Запам’ятайте! Для рівномірного розведення сильнодіючої лікарської речовини її слід набрати у шприц першою, а потім – розчинник. При цьому турбулентні завихрення у шприці рівномірно розподіляються і розмішують лікарський засіб з розчинником.
ретельно видалити із шприца пухирці повітря;
покласти шприц з набраними лікарськими речовинами на стерильний лоток;
на цей лоток покласти 3 ватні кульки, змочені у 70˚ розчині етилового спирту;
провести психологічну підготовку пацієнта;
при виконанні внутрішньовенної ін’єкції бажано, щоб пацієнт лежав у ліжку, бо іноді під час цієї маніпуляції пацієнт непритомніє;
якщо пацієнт сидить, то внутрішньовенну ін’єкцію виконують на спеціальному столику;
рука пацієнта повинна розташовуватися на столі в зручному, максимально розігнутому ліктьовому згині положенні;
під ліктьовий суглоб підкласти тверду клейончасту подушечку;
якщо ін’єкцію виконують у ліжку, то під руку пацієнта слід підстелити клейонку, щоб не забруднити постіль.
Основні етапи виконання навику:
Намітити місце ін’єкції. Найзручніше виконувати внутрішньовенну ін’єкцію в вени ліктьового згину. Це пояснюється їх великим діаметром, слабо вираженою підшкірною основою в цьому місці і доброю фіксацією вени в підшкірній основі, що не дає їй можливості зміщуватися і спадатися під час ін’єкції.
Для чіткого контурування венозних стовбурів створити штучний венозний стаз. З цією метою на плече вище від ліктьового згину накласти гумовий джгут; під джгут підкласти полотнянку серветку (щоб запобігти защемленню шкіри). Джгут зав’язати таким чином, щоб вільні кінці були спрямовані вгору і не заважали під час виконання ін’єкції, а також щоб його можна було легко розв’язати лівою рукою. Ступінь стискання кінцівки джгутом має бути таким, щоб спинити течію крові тільки у відповідних венах, і ні в якому разі не в артеріях. Після накладання джгута перевірити наповнення пульсу. Якщо пульс стає слабкішим або не пальпується, ступінь стискання кінцівки слід зменшити.
Для посилення венозного застою пацієнту запропонувати протягом деякого часу потримати руку у вертикальному положенні кистю донизу; кілька разів енергійно стиснути та розтиснути кулак. Розтерти згинальну поверхню передпліччя рукою у напрямку від кисті до ліктьового згину. При задовільному наповненні вени чітко контуруються під шкірою у вигляді еластичних тяжів.
Кінчиком вказівного пальця правої руки пропальпувати вени ліктьового згину і вибрати із них найбільш об’ємну і найменш рухому вену.
Запропонувати пацієнту стиснути кулак.
Двічі протерти місце ін’єкції стерильними ватними кульками, змоченими у 70˚ розчині етилового спирту.
Відпрацьовані ватні кульки занурити у 5% розчині хлораміну в ємності промаркірованій «Для використаних ватних кульок», на 1 годину.
Взяти наповнений ліками шприц правою рукою так, щоб її палець притримував муфту голки, І, ІІІ та ІV пальці невимушено – циліндр шприца, а V палець розміщувався на поршні.
Перед пункцією вени ще раз переконатися, що в шприці відсутнє повітря.
Першим пальцем лівої руки відтягнути шкіру нижче від наміченого місця ін’єкції, зафіксувати вену.
Голку шприца встановити під гострим кутом до поверхні шкіри по направленню току крові. Зріз голки повинен бути догори. Обережним рухом проколоти шкіру і стінку фіксованої вени. При проколюванні вени з’являється таке відчуття, ніби голка потрапила в порожнину.
Опустити шприц і провести голку ще на 5-10 мм по ходу вени. При правильному положенні голки у вені в шприці з рідиною з’являється темна венозна кров. У пацієнтів з низьким артеріальним тиском кров у шприц надійде після того, як поршень шприца злегка потягнути на себе. Якщо з першого разу не вдалося потрапити у вену, треба потягнути голку трохи на себе або ввести трохи глибше, але щоб вона залишилася в підшкірній основі.
Перед введенням розчину лівою рукою обережно зняти накладений на плече гумовий джгут, запропонувати пацієнту розтиснути кулак.
