|
|
Скачати 1.39 Mb.
|
|
Тема 8. Інфраструктура ринку План 1. Поняття ринкової інфраструктури. 2. Роль та значення торгівлі. 3. Організація та особливості реалізації продукції в умовах ринку. Рекомендована література 1. В.В.Липчук, А.П.Дудяк, С.Я.Бугіль. Маркетинг: основи теорії та практики. Навчальний посібник. - Львів: „Новий Світ - 2000”; „Магнолія плюс”. – 2003. – 99-122 2. За ред доктора економ наук, професора, академ. УААН П.Т.Саблука. Формування та функціонування ринку агропромислової продукції.К.: “Нічлава”, 2000, стор.310-400. Основні поняття та положення теми: ринок, інфраструктура ринку, ринкові відносини. 1. Поняття ринкової інфраструктури Французький вчений, один із творців сучасного менеджменту, Анрі Фейоль відзначив: "Управління - передбачати, а передбачати - це вже майже діяти". Тому функція планування забезпечує не тільки вміння прогнозувати і визначати необхідні дії, а також здатність передбачати будь-які ситуації, що можуть виникати в процесі функціонування підприємства (фірми), та найбільш повно і ефективно використати наявні ресурси, професійно розв'язати різноманітні управлінські завдання. Підприємство (фірма) не може повністю ліквідувати ризик своєї діяльності, але здатне управляти ним за допомогою ефективної системи планування. Планування виробництва, як особливий вид управлінської діяльності, забезпечує цілеспрямованість і погодженість роботи всіх учасників виробничого процесу. За нових умов господарювання й переходу до ринкового регулювання підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи. Надання самостійності підприємству означає не тільки відмову від повної регламентації „зверху" всіє його діяльності і надання підприємству широких прав щодо визначення та реалізації виробничої програми, шляхів розвитку виробництва, мотивації праці, а й усвідомлення важливості безперервного вивчення ринку та готовності нести відповідальність за кінцеві результати господарювання. Усе це має відображатися в планах діяльності підприємства. Відкрита система підприємства, як його нова якість за ринкових умов і пряма залежність від взаємодії попиту та пропонування, зумовлюють необхідність створення системи планування та управління підприємством, здатної швидко і ефективно реагувати на ринкові потреби. 2. Роль та значення торгівлі 3. Організація та особливості реалізації продукції в умовах ринку Основні форми, організація та особливості реалізації основних видів продукції в умовах ринку. Виділяють три основні типи фермерських об'єднань: • маркетингові об'єднання; • закупівельні об'єднання; • обслуговуючі об'єднання. Члени маркетингового об'єднання мають такі переваги: • сильна позиція у проведенні торгових переговорів; • продаж товарів великими партіями; • однорідність продукції за якістю, основою якої є дисципліна в об'єднанні; • стабільність поставок завдяки дисципліні виробництва; • більш професійний маркетинг, який заснований на дослідженнях товару та ринку, розвитку товару та сегментації ринку; • відсутність конкуренції між виробниками всередині групи; • кращі ціни, кращі прибутки виробників продукції; • доступ до кращих каналів збуту; • розвиток підприємства кожного члена групи; • сильна ринкова позиція замість конкуренції; • більш висока якість послуг; • економність капіталу і поточних витрат; • можливість використання більш кваліфікованої праці. Фермери, які не є членами маркетингового об'єднання, можуть стикатися з такими труднощами: • слабка позиція у проведенні торгових перетворень; • низькі обсяги продажу; • неоднорідна якість продукції; • непередбаченість послуг; • сезонність виробництва; • відсутність знань ринку; • конкуренція між виробниками продукції; • низькі ціни; • відсутність потенціалу розвитку (ринки та товари). Закупівельні об'єднання розповсюджують своє співробітництво на закупки. Члени такого об'єднання спільно закуповують корми, паливо, насіння, добрива, ветеринарні послуги і т.п. Основні риси закупівельних об'єднань: • накопичення потреб; • економія на масштабі виробництва; • більш висока купівельна спроможність; • високий рівень сервісу; • централізоване зберігання, транспортування, доставка; • доступ до більш широкого кола ресурсів, необхідних для виробництва; • доступ до більш широкого асортименту послуг; • більш низькі ціни при переговорах по закупівельних цінах. Обслуговуючі об'єднання створюються для кращого управління виробничими витратами. Особливо це стосується витрат на техніку. Діяльність об'єднання по спільній експлуатації с.-г. техніки може допомогти знизити капітальні та експлуатаційні витрати на техніку, відкрити членам фермерського об'єднання доступ до сучасного, більш продуктивного обладнання. Це, в свою чергу, призводить до більш ефективного використання праці на фермі. Спільне використання найманої праці також може бути видом групової діяльності, яка заснована на розподілі виробників між фермами чи на створенні груп робітників, зайнятих на фермах у період найвищого попиту. Висновки для членів обслуговуючого фермерського об'єднання: • економія капітальних витрат; • економія витрат на виконання даної роботи; • доступ до широкого асортименту обладнання; • можливість збільшення прибутку на фермі. Маркетингові об'єднання Фермери успішно виробляють с.-г. продукцію, але їм рідко вдається успішно реалізувати її. Це є результатом цілого ряду факторів. • Навчання та навички фермерів базуються на системах виробництва, часто на спеціалізованому рівні. Мало хто навчається маркетингу. • Господарства, працюючі в системі централізованої планової економіки, не потребували вдосконалення своїх маркетингових стратегій. • Підприємства переробки, оптової та роздрібної торгівлі знаходяться в більш вигідній позиції, ближче до ринку та отримують прибутки від доданої вартості на с.-г. продукцію. • В приватному секторі господарства є дрібними виробниками та не можуть впливати на ціни на ринку. • Виробники погано знають потреби споживачів та напрями торгівлі. Маркетингові фермерські об'єднання допомагають фермерам подолати ці недоліки. Маркетинговий аналіз Якщо виробники бажають збільшити свою частку, вони повинні поставити собі ряд питань: 1. Що ми виробляємо краще за всіх? 2. Як ми можемо отримати більшу ціну за нашу продукцію? 3. Хто є нашими потенційними споживачами? 4. Що бажають купувати ці потенційні споживачі і як вони бажають це купувати? 5. Чи може бути продукція реалізована незалежно, чи виробникам вигідніше збувати її спільно? Економічний потенціал спільного маркетингу Сильна позиція важлива в маркетингу. Навіть якщо додана вартість не була створена за рахунок переробки продукції, спільна реалізація продукції дозволить фермерам отримати за неї кращу ціну. Для цього необхідно: • виробляти товар, потрібний споживачу; • поставляти продукцію відповідної якості; • забезпечувати ефективну поставку продукції; • обговорювати умови оплати з покупцем; • пропонувати свій товар в найбільш зручну пору року, а не тоді, коли раптом знадобилися гроші; • обходитися мінімумом посередників. Щоб вести своє господарство, фермеру потрібні гроші. Спочатку гроші не обов'язково повинні надходити від споживача. Гроші можуть надходити від фермерських об'єднань у формі авансових платежів, банківських пільгових кредитів, а іноді від держави. Для фермерів вигідно об'єднувати ресурси. Об'єднування ресурсів - метод складання продукції, виробленої на індивідуальних фермах. Об'єднання може бути на одному складі чи сховищі, чи "на папері" та зберігатися на кожній індивідуальній фермі. Об'єднана продукція не змінює господаря, залишається власністю виробника. Внаслідок об'єднання ресурсів можливо: • покращити маркетингову якість товару завдяки акумуляції достатньої для виходу на ринок кількості продукції, різноманітної за якісними характеристиками та видами. Недоцільно сортувати незначні партії продукції індивідуальних фермерів; • покращити маркетингову якість продукції, надавши можливість професійним менеджерам по маркетингу прийняти рішення, а ще краще - постачати продукцію на ринок в потрібну пору року; • полегшити отримання кредитів під урожай. Виходячи з сучасної соціально-економічної ситуації України щодо агропромислового виробництва в цілому і становища кожного суб'єкта ринку зокрема, обсягів виробництва конкретних продуктів, попиту на них, купівельної спроможності основної маси населення, рівня насичення внутрішнього ринку вітчизняною та імпортованою продовольчою продукцією, цін на неї тощо, в "чистому" вигляді застосувати будь-яку концепцію маркетингу, а тим більше комплексно використовувати всі його класичні прийоми, українські товаровиробники поки що не можуть. Сільськогосподарські і переробні підприємства на сучасному етапі лише започатковують маркетингові дослідження, спрямовані, насамперед, на пошуки каналів реалізації виробленої ними продукції. Першим кроком в організації цієї діяльності стало створення товаровиробниками комерційних служб, започаткування фірмової торгівлі тощо. Однак з огляду на необхідність не тільки сьогочасного функціонування підприємств АПК вони мають керуватись не лише інтенсифікацією збутової концепції, а гармонійно поєднувати її з маркетинговою, виробляючи стратегію щодо орієнтації на цільові ринки і конкретних споживачів, формування їх попиту, удосконалення виробництва та управління господарською діяльністю в цілому. Сучасний розвиток інфраструктури агропродовольчого ринку потребує вирішення організаційно-економічних заходів цивілізованого продажу виробленої сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки з метою одержання товаровиробниками максимальних прибутків від її реалізації. Максималізації прибутку сприяє ринкове управління за допомогою ціноутворення, що є могутнім стимулом, бо кінцевий фінансовий результат залежить лише від дій найбільш економічних агентів. Отже, для ринкового управління характерні стимулюючі дії, які визначають вільний вибір операційних партнерів. Особливістю управління на аграрному ринку є організація інформаційного забезпечення суб'єктів господарської діяльності та органів управління ринку ринковими оглядами, що дає можливість оволодіти ситуацією на ринку агропродукції, обирати і приймати оптимальні рішення з її виробництва. Підготовку такої інформації здійснюють фахівці-аналітики у вигляді періодичних ринкових звітів з основних видів сільськогосподарської продукції і продовольства. Ринковий звіт - це об'єктивний аналітичний огляд поточного стану кон'юктури ринку та короткостроковий прогноз цінової ситуації на ринку конкретного агропродукту на певний маркетинговий період. У ситуації, коли немає прямої залежності між вхідними ресурсами і працею, з одного боку, і виходом продукції або заохочення, з іншого, застосовуються адміністративні заходи контролю і спонукання, системи штрафних санкцій, контрактного і господарського права. Успішне функціонування ринку агропромислової сфери потребує подальшого розвитку інформаційної служби, маркетингових служб, особливо реклами вітчизняних товарів, яка є важливим елементом конкуренції та боротьби за ринок збуту. Питання для самоконтролю знань
4. Опишіть особливості реалізації продукції в умовах ринку. Тема 9. Менеджмент в агробізнесі План
Рекомендована література:
Основні поняття та положення теми: виробничий менеджмент, виробничий процес. 1.Проектування виробничого процесу Інформатизоване оперативне управління виробництвом є важливою складовою частиною керівництва виробничою діяльністю підприємства. Системи оперативного управління виробництвом, якістю, матеріально-технічними запасами і технічним обслуговуванням побудовані на одних і тих же основних принципах. Мета цієї системи - забезпечення економічно ефективної реалізації цілей організації. Система оперативного управління підприємством включає елементи: а) керований процес;б) зворотний зв'язок;в) порівняння;г) корегуючий фактор; д)планова система з участю людини. Сумарний об'єкт попиту на всі товари і послуги, що проводяться операційною системою, називається сумарним попитом. Для більшості операційних систем показник сукупного попиту залежить від пори року. Терміни "операція" і "виробництво" пов'язані. Під виробництвом розуміють випуск товарів і переробку сировини. Термін "операція" ширший, він включає не тільки виробництво товарів, але і надання послуг. Організації відрізняються одна від одної за характером конкретних видів діяльності, які входять в операційну функцію. 2.Проблеми створення операційних систем на підприємствах АПК Повна система виробничої діяльності організації називається операційною системою, вона складається із трьох підсистем: • переробляюча - виконує виробничу роботу безпосередньо пов'язану з перетворенням вхідних величин у вихідні результати. • підсистема забезпечення не пов'язана з виробництвом виходу, але виконує необхідні функції забезпечення переробляючої підсистеми. Функція є частиною підсистеми забезпечення в одній організації, може бути складовою частиною перероблюючої в інші. • підсистема планування і контролю одержує від перероблюючої підсистеми інформацію про склад систем і незавершене виробництво, інформація надходить із внутрішнього середовища організації про цілі, політику, основні напрямки та інші внутрішні параметри. Інформація про попит на продукцію, вартість ресурсів, тенденцію розвитку технології, правові нормативні акти та інші фактори надходить із зовнішнього середовища. Підсистема планування і контролю повинна обробити цей великий об'єм достатньо складної інформації і видати рішення, як повинна працювати перероблююча підсистема. Конкретні питання, які належать рішенню, включають планування виробничих потужностей, диспетчеризацію управління матеріально-виробничими запасами, контроль якості. Операційні системи можна класифікувати різними способами Відмінними характеристиками проектних систем є те, що кожна одиниця кінцевої продукції, унікальна за конструкцією, виконуючим завданням, місцезнаходженням або за іншими важливими ознаками. Процес виробництва має одиничний, неповторний характер. На випуск кожної одиниці продукції витрачається відносно подовжений час: декілька тижнів, місяців або навіть років. Всі ресурси операційної системи й даний час спрямовуються на реалізацію одного або декількох проектів. Система масового виробництва видає великі об'єми відносно стандартизованих виходів. Перероблююча система з безперервним процесом виробляє значні об'єми однорідного виходу. Планування випуску продукції передбачає прийняття рішення про те, як експлуатувати операційну систему з урахуванням змін сукупного попиту. План випуску продукції розробляється на конкретні періоди. Для кожного періоду, що планується, необхідно визначити дві перемінні: • об'єм виробництва в даний період; • кількість працюючих, що використовуються в цей період. Забезпечення стабільно високої продуктивності стосується усіх функцій системи управління і загальних процесів. 3. Конкурентоспроможність організації Продуктивність і конкурентоспроможність організації є мірилом того, як використовуються конкретні ресурси для своєчасного досягнення цілей, виражених через кількість і якість. Найбільш безпосередньо з продуктивністю пов'язані такі елементи організації, як технологія, проектування робіт і структура. Нинішня тенденція полягає в тому, що підвищення продуктивності забезпечують гнучкіші завдання і правила роботи. Саме так і повинні їх проектувати інженери з організації виробництва і спеціалісти з організації праці. Безпосередній вплив структури організації на продуктивність Здійснюється через відношення чисельності адмінуправлінського Персоналу до чисельності інших робітників. Велике значення для росту продуктивності мають конкретні особи - керівники, лідери. Так, вище керівництво хоч безпосередньо і не робить нічого для виготовлення продукції чи надання послуг, але визначає завдання фірми, перспективні цілі, вирішує питання про основні капіталовкладення, здійснює взаємозв'язок із зовнішнім середовищем: урядом, банками, засобами масової інформації, постачальниками, конкурентами. Керівники середньої ланки поставляють значну частину інформації, на основі якої вище керівництво приймає свої рішення, визначають цілі діяльності підрозділів, контролюють систему винагород. Керівники низової ланки безпосередньо взаємодіють з робітниками - це перша ланка в ланцюжку передачі ідей підвищення продуктивності праці. Щоб досягти успіху в підвищенні продуктивності, треба враховувати зростаючу конкуренцію та підвищення по службі, нові знання, нове мислення. Наприклад, продуктивність організації японської виробничої системи має такий вигляд (загальна схема): Як економічна категорія, менеджмент - форма підприємницької діяльності по керівництву людьми на ринку в найрізноманітніших конкретних ситуаціях. Аналіз факторів, що впливають на формування конкурентоспроможності продукції, а через неї і на господарсько-фінансову діяльність у різних типах с.-г. формувань (господарські товариства, кооперативи, приватні підприємства, фермерські (селянські) господарства) свідчить про те, що вона забезпечується розвитком видів діяльності за схемою: виробництво - переробка - зберігання - торгівля і підвищення рівня самостійності в цих питаннях внутрігосподарських структурних підрозділів. Щоб зробити конкуренцію рушійною силою розвитку с.-г. виробництва, необхідна наявність на ринку великої кількості незалежних товаровиробників, але досягнення оптимальних співвідношень між попитом і пропозицією на продукцію с.г., що може бути забезпечено лише за умови різкого зростання обсягів її виробництва. Необхідно враховувати також особливості методів цінової конкуренції, які випливають з нерівномірності попиту на продукцію аграрного сектору, відсутності масової міграції фінансових ресурсів у інші сфери виробництва, обмеженості можливостей, скорочення витрат виробництва. Конкурентоспроможність продукції характеризується: • споживчими властивостями;• затратами споживача;• кон'юктурою ринку реалізації товарів. Згідно з класифікацією розрізняють такі види:• конкурентоспроможність товару;• конкурентоспроможність підприємства;• конкурентоспроможність галузі; • конкурентоспроможність країни. Конкурентоспроможність товару - товар, що має кращі якісні, вартісні та кількісні показники поряд із найменшою ціною споживання та ефективну збутову стратегію задовольняти потреби споживачів щодо якості та асортименту за нижчою ціною. Конкурентоспроможність підприємства - здатність отримувати прибутки, достатні для розширеного відтворення виробництва, мотивацію праці та поліпшувати властивості товарів, які воно виробляє. Конкурентоспроможність галузі - здатність отримувати прибутки більші, ніж інші галузі країни на одиницю витрачених ресурсів. Конкурентоспроможність країни - можливість державні пропонувати ринку вироби дешевше, ніж інші країни, конкурувати за збільшення сегмента ринку та прибутку від реалізації. Оптимальна стратегія для конкретної операційної системні визначається її характеристиками. Питання для самоконтролю знань
|