду, заподіяну злочином, несе не сам обвинувачений, а інші особи. Відповідно до ч. 1 ст. 51 КПК як цивільних відповідачів може бути притягнуто батьків, опікунів піклувальників або інших осіб, & також підприємства, установи та організації, які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого. Так, наприклад, на підставі ст. 446 ЦК України, за шкоду, заподіяну неповнолітнім у віці до 15 років, відповідальність несуть його батьки, опікуни, піклувальники або навчальний, виховний, лікувальний заклад, під наглядом якого вій перебував на момент заподіяння шкоди. Якщо цивільним відповідачем є підприємство, установа, організація, то вони беруть участь у справі через свого представника. Про притягнення як цивільного відповідача особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносить постанову, а суд -ухвалу. Цивільний відповідач має право: - заперечувати проти пред'явленого позову; - давати пояснення по суті пред'явленого позову; - подавати докази; - заявляти клопотання; - ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються цивільного позову, з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося, - призначення справи до судового розгляду; - брати участь у судовому розгляді; - заявляти відводи; - подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок і ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову; за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки (ст.51 КПК). Як і цивільний позивач, цивільний відповідач має процесуальні обов'язки, а саме: - виконувати винесені відповідно до закону постанови слідчого; - не розголошувати без дозволу слідчого або прокурора дані Досудового слідства; дотримувати порядку під час судового засідання і підкорятись розпорядженням головуючого. |
|
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА ПРАКТИЧНИХ... Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни «Цивільний процес» (відповідно... |
ЛУГАНСЬК К63 Фандрейзинг у питаннях, відповідях та цитатах. Навч посібник. – Луганськ, 2007. – 54 с |
|
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Екологічне право України” (відповідно... |
Навчально-методичний посібник для практичних занять Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Екологічне право України” (відповідно... |
|
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни “Фінансове право України” (відповідно до вимог ECTS) / Уклад.: М.... |
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 2... |
|
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ Київ 2 011 Навчально-методичний... Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Основи економічної теорії» / Укл. Н.Є. Скоробогатова, Н. О. Черненко. К.: НТУУ "КПІ",... |
Навчально-методичний посібник Суми Медична генетика: навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ / В. Е. Маркевич, М. П. Загородній, І. Е. Зайцев, А. М. Лобода,... |
|
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 2... |
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 1... |