Висновки
Клінічно значущим, що приносить реальну користь здоров'ю хворих, вважається зменшення маси тіла на 5-10% за 4-6 місяців. Як свідчать результати досліджень, при такому схудненні ризик серцево-судинних захворювань зменшується на 9%, ЦД 2 типу - на 44%, загальної смертності - на 20%, смертності від онкологічних захворювань, асоційованих з ожирінням, - на 40%.
У цій ситуації очевидна необхідність вироблення ефективної стратегії профілактики та лікування ожиріння.
Нетрадиційна медицина
Ожиріння і фітотерапія
Напевно, важко знайти жінку, яка не нарікала б хоч раз в житті на "зайві кілограми" і не намагалася тим чи іншим способом позбутися їх.
Проблема надлишку ваги нерідко стає для деяких людей надзвичайно важливою. Багаточисельні дієти, велика кількість різноманітних препаратів та харчових добавок... Що тільки не випробуєш, на які моральні жертви і матеріальні витрати не підеш, щоб стати стрункішою!
А чи насправді надлишкова вага - це так погано, як вважається? Чи є реальна шкода для здоров'я від декількох зайвих кілограмів?
На жаль, ожиріння - це клінічний діагноз, що характеризується не тільки відкладенням надлишкової жирової клітковини, але й різноманітними розладами обмінного, ендокринного і судинного характеру.
Проблеми надлишкової ваги досягли такої актуальності у всьому світі, що зараз починають поговорювати про чергову "чуму двадцять першого століття". Цілком точно визначено, що особи, які мають надлишкову вагу, в 3 рази частіше від людей з нормальною вагою хворіють артеріальною гіпертонією, в 2,5 рази частіше в них розвиваються порушення вуглеводного обміну, в тому числі - цукровий діабет. Відомо, що 90% всіх випадків діабету - це діабет другого типу, а серед хворих 80-90% пацієнтів мають ожиріння.
У молодих осіб, що мають надлишкову вагу, в 2,1 рази частіше виявляється високий рівень холестерину, ніж у людей з нормальною вагою. Як відомо, високий рівень холестерину призводить до атеросклеротичних змін у стінках судин серця і мозку, ранніх інфарктів міокарду та інсультів.
Жирова клітковина є місцем, де чоловічі статеві гормони (андрогени), в процесі складних реакцій перетворюються в естрогени. Це означає, що ожиріння сприяє зміні статевої гормональної сфери хворого в бік переважання жіночих статевих гормонів. Для чоловіка це приводить до зниження лібідо, порушення потенції, а для жінки - до розвитку дисплазій молочних залоз (мастопатій), фіброміоми матки, порушень менструального циклу.
Навіть такий поверхневий екскурс в патологію, що виникає при ожирінні, свідчить про те, що надлишкова вага - це не просто косметичні негаразди, а серйозна проблема, яка потребує своєчасного і якісного вирішення.
Які ж причини підвищеного утворення і відкладання жиру? За сучасною класифікацією виділяють три групи ожиріння: аліментарно-конституційне, гіпоталамічне і ендокринне. Дві останні погребують обов'язкового обстеження і лікування в ендокринолога. З ендокринних причин найчастіше ожиріння утворюється на фоні зниження функції щитовидної залози (гіпотиреозу), а також захворювання статевих органів.
Найчисельніша група хворих із надлишковою масою - це особи з аліментарно-конституційним ожирінням. Сам термін означає, що надлишкове відкладання жиру відбувається через спадкову, генетично обумовлену схильність, а також - через неправильне харчування. Як правило, це зловживання вуглеводами, що легко засвоюються, - цукром, цукерками, виноградом, виробами із білого борошна і т. д. Ожиріння в таких випадках розвивається через невідповідність енерговитрат з кількістю енергії, що надходить з їжею. З цього випливає золоте правило лікування ожиріння: "Менше їж солодкого, жирного і виробів з білого борошна - більше рухайся". Формула стара, як світ, проста, проте абсолютно фізіологічна і безвідмовна. Однак її практична реалізація потребує сили волі і терпіння.
Що можна запропонувати з фітотерапії пацієнтам з ожирінням? Існує цілий ряд традиційних народних рецептів. Деякі з них лягли в основу існуючих зараз середників для схуднення. Підбір трав проводиться за певними канонами, які співпадають з існуючими зараз напрямами лікування ожиріння в практичній медицині, а саме: до складу зборів входять рослини, що знижують апетит. Це, як правило, трави, що мають властивості розбухати чи утворювати слиз у шлунково-кишковому тракті (ШКТ). Завдяки цьому відбувається обволікання слизової ШКТ, розтягування стінок шлунку чи кишечнику, що створює відчуття насичення. Для прикладу: водорості (спіруліна і фукус міхурчастий), насіння льону, корені алтею, дягелю лікарського.
Наступний напрям - виведення з організму надлишків рідини. Це досягається включенням у збори сечогінних трав (хвощ польовий, спориш, толокнянка або медвежі вушка), листя брусниці.
Очищувальний ефект травних зборів досягається включенням в їхній склад рослин з жовчогінними та проносними властивостями.
Жовчогінні трави можуть бути представлені кукурудзяними рильцями, барбарисом, кульбабою лікарською та іншими.
З послаблюючих трав традиційно використовують кору крушини ламкої, жостер. Однак слід пам'ятати, що закрепи можуть бути атонічні і спастичні. Названі рослини добре застосовувати при атонії кишечнику. При закрепі вони можуть погіршити ситуацію. Тому при другому варіанті застосовують насіння кропу пахучого, аніс звичайний, тмин посівний.
Рослини, що знижують рівень цукру в крові, в першу чергу слід вживати хворим на цукровий діабет, проте в менших дозах вони рекомендовані і хворим з ожирінням. До цукрознижуючих відносяться: листя чорниці, стручки квасолі, листя шовковиці, топінамбур.
Отже, виходячи з принципів формування лікувальних трав'яних зборів при ожирінні, і навівши перелік рослин, можемо порекомендувати рецепт:
* насіння льону;
* квіти безсмертника;
* трава хвоща польового;
* листя чорниці звичайної;
* кропива дводомна;
* кора крушини ламкої.
Взяти кожну рослину в рівних пропорціях (подрібнена сировина), змішати 1 ст. л. суміші (з верхом), залити 200 мл. води, витримати 15 хв. На водяній бані, настояти 30 хв., процідити. Приймати по 1/3 склянки 3 рази на день за 30 хв. до їжі протягом 1,5-2 місяців.
Дитяче здоров’я
Ожиріння у дітей
П роблема ожиріння в педіатрії привертає до себе увагу через значне поширення його серед дитячого населення. У дітей, які вступають до школи, серед дефектів здоров'я частіше за ожиріння зустрічаються тільки порушення зору, аденоїдні вегетації, порушення постави і дефекти ступні. Ожиріння в дитячому віці має часто несприятливий прогноз: у сучасних умовах багато повних дітей "несуть з собою вантаж жиру" усе життя, який може виявитись "бомбою сповільненої дії". Адже ожиріння позначається і на конституції людини, призводить до змін функцій практично всіх органів і систем, завдає значної шкоди розвитку психіки дитини. Цікаво, що основні властивості організму, який росте, перешкоджають розвитку ожиріння.
Організм дитини характеризується дуже високими затратами енергії, що пов'язано із суттєвою руховою активністю, процесами росту і розвитку, великою поверхнею тіла на одиницю маси, а, отже, з високою тепловіддачею. Жирова тканина в період росту відрізняється вмістом великої кількості жирових клітин на одиницю маси (про це свідчить більша кількість дезоксирибонуклеїнових кислот (ДНК) і вищим рівнем активності обмінних процесів. На ранніх етапах розвитку інтенсивно утилізуються жирні кислоти мускулатурою.
Якщо, не дивлячись на такі особливості дитячого організму, розвивається ожиріння, це служить показником серйозних порушень нейроендокринної регуляції діяльності внутрішніх органів, а також обміну речовин і говорить про значні труднощі ліквідації патологічного процесу. Для того, щоб зрозуміти розвиток ожиріння, необхідно зупинитись на характеристиці специфічної тканини, котра в нормі відіграє особливу роль саме в ранньому дитячому віці. Мова про так звану буру жирову тканину, розміщену у новонароджених дітей в міжлопатковій і підпахвинних областях, в області щитовидної і зобної залоз, перикарду, навколо стравоходу, нирок і наднирників, трахеї, в брижі тонкої кишки, в паховій області та біля великих судин. Маса бурої жирової тканини у новонародженого малюка складає біля 30 г, тобто приблизно 1 % маси тіла. Клітини бурої жирової тканини вже на 13-14-му тижні внутрішньоутробного розвитку починають інтенсивно накопичувати жир. Показано, що в ранньому періоді новонародженості бура жирова тканина сприяє підтриманню температури тіла дитини. Бура жирова тканина перешкоджає розвитку ожиріння завдяки здатності віддавати енергію у вигляді тепла. Індивідуальні особливості функціонування цієї жирової тканини - зниження її активності - можуть бути однією з причин розвитку ожиріння. Існує два типи ожиріння - гіперцеллюлярний і гіпертрофічний. Гіперцеллюлярним (багатоклітинним, гіперпластичним) ожирінням називають кожний випадок огрядності із збільшенням числа жирових клітин в організмі. При цьому розміри клітин можуть бути і нормальними, і великими. Гіпертрофічна форма ожиріння характеризується нормальним числом жирових клітин та їх великими розмірами. Перша форма ожиріння виникає в дитячому віці, друга розвивається у дорослої людини. Число жирових клітин у випадках ожиріння залежить від віку, в якому почалося надлишкове відкладання жиру в організмі. Особливо інтенсивне зростання кількості жирових клітин відбувається у випадку раннього початку ожиріння (при надлишковому харчуванні матері на протязі останнього триместру вагітності, нераціональному штучному вигодовуванні, яке призводить до перегодовування дитини, ранньому введенні прикорму). Звичайно, важливо знати, чи у кожної дитини перегодовування на ранніх етапах розвитку може викликати ожиріння. Далі виникає питання, чи зберігається ожиріння, яке розвинулося у грудної дитини, протягом наступних років дитинства. Відповідь на нього вже є.
Показано, що в багатьох випадках це не так. На першому році життя ожиріння сумісне з оптимальною кількістю жиру в організмі в наступні роки дитинства, хоча у частини дітей раннє ожиріння зберігається і надалі. Існування спадкової схильності до ожиріння безсумнівне, але ж частково це визначається сімейними харчовими звичками (вже в ранньому віці харчова поведінка дорослого впливає на конституцію підростаючого поряд малюка). Давно відомо, що у випадку ожиріння у одного з батьків огрядність у дітей спостерігається приблизно в 40 % випадків. Якщо ж ожирінням страждають і батько, і мати, огрядність у дітей зустрічається в 80 % випадків. Було б помилкою недооцінювати роль малорухомого способу життя як одного з факторів, сприяючих розвитку ожиріння. Встановлено, наприклад, чіткий зв'язок між часом, проведеним біля телевізора, і ожирінням у дітей. Зростання маси тіла складало 2% на кожну годину перегляду телепередач в життєвому стереотипі дитині. У багатьох випадках ожиріння у дитини не викликає занепокоєння у батьків тому, що воно не супроводжується очевидними змінами функціонального стану його організму.
Виявити у дитини початкові прояви огрядності - зовсім не просте завдання. До цих пір за діагностичний критерій ожиріння часто використовується маса тіла дитини у співставленні з довжиною його тіла. Але маса тіла залежить не лише від розвитку жирової тканини, а і від розвитку кісткової і м'язової систем, особливостей будови і маси внутрішніх органів. Тому надійнішим критерієм у діагностиці ожиріння є оцінка розвитку жирової тканини в організмі, для чого вимірюють товщину шкірної складки. На підставі цих вимірювань за допомогою спеціальних графіків і формул визначається відсоток жиру в організмі, а далі і його абсолютна маса в кілограмах. У дітей найчастіше зустрічаються 2 форми: аліментарно-конституційне (75-97 %) та нейроендокринне (гіпоталамічне) ожиріння. На сьогодні нараховується понад 50 синдромів, що включають картину ожиріння. Для визначення форми ожиріння, окрім лікарського обстеження, здійснюють такі діагностичні заходи: рентгенівські знімки кісток зап'ястка (визначають кістковий вік, наявність остеопорозу, полідактилії), черепа (ознаки підвищеного внутрішньочерепного тиску, розширення турецького сідла), огляд очного дна, аналіз крові, аналіз сечі. У тих випадках, коли ожиріння не можна пояснити конституційними і аліментарними (харчовими, екзогенними, зовнішніми) причинами, рекомендується зробити додаткові обстеження. На підставі індивідуального діагнозу складають раціональні схеми лікування і визначають прогноз захворювання. Один з важливих компонентів комплексного лікування ожиріння - дієтотерапія, яка ґрунтується на зниженні калорійності харчування. Та при цьому слід забезпечувати потреби організму, що росте. У дієтичному лікуванні ожиріння в дитячому віці рекомендуються такі принципи: - дієтотерапія повинна бути тривалою; - зниження маси тіла треба забезпечувати протягом тривалого часу; - дієтотерапія не повинна порушувати фізичний і психічний розвиток дитини та перешкоджати нормальним фізичним навантаженням; - їжа має забезпечувати достатнє насичення, бути смачною і різноманітною. Оскільки харчовий режим обмежувати можна в певних межах, за якими відбуваються суттєві несприятливі зміни в обміні речовин, батькам слід ретельно виконувати рекомендації лікаря (педіатра, дієтолога). У комплексному лікування ожиріння у дітей застосовують лікувальну фізкультуру. Напередодні призначення фізичного навантаження здійснюють функціональні проби (адже у огрядних дітей обмежені можливості серцево-судинної та дихальної систем) і визначають фізичну працездатність у дитини. Лікувальне плавання серед інших видів лікувальної фізкультури має ряд переваг: інтенсивне підвищення імунітету, зниженого у дітей з ожирінням, втрата тепла, а отже, енерговитрати особливо значні у воді. Дослідження показали, що у дітей першого року життя, які займаються плаванням, ожиріння не спостерігається. Важливо, щоб оточуючі хворого діти (а втім, і дорослі) були досить рухливі, цікавились іграми, пов'язаними із значними і тривалими фізичними навантаженнями, не прагнули вживати солодощі. Здійснюючи дієтотерапію з обмеженням жирів, необхідно вводити препарати жиророзчинних вітамінів А, D і Е. Показаний і вітамін С. Доцільно призначати огрядним дітям препарати цинку.
Діти молодшого віку, знаходячись на низькокалорійній дієті, втрачають кальцій. Тому може виникнути потреба у призначенні відповідного препарату. Можливість вживання препаратів анорексигенної дії допускається лише дітям старшим 6 років і тільки з дозволу лікуючого лікаря (!). Препарати на основі ефедрину чи гормону щитовидної залози в дитячому віці неприпустимі. Препарати щитовидної залози можуть призначатися лише за умови її недостатності, яка, проте, нерідко має прихований характер і повинна цілеспрямовано виявлятися. Один з важливих моментів профілактики ожиріння - захист дитини від надлишкового зростання маси тіла вже на етапі його внутрішньоутробного розвитку. Мова про раціональне харчування жінки з урахуванням нормальних показників зростання маси її тіла протягом вагітності. (контроль цього показника здійснюється, як правило, на протязі 6 місяців до пологів). Для організації профілактики ожиріння важливо враховувати фактори ризику народження дітей з великою масою тіла. Встановлено, що характерною особливістю дітей, народжених з масою 4500 г і більше, є схильність до ожиріння в 3-річному віці. Корені проблеми ожиріння дитини старшого віку і дорослого можуть сягати самих особливостей ранніх етапів онтогенезу. Фактором профілактики ожиріння є метод раннього прикладання дитини до грудей, що сприяє збереженню природного вигодовування. Формування у дитини привальної харчової поведінки і раціонального рухового режиму, які повинні бути важливими компонентами виховання, - це важливий засіб попередження захворювання. Необхідно редукувати надлишкову масу тіла у дитини до вступання її в пубертатний вік. У пацієнтів старшого віку, у яких завершуються процеси росту, виявляється менше шансів "направити в ріст" надлишкову енергію, що міститься в жировій тканині.
Матеріали підготувала дієтолог Вероніка Іванова
фоторепортаж
Туберкульоз відкриває своє обличчя
|