Відділ освіти Чорнобаївської райдержадміністрації Методичний кабінет Лесечко Ніни Василівни вчителя початкових класів Новоукраїнського навчально-виховного комплексу
|
|
Скачати 1.67 Mb.
|
Цікаво! - Збереглись перекази, що дівчата-полонянки поїли маковим настоєм татар, а самі рятувалися втечею. - З давніх-давен мак наділяли чудодійною силою, яка захищає від усілякого зла. Його освячували в церкві двічі на рік — на Маковія і на Спаса. Такий мак — найкращий оберіг від нечистої сили. - Дівчата з любов'ю вишивали квітки маку на сорочках, вплітали їх у віночки. - Макове насіння знаходять археологи при розкопках жител доісторичної доби, в єгипетських пірамідах. - Знана була ця рослина і в країнах Сходу через свої опійні властивості, такі, що сил додають. Атлети Древньої Греції, коли готувалися до виступів на Олімпійських іграх, вживали мак з медом. Легенда Коли половці напали на Київську Русь, то взяли в полон багато вродливих дівчат, серед них була княжа дочка. Вона дуже славилася своєю красою. Ворожий вожак хотів залишити її для себе, дружиною, але вона плакала і не погоджувалась. І ось одного разу до неї в шатер прийшла стара жінка, яка розповіла їй про тяжку свою долю. Коли вона була молодою, то її теж хотів взяти собі за дружину ворожий ватажок, але потім він її покинув. Тепер вона хоче допомогти дівчатам-полонянкам. Стара жінка заварила маківок і підлила цей відвар у чай ворогам. Вони заснули міцним, непробудним сном, а красуня-дівчина і всі полонянки встигли втекти. Так мак врятував від позору і полону дівчат. Прикмети Мак два тижні цвіте, чотири тижні дозріває, на сьомий – насіння летить. Пісні та ігри Пісня-гра «МАК» (Діти беруться за руки, стають у коло. У середину стає одна дитина, навколо якої ходять і співають). Ой на горі мак, Під горою так. Маки ж мої, маківочки, Золотії голівочки, Станьте ви так, Як на горі мак! Ой по горах сніги лежать Народна козацька пісня Ой по горах сніги лежать, По долинах води стоять, А по шляхах маки цвітуть, - То не маки, то чумаки З Криму йдуть, рибу везуть. Веснянка Дівчата й хлопці утворюють коло, в середину якого сідають кілька дівчаток, довкола них ходять і співають: Мак, мак, моя маківочка, Золотая головочка, Станьте ви, дівки, В червоний мак, Мак, маки, маківочки, Золоті верхівочки, Постойте, дівчата, Як мак на горі. Ігрова пісня Дівчата стають у коло і беруться за руки, а двоє (звуться вони маківночки) виламують собі палички, сідають серед кола і співають: Ой по горі лен, лен, По долині мак, мак; Любі наші маківночки, Просили вас соколочки: Оріть же го так, так! Дівчата з кола показують маківночкам, як це треба робити, ті роблять, а всі далі співають: Сійте, ой, по горі лен, лен, По долині мак, мак; Любі наші маківночки, Просили вас соколочки: Сійте же го так, так... Подальші строфи починалися зі слів: політь, сапайте, жніть, в'яжіть, складайте, возіть, молотіть, війте, продайте. А за кожним рядком «Ой по горі лен, лен» маківночки показують, як сіяти, волочити, полоти, сапати, жати, в'язати тощо. Як уже продадуть, то співають: — Горобелю, горобелю, Де-с бував, де-с бував? — А в садочку на листочку. — Що-с чував, що-с чував? Чи-с не видів, горобелю, Як мак труть, як мак труть? — Ой я видів, ой я бачив, Що в долоні б'ють, що в долоні б'ють. Відтак усі дівчата плещуть в долоні й розбігаються. Ігрова веснянка «Мак» Дівчата, взявшись за руки, йдуть по колу. Одну дівчину вибирають усередину, зупиняються і щось у неї запитують: а після відповіді знову йдуть по колу, співаючи. При кінці дівчину беруть на руки і підкидають