Ще раз відтягнути поршень на себе, щоб впевнитися, що під час зняття джгута голка не вийшла з вени. При цьому в шприц поступає кров.
Не змінюючи положення шприца, першим пальцем лівої руки натиснути на рукоятку поршня. Якщо невідомо, як пацієнт відреагує на введення того чи іншого лікарського препарату, спочатку потрібно ввести 1 мл розчину і почекати 1-1,5 хв. При відсутності небажаної реакції організму ввести далі повільно препарат. При повільному введенні препарат, змішуючись з кров’ю не викликає роздратування внутрішньої стінки вени, а також не причиняє небажаної реакції організму. Коли в шприці залишилася невелика кількість ліків (1-2 мл), введення припинити.
Після закінчення введення лікарської речовини прикласти до місця ін’єкції стерильну ватну кульку, змочену у 70˚ розчині етилового спирту, і швидким рухом витягнути голку із вени.
Пацієнту запропонувати зігнути руку в ліктьовому суглобі і затиснути ватну кульку з спиртом на 3-5 хв. Заборонити пацієнту різко вставати після ін’єкції.
Якщо пацієнт у непритомному стані, то слід самому зафіксувати місце пункції або накласти стерильну марлеву серветку і закріпити її бинтом навколо руки.
Провести дезінфекцію шприца і голки після використання
Заповнення системи одноразового використання
інфузійним розчином
Пластикова система одноразового використання складається з короткої трубки, куди вставлено повітровід з повітряним фільтром та голкою для надходження повітря у флакон з лікарською рідиною, довгої трубки з крапельницею, фільтром та двома коротким трубками; на обох кінцях цих трубок є дві голки: одна для пункції вени, друга – для проколювання пробки флакона. Фільтр має дрібну сітку, яка запобігає проникненню часточок із флакона в кров. На трубці розміщується затискач для регулювання кількості крапель за 1 хв., тобто швидкості введення рідини. На всіх голках є запобіжні пластмасові ковпачки. Система зберігається у стерильному герметичному поліетиленовому пакеті, на якому призначено термін її придатності. Система не токсична і апірогенна.
Попередня підготовка до виконання навику:
ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти чистим індивідуальним рушником, обробити 70˚ розчином етилового спирту;
уважно прочитати етикетку на флаконі;
звірити напис на флаконі з призначенням лікаря (назву, концентрацію в відсотках, кількість), перевірити термін придатності, герметичність упаковки, прозорість рідини. Наявність осаду, пластівців у флаконі свідчать про непридатність розчину для використання;
зняти ножицями із флакона центральну частину металевого ковпачка, пригладити гострі краї металевої бокової частини ковпачка;
протерти гумову пробку флакона стерильною ватною кулькою, змоченою у 96˚ розчині етилового спирту;
перевірити герметичність пакета (герметичний пакет щільно облягає систему) і термін її придатності.
Основні етапи виконання навику:
Продезинфікувати бранші ножиць і місце розрізу системи стерильною ватною кулькою, змоченою у 96˚ розчині етилового спирту і розкрити пакет.
Продезинфікувати додатково руки і вийняти систему із пакету.
Зняти ковпачок із голки-повітровода і ввести її до упору у гумову пробку флакона. Трубку повітровода закріпити вздовж флакона так, щоб її вільний кінець був на рівні дна флакона.
Зняти ковпачок із верхньої голки системи і ввести її в гумову пробку флакона на відстані 1 см від голки-повітровода.
Закрити гвинтовий затискач.
Флакон перевернути догори дном і закріпити на штативі.
Ін’єкційну голку разом з ковпачком зняти і покласти у підготовлений стерильний лоток. Під час роботи не можна руками торкатися до сполучної канюлі для насадки голки.
Повернути крапельницю в горизонтальне положення; повільно відкриваючи гвинтовий затискач, заповнити її до половини об’єму розчином.
Повернути крапельницю у вертикальне положення і заповнити нижню частину системи розчином до повного витіснення повітря і появи розчину з канюлі для насадки голки.
Закрити гвинтовий затискач.
Ретельно перевірити відсутність повітря в системі.
Надіти ковпачок з голкою на канюлю, підвісити нижній кінець системи на гачок штатива. З метою уникнення випадіння голки з ковпачка або від’єднання голки від системи можна зробити так: канюлю для насадки ін’єкційної голки обгорнути стерильною марлевою серветкою, яку прикріпити до перехідної гумової трубки («вузла») за допомогою затискача або корнцанга. Затискач або корнцанг підвісити за бранші на гачок штатива.
У стерильний лоток, де знаходиться ін’єкційна голка, закрита ковпаком, покласти 3 ватні кульки, змочені у 96˚ розчині етилового спирту, стерильні серветки; взяти з собою на іншому лотку джгут, полотняну серветку, дві стрічки липкого пластиру довжиною 4-5 см.
Техніка внутрішньовенних вливань (інфузій)
Внутрішньовенні інфузії здійснюються крапельним шляхом, щоб не перевантажувати рідиною серцево-судинну систему та мати змогу забезпечити тривале або на деякий час постійне введення ліків, рідини.
Інфузійна терапія застосовується у тих випадках, коли необхідно поповнити об’єм циркулюючої крові, нормалізувати водно-сольовий обмін, кислотно-лужний стан організму, уникнути явищ інтоксикації при важких інфекційних захворюваннях тощо.
Попередня підготовка до виконання навику:
запропонувати пацієнту перед підключенням системи звільнити сечовий міхур, при необхідності здійснити акт дефекації;
поправити постіль пацієнту;
надати пацієнту зручного положення, тому що крапельне зливання, як правило, процедура тривала;
роз’яснити пацієнту, що ця процедура вимагає від нього терпіння і повного спокою;
доставити в палату підготовлений пересувний маніпуляцій ний стіл;
одягнути поліетиленовий фартух;
ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, обробити 70˚ розчином етилового спирту, одягнути стерильні гумові рукавички;
одягнути стерильну маску;
Основні етапи виконання навику:
Запропонувати пацієнту максимально розігнути руку в ліктьовому згині, під ліктьовий суглоб підкласти тверду клейончасту подушечку, під руку підстелити клейонку; якщо пацієнт неспокійний, руку зафіксувати.
Накласти джгут через прокладку, запропонувати пацієнту стиснути кулак, підготувати вену, знезаразити ділянку шкіри (навик «А»).
Зафіксувати намічену вену великим пальцем лівої руки.
Зняти ковпачок з ін’єкційної голки, ін’єкційну голку взяти за муфту і провести венепункцію (навик «А»)
Для запобігання витіканню крові на руку пацієнта під муфту голки підкласти стерильну марлеву серветку.
При появі крові з муфти голки запропонувати пацієнту розтиснути кулак.
Лівою рукою обережно зняти гумовий джгут.
Вірити гвинтовий затискач і під’єднати систему до голки.
Відрегулювати частоту крапель за допомогою гвинтового затискача. Оптимальна частота крапель за 1 хв. 40-60. запам’ятайте! При кількості крапель 8-10 за 1 хв. і менше вена швидко тромбується, а при кількості крапель понад 80-100 за 1 хв. настає перевантаження серцево-судинної системи, зокрема правого шлуночка.
Серветку, забруднену кров’ю, обережно вийняти з-під голки, підкласти чисту стерильну марлеву серветку.
Закріпити муфту голки до шкіри стрічкою липкого пластиру. Другою стрічкою зафіксувати систему нижче «вузла» додаткового введення ліків.
Обережно вийняти джгут, подушечку, зручно покласти руку пацієнта.
Місце пункції і голку зверху накрити стерильною марлевою серветкою.
Постійно стежити за роботою системи, за загальним станом пацієнта. При появі скарг або погіршанні стану здоров’я пацієнта негайно викликати лікаря.
Після відключення системи пацієнт повинен лежати у ліжку 1,5-2 год.
Від’єднання системи
Перекрити струмінь рідини гвинтовим затискачем.
Зняти з шкіри пацієнта смужки липкого пластиру.
До місця пункції прикласти стерильну ватну кульку, змочену у 70˚ розчині етилового спирту.
Швидким рухом витягнути голку.
Запропонувати пацієнту зігнути руку з ліктьовому суглобі і затиснути ватну кульку з спиртом на 3-5 хв. Якщо пацієнт перебуває в непритомному стані, слід самому зафіксувати місце пункції або накласти марлеву серветку і закріпити її бинтом навколо руки.
Провести дезінфекцію системи одноразового використання.
Можливі ускладнення при внутрішньовенних ін’єкціях, внутрішньовенних вливаннях, профілактика і тактика медичної сестри при їх виникненні
Гематома (крововилив під шкіру) може виникнути при проколюванні обох стінок вени.
Профілактика: внутрішньовенна ін’єкція – це складна маніпуляція, і її повинен виконувати лікар або досвідчена медична сестра.
Тактика: голку слід злегка відтягнути назад, одночасно створюючи поршнем від’ємний тиск у циліндрі шприца. При появі крові в шприці, при легкому просуванні поршня ввести повільно препарат. Якщо вводиться гіпертонічний розчин, цього робити не можна. Потрібно припинити введення розчину, вийняти голку з вени, місце ін’єкції притиснути на 3-5 хв. стерильною ватною кулькою, змоченою у 70˚ розчині етилового спирту. Призначену пацієнту внутрішньовенну ін’єкцію в такому випадку зробити в іншу вену. На ділянку гематоми покласти напівспиртовий зігріваючий компрес.
Утворення випинання «здуття», що свідчить про надходження розчину в підшкірну основу.
Профілактика: при виконанні внутрішньовенної маніпуляції слід уважно стежити за місцем ін’єкції.
Тактика: внутрішньовенну ін’єкцію припинити і, не виймаючи голки з-під шкіри, шляхом відтягування поршня в міру можливості відтягнути введену рідину; потім стерильною ватною кулькою, змоченою у 70˚ розчині етилового спирту, притиснути місце пункції, видалити голку. Венепункцію повторити в іншому місці.
Некроз (змертвіння) тканини може виникнути при невдалій венепункції, тобто тоді, коли голка вийшла із вени і лікарський препарат (10% розчин кальцію хлориду, 10% розчин натрію хлориду, білігност, урографін тощо) потрапив у підшкірну основу.
Профілактика: при введенні цих препаратів слід постійно запитувати у пацієнта, чи не відчуває він пекучого болю в ділянці ін’єкції; уважно стежити за місцем ін’єкції; періодично перевіряти, чи розміщується голка в судині.
Тактика: негайно обколоти місце ін’єкції:
а) 0,1% розчином в кількості 0,5-1 мл адреналіну, розведеного в 9 мл ізотонічного розчину натрію хлориду;
б) 0,9% розчином натрію хлориду в кількості 5-10 мл;
в) 0,25% розчином новокаїну в кількості 5-10 мл (при відсутності в анамнезі алергічної реакції на даний препарат).
Введення цих препаратів знизить концентрацію введеного препарату в підшкірну основу і зменшить його подразнюючу дію на тканини. На місце ін’єкції накласти тугу стискаючу пов’язку і міхур з льодом (декілька разів протягом доби); на 2-3 день накласти зігріваючий напівспиртовий компрес.
Тромбофлебіт (запалення вен з утворенням в них тромбів). Ознаками тромбофлебіту є: біль, гіперемія шкіри ти утворення інфільтрату по ходу вени.
Профілактика: застосовувати голку з гострим кінцем; постійно змінювати місце ін’єкції; проводити пальпацію вени перед введенням лікарського препарату.
Тактика: доповісти лікарю про це ускладнення, який призначить адекватне лікування.
Пірогенна реакція може виникнути при внутрішньовенному використанні ін фузійних препаратів із закінченим терміном придатності. Ознаками пірогенної реакції є: головний біль, остуда, підвищення температури.
Профілактика: ні в якому разі не можна вводити в вену препарат із закінченим терміном придатності!
Тактика: негайно відключити введення лікарських препаратів, пацієнта обкласти грілками.
Сепсис – загальне інфекційне захворювання внаслідок бактеріального інфікування крові.
Профілактика: ретельне дотримання правил асептики та антисептики на всіх етапах виконання внутрішньовенної ін’єкції та внутрішньовенного вливання.
Повітряна емболія може виникнути при попаданні в судину із шприца або системи пухирців повітря. Клінічно повітряна емболія проявляється раптовою втратою свідомості, судомами, падінням артеріального тиску.
Профілактика: своєчасно видалити із шприца або системи всі пухирці повітря!
Тактика: негайно викликати лікаря; перетиснути систему гвинтовим затискачем; опустити головний кінець ліжка; виконати всі інші вказівки лікаря по наданню невідкладної допомоги пацієнту.
Непритомність, алергічна реакція, зараження пацієнта інфекційними захворюваннями.
|