|
|
Скачати 1.18 Mb.
|
Протистояння Української Православної Церкви світовій глобалізаціїї на сучасному етапі Радикальні зміни, які переживає увесь цивілізований світ через глобальні процеси інтеграції вимагають звернення до питання розвитку й існування Української Церкви взагалі. Особливої уваги набуває проблема збереження і розвитку релігії та традицій наших предків, а для цього необхідно з’ясувати можливі наслідки глобальних процесів і їх сьогоднішній і майбутній вплив на традиційну для України Православну Церкву. Термін „ глобалізація” походить від французького „global”—загальний, що в свою чергу похо- дить від латинського „globus”—куля (1. вся земна куля; всесвітній. 2) всебічний, повний, загаль- ний, універсальний). Невід’ємним від цього терміну являється й поняття „глобальні проблеми”, які визначаються як „сучасні проблеми існування і розвитку людства в цілому - запобігання світо- вої термоядерної війни і забезпечення миру для всіх народів; подолання розриву в рівні соціально-економічного розвитку між розвинутими і країнами, що розвиваються, усунення голоду, бідності і неграмотності; регулювання стрімкого зростання населення в країнах, що розвиваються; запобі- гання катастрофічного забруднення навколишнього середовища; забезпечення людства не обхід- ними ресурсами -продовольством, промисловою сировиною, джерелами енергії; запобігання негативних наслідків розвитку науки і техніки. Глобалізм — це сила, що придушує національну економіку, що розкладає народи і держави в ім'я інтересів і влади еліти країн золотого мільярда.”(14, С.4) Один із сучасних західних теорети- ків І.Валерстайн охарактеризував глобальну капіталістичну систему з наявності "ядра" — країн Заходу, "периферії" — країн колишнього "третього світу", і "буферної зони"—країн, що є сировинними придатками Заходу. По зауваженню Дж. Сороса, уся ця система функціонує в такий спосіб " що правила ігри вигідні для центру". Член РИМСЬКОГО клуба Богдан Гаврилішин пише, що "глобалізація не веде до добробуту всіх, а сприяє збільшенню розриву між багатими і бідними країнами й усередині країни". (14, С. 4) Початок свідомо проведеної політики глобалізації фіксується зовсім конкретно. Це рішення Бреттон-Вудської конференції по валютних і фінансових питаннях у липні 1944 року про створення МВФ і МБРР. Необхідність цих структур декларативно улаштовувалася зовні шляхетними цілями — відновлення економіки, зруйнованою великою депресією 30-х років і другою світовою війною, а також допомога відстаючим країнам у їхньому прагненні наздогнати інший світ. Сьогодні створені тоді фінансові важелі виявилися в руках декількох вузьких груп, що у пресі називаються по-різному, наприклад "валютні мегаспекулянти", і інтереси їх не обмежують- ся рамками однієї країни. Як відзначив Ях’я Баба, посол Малайзії в Росії (країни, що постраждала від цих "мегаспекулянтів", але змогла позбутися від їхнього згубного впливу): "Вони дуже добре знають глобальну фінансову систему, у них у розпорядженні набагато більше фінансових ресурсів, ніж у деяких країн".(14, С.4) Механізм "допомоги" МВФ і МБРР простий: кредити виділяються під умови прийняття т.зв. "програм структурного розвитку". По своїй суті ці програми націлені на досягнення фінансово-економічного банкрутства країни, залучення її в повну залежність від кредиторів. У результаті сьогодні 225 найбільших рахунків (в основному сконцентрованих у США), складають 1 трлн. доларів, що дорівнює річному доходові 47% (тобто 2,5 млрд. людей) найбільш бідного населення Землі. Світова громадськість відзначила, що за останнє десятиліття відбувся особливо різкий ріст розриву між слабкими і сильними країнами за рахунок нееквівалентного обміну. Так, за даними преси, 20% найбільш слабких і сильних країн мали наступну динаміку співвідношень ВНС (валютне національне споживання) на душу населення по роках: 1960-1:30 1990-1:60 1999-1:90 Отже, слід зазначити, що глобалізація — це не теж саме що закономірно й об'єктивно протікаючі у світі інтеграційні процеси, які можна і потрібно регулювати шляхом удосконалювання міжна- родного законодавства в області політики, економіки, екології й ін. з урахуванням інтересів всіх і кожного, глобалізація прямо протистоїть процесам світової інтеграції. Поняття „глобалізація” нерозривно пов’язане з поняттям „Новий Світовий Порядок” (НСП). У 1990р. на обкладинці американського журналу „Тайм” була розміщена картина, яка зображувала в парадних масонських одіяннях президента СРСР Горбачова і президента США Буша, що кують на ковадлі земну кулю з написом "новий світовий порядок". 17 лютого 1991р. - день оголошення про початок бомбардувань Іраку ввійде в історію як день публічного проголошення США нового світового порядку (НСП) і день демонстрації - ведучі держави "об'єдналися один з одним, для загальної справи" - здійснення "чудової ідеї" - тотальної світової диктатури: політичної, економічної, інформаційної, інтелектуальної. Заодно відбулася яскрава демонстрація методів, якими небажаючі добровільно підкоритися світовій технотронній владі будуть заганятися в гетто НСП - "томагавки", "літаючі" і " плаваючі фортеці,", кулькові і керовані бомби, напалм, радіоактивна начинка снарядів, блокада, голод, епідемії. "Це чудова ідея: новий світовий порядок, у якому різні народи поєднуються один з одним заради загальної справи, для здійснення загальних прагнень...Тільки США володіють як моральною витривалістю, так і засобами для того, щоб підтримувати його." Дж. Буш "Лос-Анжелес", 18.02.91р.(24, С.1) Провідну роль у процесах глобалізації відіграють США, керівна верхівка яких давно виконує волю таємних масонських лож, що в свою чергу очолюються могутніми фінансистами. США стали цитаделлю світової фінансової і політичної закуліси, центром планування і фінансування воєн і революцій у всіх куточках планети. У документальних книгах "Війни і революції" (Т.1,2), "Як Орден організує війни і революції" Е.Саттон, який був керівником аналітичних проектів Гуверівського Центра стратегічних досліджень, докладно показує схему глобального маніпулювання світовою політикою і суперзбагаченя США за допомогою "керованих військових конфліктів". . На початку XX століття були три наймогутніші держави-нації, що здійснювали власну політику й існування яких у принципі не дозволяло робити глобальні маніпуляції світом - Російська Імперія, Німецька Імперія й Імператорська Японія, (Англію не називаємо, тому що вона разом зі США прагнула до спільної ролі світового маніпулятора.) И саме ці три нації були втягнені світовим політичним "процесом" у міжусобне глобальне взаємознищення. „Російська Імперія піддалася і внутрішньому самознищенню шляхом впорскування інфекції "марксизму" через фінансовану американо-німецьким (точніше світовим іудейсько-масонським) капіталом агентуру професійних пропагандистів і революціонерів. Для Росії на все XX століття світовою закулісою був включений режим-принцип: "Чим гірше - тим краще". Світовий і, насамперед, американський капітал провокували і підтримували найбільш руйнівні для Росії "процеси" і режими.”(24, С. 20) Технологія і масштаби світової організованої військово-політичної злочинності, центральне місце в якій займає США, документально описані в книгах найбільшого дослідника сучасності у цьому питанні Ентоні Саттона:"Як Орден організує війни і революції", "Уолл-стріт і Більшовицька революція","Уолл-стріт і прихід Гітлера до влади", "Війна за золото", "Енергія й організована криза", "Війни і революції" Том 1 і 2, "Тристороння комісія у Вашингтоні" .Том 1 і 2, "Як Орден контролює освіту", "Таємний культ Ордена" і ін. Планування, створення конфліктів, у тому числі і військових, у визначених регіонах планети і керування цими конфліктами—головний спосіб досягнення тактичних і стратегічних цілей "елітної секретної групи у США"- основний висновок Е.Саттона. Тільки після 1945 р. ці таємні сили при підтримці США спровокували, організували, забезпечили більш 200 локальних воєн у різних регіонах планети, у десятках військових конфлік- тів взяли безпосередню участь. Загальне число жертв американської вояччини і тероризму тільки за 1948-1996 роки складає більш чотирьох мільйонів чоловік, не рахуючи поранених і знедолених. Після руйнування СРСР Америка не має ніяких обмежень на шляху своїх агресивних устремлінь. Саме так виглядає генеалогія самозваного оплоту "гуманізму і демократії" сучасного світу. "Богоборча, антилюдяна і найвищою мірою тоталітарна система, подібна американській, взагалі не має права на існування, як будь-яка імперія зла. Система американізму, тобто паразитичного існування за рахунок чужих ресурсів, насильства, обману, експлуатації і пограбування інших держав, повинна бути знищена загальними зусиллями людства, Інакше йому не вижити. Ще в першій половині XIX століття американські письменники і мислителі Р. У. Емерсон, Торо, Н. Готорн різко таврували систему американізму, що перетворює людину в "машину, що добуває гроші". ...Суспільно-політична система США являє собою крайню форму тоталітаризму, більш абсолютного і небезпечного, ніж, наприклад, тоталітаризм фашистської Німеччини... США - вампір на тілі людства. Американська могутність виростає за рахунок руйнування інших країн. Процвітання США за його гибельністю для доль сотень мільйонів людей в інших країнах може зрівнятися з економічним ростом фашистської Німеччини, що за рахунок мобілізації ресурсів окупованих нею країн Європи зуміла акумулювати гігантські засоби і досягти разючих результатів...” (24, С. 23) Для того, щоб затвердити й утримати своє "право" на експлуатацію інших народів, США регулярно прибігають до використання крайніх форм насильства, і насамперед військового. „Всього за кілька десятиліть після другої світової війни США зробили стільки військових злочинів проти людства, що тільки за них американська система заслуговує Нюрнберзького процесу, а її адміністрація - участі гітлерівських злочинців." ( 23, С. 42) США і їх Нато-сателіти здійснюють глобальний расизм . "Золотий мільярд", "переможці", "обрані народи" живуть по одним правилам, а всі інші („переможені”) змушені скоритися перед їх всесильною владою. У військових операціях останнього десятиліття проглядається саме ця політика. Бомбардування міст Іраку в 1990 р., відкрита агресія проти Сербії у 1999, і сьогодні- остання зухвала операція „Шок і трепет” – знову в Іракі, і знову без згоди ООН, всупереч багатотисячним протестам в усьому світі—це прояви ствердження ідеології Нового Світового Порядку. Так Новий Світовий Порядок хоче, щоб усі країни у світі були багатонаціональними - звичайно, крім Ізраїлю. Багатонаціональні країни легше контролювати, вони з меншою імовірністю єдиним фронтом зможуть протистояти НСП. Серби, приміром, відмовилися підкоритися вимогам НСП. Виходить, серби повинні бути покарані. Покарання повинне бути зразковим, щоб в інших країн не виникало спокуси не підкорятися НСП. Очевидно, після інтервенції в Іраку настане черга інших „непокірних” країн, таких як Північна Корея, Сирія, Іран або Йорданія. Отже, саме завдяки впливу таємних організацій і всебічній підтримці США відбувається об’єднання світу у єдину глобальну систему з пануванням у ній інтересів визначеної верхівки, поширенням певного( явно антихристиянського) релігійно-ідеологічного вчення і жорстким поділом народів і націй на панівні і підкорені. Вказаний процес вже сьогодні супроводжується спробою встановлення панування багатої еліти над іншими людьми, одних культур і світоглядів над іншими, що особливо нетерпимо у релігійній сфері. У результаті спостерігається прагнення представити в якості єдино можливої універсальну бездуховну культуру, засновану на розумінні свободи занепалої людини, яка ні в чому не обмежує себе, як абсолютної цінності і мірила істини. Такий розвиток глобалізації багатьма в християнському світі порівнюється з побудовою Вавілонської вежі. Сучасний етап глобалізації — це процес формування єдиного світового економічного, фінансового, інформаційного та гуманітарного простору, що обумовлює зниження ролі державних бар’єрів на шляху руху інформації, капіталів, товарів та послуг та зростання ролі наднаціональних інститутів регулювання суспільного життя. Глобальна конкуренція ведеться не стільки між країнами, скільки між транснаціональними відновлювальними системами, кожна з яких об’єднує не лише виробничі та фінансові структури, що працюють в масштабах світового ринку, але й національні системи освіти, організації науки, ідеології, способи формування суспільства. Кілька таких систем, що тісно пов’язані між собою, визначають глобальний розвиток людства. Небезпеку тотальної хвороби глобалізму відчуває сьогодні увесь світ, у тому числі і трудящі Заходу. „Погроза нашому існуванню може бути переборена лише нашими спільними діями, і в цій загальній боротьбі треба використовувати будь-як об'єднавчі тенденції. Саме протистояння глобалізма, наступу світової еліти на наше життя, нашу історію, наші цінності, нашу духовність, на наше майбутнє є те загальне, що ріднить різні інтеграційні і демократичні рухи, складає їхній внутрішній нерв, і в цьому їхнє головне позитивне значення. Приватні гасла окремих рухів повинні бути підпорядковані головному: геть глобалізацію і глобалізаторів!” (14, С. 4) Важливою рисою антиглобалістського руху є те, що він має не просто широку соціальну базу, а інтернаціональну соціальну базу. У ньому беруть участь тисячі представників самих країн "золотого мільярда". Його підтримують мільйони людей Азії Африки і Латинської Америки, оскільки в противагу ідеї "нового світового порядку" антиглобалісти виступають за встановлення справедливих міжнародних відносин (зокрема за скасування боргів останніх міжнародний фінансовим структурам). Примітно, що ведучу роль в антиглобалістському русі відіграють організації, що виступають з антисистемних позицій. Очевидно, що мова йде не тільки про класову або партійну боротьбу (до речі, комуністичні партії поки що виявляють пасивність в антисистемних акціях). Антикапіталіс- тичні виступи носять загальнодемократичний характер, спираючись на принцип соціальної справедливості, прав людини й інші. Це рух концентрує удари не на приватних проявах глобалізму, а на вузлових структурах глобалістської мережі керування (виступи в Давосі, Сіетлі, Празі, Вашингтоні, Квебекі, Генуї, запеклі сутички демонстрантів у Мадриді, Канбері й в інших містах), що робить його досить ефективним. До речі, необхідність зміни віджилих найманих відносин, що складають сутність капіталізму, широко усвідомлюється і на Заході — у цитаделі глобализму. Більш того, найбільш далекоглядні підприємці і керівники, філософи і соціологи пов'язують подальший розвиток західної цивілізації саме із звільненням працівника від найманої кабали. Антиглобалісти ж стверджують, що дух наживи не притаманний людині, а нав'язується їй разом з ідеєю експлуатації інших, а конкретною матеріальною підставою цим поглядам служить практика найманих відносин з їх асиметрією прав і обов'язків роботодавця і працівника. У цьому з очевидністю розкривається невикорінне внутрішнє протиріччя глобалізму. Велике значення в справі об'єднання антиглобалістських сил мав Всесвітній Соціальної Форум у Порту-Алегре (Бразилія), що відбувся в початку 2002 р., який об'єднав десятки тисяч представ- ників багатьох країн і різних політичних і суспільних сил. Форум прийняв "Декларацію суспільних рухів", що призиває до боротьби "Проти неолібералізму, війни і мілітаризму. За світ і соціальну справедливість". Найближчим часом планується проведення аналогічних регіональних форумів у Європі (у Флоренції) і в Росії(у Москві), Формується антиглобалістський рух і в Україні. За висловом політолога Кизими В.В.: „Задача лівих, й усіх демократичних і істинно національних сил (принаймні, у слов'янському пострадянському просторі) полягає в тому, щоб через національні відродження й антиглобалістські дії, опанувавши ініціативою, усунути джерело глобальної нерівноправності, Тільки така тактика дасть можливість знищити всю ту мерзенність, що буйним цвітом розростається під "дахом" глобалізації, отруює життя народам і кожній окремій людині.”(14. С.4) Висновок конференції ООН у Ріо-де-Жанейро, підтверджений Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році, говорив: якщо людство хоче залишитися жити на планеті, воно зобов'язано в історично короткий термін кардинально переглянути систему своїх життєвих цінностей і моделі суспільно-політичного і державного устрою.(14, С.4) |
|
Парафія св. Андрія Первозваного Української Православної Церкви Київського Патріархату Від імені Парафії св. Апостола Андрія Первозваного Української Православної Церкви Київського Патріархату пересилаємо нашу чергову... |
27 листопада пройшла акція “Голодомор 32-33 це геноцид. Пам’ятаємо!” Україні”. Панахиду біля Національного меморіалу жертв голодоморів відправили патріарх Київський та всієї Руси-України Філарет, Патріарх... |
|
ХРИСТИЯНСЬКА ЕТИКА ФИЛИП (Осадченко Р. А.), архієпископ Полтавський і Миргородський, доктор богослов’я, голова Місіонерського відділу при Священному... |
9: Конституційний процес на сучасному етапі розбудови держави: стан,... Навчальна мета: Довести та ознайомити молодший та рядовий начальницький склад з конституційним процесом на сучасному етапі розбудови... |
|
Синельниківської міської ради України, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, статей 92,123 Земельного кодексу... |
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з гуманітарної підготовки з особовим... Навчальна мета: Довести та ознайомити молодший та рядовий начальницький склад з конституційним процесом на сучасному етапі розбудови... |
|
13; ПРИГОТУВАННЯ ОБРЯДОВИХ СТРАВ ТА ВИРОБІВ Календарні звичаї та обряди формально узгоджувалися з річним літургічним циклом православної церкви, проте дійсною основою "побутових... |
Учбова програма з Історії релігій для 2-го класу заочного сектору Почаївської Духовної Семінарії Поняття про релігію, признаки релігії. Походження слова “релігія”. Всезагальність віри. Спасіння з т з. Православної Церкви |
|
№20. Причини гальмування реформ у сучасному суспільстві. Ідеологічне... Тема №20. Причини гальмування реформ у сучасному суспільстві. Ідеологічне та політичне протистояння в Україні, шляхи подолання кризових... |
На сучасному етапі розвитку освіти в Україні, коли проходять глибинні... Сучасному суспільству потрібні активні, самостійні, ініціативні особистості, які критично й творчо мислять, готові до оволодіння... |