угору, приспівуючи: Край долини мак, Край широкой мак, Мак чистий, головистий. Молодії молодочки Завивали головочки: Станьте в круг, Буде мак тут! — Чи поїхали в поле? — Поїхали! — Виорано поле? — Виорано! — Чи сіють мак? — Сіють! — Чи пора полоти? — Пора! — Чи цвіте мак? — Цвіте! — Чи одцвівся мак? — Одцвівся! — Чи спіє мак? — Спіє! — Чи пора трусить? — Пора! Дитяча гра «Маківочка» Дівчатка стають по парах, беруться за руки і співають, рухами імітуючи все, що мав діятись: Ой на горі мак, мак, А в долині так, так, Маківочки, голубочки, Зойдімося до купочки, Обернімось так, так. Жниварська пісня «Соловейко на маківці весь мак подзьобав» Соловейко на маківці весь мак подзьобав, Весь мак подзьобав! Сидить наш пан на покуті, ніжки підобгав, Ніжки підобгав! Золотою гребінкою кудрі розчесав, Кудрі розчесав! Та все своїх женчиків з поля дожидав, З поля дожидав! Підсніжник Загадки Тільки вчора теплий вітер  Вість приніс нам від весни,А сьогодні дивні квіти Крізь замети проросли.(Підсніжники) Я — перший розцвітаю серед гаю І білий, наче сніг, я колір маю. Хто я? Відгадайте! Ви мене не ображайте, Не зривайте, не топчіть, Хочу довго-довго жить. Тож хто я? (Підсніжний) Він миленький, він біленький, Має ніженьку тоненьку. З ним легенько вітер грає, Все гойдає, колихає. Сповіщає рідний край: — Гей, весна прийшла, стрічай! (Підсніжник) Легенда Коли перші люди були вигнані з раю, ішов сніг, і Єва дуже змерзла. Щоб її зігріти і подати надію на кращі часи, сніжинки перетворювалися у ніжні квіти підсніжника – провісника тепла. Вірш Із-під снігу я пробився І на сонце подивився, Подивився й зажурився: Всіх братів моїх зірвали І стебельця потоптали, Відвезли на продаж в місто, Щоб в букеті ми два дні Простояли на столі. Не купуйте ви нас, люди, Не губіть красу ви всюди! Пісня Підсніжник слова Ц. Солодаря, муз. Д. Кабалевського У першій мандрівці до лісу, Під першим промінням ясним, Підсніжник побачили діти — Радісну квітку весни. Приспів: Підсніжник — весни колір ніжний, Підсніжник — то юності вісник, І радісна наша пісня Про нього хай бринить. (Двічі) Прикмети Символ надії, пробудження природи. Пролісок Загадки Я найперша зацвітаю  Синім цвітом серед гаю.Відгадайте, що за квітка, Бо мене не стане влітку.(Пролісок.) З-під снігу виглядає, Весну зустрічає Сміло вибіг на горбок Цей сміливий …(пролісок) Вірші Пролісок Я - перша квіточка весни, Я - пролісковий цвіт. Я пережив зимові сни, І знов родивсь на світ. У мене очі голубі, Такі, як неба синь. Росту між кленів та дубів, Люблю і сонце й тінь. Зелені рученьки мої Листочками зовуть. Люблю ліси я і гаї, Живу я здавна тут. І вірю: люблять всі мене, Як весну золоту. Бо знають, що зима мине, Коли я розцвіту. Останній сніг Під розлогим дубом Нам на втіху Заховавсь від сонця Клаптик снігу. Як зима тікала, Лісом бігла, Загубилась в неї Хустка біла. І на одинокій Тій хустині Проліс підіймає Квіти сині. (В. Кочевський) ПРОЛІСКИ Плакала Снігуронька В лісі за зимою, Плакала, зажурена, Ставши всім чужою. Там, де йшла і плакала, Гинули морози, Виростали проліски — Снігурчині сльози.(Тимофій Бєлозеров) ПРОЛІСКИ Як зелені списи, З вогкої землі Виткнулися в лісі Проліски малі. Н. Забіла Легенда Старовинна легенда про походження проліска. Давно то було. Тікала з турецької неволі українська дівчина Катерина. Блукала не один день, не два... Непомірно довго тягнувся час самотнього голодного блукання серед чужих людей, голих степів, холодних вітрів, пекучого від холоду каміння. Тікала вона і знала, що в разі невдачі чекає її жахлива розправа за вбитого слугу, за отруєну сторожу. Щастя, коли султан затримається в поході. Та невдовзі султан повернувся з походу і, коли дізнався про все, просто оскаженів. Викликав загін яничар і звелів живою чи мертвою повернути втікачку. Скільки днів тривала погоня, одному лише світлочолому місяцю відомо, який темними ночами освітлював дівчині дорогу. Ось і степи залишилися позаду, із загону яничар залишились одиниці, а втікачки все не здоженуть. Яничари і самі давно вже повернулися б назад, та, пам'ятаючи суворий наказ, продовжували погоню. Незабаром виснажена дівчина дісталася рідних країв і в знемозі опустилася на землю під вітами лісу. Надворі стояли перші погожі дні весни. В повітрі пливли терпкі запахи живиці та набубнявілих липких бруньок, на всі лади висвистували шпаки, зустрічаючи весну, радіючи теплу. Лежачи на купі сухого теплого листя, Катерина плакала від щастя. Та раптом до неї долинули крики переслідувачів. Здавалось, що вони вже десь поряд, за сусідніми кущами. В дівчини від жаху холоне кров, туманиться в очах, серце ледь не вискочить із грудей. Розкинула Катруся в розпачі руки, обняла купини сухої трави і в відчаї почала благати: «Ненько моя, земле! Не дай загинути. Не дозволь вернути в неволю! Краще розтулися, земле, і навічно прийми мене в свої обійми! Миліша смерть на рідній батьківщині, ніж підневільне життя на чужині!» Почула матінка-земля те благання, враз голі кущі покрилися зеленим листям, зашепотіли в швидкому рості шовкові трави, а з небесної блакиті опустилися на галявину голубі сутінки і заховали Катерину. З тих пір, говорить легенда, там, де опустився на землю блакитний туман, заясніли на лісових галявинах весняні квіти кольору вечірнього неба, нагадуючи нащадкам про хоробру українську дівчину Катерину, її невгасне прагнення до волі. Прикмети Ніжні проліски стулюють свої пелюстки і злегка вигинають квітконіжку – чекай негоди, дощу. Цікаво знати! - «Бризки пролісок» — назва оповідання Василя Чумака. - «Проліски» — така назва відомої картини українського художника Сергія Шишка. - У відомій казці Г. X. Андерсен порівнює ранню з'яву цих голубих квіточок із викликом весни. Ромашка Загадки Я  на сонце дуже схожа —Золотиста, ніжна, гожа. Я щоранку розквітаю, Промінцями всіх вітаю. Здогадатись вам не важко, Що за квітка я? ... (Ромашка) Стоять сестрички, Золотенькі очі, білі вії. (Ромашка) Вірш Я чула, як ромашки небесам Читали вірші. Боже, що за диво! І білих пелюсток туга коса Мені приємно щоку холодила. М. Овдієнко. Ромашка. На стрункій високій ніжці Біля річки, на лужку, У хустинці — білосніжці Стрів я квіточку таку. Ясним оком жовтуватим Усміхнулася мені. Я хотів її зірвати, А бджола сказала: — Ні! Акровірш Росте ця лікувальна квітка Опріч лісів іще в полях. Малі й дорослі знають шлях, Аби її добути влітку. Шовково коси пломеніють. Коли настоєм їх помиють. А що, скажіть, за квітка, дітки? Сон-трава Загадка  На стеблинці волохатійШість пелюсток лілуватих. Гарна квітка — навіть в сні Усміхається весні. Хто я? (Сон-трава) Вірші Вже заквітла сон-трава Світло-синя голова. А пелюсточки ворсисті, А стебельця в них сріблисті. Як наступить темнота, Сон пелюсточки згорта. Вранці знову розгортаає — Сонцесвіт і ліс вітає. У лісовій пісні Вже й сон-трава перецвітати стала. От-от зозулька маслечко сколотить, В червоні черевички убереться І людям одмірятиме літа… Леся Українка Легенда - Існує легенда про мисливця, котрий побачив, як ведмідь лизав корінь сон-трави, після чого солодко заснув. Мисливець і собі спробував полизати, і також заснув. - Існує повір'я, що її квіти мають