На сучасному етапі розвитку освіти в Україні, коли проходять глибинні державотворчі процеси, що охоплюють соціальну та економічну сферу, відбувається пошук

Скачати 280.52 Kb.

Назва	На сучасному етапі розвитку освіти в Україні, коли проходять глибинні державотворчі процеси, що охоплюють соціальну та економічну сферу, відбувається пошук
Сторінка	1/3
Дата	15.12.2013
Розмір	280.52 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Інформатика > Документи

1 2 3

На сучасному етапі розвитку освіти в Україні, коли проходять глибинні державотворчі процеси, що охоплюють соціальну та економічну сферу, відбувається пошук нових засобів і методів формування творчої особистості, творця нового суспільства, здатного до самостійної поведінки і дії, саморозвитку, самовдосконалення, самовизначення. Сучасному суспільству потрібні активні, самостійні, ініціативні особистості, які критично й творчо мислять, готові до оволодіння гігантським потоком інформації, що постійно оновлюється.

Головне завдання сучасної школи – підготовка маленької людини до самостійного життя. Випускнику школи необхідно вирішувати реальні завдання в суперечливих і складних умовах сучасного буття.

Отже, головною метою вчителя стає формування ключових компетенцій учнів за допомогою рефлексій їхніх дій, оскільки саме набуття життєво важливих компетентностей може допомогти людині орієнтуватися в сучасному суспільстві, сприяє формуванню в неї здатності швидко реагувати на запити часу.

У наш час абсолютно очевидно, що виконання школою нових завдань неможливе без докорінного переосмислення основних дидактичних концепцій, побудови адекватної духові часу системи взаємовідносин між учителем і учнем, використання сучасних підходів до змісту і методів навчання. Це актуальне завдання вирішується педагогами завдяки використанню нових педагогічних технологій в своїй діяльності.

Сучасний стан розвитку суспільства міцно пов‘язаний із проектною культурою, яка проходить в сфери матеріального виробництва, науку, мистецтво, систему соціальних взаємовідносин, суспільну свідомість людини тощо.

Одним із системоутворюючих підходів, який дозволяє формувати особистість сучасного школяра, є проектна діяльність, її можна розглядати як самостійну структурну одиницю навчально-виховного процесу, яка використовує принципи рефлексії, партнерство, неординарність, креативність, толерантність.

Для того, щоб розібратися в поняттях «проект», «проектна діяльність», «метод проекту», необхідно звернутися до історії педагогіки.

В основі методу проектів лежать ідеї Джона Дьюї, який створив концепцію прагматичного навчання (від грецьк. рragma – справа, дія). В педагогічних поглядах та експериментальних роботах Джона Дьюї започатковані ідеї побудови навчання на активній основі через доцільно-мотивовану діяльність учня у співвідношенні з його особисто-визначеним інтересом. Надзвичайно важливо було показати дитині її особисту зацікавленість у здобутті цих знань, де і яким чином вони можуть їй знадобитись у житті.

Ідеї Дж. Дьюї знайшли продовження у працях учня і послідовника Вільяма Кілпатріка. Він запропонував побудувати навчання на активній основі в процесі пошукової діяльності, спрямованої на розв‘язання конкретної практичної проблеми. При цьому цінність цієї діяльності визначається освітнім, розвивальним і виховним потенціалом, тобто можливістю залучити учнів до найрізноманітніших видів діяльності. Це забезпечує не лише розширення їхнього кругозору, життєвого досвіду, але й оволодіння різними способами творчої, дослідницької діяльності.

На початку минулого століття метод проектів став популярним у вітчизняній освіті серед методів навчання. Ідеї проектного навчання в Росії виникли одночасно із розробками американських педагогів. Приміром, під керівництвом С.Т. Шатського у 1905 році була організована невелика група працівників, які використовували проектні методи в практиці викладання.

В 1920-х роках всі переваги і недоліки застосування даного методу знайшли своє відображення в ідеях та досвіді В.Н. Шульгіна.

Але надмірне захоплення методом проектів переважало класно-урочну систему. Введення цього методу було не продумано і не послідовним, тому рішенням ЦК ВКП (б) у 1931 році метод було засуджено і заборонено.

В зарубіжних школах США, Великобританії, Бельгії, Ізраїлі, Фінляндії, Германії, Італії, Бразилії, Нідерландах метод проектів достатньо розвивався.

«Табу» на проектну діяльність у вітчизняній школі існувало до 90-х років минулого століття, а з навчального процесу було вилучено все цінне, що мав цей метод.

В наш час проектна діяльність все більше привертає увагу вітчизняних педагогів як одна із активних форм розвитку пізнавальних, творчих навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, практично мислити.

Проектна діяльність особистості, що необхідна суспільству майбутнього і сьогоденню, виробляється в процесі виконання урочних та позаурочних проектів.

Проектна діяльність дозволяє реалізувати індивідуальний підхід в навчанні шляхом постановки складної дослідницької задачі, яка вирішується в співпраці учнів і вчителів, а також формувати стійкий інтерес до навчання. Співпраця педагогів і учнів вирішує найважливішу задачу школи – формування особистості.

Методика проектної діяльності

Вибір проблеми, обґрунтування практичного значення її результату.
Визначення мети і поетапних завдань.
Визначення масштабів роботи, засобів і методів досягнення мети, передбачувані складнощі, поділ усієї роботи на етапи.
Формулювання гіпотези, ідеї реалізації.
Вибір виконавця чи команди для здійснення проекту. Розподіл обов‘язків на кожному етапі проекту при дотриманні рівних прав учасників. Мотивація учасників.
Плануючи проект, необхідно продумати його загальну модель та її структуру. ( Модель – це умовний образ, схема остаточного результату проекту ).
Вибрати двох учнів, що відповідатимуть за інформаційне забезпечення проекту, випуск бюлетенів. Визначити основні принципи оформлення, періодичність випуску.

Проектний метод – це дидактичний засіб активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку креативного мислення й формування визначених у них особистісних якостей. Три «кити», на яких тримається дана технологія, - це самостійність, діяльність, результативність.

Такий метод допомагає учням самостійно пройти всі етапи дослідження обраної проблеми, формує навички пошукової, аналітичної, творчої діяльності.

Якщо в основу проекту покладена теоретична проблема, то підсумком має бути її розв‘язання. Щоб досягти цього, необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити й розв‘язувати проблеми, залучати для цього знання з різних галузей, здатність прогнозувати результати й можливі наслідки різних варіантів рішення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв‘язки, оцінювати свої дії та дії своїх товаришів.

У проекті учні стають основними дійовими особами навчального процесу, вони є рівноправними членами творчого колективу, що дозволяє їм об‘єднуватися за інтересами, забезпечує розмаїття рольової діяльності. Метод дає можливість залучити до навчального процесу не лише дії та думки школярів, але й їхні почуття. У ході здійснення проекту школярі навчаються надавати допомогу своїм товаришам по роботі, в них формується вміння самостійно орієнтуватися в інформаційному просторі, виробляється обов‘язковість і відповідальність.

Уміння користуватися методом проектів – показник високої кваліфікації викладача, його ставлення до прогресивних методик навчання й розвитку учнів. У ході його здійснення вчитель допомагає учням у пошуку джерел інформації, необхідних для роботи над проектом, координує весь процес, підтримує постійний зворотний зв‘язок зі школярами, консультує, заохочує та надихає учнів.

В основі слова «проект» лежить декілька значень:

розроблений план споруди, виготовлення реконструкції чогось;
попередній текст документа, задум чогось;
певна організація великих та відносно самостійних починань;
форма побудови цілеспрямованої діяльності.

Сьогодні існує безліч трактувань поняття «проектування».

За визначенням Дж. Джонса проект – «процес, який дає початок змінам у штучному середовищі».

І. Чечель відзначає, що проект – це буквально «кинутий вперед», тобто прототип, прообраз будь-якого об‘єкта, виду діяльності, а проектування перетворюється на процес створення об‘єкту.

В.І.Слободчиков розглядає проектування як механізм розвитку освіти – вищу форму інноваційної діяльності в освіті, яка не зводиться ні до оновлення, ні до нововведення.

Є.С. Полат пояснює проект як об‘єднану навчально-пізнавальну творчу діяльність учнів-партнерів, які мають спільну проблему, мету, способи діяльності, узгоджені методи, спрямовані на досягнення загального результату сумісної діяльності.

Час від появи задуму до його повної реалізації називається проектним циклом.
За напрямами діяльності проекти можуть бути:

навчальними, спрямованими на вирішення актуальних проблем навчання;
виховними, що передбачають спрямування на реалізацію актуальних проблем виховання;
методичними, в основі яких – підвищення професійної майстерності педагогів школи;
організаційними (управлінськими) – спрямованими на розроблення та впровадження нової моделі стосунків, режиму діяльності, удосконалення управлінської діяльності;
матеріально-технічними, що передбачають удосконалення матеріальної бази, впровадження нових механізмів господарювання, естетичне оформлення приміщень, нове технічне обладнання.

Проектування в освіті – це процес створення нових форм спільності педагогів, учнів, педагогічної громадськості, нового змісту та технологій освіти, нових способів і технік педагогічної діяльності та мислення.

Проектна діяльність розглядається як частина навчальної діяльності, що включає ціннісно-орієнтаційну, перетворюючу, творчу та практичну діяльності.

Вона несе в собі всі якості діяльності, тому в її структурі можна виділити такі компоненти:

МОТИВ – МЕТА – СПОСОБИ – ЗАСОБИ – ПРЕДМЕТ – РЕЗУЛЬТАТ.

Інша версія говорить, що:

Проектна діяльність – це така діяльність, при якій під керівництвом та за підтримки вчителя здійснюється активна творча самодіяльність учня в процесі навчання.

Схематично проектну діяльність можна зобразити таким чином:

проектна

діяльність

школярів

проектування

проект

проектна

ситуація

проектна

діяльність

проектна задача

Дослідження доводить, що проектна діяльність:

формує навички самостійної орієнтації у навчальній, науково-методичній та довідковій літературі, вчить здобувати необхідну інформацію самостійно;
активно розвиває в учнів основні види мислення;
сприяє їх психічному розвитку, зберігає та підсилює «замість» в учнів, намагання створювати, творити;
зміцнює емоційно-вольову сферу учнів;
сприяє розвитку інтелектуальних здібностей, вчить мислити від абстрактного до конкретного;
залучає учнів до реальної самоосвіти;
сприяє інтеріоризації (запредмечуванню), тобто переходу від зовнішніх дій до внутрішніх дій (їх трансформацію);
посилює позитивну мотивацію учня, бо проект обирається та реалізується на основі власних інтересів, потреб та можливостей;
привчає учнів до цілепокладаючої діяльності, яка є головним компонентом перетворення інформації, енергії, самого себе;
сприяє формуванню культури ділового спілкування, умінню аргументовано захищати свої позиції;
посилює уяву, яка є значним стимулом для народження нових ідей, пошуку та синтезу як основи інноваційного мислення;
оформлює внутрішній план ідей та реалізує його на практиці тощо.

Головним девізом проектної діяльності школяра є: «Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати».

Учнівський проект – індивідуальне або групове учнівське дослідження, здійснене на основі вільного вибору учнів з урахуванням інтересів школярів. Виконання учнівських проектів – це складна самостійна діяльність учнів під керівництвом вчителя. Цикл проектного навчання вміщує: продумування, розробку, впровадження та емоційну підтримку учнівського проекту. Позиція вчителя під час реалізації методу проекту на практиці переходить із носія готових знань до перетворення в організатора пізнавальної, дослідницької діяльності своїх учнів. Змінюючи психологічний клімат в класі, вчитель переорієнтує свою роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності учнів, на пріоритет діяльності дослідницького, пошукового, творчого характеру.

З боку вчителя проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

Основними завданнями вчителя є:

Не лише передати учням силу знань, а навички здобувати ці знання самостійно та вміння самостійно застосовувати їх для розв‘язання нових пізнавальних і практичних завдань.
Сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати у різноманітних групах, виконуючи всілякі соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо).
Різноманітне коло спілкування дітей, знайомство з іншими культурами, різними точками зору на одну проблему.
Прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки.

У проектній діяльності змінюються відносини «вчитель – учень»:

учень визначає мету діяльності – вчитель допомагає йому в цьому;
учень відкриває нові знання – вчитель рекомендує джерела знань;
учень експериментує – вчитель розкриває можливі форми і методи експерименту, допомагає організувати пізнавальну діяльність;
учень обирає – вчитель сприяє прогнозуванню результату вибору;
учень активний – вчитель створює умови для розвитку активності;
учень – суб‘єкт навчання, вчитель – партнер;
учень несе відповідальність за результати своєї діяльності – вчитель допомагає оцінити отримані результати і виявити способи вдосконалення діяльності.

Поняття проектної технології (або традиційно «методу проектів») має в науковій літературі декілька визначень.

Метод проектів – спосіб організації пізнавально-трудової діяльності учнів, що передбачає визначення потреб людини, проектування продукту праці відповідно до цих потреб, виготовлення чи надання послуги, оцінку якості, він розвиває у школярів здатність постійно та самостійно оволодіти новими видами робіт.

Метод проектів – це система навчання, за якою учні набувають знання, уміння і навички у процесі планування та виконання практичних завдань-проектів, що постійно ускладнюються.

За визначенням Є. С. Полата, метод проектів є тим методом, в основі якого лежить розвиток пізнавальних, творчих навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання та орієнтуватися в інформаційному просторі, розвивати своє критичне мислення.

На думку А. І. Лебедєва, метод проектів – це сукупність певних дій, документів, попередніх текстів; задум для створення реального об‘єкта, предмета; створення різного роду теоретичного продукту; це творча діяльність.

1 2 3

Схожі:

1. Культура як духовний та суспільний феномен Проте "культура" — не тільки широко вживане слово, але й важливе наукове поняття, без якого не може обійтися жодна сфера теоретичного...	9: Конституційний процес на сучасному етапі розбудови держави: стан,... Навчальна мета: Довести та ознайомити молодший та рядовий начальницький склад з конституційним процесом на сучасному етапі розбудови...
Розвиток науки і техніки, процеси глобальних змін, що відбуваються... Базові поняття. Терміни та визначення» таким чином визначено інформаційну діяльність: «Інформаційна діяльність – постійне та систематичне...	Віктор Вікторович Тринчук Відповідно, функціонування страхової компанії відбувається в умовах невизначеності. А від так управління ризиком не може бути зведено...
Міністерство освіти і науки України Сучасні педагогічні технології навчання на сучасному етапі розвитку освіти України	ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з гуманітарної підготовки з особовим... Навчальна мета: Довести та ознайомити молодший та рядовий начальницький склад з конституційним процесом на сучасному етапі розбудови...
Відділ освіти і науки Нікопольської міської ради Комунальний загальноосвітній навчальний заклад Провідною ідеєю освіти на сучасному етапі в українській державі є гуманізація, адже гуманітарна освіта є засобом і сферою формування...	Економічний аналіз: суть, роль і значення на сучасному етапі Відомо, що кожне підприємство є складною системою взаємозв’язаних підрозділів і ланок, які виконують різні функції в процесі виробництва...
Теми індивідуальних робіт Міжнародні валютні відносини на сучасному етапі розвитку світового господарства	Міжнародне публічне право і міжнародне приватне право, їх значення для міжнародної торгівлі Міжнародна торгівля, як і будь-який інший вид людської діяльності, не може здійснюватися у правовому вакуумі. На сучасному етапі...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання