Тема випуску: Ожиріння – проблема XXI століття
Понад мільярд людей у світі потерпають від надмірної ваги й ожиріння
Ч имало з них помруть від недуг, яким можна було б запобігти
Серед дорослого населення США зайву масу тіла виявлено в кожного п’ятого мешканця, Північної Америки та Великої Британії – в кожного третього, Німеччини – в кожного другого. Особливе занепокоєння викликає ожиріння серед дітей: у Великобританії надмірну масу тіла мають 20% дітей і підлітків, в Іспанії – 27%, в Греції – 31%, в Італії аж 36%, а в Російській Федерації – 50% жінок і 30% чоловіків.
Українці вже увійшли до числа європейських націй, які найбільше потерпають від надлишкової ваги. В Україні 2003 року більш ніж третина мешканців міст страждали від зайвої ваги, а 17,5% – від ожиріння. На сьогодні ожиріння чи надлишкову вагу мають 35-36% українських чоловіків, 41% жінок і 15-16% дітей. При цьому зберігається небезпека зростання цих показників. Із віком кількість випадків ожиріння збільшується, насамперед у старших вікових групах. Найпоширеніше ожиріння серед осіб, професія яких пов’язана з незначним фізичним навантаженням і серед робітників харчової промисловості.
Звідки зайві кілограми?
Близько 90% людей набирають зайві кілограми тільки тому, що багато їдять (тобто споживають більше калорій, аніж потрібно їхньому організмові), і не більш ніж 10% – через наявність серйозних порушень в організмі (пухлини мозку, захворювання наднирників, зниження функцій щитовидної залози). Внаслідок зміни умов і способу життя середньостатистична особа споживає висококалорійну апетитну їжу, але має мало стимулів чи можливостей для витрачання енергії. Велику кількість спожитих калорій організм не повністю витрачає на фізичну роботу та підтримання фізіологічних процесів, відтак надлишок їх акумулюється у вигляді жирових запасів.
Як повідомляє радіо “Свобода”, згідно з канадським дослідженням, розумова робота суттєво сприяє ожирінню, причому не лише з тієї причини, що сидіння за письмовим столом майже не вимагає витрати фізичної енергії.
Професор Анжело Тремблей, фахівець із кінезіології (фізіології рухів) з університету Лаваля у Квебеку, вважає, річ у тому, що під час читання документів чи під час роботи на комп’ютері мозку потрібно багато глюкози, тому людина розумової праці після робочого дня відчуває сильний голод. У підсумку вона споживає надто багато їжі, значно більше, ніж може використовувати організм.
Професор Тремблей, наприклад, виявив, що після 45 хвилин роботи за комп’ютером його студенти витрачали всього по три калорії енергії, а їжі споживали на 220 калорій більше, ніж якби вони ці 45 хвилин відпочивали.
“Таким чином, головна проблема працівників розумової праці не в сидячому способі життя, а в порушенні такою працею глюкозної рівноваги, – каже професор Тремблей. – Саме через це нашу “інформаційну еру” супроводжує глобальне поширення ожиріння”.
Причина смерті – ожиріння
Доведено, що в кожної людини, яка має надлишкову вагу, наявний підвищений ризик виникнення таких захворювань, як цукровий діабет ІІ типу, ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертонія, остеоартрит, обструктивний синдром зупинки дихання уві сні та певні види онкологічної патології. Ожиріння є фактором ризику інфаркту міокарда та підвищеної смертності. Щороку в США приблизно 300 тисяч смертей можна пов’язати з ожирінням, а смертність через цю причину переважає тільки смертність від куріння.
Водночас зниження маси тіла в пацієнтів із надвагою сповільнює прогресування атеросклерозу, знижує ризик захворюваності та смертності від ішемічної хвороби серця, сприяє зниженню показників артеріального тиску, покращує контроль цукру в крові.
Голландські дослідники встановили, що ожиріння скорочує життя людини в середньому на сім років.
Коли всі можливі методи боротьби із зайвою вагою не допомагають, люди часто вдаються до хірургічного втручання. Проте альтернативою таким операціям може бути ліпосакція – вакуумне відсмоктування зайвого жиру.
Чи можна швидко схуднути
Не варто сподіватися, що схуднення – справа декількох тижнів чи навіть місяців. Досягнути зниження ваги можна, застосовуючи жорсткі дієти, голодування, використовуючи спеціальні препарати, що зменшують апетит чи блокують усмоктування жирів у кишечнику. Проте в більшості випадків ефект не буде тривалим, оскільки така поведінка заважає навчитися правильно харчуватися. Як правило, після курсу схуднення людина знову повертається до старого способу життя, а відтак швидко набирає втрачені кілограми або й ще більше.
Ожиріння – хронічна хвороба
Надмірну вагу слід розглядати як хронічну хворобу. І лікування не буде ефективним, якщо воно не триватиме все життя або тривалий час. Оптимальним є використання низькокалорійної дієти (приблизно 1600 кілокалорій на день для чоловіків і 1300 – для жінок). Важливим є зниження частки жирів до 30%. Обов’язковим також є збільшення фізичної активності, 30-45 хвилин прогулянки, зарядки, плавання три-п’ять разів на тиждень не тільки спалюють зайві калорії, а й сприяють тривалому підтриманню зниження маси тіла, а також є добрим засобом тренування серцево-судинної системи.
А якщо через півроку після такої зміни способу життя зниження ваги не відбудеться, варто звернутися по допомогу до лікаря. Адже в такому разі зайва вага може бути спричинена іншими серйозними захворюваннями.
Це має насторожувати
Будь-яка дієтична програма, котра обіцяє швидку втрату ваги, повинна викликати у вас підозру. Натомість старайтеся обрати для себе таку дієту, яка передбачає дуже поступове схуднення. Рекомендовано на тиждень втрачати не більш ніж кілограм.
Під час розробки своєї особистої дієти потрібно враховувати спосіб життя, кількість фізичних вправ чи іншого фізичного навантаження на день, наявність чи відсутність емоційних стресів, а також кількість і якість їжі, яку споживаєте. Пам’ятайте, що схуднення не повинно бути насильством над собою.
А про дієти, які обіцяють швидке схуднення, не вимагаючи при цьому фізичних вправ і дозволяючи їсти все, чого душа бажає, забудьте назавжди.
Тим часом японські науковці вперше експериментально показали на людях, що систематичне вживання яблук рятує від ожиріння.
Опубліковані результати клінічних випробувань свідчать про те, що три яблука перед основним прийомом їжі знижують уміст жирів у крові на 20%.
Експерименти проводили фахівці пивоварної компанії: групі людей давали до обіду по 600 мг яблучного поліфенолу – речовини, що є складовою плодів і сприяє спалюванню жирів. Такий обсяг поліфенолу міститься у трьох яблуках.
Результат аналізу крові, який зробили після споживання їжі, показав, що рівень жирів у цих людей був у середньому на 20% нижчий, аніж у тих, хто до обіду не отримав жодних добавок.
Ожиріння - хвороба цивілізації
Надлишкова вага, яку мають близько мільярда землян, часто ускладнюється діабетом, гіпертонічною хворобою, іншими медичними проблемами, обмежує функціональну активність людини в повсякденному житті. Ожиріння розглядається як надлишкова кількість жиру в організмі. Ваговий статус визначається індексом маси тіла (ІМТ), який є мірою взаємозв'язку між масою тіла та ростом і о бчислюється як маса (в кг), розділена на ріст в квадраті. Межі нормальної ваги дорослої людини, згідно прийнятих ВООЗ критеріїв, знаходяться в інтервалі значень ІМТ від 20 до 25 (у чоловіків після 50 років та жінок після менопаузи - до 27); надлишкової ваги - до 30. Як чоловіки, так і жінки, які мають ІМТ більший 30 кг/м, вважаються такими, що страждають на ожиріння. Чим більший рівень ІМТ, тим вищий ризик захворювань, пов'язаних з ожирінням, та передчасної смертності. Користуються показником ІМТ, усвідомлюючи його умовність, адже при підрахунках не беруть до уваги стать, статуру, розвиненість мускулатури та інші особливості людини.
Для визначення ризику має значення розташування жирової тканини. На відміну від осіб з ожирінням, у яких основна кількість жирової тканини розташована у нижній частині тіла (на сідницях та стегнах), особи з ожирінням переважно верхньої частини тіла (на животі) мають підвищений ризик розвитку захворювань. Об'єм талії використовують в якості маркера кількості абдомінального жиру. Граничний об'єм талії для жінки дорівнює 88 см, для чоловіка - 102 см.
Приріст ваги на 5 кг або більше навіть у худорлявих молодих людей є додатковим фактором ризику. А от при однаковому ступені ожиріння люди з високою фізичною активністю мають нижчу частоту діабету та смертності від серцево-судинних хвороб. На останньому з'їзді ендокринологів України відмічено, що найбільш ефективною схемою фізичної активності при ожирінні та цукровому діабеті ІІ типу є щоденні, протягом 30-40 хвилин фізичні вправи. Саме такі тривалі навантаження підвищують швидкість поглинання глюкози м'язами в 7-10 разів, допомагають позбутися запасів жиру, тоді як при нетривалому фізичному навантаженні в якості субстрату енергії використовується тільки глікоген м'язів. При ожирінні потрібно також зменшити калорійність добового раціону як мінімум на 500 ккал - перш за все за рахунок жирів. Разом з тим добова калорійність не повинна бути нижчою за 1200 ккал для жінок та 1500 ккал - для чоловіків.
Нагадаємо широко відомі дані Всесвітньої Організації охорони здоров'я (ВООЗ), у відповідності з якими в 23 країнах світу, які брали участь у кооперативній програмі вивчення хронічних захворювань та їх причин, за 15-20 років спостережень помітно, приблизно на 20%, знизились показники захворюваності та смертності населення, що стало результатом хоч і неповної, але відмови від куріння, вживання алкоголю, подолання гіподинамії, нераціонального харчування та ін. Ступінь відмови в експериментальних зонах становив близько 40%. Зміни поведінки стосувались обмеження вживання солі, цукру, тваринних жирів, алкоголю, тютюну, посилення фізичної активності за рахунок ходи, користування велосипедами. Ефект виявився навіть більшим, якщо розглядати окремі захворювання та їх групи. Протягом 1972-1982 років смертність від серцево-судинних захворювань в Японії зменшилась на 36,4% у чоловіків, та на 41,8% у жінок; в США - на 32,1% та 39,2%; у Франції - на 22,7 % та 35,1%, відповідно. Відомо, що двоє з трьох хворих на діабет гинуть від серцевих захворювань. Таким чином, зміна способу життя, за підрахунками, дозволяє уникнути 90% випадків цукрового діабету ІІ типу.
Досвід кооперативної програми дозволив ВООЗ рекомендувати правильне харчування, яке містить мало жирів тваринного походження, багато фруктів та овочів для зниження рівню холестерину в крові, попередження ожиріння; відмову від куріння; скорочення кількості вживаної солі та алкогольних напоїв; раннє виявлення підвищення артеріального тиску і боротьбу з ним; підтримання в межах норми маси тіла; регулярні фізичні вправи як частину повсякденного життя; зниження рівню стресів.
Суттєве оздоровлення населення 23 країн світу довело можливість керувати власним здоров'ям шляхом обмеження впливу факторів ризику, формування здорового способу життя, який завжди починається з психологічної настанови самої людини, відповідної мотивації поведінки та вчинків.
Профілактика ожиріння
На весь людський рід останнім часом звалилися так звані хвороби цивілізації (атеросклероз, ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, інсульт, цукровий діабет, ожиріння, остеопороз, рак, гіпертонічна хвороба, карієс зубів та ін.), які прямо пов'язані з неправильним, нераціональним, незбалансованим харчуванням.
Усі ми добре знаємо, що вживати висококалорійні, рафіновані продукти, переїдати, приймати їжу у значних кількостях на ніч шкідливо і навіть небезпечно. Відомо й інше: за будь-яких доходів людина повинна пам'ятати про ті шкідливості, які виникають за неправильного харчування.
Наукові дослідження свідчать, що раціони харчування зі значною кількістю жирних, м'ясних і молочних продуктів та недостатньою кількістю овочів і фруктів сприяють розвитку серцево-судинних, деяких онкологічних захворювань, діабету та ожиріння.
Струнке і треноване тіло є ознакою не тільки здоров'я, а й життєвого успіху, престижу, процвітання. Однак повних людей у світі з кожним роком не стає менше.
Згідно з нормами фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії (Наказ МОЗ України № 272 від 18.11.1999), кількість основних нутрієнтів у добовому раціоні людини має залежати від статі, віку та фізичної активності.
Усе працездатне населення України від 18 до 59 років життя за коефіцієнтом фізичної активності (КФА) умовно розподілено на 4 групи: перша група - КФА становить 1,4 (робітники переважно розумової праці), друга - 1,6 (робітники, зайняті легкою працею), третя - 1,9 (праця середньої важкості), четверта - 2,2 (жінки) і 2,3 (чоловіки) - робітники важкої і особливо важкої фізичної праці.
Сучасний світ, упроваджуючи нові автоматизовані технології, позбавляє нас багатьох видів фізичної праці. Ми стаємо малоактивними, менше рухаємося, у нас мінімальне фізичне навантаження, але харчуємося, як і раніше, не враховуючи цих змін. Тому досить часто ми зустрічаємо людей з надмірною масою тіла. За статистичними даними, у більшості економічно розвинутих країн світу ожиріння перетворилося в одну з найактуальніших соціальних проблем.
Серед дорослого населення США зайва маса тіла виявлена у кожного п'ятого жителя, Північної Америки і Великої Британії - у кожного третього, Німеччини - у кожного другого. В Україні 40% дорослого населення і 10% дитячого мають надмірну масу тіла, в Російській Федерації - 50% жінок і 30% чоловіків.
Ожиріння частіше спостерігається серед жінок, особливо після 40 років життя. З віком кількість випадків ожиріння зростає, у першу чергу у старших вікових групах. Найпоширеніше ожиріння серед осіб, професія яких пов'язана з незначним фізичним навантаженням та серед робітників харчової промисловості.
Драма за формою та трагедія за змістом
Ожиріння - це драма за формою і трагедія за змістом. Це крилате висловлювання необхідно розуміти так: зіпсована ожирінням статура - це драма, а патологічні процеси, що виникають в організмі людини, - це трагедія.
Основними чинниками, що призводять до розвитку ожиріння, є порушення балансу між надходженням енергії в організм та її витратами. Найчастіше ожиріння виникає внаслідок переїдання на тлі зниження фізичної активності, вікових, статевих, професійних чинників та деяких фізіологічних станів (вагітність, лактація, клімакс тощо).
Ожиріння є гіпоталамо-гіпофізарним захворюванням, у патогенезі якого значну роль відіграють гіпоталамічні порушення: підвищення активності гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (збільшення секреції АКТГ, швидкості продукції кортизолу та його метаболізму); зменшення секреції соматотропного гормону, що має ліполітичну дію; дисбаланс гонадотропінів і статевих стероїдів. Для ожиріння характерні гіперінсулінемія та зниження ефективності дії інсуліну, порушення метаболізму тиреоїдних гормонів і чутливості периферійних тканин до них.
Виділяють такі форми ожиріння: аліментарно-конституціональне (90%), гіпоталамічне (2-3%), ендокринне (12-13%). Перший вид ожиріння носить сімейний характер і розвивається, як правило, за умов систематичного переїдання, порушення режиму харчування, відсутності адекватного фізичного навантаження. Гіпоталамічне ожиріння виникає в результаті порушення гіпоталамічних функцій, а ендокринне - за умов первинної патології ендокринних залоз (гіперкортицизму, гіпотиреозу, гіпогонадизму).
Наявність надлишкової маси тіла можна визначити за допомогою спеціальних таблиць чи розрахувати за формулою Брока (Вrоса, 1879): маса тіла = довжина тіла в см - 100.
Критерієм нормальної ваги тіла чи її патологічних відхилень є індекс маси тіла (ІМТ), тобто відношення ваги тіла до зросту (кг/м2):
ідеальна маса тіла дорослої людини - в межах ІМТ від 20 до 25 кг/м2; надлишкова - ІМТ 25-29,9; ожиріння - ІМТ 30-39,9; крайній ступінь ожиріння - ІМТ більше 40.
Існує ще один дуже простий показник нормальної маси тіла - окружність талії (ОТ). У жінок нормальним вважається об'єм талії до 88 см, у чоловіків - до 102 см. Якщо показники більш високі - необхідно зменшувати вагу.
Майже у половини дорослого населення Європи визначається надлишкова маса тіла, тобто ІМТ перевищує 25 кг/м2. В Україні поширеність надмірної маси тіла становить 29,7% серед жінок і 14,8% серед чоловіків. Надмірна вага та ожиріння (ІМТ понад 30) підвищує ризик виникнення інсулінонезалежного діабету, артеріальної гіпертензії, артриту, серцево-судинних і деяких онкологічних захворювань.
Відомі чотири ступеня ожиріння і дві стадії захворювання - прогресуюча і стабільна. За першого ступеня ожиріння фактична маса тіла перевищує ідеальну не більш ніж на 29%, другого - надлишок становить 30-40%, третього - 50-99%, четвертого - фактична маса перевищує оптимальну на 100% і більше.
Не останнє значення в розвитку ожиріння має ефективність метаболізму. Енергетично зменшений тип обміну речовин призводить до ожиріння і, навпаки, ефективний - сприяє стабілізації маси тіла за малої фізичної активності.
В організмі людини відбуваються паралельно два процеси: утворення жиру (ліпогенез) і використання жиру (ліполіз). Коли організм підтримує постійну масу тіла, це значить, що рівень ліпогенезу відповідає рівню ліполізу. Якщо домінує ліпогенез, організм набирає масу тіла, якщо превалює ліполіз - втрачає її.
У процесі розвитку ожиріння відповідне місце посідає співвідношення між коричневою і жовтою жировою тканиною організму. Різниця між цими тканинами полягає в тому, що жовта жирова тканина накопичує жир, а коричнева продукує тепло. Цим пояснюється той факт, що деякі люди здатні споживати дуже велику кількість їжі і не товстіють, оскільки зберігають у своєму худому тілі значну кількість коричневої жирової тканини. Про таких людей говорять: "Синицю хоч у пшеницю", або "Не в коня харч". Значні запаси цієї тканини є у новонароджених дітей і в осіб, що адаптовані до холоду.
У чоловіків і жінок є однакова кількість жирових клітин, але головна відмінність між ними полягає в різному механізмі функціонування ферментів і розмірі цих клітин. Жіночий організм має велику активність жироутворюючих ферментів, що сприяє накопиченню жиру, і більші жирові клітини. У чоловіків, навпаки, активніші ферменти, що спалюють жир, і менші жирові клітини.
Ожиріння знижує працездатність людини, ускладнює інтелектуальну і фізичну діяльність, призводить до ранньої інвалідизації, передчасного старіння і скорочення тривалості життя, тому ожиріння є медико-соціальною проблемою, розв'язувати яку необхідно на державному рівні.
|