властивість навіювати сон. А в скандінавському епосі «Едда» оповідається про те, що красуня Брунгільда ніяк не могла заснути. Тоді під голову їй поклали пучечок трави, і дівчина відразу заснула. - У Києво-Печерському патерику — давньоруській літературній пам'ятці — зображено, як воїн ходить у храмі і кидає в монахів сон-траву. Ті, до кого прилипали квітки, вже не могли дочекатися кінця служби і відразу ж ішли спати. - З давнини вважалось також, що трава може дарувати сили пророцтва і ясновидіння. Існувало повір'я: якщо покласти пучечок квіток на ніч під голову, то у сновидіннях людина може побачити власну долю. А ще гадали, коли людина засне навесні на цій траві, то їй подаровано буде здатність у сні передбачати майбутнє. Гра «Вгадай за описом» Багаторічна трав'яниста рослина. Квіти великі, фіолетового або лілового кольору, усе залежить від хімічного складу ґрунту. Листя розсічене. Уся рослина густо опушена волосками. На зиму у ґрунті залишається цибулина, з якої весною виростає нова рослина. Росте на схилах гір. Цвіте у квітні-травні. У похмуру погоду, на дощ квіти закриваються, нахиляючись до землі, ніби засинають, за що й отримали таку назву. (Це - сон-трава велика) Соняшник Загадки На сонце я схожий і сонце люблю, За сонцем повертаю голівоньку свою.(Соняшник)  Повернулося до сонця золоте денце.(Соняшник)Заглядає у віконечко Зрощене з зерняток сонечко.(Соняшник) Золотисте ситечко Покотилось в літечко. Загляда в віконечко, Наче справжнє сонечко.(Соняшник) У зеленім картузі На одній стоїть нозі. Коло вуха китиця Щирим злотом світиться. Звичка в нього є ота: Він голівку поверта В бік, де сонне котиться,— Родичем доводиться. (Соняшник.) Стоїть дубок, на версі картузок, А в картузку багато діток. (Соняшник.) Вірш Соняшник А золотаві соняхи Окрасою є літа, Голівки їхні сонячні По всій Вкраїні квітнуть. За сонцем повертаються, Росою умиваються, І весело, і сонячно Усім нам усміхаються. |
Схожі:
|
Розвиток навички читання як умови формування освітньої компетенції... Опис досвіду роботи вчителя початкових класів Запорізького навчально-виховного комплексу №109 Дидики Людмили Іванівни |
Методичне об’єднання вчителів початкових класів спеціалізованого... |
|
Методичне об’єднання вчителів початкових класів спеціалізованого... |
Конспект уроку з курсу «Я і Україна. Природознавство» Методичний кабінет Запорізького навчально-виховного комплексу І-ІІІ ступенів №109 |
|
Задача. Заміни Підготувала вчитель початкових класів Запорізького навчально-виховного комплексу №109 Дидика Людмила Іванівна |
Із досвіду роботи вчителя початкових класів ТЗШ Тема. Формування комунікативних компетентностей учнів початкових класів та вчителя |
|
«Творчість вчителя основа його педагогічної майстерності» Проблема: «Удосконалення навчально-пізнавальних інтересів учнів початкових класів через творчий розвиток вчителя та учня» |
В. О. Огнев'юк Організація навчально-виховного процесу у початкових... України надсилає для використання у практичній роботі інструктивно-методичний лист "Організація навчально-виховного процесу у початкових... |
|
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ЕДУКАЦІЇ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ... Анотація: у статті проаналізовано окремі аспекти професійно-педагогічної едукації вчителя початкових класів. Уточнено змістові характеристики... |
Відділ освіти Кам’янської райдержадміністрації Черкаської області... Посібник є збірником літературних диктантів із зарубіжної літератури для 9 класу |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua