Зовнішнє застосування лікарських препаратів
Застосування лікарських препаратів через шкіру
а) змащування шкіри:
На пластмасову або дерев’яну паличку намотати маленький жмуток стерильної вати.
Ватний тампон змочити дезінфікуючим розчином (йодонат, 1% спиртовий розчин діамантового зеленого) для проведення знезараження порушень цілості шкіри (наприклад, для знезараження подряпин).
Змастити шкіру на місці ушкодження і навколо нього.
Для проникнення дезінфікуючої речовини в товщу шкіри, змащування робити 2-3 рази на день і декілька днів.
При гноячкових висипах шкіру змастити навколо вогнищ ураження в напрямку від периферії до центру.
Якщо потрібно змастити волосисту частину тіла, волосся можна вистригти. Якщо цього зробити не можна, то змастити шкіру та волосся в напрямку росту волосся.
б) розтирання шкіри: це спосіб введення лікарських препаратів через шкіру без порушення її цілісності. Під впливом тертя та розминання шкіра розігрівається, в ній посилюється крово- та лімфообіг, розширюються вивідні протоки сальних та потових залоз, через які речовина легко всмоктується. Розтирання шкіри проводиться у тих ділянках, де відсутній волосяний покрив.
Шкіру в ділянці розтирання ретельно вимити теплою водою з милом.
Зробити легкий масаж шкіри (для покращення крово- та лімфообігу і для кращого всмоктування лікарського препарату).
Налити на чисту долоню невелику кількість рідини (камфорного спирту, 70 етилового спирту, меновазину), нанести на шкіру, рівномірно розподілити по її поверхні. Коловими рухами пальців рідину втирати у шкіру, поки остання не стане сухою. Потім налити ще трохи рідини на долоню і повторити все спочатку. Так зробити декілька раз протягом 3-5 хв.
Після розтирання пацієнта вкрити ковдрою.
в) застосування мазі: мазь на жировій основі затримує випаровування води, закупорює вивідні протоки сальних і потових залоз. Під впливом мазі розм’якшується роговий шар, що посилює вбирання лікарської речовини шкірою. Отже, ліки що входять до складу мазі, проникають у шкіру глибше. Є декілька способів застосування мазі:
1 спосіб:
Очистити шкіру ураженої ділянки.
Нанести мазь (0,5-1 г) за допомогою стерильного шпателя або видавлюючи її із тюбика.
Шпателем розподілити мазь рівномірно тонким шаром.
Змащену ділянку деякий час не закривати одягом.
2 спосіб:
Очистити шкіру ураженої ділянки.
Зробити легкий масаж.
Нанести мазь, рівномірно розподіляючи її по поверхні шкіри.
Змащену шкіру розтерти протягом 3-5 хв.
Накласти на ділянку втирання мазі чисту полотняну серветку.
Пацієнта вкрити ковдрою.
3 спосіб:
Очистити шкіру ураженої ділянки.
Накласти невелику кількість мазі на стерильну марлеву серветку.
Марлеву серветку з маззю прикріпити до ураженої ділянки лейкопластирем.
4 спосіб:
Очистити шкіру ураженої ділянки.
Марлеву серветку з маззю накласти на уражену ділянку.
Компресний папір зробити за розміром на 2-3 см більшим від марлевої серветки.
Накласти компресний папір на марлеву серветку.
Зафіксувати компрес бинтовою пов’язкою так, щоб він щільно прилягав до поверхні шкіри, але не обмежував рухів і не здавлював кровононосних судин. Таку пов’язку можна тримати протягом 12-24 годин.
5 спосіб:
Нанести 0,5-1 г мазі (наприклад 2% мазі «Нітро») на шкалу дозованого паперу, який входить в комплект з тюбиком, заповненим маззю.
Папір з маззю щільно прикріпити до шкіри верхньої частини грудної клітки, де відсутнє волосся, притримувати рукою, поки не зменшиться біль у серці.
г) застосування пластиру: пластирі є різні: фіксуючий, бактерицидний, гірчичний, мозольний та інші. Бактерицидний пластир застосовують так:
Очистити шкіру ураженої ділянки.
Зняти захисну плівку пластиру.
Закріпити пластир, розгладжуючи його липку частину пальцями.
Зняти пластир через 2-3 дні.
д) застосування присипки: присипка застосовується для зменшення подразнення шкіри, її підсушування та дезінфекції.
Присипку застосовувати після душу, ванни або місцевого туалету наміченої ділянки шкіри.
Флакон з присипкою декілька струсити.
Зняти кришку з флакона.
Змінюючи положення обідка верхньої частини флакона зробити так, щоб отвори на зовнішній і внутрішній частинах співпали.
Повернути флакон догори дном і нанести, отряхуючи його, порошок на ушкоджену ділянку шкіри.
При дерматиті, початковій стадії гострої екземи для зменшення запального процесу, болю і свербіння можна використовувати суміш порошків за призначенням лікаря.
Застосування лікарських препаратів через слизову оболонку очей
Попередня підготовка до виконання навику:
перевірити термін придатності крапель в очі, очної мазі;
очні краплі, які зберігались в темному та прохолодному місці (але не в холодильнику) перед застосуванням підігріти до температури тіла; для цього флакон з ліками можна потримати в руці 3-5 хв.;
запропонувати пацієнту зручно сісти, відхилити злегка голову назад;
вимити руки з милом (бажано бактерицидним) під проточною водою, витерти чистим рушником, обробити 70˚ етиловим спиртом;
Основні етапи виконання процедур:
а) закапування крапель в очі:
В стерильну піпетку з тупим заокругленим кінцем набрати до третини її об’єму лікувальну рідину так, щоб вона на потрапила до гумового балончика. Запам’ятайте! Піпеткою з відбитим кінцем користуватись не можна!
Якщо пацієнту необхідно закапати краплі в нижню зону кон’юнктиви, то попросіть його спрямувати погляд вверх; пальцем лівої руки відтягніть нижню повіку трохи вниз.
Якщо пацієнту необхідно закапати краплі в ділянку верхньої зони краю рогівки, то попросіть його погляд спрямувати вниз; пальцем лівої руки відтягніть верхню повіку трохи вверх.
Тримаючи правою рукою заповнену піпетку вертикально до ока і не торкаючись вій пацієнта, ввести в кон’юнктивальний мішок 1-2 краплі лікарської речовини. (мал. 3.1.)
Порекомендувати пацієнту після закапування постаратися не закривати око, а потримати його хвилину-другу відкритим.
Залишки лікарського препарату зібрати ватним тампоном.
Якщо необхідно закапати краплі в друге око – бажано використати іншу стерильну піпетку. Це повністю виключить інфікування введено розчину.
Дітям і збудженим дорослим пацієнтам закапують краплі в око із будь-якого зручного положення в той момент, коли хоч трохи вдається відкрити очну щілину.
При різкому блефароспазмі пацієнту, який лежить на спині, після туалету шкіри навколо ока за допомогою стерильного ватного тампона, зволоженого розчином фурациліну 1:5000, закапати декілька крапель в шкірну ямку біля внутрішнього кута очної щілини, а потім розкрити пальцями повіки і впустити краплі в кон’юнктивальний мішок.
Скляну частину піпетки продезінфікувати в 3% розчині перекису водню 80 хв., промити під проточною водою, простерилізувати у сухожаровій або методом кип’ятіння. Гумову частину піпетки занурити в 3% розчин перекису водню на 80 хв. для дезінсекції, а потім промити її у дистильованій воді і з’єднати з скляною частиною піпетки. Стерильні піпетки зберігати в асептичних умовах.
Мал. 3.1. Закапування крапель в очі в положенні хворого сидячи (а) і лежачи (б)
б) закладання очної мазі:
На широкий кінець стерильної очної скляної палички взяти необхідну кількість мазі.
Пальцем лівої руки відтягнути нижню повіку трохи вниз.
Правою рукою взяти паличку з маззю і, тримаючи її паралельно краю повіки, притулитися нею до нижньої перехідної складки.
Запропонувати пацієнту зімкнути повіки і лише після цього паличку обережно вийняти горизонтальним рухом по направленню до скроні, залишаючи мазь за повікою.
Прикласти стерильний ватний тампон до зімкнутих повік і зробити легкий масаж, щоб мазь рівномірно розподілилась на поверхні очного яблука.
Закладання очної мазі здійснити безпосередньо із очного тюбика, рухаючи його від внутрішнього до зовнішнього кута ока і обережно витискуючи мазь на кон’юнктиву нижньої повіки на її межі з очним яблуком. (мал. 3.2)
Мал. 3.2. Закладання очної мазі:
а) із шприц-тюбика; б) скляною паличкою
Запам’ятайте! Безпосередньо із тюбика мазь можна використовувати тільки одному і тому ж пацієнту.
в) засипання порошку в очі:
На широкий кінець стерильної очної скляної палички взяти подрібнений стерильний порошок.
Відтягнути трохи нижню повіку і струсити із палички порошок.
Прикласти стерильний ватний тампон до ока і попросити пацієнта потримати його деякий час.
Закапування крапель у вуха
Попередня підготовка до виконання навику:
перевірити термін придатності крапель у вуха;
вушні краплі, які зберігались в темному та прохолодному місці (але не в холодильнику) перед застосуванням підігріти до t 38˚-40˚С на водяній бані. Запам’ятайте! Холодні краплі можуть викликати у пацієнта запаморочення, блювання;
запропонувати пацієнту зручно сісти, голову нахилити у бік здорового вуха. Якщо пацієнт лежить, то повернути його на бік так, щоб вухо, в яке потрібно закапати краплі було зверху;
при наявності сірки або гноєтечі перед закапуванням здійснити туалет слухового каналу за допомогою теплого 3% розчину перекису водню і туруни. При наявності гною в слуховому каналі вливання крапель у вухо буде не ефективним;
вимити руки милом (бажано бактерицидним) під проточною водою, витерти чистим рушником.
Основні етапи виконання навику:
Лівою рукою відтягнути вушну раковину трохи назад і вгору для випрямлення зовнішнього слухового каналу.
Правою рукою за допомогою піпетки закапати 4-6 крапель теплого лікарського розчину у вухо.
Запропонувати пацієнту затримати краплі 5-10 хв.
Здійснити туалет вушної раковини.
У слуховий прохід покласти стерильний ватний тампон (якщо пацієнту потрібно вийти з приміщення). (мал. 3.3.)
Мал. 3.3. Закапування крапель у вухо
Закапування крапель у ніс
Попередня підготовка до виконання навику:
перед процедурою запропонувати пацієнту прочистити носові ходи від кірочок і слизу;
запропонувати пацієнту сісти на стілець, відхилити голову трохи назад і повернути у сторону, протилежну тій, в яку будуть вводитися ліки;
вимити руки з милом під проточною водою, витерти чистим рушником.
Основні етапи виконання навику:
Набрати у піпетку до третини її об’єму лікарську речовину.
Мал. 3.4. Закапування крапель у ніс
Лівою рукою трохи підняти кінчик носа пацієнта і не торкаючись слизової оболонки носа ввести в кожну ніздрю по 4-6 крапель водного розчину або 8-10 крапель олійного розчину лікарської речовини.
Здійснити туалет навколо носа (мал. 3.4.).
Інгаляція лікарських речовин
Інгаляція – це метод введення лікарських засобів шляхом їх вдихання.
Показанням для застосування інгаляцій є: гострі та хронічні захворювання слизової оболонки носа, глотки, зіва, гортані, трахеї, бронхів, які супроводжуються утворенням густого харкотиння, що важко відкашлюється, а також бронхіальна астма, хронічна пневмонія, пневмосклероз.
Інгаляції призначають для боротьби з інфекцією, захисту слизової оболонки дихальних шляхів від подразнюючої дії різних чинників, розрідження харкотиння і поліпшення прохідності дихальних шляхів.
Необхідно відмітити, що завдяки великій властивості всмоктуючої дії слизової оболонки дихальних шляхів інгаляції діють не лише місцево (безпосередньо), а і позитивно впливають взагалі на весь організм, тобто інгаляції покращують загальне самопочуття пацієнта і підвищують його опірність.
Протипоказаннями до проведення інгаляційної терапії є: кровохаркання, активні форми туберкульозу дихальних шляхів, новоутворення в бронхах і легенях, хвороби серцево-судинної системи з недостатністю кровообігу ІІБ-ІІІ стадії, підвищена чутливість до препарату.
Розрізняють 5 основних видів інгаляцій: аерозольні, тепловологі, парові, олійні та сухі.
Інгаляція лікарських речовин за допомогою індивідуального аерозольного інгалятора
Аерозольні інгалятори промислового виробництва застосовуються для ліквідації приступів бронхіальної астми («Беротек», «Сальбутамол»), для профілактики виникнення приступу бронхіальної астми («Італ», «Тайлед»), для лікування бронхіальної астми глюкокортикостероїдними гормонами («Бекломет», «Інгакорт»).
Запам’ятайте! Кожен аерозоль має свої особливості при прийомі, а тому призначити той чи інший аерозоль та його дозу повинен тільки лікар. Самолікування у даному випадку не допустимо. (мал. 3.5)
Мал. 3.5. Застосування аерозолю за допомогою індивідуального інгалятора
Попередня підготовка до виконання навику:
Під час приступу людина нерідко впадає в паніку і забуває про правила інгаляції. Інгаляція в такому випадку буде неефективна і пацієнт робить невірний висновок: ліки не допомагають! Щоб цього не трапилося, медична сестра повинна відпрацювати з пацієнтом автоматизм дій при роботі з аерозольним інгалятором:
зняти з інгалятора захисний ковпачок (нерідко, коли пацієнт поспішає, він забуває це зробити);
повернути інгалятор мундштуком донизу (деякі хворі тримають інгалятор мундштуком доверху – це не вірно);
інгалятор з аерозолем добре струсити;
інгалятор тримати рукою біля рота;
Основні етапи виконання навику:
Зробити глибокий спокійний видих через зімкнуті губи (щоб бронхи підготувалися до прийняття ліків).
Щільно затиснути мундштук інгалятора губами (щоб ліки не виходили в атмосферу).
Трохи відхилити голову назад (щоб верхні дихальні шляхи розправилися і ліки легше проникли в бронхи).
Розпочати вдих і одночасно натиснути на дно балончика.
Продовжувати робити глибокий вдих стільки, на скільки це можливо зробити. В цей момент вдихається перша доза аерозолю.
На висоті вдиху затримати дихання на декілька секунд (щоб ліки осіли на бронхіальну стінку).
Витягнути мундштук із рота і зробити повільно видих в атмосферу через ніс.
Якщо глибокий вдих у зв’язку з тяжким станом пацієнта не можна здійснити, то перша доза аерозолю розпилюється в порожнині рота.
Другу інгаляцію (тобто другу дозу) повторити через хвилину-дві.
Фахівці вважають, якщо бронхіальна астма знаходиться під контролем – пацієнту достатньо зробити 3-4 рази інгаляцію беротеку або сальбутамолу (при умові, що ця процедура виконується вірно). Якщо пацієнт робить більшу кількість інгаляцій – лікування можна вважати неефективним, тобто пацієнту слід звернутися до лікаря, який перегляне тактику терапії.
Після інгаляції надіти захисний ковпачок на балончик.
|